Розвиток та корекція емоційно-чуттєвої сфери длітей засобами арт-терапії на заняттях з образотворчого мистецтва

          КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ПОЗАШКІЛЬНИЙ ОСВІТИ

       "ЦЕНТР ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ" ПЕРШОТРАВЕНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

вул. Кобзаря, 18, тел.(05633)52450, e-mail: cdtnadiya@ukr.net

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА:

РОЗВИТОК ТА КОРЕКЦІЯ

ЕМОЦІЙНО-ЧУТТЄВОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ

ЗАСОБАМИ АРТ-ТЕРАПІЇ

НА ЗАНЯТТЯХ З ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

 

 

 

Номінація:

Формування загальнокультурної компетентності та розвиток емоційно-чуттєвого досвіду дітей та учнівської молоді через художньо-творчу діяльність та мистецтво

 

 

 

 

 Підготувала: керівник творчого об’єднання «Палітра»

 Захваткіна Катерина Олексіївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Першотравенськ,

2023р

Зміст

 

1. Вступ.
2. Основна частина. Визначення та фізіологічні механізми емоцій.
3. Лікар Творчість. Арт-терапевтичні техніки та вправи для використання на заняттях з образотворчого мистецтва.
4. Висновок.
5. Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

В умовах сьогодення, епоху війни, кризи та соціальних змін, при швидкому ритмі повсякденного життя, люди поводяться та почуваються по-різному. Але найбільш беззахисним та безпомічним є дитина. Тільки мудрість дорослих зможе його захистити, адже саме дорослі здатні створити сприятливі умови для повноцінного розвитку дитини. Більшість спеціалістів, які вивчають проблему навчання і виховання дошкільників, наголошують на тому, що емоційна сфера сучасних малюків розвинута недостатньо. Дуже рідко можна зустріти насправді веселу, емоційно благополучну дитину, адже навіть більшість дітей не вміють посміхатись і сміятися від щирого серця.

Причин цього є дуже багато, головна з них полягає в тому, що дорослі у першу чергу спрямовують усі свої зусилля на розвиток інтелектуальної сфери дитини (діти повинні вступити в престижні школи, а потім у вищі навчальні заклади), забуваючи про емоційну сферу і не замислюючись над тим, що недостатньо розвинута емоційна сфера гальмує розвиток інтелектуальної сфери.

Саме емоції відіграють важливу роль у житті дітей: вони допомагають сприймати навколишній світ і реагувати на нього, у результаті визначають усе подальше життя людини, її успішність і місце в соціумі. Для дитини розпізнавання і передача емоцій — достатньо складний процес, що потребує від неї певних знань, певного рівня розвитку. Коли людина передає емоції, вона не тільки робить певний вираз обличчя, але й набуває певної пози, використовує жести, що відповідають тому чи іншому емоційному стану. Дошкільники здебільшого мають недостатні уявлення про внутрішній емоційний стан людини і його прояви.

Ознайомлювати дітей із власними емоціями і вивчати їх необхідно з раннього віку. Це дає можливість дітям у подальшому стати господарями свого життя і не дозволяти емоціям, особливо негативним, управляти словами, думками, вчинками, почуттями вже дорослої людини і, найголовніше, ускладнювати спілкування з оточуючими. Чим молодші діти, тим відкритіше вони виявляють свої емоції. Вони ще не знають, що повинні володіти своїми почуттями за певних ситуацій, і чому саме це необхідно робити. Педагогу необхідно зрозуміти кожну дитину, розібратись у справжніх мотивах її поведінки і бажань, тому що емоції є зовнішнім проявом мотивів. Іноді мотиви приховані від дитини, вона їх не усвідомлює, тому називає сторонні мотиви. Педагогові дуже важливо більше дізнатися про «мову емоцій», адже емоції люди адресують одне одному, спілкуються за їх допомогою. Вихователь, який має певні психологічні та педагогічні знання, а найголовніше — любить дітей, може дізнатися багато чого нового з цього емоційного «мовознавства». Виховання через емоційну дію— це дуже складний процес. Основне завдання полягає не в тому, щоб придушити або ліквідувати емоції, а в тому, щоб належним чином їх спрямовувати.

