"Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку в зображувальній діяльності"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИКО - ЗОРІЄНТОВАНИЙ ПОСІБНИК

З ДОСВІДУ РОБОТИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор:

            Шереметова Олена Анатоліївна, вихователь-методист ДНЗ № 96 

                                                                     м.Краматорська

 

Куратор:   Войнова С.О., завідувач ДНЗ № 96 м.Краматорська

 

 

 

 

 

 

 

Затверджено на педагогічній раді дошкільного навчального закладу №96 управління освіти Краматорської міської ради (протокол №2 від 22.10.2016 року).

 

 

 

Автор практико-орієнтованого посібника представляє власний погляд на інтеграцію мистецьких видів діяльності дітей дошкільного віку з метою розвитку їх творчих здібностей під час ігрових вправ, на заняттях різних форм і в життєвих ситуаціях, де поєднуються ознайомлення з творами живопису, читання уривків із оповідань, казок, віршів та подальша образотворчість у малюванні. Представлені у посібнику авторські знахідки допоможуть педагогам у створенні розвивального простору, організацію роботи із сприйняття дошкільниками різних видів та жанрів образотворчості, залученні батьків до дитячої творчості. Посібник стане у пригоді педагогам груп із пріоритетним художньо-естетичним напрямком, вихователям дошкільних закладів,  турботливим батькам, які зацікавлені виростити справжню Творчу Особистість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З М І С Т

 

 

АНОТАЦІЯ

ВСТУП

І. Зображувальна діяльність як чинник виховання творчої особистості

ІІ. Сприйняття дошкільниками різних видів та жанрів образотворчості

III. Створення розвивального середовища для розвитку  творчої особистості

IV. Облаштування робочого місця

V. Ознайомлення дітей з кольором

1. Вправи з переживання кольорової гами 

2. «Як затоваришували кольори»

3.  Чорний колір. Гратографія

4.  Ігрові прийоми для відчуття настрою та характеру кольорів

5.  Казка про кольори

6.  Лікування кольором або  хромотерапія

VI. Ознайомлення дошкільників з мистецькими творами

1. Натюрморт

2. Пейзаж

3. Портрет

4. Дидактичні ігри

VII. Малювання. Нетрадиційні техніки малювання

VIII. Залучаємо дітей до світу  живопису. Консультація для батьків

IХ. Конспекти занять

       1. Творча розповідь на тему: «Як би  я намалював весну»

       2.  До нас завітала  казка

       3.  Космічні фантазії

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНОТАЦІЯ

Посібник  «Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку в зображувальній діяльності» створений вихователем-методистом дошкільного навчального закладу №96 «Білосніжка»  м. Краматорська  Шереметовою О.А..

Аватором розглядаються питання розвитку творчості дошкільників з урахуванням їхніх індивідуальних здібностей відповідно до вимог Базового Компоненту дошкільної освіти в Україні. Образотворчу діяльність дітей зорієнтовано за принципом інтеграції мистецьких видів діяльності: під час ігрових вправ, на заняттях різних форм і в життєвих ситуаціях поєднуються ознайомлення з творами живопису, читання уривків із оповідань, казок, віршів та подальша образотворчість у малюванні. Допомогти дитині набути досвід у сприйнятті навколишнього світу покликані подані в посібнику дидактичні ігри, де вихованці вирушають в уявні подорожі, споглядають твори мистецтва.

          Оскільки для розвитку творчої особистості велике значення має розвивальне середовище, зроблено спробу організувати його за освітніми лініями Базового Компоненту. Сприйняття різних мистецьких творів спрямовується на те, щоб дитина отримувала від цього емоційно-естетичну насолоду.

          Представлені в посібнику методичні поради щодо творчого застосування нетрадиційних технік малювання знадобляться педагогам при організації роботи з дітьми - дошкільниками. Калейдоскоп розвивальних вправ знайомить із варіантами створення оригінальних художніх робіт у нетрадиційний спосіб, де можуть використовуватися незвичні матеріали.

          Вплив сімейного виховання на розвиток особистості важко переоцінити, саме тому особлива увага  в даному посібнику  надається співпраці педагогів дошкільних навчальних закладів із родинами щодо залучення дітей до світу живопису.

          В посібнику конспекти занять наведені повністю або частково. Вихователі можуть використовувати їх на власний розсуд з урахуванням індивідуальних особливостей дітей, умов проведення занять тощо.

