Розвиток самодостатньої особистості на уроках математики

Формування та розвиток самоефективної особистості на уроках математики

 Ви нічому не можете навчити людину.

Ви можете тільки допомогти їй відкрити це в собі

Галілео Галілей

У сучасних умовах розвитку суспільства на перший план постає потреба забезпечення належної якості математичної підготовки учнів. Це обумовлено насамперед тим, що все більше спеціальностей потребують високого рівня математичних знань, умінь і навичок.

Для забезпечення якості освітньої роботи обрала методичну проблему: «Формування та розвиток самоефективної особистості на уроках математики»

 Обгрунтування вибору цієї проблеми. Практика і досвід організації діяльності з учнями доводить, що в багатьох з них занижена мотивація навчання. Досягнення високих результатів відбувається тоді, коли забезпечується узгодженість між діяльністю вчителя і учня, тобто коли цілеспрямовані зусилля вчителя збігаються з власними зусиллями учня у навчанні.

В умовах модернізації освіти головним напрямком розвитку середньої школи є підвищення якості освіти, створення умов для розвитку особистості кожного учня за допомогою системи навчання. Неможливо досягти успіхів у розв’язанні завдань, поставлених учителем, без активізації пізнавальної діяльності, уваги учнів, формування і розвитку стійкого пізнавального інтересу до матеріалу уроку. Важливою умовою творчого мислення учнів є наявність в них загальної культури мислення, тому навчальна діяльність на уроках направлена перш за все на розвиток інтелектуальних умінь учнів: уміння аналізувати, синтезувати, знаходити причинно-наслідкові зв’язки, узагальнювати, робити висновки, класифікувати, порівнювати. Формування пізнавальних інтересів і активізація особистості  процеси взаємозумовлені. Пізнавальний інтерес народжує активність, а активність, в свою чергу, укріплює та поглиблює пізнавальний інтерес.Питання активізації навчання школярів відноситься до числа важливих проблем сучасної педагогічної науки і практики. Реалізація принципу активності у навчанні має певне значення, тому що навчання і розвиток носять діяльнісний характер, і від якості навчання як діяльності залежить результат навчання, розвитку і виховання учнів. Активізація навчання спрямована не тільки на сприйняття матеріалу, а й на формування відношення учня до самої пізнавальної діяльності.

Актуальність проблеми. Двадцяті роки ХХІ ст. позначилися суттєвими викликами як у глобальному, так і у національному вимірі. Наростання економічної та екологічної криз, дефіцит природних ресурсів, демографічний дисбаланс, поширення ризиків для здоров’я, зростання соціальної нерівності, безробіття, фінансової нестабільності та злочинності, глобальна криза культури, пов’язана з утвердженням примітивних стандартів споживацького суспільства, деформація системи цінностей, негативно вплинули на світогляд та емоційний стан людей, спровокували стреси, депресії, відчуття безсилля та невпевненості у майбутньому. Пандемія коронавірусу виявила, що значна кількість населення не може адаптуватися до нових реалій, відчуває брак особистісних ресурсів, не має розвинутих навичок саморегуляції, самопідтримки та самоконтролю. Саме тому у системі сучасної освіти на перший план виходить проблема становлення та розвитку самоефективної особистості, здатної власними силами, без сторонньої допомоги досягати поставлених цілей з найменшими затратами часу і ресурсів, бути успішною у різних видах діяльності: навчальній, професійній, спортивній, здоров’язберігаючий, соціально значимій тощо.

Теоретичні аспекти самоефективності.

Проблема розвитку самоефективності людини є актуальною для сучасної філософської та психолого-педагогічної науки. Цей феномен знайшов відображення у дослідженнях як вітчизняних, так і закордонних вчених: А. Бандури, О. О. Богатирьової, І. В. Брунової-Калісецької, Т. Брайан, Н. Є. Водоп’янової, М. І. Гайдар, Т. О. Гальцевої, Т. О. Гордєєвої, В. Г. Зазикіна, Д. Зіглера, Дж. Капрара, Т. І. Кремешної, Р. Л. Кричевського, Д. Маддукса, Д. Майєрса, М. Г. Остроушко, Д. Сервона, Р. Фреджера, Д. О. Шапошник-Доменської, Р. Шварцера, М. Шеєра та ін.

