Розвиток спритності.

Розвиток спритності

  

Спритність – здатність швидко оволодівати новими руховими координаціями й швидко перебудовувати рухову діяльність відповідно до обставин, що раптово змінюються.

Розвиток спритності залежить від розвитку компонентів, які обумовлюють її прояв, а саме:

а) просторової орієнтації;

б) точності відтворення рухів за просторовими, силовими і часовими параметрами;

в) статичної і динамічної рівноваги.

Точність просторових переміщень прогресивно покращується з 7 до 12 років. Засобами її розвитку є вправи на відтворення поз людини при яких параметри розміщення тіла і його частин задаються вчителем. Складність виконання вправи підвищується коли учень закриває очі.

Точність відтворення м'язових зусиль при виконанні вправ інтенсивно покращується в дітей з 8 річного віку. При цьому здатність оцінювати вагу предметів розвивається в основному з 8-10 років, а здатність відтворення заданої величини м'язового зусилля – після 11 років. Точність відтворення м'язових зусиль виховується за допомогою вправ, що розвивають точність диференційованих м'язових зусиль, вправ з обтяженням де вага чітко дозується. Крім цього використовуються стрибкові вправи, метання, які обумовлюють прикладення різних м'язових зусиль

Розвиток точності відчуття часу виховується за допомогою вправ які дозволяють змінити амплітуду руху, а також циклічними вправами, що виконуються з різною швидкістю.

Збереження стійкості тіла (рівновага) необхідна якість при виконанні будь якої вправи.

Розрізняють статичну (тривале збереження визначених поз) і динамічну рівноваги (збереження напрямку переміщення при постійній зміні поз).

Статичну рівновагу розвивають через ускладнення структури вправи і зміну психофункціонального стану учня (виконання вправи на рухливій опорі).

Динамічна рівновага удосконалюється за допомогою вправ циклічного характеру в ускладненому варіанті (біг по похилій площині, зменшення ширини опори).

 Вестибулярна стійкість характеризується збереженням пози чи напрямку руху після подразнення вестибулярного апарату (наприклад після обертання). Для її розвитку використовуються вправи з обертальними рухами в різних площинах. У дітей віком від 7 до 12-13 років відбуваються найбільш істотні зміни в розвитку координації рухів. За своєю структурою мозок 7-8-річної дитини вже наближається до структури мозку дорослої людини: об'єм коркових полів рухового аналізатора становить близько 80%, а підкоркових утворень - 95% об'єму дорослої людини. Від 7 до 12 років швидко розвивається руховий аналізатор, поліпшується диференційна здатність зорового аналізатора. У 8-12 років рухливість нервово-м'язової системи досягає норми дорослої людини.

Таким чином, дітям можна і потрібно давати якомога більше вправ для виховання координації рухів. При цьому важливо вдосконалювати в них м'язове чуття - розрізнення темпу і амплітуди рухів, ступеня напруження і розслаблення м'язів, а також чуття часу і простору.

Для виховання координації рухів використовуються різні поєднання елементарних рухів рук і ніг, що поступово ускладнюються, танцювальні рухи - ритмічна ходьба, ходьба і біг у різних комбінаціях; стрибки через різні перешкоди; вправи з великим м'ячем - передавання, перекидання з ловінням та ін.

Метання в ціль; вправи з малим м'ячем - удари об підлогу, кидки об стінку з ловінням, підкидання і ловіння м'яча з різними додатковими рухами.

Методичні умови виховання спритності

1. Основна умова удосконалення спритності – новизна вправ, які вивчаються.

2. На фоні втоми спритність не розвивається, бо фізичні вправи вимагають від учнів великої зосередженості уваги, тому дуже швидко втомлюють і не сприяють розвитку спритності.

3. Вправи на спритність на уроках фізичної культури треба виконувати одними з перших і з достатнім для відносно повного відновлення відпочинком.

