Розробки батьківських зборів для учнів 6 класу

Анотація

До збірки увійшли різноманітні розробки батьківських зборів, в яких висвітлюються шляхи удосконалення співпраці школи та батьків.

Запропоновані теми розроблені в співвідношенні з найбільш актуальними проблемами підлітків. Це дозволяє досягти позитивних результатів в взаємовідносинах з батьками, підвищити їх педагогічну культуру, зацікавленість питаннями виховання дітей.

Особлива увага акцентується на інформаційному матеріалі та на використанні інтерактивних форм роботи, які сприяють вихованню підлітка як справжнього патріота України, громадянина з активною життєвою позицією.

Розробка адресована класним керівникам 6-х класів, які намагаються використовувати інноваційні форми роботи з батьками, розв’язують проблеми, пов’язані з патріотичним вихованням підлітків, стилями спілкування в родині, Інтернет - залежністю та попередження суїциду.

 

Укладач: Пилька О.В., класний керівник 6 класу

 

 

 

 

 

 

м. Покровськ

2018 р

ОЧІКУВАННЯ

  Батьки зрозуміють:

- співдружність вчителів і батьків повинна бути партнерською;

- сім’я - важливий фактор формування громадської активності дитини;

- дотримання національних свят України сприяє вихованню патріота     України, збереження та вшанування національної пам’яті;

- поглиблять знання з питань морального виховання;

- будуть мати уяву про різні  стилі спілкування в родині;

- ознайомляться із основними положеннями щодо «Концепції національно-патріотичного виховання» та концепції «Нової української школи»;

- зроблять висновки про погрози мережі Інтернет, небезпеку онлайн-ігор;

- батьки будуть проінформовані щодо різноманітних видів професійної допомоги з питань взаємовідносин з дитиною.

Отримані результати:

- батькам сподобались інноваційні форми та методи роботи на батьківських зборах;

- батьки результативно працювали  в творчих групах;

- батьки взяли до уваги, що потрібно постійно контролювати дозвілля дітей в позаурочний час;

- батьки будуть більше приділяти уваги бесідам з дітьми про дотримання ними правил поведінки в онлайн-мережі;

- в родинах завжди будуть дотримуватися національних свят України;

- батьки поділилися власним досвідом сімейного виховання;

- зуміють подолати комп’ютерну залежність школяра;

- батьки розробили рекомендації «Як зробити спілкування з комп'ютером корисним для дитини».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема батьківських зборів: «Мозаїка батьківського виховання».

Мета: поглибити знання батьків з питань морального виховання; дати можливість батькам поділитися своїм досвідом сімейного виховання; підвести їх до аналізу особистого педагогічного досвіду; ознайомити батьків із стилями спілкування в родині; формувати відповідальне ставлення батьків до виховання фізично і психологічно здорового підростаючого покоління.

Обладнання: маркерна дошка або ватман для запису інформації; маркери, фломастери, папір формату А4, А3, роздаткові матеріали, листочки п’яти кольорів, малюнки дітей «Моя сім’я», анкети, відеосюжети з казок, паперові квіти, скринька для голосування, відеоролики, технічні засоби.

Форма проведення: батьківські збори з елементами тренінгу

Хід проведення

І. Організаційний момент

Батьки заходять до класу і вибирають листочок одного з п'яти кольорів, розсаджуються за столи, позначені цим кольором.

ІІ. Створення позитивної комфортної атмосфери.

Вправа «Сімейний фотоальбом». (На дошці виставка малюнків учнів «Моя сім’я». Батькам пропонується впізнати малюнки своєї дитини. Поділитися враженнями, пояснивши свій вибір).

ІІІ. Оперативне анкетування.

(Вчитель проводить анкетування батьків)

1. Скільки часу в день ви відводите на спілкування з дитиною?
2. Чи відомо вам від самої дитини про її навчальні успіхи, про друзів?
3. Які проблеми є у вашої дитини?

IV. Презентація мети заняття.

Шановні батьки, давайте сьогодні поговоримо про наших дітей. Про те, яку роль у їх вихованні відіграють сім'я та школа, адже сім'я та школа – це два соціальних інституту, від узгоджуваності дій яких залежить ефективність процесу виховання.

 Щоб виховати повноцінну людину, культурну, творчу та соціально зрілу особистість, необхідно, щоб вчителі та батьки діяли, як союзники, ділилися з дітьми добротою, досвідом та знаннями.

 Взаємовідносини сім'ї та школи важливі не тільки в перші роки перебування дитини в школі, коли вона ще не отримала необхідних здібностей до самоуправління своїми почуттями та поведінкою, актуальними вони залишаються і в старшому віці, бо саме в школі в дитини з’являється можливість до самовираження.

V. Основна частина

1. Вправа «Сімейний статут»

Шановні батьки! Ви поділені на п’ять груп за певним кольором. Уявіть собі, що ми створили з вами одну велику сім`ю. А для того, щоб уникнути сімейних конфліктів , необхідно виробити й прийняти своєрідний «Сімейний статут», який закріплюватиме правила поведінки та права членів родини. (Учасники на приготованих стікерах пишуть правила, які, на їхню думку, допоможуть їм працювати в одній родині , потім по черзі презентують правила і вивішують на ватмані у зображеному колі. Усі правила, які не будуть прийняті – вивішують за колом).

2. Інформаційне повідомлення «Стилі виховання»

Виступ класного керівника

У кожній сім’ї свій своєрідний стиль спілкування. Власне, вміння взаємодіяти з дітьми  – дуже важлива річ. Ви можете запитати, де знайти час на спілкування, адже сьогодні динаміка життя надто швидка. Усе відбувається поспіхом. Пригадайте, як починається ранок у вашому домі. Зранку ви віддаєте дітям накази, нагадуючи, як вони мають поводитися протягом дня. Наступного разу зустрічаємося з дітьми вже ввечері. Спільна вечеря, розмова створюють сімейний комфорт. Саме такі хвилини можуть згуртувати і зміцніти сім’ю. Однак, знову спілкування обмежується короткими фразами. Хіба ж можна поспілкуватися, коли ввімкнений телевізор, і якась жінка вже втретє рекламує переваги прального порошку? Дослідники стверджують, що батьки розмовляють із дітьми приблизно 15-20 хвилин на день. Із них 10-12 припадає на роздавання наказів. І тому важливо знати стиль батьківської поведінки.

Мета – познайомити батьків з різними стилями виховання.

Хід виконання – учитель пропонує учасникам переглянути кілька відеосюжетів з фрагментами казок з певною моделлю сімейного спілкування (казки «Попелюшка», «Чипполіно», «Малюк і Карлсон», «Буратіно») Вчитель  наголошує на тому, що є авторитарний, хаотичний, гіперопіка та демократичний стилі виховання (додаток 1)

3. “Галявина виховання ”.

