Розвиток соціальної компетентності молодших школярів методом ігрової діяльності.

Розвиток соціальної компетентності молодших школярів методом ігрової діяльності.

                                                        … гра – це величне світле вікно, через яке в духовний світ дитини

вливається життєвий потік

 умінь і понять.

В.Сухомлинський

Одним з основних завдань системи загальної середньої освіти є підвищення якості навчання. Але при цьому оцінка якості навчання зазвичай здійснюється по придбаних і сформованих в процесі навчання знаннях, уміннях і навиках. Проте така оцінка фактично не відображає рівень розвитку різних здібностей особи. У зв'язку з цим, з позиції системного психолого-педагогічного підходу, пропонується оцінювати якість навчання в середньому учбовому закладі по рівню розвитку інтелекту дитини, і по психологічній готовності до діяльності в подальшій освітній системі або в професійній діяльності.

Світ, в якому ми живемо, дуже складний. А гармонійне життя в ньому вимагає від особистості належного рівня соціальних  знань, умінь, навичок, виробленої ціннісної позиції, тобто вимагає від неї набуття соціальної компетентності.

Проблема формування соціальної компетентності, насамперед у дітей молодшого шкільного віку, пошук дієвих засобів та способів її досягнення є однією з найважливіших  у сучасному соціальному вихованні молодший школярів.

Соціальна  компетентність – це система знань, умінь, ставлень, ціннісних
орієнтацій та поведінкових компонентів, необхідних для існування в соціумі.

Молодший шкільний вік - це перший період системного залучення дитини  до життя в суспільстві. Саме в цей період відбувається ціла низка особистісних утворень, необхідних для формування соціальної компетентності, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку.

Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання.  У грі діти  перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За умілого відокремлення гра може стати найкращим помічником педагога.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.

Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не  лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей. В. Ф. Шаталов зазначає: «Придивіться, чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці і слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабного, нестандартного».

Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має звертати увагу на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.

В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра – це школа спілкування дитини.

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом,  взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри у дитини виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючу свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає у тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти засобами пізнання зв’язків між предметами та явищами вирішую з допомогою гри.

Навчатись, граючись! На моє глибоке переконання, через гру можна увести дитину в складний світ пізнання: граючись, спілкуюся із своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується – блиском допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов’ю до вчителя.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Використовуючи на уроці елементи гри, в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, звертаю увагу на всіх учнів, добираю ігри, які були б цікаві й зрозумілі.

Гра – це середовище в якому формується соціальна компетентність особистості.

Активним засобом розвитку соціальної компетентності учнів є використання ігрових технологій навчання.

Ігрові методи навчання дозволяють вирішувати  наступні  завдання :

- активне включення кожного учня в процес засвоєння учбового матеріалу;

- підвищення пізнавальної мотивації;

- формування навичок  успішного спілкування (уміння слухати і чути один одного, вибудовувати діалог, ставити питання на розуміння);

- розвиток навичок самостійної учбової діяльності: визначення провідних і проміжних завдань, уміння передбачати наслідки свого вибору, його об'єктивна оцінка;

- виховання лідерських якостей;

- уміння працювати з командою і в команді;

 - переймати на себе відповідальність за спільну і власну діяльність по досягненню результату.

          У своїй діяльності я використовую технологію  групової роботи, яка поряд із традиційними методами дозволяє мені істотно поліпшити якість навчання. Переважну роль у роботі я надаю такому методу, як робота в невеликих групах (4-8 осіб), коли учні взаємодіють, вирішуючи колективну задачу.   Спільна робота в невеликих групах формує якості соціальної й особистісної компетентності, а також уміння дружити.

У своїй роботі я використовую  багато цікавих і творчих завдань ігрового спрямування, що сприяють розвитку соціальної й особистісної компетентності учнів. Наведу приклади:

Гра “ Відгадай потребу ”. Учням надаються картинки із зображенням різних потреб (сюжети казок). Учитель читає уривок, діти відгадують потребу .