4. Координаційну складність рухових дій потрібно здійснювати поступово в межах від 40 до 70% від максимального рівня, така складність ставить перед функціональними системами організму учнів вимоги, які стимулюють адаптаційні реакції, але не викликають втоми аналізаторів, забезпечуючи можливість виконати достатній для тренування обсяг роботи.

5. Інтенсивність вправ у початківців відносно невисока і може бути забезпечена виконанням нескладних естафет з предметами і без, стрибків, нескладних акробатичних вправ.

6. Тривалість вправ на спритність становить від 10 до 120 с, або до появи втоми.

7. Кількість повторень окремої вправи при нетривалій роботі (до 5 с) може бути від 6 до 10-12 с, при триваліших завданнях – 2-3 с.

8. Тривалість активного або пасивного відпочинку між вправами – 1-2 хв. Під час активного відпочинку виконуються вправи на розслаблення, розтягування, а також ідеомоторні дії, самомасаж.

Правила застосування вправ для розвитку спритності

1. Урізноманітнювати і поступово ускладнювати завдання, змінюючи вихідні положення, вправи, умови їхнього виконання.

2.  Виконувати всі вправи однаково добре вліво і вправо.

3. Стежити за точністю виконання рухів під час засвоєння всіх поз, а також дотримання заданого темпу і ритму.

4. Забезпечити постійний контроль за правильністю і виразністю рухів, застосовуючи взаємний контроль і самоперевірку.

 

КОМПЛЕКСИ ВПРАВ ДЛЯ ВИХОВАННЯ СПРИТНОСТІ

Комплекс 1.

1. Кидок м'яча (волейбольного, баскетбольного, футбольного) на точність у квадрат чи коло, що намальовані на стіні (з відстані 3,4,5 метрів).

2. Стрибок у довжину з місця при вихідному положенні спиною до напрямку стрибка.

Комплекс 2.

1. Метання чи кидання п'яти м'ячів із максимальною швидкістю (м'ячі біля ніг) у ціль лівою рукою знизу на відстань 3, 4, 5 метрів.

2. Біг із вихідного положення спиною до напрямку бігу за сигналом.

Комплекс 3.

1. Подолання перешкод (гімнастичні лави, м'ячі тощо) стрибки на лівій-правій ногах.

2. Метання м'яча в цілі, після колового обертання тулуба вправо-вліво. На рахунок: 1-2-3 - обертання, 4 - кидок м'яча з відстані 3, 4, 5 метрів.

Комплекс 4.

1. Метання м'яча в ціль (волейбольного, баскетбольного, футбольного) із вихідного положення сидячи на підлозі, стільці, гімнастичній лаві (відстань до цілі 2, 3, 4 метри).

2. Біг з оббіганням предметів на відстані 10-15 метрів (4-5 стояків чи набивних м'ячів).

Комплекс 5.

1. Швидкісне ходіння по гімнастичній лаві - зіскок, перекид уперед, кидання м'ячів (3, 4, 5 шт.) у ціль із відстані 6, 7, 8 метрів.

2. Стрибки по «купинах» на одній, двох ногах (з обруча в обруч).

Комплекс 6.

1. Кидки м'ячів в ціль (3, 4, 5 шт.) після «човникового» бігу (2x10м).

2. З вихідного положення - основна стійка, кидок м'яча вгору, положення лежачи, встати, зловити м'яч.

Комплекс 7.

1. З вихідного положення - основна стійка, м'яч біля ніг, па підлозі. За сигналом - кидання м'яча партнеру з відстані 2, З, 4 метри.

2. Кидання м'ячів з-за голови сидячи на підлозі спиною вперед.

Комплекс 8.

1.3 вихідного положення - основна стійка, кидок м'яча вгору, лягти на спину, встати, піймати м'яч.

2. Стрибки на одній нозі парами з вихідного положення, руки на плечі партнера, права - ліва нога вперед.

