«Розвиток логічного мислення учнів в процесі викладання біології»

«Розвиток логічного мислення учнів в процесі викладання біології»

                          З досвіду роботи  вчителя біології

              Скрипник

  Людмили Іванівни

                       Казанківської гімназії  № 4

                          Казанківської селищної ради

               Баштанського району

               Миколаївської області

Зміст.

І. Вступ.

ІІ. Логіка як наука.

1. Короткий екскурс в історію логіки.
2. Сучасні дослідження логічного мислення.
3. Експериментальне дослідження логіки.

ІІІ. Природа логічного мислення, взаємозв’язки з компонентами 

      навчального процесу.

1. Етапи розвитку логічного мислення.
2. Умови розвитку логічного мислення.

IV. Я роблю це так.

V. Висновок. 

VI. Список використаних джерел.

VII. Додатки.

     Вступ

У Національній доктрині розвитку освіти зазначено,  що  "освіта – основа розвитку особистості, суспільства, нації, держави, запорука майбутнього України.  Освіта відтворює, нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства". Тому пріоритетним завданням базової освіти є виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти й розвитку, уміє використовувати набуті знання та вміння для творчого вирішення проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя та життя своєї країни.

Така особистість має володіти надзвичайно важливим логічним арсеналом – методами аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення, вмінням доводити і спростовувати, робити правильні висновки, приймати обґрунтовані, раціональні в тій чи іншій ситуації рішення.

 Мета сучасної школи – навчити молодь самостійно здобувати знання, знаходити найоптимальніші шляхи вирішення певної проблемної ситуації,  аргументовано відстоювати власну позицію, чітко висловлювати свою думку, мати розвиненні комунікативні здібності.[3] Іншими словами – опанувати закони мислення.

Йдеться про логіку. Призначення її Величності Логіки полягає в тому, що вона є великим мистецтвом, царицею правильного мислення, засобом розвитку творчої розумової діяльності цивілізованої  і освіченої сучасної людини – Homo Sapiens.  

  Як наука вона навчає правильно і творчо мислити, глибоко аналізувати та узагальнювати: оцінювати правильність думки чи її хибність, віднаходити істину. Динамізм нашого життя не має собі рівних у світовій історії. Логіка і сучасна епоха – єдине ціле. Людство розвивається логічно, об’єктивно. Наука логіка осмислює історію логічно та історично. Вона аналізує минуле, сучасне, щоб правильно розуміти прийдешнє. У цьому її важливий пізнавальний аспект і цінність. Людство завжди прагнуло нових знань. Процес оволодіння таємницями буття і мислення виражає найвищу активність людського розуму, складає його гордість. Розвиток знання завжди йшов із розвитком виробництва, культури, мистецтва. До розуміння законів світу людину спонукає не спортивний інтерес, цікавість, хоча і це не виключено, а насамперед необхідність практичного перетворення оточуючої дійсності з метою задоволення потреб, поліпшення умов життя. А це свідчить про те, що пізнання має соціально детермінований характер. У його арсеналі наукових знань логіка посідає чільне місце.

Ніхто не буде сперечатися з тим, що кожен учитель повинен розвивати логічне мислення учнів. Про це говориться в методичній літературі, у пояснювальних записках до навчальних програм. Однак, як це робити, учитель не завжди знає.  Як наслідок  -  розвиток логічного мислення значною мірою йде стихійно, тому більшість учнів, навіть старшокласників, не володіє основними прийомами логічного мислення.

Освітянські стандарти представляють той соціально заданий "критерій", на який орієнтується навчання і за якими оцінюється його ефективність. Вони задаються змістовно – як той обсяг знань, умінь та навичок, обсяг понять та логічного взаємозв`язку, який повинен бути засвоєний у визначеному віці.[3]

Роль біології  в розвитку логічного мислення винятково велика тому, що вона є однією із теоретичних наук шкільної освіти. У ній високий рівень абстракції і у ній найбільш природним способом викладу знань є спосіб переходу від абстрактного до конкретного.[3] Це означає, що перед методикою навчання біології постають нові задачі, пов’язані з розвитком логічного мислення. Перші біологічні знання засвоюються дитиною у певній, придатній  до її  розуміння системі, у якій окремі положення логічно пов’язані та випливають одне з одного.

Саме тому розвиток мислення є основним завданням шкільного курсу навчання. Перед учителем біології  поставлено завдання – не просто надавати знання, передбачені програмою, а сприяти формуванню високого рівня логічної культури  учнів.[3] У цьому біологія  має величезну змогу в реалізації цього.