 Завдання «Розподіл на групи». На уроці природознавства, при вивченні теми «Жива і нежива природа», діти повинні розподілити природні ресурси на групи .

Гра «Яку фірму можна відкрити?» використовується  на уроках трудового навчання. Дітям пропоную  зображення інструментів, а вони визначають сферу їх застосовування .

Задача від Бджілки-працівниці та Їжачка-банковичка на уроці математики сприяють вмінню правильно орієнтуватися у різних життєвих ситуаціях, діловитості, підприємливості.

Ділова гра «Кухарі». Діти об’єднуються в групи за допомогою вправи «Фруктовий салат». Кожна група допомагає білочці зліпити якомога більше горіхових колобків з пластиліну та квасолі.

             Щоб урок природознавства  був цікавим і ефективним, на його різних етапах я використати кросворди за темами уроку чи розділу. Складаючи кросворд,  я  дотримуватися вимог проведення дидактичних ігор. Під час цілеспрямованої підготовчої роботи учні розв’язують запропоновані кросворди з вивченої теми. Отже, кросворд, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з іншого – сприяє глибшому засвоєнню вивченого.

             Методика гри “Мозкова атака” запозичена з телевікторини “Що? Де? Коли?”, її я  проводжу на уроках основ здоров’я. Одержавши запитання чи завдання, учасники гри протягом однієї хвилини висловлюють різноманітні гіпотези, дискутують, віддаючи перевагу тій чи іншій ідеї, а по закінченню часу пропонують свою відповідь як єдине рішення.

Гра «Яка буква заблукала?». Співвідношення звукобуквенної форми слова з його значенням - не елементарне, а досить важке завдання для дитини, яка тільки почала поєднувати звуки у слова. Багато дітей, «прочитавши» його, не можуть дати відповідь на питання: «Яке слово ти прочитав?» Для того, щоб при читанні для дитини відразу постало завдання пошуку сенсу прочитаного, вводяться ігри із спотвореними словами. Характер спотворень повторює основні типи дитячих помилок в період букварного періоду навчання грамоти. Це перш за все пропуски, перестановки, заміни букв в сильних позиціях (там, де звучання співпадає з написанням). Помилок в правописі ненаголошених голосних, глухих і дзвінких приголосних діти поки не можуть помітити. Гра будується так. Я  показує дітям картинку з підписом і попереджає, що якась буква в підписі «заблукала». У дітей аркуш паперу, де вони повинні написати лише одну букву - ту, яка «заблукала».

У початкових класах рекомендується якомога більше вправ проводити у формі гри. Розглянемо найпоширеніші математичні ігри.

Гра «Мовчанка» Для гри беруть яку-небудь математичну фігуру, у центрі якої і по контуру записують числа. Біля числа, розміщеного в центрі, ставлять  математичну дію. Сталим є число, записане в центрі. Гру проводять так: я показує указкою на одне з чисел, записаних по контуру, а діти виконують зазначену дію цього числа з числом, записаним у центрі. Викликаний учень записує результат. Решта учнів підняттям руки сигналізує про допущену помилку. Всю роботу виконують мовчки. Гру можна змінити: учитель показує на число, а діти мовчки показують результат на розрізних цифрах. Великий інтерес викликають у дітей красиво оформлені "мовчанки", наприклад „Хто найкращий капітан чи космонавт?".

Гра «Магічні, або цікаві, квадрати» Це квадрати, які складаються з 9, 16, 25 кліток. У клітках мають бути записані такі числа, сума яких у всіх напрямах (рядках, стовпчиках і діагоналях) однакова. В одному випадку всі числа задані - квадрат заповнений (див. перший квадрат). Треба перевірити, чи є квадрат магічним. У другому випадку в квадраті не всі числа задані, але названо суму (див. другий квадрат). Треба заповнити квадрат. У третьому випадку і числа не всі задані і суму не названо, треба ще знайти цю суму і після цього заповнити квадрат (див. третій квадрат).

