Розробка виховного заходу. Презентація

Відкритий виховний захід

на тему:

«Моя мала Батьківщина»

Підготувала:

ПрисяжнюкА.О.

 

 

 

Мій рідний край

Мета: поглибити знання учнів про рідний край, формувати почуття належності до свого краю, до історії та традицій, розвивати критичне мислення, вміння одержувати та аналізувати  інформацію, порівнювати, робити висновки, збагачувати мовлення, виховувати любов до рідного краю, дбайливе ставлення до рідної землі.

Обладнання: карта України,  плакати «Державні символи України», відеоролик про с.Борисівка , відео з фільму «Борисівка», тексти віршів та пісень, .

 

                                                               Хід уроку

І. Організація учнів.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

ІІІ. Повідомлення теми уроку

1. Вірш-загадка «Який це край?»

Вчитель 1:Ми родились у долині,  у білесенькій хатині,

Коло вишень і калини.

За хатиною садок  і зелений моріжок,

Там багато є квіток.

Вчитель 2:Під горбом ставочок сяє,  різна рибонька гуляє,

Качка з дітьми пропливає.

Як же зветься край,   де за ставом степ і гай

Пишно квітнуть, наче рай?  (це мій рідний край, (Україна))

 

• Вчтель:Як інакше можна назвати землю, на якій ми живемо? (Добір синонімів).

 

• Вчитель:Тема нашого уроку –  «Моя мала Батьківщина».

 

            Учениця:Україна – рідний край,

Поле, річка, синій гай.

Любо стежкою іти

Тут живемо я і ти.

 

• Вчитель:На сьогоднішньому уроці ми пригадаємо те, що знаємо про Україну, рідний край поповнимо свої знання. А навіщо це треба знати? (Тому, що кожна людина повинна знати  де вона народилась, виростала і виховувалась, а також повинна пам’ятати звичаї та  традиції рідного краю.)

 

ІV. Вивчення нового матеріалу.

• 1. Зупинка «Україна – моя Батьківщина»

Звучить мелодія. Виходить учень і декламує вірш:

 

:У цім краю з любові терпне серце,

Тривога світла доторка плеча.

Тут синім оком лісове озерце

Проводить вдаль скороминущий час.

Де материнки незбагненні чари,

Отут мій дім, отут моя земля.

Колосся піднімаючи до хмари

Під самий обрій пролягли поля.

Земля тремтить у сонячнім промінні,

Вже будить зайчик сонячний дуби.

…Лиш тут відчула я земне тяжіння,

Лиш тут я можу мріять і рости.

 

Мелодія стихає.

До залу заходить учениця:

Що то, люди, за країна -

Неба синього блакить,

На ланах у серпні жито

Стиглим золотом блищить?

У якій, скажіть, країні

Клімат лагідний, м’який?

Бог відводить буревії,

Негаразди всіх стихій?

 

Учень:

Люди мудрі, працьовиті

У країні тій живуть.

На чуже не зазіхають

І свого не віддадуть.

У якій іще країні

Так земля родить охоча?

Наче пісня солов’їна -

Мова ніжна і співоча?

Гори є і полонини,

Є моря, річки, ліси…

Загалом, то є країна

Невимовної краси!

 

Учениця:

Гордо, голосно, дитино,

Ти назви ім’я країни,

У якій, хвалити Бога,

Народився і живеш.

Їй дочкою є чи сином

І, коли ти підростеш,

Будеш їй творити славу,

Розбудовувать державу.

Отже, зветься ця країна,

Незалежна і єдина -

(всі хором) Наша ненька – Україна!

 

Далі заходять діти і говорять по рядочку слава вірша:

Учень:1. Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

2. Моя Україна найкраща у світі!

3. Моя Україна – це ліс і озерця,

4. (Разом) Безмежні степи і чарівні джерельця.

Учениця:1. Красиві пейзажі і гори високі,

2. Маленькі струмочки і річки глибокі.

3. Сади чарівні, мальовничії села,

4. (Разом) Моя Україна – це пісня весела.

Учень:1. Це щира, багата, як світ її мова,

2. Крилата така, мелодійна  чудова.

3. Її обереги верба і калина,

4. (Разом) Найкраща у світі –  моя Україна.

Учениця:1. Бо нам найрідніші Вітчизна і мати.

2. То як же нам, дітям, її не кохати!

3. Моя Україна – козацькая слава!

4. (Разом) Така волелюбна й мирна  держава.

Учениця:1. Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Учень:2. Бо світ перед нами, як мати, відкрила.

Уениця:3. Вітчизна свята, дорога Україна,

4. (Разом) Для кожного з нас ти у світі – єдина.

 

 

Перша наша зупинка  - «Україна – моя Батьківщина».