Рухливі ігри та естафети для розвитку спритності

«Цурки»

 На забитий у землю кілочок ставлять паличку, один кінець якої на землі, другий - на кілочку. Це цурка. Другою палицею вдаряють по кінцю, що лежить на кілочку. Цурка летить. Той, у кого вона злетить найвище, стає переможцем.

 

«Вудочка»

 Гравці стають у коло обличчям до центру. Відстань між ними-1-2 кроки. Ведучий стоїть у центрі, крутить мотузку з мішечком на кінці («вудочку») так, щоб вона, ковзаючи по колу, пролітала під ногами учасників. Діти стрибають через «вудочку», намагаючись не зачепити її. Той, кого «вудочка» зачепила, вибуває з гри. Перемагають ті гравці, яких «вудочка» не зачепила.

Вказівки до гри

1. Гравці не повинні сходити з місця. Хто порушив це правило,

вважається спійманим.

2. Після кожних 10- 15 кіл. зроблених «вудочкою», потрібно

давати дітям відпочинок 30-60 с.

 

«Естафета з викликом номерів»

 Гравці діляться на команди, розраховуються за номерами. Вчи-

тель креслить лінію старту і фінішу. На відстані 15-20м встанов-люють стійку. Вчитель викликає будь-який номер. Гравці з цим номером вибігають, оббігають стійку і повертаються назад. Хто раніше перетне лінію фінішу, той приносить своїй команді 1 бал.

Потім керівник викликає інший номер і т.д. Перемагає команда, в якої більше балів.

Вказівки до гри

1.Якщо гравці команд прибіжать одночасно, бали не

нараховуються.

 2.Якщо гравець не добігає до стійки, бал зараховується іншій команді.

 

«Третій зайвий»

 Учні стають парами  один за одним по колу, обличчям до центру. За колом двоє ведучих. Один з них тікає, другий – наздоганяє. Гравець, який тікає, має право забігти в коло і стати попереду пари. Гравець, який став у коло третім, починає тікати від ловця. Спіймавши «третього зайвого», ловець починає тікати, а зайвий - ловити. Перемагають учні, які менше були в ролі ловців.

Вказівки до гри

1.Ведучим дозволяється перебігати через коло.

2.Зайвий гравець, тікаючи, може знову зайняти місце попереду у своїй парі.

 

«Панас»

 У грі можуть брати участь хлопчики та дівчатка. За бажанням хтось стає Панасом. Йому зав'язують очі хустинкою або рушником, виводять на середину кола і звертаються до нього з такими словами:

—Панасе, Панасе! На чому стоїш?

—На камені!

—Що продаєш?

—Квас!

—Лови курей, а не нас!

Панас починає ловити. Той, кого спіймає стає Панасом.

 

«Фортеця»

 В центрі майданчика кладуть дерев'яну колоду - «фортецю».

Клас об'єднується у дві команди: одна - нападаючі, друга - захисники «фортеці». Захисники розташовуються навколо «фортеці», а нападаючі - по всьому майданчику. За сигналом ведучого напа-даючі намагаються захопити «фортецю». Якщо хоч один із них торкнеться її рукою чи ногою, «фортецю» взято, команді нараховується 1 бал.

 

«М'яч  на трьох»

 Грають,у трьох. Для гри потрібен м’яч. Помічають прямокутник розміром 10x5 м. Визначають ведучого, двоє стають на коротких сторонах прямокутника, а ведучий – в середині між ними. Ті, хто стоїть скраю, перекидають м’яч один одному. Якщо хтось із них не спіймає м'яча, він повинен підняти його і кинути у ведучого. Якщо не влучив, вони міняються місцями, якщо влучив - гра триває.  Якщо ведучий спіймав кинутий у нього м'яч, він спробує поцілити; ним у того, хто кидав, а той може тікати від м'яча. Якщо ведучий влучив у того, хто кидав, вони міняються місцями; якщо ні - гра триває.

Вказівки до гри

1. Ведучий вільно рухається у межах прямокутника.