На кожному столі є зображення квіток з написами дії дорослих під час виховання дітей. Прошу батьків вибрати дії, які найчастіше використовуєте у вашій практиці і прикріпити квіти до нашої «галявини».

Червоні квіти: покарання, накази, зауваження, глузування, присоромлювання, нотації, застереження, ігнорування, образа, допит.

Оранжеві квіти: критика, вмовляння, керування, повчання, моралізування.

Голубі квіти:  особистий приклад, вислуховування, комплімент, заохочення, похвала, доброзичливі інтонації, зацікавленість, посмішка, підтримка.

І тепер подивимось на нашу «галявину» - на ній досить багато червоних квітів, а червоний колір — колір застереження, заборони.

Більшість психологів вважає, що психічне здоров’я, розвиток і становлення дитини нерозривно пов'язані також із стилями батьківського виховання.

4. Вправа «Займи позицію»

Учитель.

•    Який стиль виховання ви обрали?

Тематичні малюнки допомагають пригадати назви стилів та їх основні характеристики (авторитарний, гіперопіка, хаотичний, демократичний). Вчитель дає стислу характеристику кожному стилю.

- Авторитарний стиль виховання.

Усі рішення приймають батьки, вони вважають, що дитина повинна підкорюватись їхній волі, ставлять перед дитиною високі вимоги, контролюють її поведінку, обмежують її свободу. Батьки змалку виховують почуття відповідальності, вміння долати труднощі.

- Хаотичний стиль виховання.

У батьків відсутній єдиний стиль виховання, нема чітких вимог до дитини. Між батьками є розбіжність у виборі виховних засобів.

- Демократичний стиль виховання.

Батьки виховують у дитини особисту відповідальність і самостійність відносно до її вікових можливостей. Дитина присутня при обговоренні сімейних проблем, бере участь у прийнятті рішень. Батьки вимагають від дитини обміркованої поведінки, і самі чуйно ставляться до її запитів. При цьому батьки виявляють твердість, дбають про постійне дотримання дисципліни.

- Гіперопіка як стиль виховання.

У ситуації гіперопіки батьки намагаються повністю відгородити дитину від усіх труднощів, виконувати всі її бажання. Вони дуже бережуть сили дитини, так щоб вона не перенапружувалася, тому роблять усі домашні справи за неї, а іноді й не тільки.

Проводиться голосування (кожен учасник кидає у скриньку для голосування кружечок того кольору, який стиль він символізує):

• Червоний - авторитарний стиль.
• Жовтий – гіперопіка.
• Синій – хаотичний стиль.
• Зелений – демократичний стиль.

Вчитель підбиває підсумки голосування. Перевага віддається демократичному стилю виховання.

Робота в групах (батьки обговорюють питання та висловлюють свої думки). Хай кожен з батьків проаналізує, який характерний стиль батьківської поведінки для нього і що потрібно змінити в своїй поведінці.

•    Які стилі виховання вам подобаються найбільше?
•    Які з них ви використовуєте найчастіше?

-   Які, на вашу думку, є найбільш ефективними?

-  Який стиль виховання прийнятий у вашій сім’ї?

5. Вправа   «Сімейні цінності»

•    Як ви розумієте поняття «сімейні цінності»?
•    Виберіть із поданого переліку  сімейні цінності, які на вашу думку, найкращі для родинного виховання?

Виступ батьків (підведення підсумків)

Перегляд та коментар до відеоролика «Щаслива сім’я».

Проблемне запитання:

•    Які сімейні цінності сповідують у родині, зображеній у даному відео?

6. Аналіз проблеми  «Батьки і сучасність»

Проблемою сучасного світу є чи не цілодобова зайнятість батьків питаннями, які не стосуються виховання дитини  (роботою, розвагами, громадською діяльністю тощо).

Перегляд відео - притчі  «Наші діти»

Проблемні запитання:

•    Яку проблему демонструє дане відео?
•    Чому вона виникла у цій сім’ї?
•    Що слід робити батькам, щоб її подолати?

Учитель

Батьки - найбільш значимі для дитини люди, і саме від того, який стиль виховання ви обираєте, залежить якою людиною агресивно чи доброю, відкритою чи замкненою вона стане. Тому давайте ми з вами складемо загальні правила виховання наших дітей (за пропозиціями батьків і вчителя).

Правила виховання.

1. Повірте у неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина унікальна, не схожа на жодну іншу, і не є вашою точною копією. Приймайте її такою, якою вона є, підкреслюйте її сильні властивості.
2.   Будьте уважними і чуйними до дитини, уникайте образ і погроз.
3.   Поєднуйте повагу до дитини з вимогливістю, не соромтеся виявляти любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете за будь-яких обставин.
4.   Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність.
5.   Діти повторюють дії дорослих, насамперед, батьків. Станьте взірцем для них.
6.   Заохочуйте особисту відповідальність і самостійність.
7.   Вимагайте обміркованої поведінки.
8.   Чуйно ставтесь до запитів дитини.
9.   Намагайтеся впливати на дитину проханням. І якщо прохання не виконується, лише тоді удавайтеся до інструкцій, наказів.

10. Дбайте про постійне дотримання дисципліни.

11.Покарання не повинне витісняти любов. Воно повинно бути справедливим, враховуючи вчинок і мотив.

12. Частіше спілкуйтеся з дітьми, вислуховуйте їх.

VI. Заключна частина

1.   Вправа “Моя дитина”.

Ми склали загальні правила. Дійшли взаєморозуміння в питаннях сімейного виховання, тож об'єднаємось в одне коло (батьки сідають в одне коло).

Я вручаю вам оцю гарну, живу тендітну квітку — це образ вашої дитини. Передавайте її з рук в руки, і, дивлячись на неї, продовжить розповідь за початком:

“Я хочу, щоб мій син (моя донька), стали, були ...

Для цього я ...”

2.   Підсумок зборів.

Перегляд та коментар відео-притчі «Все залишає свій слід» 

“Дитина не тільки готується до життя — вона вже живе. Потрібно відкрити дитині саме життя. Допомогти їй проводити спостереження над явищами життя, черпати з них досвід для його поліпшення, вибрати в ньому вірний шлях” Ш. Амонашвілі.

Виховуючи, будемо виховуватись самі, адже справжнє виховання дитини — у вихованні самих себе.

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Стилі виховання

Авторитарний стиль:

Особливості:

Батьки, що дотримуються цього стилю, вимагають від дитини високих досягнень, карають за невдачі, жорстко контролюють, вторгаються в особистий простір дитини, пригнічують силою, вирішують за дитину, що йому краще, не цікавляться особистою думкою дитини, не визнають його права. «Як я сказав, так і буде», «Я батько, значить я правий».

