Розробка уроку з історії України на тему «Зміни в соціальній структурі суспільства УРСР в 1930-ті роки. Масові репресії.».

Розробка уроку з історії України на тему:                                                                             «Зміни в соціальній структурі суспільства УРСР в 1930-ті роки.                              Масові репресії.».

Мета:

•      дослідити соціальні зміни, яких зазнало радянське суспільство у 30-х роках ХХ ст., з’ясувати їхні причини та наслідки;                                       
•      формувати в учнів навички дослідницької діяльності, вміння працювати з додатковою літературою, презентувати результати роботи;                                                                                                                                
•      висловлювати власні оцінки щодо історичних осіб та їх діяльності;                                        
•      виховувати нетерпиме ставлення до проявів насильства у будь-якій формі, почуття власної гідності і повагу до прав інших людей.                                                                                                          

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина уроку                                                                                                                         ІІ. Викладення навчального матеріалу                                                                                                                                                1. Зміни в соціальній структурі суспільства                                                                                                            Учитель. Процеси, які відбувались у 30-ті роки ХХ ст. в соціально-економічній сфері, зумовили кардинальні зміни в структурі суспільства.                                                                                  У результаті перетворень і реформ, які проводило керівництво СРСР у 20-30-х рр., соціальний склад населення змінився в такий спосіб:

•      зросла чисельність робітничого класу (у 2,6 рази), робітничий клас поповнився представниками з селян;
•      сформувалася нова соціальна верства – колгоспне селянство;
•      сформувалася нова інтелігенція (з представників робітників і селян);
•      утворилася нова соціальна верства – номенклатура.

У середині соціальних груп:                                                                                     

•      збільшився відсоток некваліфікованих робітників (за рахунок вихідців з села) низького загальноосвітнього і культурного рівнів;
•      у результаті репресій було фактично знищено прошарок заможних селян – найбільш здібних і заповзятливих господарів землі;
•      істотно знизився професійний, інтелектуальний рівень інтелігенції, тому що кращі її представники загинули в результаті репресій;
•      кількість представників номенклатури зросла у 3,6 рази за рахунок людей, які не брали участі у соціалістичній революції і громадянській війні, а зробили кар’єру в 30-ті роки. (Серед них опинилася значна кількість людей, яким були чужі не тільки ідеали соціалізму, але й доля батьківщини, а також кар’єристів, здатних на аморальні вчинки заради збагачення, особистого благополуччя);
•      в усіх соціальних групах значною була кількість людей, налаштованих патріотично, готових ціною власного життя захищати соціалізм і соціалістичні батьківщину. (Значну роль у цьому відігравала ідеологічна, виховна робота, яку проводили партійні, комсомольські, піонерські та інші громадські організації, а також школи, вищі і середні навчальні заклади під керівництвом ЦК КП(б)У.

Отже, зміни соціального складу населення і якісного складу окремих соціальних груп – це процес із заздалегідь передбаченими наслідками. Фактично вони змінили вигляд країни, її традиційний менталітет. Наприкінці 30-х років, образно кажучи, ми уже мали справу з «іншою» країною.                        

•      Метод «Мозковий штурм»                                                                                                                        

У 1928 р. жінки становили 24 % всіх робітників і службовців, у 1933 р. – 30 %, а у 1940 р. – 39 %.                                                                                                                                                      1. Чому, на вашу думку, держава цілеспрямовано збільшувала масштаби залучення жінок до праці в народному господарстві?                                                                                                             2. А чи були жінки зацікавлені в тому, щоб покинути хатні справи і стати до праці?                                                              Учитель. Жінки здобували професії, які раніше вважали суто чоловічими. У такий спосіб нібито розв’язувалося «жіноче питання», утверджувалося рівноправне становище жінки в матеріальному виробництві, у громадсько-політичному житті й сім’ї.                                                                                                                         Попри всі суперечливі моменти у становищі жінки (праця, виховання дітей, побутовий тягар), зростання жіночої праці все ж відображало прогрес, а не застій. Залучення мільйонів жінок до суспільного виробництва так чи інакше створювало умови для жіночої емансипації.                                                                                                              Аналізуючи соціальну структуру України кінця 30-х рр., слід обов’язково мати на увазі, що в СРСР існувала тільки державна форма власності. Засоби виробництва у приватних руках були націоналізовані. Одержавлена була також і робоча сила. Це виявлялось у тому, що держава визначала характер її підготовки, контролювала її переміщення (наприклад, паспортизація на селі), планувала і надавала необхідну кількість робочих місць. Нарешті, лише вона, держава, оцінювала, чого варті здібності людини.                                                                                                                                  Робітники, за комуністичною ідеологією, як основні виробники матеріальних благ, були найбільш передовою верствою суспільства. Тому й зарплата у них була вища, ніж в інших груп населення. А от інженер, який працював разом з робітником, отримував за свою роботу менше. Вважалося також, що лікарі, які піклуються про здоров’я людей, вчителі, які навчають дітей, належать до невиробничої сфери, не створюють матеріальних благ, тож їхні здібності оцінювали невисоко.                                                                                                                         Таким чином, радянська влада ставила собі у заслугу побудову суспільства, вільного від експлуатації людини людиною. Насправді ж у СРСР зведено було небачену досі піраміду з домінуванням сформованого не менш прискореними темпами, ніж проводилися індустріалізація і колективізація, нового класу – номенклатурної верхівки партійно-державного й управлінського-галузевого апарату, який забезпечував себе всіма матеріальними благами і був відгороджений від мільйонів своїх співвітчизників всілякими привілеями.                                                                                       Тим часом сталінська Конституція, прийнята у грудні 1936 р., у статті 1 проголошувала: «Союз Радянських Соціалістичних Республік є соціалістичною державою робітників і селян». А стаття 3 запевняла все людство, що «влада в СРСР належить трудящим міста і села».                                                                                                                    2. Життєвий рівень населення                                                                                                                                                                                                                         Виступ заздалегідь підготовлених повідомлень учнів.                                                                                                                                                                          3. Зміцнення тоталітарного режиму.                                                                                                                    Учитель. У період форсованої індустріалізації і суцільної колективізації всевладдя ВКП(б) стало ще потужнішим. Протягом 1928-1939 рр. відбувалось формування командно-адміністративної системи та її апарату, усувались рештки політичної опозиції, всі рішення приймалися керівництвом ВКП(б).                                                                                                                                                        На ХVІ з’їзді ВКП(б) у червні 1930 р. було заявлено: «Наша партія – хребет пролетарської диктатури. Наша партія керує усіма організаціями пролетаріату й усіма сторонами діяльності … починаючи з придушення класових ворогів і закінчуючи питаннями льону, свинарства …».                                                                                         5 грудня 1936 р. було прийнято Конституцію СРСР, яка юридично закріпила монополію Комуністичної партії на владу.                                                                                                                                             Сучасні історики називають тоталітарний режим, встановлений наприкінці 30-х рр., режимом особистої влади Сталіна, або сталінізмом.