       І. Логіка як наука

      Логіка як наука існує понад дві з половиною тисячі років. Мова та її проблеми завжди відповідали потребам того чи іншого конкретного періоду історичного розвитку суспільства. Розмова про логіку проста і водночас складна. Простота її у тому, що вона супроводжує людину та її мислення на кожному кроці. Складність – у її науковому обґрунтуванні, у тих законах і формах, знання яких  є фундаментом побудови правильних думок. Багато вчених світу наголошували на тому, що логіка не лише розширює кругозір, але й є мудрістю, чинником розвитку думки.[1]

Слово «логіка» грецького походження (logos – слово, поняття, вчення). Воно має два значення:

     1). Як логічне мислення, тобто логіка, властива правильному мисленню;

     2). Як наука, що вивчає форми і закони правильного мислення.

Логічне мислення як процес є предметом вивчення багатьох наук: філософії, фізіології, психології, логіки. У логіці його вивчають із позиції правильної побудови думки, міркувань, діалогів, умовиводів. Мислення – продукт і засіб пізнання дійсності, процес узагальнення пізнання. Мислення становить або визначає якість проблеми, тісно пов’язане з мовою, бо також узагальнює, дає можливість обмінюватися думками. [10]

Мова виражає конкретні думки, закріплює логіку мислення, є засобом спілкування. Мислення – опосередковане пізнання світу і закономірностей його розвитку, оскільки людина пізнає те, чого безпосередньо не сприймає, але  робить про це певні висновки. Якщо мова є формою мислення, його матеріальною оболонкою, то змістом його є свідомість, усвідомлення дійсності як найвища форма відображення об’єктивної реальності кожного історичного періоду суспільства.[10]

     1. Короткий екскурс в історію логіки

     Як самостійна наука логіка склалася більше двох тисяч років назад, у IV ст. до н. е. Її засновник – давньогрецький філософ Аристотель (384 – 322 рр. до н. е.).  У своїх працях , які отримали назву «Органон» (грец. «знаряддя пізнання»), Аристотель сформулював основні закони мислення: тотожності, протиріччя та виключеного третього, - описав важливі логічні операції, розробив теорію поняття та судження, змістовно дослідив дедуктивний (силогістичний) умовивід.  Аристотелівське вчення про силогізм склало основу логіки предикатів (математична логіка).

    Античні стоїки доповнили теорію силогізму, описавши складні умовиводи(Зенон, Хрисипп та ін.). також великий вклад зробили такі мислителі, як Гален, Порфирій, Боєцій.

    У середні віки логіка слугувала в основному релігійній схоластиці, тим самим удосконалюючи та розвиваючи свої можливості.

    У новий час значний вклад зробив Ф. Бекон (1561 - 1626), розробивши на противагу дедуктивній логіці Аристотеля індуктивний метод, який описав у праці «Новий Органон».

     Розроблені методи наукової індукції, систематизовані пізніше англійським філософом і логіком Д.С.Міллем (1806 – 1873), суттєво закріпили позиції логіки, як окремої науки. Таким чином, дедуктивна логіка Аристотеля та індуктивна логіка Бекона – Мілля склали основу загальноосвітньої дисципліни, названої формальною логікою.

    Подальший розвиток логіки пов'язаний із іменами таких видатних філософів, як Р.Декарт, Г.Лейбніц, І.Кант.[9]

     2. Сучасні дослідження логічного мислення

     Питання розвитку мислення учнів завжди знаходилося у центрі уваги психологів (П.П.Блонський, А.В.Брушлінський, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, Я.А.Пономарьов, С.Л.Рубінштейн) і педагогів (Л.В.Занков, І.Я.Лернер, В.Ф.Паламарчук, М.М.Скаткін, В.О.Сухомлинський).

Окремі аспекти засвоєння знань шляхом міркувань, умовиводів відображено Н.І.Кондакова, Г.С.Костюка, Ж.Піаже, К.Д.Ушинського.

Проблемі формування прийомів розумової, в тому числі і логічної, діяльності присвячені праці Є.М.Кабанової-Меллєр, Н.О.Менчинської, В.І.Решетникова, Н.Ф.Тализіної, А.В.Усової.

в дослідженнях учених О.А.Івіна, П.В.Копніна, Н.О.Подгорецької, М.М.Шардакова.

Характеристика логічних понять подається в наукових працях З.І.Калмикової,

Пошуку шляхів розвитку логічного мислення учнів, вивченню впливу особливостей організації навчально-пізнавальної діяльності на формування логічних умінь присвячені кандидатські дисертації Л.І.Воробйової, В.Ф.Курбело, Г.Ю.Лаврешиної, Н.Г.Мартинюк, Т.С.Михайлович, В.Н.Осинської, Л.В.Туріщевої, О.І.Федоренко.

