Розвиток національних Збройних Сил та інших військових формувань України—необхідна умова забезпечення могутності української держави

Розвиток національних Збройних Сил та інших військових формувань України—необхідна умова забезпечення могутності української держави.

Національна безпека України забезпечується через проведення виваженої державної політики відповідно до чинних доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, військовій, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах. Поняття національної безпеки держави. Проблема національної безпеки України має кардинально важливе значення в контексті загального розвитку країни та її інтеграції до євроатлантичних структур і світового співтовариства.

держава — її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність. Об’єктами національної безпеки є:людина і громадянин — їхні конституційні права та свободисуспільство  —  його духовні, морально-етичні,  культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне та природне середовище й природні ресурси;

Гарантування національної безпеки — це свідома відповідь держави на суспільні виклики і небезпеки через діяльність різних інституцій, а також окремих громадян з метою усунення, нейтралізації та зменшення впливу чинників, що спричиняють такі загрози.

Президент України, Верховна Рада України (ВРУ), Кабінет Міністрів України (КМУ), міністерства й інші центральні органи виконавчої влади;Збройні сили України (ЗСУ), Служба безпеки України (СБУ), Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України.громадяни України, об’єднання громадян;Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;Рада національної безпеки і оборони України;Національний банк України;суди загальної юрисдикції, прокуратура України;Суб’єкти гарантування національної безпеки

Розвиток національних Збройних сил та інших формувань України — необхідна умова забезпечення могутності української держави. Атрибутом незалежної України, гарантом її суверенітету й територіальної цілісності, компонентом Воєнної організації є ЗСУ, у яких служать чимало жінок. Традиційно ЗСУ розглядають як головний інструмент державної політики в системі нацбезпеки для захисту країни від ризиків і загроз у воєнній сфері.

Основними принципами національної безпеки є:1. Пріоритет прав і свобод людини та громадянина й верховенство права.2. Пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів.3. Своєчасність заходів захисту національних інтересів від реальних потенційних загроз.4. Розмежування повноважень і взаємодія органів влади задля національної безпеки.5. Демократичний громадський контроль і нагляд за Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки.6. Використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Поняття національної безпеки виражає стан захищеності держави, її громадян від різних загроз, то поняття національних інтересів — зміст головних цінностей, цілей і прагнень суспільства й держави на конкретно-історичному етапі розвитку. У Законі України «Про національну безпеку України» вказано, що «національні інтереси — життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких 13 забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян».

Фундаментальні національні інтереси України

Воєнна доктрина України (ВОД), яка визначає державну політику України у сфері оборони, є складовою частиною концепції національної безпеки та становить сукупність основоположних настанов і принципів щодо організації та забезпечення безпеки особи, народу і держави шляхом політичних, дипломатичних, економічних та воєнних заходів. Розвиток національних Збройних сил та інших формувань України ― необхідна умова забезпечення могутності української держави. Важливим атрибутом незалежної України, гарантом її суверенітету та територіальної цілісності, компонентом Воєнної організації є Збройні Сили

Сухопутні війська (СВ) - вид Збройних Сил, призначений для ведення бойових дій переважно на суходолі, най численніший і найрізноманітніший щодо озброєння та способів бойових дій. До складу Сухопутних військ входять такі роди військ: ракетні війська і артилерія; механізовані, танкові та аеромобільні війська; армійська авіація.

Механізовані війська споряджено сучасними засобами пересування, найновішими зразками зброї. Особовий склад механізованих частин може вести тривалий бій, наступати швидкими темпами, переслідувати противника до повного його розгрому, надійно утримувати рубежі оборони. На озброєнні танкових військ перебувають сучасні танки з потужного бронею і першокласним високоточним озброєнням і бойові машини, що вирізняються високого швидкістю, маневреністю, ефективністю озброєння. Вони мають великий запас ходу, можуть долати будь-які перешкоди. Танки пристосовані до дій в умовах застосування противником ядерної зброї.

Аеромобільні війська є складовою частиною Сухопутних військ Збройних Сил України, їх з'єднання, частини і підрозділи покликані виконувати завдання в тилу противника (повітряними десантами різного складу і призначення),На озброєнні аеромобільних військ перебувають десантні машини, самохідні артилерійські установки, бронетранспортери, протитанкові і зенітні засоби, ефективне автоматичне озброєння. У взаємодії з частинами інших видів і родів військ і самостійно аеромобільні війська можуть вирішувати різні бойові завдання на фронті і в тилу ворога.

Військово-повітряні сили. Військова авіація є основою могутності кожної сучасної армії. А в нашій державі, за відсутності ядерної зброї. Військово-Повітряні сили стають великою стримуючою силою, яка може нанести агресору відповідний удар. Вони виступають надійним гарантом незалежності України і недоторканності її кордонів, виходять на перший план по вогневій могутності і дальності бойового використання, стають єдиним засобом стримання агресії і нанесення удару відплати.

Війська Протиповітряної оборони (ППО) є видом Збройних Сил і призначені для боротьби з повітряним противником, для попередження про початок повітряного і космічного нападу, захисту важливих адміністративно-політичних і промислових центрів і районів країни, угруповань військ, інших важливих військових і цивільних об'єктів від ударів авіаціїДо складу військ ППО входять зенітні ракетні війська (ЗРВ), винищувальна авіація (ВА), радіотехнічні війська (РТВ), спеціальні війська, частини, установи і підрозділи тилу. Війська протиповітряної оборони

Військово-морські сили (ВМС) - самостійний вид Збройних Сил України. Геополітичне положення незалежної української держави характеризується наявністю морських кордонів протяжністю майже 1600 км вздовж узбережжя Чорного і Азовського морів. Спеціальні війська - військові частини і підрозділи, призначені для виконання спеціальних завдань по забезпеченню бойової і повсякденної діяльності Збройних Сил. Військово-морські сили

Традиційно ЗСУ вважають головним інструментом державної політики в системі національної безпеки України, який призначений для захисту країни від ризиків та загроз у воєнній сфері. Роль збройних сил пов’язують не тільки з проблемою безпосереднього збройного захисту держави, а й з проблемою формування та підтримання її іміджу як члена міжнародного співтовариства держав. Стан і можливості ЗСУ ― це фактор, що є чинним за будь-яких міжнародних обставин, навіть в умовах стабільного миру та відсутності воєнно-політичних загроз національним інтересам нашої держави.

Основними напрямами міжнародного співробітництва українського військового відомства є воєнно-політичний, військовий і військово-технічний. Крім того, ЗСУ співпрацюють з іншими країнами у воєнно-науковій, воєнно-економічній, інформаційній, екологічній галузях тощо. Курс на європейську інтеграцію надає можливість залучитися до розбудови нової загальноєвропейської системи безпеки та утвердити себе як впливову державу через збільшення внеску в регіональну й глобальну системи безпеки.