Самоефективність розглядається дослідниками як складний конструкт самосвідомості, що визначає сформоване судження індивіда про власну здатність самостійно, активно і продуктивно здійснювати діяльність та досягати особистісно-значущого результату. Самоефективність визначає вміння підвищувати резервні можливості психіки, спрямовані на саморозвиток людини упродовж її життя. Вона є важливою характеристикою Я-концепції особистості, стимулює її потребу у самовдосконаленні, прагненні до успіху у різних сферах життєдіяльності та є психологічною умовою ефективного засвоєння нових практик. Важливими умовами розгортання самоефективності особистості у шкільному віці є прагнення до саморозвитку, формування мотивації успіху, саморегуляції емоційного стану, рефлексивних та прогностичних здібностей. Самоефективність стимулює активність людини у різних сферах життєдіяльності, управлінні поведінкою, прийнятті обґрунтованих рішень тощо. Основними компонентами самоефективності є особистісний, ціннісно-цільовий, мотиваційно-емоційний, рефлексивно-оціночний, прогностичний та компонент прагнення до самовдосконалення. Особистісний компонент самоефективності ґрунтується на суб’єктивних уявленнях про себе, елементах власного досвіду, потенціалах та ресурсах (яким я є). Психологічні бар’єри, ірраціональні судження, відчуття страху та невпевненість негативно впливають на рівень самоефективності та провокують зниження самооцінки дитини. Ціннісно-цільовий компонент характеризує цінності, життєві смисли, плани, цілі (яким я хочу бути). Зрозумілі, значущі для дитини цілі активізують внутрішні та зовнішні ресурси, сприяють готовності до розвитку. Мотиваційно-емоційний компонент самоефективності включає мотиви і емоції, навички емоційної саморегуляції, ідентифікації з успішними соціальними моделями. Саморегуляція посилює власну активність і самостійність та сприяє розвитку стресостійкості та життєвої міцності людини. Рефлексивно-оціночний компонент складається з аналізу та оцінки власного досвіду, реальності визначених цілей, можливостей досягнення успіху, саморозвитку та самовдосконалення. Прогностичний компонент дає змогу прогнозувати результати власних дій, попереджувати їх негативні наслідки, ідентифікувати себе як людину, що ефективно і успішно досягає визначеної мети. Проноз майбутнього успіху або неуспіху впливає на емоційний стан та результативність запланованої діяльності. Прагнення до самовдосконалення – це компонент, що визначає спрямованість на власні зміни (що я хочу змінити у собі) через активізацію мислення, волі, почуттів задля досягнення визначених цілей. Самоефективність у навчальній діяльності характеризується: – вмінням вільно орієнтуватися в інформаційному і освітньому просторі; – вмінням використовувати зовнішні і внутрішні ресурси для рішення навчальних задач; – сприйняттям навчання і освіти як важливих життєвих цінностей, що сприяють самореалізації особистості; – прагненням до нормального (адаптивного) перфекціонізму у системі життєвих смислів; – високим рівнем розвитку компетентностей у вирішенні навчальних задач; – здатністю до самостійної постановки нового класу задач; – розумінням задач власного розвитку; – здатністю до ефективної самоорганізації і самоуправління власною освітньою траєкторією; – здатністю до мотивації власної діяльності, самопідтримки; – позитивною самооцінкою та ставленням до себе; – готовністю навчатися впродовж життя.

Самоефективність є важливим регулятором розвитку та самовдосконалення людини, її результативності як у навчанні, так і в інших сферах життєдіяльності. Слід також враховувати, що процес навчання пов’язаний з певним спектром емоційних переживань: задоволення чи тривожності, радості або розчарування, здивування чи страху. Емоції, що супроводжують процес навчання, не тільки суб’єктивно забарвлюють його, але і виступають регулятором ефективності. Цей феномен зафіксований у численних дослідженнях (О. М. Коробов, Е. Л. Носенко, В. Л. Поплужний, Ф. Пажерас, О. К. Тихомиров, Ю. М. Швалб та ін.). Емоції активізують мислення та виконують евристичну та регулюючу функції. Відтак, учень, переконаний у здатності досягти успіху, позитивно налаштований, незалежно від труднощів, що виникли, здатний працювати більш ефективно. Саме тому важливим завданням для педагога є розвинути в учнів навички емоційної самопідтримки, що може стати головним джерелом підвищення навчальної самоефективності. Особливої актуальності самопідтримка набуває в умовах дистанційного навчання, коли учень певний час працює самостійно і не завжди може отримати відповідну підтримку педагога. Неприйняття особистістю цілей навчання та власного розвитку, низький рівень мотивації, відсутність навичок емоційної саморегуляції та дієвої емпатії створюють проблеми для самореалізації особистості та її взаємодії із соціумом. На кожному віковому етапі процес розгортання самоефективності має свої особливості, які важливо враховувати у роботі з дітьми. По завершенню шкільного навчання випускник має стати гармонійною особистістю, життєстійкою, самодостатньою та самоефективною, щоб реалізувати власні можливості та відчувати себе щасливою людиною. Важливим чинником розвитку самоефективності у шкільному віці є застосування у навчально-виховному процесі відповідних освітніх стратегій, ви Доведено, що на ефективність формування готовності дитини взаємодіяти з соціумом впливають такі чинники освітнього простору:

* інтеграція виховного та навчального процесів;

* психолого-педагогічна служба;

*  учнівське самоврядування;

* взаємодія сім’ї, школи, місцевої громади;

* рідна мова, культура;

* позитивний приклад батьків, родинні цінності, традиції, ідеали, спільна праця;

* державницько-громадський характер управління навчальним закладом.значення, обґрунтування та реалізація яких складає основу нашого проєкту.