2. Ведучий повинен ловити кинутий у нього м'яч тільки в польоті, а не після того, як він упаде на землю.

 

«Кіт і миші»

 Гравці стають у колону по одному, руки кладуть один одному спереду на пояс. Попереду - «кіт», який водить «мишей» по колу, змійкою. Після фрази «Кіт зголоднів» усі «миші» розбігаються, а «кіт» ловить. Кого спіймає, той стає «котом».

 

«Латка»

 Хтось із дітей говорить: «Давайте гратися в «Латки» - й одразу ж торкається  долонею плеча чи спини сусіда. Тікає, примовляючи: «Латка-битка, шовкова нитка, на мені не була, на тобі згнила!».

Побитий переслідує втікача, але не промине полатати й іншого, хто потрапить під руку. Ударивши, говорить: «Латка». «Полатаний», у свою чергу, намагається передати «латку» наступному. Якщо невдається, повертає її тому, хто його побив.

 

«Передай сам»

 Один з учасників гри тримає невеличкий предмет: хустинку, паличку тощо. «Квач» ловить тільки того, у кого цей предмет у руках.

Предмет можна передавати, але недозволяється перекидати.

«Збити ворота колесом»

 Команда куреня шикується перед лінією. На певній відстані від неї лежать набивні м'ячі чи стоять кеглі. Кожен козак м'ячем чи обручем має влучити у «ворота» (кеглі чи набивні м'ячі). Перемагає курінь, який виконає завдання точніше і швидше. Кожен козак має одну спробу.

 

«Завірюха – хурделиця»

 Учасники об'єднуються у дві команди: «Завірюху» і «Хурделицю». Кожна стає в колону, гравці тримаються один за одного. Перший гравець кожної команди намагається спіймати останнього гравця іншої. Той тікає. Колони-ланцюжки не повинні роз'єднува-тися. «Завірюха» і «Хурделиця», швидко рухаючись, нерідко падають, утворюючи «малу купу». Гра викликає багато сміху.

 

«Крижинка»

 На снігу креслять коло радіусом 1-1,5м. У центрі кладуть купкою 5-10 кубиків («крижинок»), їх охороняє Дід Мороз, який ходить у межах кола. Решта гравців розташовуються за його межами.

Вони озброєні палицями, їхнє завдання - викотити палицями всі «крижинки» з кола, але триматися якнайдалі від Діда Мороза. До кого Дід Мороз доторкнеться, той вибуває з гри. Коли всіх гравців буде спіймано, перший з «полонених» стає Дідом Морозом.

 

«Простий квач із виручкою»

 Діти втікають від «квача». Поквачений гравець замирає на місці, доки хтось інший з непоквачених не торкнеться його. Змінює «квача» дитина, яку «заморозять» втретє.

 

Естафета «Пінгвінів»

 Учасники шикуються, як для зустрічної естафети. Лінії старту – фінішу відмічаються на відстані 14-16м одна від одної. Направ-ляючі колони першої групи затискають між ногами (вище колін) волейбольний або набивний м`яч. По сигналу направляючі починають пересуватись вперед і досягнув протилежної лінії старту, передають м`ячі направляючим зустрічних колон. Так діють всі гравці. Якщо м`яч впав на підлогу, його треба підняти, затиснути ногами і знову продовжувати гру. Учасники, які закінчили про-біжку встають в кінець своїх колон. Виграє команда, гравці якої скоріше закінчать естафету.

 

Естафета «Біг раків»

 Учасники шикуються, як і в попередній грі. Направляючі колон першої групи сідають на підлогу за лінією старту, спираючись об підлогу руками позаду себе. По сигналу вони стрімко пересуваються вперед, перебираючи руками і ногами. Направляючий зустрічної колони стартує тільки тоді, коли його партнер перетне лінію старту. Гра продовжується до тої пори, доки всі гравці в колонах не поміняються місцями. Гру можливо змінити за рахунок пересування гравців спиною вперед. Можливо також зробити її складніше, якщо положити набивні м`ячі на живіт і з м`ячем пересуватись вперед.

