Консультація
«Розвиток навичок соціалізації дошкільників»
Умови сьогодення ставлять перед особистістю багато завдань та вимог. Особливо вимогливим є навколишнє соціальне середовище, адже для успішної життєдіяльності потребується різнобічна сумісність із навколишнім. Варто зазначити, що внаслідок зміни суспільних орієнтирів та відносин усталена система вартостей і способу життя людей сьогодні об’єктивно потребує певного переоцінювання й усвідомленого переосмислення. Тому для психологів та педагогів одним із завдань є пошук нових підходів до розв’язання проблеми введення дитини у соціальне середовище,
тобто до світу людей. Під час взаємодії з оточуючими відбувається соціалізація дитини, засвоєння нею відповідної системи цінностей, норм національної та загальнолюдської культури. Крім цього, спілкування виконує важливу роль у виникненні та розвитку самопізнання і самооцінки. Прагнення до самопізнання і самооцінки виникає у процесі спілкування дітей спочатку з близькими дорослими, а після 3-х років — і з однолітками. У процесі спілкування дитина отримує можливість за допомогою дорослих і однолітків оцінити себе в різних сферах життєдіяльності. Самооцінка дошкільника, як «лакмусовий папірець», відображає взаємини, що не тільки безпосередньо адресовані дитині, але й загальну атмосферу взаємин між усіма членами дитячого колективу.
Тому дитячий сад розглядається як основний інститут соціалізації. Найбільш актуальне завдання дошкільної освіти - створення умов для успішної соціалізації вихованців.
Перша умова: для успішної соціалізації є використання здоров'язберігаючих технологій:
- різні види загартовування (традиційні і нетрадиційні;
- заняття із серії «Здоров'я»;
- комунікативні ігри;
- організація рухової активності протягом дня;
- динамічні паузи;
- хвилинки релаксації;
- гімнастика після сну;
- масаж;
- ігри;
- сказкотерапія;
- пальчикові ігри. Друга умова: реалізація загальноосвітньої програми, педагогічно доцільну побудову освітнього процесу через спільну з педагогом і самостійну дитячу діяльність. Основним засобом спільної діяльності є спілкування, партнерство, яке дає можливість включити дітей до виконання реальних справ, участь в проектах, комплексно-тематичні планування, експериментування, ігрові навчальні ситуації, участь в конкурсах, акціях. Третя умова: емоційне благополуччя дитини, комфорт в його душі (висока самооцінка, орієнтація на досягнення цілей, наявність позитивних емоцій). Створити атмосферу, комфортну для кожної дитини, яка сприяє розвитку індивідуальності, досягнення життєвого успіху.
Четверта умова: розвиток комунікативної компетентності та здібностей, встановлювати і підтримувати необхідні ефективні контакти, співпрацювати, слухати, чути, висловлювати власні емоції, розпізнавати емоції, переживання інших людей. Такі навички дають дитині можливість відчувати себе комфортно в будь-якій обстановці. П'ята умова: доцільне наповнення предметно-просторового середовища. Вимоги до предметно - просторового середовища: відкритість, гнучке зонування, стабільність, динамічність, поліфункціональність, гендерний підхід. Шоста умова: одне з найважливіших - професіоналізм вихователів і всіх педагогів ЗДО. Доброзичливе ставлення до дитини, позитивне ставлення до життя, прагнення до кращого, бажання зрозуміти дитину і допомогти їй, грамотно, педагогічно виправдана побудова освітнього процесу.
Виховує тільки той, кому діти довіряють, кого поважають, образу якого несвідомо намагаються наслідувати.
Величезна роль у розвитку та вихованні дитини належить гра. Вона є ефективним засобом формування особистості дошкільника, його морально - вольових якостей, у грі реалізується потреба взаємодії зі світом, формується довільна поведінка, мотивація і багато іншого. Гра - це провідний вид діяльності, найбільш ефективна форма соціалізації дитини, в грі закладаються основи майбутньої особистості. Гра допомагає входженню дитини в суспільство. Через гру дитина знайомиться з відносинами людей, різними професіями, пробує себе в різних соціальних ролях.