На своїх уроках я якраз і звертаю увагу на розвиток творчих здібностей. Це самостійні роботи творчого характеру, пошук нових методів доведення теореми, оригінальне розв`язування складної задачі. Особливе місце займає дослідницький метод навчання (у своєму класі створила дві дослідницькі групи, які звітують одна перед одною після вирішення заданої проблеми). У процесі дослідження учні використовують різні літературні джерела, виконують малюнки, схеми, аналізують результати, відповідають на запитання, одержуючи, за потребою консультацію вчителя. (Наприклад під час вивчення теми «Теорема Піфагора» учні розглядали різні способи її доведення. Під час вивчення теми «Показникові рівняння» презентували різні способи їх розв`язань). Також використовую метод проблемного навчання, який створює сприятливі умови для розвитку творчих математичних здібностей. Адже, як відзначив Рене Декарт, «…для того, щоб удосконалювати розум, треба більше розмірковувати, ніж заучувати». Творчі здібності учнів проявляються в ситуації, коли треба знаходити в реальній дійсності нові проблеми, бачити їх нові сторони. Пропонований матеріал повинен містити (у прихованому вигляді) ряд цікавих проблем, які не слід відкрито формулювати.                                                               Наприклад, у добірці однотипних задач кожна окремо взята задача може не виступати як проблемна, але в сукупності з іншими задачами дає можливість знаходити нові прийоми розв`язування, ставить перед учнем завдання, в ході розв`язання яких він відкриває для себе окремі або загальні закономірності. Тому задачі слід добирати так, щоб учень міг творити, мислити, щоб він сам мав можливість досягти вершин інтелектуальної творчості. Будучи простою, задача має бути достатньо цікавою і викликати інтерес до неперервної, довготривалої діяльності. Адже, як відзначав психолог Л. Виготський, «…задачі, які ставляться перед учнями, мають випереджати вже досягнутий ними рівень на один крок». Тільки так серед дітей можна виявити обдарованих для поглибленої роботи з ними. Важливим є не стільки те, чи розв`яже учень задачу, скільки те, як він буде думати, розв`язуючи її.

Перед школою стоїть завдання формування всебічно розвиненої особистості. Передумовою розвитку творчих здібностей є глибокі і міцні знання, уміння і навички, стійкі пізнавальні інтереси, максимально самостійність, цілеспрямованість, наполегливість. Практика свідчить, що повноцінне засвоєння знань неможливе без оволодіння учнями прийомами розумових дій(аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація, тощо). С.Рубінштейн відзначав: «Важливою справою навчання є виховання мислення, здатності не тільки володіти операціями, прийомами, а й розкривати нові зв`язки, нові прийоми, приходити до розв`язування нових задач». З метою активізації розумової діяльності учнів використовую різні прийоми виділення головного, порівняння, аргументації, доведення тощо.

Порівняння допомагає проникнути в суть явищ і відкрити нові якості та взаємозв`язки, підвести до висновків і узагальнень. Метод порівняння корисно використовувати під час розв`язування задач, доведення теорем різними способами. Найповніше творчість учнів проявляється тоді, коли вони самостійно шукають шлях та основні ознаки порівнянь. Це стимулює їх до активної творчої діяльності, допомагає глибше проникнути в суть математичних проблем, формує вміння встановлювати взаємозв`язки, робити висновки та узагальнення. Для того, щоб глибше розвивати творчі здібності учнів, після розв`язування задачі я пропоную учням змінити її умову і дати відповідь на запитання: «Що буде, коли…». Інколи я пропоную учням скласти задачі, які б найповніше виражали основне і найсуттєвіше в змісті пройденого матеріалу. Таке завдання дає змогу учневі визначити змістовні зв`язки між елементами пройденого матеріалу. Складання задачі часто вимагає роздумів, які під час розв`язку готових задач не потрібні. Тому складання задач сприяє розвитку творчого мислення учнів. Щоб вивчення математики викликало в учня задоволення, треба щоб він заглибився в суть ідеї цієї науки, відчув внутрішній зв`язок усіх ланок міркування, які дають можливість зрозуміти і саме доведення, і його логіку.

