26 вересня о 18:00Вебінар: Особливості статевого виховання у школах України

Розвиток критичного мислення на уроках історії як інструмент формування громадянської компетентності

Про матеріал
Швидке зростання загального обсягу інформації і прискорення темпів науково-технічного прогресу призвели до істотних змін в структурі суспільних відносин. Щоб задовольнити нові потреби, головною метою сучасної освіти має стати розвиток особистості, формування інтелектуальної й духовної культури людини. Необхідно вчити учнів користуватися набутими знаннями, виробляти новий стиль мислення, що дозволить аналізувати проблеми в будь-якій галузі життя і знаходити їх оптимальне розв’язання, отже, навчити їх мислити критично. Розвиток критичного мислення – це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а й у повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки конкретні. Навчити учнів мислити критично означає правильно поставити запитання, спрямувати їх увагу в правильне річище, навчити самостійно робити висновки та знаходити альтернативне рішення.
Перегляд файлу

Розвиток критичного мислення на уроках історії як інструмент формування громадянської компетентності

Сучасне інформаційне суспільство — період високих технологій, що потребує «всебічно розвинену, здатну до критичного мислення цілісну особистість, патріота з активною позицією, здатного змінювати навколишній світ та вчитися впродовж життя». На цьому акцентується увага у концепції «Нової української школи».

Швидке зростання загального обсягу інформації і прискорення темпів науково-технічного прогресу призвели до істотних змін в структурі суспільних відносин. Щоб задовольнити нові потреби, головною метою сучасної освіти має стати розвиток особистості, формування інтелектуальної й духовної культури людини. Необхідно вчити учнів користуватися набутими знаннями, виробляти новий стиль мислення, що дозволить аналізувати проблеми в будь-якій галузі життя і знаходити їх оптимальне розв’язання, отже, навчити їх мислити критично.
Розвиток критичного мислення – це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а й у повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки конкретні. Навчити учнів мислити критично означає правильно поставити запитання, спрямувати їх увагу в правильне річище, навчити самостійно робити висновки та знаходити альтернативне рішення.

Які стратегії можна використати на різних етапах уроку для розвитку критичного мислення учнів?

Фахівці з критичного мислення будують урок за трьома фазами (стадіями): виклик, або вступна частина уроку; осмислення, або основна частина уроку; рефлексія, або підбиття підсумків. Кожна з цих фаз передбачає застосування тих чи інших стратегій (методів, прийомів) навчання.

 

Виклик, або вступна частина уроку

Вступна частина уроку, яку ще називають “викликом”, триває зазвичай перші 5–7 хвилин. За цей час слід актуалізувати опорні знання – “дістати” їх з довготривалої пам’яті учнів. Саме слово підказує, що необхідно “зробити щось актуальним, потрібним” на час саме цього уроку. Опорними такі знання учнів є тому, що саме на них, як на фундаменті, опорі, будуються наступні знання. Отже, під час вступної частини уроку викладач має пропонувати учням методи й завдання, які дають їм змогу:

1) освіжити наявні знання, уявлення, уміння, пов’язані з темою уроку;
2) провести “інвентаризацію” цих знань і уявлень, виявити прогалини;
3) зосередити увагу на новій темі;
4) створити контекст для сприйняття нових ідей;
5) сформувати позитивне ставлення, зацікавленість у процесі навчання.

Під час уроку з розвитку критичного мислення доцільно, аби вчитель надавав слово учням, а сам говорив якомога менше. Він має бути провідником, стимулювати учнів до роздумів, уважно вислуховувати їхні міркування. Під час вступної частини уроку учні мають опанувати декілька важливих способів пізнавальної діяльності або вдосконалити наявні вміння. Процес активного згадування того, що вони знають з опрацьовуваної теми, змушує їх аналізувати власні знання та уявлення. Це дає змогу визначити рівень цих знань і долучити до них нові. Для того аби розв’язати це завдання, викладач має ставити навідні запитання, а також використовувати такі методи як кластер, асоціативний кущ, мозковий штурм тощо.