Емоційне спілкування має бути естетичним, красивим, сповненим теплоти та гуманного ставлення до оточуючих. Комплекс тематичних занять, вправ та ігор спрямовані на:

• розширення уявлень дітей про такі емоції як: радість, сум, здивування, страх, образа, заздрість, провина;

• розвиток уваги до самого себе, своїх емоцій і переживань;

• розвиток уміння адекватно виявляти свої почуття розроблено з тією метою, щоб стимулювати дітей до володіння своїми емоціями і почуттями, навчити їх емоційної саморегуляції, що є однією з фундаментальних рис особистості.

Запропоновані ігри та вправи допоможуть дітям навчитися розуміти індивідуальні особливості інших людей, розуміти емоційні реакції оточуючих, сприятимуть розвитку мови жестів, міміки і пантоміміки; розвинуть у дітей навички спілкування в різних життєвих ситуаціях з однолітками та дорослими. Дуже важливим є залучення дитини до емоційної культури, що сприятиме формуванню емоційно яскравої, морально багатої особистості, яка вміє володіти своїми почуттями. Дітей необхідно навчати «мови емоцій», починаючи з опанування «емоційного букваря», тобто окремих емоцій, переданих за допомогою міміки, жестів, інтонації, і не допускаючи стихійного виховного процесу.

 

Визначення та фізіологічні механізми емоцій

Емоція (душевне хвилювання, душевний рух) - це психічний процес, що відображає у формі переживань особистісну значущість та оцінювання зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини. Емоції потрібні для віддзеркалення суб’єктивного ставлення людини до самої себе і до навколишнього світу.

Будь-яка емоція завжди має декілька складових.

Перша — це суб’єктивне переживання.

Друга — це реакція організму. Наприклад, коли людина збуджена, її голос може тремтіти або підвищуватися всупереч її бажанню.

Третя — сукупність думок, що супроводжують емоцію.

Четверта — це особливий вираз обличчя. Наприклад, якщо людина незадоволена, вона хмуриться.

П’ята пов’язана з генералізованими емоційними реакціями. Наприклад, при негативній емоції ставлення людини до подій, що відбуваються навколо, стає негативним.

Шоста — це схильність до дій, що асоціюються з цією емоцією, тобто тенденція поводитися таким чином, як зазвичай поводяться люди, коли переживають певні емоції. Гнів, наприклад, може призвести до агресивної поведінки. Сама по собі жодна з перелічених вище складових не є власне емоцією. Під час виникнення певної емоції всі ці складові виявляються одночасно. Більше того, кожна з них може впливати на решту складових.

 

Прийнято виділяти такі емоції:

• радість — позитивний емоційний стан, пов’язаний із можливістю достатньо повно задовольнити актуальну потребу; Теоретичні аспекти визначення проблеми емоційного розвитку дошкільника

• здивування — емоційна реакція на раптово виниклі обставини, що не має чітко вираженого позитивного або негативного забарвлення;

• страждання — негативний емоційний стан, що пов’язаний з отриманою достовірною інформацією про неможливість задоволення найважливіших життєвих потреб або цієї інформацією, в достовірність якої вірить людина;

• гнів — негативний емоційний стан, як правило, існує у формі афекту і викликається раптовим виникненням серйозної перешкоди на шляху задоволення виключно важливої для суб’єкта потреби;

• огида — негативний емоційний стан, що викликається об’єктами (предметами, людьми, обставинами та ін.), зіткнення з якими різко суперечить ідеологічним, етичним або естетичним принципам і настановам суб’єкта;

• презирство — негативний емоційний стан, що виникає в міжособистісних взаєминах і спричинене розбіжністю життєвих позицій, поглядів і поведінки суб’єкта з життєвими позиціями, поглядами і поведінкою об’єкта почуття;

• страх — негативний емоційний стан, що з’являється після отримання суб’єктом інформації про реальну або уявну небезпеку;

• сором — негативний стан, що виявляється в усвідомленні невідповідності власних помислів, вчинків і зовнішності не тільки до очікувань оточуючих, але і власних уявлень про належну поведінку і зовнішній вигляд.

