Розробка уроку з технології для учнів 10 класу "Відродження духовності у мистецтві. Канзаші як один із видів декоративно - прикладного мистецтва. Історія виникнення. "

Тема: Відродження духовності у мистецтві. Канзаші як один із вид декоративно - прикладного мистецтва. Історія виникнення.

Мета: - освітня – ознайомити учнів із технікою канзаші як видом декоративно -                                   прикладного мистецтва, інструментами і матеріалами, що необхідні для виготовлення виробів, технікою безпеки при їх користуванні, етапами підготовки  виконання виробу;

•                   виховна – виховувати інтерес до декоративно – прикладного мистецтва світу, вивчення побуту, звичаїв, традицій; відроджувати духовні цінності нашого народу.
•                   розвиваюча - розвивати наочно - образне мислення та творчу уяву учнів; навчити створювати нескладні композиції і виконувати їх.

Наочність: зразки та ілюстрації робіт, виготовлених у техніці канзаші, інструкційні картки.

Інструменти і матеріали: голки, ножиці, стрічки, нитки, булавки, свічка чи запальничка, намистинки, ґудзики.

Міжпредметні зв’язки: історія, художня культура, образотворче мистецтво.

Тип уроку: комбінований.

Форма уроку: урок – презентація

Хід уроку:

І. Організаційний момент

• Привітання;
• Перевірка присутніх;
• Перевірка організації робочих місць;
• Призначення чергових

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Плетіння та вишивка з стрічки чи атласних, шовкових тканин прийшли до нас ще з епохи рококо. Король Людовік ХV полюбляв вишивати і дарувати свої вироби знайомим. В моду увійшли легкі сукні прикрашені стрічками та мілкими трояндами. За допомогою голки і стрічки створювалися справжні шедеври. Сьогодні вони красуються в музеях всього світу. В останні роки виготовлення квітів з атласу і шовку відродилося і набуло великої популярності серед майстрів декоративно – прикладного мистецтва

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

• Наш сьогоднішній урок я хочу розпочати із стародавньої легенди.

    Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи одержали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну й порядок, поляки – здатність до торгівлі, італійські діти – хист до музики… Обдарувавши всіх, Бог раптом побачив у куточку дівчину. Вона була одягнена у вишиту сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок із червоної калини. І запитав її Бог:

-      Хто ти? І чому така сумна?

-      Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля… Сини мої на чужині, на чужій роботі, а в своїй хаті немає ні правди, ні волі.

-      Чого ж ти не підійшла раніше? Я всі таланти роздав. Не знаю, чим можу зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла йти, але Бог зупинив її.

-      Зачекай. Є в мене неоцінений дар, який прославить твій народ на цілий світ. Відсьогодні все горітиме у твоїх руках. Візьмеш ти шаблю – і буде нескорений твій народ. Візьмеш плуг – і заколоситься на ваших полях жито - пшениця. У хаті  твоїй буде панувати краса й затишок, а пісня твоя звучатиме у віках. Усе це стане можливим, дякуючи вірі твого народу у власні сили й бажанню працювати заради власного добробуту.

Прийняла з вдячністю дівчина дарунок і відтоді славиться Україна своїми майстрами, а серед них ті, котрі присвятили себе мистецтву народної вишивки, художнього в’язання, плетіння бісером, вишивання стрічкою та інше(2 слайд).

ІV. Повідомлення теми уроку

• Сьогодні на уроці ми опануємо ще один вид декоративно – прикладного мистецтва під назвою «Канзаші»- виготовлення квітів з шовкових, атласних стрічок чи інших тканин.

V. Вивчення нового матеріалу

      З давніх-давен вузькі смужки тканини застосовувалися в повсякденному житті та господарській діяльності людей. Вже в Стародавній Греції жінки вплітали у волосся смужки тканин, щоб «освіжити» свій образ. Пов’язки, прикрашені золотом і коштовним камінням впліталися у волосся в Стародавньому Римі. Крім того, кольоровими стрічками оброблявся одяг, до того ж кожному соціальному класу відповідав свій колір і матеріал. В середні віки в Італії вже декорували стрічками спинки стільців і балдахіни, а також підв’язували важкі завіси, якими закривалися вікна для захисту від холоду в зимовий час.

        В XV сторіччі у Франції з’явилася вишивка шовковими стрічками. Спочатку знатні дами стали прикрашати свої сукні, оформляючи корсажі дрібними трояндочками «а ля рококо», листям і безліччю розкиданих кольорів з перлинами і кришталиками. Потім настала черга білизни. Вона ставала все більш розкішною та витонченою. За допомогою простої голки і стрічок створювалися справжні шедеври. Тепер вони красуються в музейних вітринах по всьому світу – від Лондона до Преторії.