При цьому стилі виховання дитина не має можливості проявляти ініціативу, тому що всі питання, що стосуються його життя, вирішуються батьком одноосібно, без його участі. Авторитарний стиль виховання має на увазі рішення конфліктів методом «батога й пряника», заборонами та погрозами, а не знаходженням компромісного рішення.

Характерними рисами особистості дитину, вихованої в авторитарному стилі, можуть бути наступні варіанти:

1 варіант – розвиток слабкої життєвої позиції:

- втрата почуття власної гідності;

- втрата здібності приймати рішення, відповідати за вибір;

- втрата власних бажань («чого ж Я прагну?»);

2 варіант – розвиток деспотичної особистості:

- ненависть до батьків;

- рішення питань тільки силою (хто сильніше, той і правий);

- груба, цинічна, деспотична та хамська поведінка і відношення до навколишніх;

- підвищена агресивність і конфліктність.

Хаотичний стиль

Особливості:

При цьому стилі виховання батько формує в дитини «волю», самостійність і розкутість, дозволяє йому робити абсолютно все, що він хоче, не накладає ніяких обмежень. Батько не допомагає дитині й не заважає, не приймає ніякої участі в становленні особистості.

Хаотичний стиль спілкування припускає тактику невтручання, основу якої, по суті, складають байдужість і незацікавленість проблемами дитини. Загальними особливостями хаотичного й авторитарного стилів спілкування, незважаючи на нібито їхню протилежність, є дистанційні відносини, відсутність довіри, відчуженість, демонстративне підкреслення свого домінуючого стану.

Можливі наступні варіанти розвитку особистості при хаотичному стилі виховання:

1 варіант – вільний, але байдужий:

- самостійність - нездатність до близькості й прихильності;

- байдужість відносно близьких («це не мої проблеми, мені однаково»)

- відсутність бажання подбає про когось, допомогти, підтримати;

- мало «щиросердечного тепла».

2 варіант – особистість «без гальм» і «без заборон»:

- хамство та вседозволеність;

- брехня, розбещеність;

- безвідповідальність, не вміння «дотримувати слова».

Гіперопіка

Особливості:

У ситуації гіперопіки батьки намагаються повністю відгородити дитину від усіх труднощів, виконувати всі її бажання. Вони дуже бережуть сили дитини, так щоб вона не перенапружувалася, тому роблять усі домашні справи за неї, а іноді й не тільки.

На відміну від авторитарного та хаотичного стилів виховання тут присутня емоційна близькість із дитиною. Однак саме ця близькість у цьому випадку заважає батькам надати дитині волю для повноцінного розвитку, становлення особистості.

При гіперопіці можливі наступні варіанти розвитку особистості:

1 варіант – «домашній деспот»:

- вимогливість і нетерпимість до бажань інших;

- розпещеність і примхливість, егоїзм;

- маніпулювання навколишніми;

- зарозумілість і гордовитість;

- норовливість.

2 варіант – залежна особистість:

- безініціативність, безпорадність;

- пасує перед труднощами;

- залежить від думки батьків, не в змозі прийняти власне рішення;

- із труднощами контактують із однолітками.

Демократичний стиль

Особливості:

При такому стилі спілкування батьки орієнтовані на особистість дитини, її активної ролі в родині, власному житті. Дитина виховується як самостійна, самобутня особистість. На відміну від хаотичного стилю виховання цей процес не пущений на самоплив, а проходить під дбайливим і чуйним контролем батьків.

Основні характеристики цього стилю:

- взаємосприйняття;

- взаємоорієнтація.

Для батьків, що дотримуються цього стилю, характерні:

- активно-позитивне відношення до дитини;

- адекватна оцінка її можливостей, успіхів і невдач;

- їм властиві глибоке розуміння дитини, цілей і мотивів її поведінки;

- уміння прогнозувати розвиток особистості дитину.

При демократичному стилі виховання відбувається найбільш гармонічний і різносторонній розвиток особистості дитини.

Для дітей, вихованих у подібних родинах, характерні:

- Уміння самостійне приймати рішення й відповідати за свої вчинки.

- Ініціативність і цілеспрямованість.

- Уміння будувати близькі й доброзичливі відносини з навколишніми.

- Здібності домовлятися, знаходити компромісні рішення.

Тема батьківських зборів: «Особливості національно-патріотичного виховання у відповідності до «Концепції національно-патріотичного виховання» та концепції «Нової української школи».

Мета: ознайомити батьків із основними положеннями щодо «Концепції національно-патріотичного виховання» та концепції «Нової української школи»; залучити батьків до обговорення питань патріотичного виховання учнів; націлити батьків на створення в сім’ях умов, які допомагатимуть виховувати свідомого й компетентного громадянина, повноправного члена громадянського суспільства.

Форма  проведення: круглий стіл

Методи і прийоми:

•    метод створення ситуацій для обговорення;
•    робота в малих групах;
•    бесіда;
•    дискусія;
•    вправа «Асоціативний кущ»;
•    вправа «Серце».

Підготовка:

1. Під час класних годин учні заповнюють анкети «Що таке патріотизм», «Кого я  вважаю патріотом?»

Анкета № 1 «Що таке патріотизм»

1. Я цікавлюсь історичним минулим своєї країни.

 - Так; Ні; Іноді.

2. Відчуваю гордість за Україну.

 - Так; Ні; Іноді.

3. Цікавлюсь культурними цінностями (література, мистецтво, архітектура) своєї країни.

 - Так; Ні; Іноді.

4. Знаю основні права і обов’язки громадян України.

 - Так; Ні; Частково.

5. Виконую обов’язки громадянина України.

 - Так; Ні; Частково.

6. Беру участь у громадському житті навчального закладу.

 - Так; Ні; Іноді.

7. Знаю державну символіку України.

 - Так; Ні; Частково.

8. Толерантно ставлюсь до представників різних національностей, що

проживають на Україні.

 - Так; Ні; Іноді.

9. Вважаю себе патріотом своєї країни.

 - Так; Ні; Іноді.

Анкета № 2. «Кого я  вважаю патріотом?»

1. Як Ви розумієте патріотичне виховання?

 - Любов до своєї Батьківщини і служіння йому.

 - Нав'язування ідеології.

 - Не знаю.

2. Як Ви розумієте термін «мужність»?

 - Якості особистості з сильними рисами характеру.

 - Якості особистості зі слабкими рисами характеру.

 - Мені це незнайоме.

3. Необхідно зараз звертати увагу на патріотичне виховання покоління?

 - Так. - Ні. - Не знаю.