 

Найсильнішою негативною емоцією є страх, що визначається як очікування і прогноз невдачі під час здійснення дії, що повинна бути виконана за певних умов. Наступні невдачі у поєднанні з необхідністю повторювати безуспішну дію призводять до страху перед цією дією. Інформованість сприяє подоланню страху.

Страх – це базова емоція людини. І в чистому вигляді страх не добрий і не поганий. Він — лише захисний механізм, який застерігає нас від потенційної небезпеки, допомагаючи нам вижити як біологічний вид. У багатьох випадках це корисно, особливо якщо є реальна загроза здоров'ю та життю людини. Наприклад, страх потрапити під колеса автомобіля зупиняє наше бажання перейти дорогу прямо зараз, на червоне світло. У цій ситуації страх наш друг, адже він несе в собі добрі наміри, оберігає від біди. І боротися із ним не треба. Все, що потрібно - вжити необхідних заходів (дочекатися зеленого світла, забрати у дитини сірники), і, як тільки небезпека мине, емоція теж піде за непотрібністю.

Є й інший страх, з яким ми зустрічаємося значно частіше — страх перед нереалістичними, уявними загрозами. У реальному житті їх немає, і ми вигадуємо їх самі, спираючись на власний чи чужий досвід, сумні картинки з новин чи навіть фільмів жахів. Так ми поступово накручуємо себе і починаємо лякатися помилок, невдач, катастроф, якихось жахливих подій. Самі того не бажаючи, ми починаємо вірити в те, що цей страх для нас є реальним. І самі блокуємо свій подальший рух, зависаючи у переживаннях.

Найбільші страхи наші діти переживають зараз. Адже ми живемо в страшні часи. І якщо дорослі відчувають хвилювання з приводу поточних подій та війни, уявіть, що мають відчувати наші діти. У дітей є вагомі причини переживати занепокоєння. А ми, дорослі, повинні допомогти дітям подолати тривогу і страх.

Зі страхами можна і треба вміти справлятися. Нам на допомогу – засоби арт-терапії.

 

Лікар Творчість

 

Мета терапії - усунення психологічного напруження та формування позитивного образу Я, зниження рівня тривожності, імпульсивності, агресивності, страху і самооцінки.

 

Завдання терапії

• розвивати вміння відбивати актуальний стан;
• коригувати механізми психологічного захисту як демонстративності, негативізму, агресії;
• коригувати тривожність, негативні настанови, соціальні бар'єри;
• розвивати почуття власної значущості;
• формувати способи ефективної взаємодії дітей (уміння домовитися, поступитися, зробити внесок у спільну справу, побачити успіхи інших, оцінити свої переваги);
• заохочувати позитивні форми активності (творчості, ініціативи у вирішенні завдань, стримування негативних реакцій та ін.);
• познайомити із основними емоціями людини;
• розвивати вміння контролювати свої дії;
• розвивати уяву.

 

Очікуваний результат:

•  зниження дитячої тривожності;
•  зменшення рівня страхів;
•  прийняття себе;
•  зменшення агресії в ігровій ситуації;
•  формування диференціації власних почуттів;
•  поява активності та самостійності у пасивних дітей;
•  покращення комунікативних якостей особистості;

• набуття навичок конструктивного спілкування.

 

Отже, якщо ви виявили у себе чи у дитини страхи, з якими вам хотілося б попрощатися, пропоную вам спробувати нескладні техніки арт-терапії. Можна спробувати їх у різних варіантах. Дані техніки багаторазово випробувані великими та маленькими клієнтами та дають чудові результати. А саме: вони перестають панікувати, зникає передчуття невдачі, знижується рівень тривожності, з'являються нові сили. І ще як «побічний» ефект у людей раптом включається творча нотка, вони починають малювати, писати, іншими способами самовиражатися.