          Зразки дитячих робіт, послідовність виконання окремих технік в зображувальній діяльності, що увійшли до ілюстративного ряду, стануть для дитини стимулом до наслідування та подальших творчих пошуків.

       Автор не випадково зупинилася на питанні розвитку творчих здібностей дошкільнят в зображувальній діяльності, адже відомо, що в сучасному світі, де поряд із надіями живе тривога про долю людства й  планети, люди, що найбільш прогресивно мислять, бачать усю важливість виховання майбутніх поколінь у дусі гуманізму. В умовах естетичного розвитку й естетичного виховання, на відміну від інших форм виховання, задіяні всі рівні розвитку людини як представника роду: біологічний, психофізичний і культурний. Людина майбутнього повинна бути творцем, особистістю з розвиненим почуттям краси й активним творчим началом.

        В естетичному розвитку дітей центральною є здатність до сприйняття художнього твору й самостійного створення виразного образу, що відзначається оригінальністю (суб’єктивною новизною), варіативністю, гнучкістю, рухливістю… Ці показники стосуються як кінцевого продукту, так і характеру процесу діяльності, з урахуванням індивідуальних особливостей і вікових можливостей дітей.

       Художня діяльність ― провідний спосіб естетичного виховання дошкільнят, основний засіб художнього розвитку дітей із раннього віку. Отже, художня діяльність в даному досвіді роботи виступає як змістовна основа естетичного ставлення дитини, є системою художніх дій, спрямованих на сприйняття, пізнання та створення художнього образу з метою естетичного опанування світу.

      Дошкільник у своєму естетичному розвитку проходить шлях від елементарного наочно-почуттєвого враження до можливості створення оригінального образу адекватними виражальними засобами. Рух від простого образу-уявлення до естетичного узагальнення, від сприйняття цільного образу як одиничного до усвідомлення його внутрішнього змісту й розуміння типового здійснюється під впливом дорослих, що передають дітям основи соціальної та духовної культури.

      Сучасний погляд на естетичне виховання дитини передбачає єдність формування естетичного ставлення до світу й художнього розвитку засобами образотворчого мистецтва в естетичній діяльності, а це передбачає:

 -  розвиток естетичного сприйняття художніх образів (у творах мистецтва) і предметів (явищ) навколишнього світу як естетичних об’єктів;

-   створення умов для вільного експериментування з художніми матеріалами й інструментами;

- ознайомлення з універсальною «мовою» мистецтва засобами художньо-образної виразності;

- збагачення індивідуального художньо-естетичного досвіду: «осмислене читання» ― розпредметнення й опредметнення ― художньо-естетичних об’єктів за допомогою уяви й емпатії;

-  розвиток художньо-творчих здібностей у продуктивних видах дитячої діяльності;

-    виховання художнього смаку й почуття гармонії;

-  створення умов для багатоаспектної й захоплюючої активності дітей у художньо- естетичному опануванні навколишнього світу;

-    формування естетичної картини світу й основних елементів «я-концепція творця».

           Загальновідомо, що художній досвід передається дитині в різних напрямках та видах творчої діяльності. Дитина здобуває основи знань і уявлень про різні види мистецтва, починає опановувати їх «мову» ― образотворчо-виражальні засоби. На цій основі в дитини формуються практичні художні вміння й у результаті ― формується досвід художньо-творчої діяльності. Педагог має знати, що найбільш важливими в естетичному досвіді є здібності, які дозволяють дитині самостійно переносити свій досвід (уже знайоме й опановане під керівництвом дорослого або в співтворчості з ним) у нові умови й самостійно застосовувати у творчих ситуаціях.

          Вихователь (дорослий) виступає як провідник загальнолюдського й власного, особистого культурного досвіду. Тільки використовуючи кращий педагогічний досвід можна забезпечити розвиток індивідуальності дитини, урахувати освітні запити родини, рівень і спрямованість роботи дошкільних освітніх закладів, а також сприяти розвитку ініціативи і творчості педагогів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЛОВО ВІД АВТОРА

 

Зображувальна діяльність відіграє велике значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Під час зображувальної діяльності дитина має можливість доступними засобами виразити свій емоційний стан, своє ставлення до навколишнього світу, вчиться самостійно створювати прекрасне, помічати його в повсякденному житті, у творах мистецтва.

Під час виконання робіт із зображувальної діяльності в дитини відбувається тренування рухів пальців рук. Відомо, що розвиток зон мозку, які відповідають за мовлення, відбувається під впливом імпульсів, що йдуть від пальців. Якщо розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток мовлення, хоча загальна фізична активність дитини при цьому може бути нормальною.