Стратегія  « Асоціативний кущ »

В основу стратегії покладено схему, що креслиться на класній дошці або на великому аркуші паперу  вчителем разом з учнями.

Така форма роботи дозволяє:

  • створити ситуацію емоційного комфорту для учнів на початку уроку;
  • налаштувати учнів та творчість;
  • визначити; як учні розуміють основне поняття теми;

Учням :

  • вільно і відкрито  міркувати над темою;
  • активізувати свої думки;
  • навчитися висловлювати свої думки точно і коротко.

Щоб організувати діяльність:

  • Напишіть ключові поняття теми на дошці та обведіть їх у коло.
  • Поставте учням запитання «Які асоціації виникають у вас, коли Ви чуєте поняття …»?
  • За допомогою методу «мозкового штурму» запищіть усі слова, що спадають на думку учням, не оцінюючи і не перефразовуючи. Не дозволяйте іншим учням робити це.
  • Встановіть зв’язки між словами ( гілками « куща»).
  • Вкажіть аспекти (напрями) проблеми, де потрібна додаткова інформація .
  • Продовжуйте роботу, поки ідеї н всякнуть.

Ця стратегія може бути використана також і на етапі рефлексії, у кінці уроку. Маркером іншого кольору можна доповнити або змінити щось у «кущі». Тоді наочно видно, як нові знання, отриманні на уроці, «прирощуються » - « кущ, який росте».

Запитання мають починатися словами: “У чому полягає…? Які…? Який…? Яка…? Як пов’язані…? Про що говорить…? Що означає…? Як змінюються…?”.

Наприклад, на уроці з історії України учні вивчають тему “Перебудова у Радянському Союзі та Україні”. Викладач запрошує учнів висловитися, які асоціації в них викликає слово “перебудова”. Названі слова-асоціації він записує на дошці й просить учнів поміркувати над ними. Далі ставить учням запитання:

З якими складнощами може зіткнутися людина, яка вирішила щось перебудувати?

Чому інколи кажуть, що легше побудувати новий дім, аніж перебудувати старий?

Що слід було перебудовувати в СРСР та Україні в середині 80-х років?

Вступна частини уроку з розвитку критичного мислення завершується тим, що викладач озвучує нову тему і результати, яких слід досягнути, та стимулює учнів до усвідомлення їхніх власних цілей навчання.

Осмислення, або основна частина уроку

Основна частина уроку триває до 30 хвилин. За цей час викладач організовує активну діяльність учнів, зокрема спонукає їх досліджувати, осмислювати матеріал, відповідати на раніше поставлені запитання, ставити свої і шукати на них відповіді тощо.

Головне завдання учнів — “конструювати” знання і навички, формувати власне ставлення до теми. Для цього вони за допомогою викладача:

— порівнюють свої очікування з тим, що їм реально пропонують вивчити;
— ставлять запитання щодо нового навчального матеріалу;
— експериментують, пробують застосувати новий матеріал на практиці за допомогою наявних у них уявлень, знань, умінь незалежно від того, чи є вони достатніми;
— аналізують отриманий досвід;
— переглядають свої очікування й висловлюють нові;
— виявляють головне, осмислюють теоретичні ідеї, концепції;
— відстежують хід власних думок;
— роблять висновки щодо змісту матеріалу;
— пов’язують зміст уроку з особистим досвідом;
— відпрацьовують уміння і стратегії мислення.

У чому сила такого стилю викладання? Коли учень долучається до сприйняття нової інформації під час читання тексту, перегляду фільму, прослуховування лекції викладача, він навчається відстежувати своє розуміння нового й не ігнорувати прогалини в ньому. При цьому доцільно, аби він записував те, що не зрозумів, аби з’ясувати в майбутньому. Подальше відпрацювання й закріплення учнем нових знань відбувається за допомогою різноманітних методів і прийомів організації активної самостійної роботи.

Обов’язкові елементи розвитку критичного мислення в учнів – індивідуальний пошук та обмін ідеями в групах чи загальному колі. Дуже важливою є послідовність цих елементів – пошук має неодмінно передувати обміну думками.