 

Техніка «Малюємо свій страх»

Для цієї вправи виділіть 30-40 хвилин часу наодинці з собою. Вам знадобляться кольорові олівці та альбомний лист.

 

Мета: символічне розчинення страху, подолання сумних переживань, зниження емоційного напруження.

Алгоритм: Зробіть 2-3 глибоких вдиху-видиху. Згадайте та сконцентруйтеся на своєму страху, оцініть його інтенсивність за шкалою від 1 до 10.

Візьміть олівці та швидко починайте малювати. Нехай рука просто ковзає по паперу і малює все, що спадає на думку.

Страх можна намалювати по-різному, немає єдиних правил, як він має виглядати. І у кожного він асоціюватиметься з чимось своїм, особистим.

 

Можна спиратися на один із варіантів промальовування страху:

 

1. Образ страху

Спробуйте зобразити страх як предмет, істоту, явище. Щоб краще уявити його, можна поставити собі запитання:

- Який мій страх?

- На що він схожий?

- Якщо уявити страх у образі тварини, то яка вона?

 

2. Відчуття у тілі

Якщо ви вмієте описувати словами та образами свої внутрішні відчуття, говоріть фрази на кшталт «всередині все похололо», «у тілі пішов жар» тощо. Намалюйте ці самі відчуття. Можна зобразити їх на схематичному малюнку тіла, можна просто на білому аркуші.

 

3. Страшна ситуація

Спробуйте намалювати саму лякаючу ситуацію, те, що вас хвилює і хвилює. Не обов'язково намагатись створити художній шедевр, досить схематично показати загальну картину. Це під силу навіть тим, хто наполегливо стверджує, що він «далекий від творчості».

 

4. Випадок, який налякав

Можна намалювати перший випадок, який послужив початком страху.

Згадайте той момент, коли почали боятися. Що випливає з пам'яті? Замалюйте це на папері.

 

5. Маска або лялька страху

Створіть об'ємний образ страху, пограйте в нього, щоб зрозуміти, що втілений страх не є небезпечним, а, можливо, навіть милим.

 

Вибрати спосіб малювання можна інтуїтивно, промальовуючи насамперед те, на що ви більше звертаєте увагу або про що кажете. Пізніше, якщо потрібно, можна спробувати й інші методи, щоб опрацювати страх з різних сторін.

Запропонуйте дитині подивитися на свій малюнок. Як би вона його назвала? Запишіть.

Що робити з малюнком?

Можна, можливо:

- знищити його, а разом із ним і страх;

- домалювати нові деталі, перетворити образ страху на веселий та смішний;

- прикрасити малюнок, щоб образ страху став приємним та добрим;

- подружитися зі страхом, домалювати йому посмішку, галантного капелюшка, квіточку в руці, подаруночка.

- Придумати свій спосіб.

 

Не варто опиратися на власну інтуїцію, не нав'язуйте дитині жодний з варіантів. Можна запропонувати дитині декілька варіантів і обрати той, що найближче до емоційного стану дитини. В різних випадках діти можуть поводити себе по-різному. Деякі “страхи” можуть бути перетворені на друзів чи додепний шарж, інші мають бути знищені: розірвані чи спалені. Нехай дитина вибере той спосіб, який ближче їй в даний момент. Будьте готові до нових способів у різних випадках.

 

Тепер, коли страх знешкоджений, можна вже й поговорити про нього.  Після того, як ви або дитина заспокоїлася, дайте відповіді на питання:

- Що ви намалювали?

- Які почуття приходили до вас під час малювання?

- Чи є зараз ваш страх? Якщо є, який він?

- Що ви відчули під час процедури «позбавлення» страху?

- Як тепер змінилася інтенсивність страху?