Стимулювання мовленнєвого розвитку дітей шляхом тренування пальців рук є одночасно й підготовкою руки до письма. Таким чином, стає зрозумілою важливість засвоєння дітьми вмінь і навичок із зображувальної діяльності  саме на етапі дошкільного виховання.

В дитинстві мені найбільше подобалися малюнки на вільну тему. Ось тоді, нарешті,  можна було вирватися за рамки обмежень, дати волю фантазії! Адже дорослі постійно намагаються навчити дітей прийомам «як намалювати все правильно». А якщо в навчанні мистецтва не пригнічувати дитячу довіру своїм почуттям, своїй руці, своїм можливостям, а спиратися на них? Потрібно лише створити умови, за яких усі знання діти одержують через свій особистий досвід у результаті своєї художньої практики.

Працюючи з дошкільнятами, завжди пам’ятаєш, що все велике починається з малого. Тому потрібно якомога раніше розпочинати розвивати у дітей логічне та абстрактне мислення, фантазію, спостережливість та увагу, формувати художньо-творчі навички. Дошкільникам треба навчитися бачити красу, відчувати її, реагувати на красиве емоціями і почуттями. Але дитина самостійно не розвине чуттєве сприйняття світу і не сформує естетичне ставлення до нього. Вона потребує підтримки дорослого.

Щоб краще допомогти своїм вихованцям ввійти в світ прекрасного, ми детально ознайомилися з напрацюваннями Шелестової Л.В., Горошко Н.А., методології ТРВЗ. На основі отриманих знань, спираючись на досвід дітей, їх інтереси, намагалася компенсувати недостатність знань вихованців у повсякденному житті (під час спостережень, бесід, розгляду об’єктів), у поєднанні із різними сферами життєдіяльності. 

Особливого значення  в зображувальній діяльності я надаю формуванню відчуття кольору, адже колір займає особливе місце в ряді виражальних засобів і рано освоюється дітьми. Опанування кольору як засобу виразності має свою динаміку: від однобарвності через багатобарвність до чітких співвідношень кольорів і до засвоєння законів кольоропоєднання.

Я помітила, що ознайомившись із кольорами веселки та їх послідовністю в спектрі, дітям легше зрозуміти і кольорову модель тижня та послідовність днів.

Для розвитку уяви, творчої активності використовую нетрадиційні техніки малювання, що демонструють незвичне поєднання матеріалів та інструментів. Малювання зубною щіткою, губкою, ватними паличками, картопляними штампиками, пальцями викликає у дітей сплеск емоцій: подив («Замажуться пальці»), радість («А гарно виходить»), задоволення («Я зміг!»).

Розв’язувати композиційні завдання та розвивати вміння розрізняти жанри живопису допомагають дидактичні ігри та вправи, які широко використовую у повсякденному житті.

Вихованцям подобається з готових зображень створювати натюрморт, портрет, пейзаж. За допомогою практичних дій малюки краще засвоюють поняття «композиція», «перспектива».

Оволодіння дитиною не лише певною сумою знань і вмінь, але й здатністю в розумних межах фантазувати, активно мислити, ризикувати ― завдання не з простих, і що раніше починати це робити, то краще, доки у малюків ще не сформоване стереотипне мислення.        

 

 

 

 

І. Зображувальна діяльність як чинник

виховання творчої особистості

 

 Творча діяльність дошкільника складається з багатьох компонентів. Її специфічна складова – фантазія: найвища напруга особистих емоційних і духовних сил, коли задум стає реально існуючим «художнім явищем» і втілюється в «художньому витворі».

Творчість в образотворчій діяльності дошкільника — це здатність знаходити ідеї в складних, незвичних ситуаціях, нестандартно бачити й використовувати реальні предмети; здатність змінювати форму об’єкта, щоб він виступав у новій якості; здатність оригінально використовувати й поєднувати різні засоби художньої виразності з елементами інтеграції видів образотворчої діяльності, -- результатом чого є власний художній твір.

Дитяча образотворчість дає змогу розкритися типовим та індивідуально-особистісним рисам. Кожній дитині притаманні свій склад розуму, своя логіка; її думки свіжі, цілісні, а в душі заховано багато невимовленого змісту, який шукає собі найкращого вираження. Кожен по-своєму індивідуальний, неповторно сприймає предметний світ і відтворює його на площині за допомогою певних художніх прийомів, матеріалів та технік.