           Є й інші ігри: „Кращий обліковець", „Сходинка", „Лабіринт", „Математична естафета", відгадування чисел, задуманих дітьми, тощо. Усі вони сприяють розвитку навичок усних обчислень..

            На уроках природознавства я  у поєднанні з іншими методичними прийомами використовує ігри, загадки, вікторини, географічні ігри-подорожі залежно від теми, мети уроку, змісту навчального матеріалу, знань учнів та ін. Використовують їх як для перевірки і закріплення здобутих знань, так і для поглиблення та розширення їх на всіх етапах уроку .

Найефективніше використовую  гру при повторенні, коли виникає потреба перевірити знання про природничі об'єкти, вміння давати коротку характеристику їх, розподілити за певними ознаками на групи та ін. Для цього  використовую  гербарії, колекції, різні види лото, вікторини, задачі і вправи тощо. Наприклад, можна запропонувати вибрати з гербарію рослини лісу і розподілити їх на дерева, кущі, трави; вибрати лікарські рослини лісу, рослини луків; культурні рослини розподілити на групи: зернові, технічні, круп'яні, пояснити, чому вони так називаються.

          На     урок читання в 1 класі. Тема: "Звук і літера Ж".    проводжу гру  на день «Народження літери і звука Ж». Кожній  даю особливе завдання - запросити гостей - казкових персонажів, до складу імен яких входить звук [Ж]; 
-  принести подарунки: квіти, книги, ляльковий одяг; 
-  приготувати святкові гостинці з цим звуком; 
-  запросити дітей в іменах яких є цей звук; 
-  назвати звірів, птахів, комах, що завітали на день народження. 
           Таким чином діти в цікавій формі знайомляться із звуком [Ж]. 
Створювати ігрові ситуації, важливо на кожному уроці. Це особливо стосується 1 класу - перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра має ввійти в практику роботи вчителя як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності першокласників.

         На мою думку,  ще  однією з форм класної та позакласної роботи, яка сприяє  формуванню соціальної компетентності учнів, є театралізація.
Театральна діяльність дає молодшому школяру  можливість проживати різні життєві ситуації, допомагає створювати умови для виховання особистості, кращого пізнання себе й соціуму, робить адекватною соціальну поведінку дитини.
         У навчально-виховному процесі  використовую наступні блоки: 
«Подорож у світ театру», «Народні гри», «Народний календар» та «Казковий бал». У даних блоках велика увага приділяється використанню різноманітних видів діяльності. Це гра, театралізація, етюди, вправи, творчі завдання ,які необхідні для глибокого  засвоєння матеріалу.

 Будую навчальний  процес так ,щоб учні включалися в творчий процес. А саме розучували  жанри  української усної народної творчості, народні ігри, виготовляли  реквізит, декорації до вистав та приймали участь у святах на основі народних традицій.

 Думаю, що  за допомогою засобів театралізації, народної творчості, застосовуючи діяльнісні методи навчання,  можна прищепити дітям доброту, повагу, розвинути здатність до співпраці. Щоб зміцнити колектив класу  та розвивати толерантні відносини, мною було обрано  народну творчість та  творчість народів світу - це ігри, прислів'я, приказки, притчі, казки та ін.

   Досвід роботи дає можливість мені констатувати, що діти молодшого  шкільного віку виявляють інтерес до гри  не тільки самою участю в ній, а й цікавляться якістю виконання ними ролей.

Кожна дитина пробує себе в ролі всіх персонажів, дітям надається свобода вибору, а щоб нікому не було образливо, використовуються цікаві методи і прийоми.
 Особливу увагу  звертаю  на вміння дітей передавати настрій, душевний стан героїв. Для того, щоб учні краще оволодівали засобами емоційної виразності(інтонація, міміка, жести, характерні рухи, поза, хода), доцільно використовувати ігрові вправи: "Різна хода", "Цікаві звірі", "Дід і баба", "Хто я?", а також вправи такого типу:

 -   виконати з різною інтонацією пісеньку Колобка (радісно, сумно, здивовано);
  -  зобразити мишенят веселих, танцюючих та сумних, пригнічених, які залишилися без пиріжків (казка "Колосок").