 

 

 

 

Вправа «Квітка»

Мета: розвиток уяви, дрібної моторики, зняття емоційної напруги та тривоги, агресії.

Педагог вмикає заспокійливу музику.

«Закрийте очі і уявіть чудову квітку. Як вона виглядає? Як пахне? Де вона росте? Що її оточує? А тепер розплющте очі і спробуйте зобразити все, що уявили. Який настрій у вашої квітки? Давайте вигадаємо історію.

Після виконання завдання діти розміщують квіти на дошці для виставки.

Подивіться скільки красивих, ніжних кольорів ви зобразили.

Діти розповідають свої історії.

 

Терапевтична казка «Диво-кактус»

 Мета: гармонізація емоційного стану, сенсорна стимуляція.

Інструменти та обладнання: пластилін, зубочистки, шаблони квітів з різнокольорового паперу або кабоши квітів,  малюнки жаби та равлика.

Техніка спрямована опрацювання психологічних проблем в агресивних дітей. За рахунок роботи з пластиліном, складного для дитини процесу розминання блоків відбувається перехід внутрішньої напруги до матеріалу. Кактус, що вийшов, є контейнером емоцій дитини. Колючки служать символом агресивних реакцій дитини на навколишній світ, а момент прикріплення до цих колючок квітів може нести корекційну дію.

Казка «Диво-кактус» (Сучкова О.М.)

На сріблястих піщаних просторах жив сердитий кактус. Він був такий похмурий і колючий, що навколо нього утворилася нова невидима перешкода. І кожен хто наближався до нього ближче, ніж його колючки. Щоразу «ойкав» від неприємних уколів. Тому всі в світі називали його кактус «Дрюкаа Злюка». З-за всіх кутів тільки й чулося: «Ти не ходи цією дорогою, там Злюка, що б'ється» або «Злюка, що б'ється, знову побився!», «Злюку, що б'ється, треба по частіше карати, ось тоді він перестане шкодувати». Але треба сказати, що після таких слів колючки у кактуса росли ще більше, і ставали набагато гострішими, ніж були. І в той момент, коли колючки стали дуже величезними, а сонце дуже жарким, раптом пішов дощ. Його краплі були такі великі і свіжі, що всі мешканці піщаних просторів почали бігати під дощем, стрибати через калюжі і голосно сміятися. Через якийсь час дощ скінчився. Виглянуло сонечко, і почало лоскотати своїми променями мешканців піщаних просторів… і тут один із учасників таких веселощів помітив, що на кактусі стали з'являтися гарні квіти. Тоді він підійшов до Злюки, що б'ється. О диво! Колючки зникли зовсім. Тепер на кактусі було багато ароматних квітів, а Злюку, що б'ється, стали називати Чудо-Куктус.

Після прослуховування казки дитина ліпить кактус, протикає її зубочистками, прикрашає квітами.

 

 

 

Вправа «Чарівні мандали»

Мета: допомогти дитині у відреагуванні внутрішніх конфліктів, страхів, агресивних тенденцій, зменшенні тривожності, занепокоєння та почуття провини.

Дітям пропонується розфарбувати на вибір готові мандали-розмальовки. Діти фарбують під спокійну музику.

По закінченню дітям ставляться питання:

• Що ви відчували коли розфарбовували мандали?

• Чому обрали саме ці кольори?

 

 

Вправа «Дерево»

(виконується під заспокійливу музику)

Розповідаємо дітям терапевтичну казку про "Дерево, яке хотіло грати".

В одному чарівному місті мешкало дерево. Воно було зелене, з великими і маленькими гілочками та зеленими листочками. Воно зростало у дворі, поряд із дитячим майданчиком. Щодня дерево бачило, як дітки приносять свої улюблені іграшки та грають разом. А у дерева зовсім не було іграшок. Йому так захотілося пограти в м'ячик, ляльки, машинки, і він заплакав. Поряд проходив хлопчик, який побачив сльози дерева і сказав, друзі давайте одягнемо на дерево іграшки, щоб йому стало весело і воно могло пограти, як ми. І всі діти почали приносити дереву свої іграшки. А дерево більше ніколи не плакало, бо стало веселим.

