Розробка виховної години на тему "Щасливий той,хто щасливий у себе вдома" ( на основі віршів учителя)

КРАСНОПОЛЯНСЬКА ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

 

 

Щасливий той, хто щасливий у себе вдома

 

(Розробка виховного заходу для  учнів 6 класу                                                       на основі віршів учителя )

 

Мета:  виховувати почуття людяності, милосердя, співчуття й шанобливого    

            ставлення до  людей похилого віку; прищеплювати глибоке почуття

            поваги до родини, роду.

Обладанання:  вишиті рушники, композиція з калини й колосків; 

             мультимедійний проектор, презентація  бабусиних світлин, нагород.

             Тут же виставка : "Бабусі -майстрині".

 

Ведуча: Любі бабусі ясночолі!

             Раді вас вітати в нашій школі!

Учитель: Дорогі друзі! Сьогодні ми відзначаємо тепле свято - День людей похилого віку. Та запросили  у гості сьогодні тих людей, яких об'єднує не вік, а високе почесне звання - бабуся! Ми зібралися великою родиною, щоб вітати й вшановувати найрідніших, найближчих нам людей.

Учень:                       Люди милі, як же добре.                                                                    

                                  Що в мене є бабуся.                                          

                                 Богу милосердному за неї молюся!

Дай їй, Боже, здоров'я,

Сили і наснаги. 

Дай ти їй талану, 

Мужності і відваги. 

Бо кожного ранку - 

                              Встати ще до світанку. 

                              Всіх нагодувати, 

Обшити, обв'язати. 

І при цьому ще треба 

Словом усіх привітати;

Когось приголубити,

А комусь підказати,

Як краще по життю іти.

Правильно стежину свою віднайти.

Учитель: Так кого ж ми називаємо таким теплим іменем "бабуся"?

(Діти відповідають, а вчитель їх підводить до висновку, що це мати мами або тата, або людина похилого віку.)

Учень: У німців бабуся називається « Гросмутер», у англійців "грендмазе", що однаково означає- велика мама, найстарша в сім'ї.

Учитель: Кажуть: "Бабуся - це скарбниця народної мудрості". Як ви розумієте цей вислів?

                          (Діти роздумують, відповідають, доповнюють один одного)

Учениця:       

   Коли був маленьким - бабуся вчила.

Що кожній людині своя сторона мила.

І де б ти не був, - знай:

Край свій рідний люби, поважай!

Учила мене мати людей поважати,                     

  А бабуся вчила їх розпізнавати:                                  

 Бо у доброї людини і погляд ласкавий,                        

   А у нещирої - лукавий:

А моя бабуся любить природу,

Бо розуміє її душу і вроду.

Багато дерев посадила вона,-

Усі вони розквітнуть, як прийде весна.

Бабусині настанови нас наздоганяють.      

Тільки добра вони нам бажають.            

        Люблять бабусі онуків своїх                         

      Більше, ніж дорослих батьків їх.

Учитель: Так, саме на долю бабусь припало дивитися за онуками, коли  батьки на роботі, тішитися ними у свята.Скільки вона недоспала ночей, голублячи вас, онучат.Подивімося, діти, у бабусині очі. Які вони щирі! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра й любові. У кожної бабусі своє життя, своя доля.Але як би вона не склалася – завжди знайдеться в ній місце онучатам любим.

(Діти читають вірш: "Бабуся")

Виросли діти   підкралася втома.

Але що робити - не сидіти ж вдома?!

Є тепер онуки - знайдеться робота:

З ними ти набігаєшся до сьомого поту.

Вони всі цікаві, все їм треба знати:

Ти багато знаєш - треба розказати:

Звідки прийшли квіти, як надходить літо,

Чи далеко вирій, як туди летіти?

Бабця нам розкаже про далекий край,

Про земні багатства і небесний рай.

Думкою полине у казку вона, -

І буде весела, жвава, чарівна;

Скине з себе, мабуть, цілих 30 літ.

Забудеться втома і солоний піт.

Знову з нами буде в піжмурки грать,

Квача буде ловить й м'яча забивать.

    Хай живуть бабусі цілу сотню літ.

До землі їм вклониться весь людський рід,

                               Бо на них тримається все наше життя,

                               З ними ми крокуємо в майбуття.

Учитель: Діти, ви брали інтерв'ю у своїх бабусь. Із  них ми дізнались про період Другої світової війни в житті рідних, роки навчання, праці. Дізнались про улюблену пісню, заняття. Заслухаймо деякі  ваші роботи.                                                 

(Учні розповідають про бабусь, показуючи їхні нагороди, зачитуючи спогади).

Учитель (робить підсумок): Так, по-різному склалася доля ваших, діти, рідних. Але їх об’єднує любов до життя, працелюбність, щирість, доброзичливість.Золоті бабусині руки можуть можуть робити все на світі і, здається, ніколи не знають втоми. Шануйте, дітки, бабусь своїх за мудрість, за ті знання, якими вони збагачують вас щодня.

Учень:                                      

 Бабуся сивенька ходить у дворі.

Настрій і гостинці несе дітворі.

Горнеться до них душею вона.

Серцем радіє: вже прийшла весна.

Знову розквітнуть мальви у садку.

Розпуститься ружа в кожному кутку.

Матіола пахощами наповнить дім, -

Квітам усі радіють завжди в нім.

Бабусині руки зростили красу.

І я їй гостинця теж принесу.