3. Експериментальне дослідження логіки

У вересні 2006 року було розпочато експериментальне дослідження всеукраїнського рівня з теми «Формування інтелектуальної культури особистості  у межах навчально – виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу» (Наказ Міністерства освіти України від 06.04.2006р. № 271). Провідна мета дослідження – навчити дитину мистецтва мислення. [4]

Важливими складовими мистецтва мислення, на думку автора цієї педагогічної ініціативи Олександра Митника, кандидата психологічних наук, доцента кафедри методики та психології дошкільної і початкової освіти Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету ім.. Бориса Грінченка, є вміння мислити й конструктивно взаємодіяти з іншими. []Провідною концептуальною ідеєю дослідження є введення в зміст загальної середньої освіти  (2 -5 класи) курсу «Логіка» як окремої  навчальної дисципліни, а у зміст освітніх галузей «Українська мова», «Математика», «Природознавство» - комбінованих завдань, завдань із логічним навантаженням.[2]

ІІІ. Природа логічного мислення, взаємозв’язки з окремими   компонентами навчального процесу.

 Логiчне мислення є могутнiм засобом успiшного навчання й виховання, необхiдною умовою досягнення позитивних результатiв.

     Розвиток в учнів логічного мислення — одне з важливих питань, що стоять перед учителем.

     Спробуємо розкрити природу логiчного мислення, тобто його суть, структуру, взаємозв’язки з окремими компонентами навчального процесу.

     Логiчне мислення — це вибiркове емоцiйно-пізнавальне ставлення особистостi до предметiв, явищ, подiй навколишньої дiйсностi, а також до відповiдних видiв людської дiяльностi. Тут виступаютъ в єдностi об’єкт логiчного мислення, що має захоплюючi, привабливi сторони, i є суб’єкт, для якого ці сторони життєво важливі. Iншими словами, уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти негайно зрозумiти, що, чому i як вiдбувається, знайти в собi сили, щоб

вiдшукати вiдповiдi на цi запитання, не вiдступити перед труднощами, а, дiставши вiдповiдь, знову прагнути вперед, у незвiдане — все це, разом узяте, i є логiчне мислення. Логiчне мислення емоцiйне, воно дарує радiсть творчості, радiстъ пiзнання, воно міцно пов’язане з гостротою сприймання навколишнього свiту, увагою, пам’яттю, мисленням i волею.

 1. У педагогіцi розрiзняютъ чотири якiснi  

Етапи розвитку логічного мислення:

     1. Зацікавленість вважається найелементарнiшим мисленням, що за певних ситуацiй оволодiває учнями, але при змiнi ситуацiї швидко зникає. Цей стан розвитку мислення пов’язаний новизною з предмета, яка може й не

мати особливого значення для людини. В учнiв ще не помічається прагнення до пізнання суті виучуваних предметiв, явищ, процесiв.

  2. Допитливiсть характеризується прагненням проникнути за межi побаченого, розширити свої знання, дiстати вiдповiдi на запитання, що виникають пiд час навчання. На цьому етапi для учнiв характернi емоцiї здивування, почуття радостi вiдкриття. Вони самi прагнуть вiдповiсти на запитання: чому?, прагнуть розширити свої знання.

     3. Пiзнавальне мислення — ще вищий етап розвитку учнів. Таке мислення пов’язане з намаганням учня самостiйно розв’язати  проблемне питання. В центрi уваги - проблема, а не готовi знання. При цьому учнi шукають причину, намагаються проникнути в суть предмета, самостiйно встановити закономiрнiстъ, розкрити причинно-наслiдковi зв’язки . Учень напружує думку, вольовi зусилля, виявляє емоції.

     4. Теоретичне мислення характеризується спрямованiстю учнiв не лише на глибоке i мiцне засвоєння знань, пiзнання закономiрностей i опанування

теоретичних основ, а й на застосування їх на практицi. Теоретичне мислення виникає в учнів тодi, коли в них формуються науковi погляди, переконання, стiйкий свiтогляд.

    Усi цi етапи розвитку логiчного мислення змінюються, взаємопроникають, пов’язуються мiж собою, часом спiвiснують в єдиному актi засвоєння

знань, пiзнаннi нового.[7]

    Розвиток логiчного мислення, як i будь-який процес становлення – це внутрiшньо необхiдний рух живої системи вiд нижчих до вищих рiвнiв та функцiонування, це якiснi зміни в цiлому, перехiд вiд нижчих структур

пiзнання до вищих. У працях психологiв i педагогiв доведено, що розвиток логiчного мислення вiдбувається одночасно й у взаємодiї, на основi формування в них таких якостей : уміння видiляти суть питання (висловлення), відмежовуватися від неiстотних деталей, тобто абстрагуватися; переходити вiд конкретної ситуацiї до схематичної, не опускаючи нiчого iстотного, створювати простішу модель ; видiляти iз загального твердження часткове ; робити логiчнi висновки з посилань i застосовувати ці висновки; оцiнювати ефективнiсть способiв  рішень завдання, перетворень тощо.

     Навчання є основою формування пiзнавального мислення, бо в процесi навчання, з одного боку, вiдбувається збагачення учня новими знаннями, пiд впливом яких ширшим i глибшим стає його кругозiр.

2. Умови розвитку логічного мислення:

     Головна умова розвиткуння логiчного мисленя — це розуміння дитиною змiсту i значення вивченого. Для цього учитель повинен поставити перед собою педагогiчно чiтку мету: в чому він повинен сьогоднi переконати учнiв, як розкрити  їм значення даного питання в наш час i в найближчу для дiтей перспективу.