 

Естафета «Передав – сідай».

 Гравці розподіляються на дві рівні команди і шикуються в пара-лельні один до одного колони по одному. Кожна команда вибирає капітана, який добре вміє ловити і кидати м`яч. Капітани стають напроти гравців своїх команд на відстані 6-8м від них. Місце розташування капітанів відмічається лінією. У капітанів в руках по набивному м`ячу вагою 3кг. По сигналу капітан кидає м`ячі гравцю своєї команди. Той, отримавши м`яч, кидає його назад капіта-ну, потім сідає або присідає. Капітан, отримавши м`яч, кидає його наступному гравцю своєї команди. Той, спіймавши м`яч, кидає його назад капітану і присідає на своє місце. Гра закінчується, коли останній гравець, кинувши м`яч капітану сідає, а капітан, спіймавши м`яч, піднімає руки догори. Переможцем оголошується команда, яка раніше другої закінчить передавати м`яч. Слід врахувати розташування гравців,  що знаходяться на початку колони. Їм легше ловити м`яч, чим гравцям, які стоять в кінці, тому рекомендуємо спереду ставити фізично більш слабих гравців.

 

Естафета «Перегони з набивними м`ячами»

 1. По рядам. Гравці розподіляються на дві рівні команди, які шикуються в шеренгах лицем один до одного. Направляючі гравці в шеренгах тримають в руках по м`ячу. По сигналу направляючі передають набивні м`ячі своїм сусідам ті передають м`ячі наступним гравцям і так до кінця шеренги. Останні гравці в шеренгах, отримавши м`ячі, біжать позаду своїх партнерів, стають спереду шеренги і зразу передають м`ячі сусідам і т.д. Коли направляючі стануть останніми, вони отримують м`ячі і, пробігаючи позаду шеренги, стають спереду своїх команд і піднімають м`ячі догори. Перемагає команда, направляючий якої першим повернеться на своє місце. Згідно правил гри, м`яч потрібно передавати тільки своєму сусіду. Дуже важливо, щоб гравці в командах весь час стояли на відстані витягнутої руки один від одного і кожний раз, як тільки гравці, опинившись в шеренгах останніми, перебігали на перше місце, його партнери повинні зробити крок в напрямку кінця шеренги.

2. Над головою і поміж ніг. Команди шикуються в колони по одному, паралельно одна до одної. Гравці в колонах стоять на відстані витягнутих рук.

Дистанція між колонами 2-3 кроки. Гравці, які стоять спереду в кожній колоні, тримають по набивному м`ячу. По команді вони прогинаються і передають м`ячі над головою гравцям, які стоять позаду них, а ті в свою чергу переправляють м`ячі над головою партнерам і так до кінця колони. Останній в колоні, отримавши м`яч сигналізує «Є» і всі гравці його команди повертаються кругом, якомога ширше розставивши ноги. Назад м`яч передається між ногами. Команда, яка зможе скоріше передати м`яч над головою і між ніг, виграє. На протязі гри всі залишаються на своїх місцях.

Передачу м`ячів можна проводити 2-4 рази підряд і тільки тоді зараховується  результат.

 

Естафета «Ходьба з випадами»

 Учасники шикуються в колону по одному, паралельно одна до одної. Гравці кладуть руки на плечі або на пояс гравцям, які стоять попереду. По команді всі учасники починають рухатись вперед, роблячи випади до пункту повороту і назад. Команда, яка виконала завдання швидше інших, стає переможцем.