Польові ромашки прикрасять  стіл,

Зрадіє й любистку - скупається в нім.

І знову, як в казці, стане молодою.

Пройдеться у дворі новою ходою.

Всі хвороби зникнуть, тіло змолодіє.

І разом зі мною все живе зрадіє.

Бо бабусі зичу жить багато літ.

  І цього хоче  весь наш рід.

Всіх ти годувала, ростила, леліяла

І кращого життя всім намріяла.

 

Учитель: Чому в народі кажуть: "Бабуся - хранителька звичаїв і обрядів?"

        (Діти відповідають, опираючись на звичаї й традиції власної сім’ї )

Учитель:  Поясніть смисл таких прислів'їв і приказок:

1. Там бабині руки — де онуки.

2. Бабине слівце - плідне зеренце.

3. Хто бабу має, той втіху знає.

4. Поки баби - доти й ради.

- Як ви розумієте прислів'я: "Що старий, що малий"?

Учитель підсумовує відовіді, звертаючи увагу дітей на те, що серце старої людини, як і дитяче, потребує більшої уваги, воно болюче реагує на прояви будь – якої несправедливості; душа – дуже ранима.

Ведуча: А тепер відгадайте загадки:

- Хто зранку встає до сніданку?

- Хто сам не доїдає, а тобі ласий шматок підкладає?

- Кого треба поважати, шанувати, обіймати, ніжити, голубити?

- Хто на заводі добре працює, і на городі днює - ночує?

- Хто поряд приляже і казку тобі розкаже?

- Хто ночей не досипає і хвороби проганяє?

( Відповідь – «Бабуся» )

Учениця:    

 Бабусиних тривог                                                                                                      Вистачить на скількох?

 Хто його знає:

Коли відпочиває?

Спати приляже —                                                           

   І собі накаже:                                           

   «На світанку піднятись,                                                   

    За роботу взятись».

У селі її - непочатий край!                                    

      Яку хочеш - вибирай!

Рук до всього доклади,                                                                 

 Все до ладу доведи.

Бабуся – наша  твердиня,                    

     Роду людського берегиня.                       

     Бабусин поріг нас єднає,                     

Людяності, доброти навчає.

Учень: Хто це з ранку ходить?!                                         

 І спати не хочеться?!                                                       

   Та це ж моя бабуся уже клопочеться!                          

   Треба їсти дати свиням і корові.                                

   Та й курчатка маленькі сидять у коморі,

Їсти треба дати та й трави нарвати.                                        

 Свіжої водиці всім повитягати.                                                      

 На допомогу прийдемо ми їй.                                                            

  Хоч трішки допоможемо. Бабусю, зрадій!

Учитель: Як же ви турбуєтесь про рідних, чим допомагаєте?

(Діти розповідають про свої домашні обов’язки, про допомогу бабусі в городі, про хатні справи, які виконують разом )

Учитель:Тема сьогоднішньої зустрічі -  "Бабуся - берегиня нашого роду". А яка різниця між такими поняттями,  як рід і родина?

 

(Діти відповідають, учитель доповнює...)

 

Учитель: Виростають діти., стають дорослими. От і ви скоро виростите. Будуть свої сім ’ї.. Ніколи не забувайте рідних  матерів, частіше до них навідуйтесь у гості. Із  теплотою ставтесь до бабусь, бо вони всю себе присвятили вам і вашим батькам. Не додавайте їм тривог. Я прочитаю вірш «Сива мати», присвячений моїй матусі, Трофименко Прасковії (Паші) Дмитрівній, із якою я бачусь рідко, нас розділяє чимала відстань.Але я твердо впевнена, що вона мене щоліта виглядає. І моя відпустка починається з отчого дому, із оселі  моїх батьків.

Сива мати

Клонить сонце спати.                                

День уже згасає,                        

 Вийшла сива мати —

   Діток виглядає.

 Де ж ви забарились,

     юні журавлята?

    Б'є на сполох вже

    Ваша стара мати.   .                                        

    Видивилась очі у світи вона,                             

     Виплакала  сльози — і стала сумна.

                                     Виросли діти —уже не малята.

                                 Малою стала їм рідна отча хата.

                                  В люди розбрелися по світах вони.

                                Силоньки, набрались, крилонька зросли,

(Звучить пісня "Приїжджайте частіше додому".)

Учитель: Так, діти, навіть коли ви станете дорослими, як би не склалася ваша доля, знайте: навірнішими, найлюблячішими серцями будуть ті, що з дитинства знаходились поруч з вами і радості, і в біді – батьки, бабуся з дідусем. Не забувайте їх, якомога частіше провідуйте, пишіть, дзвоніть.

Учні  (монтаж)

- Бабуся моя -- найкрасивіша!

Любов її незрадлива і наймиліша.

- Бабусю любенька, не хворій ніколи.

Зичить тобі щастя вся наша школа!

- Хай у дім твій ходять діти і онуки.

Серце хай не знає смутку й муки.

- Будь же з дідусем ти вічно молода.

Обходить стороною хай тебе біда!

- Пенсію частіше хай приносять вам,

Бо на морозиво дістається й нам.

- Усмішка хай сяє на вустах твоїх.

Серце хай радіє і бринить сміх.

- Ви живіть з дідусем ще багато літ.

Будьте здорові, не знайте бід!

Усі разом: Щастя вам, здоров'я на багато літ!

(Далі  - концерт силами  учнів)