     Друга важлива умова — це навчання. Треба прагнути, щоб здобуті на уроках знання викликали в учнiв емоцiйний вiдгук, активізувати їх моральнi, iнтелектуальнi та естетичнi почуття. Наявнiсть нового як у змiстi вивченого, так i в самому пiдходi до його розгляду. Не можна повторювати вiдомі iстини на одному й тому самому пiзнавальному рiвнi; треба розширювати горизонти пiзнання учнiв.

      Третя умова - це емоцiйна привабливiсть навчання. Треба прагнути, щоб здобуті на уроках знання викликали в учнiв емоцiйний вiдгук, активізувати їх моральнi, iнтелектуальнi та естетичнi почуття.[8] 

  IV. Я роблю це так.

                                                      Діяльність… по самій суті цього поняття -

                                            це неодмінна боротьба з подолання перешкод…

                                                Жодна діяльність немислима: а) без перешкод;

                           б)без прагнення подолати їх; в)без діяльності подолання їх.

                                                                                                    К.Д. Ушинський

     За допомогою завдань не тільки закріплюються, але й уточнюються знання дітей, формуються навички самостійної роботи, закріплюються навики розумової діяльності. Дітям безперервно доводиться займатися аналізом, порівнянням, складати словосполучення та речення,  абстрагувати та узагальнювати. При цьому забезпечується одночасно розвиток низки важливих інтелектуальних якостей дитини: уваги, пам’яті, різних видів мислення, мови. Спостережливості та ін. Вчити мислити школярів в процесі навчання – це значить, враховуючи їхні природні особливості спираючись на методичні та психологічні основи їх розвитку, забезпечуючи засвоєння змісту навчального предмету.

       Для активації пізнавальної діяльності  учнів використовую проблемне навчання, в якому поєднується систематична самостійна пошукова робота учнів із засвоєння готових висновків науки, стійкі мотиви навчання і розумові здібності в процесі засвоєння ними матеріалу, детермінованого системою проблемних ситуацій. Саме проблемна ситуація спонукає учня логічно мислити, а проблемна задача направляє мислення в певне русло.

     Активізація мислення відіграє велику роль в підвищенні якості знань учнів, в інтелектуальному розвитку і формуванні в них наукового світосприйняття, у вихованні активності як позитивної риси характеру особистості.

      Під проблемним навчанням мається на увазі така організація навчальних занять, яка передбачає створення під керівництвом вчителя проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів для їх вирішення, в результаті чого і відбувається творче оволодіння знаннями, вміннями, навичками і розвиток розумових здібностей.

     Проблемна ситуація виникає тоді коли виникають ускладнення, породжують невідповідності, неузгодженість, недостатність між знаннями що є і тими, які необхідні для рішення виниклої  або імовірної задачі.

       І ця недостатність повинна бути осмислена учнями. В свою чергу, щоб проблемна ситуація породжувала процес мислення, пошук шляхів її вирішення повинен бути посилений на даному етапі. Учні повинні бути підготовленими до необхідної діяльності. В іншому випадку це буде сприяти не розвитку самостійного мислення, а відразі від нього і послаблення віри в свої сили. Задача, що створює проблемну ситуацію, і називається проблемною. Нерідко учбовою проблемою при вивченні шкільного курсу слугує задача, яка колись виникала, як наукова проблема.

Находження раціонального шляху рішення, коли дано умови і кінцева мета.

      Наприклад: Припустимо, що любителі букетів, постійно зривають всі квіти, що з’являються у рослин які живуть на лузі.   Чи правильним буде висновок про те, що рослини на цьому лузі взагалі не зможуть розмножуватися? Чи являється постійне знищення квітів байдужим для рослин? Чому ви так вважаєте? Це проблемне завдання може використовуватися на початку уроку при вивченні теми «Розмноження рослин» (6 клас Біологія). [3] Воно визиває певні дії:

1. Учні пропонують гіпотези по даному питанню.
2. Вибирають шляхи вирішення даної проблеми. (я організовую роботу в групах).
3. Проводять теоретичне дослідження за своїми питаннями.
4. Роблять повідомлення про способи розмноження рослин.
5. Роблять висновки і дають правильну і лаконічну відповідь на проблемне питання

       Другий приклад – при вивченні теми «Земноводні» (7 клас Біологія).[3]

       Садівники Великобританії, Нідерландів, Угорщини завозили жаб з інших країн та випускали  в сади та оранжереї. А в середині 30 років з Антильських островів на Гавайські було завезено біля 150 екземплярів жаби – аги. Їх розмножили, і більше мільйона особин було випущено на плантації цукрової тростини і батата. Пояснити чому?

       Цю задачу я задаю учням додому (за бажанням).

