Розробка віртуальних екскурсій "Самарський ліс України!"

Віртуальні екскурсії Самарським лісом .

Екскурсія 1: «Нехай шумить Самарський ліс».

      Є в Дніпропетровській області чарівний і дивовижний острів дикої природи, ім'я йому – Самарський ліс. Про його унікальність вчені кажуть протягом двох останніх століть.

       Багатою природою Присамар'я милувалися іноземні та місцеві мандрівники та дослідники ще з часів Київської Русі та Козацької держави. До теперішнього часу в Присамар’ї сбереглись десятки і сотні старих дерев, деяким з них понад 300 років! Ліси на Самарі вражають різноманіттям: ясеневі, липові, діброви, соснові бори, березові й осикові гаї, вільхові трясовини, осокорники, верболози тощо.

       Але не тільки лісом славиться Присамар’я. Тут є заплавні луки, що вражають багатством рослин, серед яких чимало рідкісних та зникаючих, а також тих, що далеко відірвані тут від північних своїх ареалів, сотні синьооких озер, багато стариць, боліт. На піщаних кучугурах – залишки ендемічного піщаного степу 

      Спокійно і важливо несе свої води річка Самара, взявши свій початок від

села Голубівка на північно-західних відрогах Донецького кряжа, вона встигає пройти, завиваючись гадюкою між лісами, степами та луками, 311 кілометрів, поки не впаде в обійми великого Дніпра якраз на території міста Дніпропетровська. Слід підкреслити, що Самарські ліси - знаменита самарська «товща», що була основним постачальником дерева для Січі.

З вікових самарських лип та дубів робилися козацькі чайки, які наводили жах на завойовників приморських міст і сіл Османської імперії та Кримського ханства. З самарської «товщі» козаки також брали ліс для будівництва куренів і церков на Січі, використовували його як паливо. 
Колишні втікачі з панської неволі селилися на землях, які лежали на берегах Самари, будували землянки, мазанки, курені, засновували хутори і зимовища, де нерідко і жили родинами. 

       Величезне значення Самари і Посамарь’я в житті запорізьких козаків підтверджує відомий французький інженер, мандрівник і мемуарист Гійом Левассер де Боплан, який керував побудовою фортеці Кодак у 1635 р.: «Річка Самара зі своїми околицями досить чудова не тільки достатком риби, але також медом, воском, дичиною і стройовим лісом

              Усіма цими предметами вона багата так, як ніяка інша річка. Це звідси виходив весь той ліс, який послужив для будування Кодака... Ця річка має дуже повільний перебіг, через своїх звивин. Козаки називають Самару святою рікою, бути може, з причини її незвичайного родючості; я бачив, як навесні ловили в ній оселедців і осетрів, які в інший час року тут не зустрічаються.»

У 2008 році Самарський ліс був висунутий одним з номінантів від Дніпропетровської області на участь у Всеукраїнському конкурсі

«7 природних чудес України».

Екскурсія 2: « Партизанський рух Самарського лісу»

      Уроки  Другої Світової  війни вчать нас згуртованості та єдності у боротьбі з загрозою мирному людству. Ми не повинні забувати про тих людей, які пройшли крізь найскладніші випробування, відстояли право людей на свободу, врятували нашу країну та світ від нацизму. У День партизанської слави, котрий відзначається щорічно 22 вересня, у День Великої Перемоги ми з великою вдячністю говоримо про мужність, стійкість та самовідданість учасників партизанського руху.

        З перших днів війни 1941 року розгорнулася народна боротьба проти окупантів. Центром концентрації партизанських сил на Дніпропетровщині були Дніпровські плавні в районі Нікополя, де спільно діяли партизани Дніпропетровської, Херсонської і Запорізької областей. Це було перше велике партизанське з’єднання вУкраїні, його загальна кількість складала 700 бійців, переважно, червоноармійців.

      Близько двох місяців партизани утримували плавні, здійснювали напади на німців, завдаючи їм відчутних ударів. Другим регіоном концентрації партизан на Дніпропетровщині став лісистий район уздовж річки Самара.

      Партизанські загони області нерідко формувалися з винищувальних підрозділів, які в більшості складалися з осіб, що не підлягали призову до регулярних військ. І хоча з ними проводили спеціальні заняття, в цілому якість навчання і короткий строк не давали змоги підготувати майбутніх партизан на належному рівні. Серйозним недоліком була відсутність добре підготовлених командних кадрів. У перші місяці війни кількість партизанських командирів, які мали військову або спеціальну підготовку і бойовий досвід, не перевищувало 3 – 10% від загального числа командирів.

          (Партизанська землянка у Самарському лісі)

 Протягом усього періоду окупації на території Дніпропетровської області діяло якнайменше 25 партизанських загонів і 6 партизанських груп кількістю 1437 чол. За неповними даними, підпільними і партизанськими організаціями і диверсійними групами області знищено 3200 солдатів, жандармів і зрадників, пущено під укіс 22 ешелони, зруйновано 30 залізничних і шосейних мостів, знищено 3 склади з боєприпасами, 236 одиниць бойової техніки, звільнено з німецьких таборів 1415 бійців Червоної Армії, врятовано від угону до Німеччини 5 тис. громадян

     Партизани – не далекі герої з давніх, тих, що припали пилом книжок, декотрі з них дожили й до наших днів. Тож давайте їх шанувати і пишатися мужністю та відвагою цих людей, брати приклад, бути патріотами своєї держави.

(Пам’ятники загиблим партизанам у Самарському лісі)