4. Що означає для Вас «Батьківщина», «Вітчизна»?

 - Це місце, де народився або виріс.

 - Це термінологія, що позначає місце народження або місце

проживання.

 - Я не знаю, що це означає.

5. Вважаєте ви себе патріотом? У чому це проявляється?

6. Як Ви вважаєте, ким і де має проводитися патріотичне виховання?

 - У сім'ї.

 - У школі .

 - І в сім'ї, і в школі.

 7. Коли необхідно робити основний акцент на патріотичне виховання?

 - З раннього дитинства.

 - У підлітковому і юнацькому віці.

 - У більш зрілі роки.

8. Чи вважаєш ти, що у школі повинен бути окремий навчальний предмет, пов'язаний з патріотичним вихованням?

 - Так, я вважаю, що необхідний такий предмет, який звертає увагу на патріотичне виховання.

 - Ні, такий предмет в рамках шкільної програми не потрібен.

 - Вважаю, що патріотичне виховання необхідно проводити в

комплексі, а не тільки в рамках одного предмета.

9. Чи є потреба у патріотичному вихованні в наш час?

 - Так, зараз, як ніколи, в наш час необхідно патріотичне виховання

 - Я не бачу зараз в цьому сенсу.

 - Я не уявляю, що це таке.

10. Хотіли б Ви, щоб у школі проводили конкурси пісень на патріотичну тему?

 - Так. - Ні. - Не знаю.

План:

1. Пояснення актуальності проблеми.
2. Оголошення результатів анкетування.
3. Обговорення з батьками ситуацій

Хід зборів

Патріотизм починається з любові до людини.

Патріотизм починається з колиски.

В.О. Сухомлинський

I. Привітання і емоційний настрій учасників на майбутню роботу.

Вправа «Асоціації».

Час роботи: 6 хвилин.

Класний керівник називає послідовно три поняття: «сім’я», «школа», «патріотизм». Завдання першого учасника - назвати власну асоціацію до запропонованого слова. Далі по колу наступний учасник називає асоціацію до попереднього слова.

ІІ. Оголошення результатів анкетування

В нашому класі було проведено дослідження,  метою якого було визначення рівня патріотизму у дітей.   В  ньому взяли участь 30 дітей.  В ході проведення дослідження дітям була запропонована анкета.

Для того, щоб підвищити рівень вираження патріотичних почуттів у школярів, було заплановане та проведене свято «У нас одна Батьківщина – наша рідна Україна».

Для формування та розширення уявлень  про історичне життя України, державну символіку проведено години : «Моя рідна Україна», «Символи моєї держави», «Славетні українці» тощо.

Повторне анкетування дітей підтвердило ефективність проведеного експерименту. Розуміння патріотизму дітей піднялося від середнього рівня до високого (кількість позитивних відповідей відповідно зросла ).

Вправа «Асоціативний кущ»

Пропонується  батькам виконати вправу «Асоціативний кущ».

 

 

 

 

 

Батьки підбирають слова, що асоціюються в їх розумінні зі словом - патріотизм. (Взагалі це: любов до країни, родинні почуття, знання історії свого народу, родоводу, почуття обов’язку, повага до літніх людей, ветеранів тощо)

ІІІ. Пояснення актуальності проблеми

Серед найгостріших проблем, що постають сьогодні перед Українською державою, - це патріотичне виховання молоді.

Національне виховання належить до пріоритетних напрямків національної системи виховання та передбачає формування патріотичних почуттів, любові до свого народу, глибокого розуміння громадського обов’язку, готовності в будь – який час стати на захист Батьківщини.

         Німецький мислитель Вільгем Гумбольдт зауважив: «Обставини, за яких протікає життя, впливають на людину більше, ніж виховання».

         Революція Гідності, жертовний подвиг Героїв Небесної Сотні, події, які нині переживає український народ, ще раз засвідчують, що проголошена 1991 року незалежність потребує постійного захисту, забезпечення громадянського, національно-патріотичного та військово-патріотичного виховання молоді. Війна на Сході країни продемонструвала готовність молодого покоління відстоювати національну цілісність, українську державність, орієнтацію на цінності світової цивілізації, бажання долучитися до сім’ї народів, які будують спільний європейський дім.

  Поряд  із  зростанням  виховної  функції  школи  підвищується  роль  сім’ї  у  вихованні  дітей, підсилюється  значення  суспільного  виховання.  Школа  є  центром  виховної  роботи і  широко  використовує  допомогу  батьків  у  роботі  з  національно – патріотичного  виховання  учнів.

 «На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

- повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

- участь у громадсько-політичному житті країни;

- повага до прав людини;

- верховенство права;

- толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;

- рівність всіх перед законом;

- готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України». (Концепція національно-патріотичного виховання, яка була затверджена  наказом Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р. № 641)

Звідки бере початок патріотизм?

Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і усіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати духовні скарби народу, а й примножувати їх. Саме ці проблеми і є визначальними у громадському вихованні дітей.

              Національно – патріотичне виховання – це вимога часу, і школа має розвиватись і крокувати в ногу з поступом життя, шукати нових шляхів оптимізації сучасного національно – патріотичного виховання.

     Базовим інститутом у системі формування патріотизму – є сім’я. Ось чому сьогодні, як ніколи, актуальним є переконання В. О. Сухомлинського в тому, що вирішення майже половини всіх завдань виховання – це виховання гарної матері, батька, що, звісно ж, неможливо без науково обґрунтованої та методично грамотно реалізованої підготовки молоді до майбутнього сімейного життя.

«Згідно з реформою загальної середньої освіти випускник нової української школи — це: патріот з активною позицією, який діє згідно з морально-етичними принципами, здатний приймати відповідальні рішення, поважає гідність і права людини». (Концепція «Нової української школи»)

Завдання патріотичного виховання:

-забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості відповідно до її інтересів і можливостей;

- виховання правової культури, поваги до Конституції України, державної           символіки – герба, прапора. Гімну України й історичних святинь;

- сприяння набуттю у молоді соціального досвіду, успадкуванню духовних і культурних надбань українського народу;

- формування мовної культури оволодіння та вживання української мови           як духовного коду нації;

- формування психологічної та фізичної готовності молоді  до                           виконання  громадянського та  конституційного обов’язку щодо                       відстоювання національних інтересів та незалежності держави,                         підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та                   військової служби;

- сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоров’я,                     задоволення естетичних і культурних потреб особистості.

ІV. Практична частина - робота «круглого столу»

Вправа «Інтерв'ю»

Час роботи: 5 хвилин. На збори запрошений батько, учасник АТО.

Кожна група має змогу задати своє питання до батька щодо патріотичного виховання в родині. По завершенню вправи робиться висновок. Підведення підсумків.