       Вона потребує для відповіді додаткової інформації і аналізу наявних знань. Але що цікаво, беруться виконувати це завдання не тільки сильні учні, а частіше ті, кого сильним не назвеш і виконують його прекрасно.

       Таким чином, подібна діяльність сприяє підвищенню адаптивних можливостей учнів за рахунок формування гнучкого нешаблонного мислення і об’єктивної самооцінки.

       Находження самостійного рішення при заданих умовах.

       Це уже творча задача, для рішення якої, часто не достатньо уроку, необхідне використання додаткової літератури, довідників. [5][6]

       Наприклад, при вивченні теми «Риби» (7 клас Біологія).[3]

       На першому році життя короп, якого вирощують в   ставковому господарстві, важить 20 г. на другий рік його маса досягає 600 г. середня продуктивність ставка 250 кг/га. Порахуйте, скільки риби дає ставок площею 25 га і приблизно скільки коропів другого року в ньому може бути.

      Другий приклад при вивченні теми «Комахи».

      За добу одна божа корівка знищує до 100 попелиць. Її самка за літній період відкладає до 1000 яєць, а кожна личинка до того як перетвориться на лялечку (40 діб) знищує до 1000 попелиць або 3000 їх личинок. Підрахуйте, скільки попелиць може знищити пара божих корівок і їх покоління за літній період (90 днів). На основі отриманих даних зробити висновок про значення божих корівок в регуляції чисельності попелиць.

      Подібні завдання дозволяють інтегрувати матеріал з іншими предметами: математикою, хімією, географією і т.д. ці завдання показують зв'язок між предметами, як би говорять учням про те, що їх освіта – це не окремі острівки різноманітних наук в океані   світогляду, а про те, що всі науки це єдиний архіпелаг островів, зв’язаних між собою потужними історичними    «сухопутними мостами», нерозривно взаємодіючих між собою.

       Через створювану на уроці проблемну ситуацію, дитина, як відкрита система знаходиться в постійному і непереривному енергоінформаційному процесі обміну з навколишнім світом. Він від інтуїтивного пізнання (первинний аналіз проблеми), поступово переходить до другого, творчого етапу і виступає як людина – творець, яка здійснює відкриття і може зробити певні висновки. Таким чином, проходить розвиток свідомості учня – його особистий ріст.

        Вчити мислити школярів в процесі навчання – це значить, враховувати їх природні особливості, спираючись на методичні та психологічні основи їх розвитку, забезпечити засвоєння змісту учбового предмету.

        Для активації пізнавальної діяльності учнів використовується проблемне навчання, в якому поєднується систематична самостійна пошукова робота учнів із засвоєння готових висновків науки, стійкі мотиви навчання і розумової здібності в процесі засвоєння ними матеріалу, детермінованого системою проблемних ситуацій. Саме проблемна ситуація пробуджує учня логічно мислити, а проблемна задача направляє мислення на певне русло.

        При вивченні тем «Координація і регуляція» і «Аналізатори» на уроках біології використовую проблемні питання:

1. Що відбудеться з пуголовками жаби, якщо їх погодувати шматочками щитоподібної залози?
2. Чи збережеться колінний рефлекс, якщо у людини буде порушено проведення збудження із спинного мозку в головний?
3. Чому пошкодження мозочка приводить до розладу руху?
4. Чому говорять, що око дивиться, а мозок бачить?
5. Чому артилеристи, стріляючи із гармат, закривають вуха і відкривають рот?

      Знання, що спонукають до  розумової діяльності, повинні бути організованими у відповідності до структури, повинні бути проблемами, необхідними і достатніми. Тому виконання учнями різноманітних пізнавальних задач, в тому числі і проблемних, являються шляхом успішного формування мислення.

     Як споруда починається з фундаменту, так і мислення учнів можна сформувати лише на міцній основі знань, умінь і навичок. Дуже важливо виховувати в учнів уміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися в стрімкому потоці інформації, який сьогодні має лавиноподібний характер: науково – популярна література, різноманітні засоби масової інформації, Інтернет. Все це потребує зараз інших, нетрадиційних підходів до отримання знань. Кожен вчитель повинен досконало знати, не тільки чому навчати, але і як навчати на строго науковій основі.

      Розвиток логічного мислення відбувається за допомогою образів. Уроки біології відрізняються складністю використовуваного обладнання. Одним із способів підвищення інтересу до біології, поглиблення знань являється використання сучасних інформаційних технологій, в тому числі комп’ютерних [Додатки. Фото № 4 -5] на різних стадіях учбового процесу. На відміну від звичайних технічних засобів навчання інформаційним технологіям, дозволяє не тільки насити учнів великою кількістю знань, але й розвивати інтелектуальні та творчі здібності учнів, їх вміння самостійно здобувати нові знання, працювати з іншими джерелами інформацій, розвиваючи логічне мислення.

      Що таке знання? В педагогіці про знання говорять в двох значеннях: як про  вміст освіти і результат засвоєння учнями цього вмісту.

      Структура знань включає факти, уяву, поняття, закони, ідеї, теорії.

      Факти можуть бути отримані в результаті експерименту, спостереження [Додатки. Фото № 6-7-8-9] або сприйняття зі слів вчителя, підручника, так, на уроці біології в 6 класі учні спостерігають факт проростання насіння і отримують знання про умови необхідні для проростання.

 Під час роботи на пришкільній ділянці [Додатки. Фото № 10 - 11] учні отримують представлення про способи обробітку ґрунту. Під час  проведення експериментів спостерігають факт отримання продукту реакції.[Додатки. Фото № 12 – 13 - 14]

      Важливу роль мають і поняття, які утворюють в результаті розумової діяльності з допомогою логічних методів обробки інформації (аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення). В шкільному навчанні поняття не появляються в готовому вигляді, а розвиваються і формуються. Наприклад, поняття «вид» в курсі біології спочатку появляється у свідомості дітей учнів  в 6 класі і включає в себе групу особин, подібних по будові. Дальше в старших класах воно «обростає» ознаками: подібними морфологічними і фізіологічними ознаками, єдине походження, плодюче потомство. В 10 класі дається повне розшифрування терміна, включаючи нові поняття, такі як «каріотип» і «ареал» і учні знайомляться з критеріями виду як систематичною категорією.

      Основну роль у формуванні мислення відіграють закони і закономірності, які дозволять зв’язати факти, уявлення і поняття в єдину систему. Наприклад, зародкового розвитку, біогенетичний закон, законів Г.Менделя при вивченні біології.

     Важливу увагу в процесі розвиваючого навчання потрібно приділити виробленні у школярів уміння самостійно отримувати знання в процесі роботи з підручником, рисунками, схемами, таблицями. Отримання цього уміння пов’язано з розвитком навиків логічного мислення учнів. Розвиток школярів, отримання ними міцних знань, а також уміння використовувати їх в практичній діяльності знаходяться в прямій залежності від отримання навиків навчальної праці. Тому важливо вміти раціонально організовувати навчальну діяльність школярів, зробити її цілеспрямованою і продуктивною.

      Підручник – основне, хоча і не єдине джерело систематичних знань школярів. Від уміння роботи з підручником в великій степені залежать міцність і осмисленість засвоєних знань. Вміння працювати з підручником пов’язано з оволодінням учнями логічних операцій, що досягається певними методичними прийомами та засобами.

       Для формування уміння працювати з підручником важливу роль відіграють питання для самоконтролю. Вони включають вміст тільки окремих абзаців тексту, найбільш важких для засвоєння, або мають узагальнюючий характер. Якщо текст підручника насичений фактичним матеріалом, то учням пропонуються узагальнюючі питання по змісту всього параграфа в цілому. Такі питання допомагають учням навчитися виділяти головне в тексті. Питання для самоконтролю потребують прояву самостійного мислення, вміння узагальнювати факти і на їх основі робити висновки.

     Розвиваюче навчання включає ціленаправленні, методично продумані лабораторні роботи. Вони дозволяють учням здійснювати спостереження дослідницького характеру за різними біологічними об’єктами і процесами, провести аналіз, зробити висновок і узагальнення.[3] Широке використання лабораторних робіт в навчальному процесі підвищує якість розвиваючого навчання, сприяє розвитку пізнавальної активності учнів.

       Для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках застосовуються такі засоби навчання як: аналітичні, порівняльні, узагальнюючі текстові таблиці, гербарні матеріали, набори колекцій, динамічні таблиці та схеми – аплікації.

     Підвищення розумової активності учнів сприяє використання порівняльних схем. Їх побудова дає можливість уточнити ознаки подібності та відмінності, що сприяє розвитку розумової діяльності учнів – аналізу та синтезу.  З метою закріплення, уточнення і ліквідації прогалин в знаннях учнів, для розвитку вміння використовувати знання на практиці можна запропонувати змонтувати порівняльні схеми. Наприклад, для закріплення знань з морфології клітини можна дати завдання скласти порівняльну схему будови рослинної і тваринної клітин.

Таблиця 1.

     Велике значення в розвитку учнів має використання текстових таблиць, що дозволяють проаналізувати вивчаючі об’єкти і явища, визначити характерні риси. У випадку, коли необхідно колективне заповнення тексту таблиці безпосередньо на уроці, її необхідно раніше зобразити на дошці. Потім, по ходу бесіди, почергово залучати учнів до заповнення таблиці. Така робота дає можливість не тільки виявляти рівень знань з певного питання, але й, коментуючи відповіді, вчить аналізувати,  порівнювати і узагальнювати.

       В іншому випадку, коли використовуються текстові таблиці як роздатковий матеріал для індивідуальної роботи, для цього текст раніше друкується на окремому аркуші паперу.

       Невеликі розміри вказаних таблиць, а також проблемний характер поставлених в них запитань вимагає чітких і коротких відповідей, основаних на вмінні знаходити головне у вивчаючій темі. Використання на уроках текстових таблиць, що містять проблемні питання, сприяє розвитку умінь знань, робити умовиводи.

     Текстові таблиці можуть бути аналітичними, порівняльними, узагальнюючими. Аналітичні текстові таблиці сприяють кращого розуміння учнями вивчає мого об’єкта, допомагає розібратися в його особливостях, установити найбільш суттєві сторони, звернути на них увагу і запам’ятати. Для систематизації результатів спостереження в природі доцільно використовувати такі таблиці:

Таблиця 2.

Пристосування хребетних тварин до способу життя:

Таблиця №3.

Пристосування екологічних груп птахів до місць проживання.

Порівняльні текстові таблиці використовуються майже в усіх темах курсу біології.  Вони включають об’єкти, з якими учні вже знайомі, якщо це раціонально для вивчення даного матеріалу.

Таблиця № 4.

Особливості зовнішньої будови плазунів та ссавців.

     Узагальнюючі таблиці можна заповнювати в процесі вивчення матеріалу всієї теми. Вони несуть смислове і дидактичне навантаження в залежності від поставленої мети  навчання. Такі текстові таблиці дозволяють розкрити логіку узагальнення.

      Карточки – завдання.

      Вони можуть включати питання, які вимагають знання фактичного матеріалу; завдання, що передбачають використання раніше отриманих знань для розв’язання конкретної задачі, тобто, сприяють встановленню взаємозв’язків понять курсу; завдання що вимагають доведеної відповіді на основі систематизації і узагальнення вивченого.

      В розвиваючому навчанні допомагають узагальнюючі уроки.

Основна мета узагальнюючих уроків з курсу біології зводиться не тільки до поглиблення, узагальнення і закріплення знань основних біологічних закономірностей, але й розвитку логічних вмінь аналізувати, конкретизувати знання, приводити їх в систему, використовувати докази  і обґрунтування.[3] Узагальнююче повторення відбувається після логічно закінчених тем курсу, так як саме на узагальнюючих уроках завершується формування і розвиток основних понять, що слугують базою для засвоєння матеріалу послідуючих тем. Перед проведенням узагальнюючих уроків окремі учні отримують завдання для підготовки розвернутих відповідей з основних питань вивченої теми.

      Для розвитку учнів, активізації їх розумової діяльності, збудження інтересу до уже відомого матеріалу велике значення має елемент нового. Саме на таких уроках вивчений матеріал краще систематизується, запам’ятовується і осмислюється учнями.

     Приклад узагальнюючого уроку в розділі «Біологія. Рослини.». Узагальнюючий урок після вивчення вегетативних органів рослини (кореня, листка, стебла) може бути побудованим на основі визначення основних функцій стебла як органа, що здійснює зв'язок між усіма іншими органами рослини. Спочатку повторюються функції стебла, а потім узагальнюються знання по основним із них. Так, у зв’язку із однією з функцій стебла виносять листя до світла розглядають розвиток пагона із бруньки, ріст стебла, утворення тканини, форми стебел як прояв пристосування рослин. Друга змістовна лінія узагальнення будується виходячи із провідної функції стебла: розглядається потрапляння води і мінеральних речовин в рослину, їх рух по стеблу, утворення крохмалю в листках, перетворення органічних речовин і переміщення  їх по стеблу до місця використання та відкладення. В зв’язку з цим повторюється матеріал про кореневі волоски, хлорофілоносних клітинах листка, судинах деревини і ситовидних клітинах камбію, підземні стебла, запасаюча тканина серцевини, бульби, значення для рослини відкладання органічних речовин. При розкритті цього змісту акцентується увага учнів на багатосторонніх взаємозв’язках кореня, стебла, листка.

      Раціональне поєднання прийомів та методів розвиваючого навчання сприяє формуванню творчої розумової діяльності учнів, практичних вмінь та навиків з вивченої теми. Використання на уроках текстових таблиць, які містять проблемне питання, спонукає розвитку вмінь знань робити умовиводи.[5]

     Навчальна діяльність школярів здійснюється через різні прийоми: виділення головного, порівняння, узагальнення і систематизація. Часто при опитуванні, коли учень переказує текст параграфа, варто його запитати: «Що ж тут є основним?» як він потрапляє в глухий кут. Тому так важливо навчити дітей   виділяти головне із усього прочитаного.

      Головне – це предмет думки, суть даної інформації. Виділення головного сприяє не тільки міцності та довго строковості запам’ятовування, але й розвитку логічного мислення учнів, так як включає в себе велику кількість операцій: аналіз і синтез, абстрагування і узагальнення, порівняння і конкретизацію. Для цього при вивченні нового матеріалу під час роботи учнів з підручниками формує питання на зразок : Про що йде мова? Яка основна думка? Які слова або речення можна виділити як основні? Зазначте в зошитах  опорні пункти, за якими можна скласти усний переказ.

       Процес мислення не можливий без порівняння. Часто ми чуємо: «Все пізнається в порівнянні», «Без порівняння немає навчання». В біології прийом порівняння дуже важливий, так як він дозволяє побачити і зрозуміти процес еволюції живого світу. Тому цей метод я дуже часто використовую на своїх уроках:

• Чим рослинна клітина відрізняється від тваринної? Що у них спільне?
• Чим представники класу однодольні відрізняються від класу дводольних рослин?
• Порівняйте головний мозок хребетних тварин, чим він відрізняється у представників різних класів?

      Розумові операції – виділення головного і порівняння обов’язково повинні закінчуватися висновком, узагальненням. Дидактична суть узагальнення – виділення найбільш загальних, істотних ознак, характеристик.

      В 7 класі при вивченні різноманітності живого світу на уроках біології велике значення має виділення загальних ознак, характерних для царств, типів, відділів, класів, як систематичних категорій.

      Систематична робота в цьому напрямку дозволяє сформувати вміння порівнювати, узагальнювати, міркувати, виділяти головні думки в матеріалі кожного уроку, в параграфі підручника, в прочитаній книзі; звільнити дітей від зазубрювання, неосмисленого запам’ятовування, що призводить до перевантаження пам’яті,  втрати зацікавленості в навчанні. З цією метою необхідно навчити працювати з текстом, рисунками, питаннями, учбовою та науково – популярною літературою. Це дозволяє їм самостійно й осмислено засвоювати учбовий матеріал, логічно мислити.

      Одним із способів розвитку логічного мислення являється гра.[6] Психологи доказують, що будь – якій людині необхідна гра, щоб підтримати в нормальному стані психіку, забезпечити психологічну розрядку, сприяє активації мислення, допомагає долати скованість, невпевненість, часом страх в душі дитини. Саме під час гри він активно мислить і творить вільно. На своїх уроках використовую різні види гри, та ігрових елементів: загадки, ігрові задачі, «Хрестики - нулі»,  «Хто перший», «Відгадай», кросворди, ребуси, шаради… стараюсь, щоб гра мала тематичну направленість.[Додатки. Фото № 1 – 2 – 3 ] Через гру діти пізнають дивовижний світ природи, вчаться робити висновки, краще запам’ятовують предметні терміни.

     Останнім часом зростає увага до різноманітних видів самостійної роботи учнів, так як це сприяє формуванню логічного мислення. Однією з форм являється робота по вивченню нового матеріалу, під яким розуміють таку організацію навчального процесу, яка здійснюється з метою набуття нових знань та вмінь без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням (індивідуальному, груповому чи фронтальному). В процесі навчальної діяльності школярі свідомо досягти поставленої мети, проявити максимум активності, творчості та ініціативи. Вчитель ставить мету роботи, намічає прийоми і засоби її організації, а учні повинні зрозуміти мету і зміст завдання, самостійно організувати свою пізнавальну діяльність.

     Будь – яка розвинена людина повинна володіти розумним мисленням. І потрібно, щоб вчитель сприяв цьому.

     V. Висновки

     Мислити логічно – це означає мислити точно й послідовно, не допускаючи протиріч у своїх міркуваннях, уміти викривати логічні помилки. Ці якості мислення мають велике значення в будь – якій сфері наукової та практичної діяльності та запорукою успішного навчання школярів.

     Освітні і виховні завдання навчання логіки мають вирішуватися комплексно, у взаємозв’язку із урахуванням вікових особливостей учнів, специфіки логіки як науки і навчального предмету біології.

     Критерієм успішної роботи учителя має бути якість логічної підготовки, виконання поставлених освітніх і виховних завдань, а не формально використання якогось методу, прийому, форми або засобу навчання.

                 VІ. Cписок використаних джерел

1.Краткий педагогический словрь пропагандиста. Под. ред.. М.И.Кондакова. Москва Изд. Полит. Література. 1988.

2.Л.Муляр Посібник «Поняття, судження в шкільному курсі логіки» . Біла Церква. 2013

3. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів 5 – 9 класи. «Природознавство» «Біологія» Київ. Видавничій дім «Освіта» 2013

4.Наказ Міністерства освіти України від 06 квітня 2006 р. №271

5.100 приемов для учебного успеха ученика на уроках биологии. –  М.: 5 за знания, 2006.

6. Активні та інтерактивні методи навчання// Інформаційне видання. – К.: ЦІППО. 2003
7. Гетманова А.Д. Логика : Учебник для студентов педвузов/ А.Д.Гетманова  - М.: Высш. Школа.1986.
8. Гетманова  А.Д. Логика: словарь и задачник: Учебное пособие для студентов педвузов / А.Д.Гетманова  - М.: Владос , 1998.
9. http://uchebniks.net/book/298-istoriya-pedagogiki-navchalnij-posibnik-levkivskij-mv.htm
10. http://westudents.com.ua/glavy/35308-12-obkt-predmet-metod-nauki-logki.html