 

Естафета «Тунель»

 Гравці розподіляються на 2-3 команди і стають (ноги нарізно на ширині плечей) в колони по одному за загальною лінією. Відстань між гравцями в колонах 1,5м. Гравці, які стоять в голові колони отримують по набивному м`ячу. По сигналу гравці починають перекидати набивний м`яч назад від одного до другого над головою Останній гравець в колоні, отримавши м`яч проповзає вперед під ногами товаришів, штовхаючи рукою м`яч вперед. В цей час всі гравці стрибками (ноги нарізно) відсту-пають назад на один крок. Коли гравець з набивним м`ячем досягне лінії, він встає і перекидає м`яч над головою наступному гравцю, Таким же чином гра продовжується поки на лінію знову не стане головний гравець, який починав естафету. Він піднімає м`яч догори і цим сигналізує, що команда закінчила гру. Перемагає та команда, яка раніше закінчила естафету. Цю гру можна також провести, передаючи м`яч вправо або вліво.

 

Естафета «Чехарда потоком»

 Учасники розподіляються на рівні команди і шикуються за загальною лінією старту в колону по одному. В кінці майданчика  проти кожної колони повинна бути поворотна стійка. В двох метрах від стартової лінії направляючі кожної колони повинні стояти в положенні зігнувшись в упорі на одну ногу і нахиливши голову (чехарда). По сигналу перший гравець коло стартової лінії виконує стрибок через направляючого і зробивши крок – випад, також приймає положення характерне для чехарди. В цей час стартує черговий гравець і перестрибнувши через двох своїх партнерів також приймає аналогічне положення і так, поки всі гравці не досягнуть стійки повороту, і не повернуться в вихідне положення. Перемагає команда, всі гравці якої раніше перетнуть стартову лінію і приймуть вихідне положення.

 

Зустрічна естафета з брусками

 Гравці шикуються, як для зустрічної естафети. Лінії старту – фінішу відмічаються на відстані 8-10м одна від одної.

Направляючі колон першої групи отримують по три дерев`яних бруска, висота і ширина, яких не менше 10см, довжина 25см. Поклавши два бруска (один на лінії старту, другий в одному кроці від першого), кожний з гравців стає на бруски двома ногами, а третій брусок тримає в руках. По сигналу гравець, не сходить з брусків, а кладе третій брусок перед собою і переносить на нього ногу, яка була позаду. Звільнений  брусок він перекла-дає вперед і переносить на нього ногу. Так гравець пересу-вається до протилежної колони.

Направляючий протилежної колони, отримавши бруски за лінією старту, виконує теж саме. Перемагає команда, гравці якої швидше поміняються місцями в колонах.

 

Естафета «Ходьба в присіді»

 Учасники шикуються в колону по одному, паралельно один до одного. Гравці кладуть руки на плечі або на пояс гравцю, який стоїть попереду. По команді всі учасники починають пересуватися вперед в присіді до визначеного пункту.

Варіант. Гравці пересуваються вперед стрибками. Команда, яка ви-конала завдання швидше, стає переможцем.

 

Естафета «Збережи рівновагу»

 Гравці стають по колу і розраховуються на перші і другі номери (створюють дві команди). Всі гравці займають положення глибокого присіду і залишаючись в ньому, перекидають або штовхають м`яч суперникам. Гравець. Який не утримав рівновагу, впав при ловлі м`яча, отримує штрафне очко але продовжує гру нарівні зі всіма. Перемагає команда, гравці якої отримали меншу кількість штрафних очок.

 

Естафета «Передача гімнастичних обручів»

 Гравці шикуються в шеренги біля бокових ліній майданчика. На правому фланзі кожної команди стоїть капітан, на якому одягнуті 10 гімнастичних обручів. По сигналу капітан знімає з себе перший обруч і передає його гравцю, який стоїть поруч. Гравець отримує обруч і передає його через себе зверху вниз (або навпаки) наступному гравцю. В цей час капітан знімає з себе другий обруч і передає його сусіду, який виконав завдання, передає обруч далі. Таким чином, кожний гравець, передавши обруч сусіду, зразу отримує другий обруч. Останній гравець надіває всі обручі на себе. Команда, гравці якої виконають завдання, отримує очко.