•      Запитання                                                                                                                                                     

1. Якими були причини встановлення режиму абсолютної влади однієї особи?                                                  2. Чому Сталін зміг опинитися на вершині соціальної піраміди Радянського Союзу?                                                                                                                                                        Орієнтовні відповіді                                                                                                                                                  Основні причини встановлення одноосібної влади Й. Сталіна:

•      постійний жорсткий терор проти всіх груп населення (репресії);
•      відсутність гласності (режим суворої таємності);
•      встановлення тотального контролю над засобами масової інформації;
•      зростання партійного і державного апарату на засадах відданості вождю, слухняності, готовності виконати будь-який наказ згори;
•      відсутність у країні стійких демократичних традицій, низький рівень політичної культури населення;
•      панування державної форми власності (окрім формально проголошеної кооперативно-колгоспної) в усіх галузях економіки;
•      перемога в економічній сфері командно-адміністративного управління (централізація, посилення бюрократії);                                                                                                            

4. Масові репресії                                                                                                                                                                        Учитель. Трагедія цих років полягала навіть не в падінні життєвого рівня народу.                                                                   У середині 30-х років Сталін висунув гасло про «загострення класової боротьби в міру успіхів соціалістичного будівництва». Це стало початком масових репресій.                                                                                                                                                                                            Україною прокотилося три хвилі репресій:;

•      1-ша хвиля – 1929-1931 рр.;
•      2-га хвиля – 1932-1935 рр.;
•      3-тя хвиля – 1936-1938 рр.. Доба «Великого терору».

•      Повідомлення учнів.                                                                                                                                            

Серед жертв терору – відомі українці:

•      С. Єфремов – публіцист, літературний критик, історик літератури; заарештований 1930 р.; помер у таборі 1939 року.
•      М. Грушевський – історик, політичний діяч, голова Центральної Ради. Заарештований 1931 року, помер 1934 року.
•      М. Скрипник – старий більшовик, міністр юстиції, звинувачений у націоналізмі, застрелився 1933 року, оскільки не зміг спростувати висунуті проти нього звинувачення.
•      П. Демчук – український філософ, заарештований 1933 р., 1937 р. розстріляний.
•      М. Яворський – академік, засуджений до заслання на Соловки; 1937 року розстріляний.
•      М. Рильський – український письменник, заарештований 1933 року, півроку провів у в’язниці.
•      О. Вишня – український письменник, заарештований 1933 р., засуджений на 10 років таборів.
•      Г. Косинка – український письменник, заарештований і розстріляний 1934 року.
•      Л. Курбас – керівник театру «Березіль», заарештований 1933 р., загинув у таборі.
•      Х. Раковський – більшовик, голова Раднаркому України, 1937 року заарештований, 1941 року розстріляний.
•      В. Затонський – старий більшовик, член ЦК КП(б)У, розстріляний у 1938 р.

ІІІ. Підбиття підсумків уроку                                                                                                                        Учитель. У другій половині 30-х рр. у СРСР (УРСР) остаточно встановився тоталітарний режим, який характеризувався зміцненням особистої влади Сталіна, масовими репресіями, порушенням прав людини.                                                                                                             ІV. Домашнє завдання                                                                                                                                                                               1. Опрацювати відповідний параграф підручника.                                                                                      2. Підготувати повідомлення про досягнення освіти, науки, культури у 1930-х рр. ХХ ст..