   З досвіду роботи відомо: діти добре сприймають діалогічне мовлення, взаємодію між персонажами. З цією метою можна збільшувати кількість дійових осіб. 
Необхідно звертати увагу на формування у дітей звички приязно ставитися одне до одного, надавати допомогу, рахуватися з колективом.

Для досягнення своєї мети використовую такі методи:
-Метод гри.

- Метод казкотерапії.

- Метод імпровізації

- Метод впливу.

 З метою розвитку соціальних навичок, толерантних відносин на заняттях  та під час перерв використовую гру «Динозавр». Дана гра виступає як спосіб зміцнення дружніх відносин між дітьми. Учасники гри повинні врятувати свого одноплемінника від жахливої долі «бути з'їденим динозавром», при цьому повинні запросити динозавра до себе в будинок, сказавши йому: «Іди в мій будинок». Одноплемінник, який приймає до себе в будинок «бездомного», сам при цьому залишає свій будинок. Опинившись без будинку, він повинен чекати, коли його покличуть, в іншому випадку він буде з'їдений «Динозавром».  Щоб зберегти життя один одному, всі учасники гри повинні бути  уважними, швидкими і найголовніше, повинні мати бажання врятувати свого одноплемінника. 
         На уроках навчання грамоти та основи здоров’я застосовую ігри:

 «Казкове лото» - скласти послідовність кадрів казки;

 «Плутанина» -визначити, з якої казки герой;

«Що я роблю» - відтворення дій, притаманних герою.

На уроці трудового навчання при роботі з пластиліном граю з дітьми в «Театр пластилінових ляльок».  Це програвання ролей казкових героїв або персонажів, придуманих самими дітьми.

Метод казкотерапії – використання казок для розвитку особистості, творчих здібностей дітей. У казці можна знайти повний перелік людських проблем і шляхи їх вирішення. Читаючи казки, людина накопичує «банк життєвих ситуацій». Так на уроці природознавства у 1 класі «Листяні та хвойні дерева»  поставили виставу «Казка про дерева», в якій діти уявили себе деревами. А при вивчені теми «Сонце та його значення для життя на Землі» зіграли виставу «Казка про те,  як Сонце з Місяцем посперечались».

Виходячи з цього, у своїй педагогічній практиці я стала більше застосовувати методи, що формують соціальну компетентність вихованців:

1.Методи формування свідомості (переконання, пояснення, розповідь, бесіда)
 2. Методи організації діяльності і формування досвіду поведінки (привчання, педагогічна вимога, вправа, громадська думка, виховують ситуації).
 Складання казки і показ її, розвиває дитячу уяву, творче мислення. Наприклад, на уроці основи здоров’я «Здоров’я та його ознаки» використала ігрову вправу«Лист хворому». Мета: вчити дітей надавати підтримку близьким, виховувати добре ставлення до однолітків, виховувати милосердя. А ігрова вправа «Лист мурашки «Чому я такий?»  вдало застосовула на уроці навчання грамоти. Розвиток мовлення «Мої друзі». Діти самі вирішують, що їм  розповісти про своїх позитивних або негативних якостях. Формується самооцінка особистості. На уроці навчання грамоти «Ласунка йде до школи» у 1 класі зацікавила школярів  ігровою вправою «Чарівні окуляри». Мета: допомогти дитині побачити в кожній людині позитивні риси характеру.

        Сьогодні, коли відбуваються зміни і модернізації в області освіти, особлива увага звернена на роль школи, як організатора освітнього середовища для розвитку особистості.

    Дитині недостатньо дати лише знання. ЇЇ необхідно навчити користуватися ними.  Знання та вміння, взаємопов’язані з ціннісними установками учня, формують його життєві компетентності, необхідні для успішної самореалізації у житті, навчанні та праці.