Змагання проводиться з 3-х спроб. Виграє команда, гравці якої наберуть два очка. Вважається помилкою, якщо гравець, передаючи обруч сусіду, попередньо не пропустив його через себе або передав два обруча разом.

 

Естафета «Зміна місць з гімнастичними палицями»

 Гравці кожної команди один напроти одного на відстані 2м. Кожний гравець притримує рукою поставлену вертикально на підлогу, за визначеною лінією, гімнастичну палицю, закривши її зверху долонею. По сигналу гравці кожної пари (учасники, які стоять один напроти одного, складають пару)  повинні помінятися місцями.

При цьому гравець повинен підхопити палицю свого напарника так, щоб вона не впала (свою палицю кожен залишає на місці). Якщо в когось з гравців палиця впала, його команда отримує штрафне очко. Гра продовжується 3-4 хвилини.

Виграє команда, гравці якої наберуть меншу кількість штрафних очок. Треба слідкувати, щоб гравці ставили палицю за лінією, а самі не перетинали її.

Викладач може поступово збільшувати дистанцію між шеренгами для цього малюють нові лінії або використовується звичайний шнур, який висувається на певну відстань. Гру можна провести по принципу вибування. В цьому випадку гравець, який допустив помилку, вибуває з гри разом з напарником.

 

Естафета «Передача гімнастичної палиці»

 Команди шикуються в колони. Гравці стоять в кроці один від одного. Направляючий в кожній колоні тримає перед собою за обидва кінці гімнастичну палицю. По сигналу гравець з палицею передає її назад своєму партнерові. При цьому піднімає руки догори і не відпускає кінці палиці, легенько прогинається і передає палцю за голову. Руки залишаються прямими. Гравець, який стоїть позаду, приймає палицю і таким же чином передає її далі. Останній гравець, який отримав палцю, біжить з нею вперед, займає місце в голові колони і знову передає її назад. Гравець, який стоїть позаду, не повинен брати палицю, якщо партнер не проніс її назад до кінця. Якщо гравець відпустив один кінець палиці, або вона в нього впала, це також рахується помилкою. Перемагає команда, гравці якої раніше і з меншою кількістю помилок виконають завдання.

 

 Естафета «Тунель з обручів»

 Гравці кожної команди розподіляються на дві групи. Перша група шикується за лінією старту в колону по одному, а друга з гімнасти-чними обручами розташовується в шеренгу по одному боком до гравців першої групи. Інтервал між гравцями 1 м. З обручів створюється «тунель». По сигналу направляючий в колоні пробігає через «тунель», вертається назад за лінію старту. Тільки тоді стартує черговий гравець. Виграє команда, гравці якої швидше виконають завдання. Після першої спроби гравці в групах міняються ролями.

Естафета «Ритмічна естафета»

 Учасники кожної команди розподіляються на дві групи і шикуються, як для зустрічної естафети, на протилежних лініях майданчика, в колони по одному. У направляючого першої групи в руках гімнастична палиця. По сигналу він біжить вперед, добігає до направляючого протилежної колони своєї команди, передає йому другий кінець палиці і разом вони проносять її під ногами всіх учасників цієї групи, які в стрибку долають палицю. Гравець першої групи залишається в кінці колони, а направляючий другої групи з палицею біжить до учасників першої групи і там разом з направляючим виконує ту ж саму вправу. Виграє команда, гравці якої швидше поміняються місцями в колонах.

 

Естафета «Біг по «шпалах»

 Гравці кожної команди шикуються в шеренгу, інтервал між учасниками 1м. По сигналу правофланговий передає набивний м`яч своєму сусіду по команді, а сам лягає на підлогу на живіт, не рухаючи ніг з того місця, де він стояв. Учасник, який отримав м`яч, передає його наступному гравцю, а сам також лягає на підлогу. Так діють всі гравці.

Останній учасник, який отримав м`яч, біжить з ним до правофлангового перестрибуючи через лежачих на підлозі гравців, які встають на ноги зразу, як тільки гравець перестрибне через них. Прибігши цей гравець сам стає правофланговим, передає м`яч сусіду зліва, лягає і т д. Виграє команда, гравці якої раніше повернуться в вихідне положення.