Фундаментом для розвитку здібностей виступають пізнавальні інтереси. Г.Щукіна відзначає, що «…пізнавальний інтерес виступає як вибіркова спрямованість особистості на область пізнання до її предметної сторони і самого процесу оволодіння знаннями». Існує три види інтересів: тимчасові, що гаснуть після цікавого уроку або окремого моменту; пізнавальні захоплення, які проявляються як стійке позитивне ставлення до «цікавого» навчального предмета; стрижневі інтереси, що характеризуються стійкістю і особисто значущістю та проявляються як стабільні пізнавальні потреби, що змінюють увесь спосіб життя учня. «Дати людині діяльність, яка б заповнила її душу і могла б заповнювати її вічно, - ось істинна мета виховання, мета жива, тому що ця мета – саме життя», писав К. Ушинський.

Тому на уроках я намагаюся створити умови, що забезпечують формування пізнавальних інтересів, які я поділила на дві групи:

1)пов`язані зі змістом навчального матеріалу новизною (нові факти, закономірності, способи пізнання тощо); зіткненням особистого досвіду учнів з системою наукових понять; виявленням історичного аспекту шкільних знань, включенням до матеріалу, що вивчається, фактів з історії та сучасного етапу науки;

2)пов`язані з організацією різних самостійних робіт, у ході яких учні ознайомлюються з новими способами розв`язання задач, включаються нові види пізнавальної діяльності, зіштовхуються з різними тенденціями і точками зору; залученням учнів старших класів до дослідницької роботи, виконання творчих робіт (реферати, доповіді, кросворди).

Учні 5 – 7 класів також спроможні виконувати творчі роботи, як індивідуальні, так і колективні. Таку роботу я пропоную один раз на рік, але здати її вони повинні після канікул, отже, в учнів є час для систематизації матеріалу та оформлення роботи.

Можна, звичайно, дати учням для   розв`язування добірку задач, щоб ліквідувати «білі плями» у знаннях, але канікули – золота пора відпочинку, а зміна діяльності – це і є відпочинок. У чому суть творчих робіт? Учням пропонується скласти вірш, казку, кросворд,карту країни Математики, «генеалогічне древо» геометрії та інше. «Захисту» робіт ми відводимо урок. Нехай не всі роботи зачитуються, але вчитель усі їх демонструє та оцінює. На таких прикладах діти вчаться, як правильно оформити роботу, у них закладаються навички з підготовки рефератів та інших наукових робіт. Учнів 5 – 7 класів найбільше приваблюють кросворди – хтось знаходить готовий кросворд, але більшість складають їх самостійно. Всі мають користь від роботи: зайвий раз повторили математичні терміни та означення, дізналися щось нове, навчилися правильно писати ці слова, збільшили свій кругозір. Кращі роботи демонструються на виставці учнівських робіт.

Для контролю знань добираю завдання трьох видів, що відповідають ріням навчальних досягнень учнів:

1)репродуктивні (потребують відтворення) – обов`язковий рівень;

2)реконструктивні (потребують перетворення відповідних знань і вмінь, застосування їх у новій ситуації) – достатній рівень;

3)завдання, які потребують творчого використання знань і вмінь, - високий рівень.

Задачі для індивідуальної роботи добираю так, щоб 80% з них були репродуктивного та реконструктивного характеру, а 20% - достатньо складними

Д. Пойа стверджував, що краще розв`язати одну задачу кількома способами ніж кілька різних чи однотипних задач. Цього принципу дотримуюсь і я, порівнюючи різні розв`язання, оцінюючи їх стандартність чи оригінальність, складність в обчисленнях, доступність, новизну. Розгляд різних способів розв`язання однієї задачі допомагає учням зрозуміти, яким великим діапазоном умінь і знань потрібно володіти.

Інколи розібратися в готовому «чужому» розв`язанні, поясненні зовсім не легше ніж розв`язати задачу самому. Тому на уроках я практикую самостійну роботу з підручником. Крім того, пропоную учням працювати з додатковою літературою, що дає їм змогу не лише розширити свій кругозір, ознайомитися з матеріалом, не передбаченим програмою, а й вникнути в нові проблеми і гіпотези математичної науки, поміркувати над методами їх розв`язування, зануритися у світ тих передбачень і загадок, що змушують мислити, міркувати і шукати. На уроці намагаюся показати учням математику з найпривабливішого боку, викликати в них радість від занять розумовою працею, допомогти подолати труднощі й отримати перемогу над самим собою. Адже інтерес – «золотий ключик» до виховання творчих здібностей.

Наслідком клопітливої роботи по розвитку творчих здібностей учнів є сьогодні мої випускники.