Вчитель:Кожна держава світу, які б народи не жили на її території, має свій герб, прапор та гімн.

Учениця:Герб – це  знак роду, міста, держави. У давні часи герби вибивали на рицарських щитах. По них легше було впізнавати воїна, закутого з голови до ніг у металеві лати. Зараз герби зображують на прапорах, грошах, печатках. Герби бувають різні: на них зображують рослини, звірів, птахів. Цей знак свідчить про те, чим славна держава, що символізує її міцність.

Український народ має Герб – тризуб. Це дуже старовинний знак, він прикрашав жезли скіфських царів. За часів київської Русі тризуб став знаком влади київських князів. Багато століть тому запровадив його в Київській Русі київський князь Володимир Мономах. Княжий тризуб зображує старовинну зброю: лук, меч та інші військові прилади. Нею наші прадіди мужньо билися з численними ворогами, виборювали волю для свого народу. Уважне око легко розпізнає це слово в українському тризубі. Магічне число «ТРИ» символізує повітря-землю-воду, батька-мати-дитя, силу-мудрість-любов.

Учень: Український Прапор. Синь рідного неба та золото неозорих ланів переніс наш народ на свій прапор. Кольори ще мають інше значення – «мир» і «багатство», бо народ наш є мирний та працьовитий. Працею здобував він славу рідній землі. Коли злі вороги порушували його спокій, він ставав воїном. А синьо-жовтий прапор кликав до бою, до перемоги.

Учениця: Гімн – це найголовніша пісня країни. Для Гімну України написані слова, що виражають думки і прагнення нашого народу. Їх автор – український поет Павло Чубинський, До тексту підібрана ніжна і одночасно горда, непокірна мелодія Михайла Вербицького. Всі найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого Гімну.

Коли вносять  Державний Прапор або виконується Державний Гімн, треба вставати. Цим  ми виявляємо особливу пошану до наших національних святинь.

• Кожен народ любить свою землю, робить усе для процвітання своєї держави, її слави, свободи, незалежності. Кожен з нас мріє побачити рідну землю багатою, процвітаючою.

 

2 зупинка  - «Поетична»  (читання віршів учнями).

 Наступна зупинка -  «Поетична»,читання віршів про рідний край.

 

Учениця:Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина.

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

 

Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами,

І як веде розмову степ

З тобою колосками.

 

Послухай, як вода шумить –

Дніпро до моря лине,-

З тобою всюди кожну мить

Говорить Україна.

 

 

 

Учениця: Батьківщина              

Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

 

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.

Є багато пташок голосних,

Любі-милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

 

І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна,-

Дорога нам усім Україна!

 

Учениця:Батьківщина                 

Он повзе мурашка,

Он хлюпоче річка.

Не зривай ромашку,

Не топчи травичку.

 

В зелені діброва,

В китицях ліщина.

Глянь, яка чудова

Наша Україна.

Журавлі над лугом

Линуть рівним клином.

Будь природі другом.

Батьківщині – сином.

Учениця: Моя Україна

Сонце у небі і зоряна ніч солов ’ їна –

Моя Україна.

Мамина пісня і мамина тиха сльозина –

Моя Україна.

Батькове слово і врода небесна калини –

Моя Україна.

Слово молитви і лагідний усміх дитини –

Моя Україна!

 

Учениця:Любіть Україну

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, як трави, як води…

В години щасливі і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічну живу і нову,

І мову її солов ’ їну.

 

 

 

3.Зупинка «Село Борисівка» (невеличка розповідь про село)

  Вчитель: Скажіть, будь ласка, як називаються люди, які живуть в Україні? (українці)

Яке місто є столицею України? (Київ)

   Отже, ми з вами живемо в Україні, ми – українці. Україна - це наша Батьківщина. Подивіться на карту України. Яка вона багата. Тут є і моря, і гори, і озера, і ліси. Багато міст і сіл. І в одному маленькому селі народилися ми. Ми теж з вами багаті, бо маємо рідних, рідну хату, рідну вулицю, рідне село. Все це і є наша з вами рідна земля – земля, на якій ми з вами народились.

  Хто скаже, як називається наша область, район, село? (Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, с.Борисівка)

Хто покаже на карті наш край? З якими областями межує наша область? (на півночі-з Полтавською і Харківською, на півдні – з Херсонською і Запорізькою, на сході – з Донецькою, на сході – з Миколаївською і Кіровоградською)

Пропонуємо зараз вам переглянути відео про заснування нашого села Борисівка.

 

4.Зупинка  «Цілюще джерело».