Робота в групах

Батьки об’єднуються в 4 групи. Кожна група отримує завдання: «Ознайомитися з традиціями одного із національних свят та дати відповідь на запитання: «Чи потрібно дотримуватися святкування національних свят, як вони впливають на виховання дітей», створюють спільний проект бачення однієї заявленої проблеми.

По закінченню часу представники кожної групи самопрезентують власні проекти. В завершенні роботи робиться висновок.

1група

Свято «День Захисника Вітчизни»

2 група

Свято «День Соборності України»

3 група

Свято «День битви під Крутами»

4 група

Заходи, присвячені голодомору в Україні. Акція «Запали свічку». День пам’яті жертвам голодомору та політичних репресій.

Рекомендації батькам «Як виховати дитину -  патріота»

• Виховання маленького патріота починається з найближчого для нього – рідного дому, вулиці, де він мешкає, дитячого садка, школи.
• Звертайте увагу дитини на красу рідного міста, села.
• Під час прогулянок розповідайте, що знаходиться на вашій вулиці, поговоріть про значення кожного об’єкту.
• Дайте уявлення про роботу  організацій, закладів, установ, відмітьте цінність їхньої праці.
• Разом з дитиною беріть участь у праці з благоустрою та озелененні свого подвір’я, міста, села.
• Розширюйте власний кругозір.
• Навчайте дитину правильно оцінювати свої вчинки та вчинки інших людей.
• Залучайте дитину до читання книг про Батьківщину, героїв, традиції, культуру свого народу.
• Батьки і діти можуть знайти багато цікавих спільних занять: спорт, туризм, колекціонування, відвідування театру й кіно.

V. Підсумок

Рішення зборів:

1. Сприяти формуванню у дітей свідомості громадянина-патріота, повноправного члена громадянського суспільства.
2. У житті класного колективу і в сім’ї підтримувати процес становлення дитини як громадянина України та справжнього патріота: організувати екскурсії до музеїв, міських бібліотек на тему: «Моя рідна Україна – моя Батьківщина».
3. Організувати зустрічі з учасниками АТО, привітання з Днем Захисника України.

VІ. Рефлексія.

Вправа «Серце»

Час роботи: 8 хвилин.

Учасникам роздаються кольорові аркуші паперу у формі «сердечка» і просять поділитися своїми враженнями про проведений захід, про користь виконаної роботи, про власне сприйняття нової інформації, зафіксувавши все це в письмовій формі. По завершенню роботи отримані «сердечка» вивішуються на дошці у вигляді квітів (по чотири сердечка). Вчитель акцентує увагу учасників на тому, що тільки розкривши власне серце, можливо досягти повного і гармонійного контакту з оточуючими, і тільки з відкритим серцем можливо розуміння дитячої душі, схожою на прекрасну квітку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема батьківських зборів: «Комп’ютер у житті школяра. Небезпека соціальних мереж»

Мета. сприяти формуванню розуміння батьками небезпеки «захворювання» дітей комп’ютером; ознайомити батьків з погрозами мережі Інтернет, небезпекою онлайн-іграми; підвищити ефективність профілактики підліткового суїциду; проінформувати батьків  про можливість отримати різноманітні види професійної допомоги; запропонувати батькам методи боротьби з комп’ютерною залежністю школярів; розробити рекомендації «Як зробити спілкування з комп'ютером корисним для дитини».

Обладнання: маркерна дошка або ватман для запису інформації; маркери, фломастери, папір формату А4, А3, роздаткові матеріали, анкети, зображення дерева, інформаційне гроно, технічні засоби.

Підготовча робота:

1. Анкетування учнів класу за такими питаннями:

• Чи є в тебе вдома комп'ютер?
• Ти використовуєш комп'ютер для навчання чи для ігор?
• Яким чином ти спілкуєшся з однокласниками в позаурочний час?
• Скільки часу ти проводиш за комп'ютером, коли про це не знають батьки?

2. Тестування учнів «Інтернет-залежність: перевірте себе»

• Чи є у вас нав’язливе бажання перевіряти е-mail по кілька разів на день?
• Оточуючі скаржаться, що ви проводите багато часу в Інтернеті?
• Якщо під час сидіння в Мережі приходить час прийому їжі, ви пропускаєте його чи їсте, сидячи за комп’ютером?
• Ви знаєте, що потрібно лягати спати до 24:00, але декілька разів на тиждень засиджуєтеся в Мережі за опівніч?
• Якщо за день ні разу не вдається зайти в Мережу, то ввечері виникають тривога і роздратованість?

3. Анкетування батьків  класу за такими питаннями:

№	Запитання	Так	Ні
	Чи знаєте ви, чим захоплюється, цікавиться ваша дитина?
	Чи знаєте ви, що дуже засмучує та радує вашу дитину?
	Чи бувають різкі перепади настрою у вашої дитини?
	Чи маєте ви спільне захоплення з вашою дитиною?
	Чи знаєте ви, скільки часу проводить ваша дитина в Інтернеті?
	Чи обмежуєте ви час роботи вашої дитини за комп’ютером, телефоном, планшетом?
	Чи установлений «Батьківський контроль» у вас на домашньому комп’ютері?
	Чи знаєте ви, на які сайти найчастіше «заходить» ваша дитина?
	Чи є учасником ваша дитина будь-яких груп, спільнот в Інтернеті?
	Чи знаєте ви, що ця група, спільнота є безпечною для вашої дитини?

 

Форма проведення: семінар-тренінг

ХІД ТРЕНІНГУ

І. Вправа «Знайомство»

Мета. Установити контакт між учасниками групи, позитивний настрій, розвивати навички спілкування, емпатії; формувати почуття єдності з дитиною.

Завдання: назвати своє ім’я та три риси характеру чи якості, які характеризують дитину.

Хочу нагадати, що першим етапом нашої роботи було заповнення анкет, де ми з’ясували  Вашу обізнаність щодо питання, яку частину життя займає комп’ютер в житті дитини, ваше ставлення до перегляду різних сайтів вашою дитиною.

ІI. Мотивація

На дошці намальовано два дерева без листя — дерева плюсів і мінусів роботи за комп'ютером. Батькам пропонується, спираючись на власний досвід, сформулювати, які проблеми може викликати спіл­кування з комп'ютером. Негативні фактори записуються на листочках і прикріплюються на дошку на одне з дерев, після цього в такий же спосіб вішаються листочки на «корисне» дерево. Класний керівник допомагає батькам у формулюванні проблем.

Проблеми, які пов'язані з комп'ютером: шкода для очей, тунельний синдром зап'ястя, навантаження на психіку, шкода для хребта, погане самопочуття, шкода від Інтернету.

