Розвага 'Щоб хліб, як сонце сяяв на столі'

     Розвага ‘Щоб хліб як сонце сяяв на столі’

Співи, сміх, квіток багато-

Що за свято у малят?

 

І дівчатка і хлоп’ятка

Одяглись, як на парад.

 

Зал просторий весь аж сяє-

Так усмішками розцвів.

 

Це ж сьогодні День Врожаю,

Для селянських трударів.

 

Хліборобів славить весь наш край

Щирими словами і піснями.

 

Тож покличемо дружно Коровай,

Щоб у залі святкував він з нами.

 

Короваю, Короваю!

Ми тебе чекаємо!

 

Ой рум’яний він який!

І шишкатий, і пухкий!

 

Ми тебе за давнім звичаєм

Червоною калиною заквітчаєм.

Станеш ти увесь, як той віночок!

Зверху солі покладем дрібочок.

 

Честь і слава хліборобам,

Що живуть в моїм селі!

Хлібороби хліб нам роблять,

Знайте й ви про це усі!

 

На руках у них буває

Пил, земля та це дарма.

Кожен скаже, кожен знає,

Кращих рук, як це , нема!

 

 

 

 

 

Пшениці шумлять на волі.

Де початок їм, де край?

Хлібороб в безкраїм полі

Нам вирощує врожай.

 

А їсте ви паляницю,

Калачі смачні їсте,-

 Не забудьте уклониться

 Хліборобові за те.

 

Українська народна пісня „Печу, печу, хлібчик”

- Із якого краю, прийшов ти Короваю?

 

- Коровай у полі ріс,

Там, де сонце, річка, ліс.

 

- Його дощик напував.

 

- Теплий вітер обвівав.

 

- А вгорі над Короваєм

Жайвір пісеньку співав.

 

- Коровай наш пахне вітерцем

А іще до того чебрецем.

 

Пахне літечком він красним

І промінням теплим, ясним.

 

Пахне полем, колосками

Наш чудовий Коровай

В ньому труд і тата й мами,

Що збирали урожай.

 

В ньому праця трактористів,

В ньому труд робітників.

Що машини роблять в місті

Для селянських ферм, ланів.

 

Коровай нам дарить щедра осінь

Ми її дружненько в зал запросим.

Інсценівка “ трудівник і ледар”

 

Л.  Добрий день, друже!

Т.   Добрий деь!

Л.   Ой, який смачний хліб ти несеш додому, дай мені шматочок.

Т.   Я б тобі дав, але він дуже дорогий.

Л.   Чому?

Т.    Щоб його добути, треба спочатку виорати ниву.

Л.   Тоді вже можна їсти?

Т.    Ні, треба поле засіяти зерном.

Л.   І вже можна їсти?

Т.    Ні, треба зачекати поки зерно проросте і заколоситься.

Л.  А тепер можна їсти?

Т. Ні його ще косять.

Л.   Тоді можна їсти?

Т. Ні , зерно слід змолотити, провіяти, просушити.

Л.       І можна їсти?

Т.  Ні, зерно слід змолоти на борошно і спекти хліб.

Л.      І нарешті можна їсти?!

Т.    Можна, тільки ледачому не дадуть.

 

В.   Скільки праці треба докласти , щоб хліб прийшов до столу. В народі кажуть: “Земля на зерняткові стоїть”, бо саме на колосочках тримається людська доля.

              Візьму я в руки хліб духмяний,

              він незвичайний, він святий.

              Ввібрав і пісню й працю в себе

              цей хліб рум”яний на столі.

              Йому до ніг вклонитись треба,

              він скарб найбільший на землі.

Фізкультхвилинка.

     У землю зернятко потрапило       (діти присідають).

     Проростати до сонця стало    (піднімають руки над головою).

     Дощик землю поливав, колосочок підростав   ( повільно встають).

     До світла й  тепла тягнувся (стають на пальчики, руки вгору).

     І красенем обернувся    (опускають руки вниз).

 

В.  ми живемо в селі і у кожного біля дому є сад і город. Мами , тата, бабусі і дідусі працюють на городі, а хороші дітки їм допомагають.

Ви знаєте, які овочі ростуть на городі

Осінь.

Принесла я вам на свято

Із полів, садів і грядок

Повний козубок загадок.

 

Загадки:

Пустіють поля, мокне земля,

Дощь полиавє, коли це буває?

Мене смажать, мене варять

 Хоч отрутою і кроплять,

Всі мене їдять і хвалять.

Звати мене як?.... (Картопля)

 

(Естафета з картоплею „Хто швидше збере картоплю в кошик”

Я на грядці сонцем сяю,

Родичів багато маю.

Г арбузову господиню Усі знають. Хто я? (Диня).

 

Повз, мов танк, я на городі.

Повз на гудині й загруз.

Та чомусь мене в народі

Звуть не танк.А як? (Гарбуз)

 

Ми цукрові, ми кормові

Є брати у нас столові.  

Ми зростаємо рядками.

Люди звуть нас ...(Буряками)

 

Не стелюсь я спати долі.

Деруся вгору. Я ..(квасоля)

 

Конкурс: Сортувати квасолю з горохом.

Ми зеленої всі масті,

Всі довгасті, всі смугасті.

Пов’язали нас в рядках

На зелених ланцюгах

Гарбуза ми сини й дочки Звати як нас? (Огірочки)

 

В темній я живу коморі,

А коса моя на дворі.

Гарбузова я сестриця.

А зовуть мене...(Морквиця).

 

Хоч зубів багато маю,

Та нікого не кусаю,

Сама свиням та коровам

Я на зуби попадаю. (Кукурудза)

 

      Хоровод: “ Що нам осінь принесе”

 

      Щоб хліб, як сонце сяяв на столі

      у кожній хаті, домі і колибі

      уклін низький вам, трударі полів,

      вам, трударі землі, щире спасибі!