   Вчитель: В селі Борисівка Нікопольського району в 2009 році православним духовенство було освячено цілюще джерело, якому виповнилося понад сто років. Його названо на честь ікони Божої Матері – «Живоносне Джерело». Зараз територія навколо джерела і каплиці облагороджена: побудована купальня, вимощено плиткою її дно, територія обнесена парканом. Встановлено, що вода з джерела допомагає при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, лікує захворювання очей. Про цілющі властивості цього джерела знають не лише жителі села – за водою сюди їдуть з Дніпропетровської та Запорізької областей. Щороку, напередодні Великодня, проводить обряд освячення цілющого джерела. В купальні зануритись у дивовижну воду має можливість кожен бажаючий очиститися тілом і душею.

5.Зупинка -  Старець Амфилохій.

  Вчитель:   Історія джерела, як і історія села Борисівка, нерозривно пов’язана з життям старця ієросхимонаха Амфилохія (Трубчанинова), який народився в 1917 році в цьому селі і прожив в ньому з 1969 по 2002 роки. Відійшов до Господа старець 23 січня 2011, у віці 93 років, будучи духовником Білоцерківської єпархії. У 2016  вийшла книжка «Сила Креста Христова», в якій розповідається про життя старця Амфилохія та чудеса, які  з ним траплялися. Книга спогадів.

  Зараз ми з вами переглянемо невеличке відео про це Цілюще джерело з фільму «Борисівка», який був знятий наш колишнім учнем, а тепер вже вчителем інформатики Бойко Олександром Дмитровичем.

Презентація відео

6.Зупинка – пісенна «Ллється пісня на просторі».

 

Співають учні:

Летять лелеки із країв далеких
Лелечий клекіт лине вдаль
І я іду-лечу додому
У свій чарівний рідний край

Той край, де все таке для мене рідне
Де щастя й долі оберіг
Туди, де знов душа розквітне
Туди, де батьківський поріг

Приспів:
Село моє в пахучім цвіті
Мені всміхається здалля
Для мене ти одне на світі
Бо тут мій край, моя земля

Ходжу змалечку росянистим полем
Топчу стежину край ріллі
І пахне хлібом моя доля
Коли я в рідному селі

Приспів

 

7.Зупинка - краєзнавчий МУЗЕЙ. (розповідь вчителя)

Тетяна Володимирівна Розказує (слайди з фото)

 

8.Зупинка - « Пишаємось ними».

     З 2001 року в нашому селі проживали Тертичні Юрій Іванович та Єфросінія Петрівна. Юрій Іванович є автором серії гуморесок. Писати почав ще зі школи. Після закінчення воєнного училища, служив на Кавказі в прикордонних військах, де також продовжував писати гумористичні твори. Коли вийшов на пенсію, більш серйозно зайнявся своєю творчою діяльністю, систематизував свої збірки, які вийшли друком. Його дружина, вірна супутниця по життю, підтримувала свого чоловіка   в його починаннях. Сама вона закінчила Миколаївський педагогічний інституту, за фахом – вчитель математики. Подружжя має трьох дітей. Молодший син - Іван Юрійович проживає в м. Дніпро, працює інформатиком, гарно малює. Середній син Петро Юрійович працював вчителем фізкульури у нашій школі з 1979 року, у 2010 році вийшов на пенсію. Поетичні здібності від батька передалися і Петру Юрійовичу, він також пише вірші і гумористичні твори. Його вірш «Гимн для пчеловодов» був надрукований у Дніпропетровській газеті і покладений на музику. Харіна Наталя Юріївна є найстаршою дочкою в сім′ї Тертичних. Вона пішла материною стежкою, працювала в нашій школі з 1971 піонервожатою, педагогом-організатором, засупником з ВР, але в основному викладала математику, у 2011 вийшла на пенсію. Діти Наталі Юріївни проживають в нашому селі, а онука, Харіна Варвара, навчається у 8 класі нашої школи. Поетичний талант від прадідуся передався і їй. Сьогодні вона зачитає вірш «Борисівка», який присвятила рідному селу.

8.Аналіз побаченого. «Інтелект-карти».

 

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

Хотілося завершити наш захід на позитивній ноті і побажати любити нашу країну,рідний край, своє село.

«А ми бажаєм вам добра»

Одна земля, одна надія

І сонечко на всіх одне.

Воно усіх теплом зігріє,

Воно нікого не мине.

 

І буде знов весна на світі

Надію людям дарувать,

І будем ми на світі жити,

І про добро пісні співать.

 

А я бажаю вам добра,

А я бажаю вам тепла,

Любові завтра і сьогодні.

А я бажаю вам добра,

Щоб, наче сад, душа цвіла,

Щоб зорі падали в долоні.

 

Коли біда простягне руки,

Прийдуть печалі і жалі,

Згадай крізь терени, розлуки,

Що є кохання на землі.

 

І буде знов весна на світі

Надію людям дарувать,

І будем ми на світі жити,

І про добро пісні співать.

 

IV. Підсумок.