Переваги: навички пошуку й обробки інформації, можливість спіл­кування з людьми, розвиток логічного мислення.

Питання для обговорення: роль комп’ютера в навчальних досягненнях школяра; негативний бік освоєння інформаційного простору; методи боротьби з нераціональним використанням ПК вдома.

Вступне слово класного керівника

Шановні батьки!

Ми сьогодні зібралися з вами, щоб обговорити дуже непросту, тривожну проблему інтернет-ризику та загрози життя дітей.

Здоров’я і безпека дітей – пріоритетні напрямки організації навчально-виховного процесу в нашому навчальному закладі. На людей у всі часи чатувала небезпека – без цього наше життя неможливе. Багато бід приносять аварії, катастрофи, стихійні лиха, пожежі, злочинці. Сьогодні все більша кількість комп’ютерів підключається до всесвітньої мережі Інтернет. При цьому все більшого поширення набуває підключення високошвидкісними каналами. Все більша кількість дітей одержує можливість роботи в Інтернеті. Оскільки спочатку він розвивався без будь-якого контролю, то зараз він являє собою величезну кількість інформації, іноді – зовсім не безпечної.

Такі поняття, як віртуальність, інтерактивність, глобальність інформаційної сфери давно не є напівфантастичними. Інтернет перестав бути просто системою збереження і передачі інформації. Ми одержали новий простір, новий прошарок повсякденної реальності, цілий особливий світ, в якому зникло багато меж та перешкод, притаманних фізичному світу.

І цей новий світ почали заселяти діти. Інтернет міцно ввійшов в наше життя, і саме діти – основні користувачі мережі!

Дуже часто в Інтернеті діти можуть наразитися на онлайн-загрози: шахрайство, різноманітні прояви збочень, онлайн-насилля, негативний контент та залежність від Інтернету .

Проаналізувавши результати анкетування учнів, можна зробити висновки: скільки часу щодня витрачає дитина на соціальні мережі: 51% проводять 2-4 години щодня, 26% менше 1 години, 18 % 5-7 годин, 5% більше 7 годин це видно з діаграми.

Чи вважаєте ви, що у вас є залежність від соціальних мереж?

ІІІ. «Поле проблем»

Класний керівник попереджає батьків, що всі проблеми, які хвилюють батьків, будуть розглянуті на зборах. Усі учасники разом шукатимуть правильні шляхи розв’язання проблем. Класний керівник підводить батьків до свідомого бажання знайти відповідь на запитання:

1. Яку роль відіграє комп’ютер у житті школяра?
2.  В чому складається  небезпека соціальних мереж?
3.  Смертельні онлайн-ігри, які приводять до самогубства.

ІV. «Попарне спілкування»

Батьки об’єднуються в пари. Кожна пара в діалозі намагається знайти відповідь на запитання, зважаючи зокрема на власний досвід та знання. Час роботи — 7 хв. Водночас класний керівник прикріплює на дошку інформаційне гроно «Комп’ютер і дитина»

Учасники кожної групи після завершення

зазначеного часу повинні підійти до цього грона й написати

своє рішення проблеми.

Класний керівник підбиває підсумки парної роботи.

Орієнтовні результати парної роботи (тези):

1. «Комп’ютер знаходиться на першому місці в житті дитини».
2. «Весь вільний час в онлайні».
3. «Віртуальне спілкування».
4. «Комп’ютер псує зір, шкодить здоров’ю».
5. «Виманювання інформації про дитину, сім’ю, статки».
6. «Переслідування, залякування, шахрайство».
7. «Нова хвороба «залежність»".

Класний керівник підводить батьків до необхідності дати відповідь на запитання: «Забороняти, дозволяти або не зважати на користування Всесвітньою мережею дитини».

V. Імітаційна гра

Формулювання основних правил роботи в тренінговій групі:

• говорити тут і зараз;
• чути себе, чути інших;
• мати свою точку зору.

Ситуація № 1. Дитина, на погляд батьків, нераціонально використовує ПК. Проявляються перші ознаки комп’ютерної залежності. Ваші пропозиції щодо рішення проблеми.

Батьки об’єднуються в групи по четверо учасників і визначають свої ролі: «батько» («мати»), «син» («дочка»). Двоє інших учасників підтримують їх, даючи поради, виправляючи, підказуючи. Час на роботу — 5 хв. «Кінцевий продукт» — короткий і повчальний для всіх діалог, що учасники розігрують перед присутніми за одну хвилину.

Обговорення кожного виступу.

Ситуація № 2. Батьки, побачивши комп’ютерну залежність своєї дитини, заборонили деякий час проводити за комп’ютером. Як результат виник конфлікт.

Яким буде ваше спілкування з дитиною в цій «безвихідній» ситуації?

Ситуація № 3. Якщо дитина багато часу проводить в онлайн, то необхідно всерйоз замислитись про її небезпеку.

Змоделюйте варіант вашого діалогу з дитиною.

Ситуація № 4. Побоюючись загрози збоку Всесвітньої мережі, чи варто повністю вилучати комп’ютер з життя дитини.

Ваше рішення проблеми.

Наведіть аргументи, що використаєте під час бесіди з дитиною.

Виступ класного керівника

Класний керівник підводить батьків до висновку, що потрібно керуватися принципом: «Заради дітей ми готові на все». Аналізування деяких ситуацій яскраво переконує нас, що ми самі руйнуємо порозуміння між нами й власною дитиною. А наше завдання — підтримувати його, зважаючи на принцип «не нашкодити».

Згідно досліджень, на сьогоднішній день немає комп’ютерних програм, здатних повністю захистити маленького користувача від доступу до небажаної інформації, але щось зробити можливо і потрібно.

Використовуйте програми батьківського контролю, призначені для створення обмежень для дитини, вони покликані забезпечити її безпеку, відгородити від того, що їй ще рано знати та бачити.

Використовуючи батьківський контроль, Ви зможете:

- обмежувати час, що проводить дитина за комп’ютером;

- встановити  заборону на доступ дітей до окремих  ігор;

- обмежити  активність дітей в Інтернеті;

- встановити заборони на використання дітьми окремих програм;

- дивитись звіти про роботу дитини за комп’ютером.

Постійно спілкуйтесь зі своїми дітьми.

Ніколи не пізно розповісти дитині, як правильно діяти і реагувати на дії інших людей в Інтернеті, використовуйте фільтри та програми батьківського контролю.

В мережі існують ресурси, що можуть допомогти в навчанні дітей безпечному використанні Інтернету.

