На даному уроці учні розглянуть дослідне обґрунтування молекулярно-кінетичної теорії; розкриють значення молекулярних явищ і побачать їх практичне застосування.
Основні положення молекулярно-кінетичної теорії будови речовини та її дослідне обґрунтування.
Мета: розглянути дослідне обґрунтування молекулярно-кінетичної теорії; розкрити значення молекулярних явищ і показати їх практичне застосування; заохочувати до розуміння основних понять; познайомити із величинами, що характеризують молекули , методами їх вимірювання.
Розвивати вміння систематизувати, встановлювати зв’язки нового з раніше вивченим; аналізувати навчальний матеріал; стисло та правильно висловлювати свої міркування та обґрунтовувати їхню правильність.
Виховувати відповідальність, організованість, дисциплінованість, почуття колективізму.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Прилади та матеріали для роботи з учнями: відео «Рух молекул в газах», броунівський рух»
План уроку
Хід уроку
Молекулярна фізика – це розділ фізики, який розглядає властивості тіл як сумарний результат руху та взаємодії величезної кількості молекул, з яких складаються ці тіла.
Основою молекулярної фізики є молекулярно-кінетична теорія.
Перші уявлення про молекулярну будову речовини зародилися в глибоку давнину. Уже більше двох тисяч років тому давньогрецькі філософи передбачали що все в світі складається з дуже маленьких неподільних частинок
– атомів. Грецький вчений Демокрит (460-370 рр. до н.е.) писав: «Все складається з атомів…. речі розрізняються атомами, з яких складаються, їх порядком і положенням». Уявлення стародавніх атомістів про дискретну будову речовини були лише здогадкою.
Демокрит І. Ньютон М. В. Ломоносов
Основні положення МКТ. Дослідне обґрунтування положень МКТ.
1. Всі речовини дискретні, вони складаються з молекул і атомів. Молекула – дрібна електронейтральна частинка речовини, яка зберігає її хімічні властивості.
2. Молекули і атоми всіх речовин знаходяться в безперервному хаотичному русі.
3. Між молекулами всіх речовин діють сили притягання і відштовхування.
Кожне твердження суворо доведено за допомогою дослідів. Реальне існування
молекул підтверджується величезним числом експериментальних фактів. До них можна віднести можливість механічного дроблення речовини, розчин речовин в воді та інших розчинниках, стискання і розширення газів. Але до більше переконливих фактів належать броунівський рух та дифузія.
У 1827 р. англійський ботанік Роберт Броун спостерігав під мікроскопом рух спор рослин в краплі рідини. Траєкторія руху кожної частинки була ламаною лінією. У другій половині ХІХ століття було доведено, що причиною броунівського руху є хаотичні удари молекул об спори рослин.
Броунівський рух – це рух найдрібніших частинок твердої речовини під ударами молекул рідини чи газу, я яких ці частинки знаходяться.
Дифузія речовин – це явище проникнення молекул однієї речовини між молекулами другої речовини при дотику цих речовин.
Дифундують з різною швидкістю всі речовини в будь-яких агрегатних станах. Швидкість дифузії залежить від агрегатного стану речовин, самих речовин, а також від їх температури.
Осмос – важливий випадок дифузії – взаємне проникнення речовин крізь пористі перегородки. Розглянемо такий дослід. З’єднаємо патрубок пористої посудини гумовою трубкою з коліном водяного манометра. Помістимо цю посудину під склянку, заповнену воднем від приладу Кіппа. Манометр покаже збільшення тиску в посудині. Пояснюється це тим, що молекули водню, які мають меншу масу і рухаються швидше, ніж молекули кисню й азоту, що входять до складу повітря, проходять крізь пори в посудину швидше, ніж молекули кисню й азоту з цієї посудини в склянку. Якщо прийняти склянку з воднем, то тиск у посудині зменшується — водень виходить крізь пори з посудини швидше, ніж у нього проникає повітря.
Дифузію рідин крізь пористу перегородку можна спостерігати за допомогою такого простого досліду. Закриємо широкий отвір лійки целофаном або пергаментом, наповнимо її розчином мідного купоросу й опустимо в посудину з водою. Через певний час побачимо, що рівень розчину в лійці підвищився. Отже, вода дифундує в розчин мідного купоросу швидше, ніж розчин у воду. Поява блакитнуватого забарвлення води в посудині свідчить про те, що мідний купорос так само, хоча й повільно, дифундує у воду.
8. Підтвердженням яких положень МКТ є дифузія?
9. Чи може дифузія відбуватися між речовинами в різних агрегатних станах? Між речовинами в одному агрегатному стані? Навести приклади.
10. Від чого залежить швидкість дифузії?
11. Яке практичне значення має дифузія в життєдіяльності людини: в побуті, в промисловості? В природі?
Задача 1. Об’єм 3 мм3 олії розпливається на поверхні води і займає площу 0,6 м2. Як визначити діаметр молекули?
Дано: Розв’язування
V 3мм3 |
0,003см 3 |
|
V |
|
|
0,003см3 |
|
|
|
|
|
S 0,6м 2 |
6000см 2 |
V S d ; d |
; |
d |
5 107 см |
|
|
||
S |
6000см 2 |
|
||||||||
d ? |
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Відповідь: діаметр молекули води дорівнює приблизно 10 см 10 м |
|
|
Задача 2. Знайти кількість молекул у краплі води масою 1 г і об’ємом 1 см 3 .
Задача 3. Яка товщина гасової плівки на поверхні води, якщо гас масою 1,6 г утворив пляму площею 200 м2? Який висновок можна звідси зробити про розміри молекул?
5. Домашнє завдання. конспект