Розробка уроку з Всесвітньої історії "Вікторіанська Британія"

                                                             Вікторіанська Британія.

Мета навчальна:сформувати в учнів уявлення про Вікторіанську Британію; проаналізувати причини й наслідки перетворення країни на провідну економічну державу світу; розглянути причини утвердження ідеології і політики лібералізму; визначити наслідки Другої парламентської реформи; охарактеризувати життя та діяльність королеви Вікторії;

розвивальна: навчитися порівнювати ліберальну і консервативну партії; розвивати в учнів уміння давати оцінку британській колоніальній системі; висловлювати власну думку щодо іранського питання та шляхів його вирішення;

виховна:виховувати інтерес до історії різних країн. 

Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь.. 

Обладнання:підручник, стінна карта світу, роздавальний матеріал. 

Основні поняття:Вікторіанська Британія, «майстерня світу», лібералізм, Ліберальна партія, Консервативна партія, колонія, домініон, Британська Співдружність. 

Основні дати та події:24 травня 1819 — 22 січня 1901 р. — роки життя королеви Вікторії, 1867 р. — Друга парламентська реформа у Великій Британії, 1845—1849 рр. — голод в Ірландії, 1867 р. — надання статусу домініону Канаді. 

Історичні постаті:Вікторія, Б. Дізраелі, Дж. Чемберлен, В. Гладстон. 

Очікувані результати:учні навчаться: показувати на карті Велику Британію та її колонії, торговельні шляхи, промислові райони; тлумачити, співвідносити та застосовувати поняття й терміни; характеризувати життя й діяльність королеви Вікторії; аналізувати причини й наслідки перетворення Великої Британії на провідну економічну державу світу; визначати наслідки Другої парламентської реформи; давати оцінку британській колоніальній системі; висловлювати власну думку щодо іранського питання та шляхів його вирішення. 

І.   Організаційний момент

ІІ.Мотивавація навчальної діяльності учнів.

Оголошення теми та мети уроку.

ІІІ.Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.

Проблемне запитання.

Чому Велику Британію називали «майстернею світу»?

1.  Розповідь учителя.  Вікторіанська Британія.

У середині ХІХ ст. у Великій Британії утвердилася парламентська монархія. Державу очолював монарх, проте вже в ті часи існував вислів: «Монарх царює, але не править». Британська монархія зберегла значний політичний вплив. Монарх призначав голову уряду (прем’єр-міністра), обираючи його між представників партії, яка перемогла на виборах. Зазвичай керівником уряду ставав лідер цієї політичної партії. Крім того, монарх мав право відправити уряд у відставку та призначити позачергові вибори. Глава уряду призначав міністрів. Таким чином, уряд отримував усю повноту виконавчої влади, відповідаючи за проведення зовнішньої та внутрішньої політики. Британський парламент складався з двох палат — Палати лордів та Палати громад. До Палати лордів перів призначав монарх, і вони там засідали довічно. Палата громад формувалася під час виборів. Кількість виборців постійно зростала, і це питання тривалий час було одним з основних політичних питань. Із часом у Великій Британії сформувалася двопартійна політична система, тобто більшість депутатів у парламенті представляли одну з двох найвпливовіших політичних партій — ліберальну або консервативну.

Від 1837 до 1901 р. королевою Великої Британії була Вікторія. Цей період називають «Вікторіанською епохою», оскільки в ці роки Велика Британія досягла своєї найбільшої могутності. Королева Вікторія жила за певними правилами й розпорядком дня і вимагала того самого від своїх підданих. Королева Вікторія не претендувала на права парламенту й уряду, нікому не дозволяла порушувати королівські права.

2.Повідомлення учня.

Учень виступає з повідомленням про королеву Вікторію.

3.Робота з підручником.   Велика Британія — «майстерня світу»

Завдання:

Назвіть ознаки, які характеризують Велику Британію як «майстерню світу». (Відповіді учнів записати на дошці.)

Зразок відповіді:

Велика Британія — «майстерня світу»:

•     передові засоби виробництва продукції;

•     висока якість товарів;

•     розвиток вільної конкуренції;

•     низька ціна товарів порівняно до інших країн;

•     наймогутніший та найбільший флот у світі;

•     колоніальна імперія: дешеві сировина та корисні копалини, ринок збуту продукції;

•     фінансова система — стабільність фунта стерлінгів;

•     перехід на машинне виробництво в текстильній і суконній промисловості;

•     розвиток залізниць — основного виду транспорту;

•     активне використання техніки в сільському господарстві;

•     застосування технічних винаходів у виробництві.

4. Самостійна робота.  Утвердження лібералізму.

Під час роботиі  запишіть до зошитів ознаки лібералізму.

Зразок відповіді:

Ознаки лібералізму:

•     соціальна філософія та політична концепція (ідеологія), які проголошують, що ініціативна (активна), вільна, тобто неконтрольована діяльність осіб, головним чином економічна й політична, є справжнім джерелом розвитку суспільного життя;

•     спрямований на затвердження парламентського ладу, вільного підприємництва та демократичних свобод;

•     відстоює абсолютну цінність людської особистості («особа важливіша за державу»);

•     стоїть на засадах рівності всіх людей щодо прав особистості;

•     спрямований на максимальне послаблення («пом’якшення») різних форм державного і суспільного примусу щодо особи (контролю особи тощо);

•     виступає за шлях мирного, реформаторського здійснення соціальних перетворень.

5.  Інформаційна хвилинка. Формування ліберальної і консервативної партій.

6. Розповідь учителя.  Друга парламентська реформа.

Випереджальне завдання : під час розповіді вчителя заповнити таблицю «Друга парламентська реформа».

Розповідь учителя.

Світова першість Великої Британії була зумовлена не тільки її промисловими досягненнями, а й суспільними змінами. У 50-х рр. ХІХ ст. у Великій Британії остаточно сформувалося громадське суспільство, що ґрунтується на свободі особистості, свободі слова, друку та інших свободах. У країні відбуваються диспути, проходять демонстрації та мітинги, проте соціальних вибухів вдається запобігти. Велика Британія стає місцем, куди перебираються політичні діячі з країн Європи після поразки революцій 1848—1849 рр. Російські революціонери організовують випуск своїх газет, представники різних політичних течій проводять з’їзди та збори.

У 60-х рр. ХІХ ст. активізувався рух за зміну виборчої системи. Представники профспілок (тред-юніонів), дрібної буржуазії та інтелігенції виступили за нові підходи у формуванні кількості депутатів, представництві та праві на участь у виборчому процесі.

У 1866 р. лідер Ліберальної партії В. Гладстон вніс проект закону про парламентську реформу, який передбачав зменшення майнового цензу. Проте консерватори, які на той час перебували при владі, зірвали його прийняття. Країною прокотилася хвиля протестів, і тоді за ініціативою лідера Консервативної партії Б. Дізраелі в 1867 р. була проведена Друга парламентська реформа.

Відповідно до цієї парламентської реформи було ліквідовано 46 «гнилих містечок» та суттєво знижено майновий ценз (5 фунтів стерлінгів річного доходу та оренда протягом року квартири). Кількість виборців збільшилася втричі (від 670 тис. до 2,25 млн осіб). Невдовзі був прийнятий закон про таємне голосування.

6.   Розповідь учителя.Ірландське питання.

Ірландія постійно приваблювала англійських королів і феодалів. Ще за часів короля Генріха ІІ у ХІІ ст. англійські війська підкорили Ірландію. Протягом століть країна вела постійну боротьбу з англійцями, проте сили були не рівні. Уже у ХVІІ ст. практично вся ірландська земля належала англійським лендлордам. Однак проведення Реформації на островах наштовхнулося на опір населення, й ірландці по більшості залишилися католиками. На початку ХІХ ст. Ірландія остаточно втратила автономію і була приєднана до Великої Британії. У країні поширюється англійська мова, посади в управлінському апараті (адміністрація) посідають в основному протестанти. Більшість населення становили селяни, які орендували невеличкі шматочки землі у британських лендлордів.

У середині ХІХ ст. капіталістичні відносини проникають і до Ірландії, у сільському господарстві починається аграрний переворот, який приводить до зменшення кількості дрібних орендарів. Скасування «хлібних законів» ще більше зменшує кількість селян. Поширення хвороби картоплі, яка була основним продуктом харчування бідних людей, спричинило голод. Сувора зима та епідемія холери ще більше погіршили наслідки голоду. Загинуло близько 1 млн осіб. Голод та скрутне економічне становище спонукали ірландців до еміграції. У результаті кількість населення Ірландії зменшилася на 30 % та активізувалася боротьба ірландців проти влади.

У другій половині ХІХ ст. англійський уряд спробував припинити боротьбу ірландців за незалежність — зменшуються податки, проводиться церковна та освітня реформи, проте значних успіхів досягнуто не було.

7.  Розповідь учителя. Зовнішня політика Великої Британії.

 «У Британії немає вічних ворогів, у Британії немає вічних друзів. У Британії є лише вічні інтереси» — слова лорда Г. Пальмерстона охарактеризували принципи британської зовнішньої політики. ХІХ ст. ще називають «імперським століттям» для Великої Британії. Це часи Pax Britannica (латин. Світ Британський) — періоду розвитку британської колоніальної системи, період домінування Великої Британії в міжнародних відносинах. Вони характеризувалися проголошенням курсу на вільну торгівлю, скасуванням рабства, контролем британського флоту над стратегічними морськими шляхами, поширенням англійської мови, парламентаризму, технологій, юридичних норм тощо. Володіння Британської колоніальної імперії розташовувалися в Азії, Африці, Америці та Австралії і займали близько 10 млн миль2території. В її межах проживало майже 400 млн осіб. Як казали: «У Британській імперії ніколи не заходить Сонце».

Велика Британія постійно проводила активну зовнішню політику із застосуванням різних методів взаємодії з тубільним населенням, часто вдаючись до насильства. Проникнення до Китаю супроводжувалося війнами, які дістали назву «опіумних». Результатом цих війн стало поширення торгівлі в Китаї, а пізніше й отримання в колоніальне володіння Гонконгу, який перетворився на фінансовий та торговий центр. Англійські війська висадилися в Бірмі та Ірані, а вторгнення в Афганістан зазнало невдачі. Перетворення Індії на британську колонію супроводжувалося підкупом та воєнними діями. Британські колонізатори перетворили індійські землі на «перлину колоніальної імперії», жорстоко придушуючи повстання місцевого населення. Найбільше повстання в Індії, повстання сипаїв (1857—1859 рр.), було потоплене в крові. А в результаті приєднання Нової Зеландії кількість корінного населення зменшилася втричі. Політика переселення до колоній призвела до того, що місцеве населення було поступово витіснене і «білі» люди стали основним населенням колоній. Колонії перетворилися на джерело сировини та ринок збуту британських товарів.

Постійна боротьба місцевого населення проти колонізаторів потребувала змін у політиці, і британці йшли на певні поступки. Це відбувалося в колоніях, де «біле» населення ставало більш впливовими і починало вимагати для себе певних прав. Для цих колоній Велика Британія змінювала статус, вони отримували права домініону (фактично незалежна держава у складі Британської імперії, що визнавала головою держави британського короля (королеву)). У 1867 р. першим домініоном стала Канада. Почався період формування Британської Співдружності.

Робота зі схемою.

Разом з учнями на дошці схематично розмістити інформацію щодо колоніальної політики Великої Британії.

Зразок заповненої схеми

IV.   Узагальнення та систематизація знань.

Робота над проблемним запитанням.

Організувати роботу над проблемним запитанням, звернути увагу учнів на те, що Велика Британія одною з перших завершила промисловий переворот і змогла посісти провідне положення практично в усіх промислових напрямках розвитку економіки, створити найбільший та найсучасніший торговельний флот.

V. Підсумок уроку.

VІ.   Домашнє завдання.

1)  П.: 1, § 12; 2, § 17; 3, § 11, с. 90—94.

2)  ТЗ: напишіть твір за темою «На прийомі у королеви Вікторії».

3)  ІЗ: об’єднати учнів у групи відповідно до кількості держав у Латинській Америці і запропонувати підготувати стислу інформацію про боротьбу країн за незалежність.

4)  ІЗ: підготувати повідомлення про доктрину Монро.