Естафета «Переправа на гімнастичних лавах»

 Учасники кожної команди шикуються, як для зустрічної естафети. За лінією старту в одній з колон стоять поруч паралельно дві гімнастичні лави. На одній  з них стоять гравці цієї колони. По сигналу викладача вони нахиляються і спільними зусиллями пересувають лаву вперед по ходу руху до протилежної колони. Зробивши це, вони всією групою переходять на протилежну лаву і таким чином, підтягують лаву, яка стоїть позаду. Як тільки дві лави будуть за лінією фінішу, місця на одній з лав займають гравці протилежної колони, яка також, як і їх товариші по команді, пересуваються вперед. Виграє команда, гравці якої швидше виконають завдання. Якщо гравець під час пересування лав доторкнувся до підлоги, він вибуває з подальшої гри і команда пересувається без нього. Для того, щоб лави кращпересувались і не дряпали підлогу, слід до кожної лави прибити підкладки з повстини

Естафета «Відрубай хвоста»

 Гра проводиться на половині волейбольного майданчика. По жеребу одна команда захищається, друга нападає. Гравці першої команди розташовуються в потилицю один до одного і кожний бере попереду гравця за пояс. Функції направляючого виконує самий спритний з захисників. Гравці нападаючої команди рівномірно розподіляються навколо периметра ігрового майданчика.

У одного з гравців нападу в руках волейбольний м`яч. Завдання гравців команди нападаючих: влучити м`ячем в останнього гравця колони суперника.

Для цього вони передають один одному м`яч, щоб вибрати зручний момент і попасти в останнього гравця колони, тобто «відрубати хвоста». Але це зробити нелегко тому, що останнього гравця захищає руками, ногами, тулубом направляючий. В цьому допомагають всі гравці його команди, які разом з направляючим пересуваються відповідно по майданчику так, щоб закрити останнього гравця. За кожне влучне попадання в останнього гравця, команді нападаючих нараховується виграшне очко. Гра продов-жується 3хвилини і команди міняються ролями. Виграє команда, гравці якої наберуть більшукількість очок. Гравці, які захищаються, не мають права створити «слимака», тобто звернутися в кільце, сховавши останнього гравця. За це порушення команді нападаючих нараховується очко. Влучення не зарахо-вується, якщо гравець, який виконав кидок, перетнув лінію або попав в голову.

Варіант 2. Гра проводиться з вибуванням. В цьому випадку виграшні очки не нараховуються і останній гравець, якщо в нього влучать м`ячем, вибуває, гра продовжується до обумовленого часу. Виграє команда, гравця якої зуміють «вибити» більшу кількість суперників.

 

Естафета «Тунель»

 Гравці кожної команди сідають на підлогу в шаховому порядку в дві шеренги так, щоб ступні ніг учасників однієї шеренги знаходились на рівні колін учасників другої шеренги. З обох кінців кожної шеренги стоять два гравця. По сигналу гравець № 1 кожної команди кидає набивний м`яч так, щоб він котився по підлозі до гравця № 2, який, який стоїть навпроти нього в другому кінці шеренги. Щоб пропустити набивний м`яч, учасники виконують перекат назад і піднімають ноги догори, після цього вони знову приймають вихідне положення. Гравець № 2 забирає м`яч і біжить міняти гравця № 1, який сідає на початку шеренги. В цей час гравець, останній в шерензі, піднімається, щоб прийняти м`яч, який кинув гравець № 2. Гра продовжується до того часу, доки всі учасники не побувають в ролі гравців № 1 і № 2.

Варіант. Учасники сидять на підлозі в одній шерензі і замість перекату назад приймають положення упора лежачи позаду.

Варіант. Учасники лежать на підлозі животом донизу в один ряд і під час наближення м`яча приймають положення упора лежачи.