 Після чого діти ліплять "Дерево з іграшками" із кольорового солоного тіста.

Питання для обговорення:

1. Як називається твоє дерево?

2. Скільки йому років?

3. Що йому подобається?

4. Що йому не подобається?

5. У нього є сім'я(мама, тато...)? Які вони?

6. Що воно любить робити найбільше?

7. Про що він мріє?

8. Тобі сподобалося?

 

Вправа «Привіт пісок»

Мета: зняття емоційної напруги, розвитку дрібної моторики.

Психолог просить по-різному «привітатися з піском», тобто у різний спосіб доторкнутися до піску. Дитина

• торкається піску по черзі пальцями однієї, потім другої руки, потім усіма пальцями одночасно;

• легко/з напругою стискає кулачки з піском, потім повільно висипає їх у пісочницю;

• торкається піску всією долонькою - внутрішньою, потім тильною стороною;

• Перетирає пісок між пальцями, долонями;

Діти описують і порівнюють свої відчуття: тепло – холодно, приємно – неприємно, колюче, шорстке.

 

Вправа «Незвичайні сліди»

Мета: розвиток дрібної моторики, уяви, зняття емоційної напруги.

Психолог пропонує виконати дітям такі дії

• «повзуть змії» – дитина розслабленими/напруженими пальцями рук робить поверхню піску хвилястою.

• «біжать жучки – павуки» – дитина рухає всіма пальцями, імітуючи рух комах.

• «кроказябля» – діти залишають на піску найрізноманітніші сліди, вигадують назву для фантастичної тварини, яка залишила такі сліди.

 

Вправа «Чудове місце»

Мета: розвиток дрібної моторики, уяви, зняття м'язового тонусу, емоційного напруження, тривоги, агресії.

Психолог пропонує дітям побудувати дитячий садок. Перш ніж розпочати будівництво, звучить медитативна музика. «Заплющте всі очі і згадайте те місце в дитячому садку, де Ви почуваєтеся радісними та щасливими, де ви можете грати у свої улюблені ігри і т.д. А тепер розплющте очі і постарайтеся побудувати це чудове місце тут на піску. Цей побудований дитячий садок ви подаруєте друзям, тому що друзям дарують найкраще! »

Психолог пропонує взяти лоточки та підійти до столу, де стоїть колекція мініатюрних фігурок та предметів, і вибрати для себе ті іграшки, які їм необхідні, та побудувати на піску дитячий садок.

Діти розповідають, що вони побудували та описують свої відчуття.

 

 

Вправи «Малюємо настрій» (техніка монотипія)

Мета: спонтанне самовираження, актуалізація почуттів та зняття психоемоційного напруження, розвиток варіативності мислення, сприйняття, креативності.

Дітям пропонується намалювати свій настрій на скляній дошці з наступним друком на папір.

 

Вправа «Морозиво»

Мета: зняття емоційної напруги, зниження тривожності, робота зі страхами, розслаблення.

Психолог розповідає дітям історію: в одному казковому світі, який називався Світ Морозива, жили-були морозива. Вони були червоні, жовті, зелені, сині, блакитні, оранжеві та навіть фіолетові.

Морози дуже любили разом грати в наздоганяйки, лоскотати один одного, гуляти на майданчиках і веселитися. Вони були дружними та веселими жителями. Але це не подобалося злому чаклунові. І вирішив він напустити на місто Морозива ураган, який розтопив усі морозива своїм вогнем і перетворив їх на калюжі.

Але добра фея знала, як допомогти морозивкам стати знову веселими та щасливими. І звернулася вона за допомогою до всіх дітей світу і сказала, хлопчики та дівчатка, візьміть скоріше фарби, олівці, папір і намалюйте морозивкам міцну склянку, яка захистить їх і врятує місто морозива від злого чаклуна.