Дитячі ігри надзвичайно різноманітні за змістом, характером, організації. Всі види ігор можна об'єднати в дві великі групи, які відрізняються мірою безпосередності участі дорослого, а також різними формами дитячої активності. Перша группа - це ігри, де дорослий приймає непряму участь в їх підготовки та проведення. Активність дітей (за умови сформованості певного рівня ігрових дій і вмінь) має ініціативний, творчий характер - хлопці здатні самостійно поставити ігрову ціль, розвинути задум гри і знайти потрібні способи рішення ігрових завдань. У самостійних іграх створюються умови для прояву дітьми ініціативи, яка завжди свідчить про певний рівень розвитку інтелекту.
Ігри цієї групи, до яких можна віднести сюжетні і пізнавальні, особливо цінні своєю розвиваючої функцією, що має велике значення для суспільства психічного розвитку кожної дитини. Сюжетно рольова гра-це особлива діяльність дітей, специфіка якої носить умовний характер, що заміщає по відношенню до справжньої, серйозної діяльності. У ній діти відтворюють навколишній світ, дії і відносини людей, події, з ними відбуваються. Відтворення здійснюється за рахунок ігрових дій, ігрових ролей, ігровий (предметної) ситуації. Воно дозволяє дітям реалізувати сюжетне подія (або мета подій, що визначає смисловий контекст гри. Якщо придивитися як грають діти, а найчастіше вони в ігровій формі відтворюютьпобут дорослих-грають в магазин, в доктора, в дитячий сад, в школу, в дочки- матері. При створенні уявної ситуації в грі дитина вчиться брати участь у соціальному житті, «приміряє» на себе роль дорослого. у грі відпрацьовуються варіанти вирішення конфліктів, висловлюється невдоволення або схвалення, діти підтримують один одного-то є вибудовується св оеобразная модель світу дорослих, в якому діти вчаться адекватно взаємодіяти. Друга група - це різні навчальні ігри, в яких дорослий, повідомляючи дитині правила гри або пояснюючи конструкцію іграшки, дає фіксовану програму дій для досягнення певного результату. У цих іграх зазвичай вирішуються конкретні завдання виховання і навчання: вони спрямовані на засвоєння певного програмного матеріалу і правил, яких повинні дотримуватися грають. При організації гри перед вихователем постають і інші важкі питання: кожній дитині хочеться бути головним, але не всі вміють рахуватися з думкою товаришів, справедливо вирішувати спори. Вибір організатора вимагає великої уваги. Не кожен може впоратися з цією роллю. Але у всіх дітей необхідно виховувати активність і організаторські вміння. Батьки - другий інструмент і засіб соціалізації дошкільнят. Батьки - авторитет, по крайней мере, в дошкільному віці,тому батьківський приклад досить вагомий для дитини. Сім'я - головна школа життя, благополучна сім'я - незамінна школа життя. Сім'я і дошкільний заклад - два найбільш важливих інституту соціалізації дошкільнят. Для розвитку дитини необхідна взаємодія сім'ї та дошкільного навчального закладу. У дошкільному закладі дитина отримує всебічну освіту, набуває вміння взаємодіяти з іншими дітьми і дорослими, проявляти власну активність. Основна особливість сімейного виховання - емоційний мікроклімат сім'ї, завдяки якому у дитини формується ставлення до себе, визначається почуття самоцінності, з'являються ціннісні орієнтації та світогляд. Дошкільна установа покликана допомогти, підтримати, направити і доповнити виховну діяльність батьків. Життя показує, що діти шкільного віку, пройшовши етап першої соціалізації в дитячому садку, вже помітно відрізняються в своїй поведінці від дошкільнят. Вони стають активними учасниками життя суспільства; беруть участь в житті колективу, займаються в групах, відгукуються на прохання або пропонують свою допомогу самі, дають і слухають поради, цікавляться життям дорослих зі свого оточення. Все це наслідки поступової і грамотної активізації соціального пізнання за допомогою дорослих: пізнання себе, навколишнього світу і взаємодія з ним.