Розробка уроку з технології для учнів 10 класу "Традиції і використання символіки та кольорової гамми під час створення виробів в техніці канзаші".

Тема: Виготовлення українського вінка в техніці канзаші. Історія і види українських вінків.

Мета: - освітня –  продовжити знайомити учнів із технікою канзаші, вчити виготовляти квіти для вінка;

- виховна – виховувати любов та повагу до традицій роду, сприяти духовному розвитку підростаючого покоління;

- розвиваюча - розвивати критичне мислення та творчу уяву учнів; навчити виконувати квіти із стрічок і створювати композиції у вінку.

Наочність: зразки та ілюстрації робіт, виготовлених у техніці канзаші, інструкційні картки, презентація, проектор

Інструменти і матеріали: голки, ножиці, стрічки, нитки, булавки, свічка чи запальничка, намистинки, пінцет.

Міжпредметні зв’язки: історія, художня культура, образотворче мистецтво, мистецтво

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку:

І. Організаційний момент

 Привітання;

 Перевірка присутніх;

 Перевірка організації робочих місць;

 Призначення чергових

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Неможливо уявити україночку без яскравого віночка на голові. А чи знаєш Ти, друже, як правильно плести вінок? Про особливості підбору квітів та стрічок для вінка, про його історію, символіку та захисну силу?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Оспіваний у піснях та оповитий легендами, український вінок має багатовікову історію. Вперше про вінок згадується за часів шумерської культури — ХІІ-ІІІ ст. до н.е.

Нащадки шумерів, представники культури шнурової кераміки, залишили наступним поколінням чимало символів, серед яких міфічний знак богині Інанни — Іштар, що означає «ясне небо». Складається він з вінка — кола і вплетеної в нього стрічки, що створює два кінці, а також із шестипроменевої зірки в центрі.

Цікаво, що такий самий знак зображений на саркофазі Ярослава Мудрого в Софії Київській (ХІІ ст.). Дослідники вважають, що український вінок — це спрощений знак Інанни, немов побажання мирного, ясного неба над головою того, хто його носить, оберіг від злих сил та нещасть. (Слайд№)

У часи Античності вінок вважали символом щастя і таланту. Ним увінчували переможців, під час проголошення промов його вдягали оратори, ним прикрашали священні предмети. Був вінок і символом скорботи. (Слайд№)

Наші предки розуміли, що основна частина тіла людини, якою вона розуміє світ і впливає на нього, — це голова, тож створювали для неї вінки-обереги, які берегли від зурочень та недобрих чар. Не дивно, що на стародавніх зображеннях жінки-Богині вона у головному уборі з квітів, трав, зілля та віття.

Цікаво, що в різних регіонах України вінок називали по-різному: на Поділлі — коробуля, лубок, на Чернігівщині — теремок, на Гуцульщині — плетінь, косиця, на Переяславщині — гібалка тощо. Існували й загальнослов’янські назви —вінок, вянок, перев’язка, чільце.

ІV. Повідомлення теми уроку

- Сьогодні на уроці ми продовжимо вивчати техніку декоративно – прикладного мистецтва - «Канзаші». Виготовимо український вінок, дізнаючись про особливості його иготовлення

V. Вивчення нового матеріалу

      Уперше дівчинці плела вінок її матуся, коли малій виповнювалося три роки. Ненька сім днів купала віночок у вечірній росі, вплітала чорнобривці, ромашки, барвінок та незабудки, а по тому ховала до скрині. Одягали вінок на Спаса, простягаючи дівчатку яблучко, і примовляли: «Здоровому тілу — здоровий дух!» (Слайд№)

А коли малечі виповнювалося чотири, їй плели особливий вінок: усі пелюстки вплетених у нього квітів розсікали, оздоблюючи вінок листям яблуні та безсмертником.

Дівчинці шести років плели вінок з волошок та маків, щоб оберігали сон та стерегли думки. Семирічним дівчатам вплітали у вінок квіти яблуні. «Мати-яблуне, дядино моя, не жалій здоров’я і долі дитині,» — урочисто промовляв батько, торкаючись вінком голови донечки. (Слайд №)

Дівчатка старші 13 років плели віночки кохання. Традиційно їх прикрашали ромашки, вусики хмелю, цвіт вишні та яблуні. Спереду вінок оздоблювали розкішним гроном калини. А от засватана дівчина одягала вінок з барвінку, шавлії, м’яти й інших лікарських трав. (Слайд №)

Весільний вінок був призначений захищати дівчину від злих очей та виготовлявся з барвінку, рути, шавлії, ружі тощо. Іноді, щоб посилити захисну функцію вінка, листочки барвінку змащували часником та медом, а у вінок доплітали перець, червоні нитки, цибулю, монети, овес.

На Житомирщині до 1970-х років існував звичай кидати подругам нареченої не букет, а вінок, передаючи шлюбну естафету однійз дружок. Котра спіймає — тій скоро і під вінець іти.

На Дніпропетровщині у 1960-х молодим вінок надягали на зап’ястя, поєднуючи воєдино їхні долі. (Слайд №)

Коли дівчині не щастило у коханні, вона плела вінок надії — з польових маків та волошок. Іноді такий вінок дарувався несміливому хлопцю у якості освідчення. Вінок відданості плели з волошок та любистку. Козак брав його з собою в дорогу і вже напевне знав: удома його люблять і чекають. (Слайд №)

На жнива виплітався вінок із збіжжя. Найчастіше честь нести такий вінок до села випадала молодій, працьовитій дівчині, котра от-от мала вийти заміжю

Традиції плетіння українського вінка сягають глибокої давнини. Яким би не був привід створення цього барвистого оберегу, його завжди виплітали з особливою дбайливістю і трепетом, адже в основі українського вінка — любов до природи, шана до рідної землі. (Слайд №)

VІ. Робота в групах.

1. Аналіз виробів – аналогів;
2. Розробити ескіз виробу – аналогу;
3. Складання переліку необхідних матеріалів та інструментів,
4.  Правила Т.Б. та санітарно гігієнічні вимоги
5. Виготовлення технологічних карт;

VII. Формування умінь та навичок учнів.

Практична робота

Традиційно, починали виготовляти вінок співаючи пісню:

Благослови, боже, і отець і мати,

Своєму дитяти віночок зачати.

Дайте, мамко, голку

Та й ниточку шовку.

Бодай же си тот ліс розвив,

Що нам таке зілля зродив,

Що вно взимі не вмерзає,

Що вно в літі не всихає,

Що вно взимі зелененьке,

А навесні голубеньке

1. Аналіз завдань практичної роботи.

2. Забезпечення необхідними матеріалами і інструментами.

3. Дотримання правил техніки безпеки, організації робочого місця та санітарно – гігієнічних вимог.

4. Самостійне виконання завдань практичної роботи.

VIІI. Підсумок уроку

Традиційним було і завершення роботи, дівчата співали:

Ой вінче мій, вінче,

Ти хрещатий барвінче!

Купувала-м тя на ринку,

Замикала-м тя в скринку.

Тепер як тя порушу,

То заплакати мушу

IX. Мотивація оцінок і виставлення їх у журнал та щоденники.

Підбиття підсумків практичної роботи:

- демонстрація кращих робіт;

- аналіз недоліків у роботах та шляхи їх усунення;

- оцінювання завдань практичної роботи.

X. Завдання додому: підготуватись до наступного заняття.