Психолог пропонує дітям, обрати швидше олівці та фарби, і намалюйте такий стаканчик з морозивом, який врятує ваше морозиво, і зробить його таким самим яскравим, красивим та солодким, як раніше.

Коли закінчите малювати стаканчик з морозивом, прикрасьте його довкола фарбами так, щоб він відчув світ, добро, тепло та щастя.

Дітям ставляться питання:

• Про що була казка?
• Чи сподобалась вона їм?
• Що відчували коли малювали?

 

Вправа «Невидимка. Малювання свічкою»

Мета: розвиток дрібної моторики, уяву, зняття тривоги, імпульсивності, агресії, емоційної напруги.

Психолог пропонує спочатку діти малюють свічкою все, що бажають зобразити на аркуші (або згідно з темою). На аркуші виходить чарівний малюнок, він є, і його немає. Потім на аркуш наноситься акварель способом розмиву. Залежно від того, що ви малюєте, акварель може поєднуватися з тушшю.

Діти розповідають, що вони зобразили.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Далеко не завжди будь-який спосіб працює одразу. Інколи як дорослі, так і діти не можуть звільнитися від страху швидко, не можуть розкритися чи зосередитися на процесі через сильне хвилювання. Проте, дуже часто арт-терапія дозволяє дітям спокійніше сприймати свої емоції. Трапляється, що дитина перестає сприймати свій страх, як щось загрозливе, розуміють, що неприємні емоції підконтрольні й не можуть завадити на шляху до якихось цілей.

Інколи арт-терапія дає лише тимчасовий ефект. Відчуття страху минає на короткий час, а потім знову повертається.

Всі ці варіанти – нормальна реакція, яка залежить від глибини травм та інтенсивності травмуючих факторів. Ви можете спробувати провести терапію повторно, вибрати інший спосіб знешкодження страху, змінити правила.

 

Найголовніше – допомогти дитині поринути в процес емоційно. Немає сенсу проводити сеанс арт-терапії сумісно з іншими справами, на очах у сторонніх людей, яким дитина не довіряє, в шумному місці. Пам'ятайте, ви працюєте з підсвідомістю, а отже потрібно допомогти максимально сконцентруватися на занятті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аляб'єва Є.А. Психогімнастика у дитячому садку

2. Сучкова Н.О. "Арт-терапія у роботі з дітьми з неблагополучних сімей". Сфера, 2008.

3. Панфілова М. А. Ігротерапія спілкування: Тести та корекційні ігри. Практичний посібник психологам. М.: «Видавництво ГНОМ та Д», 2005.

4. Колягіна.В.Г. Арт-терапія та арт-педагогіка для дошкільнят: навчально-методичний посібник. ‒ М.: "Прометей", 2016.

5. Копитін А.І. Теорія та практика арт-терапії. СПб.: Пітер, 2002.

6. Ельконін, Д.Б. Психічний розвиток у дитячих віках: Ізбр. психологічні праці/Д.Б. Ельконон. – К.: Воронеж, 2013.

7. Зінкевич - Євстигнєєва Т. Д., Грабенко Т. М. Корекційні розвиваючі та адаптуючі ігри М.. : Дитинство - Прес, 2002.

8. Юсупова, Г. Х. Особливості особистісного розвитку старших дошкільнят із загальним недорозвиненням мови / [Текст] Г. Х. Юсупова. - М: БІРО,2005.

Загадковий світ емоцій. Розвиток емоційної сфери дошкільників / Упоряд. І. В. Молодушкіна. — 2-ге вид. — Х. : Вид. група «Основа», 2011.— 207, [1] с. : іл. — (Серія «Творчому педагогу»).

Інтернет-ресурси

https://dobrofond.org/yak-dopomogti-ditini-poboroti-strah-z-dopomogoyu-art-terapiyi/

https://psy.systems/post/priemy-artterapii-dlya-prorabotki-straxov