Посилання на інтерактивні курси, призначені для різних вікових груп:

7-12років: Нескінченний ліс

http://www.microsoft.com/Rus/athome/security/kids/loputon_metsa.html

7-12років: Нові друзі http://www.microsoft.com/Rus/athome/security/kids/annin_uudet_kaverit.html

VI. «Діалог із психологом»

Дослідження психологів дають підставу припустити, що динаміка розвитку комп'ютерної залежності має приблизно такий вигляд. Спершу захоплення проходить етап адаптації, людина «входить» в азарт, потім настає період різкого зростання, швидкого формування залежності. Залежність сягає максимуму, це залежить від індивідуальних особливостей особистості й середовища. Далі сила залежності на якийсь час залишається стійкою, а відтак іде на спад, знову фіксується на певному рівні й залишається стійкою тривалий час.

Цікаво, що навіть після усвідомлення практичної марності ігрової діяльності, людина не може повністю відмовитися від неї. Це доводить наявність досить високої стійкості психологічної залежності від комп'ютерних ігор, хоча її «глибина» і сила впливу на людину після проходження «кризи» вже не такі сильні.

Отже, можна визначити чотири стадії розвитку психологічної залежності від комп'ютерних ігор, кожна з яких має свою специфіку.

Стадія легкого захоплення;

Стадія захопленості;

Стадія залежності;

Стадія прихильності.

ПЕРШІ ОЗНАКИ КОМП'ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ:

1. Пропуски шкільних занять через комп'ютерну гру вдома або відвідування комп'ютерного клубу;

2. Просиджування біля комп'ютера у нічний час;

3. Приймання їжі під час комп'ютерної гри;

4. Асоціювання себе з героями комп'ютерних ігор;

5. Відсутність інших захоплень, крім комп'ютерних ігор;

6. Віддавання переваги комп'ютерним іграм, а не спілкуванню;

7. Загальний час, проведений за грою, перевищує час виконання домашніх завдань, прогулянок, спілкування з батьками і однолітками, інших захоплень;

8. Дитина не уявляє, чим себе зайняти, коли комп'ютер зламався;

9. Конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп'ютером.

 Класний керівник вилучає з «проблемного поля» фрагмент — «Смертельні онлайн-ігри, які приводять до самогубства».

Мета цього етапу — усвідомити, довести до відома батьків про смертельну небезпеку онлайн-ігор: «Синій кит», «Тихий дім», «Зникни на 24 години». 

Виступ психолога

Варто нагадати, що сьогодні почастішали випадки дитячого суїциду, що спричинено неадекватною поведінкою старшокласників, конфліктами з однолітками, хибними методами виховання, підлітковою закоханістю, «кризою» родини тощо. Ми маємо пам’ятати, що нервова система підлітків доволі вразлива, тому грубе втручання й неповажне ставлення до їх внутрішнього світу й переживань неприпустимі. Дорослі мають виявляти тактовність і терпіння, визнаючи право своєї дитини на особисте життя.

Просто дітки шукають завжди щось нове, цікаве. Є й такі, кому потрібно привернути до себе увагу, відчути себе комусь потрібним. Кількість учасників «груп смерті» наразі зростає. Усе через те, що вони містять у собі якусь новину, щось нове і захопливе. Уміло підібравши підхід до дитини, адміністратори таких груп здійснюють психологічний тиск на людину.

Вже багато місяців поспіль у Мережі обговорюють підліткову гру «Синій кит», або ж «Тихий дім», «Море китів», «Розбуди мене о 4:20». У смертельної гри багато назв, але результат завжди однаковий - смерть і зламані горем батьки, які не розуміють, що ж змусило дитину звести рахунки з життям.

Умовами «гри» було спілкування з адміністраторами чату о 04:20, а також носіння при собі ножів і нанесення порізів на руки. Основний принцип - підліток нібито пише на своїй сторінці в соціальних мережах пару повідомлень #синій кит, #тихий будинок, #я в игре #разбуди меня в 420, #f57, #f58, після чого з ним зв'язується якийсь куратор.

Однак просто порізами на руках не обходиться. Зовсім недавно у підлітків з'явилися нові запити. Тепер з «квестів» є «Біжи або помри». Дитина має перебігти дорогу впритул до наближення машини.

Але це не розгадує головну загадку - чому ж вони виконують все, що наказують їм робити адміністратори «груп смерті» - найчастіше такі ж школярі, як і їхні жертви?

А ось розгадок чимало.

Багато хлопців і дівчат підліткового віку вже стикалися з дуже «дорослими проблемами». Нерозуміння, невизначеність майбутнього і нерозділена любов, яка в цьому віці здається єдиною - можуть підкосити і дорослу людину. І до підлітка, пригніченого цими речами, приходять думки про те, що тут не так вже й добре, як може бути. А ввічливі адміністратори смертельних груп вже напоготові з цілими альбомами сумної монотонної музики, уявною підтримкою, розумінням і великою кількістю картинок з пригнічуючими пейзажами і словами про безвихідь.

Особливо на підлітків впливає час, в який творці груп хочуть спілкуватися зі своїми жертвами - близько 4:00. Такий ранній час перед світанком і практична відсутність сну у підлітка інколи змішує сон і реальність, а дії відчуваються нереальними. Тоді зловмисники і знаходять момент, щоб повідомити: «Все, що відбувається - сон. Вийди на дах, крокуй з нього - і прокинься».

І це тільки одна зі схем. Друга - це погрози на адресу близьких дитини, яка вплутується в таку групу.

За повідомленнями одного з учасників групи, коли він повідомив про те, що хоче закінчити гру, адміністратор йому прислав посилання. А коли учасник за ним пройшов, адміністратору надіслали його ай-пі адресу, за якою дізналися адресу і навіть номер квартири учасника. Далі почали сипатися погрози розкриття листувань, опублікування інтимних фото, які також були у списках «завдань» групи. І багато з тих, хто вже пішов з життя, могли зробити це під страхом ганьби або бажання вберегти своїх рідних.

У багатьох підлітків трапляються проблеми у житті, які здаються їм нерозв'язними. Тоді вони найбільше потребують підтримки і любові своїх близьких людей - не показової і оптимістичної, а допомоги в розумінні себе і світу.

Однак одне з головних питань залишається відкритим - як зрозуміти, що дитина вже втягнута в «гру»?

Як знайти «групи смерті»?

Небезпечною «грою в смерть» вже зацікавилася кіберполіція, однак численні блокування не допомагають ситуації - групи переходять в приховані режими, допускають до себе тільки «перевірених» учасників і позиціонують себе як прості публічні сторінки з фотографіями і музикою. Однак адміністратори «груп смерті» знаходять дітей за хештегами, які вимагають опублікувати на своїх сторінках у соціальних мережах.

За хештегам адміністратори спільнот знаходять підлітків, які опублікували в себе запис, і запрошують їх «в гру». А далі дають інструкції про те, як стати ближче до суїциду і не боятися піти з життя.