      З Франції цей вид вишивки перекочував на острови до Англії. А звідти розійшовся по всіх країнах колишньої Британської імперії. Разом з переселенцями зі Старого Світу він потрапив до Америки, де швидко завоював популярність. Розквіт мистецтва припав на 70-і роки XIX століття. На той час атласні стрічки можна було побачити не тільки на сукнях, а й на парасольках, абажурах, ковдрах, дрібничках для дому та капелюхах.

        Після Другої світової війни інтерес публіки до всіх видів рукоділля став знижуватися. Але протягом двох останніх десятиліть почалося відродження декоративно – прикладного мистецтва. Повернулася жага до прекрасного!

      На сьогоднішній день однією з актуальних технік є канзаші.

Kanzashi (канзаші, кандзасі) – це прикраси для волосся, які використовувалися і використовуються у традиційних японських, а також китайських зачісках. Це різноманітні шпильки, палички, гребінці на волосся. Ці прикраси були доповненням кімоно. Інколи така прикраса коштувала більше, аніж саме кімоно. Такі аксесуари відігравали неабияку роль в образі японок, адже їм було заборонено носити будь-які прикраси на руках чи шиї, тому вся увага була приділена зачісці. Переломним моментом в історії канзаші стало 17ст. – в цей час з’явилися гейші. Гейшам дуже подобалося прикрашати себе квітами, вони ретельно їх підбирали і використовували у великій кількості. Також особливо слідкували за тим, щоб кімоно і прикраси були однієї кольорової гами.

       Є різні види Kanzashi, один з них Hana kanzashi – прикраси із малесенькими шовковими квітами, метеликами, звисаючими квітами. Такі квіточки складаються із малесеньких квадратиків шовку, а техніка виконання називається tsumami (складання). Із одного квадратика при складанні виходить одна пелюсточка, пелюсточок у квітці може бути, як декілька, так і дуже багато.

      У сучасному світі вже мало хто носить канзаші, як і кімоно. Їх, наприклад, одягають наречені, також під час урочистих подій, наприклад, чайної церемонії або складання ікебани. Та хоча сьогодні Kanzashi не мають такого значення, як раніше, все ж таки вони не відійшли в історію, а застосовуються і до тепер, вже не тільки у традиційній зачісці. Вони знайшли місце в сучасному гардеробі японки та стали улюбленцями багатьох дівчат у всьому світі. І моїми також. Можливо і вашими?

VІ. Робота в групах.

Для  цієї роботи необхідно об єднати клас в 3 творчі групи:

І група:   Інформаційно - модельне бюро (Додаток №1)

Завдання:

1. Підібрати інформацію про всі види декоративно – прикладного мистецтва де використовується стрічка;
2. Дослідити історію виникнення техніки канзаші;
3. Аналіз виробів - аналогів

ІІ група:  Конструкторське бюро (Додаток № 2)

Завдання:

1. Розробити ескіз виробу – аналогу;
2. Скласти перелік необхідних матеріалів та інструментів;
3. Розробити правила Т.Б. та санітарно гігієнічні вимоги

ІІІ група:  Технологічне бюро (Додаток №3)

Завдання:

1. Виготовлення технологічних карт;
2. Виготовлення виробів – аналогів;
3. Розробити рекомендації до виконання практичної роботи;

Кожне бюро мало своє завдання. Про це нам розкажуть самі працівники бюро і покажуть, як справились з роботою.

VII. Формування умінь та навичок учнів.

Практична робота

1. Аналіз завдань практичної роботи.

Велике значення для якісного виготовлення роботи має правильна організація роботи та дотримання послідовності за технологічною картою.

2. Забезпечення необхідними матеріалами і інструментами.

3. Дотримання правил техніки безпеки, організації робочого місця та санітарно – гігієнічних вимог.

4. Самостійне виконання завдань практичної роботи.

VIІI. Підсумок уроку

Звичайно, була проведена  велика робота. А кожна праця, в яку вкладено багато сил, здоров’я, часу, терпіння, любові вінчається успіхом.

IX. Мотивація оцінок і виставлення їх у журнал та щоденники.

Підбиття підсумків практичної роботи:

- демонстрація кращих робіт;

- аналіз недоліків у роботах та шляхи їх усунення;

- оцінювання завдань практичної роботи.

X. Завдання додому: підготуватись до наступного заняття.

 

 

 

Додаток № 1

Звіт інформаційно – модельного бюро

Нашим завданням було підібрати інформацію про всі види декоративно – прикладного мистецтва де використовується стрічка; дослідити історію виникнення техніки канзаші; проаналізувати  вироби – аналоги.