Ефективними методами під час основної частини уроку є:

  • читання (запитання, узагальнення) в парах;
  • читання з визначенням опорних слів;
  • читання з маркуванням;
  • “тонкі” і “товсті” запитання тощо.

Наприклад, під час уже названого уроку з історії України в 11-му класі “Перебудова у Радянському Союзі та Україні” викладач пропонує учням визначити, за якими лініями можна порівняти політику перебудови Михайла Горбачова і реформаторські дії Микити Хрущова під час “Відлиги”. Орієнтовні відповіді учнів: мета і завдання політики, основні напрями реформ в економічній, політичній і соціальній сферах, результати реформ тощо. Фіксувати ці відповіді учні можуть у порівняльній таблиці. Така робота є основою для подальшого дослідження проблеми.

Рефлексія, або підбиття підсумків

Третій етап уроку – найважливіший для розвитку критичного мислення в учнів, бо його основними завданнями є узагальнення, систематизація (але не відтворення!) вивченого й рефлексія щодо процесу і результатів навчальної діяльності. Необхідно, аби учні подумали про те, що вони дізналися, чого навчилися, запитали себе, що це для них означає, як це змінює їхнє бачення і як вони можуть це використовувати.

Зазвичай підбиття підсумків триває до 10 хвилин. За цей час учні разом з учителем:

  • узагальнюють та інтерпретують основні ідеї уроку;
  • обмінюються думками та висловлюють особисте ставлення до окремих положень матеріалу чи уроку загалом;
  • оцінюють набуті знання й уміння;
  • ставлять перед собою запитання;
  • планують застосування вивченого.

Під час підбиття підсумків учні удосконалюють важливе уміння – резюмувати інформацію, викладати складні ідеї, передавати почуття й уявлення в кількох словах, співвідносити нову інформацію зі своїми сталими уявленнями, тобто свідомо пов’язувати нове з давно відомим.

Дієвими методами розвитку критичного мислення на цьому етапі уроку є сенкан, “бортовий журнал”, “шкала думок” дискусія, обговорення в загальному колі, обґрунтувати свою думку щодо такого, заповнення Т-таблиці тощо.

Так, наприкінці уроку можна запропонувати учням відповісти на запитання:

1) Чи отримали ви сьогодні новий досвід? Який саме?
2) Що нового ви дізналися на уроці?
3) Про що ви хотіли б дізнатися більше?
4) Які думки, почуття викликала у вас ця робота?

Які методи розвитку критичного мислення є ефективними?

Перелік методів розвитку критичного мислення достатньо великий. Добирати їх викладачу слід з огляду на мету, завдання, зміст уроку. Крім того, слід зважати на особливості цих методів, адже на певних етапах уроку вони є ефективнішими, а отже, доречнішими. Викладач має опонувати якомога більше методів розвитку критичного мислення і бути обізнаним з особливостями їх ефективного застосування. Найпоширеніші методи розвитку критичного мислення подано у схемі.

http://nus.org.ua/wp-content/uploads/2017/09/st_vstavka_shema.png

Для сучасного інформаційного суспільства, що швидко розвивається і базується на сучасних технологіях, характерні новітні політичні технології, новітні засоби інформації, здатні формувати громадську думку, активно впливати на суспільну та індивідуальну свідомість, а іноді й змінювати усе життя суспільства. Усе це потребує від людей здатності не лише орієнтуватися в інформаційних потоках, а й відбирати та оцінювати усе, що надходить ззовні, потребує критичного мислення.

Розвиток критичного мислення найбільш актуальний в часи інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного знаходження відповідей на запитання, значну частину яких неможливо передбачити. Тому очевидна надзвичайна важливість того, щоб люди XXI століття вміли мислити критично. У цьому сенсі критичне мислення виступає як фундамент сучасної освітньої сис­теми - це одне із завдань «Нової української школи», яку ми розбудовуєм. А технологія розвитку критичного мислення є інноваційною, інтерактивною, актуальною і доцільною в навчальному процесі та в житті кожного з нас. 

 

doc
Додано
6 травня
Переглядів
247
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку