Розробка виховного заходу у 7 класі на тему: "Свято Меланки"

 

Тема:13 січня - Щедрий Вечір та свято Маланки

Мета:Розширрити знання учнів про українські звичаї, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії української культури; сприяти примноженню родинних і національних традицій. Виховувати любов та пошану до традицій українського народу.

Обладнання: Накриті столи з українськими стравами, музичний  центр, костюми для дітей, диски з українськими народними піснями та щедрівками, книги для ворожіння, мішечок з проротствами, катки для лотереї, подарунки для лотереї.

 

 

Хід виховного заходу

 

І. Організаційна частина

ІІ. Основна частина

Діти  та гості розсаджені за підготованим столом

 

(звучить українська щедрівка)

Слово вчителя

За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем) — Щедрий Вечір. Це — залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем — це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір або свято Меланки.

Внаслідок розбіжності, яка існує між  Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року.

У надвечір'я Нового року (тепер - 13 січня) у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік. Як і на Свят-вечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі і кутя, і ковбаси, і холодець, і шинка...

Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий Вечір як значне свято різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю. Галицьке Поділля не святкує, бо Щедрий Вечір у галичан — напередодні Водохреща, тоді як на Наддніпрянщині це — «Голодна кутя», Богоявленне надвечір'я.

Меланка

За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була ще донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була така мила й чарівна.

Одного разу коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав із срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив її славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому після Щедрого Вечора святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, який буде врожай, а з свинячих ніжок варили «дриглю», щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами, бо то є продовження Щедрого Вечора з усіма його добрими богами і душами предків.

Розигруваня сценок

(звучить українська щедрівка)

До класу входить господиня

 

Господиня: Ой, збиралися дівчата,

 Хлопці й молодиці

 У зимовий довгий вечір

 В хату всьой родиной!

 Хтось мняв вовну,

 Латав збрую,

 Дівки вишивали,

 Розказували страшні казки,

 А потім співали.

 Варилися у печі

 Вареники й галушки,

 Смачно пахли на столі

 З часником пампушки!

 Ой, збиралися дівчата,

 Хлопці й молодиці.

 У зимовий довгий вечір

 Та й на вечорниці!

 Щедрий вечір наступає –

 Незвичайний, чарівний...

 Дорогих гостей чекаю,

 Ось (прислухається) ,

 Чути гомін голосний!

Це – щедрівників ватага

 Вже стоїть біля воріт:

 Зірконоша і Маланка,

 Міхоноша й хитрий Кіт!

 Чути пісню за порогом,

 Сміх щедрівників луна, -

 То Коза вже стука рогом,

 В хату двері відчиня!

Заходять щедрівники до класу

Господиня: Ой, які хороші гості у мене!

Щедрівники

 

 Ой, чи є, чи нема

 Пан – господар дому?

 Щедрий вечір, добрий вечір,

 Пан – господар дому.

 Ой, нема, ой, нема,

 Та й поїхав до млина!

 Пшениченьку спитлювать,

 Меду – пива купувать.

 Меду – пива купувать,

 Своїх гостей частувать!

Щедрик, ведрик,

 Дайте вареник,

 Грудочку кашки,

 Кільце ковбаски.

 То додому віднесу,

 А як дасте кишку,

 То з’їм у затишку.

 Добрий вечір!

 А чи можна до вас?

Господиня: Можна, гості дорогії!

 Ласкаво прошу до нашої хати!

 А звідки ж будете, дорогі щедрівники?

Щедрівники: Ми всі з селища Іванівка

Усі: Діставайте з печі запашні калачі,

 Готуйте хліб та сало, бо нас прийшло чимало!

Господиня: Дуже рада, гості, вас вітати!

 Та пощедруйте іще в нашій хаті!

Щедрівники:

 1. Щедрівочка щедрувала,

 До віконця припадала:

 Чи ти, тітко, наварила?

 Чи ти, тітко, напекла?

 Неси скоріш до вікна!..

 2.А в нашої неньки

 Рученьки біленькі,

 Кругом столу ходе –

 Вареники робе.

 3.А я – дівчинка маленька!

 У мене спідничка рябенька,

 Чобітки коркові,

 Будьте з празником здорові!

 4.А в нашого дядька

 На городі ямка...

 Дядина звалилась,

 В ямку покотилась.

 Щедрівці кінець –

 Виносьте млинець!

 

 Щедрий вечір, добрий вечір,

 Добрим людям на здоров’я.

 Усі сади та й облітала,

 А в одному та і не бувала.

 А в тім саду – три тереми:

 У першому – ясен місяць,

 У другому – красне сонце,

 У третьому – дрібні зірки.

 Ясен місяць – пан Господар,

 Красне сонце – жона його,

 Дрібні зірки – їхні діти!

Господиня

: Ой, ви гості дорогії!