     У пошуковій роботі ми дізнались, що мистецтво виготовляти шовк зародилося в Китаї. Протягом багатьох століть китайці зберігали секрет отримання шовку, і таємниця його виготовлення дуже довго залишалася нерозгаданою. Корейці, наприклад, познайомилися з шовківництвом тільки в другому столітті н. е., а від них про шовк дізналися японці, індійці та інші сусідні народи. Численні китайські каравани забезпечували повелителів багатьох країн, долаючи Малу і Середню Азію.

      Історія легендарного Шовкового шляху сповнена загадок і таємниць. Виникали і зникали стародавні цивілізації, зароджувалися нові етноси і гинули в результаті нашестя загарбників цілі народи, невідомі майстри створювали безцінні пам'ятки культури, буддійські проповідники незбагненним чином підтримували атмосферу високої духовності та релігійної коректності, прославлені мандрівники робили дивовижні відкриття.

     Вже в Давній Греції жінки вплітали у волосся смужки тканин, щоб "оживити" свій образ. Пов'язки, прикрашені золотом і коштовними каменями, впліталися у волосся в Стародавньому Римі. Крім того, кольоровими стрічками оброблявся одяг, причому кожному соціальному класу відповідав свій колір і матеріал.

      В середні віки в Італії стрічками вже декорували спинки стільців і балдахіни, а також підв'язували важкі завіси, якими закривалися вікна для захисту від холоду в зимовий час. Але лише в XIV столітті почало розширюватися побутове використання шовкових стрічок. Традиції ткацтва в Ліоне і сприятливі кліматичні умови півдня Європи сприяли швидкому розвитку виробництва коштовної шовкової нитки.

     Широкої популярності використання стрічок набуло у Франції на початку XVIII століття. Король Франції Людовік XIV прикрашав стрічками і коштовними каменями навіть взуття, і закликав свій двір одягатись оригінально і з вигадкою. А Людовік XV сам любив вишивати і часто дарував придворним дамам милі дрібнички, виготовлені ним самим.

     Саме у ці часи  з'явилась вишивка стрічками. Спочатку знатні пані стали прикрашати свої сукні, оздоблюючи корсажі дрібними трояндочками "а ля рококо", листям і безліччю розкиданих квітів з перлинами і кришталиками. Потім настала черга білизни. Вона ставала усе більш розкішною і витонченою.

    Із Франції цей вид вишивки перекочував до Англії. А звідти розійшовся по всіх країнах колишньої Британської імперії. Разом з переселенцями із Старого Світу він потрапив до Америки, де швидко завоював популярність. Розквіт мистецтва припав на 70-і роки XIX століття.

      Після Другої світової війни інтерес публіки до всіх видів рукоділля став знижуватись. Але упродовж двох останніх десятиліть почалося відродження вишивки. Повернувся інтерес, і це мистецтво знов заграло всіма своїми гранями. Адже шити шовковими стрічками надзвичайно цікаво, це не вимагає складних пристосувань і значних витрат. До того ж, тут застосовуються прості і всім добре відомі прийоми вишивки. А об'ємний малюнок настільки привабливий, що можна, без жодного сумніву, стверджувати: найближчими роками цей вид вишивки чекає широке поширення і успіх!  

      Атласні стрічки і тасьми міцно увійшли і в наше повсякденне життя. Про них, зазвичай, згадують перед святами і урочистими подіями, коли виникає необхідність прикрашати. В Італії галасливі і веселі торжества, що удалися на славу, навіть називаються "Святами з бантиками". 

Красива стрічка додає добре упакованому дарунку вишуканість, підкреслюючи урочистість моменту. Перев'язаний стрічкою букет виглядає не лише привабливішим, але і багатим.

       Стрічки оживляють зачіску, а оброблені ними і тасьмою капелюшки, сумочки і сукні набувають так званої "родзинки". Напевно, більшість із нас завмирали від захоплення, розглядаючи весільні вбрання наречених, пишно оздоблені мереживами, стрічками і рюшами! 
        На Заході прийнято, готуючись до торжеств прикрашати святковий стіл всілякими бантами в тон скатертини. За їх допомогою прагнуть створити в будинку святкову атмосферу. Червоні стрічки і банти стали символом різдвяних свят. Їх прикріплюють до вхідних дверей будинків напередодні Різдва і зустрічі Нового року.

       Неменшим попитом користувалися вироби з шовкових стрічок, що називаються канзаші - це прикраси для волосся, які використовувалися і використовуються у традиційних китайських, а також японських зачісках. Це різноманітні шпильки, палички, гребінці на волосся. Ці прикраси були доповненням кімоно. Інколи така прикраса коштувала більше, аніж саме кімоно. Такі аксесуари відігравали неабияку роль в образі японок, адже їм було заборонено носити будь-які прикраси на руках чи шиї, тому вся увага була приділена зачісці.

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 2

Звіт конструкторського бюро

Перед нами стояло завдання розробити ескіз виробу – аналогу, скласти перелік необхідних матеріалів та інструментів; розробити правила Т.Б. та санітарно гігієнічні вимоги.

Матеріали та інструменти

№ п/п	Назва	Рекомендації та вимоги
1	Ножиці	Підійдуть будь які крім манікюрних (закороткі леза)
2	Пінцет	Для зручності у роботі використовують пінцети різних типів(швейні, медичні, косметичні)
3	Клей	Повинен бути прозорим, швидко висихати. Можна використовувати універсальний клей, « клей – кристал», або ж скористатись гарячим пістолетом
4	Запальничка, свічка	Для запаювання країв стрічки чи зрізів в деталях
5	Нитки, голки, булавки	Використовуються для збору деталей в композицію
6	Лінійка	Для розмічання
7	Стрічка чи тканина	Використовують стрічки різної довжин та кольорової гами. Вони можуть бути шовкові, синтетичні, бавовняні, атласні.
8	Матеріали для декору	Намистини, паєтки, блискітки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Санітарно – гігієнічні вимоги

1. Працювати треба сидячи на стільці із спинкою. Сидіти - прямо, не сутулячись.

 2. Освітлення має бути хорошим, бажано природним. Під час роботи правою рукою світло повинно падати зліва на робоче місце, при роботі лівою рукою - справа. Через кожну годину необхідно робити відпочинок для очей на 5... 10 хв. Під час відпочинку очі перевести на спокійне забарвлення. Корисно також використати цей час на виконання гімнастики для м'язів очей.

 3. Перед виконанням ручних робіт треба ретельно вимити руки, щоб не забруднити тканину.

 4. Інструменти і пристосування зберігати у спеціальній шкатулці чи ящичку. При виконанні ручних робіт шкатулку з інструментами та пристосуваннями класти на стіл праворуч від тканини.

5. Обережно користуватися за потребою сірниками, свічкою чи запальничкою. Пам’ятаючи що, ці пристосування можуть спричинити опіки та пожежу

 6. Голкою працювати обережно. Не підносити голку близько до обличчя.

 7. Після роботи голку й шпильки зберігати тільки у гольнику або покласти у спеціальну коробку. Не залишати голку без нитки. Забороняється зберігати голку, вколовши її в одяг.

 8. Ножиці на робочий стіл класти із зімкненими лезами, направленими від себе.

 9. На робочому місці слід дотримуватися чистоти і порядку.

10. Бути, зосередженим і відповідальним, не відволікати однокласників від роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 3

Звіт технологічного бюро

Ми повинні були розробити інструкційні картки повузлових  обробок виготовлення виробу та поради.

Наше бюро продовжило роботу конструкторського бюро. За їхніми малюнками ми підібрали види квітів, які будуть виготовлені.

Вибрали стрічку для виготовлення пелюсток квітів, та нитки для з’єднання деталей.

Після цього ми склали технологічні картки та розробили поради.

Поради та принцип виготовлення пелюсток

1. Залежно від моделі пелюстки (круглий або гострий) квадрат тканини складається певним чином, кінчик обпалюється полум’ям свічки або запальнички, затискається пінцетом. Готові пелюстки кріпляться на основу і на виріб.
2. Основна умова отримання ідеальних красивих пелюсток: квадрати тканини повинні бути з усіх боків рівними. Крім класичних варіантів пелюсток, які робляться з квадратів, існують і інші. Для їх виготовлення можуть застосовуватися прямокутні або круглі клаптики.
3. Краї тканини зручно оплавлятися свічкою, тримаючи їх у підстави полум’я (тоді вони не будуть чорніти). Однак деякі розрізають тканину паяльником. В цьому випадку краю оплавляються одночасно з розрізанням.
4. Для виготовлення традиційних канзаші застосовують натуральний шовк. Але прекрасною заміною можуть служити атласні стрічки (шириною 2,5-5 см) або мало сипучі  тканини: органза, фатин, капрон, креп-сатин.
5. В якості основи може застосовуватися тонкий пластик, картон (щільний), обтягнуті тканиною ґудзики або монетки. Можна відразу ж клеїти пелюстки на виріб (брошку, шпильку, заколку, ободок).