Пригнічувати внутрішні переживання шляхом фізичних каліцтв - вже не нова ідея. Проте в «групах смерті» діти завдають собі травми через прямі вказівки адміністраторів. Потримати руку над свічкою, проколоти опік, вирізати на шкірі візерунок - після кожного виконаного завдання жертва отримує нове.

Спілкування з жертвами «кураторів» відбувається пізно вночі - саме тоді, коли дитина найбільш вразлива і коли ніхто не може перешкодити впливу на її думки і почуття.

Зміна режиму сну може вказувати на те, що дитина вже вступила в групу «китів».

Підлітки починають спати цілими днями або, навпаки, втрачають сон і перетворюються на «сов»: допізна вони ходять назад-вперед по своїй кімнаті, дехто лягає тільки під ранок, коли не сплять без всякої видимої причини.

Багато молодих людей з заниженою самооцінкою часто ставляться до себе погано і не поважають себе, вважають себе нікчемними і непотрібними. Їм здається, що вони аутсайдери і невдахи, що у них нічого не виходить і що ніхто їх не любить. А в «групі смерті» адміністратори і не намагаються переконати підлітка в зворотньому - навпаки, розповісти про те, що якщо вона піде з життя, там буде краща дорога, а тут їй не місце - улюблена практика. Та й практично кожна така група наповнена картинками з написами про невдале життя і «зайвих людей».

Саморуйнуюча і ризикована поведінка - випробування на міцність

Багато залежить і від ступеня «ризиковості» дитини. Цим також часто маніпулюють, коли перевіряють підлітка - це такі завдання, як «біжи або помри» - коли вимагають перебігти дорогу перед машиною, що мчить, «щезни на 24 години». Якщо поведінка молодої людини різко змінилася у бік ризику і небезпеки - це теж привід перевірити її на причетність до «групи смерті».

Замкнутість і відособлення, відхід у себе.

Час від часу всі люди прагнуть побути наодинці з собою, і це нормально і природно. Проте в дитини, яка вже «грає» - це не відпочинок від суспільства. Діти «у грі» відчувають себе особливими і обраними - тому цураються вчорашніх близьких людей. Будьте напоготові, коли замкнутість і відокремлення стають тривалими і глибокими.

Не дайте засліпити себе видимістю того, що в сім'ї все добре.

Майже всі сім'ї, які пережили суїцид дитини, стверджували, що все було добре і що вони не бачили нічого незвичайного. Однак якщо придивитися ближче - то замість «добре» можна побачити багато прихованих проблем під прикриттям «гарної міни в суспільстві». Зверніть увагу на проблеми дітей і не відмахуйтеся від тих, які здаються вам неважливими. Діти шукають порятунку, любові та уваги до себе - а хто ж їм допоможе, як не близькі люди?

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

- розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;

- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з якими вони спілкуються в онлайн, довідайтесь, як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;

- поцікавтесь, які веб-сайти вони відвідують та з ким розмовляють;

- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows;

- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм «онлайновим» другом без Вашого відома;

- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;

- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

- цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;

- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в онлайн. Вони не повинні використовувати Інтернет-мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;

- переконайтеся, що діти консультуються з Вами щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет-мережу;

- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їхньої участі у будь-яких іграх та розвагах;

- розмовляйте, як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте: Інтернет - це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.

Та найголовніше: дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

Якщо ви відчуваєте затруднення, зверніться за допомогою до спеціалістів.

В випадках зіткнення з загрозами життю частіше рідні відчувають розгубленість, виникає страх зробити гірше, чи навпаки здається, що все що вони роблять, не допомагає. Це природні відчуття, так як проблема дуже складна і потребує професійного втручання.

 В ситуаціях загрози життю наполегливо рекомендуємо звертатися за професійною психологічною або психіатричною допомогою. Звернення не несе за собою ніяких негативних наслідків.

Не розгубитися в такій ситуації вам допоможе «Центр соціальної служби для дітей, сім’ї та молоді». Звертатися за телефоном 2-14-36

Національна дитяча «гаряча» лінія, яка працює за безкоштовним номером 0-800-500-225 (зі стаціонарного телефону) та безкоштовним коротким номером 116-111 (з мобільних).

VII. Підведення підсумків

Виступ класного керівника

Здійснене нами дослідження дозволяє зробити висновок, що саме сучасні інтернет-технології створюють умови для більш раннього включення дітей у процес соціалізації. Але водночас вплив соціальних мереж на особистісний розвиток у наслідок дії інтернет-простору не може бути однозначно кваліфікований як позитивне чи негативне явище. Соціальні мережі є не тільки потужним агентом вторинної соціалізації, але й виграють конкуренцію у соціальних інститутів, які реалізують первинну соціалізацію, тому що цьому сприяє динаміка сучасного життя.

При цьому ми повинні пам’ятати, що соціальні мережі є одним із вагомих факторів соціалізації, але не єдиним, оскільки постійне перебування в мережі Інтернет негативно позначається на процесі соціалізації через скорочення безпосередніх соціальних взаємодій з людьми, зміни у спілкуванні з друзями й близькими, розвиток депресивного стану. Найчастіше причиною Інтернет-залежності є негармонійні сімейні стосунки, відсутність підтримки і порозуміння з боку близьких людей.

Саме тому найчастіше Інтернет-залежними є підлітки, які переживають «перехідний» вік, коли особливо гостро постає проблема взаємовідносин батьків і дітей. Разом із тим варто звернути увагу на те, що більшість користувачів інтернет-ресурсів навіть не здогадуються, наскільки широкому колу осіб надана ними інформація може стати відомою, не усвідомлюють реальну й потенційну небезпеку можливого протиправного використання накопиченої протягом тривалого часу персональної інформації.

Отже, соціальні мережі мають як позитивні, так і негативні аспекти їхнього використання. Саме тому велике значення займає профілактика Інтернет- залежності, яка пов’язана з виявленням та виправленням негативних інформаційних, педагогічних, психологічних факторів, що зумовлюють відхилення в психічному і соціальному розвитку дітей та молоді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела

1. «Концепція національно-патріотичного виховання»;

http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154/

2. Концепція «Нової української школи»;

https://osvita.ua/doc/files/news/520/52062/new-school.pdf

3. Закон України «Про освіту»

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19

4. Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020р.

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/580/2015

5. Батьківські збори. Випуск 3./Укладач Локтєва А.М. - : Вид. група «Основа», 2012. – 288с.
6. Організація роботи з батьками. Упорядники: Юзефик Л.О., Купина Н.М. – Тернопіль: Астон, 2002.- 168с.
7. Батьківські збори. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 240с.