 Вам – вітання і хвала!

 Голубців я наварила

 І пампушок напекла!

 Це ж Маланочка гарненька,

 Чепурушечка мала,

 Поробила всю роботу,

 Мені в хаті помогла!

 Тож сідайте тут на лаві

 Із дороги відпочить, -

 На ряджених подивитись,

 Душу піснею погріть.

Господиня: Щедрий вечір, дивний вечір,

 Новорічний, чарівний!

 Хай луна дівоча пісня,

 Бо ж надходить рік новий!

 Заплітайте ж бо віночки,

 Новорічні, різдвяні,

 Хай чека вас гарна доля

 І щасливі ваші дні!

 

(Господиня запрошує щедрівників до святкового столу)

 

Слово вчителя

 

В різних районах України існують свої форми ворожіння. Ось де-які з них:

виходять на вулицю, і яка тварина зустрінеться першою — таким і буде суджений: якщо пес, то лихим а життя собачим, вівця — тихим і сумирним, тощо;

біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо нечіпане, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки;

кладуть під подушку гребінця і, лягаючи спати, промовляють:"Суджений-ряджений, розчеши мені голову!". Хто присниться, з тим і випаде одружитись;

або перед сном кладуть в тарілку з водою кілька цурпалків з віника, приказуючи: «Суджений-ряджений перевези через місток». Якщо вранці цурпалка пристала до вінця, то дівчина побереться з тим, хто їй наснився.

Дівки-чарівниці в цю ніч збирають «дивацьке» зілля «нечуй-вітер». Хто його знайде, — а росте воно в таких місцях, що тільки чарівниці знають, — той може зробитися «нечуваним і небаченим» . . .

На Лівобережжі про «нечуй-вітер» існує повір'я, що це зілля росте взимку по берегах рік та озер і що його можна збирати, від 13-го грудня починаючи. А в ніч проти Нового Року, опівночі, це зілля має найбільшу силу; проте зрячі люди не можуть його знаходити. Треба просити сліпих, бо саме вони відчувають присутність «нечуй-вітру» — він їм очі коле. Це зілля ніби допомагає переправлятися через рік і є корисним для рибалок.

Про «нечуй-вітер» згадують і народні пісні, як ось: «Ой, поріс чебер під нечуй-вітром...»

Чародійна ніч . . .

Серед нашого народу існує поетичне повір'я, що новорічна ніч для віруючих людей «розкриває небо, і вони можуть просити у святих все, що їм забагнеться: перетворення води на вино, каменя — на хліб, глини — на мід».

На Гуцульщині в цю ніч ґаздиня бере опівночі на голову чоловічу шапку і з хлібом та коновкою виходить до води. Там вона тричі занурює хліб у воду і примовляє: «Не хліб ся купає в воді, але я — в здоров'ї і силі!» Набираючи води в коновку, вона примовляє: «Я не беру воду, але мід і вино!...» Повертається ґаздиня до хати, всі сплять — ніхто нічого не чує. Вона навшпиньках, без найменшого

шелесту підходить до своїх дітей і торкається їх голів мокрим хлібом, примовляючи: «Абисьте були такі величні, як святий Василь величний».

У коновку ґаздиня кидає кілька срібних монет. Ранком на Новий Рік вся родина вмивається тою водою, і це «принесе щастя на гроші через увесь рік!»

Новорічна ніч на Гуцульщині — свято печі.

«Цілий рік вона робить службу, а на Василя йде в танець — вона ся віддає!» — так кажуть гуцули про ніч. Ранком на «Меланки» ґаздині старанно змащують піч глиною — «аби не кляла, що немащена!» ... Ніхто тої ночі не спить на печі, не сідає — «бо тяжко їй танцювати...» Звечора на піч кладуть овес — «аби мала чим коня годувати, бо вона їде до міста на ґерць».

магічними діями, чарами. Все це — намагання розгадати своє майбутнє і забезпечити щастя й добробут на наступний рік.

Народні прикмети

Окрім ворожіння, в ніч на Старий Новий рік люди намагалися завбачувати прикмети. Ось де-які з них:

якщо ніч проти Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, а й для худоби;

якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде врожай садовини;

якщо іній рясно вкриває всі дерева, буде врожай на зернові та гарний медозбір;

якщо падає м'який сніг, — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим;

який перший день у Новому році, то й рік буде такий;

якщо на Меланії відлига, то чекали теплого літа.

Проводимо ворожіння за книгою

Звучить пісня циганки (гадалка Ну что сказать, устроены так люди)

Входить циганка і проводить ворожіння та лотерею

 

Ворожіння з мішечком

(звучать українські народні пісні)

Діти по черзі з мішечка витягають своє проротцтво

 

Після ворожіння  циганка проводить безпрограшну лотерею

 

ІІІ. Підсумки виховного заходу