Розробка виховної години на тему : "Народні символи України" для 6 класу

Тема: Народні символи України

Мета: Розширити  знання  учнів  про  національні   символи  України,  формувати  особистість  із  глибоко  усвідомленою  громадянською  позицією,  сприяти  вихованню  в  учнів  національної  свідомості,  любові  до  Батьківщини,  до рідного  краю; виховувати шанобливе ставлення до символів держави, традицій українського народу.

Обладнання: вишиті рушники, малюнки народних символів, аудіо записи пісень, відео «Народні символи»

Дата проведення:

Хід заходу:

І Вступна частина

Вступне слово вчителя.

Народи світу різняться між собою одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть

Учень.

Мені над усе більш нічого не треба:

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив’яне небо,

І сиза роса на траві при шляхах.

Таке все тут миле, доступне і гідне –

Високі тополі і тихе село…

Таке сокровенне, насущне і рідне,

Воно в мою душу навіки вросло.

Коралі калини і мамині очі,

І доля – з лелечого наче крила…

Я більшого щастя на світі не хочу,

Щоб лиш Україна міцніла й цвіла

                                 (В. Вихрущ).

ІІ Основна частина

Вчитель.   Кожна країна, кожна держава має свої символи. А що означає слово      « символ»?

Символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.

Вчитель. У статті 20 Конституції України записано: « Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб, Державний Гімн.»  Символіка – ніби візитна карта  країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування.

Вчитель. Крім державних символів Україна має ще й народні поетичні символи.

    Це — батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, виши­тий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні і добрі символи, наші обереги.

1. Рідна хата.          Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами. Вона завжди буде символом добра і надії.

« хата моя, біла хата,

рідна моя сторона,

пахне любисток і м’ята,

мальви цвітуть край вікна».

Ось як оспівують поети свою рідну домівку. Дуже багато віршів, приказок, прислів’їв складено про хату.

    А які знаєте ви?

« Люди добрі, хата тепла.»   « Чим хата багата, тим і рада.»

« Своя хата – своя правда, своя стріха – своя втіха.» « Де хата неметена, там дівка не плетена.»

Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам’ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.

2. Вишитий рушник.        Ще одним з народних символів України є рушник. Вишитий український рушник.

(звучить «Пісня про рушник»)

Хліб і сіль на рушникові – гостинності ознака.

Вишитий рушник – неодмінний атрибут  багатьох обрядів:   З рушником виходили в поле,  справляли обжинки; проводжали в далеку дорогу; дівчата подавали рушники на знак згоди при сватанні; молоді ставали на  рушник під час шлюбного обряду.

Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять:

« тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку.»

« хата без рушників, як родина без дітей.»

І справді в давнину не було жодної оселі де б не красувався український рушник. Рушник. Він пройшов крізь віки. І хотілося, щоб цей символ завше прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові і незрадливості.

« хай стелиться вам доля рушниками!» - казали, бажаючи людині щастя.

3.                   Хліб.             Хліб — символ життя. З давніх-давен він у великій пошані в народі. Недаремно у молитві до Бога «Отче наш...» люди, як великої милостині, просили не позбавити їх хліба, бо він не просто основа життя. Споконвіку хліб називають святим. Він завжди лежав на столі. «Як вродить жито, то будемо жити», — говорить народне прислів'я.

З хлібом у нас зустрічають гостей,

Хліб на весіллях цвіте в короваї,

І кращих немає на світі вістей,

Ніж — хліб уродився на славу.

Щирим словом, хлібом та сіллю

Ми братів-гостей зустрічаєм,

Хлібом — новосілля й весілля,

І свято дружби-згоди квітчаєм.

Прислів'я.

Хліб — усьому голова.

Сила — від хліба, хліб — від землі.

Хліб — батько, вода — мати.

Якщо хліб та вода, не страшна нам зима.

Інсценізація казки «Ледар і трудівник».

Нащо тримаєш хліб в руках? Дай мені, — просить Ледар.

Я б тобі дав, — відповідає Трудівник, — але він дуже дорогий для мене. Щоб його дістати, треба раніш виорати землю.

Тоді вже можна хліб їсти?

Ні, треба дочекатися літа, поки з зерна виросте злак.

Тоді можна їсти?

Ні, треба зерно змолотити, а потім спекти хліб.

Тоді вже їсти?

Так. Тільки ледачому не дадуть.

4.                   Народна пісня.              Українська пісня — то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення. Любов до рідного краю, мови починається з колисаночки. В ній — материнська ласка і любов, світ добра, краси, справедливості.

Минають віки, змінюються покоління, а народні пісні залишаються. Вони володіють чудовою здатністю полонити людське серце, допомагати в праці, оспівувати з радістю відпочинок, тамувати душевний біль.

(Виконуються українські народні пісні

«Ой у полі криниченька».

«Чом ти не прийшов».

«Два дубки».

«Ой під вишнею, під черешнею» та ін.)

5. Рослини- символи.                Майже в усіх народів є улюблені рослини – символи. У канадців – клен, у росіян – берізка, а в нас – верба, тополя, калина.

Правду каже українське прислів’я « Без верби і калини – нема України».

    Дуже любив Україну славний її син Тарас Григорович Шевченко, який у своїх творах оспівав її красу. 365 разів Кобзар використав слово «калина», а будучи на засланні в Орській фортеці, він посадив гілку верби і викохав її. Для нього вона була уособленням України. А відомий український поет Василь Симоненко писав:

А якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Калина. З давніх - давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах.

( Звучить пісня « Ой єсть в лісі калина»)

                              Легенда про калину.

Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські. Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Царгороді.  Дівчата, щоб не потрапити в неволю почали тікати на болото і там  потопились.

      На тому місці, де загинули українські дівчата –  виросло дуже багато кущів калини.

Калина – це символ дівочої вроди, вірності, чистоти. Калина –це пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих хто не повернувся до рідного дому. За традицією, на могилах загиблих садили калину.

Вчитель.  У поета Юрія Рибчинського та  композитора Ігоря Поклада є гарна пісня –  « Три поради»: «не рубай тополю край дороги, може та тополя твоя доля, твоя доля світла, тополина, наче пісня журавлина», «не стріляй у птаха на світанні, може то любов твоя остання….». І третя порада:

                             Не ламай калину коло хати,

                             Бо вона заплаче, наче мати,

Верба. Ранньої весни, коли ще у лісі лежить сніг, розпускаються квіти верби. Це одна з перших рослин, що за біблійними легендами, після всесвітнього потопу виросла на берегах річок та водойм.

Українці вірили, що дерево, яке одним з перших викидає бруньки, тобто прокидається до життя, передає людині силу та здоров'я, оберігає її та захищає. В останню неділю перед Великоднем люди освячують у церкві вербові гілки, б'ють ними один одного, промовляючи:

                          Не я б'ю – верба б'є,

                          Не будь сонливий,

                          До роботи лінивий,

                          Будь здоров, як вода,

                          Рости, як верба.

Верба – одвічний символ України,

Символізує вірність, рідний край,

Любов безмежну, ніби небокрай.

Вчитель. Крім тих оберегів, які ми сьогодні назвали, в українського народу є й інші – жито, барвінок, лелеки.

                     І жито також  символ України.

                     Це знак добробуту і злагоди в сім'ї

                    І довгого життя на цій землі.

Барвінок – теж рослина обрядова. Це символ пам'яті і вірності, здоров'я. Краси і вічності, безсмертя, довгих літ. Любові знак – барвінку синій цвіт.

Лелека – символ щастя і родини. Любові до своєї  батьківщини, добробуту, продовження життя, надії символ, віри в майбуття.

6.  Головним оберегом українського народу була жінка – мати.           Її слово тепле і ласкаве лікувало і повертало сили після хвороб, захищало від злих сил і надавало наснаги. Берегиня підтримує домашнє вогнище, вона стоїть коло витоків нового життя, плекає і зміцнює його.

                       Мама! Найдорожче слово в світі,

                       Де б не був ти, щоб ти не робив,

                      Та вона твій шлях завжди освітить

                       Ніжним серцем відданим тобі.

ІІІ Заключна частина.          

Вчитель. Ми з упевненістю можемо сказати, що в українців є багато  символів, оберегів. Бережіть, шануйте, любіть обереги, вивчайте традиції свого народу, адже ми українці – пишаймося цим. Любіть Україну, любіть українську мову, співайте українську пісню, пишайтесь своїми символами.