Творчість в зображувальній діяльності дошкільника — складне особистісне утворення, в основі якого лежать емоційне сприймання, зображальні вміння, знання, навички, задатки загального та специфічного характеру.

Щоб надати творчого характеру образотворенню дитини як складової  різнобічного розвитку особистості, необхідні відповідні педагогічні засоби, зокрема:

•                 створення емоційно насиченого середовища;
•                 ігри на засвоєння певних знань і оволодіння зображальними навичками та вміння;
•                 вправляння у різних видах образотворення;
•                 самостійна образотворча діяльність дитини.

 

Відомо, що самопізнання і пізнання навколишнього світу реалізуються через безпосередні почуття. Зустрічі дитини з творами живопису, казками, цікавими явищами та об’єктами довкілля допомагають помічати красу, радіти й дивуватися їй, виявляючи свої почуття. Хвилювання, збудження, радість, острах, втіха чи невдоволення характеризують ставлення дитини до того, що її оточує. Слухаючи й вивчаючи художні твори, спостерігаючи природні явища, вона переймається первинними естетичними емоціями, які впливають на зміст і динаміку її сприймання, уваги, уяви, мислення, пам'яті.

Розглядаючи й милуючись твором живопису, графіки, декоративно-вжиткового мистецтва, дитина має змогу не лише побачити його зовнішні характерні ознаки, а й «зануритись» у нього, почути шелест листя, відчути на щоках теплий вітерець, гру сонячного зайчика на долоні, вдихнути пахощі осіннього лісу, морського бризу або квітучої яблуні. Вона прагне передати свої почуття словами, інтонацією голосу, а бажання відтворити їх у зримих образах спонукає взятися за олівець, фломастер, пензель.

Цілісно сприймати предмет чи явища дітям допоможуть попередні спостереження у групі, надворі, на прогулянці – ознайомлення з кольорами та відтінками, співвіднесення їх з порами року, природними явищами.

   Розвиткові творчості дошкільника сприяє підтримка дорослого у бажанні слухати, реагувати, наслідувати, повторювати, розглядати, обстежувати й емоційно-ціннісно сприймати все, що навколо нього. 

Дитина набуває образотворчих умінь поетапно завдяки відповідній послідовності виконуваних нею творчих завдань. В основі їх лежать певні зображальні технічні засоби та знакова система символічного малюнка, яку вона засвоює ще змалку. Саме образами-символами дитина починає спілкуватися з дорослими й однолітками, а доброзичлива підтримка батьків та вихователів значно сприяють реалізації природного художнього потенціалу проявам творчої індивідуальності. Атмосфера зацікавлення, заохочення, самостійності та урізноманітнення видів зображувальної діяльності спонукає до творчості.

Певний час образотворча діяльність дитини спрямовувалася на кінцевий результат – оволодіння певними технічними уміннями та навичками. Нині ж акцент змінився у напрямку власне образотворення.

На сучасному етапі пріоритетним є надання уваги самому процесові образотворчої діяльності.

Цей процес ґрунтується на сприйнятті образів та відтворення їх у слові, пластиці, малюнку. Коли діти працюють, педагогові бажано послуговуватися поетичними засобами виразності супровідного мовлення, вдаючись до образних порівнянь, вживаючи слова, що визначають моральні якості людини (добрий, милосердий, доброзичливий, мудрий, людяний, жадібний, злий, недобрий, сором’язливий, працьовитий, совісний, чесний, мужній ), і прагнучи ввести їх до активного словника дитини. Доречні будуть і специфічні зображальні терміни: холодні та теплі кольори, тло, світлотінь; фарби – яскраві, соковиті, розмиті, прозорі, насичені; колірна гама і пляма, палітра кольорів; слова, пов’язані з композиційною побудовою картини: план картини, побудова в крузі, прямокутнику, трикутнику, на смузі, в русі чи у статиці. Діти отримують практичний досвід від дорослого, тож йому варто оперувати й певними художніми термінами: колорит, повітряна легкість, композиція, рівновага, ритм, симетрія, простір, динаміка, зображення, стилізація та ін.

В ході образотворчої діяльності у дітей формуються відчуття ритму, гармонії, позитивні моральні якості, почуття, що забезпечують розвиток творчості, всебічний розквіт особистості, навчають сприймати прекрасне. Кращі зразки народного та авторського мистецтва допомагають виховувати почуття національної гідності, сприяють збереженню народних звичаїв, промислів, викликають інтерес до мистецьких творів, пробуджують власні творчі зусилля. Слід залучати дошкільнят до витоків духовності, використовуючи український фольклор та народно-вжиткове мистецтво.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Берізка листям шелестить

Поняття мазка

 

 

Тема: Рівномірне розміщення мазків.

 

Мета: Формувати в дітей гармонійно розташовувати однорідні елементи по всій площині аркуша, вміння орієнтуватися в площині аркуша паперу; закладати основи екологічного виховання; дати знання в галузі охорони природи; активізовувати пізнавальну діяльність у процесі спілкування з природою; розвивати емоційно-чуттєву сферу дитини; продовжувати розвивати дрібну моторику; формувати просторове мислення; виробляти елементарні уявлення про цілісність живої природи й людини.

Обладнання й матеріали: робочий зошит, демонстраційні таблиці із зображенням різних дерев, ємність для води, фарби, пензлик № 4, серветка, ілюстрації дерев.

 

Хід заняття

 

В и х о в а т е л ь . Давайте візьмемо пензлик «дзьобиком», а три пальчики-крильця міцно пригорнемо до долоньки. На них дуже зручно спирається пензлик. Змочіть пензлик у воді. Зайву воду потрібно витерти об край баночки з водою. Наберіть фарбу на пензлик. Однією ручкою тримаємо аркуш паперу, щоб він не втік. А другою малюємо. Ліктик повинен лежати на столі. 

Не прості, а кольорові,

Що за баночки такі,

Варто тільки пензель взяти,

Починаєм малювати.

Пензлем в баночці хлюпочем,

Помалюємо, а потім

Ми у воду пензель вмочим.

Не тримайте довго пензлик у воді, інакше він скривиться і малювати буде незручно. Проводити пензликом по поверхні паперу буде легко, не натискаючи на нього. Не слід терти пензликом по паперу.

Вихователь стежить за тим, щоб дитина тримала пензель трьома пальцями. Пензлик має бути твердим. Під час малювання його потрібно тримати під кутом до паперу. Пензель повинен рухатися за напрямком ворсу. Можна сказати, що коли ним рухати в  протилежному напрямку, то його «волоссячку» буде «боляче».

 

 

 

 

 

 

 

 

II. Сприйняття дошкільниками різних видів

та жанрів образотворчості

 

Ознайомлення з жанровим живописом закладає початкову основу у формуванні вміння висловлюватися щодо подій та явищ, активізує інтерес до життя країни, видів людської праці, до цінностей, які створює народ. Важливо розкрити перед дитиною картину навколишнього світу, побуту, праці людей (в сім’ї, на виробництві, в полі тощо), значення праці самого художника, його майстерність, а також мотиви, які спонукали його написати цю картину. Варто звернути її увагу на те, що власні враження, відчуття та емоційний стан художник розкриває за допомогою кольору, лінії, плями, композиції, фактури. Детально розглядаючи мистецький твір, дитина зможе визначити емоційне наповнення його змісту, розповісти, що вона бачить на полотні та що відчуває, пояснити, чому художник обрав дану тему, які засоби виразності використав, щоб розкрити сюжет, настрій задуманого й виконаного ним.

Мистецтво розвиває розумову діяльність дошкільника: вміння робити узагальнення на основі аналізу, порівнювати й пояснювати.

Для дитини важливо вміти логічно вибудовувати й висловлювати свої міркування, робити висновки, які постають після ознайомлення з мистецькими творами. Педагог знайомить її з різними видами та жанрами образотворчості: з живописом (пейзаж, портрет, натюрморт, казковий, побутовий, анімалістичний живопис), із графікою, скульптурою, архітектурою та декоративно-вжитковим мистецтвом. Навчає розрізняти їх за зображувально-виражальними засобами; посилює емоційні враження від супроводу сприйняття художнього образу відповідною музикою, поезією, казками, прислів’ями тощо. Так формується правильне розуміння життєвих явищ, ціннісне ставлення до них, естетичні оцінки; розвивається чутливість до гармонії кольору й уяви, до виразності лінії, форми та об’єму.

Ознайомлювати дошкільнят із творами образотворчого мистецтва допомагає принцип «занурення» у картину, заглиблення в тему. Дитина навчається порівнювати власний досвід із досвідом людей, зображених художником, переносити в реальні життєві ситуації способи взаємин між людьми, сприйняті в жанровому живопису. У такий спосіб закладається основа для формування уявлень про порівняння, узагальнення та систематизацію. Відповідно розвивається й потреба порівнювати явище, зображене у мистецькому творі, з реальною дійсністю, бачити відображену художником красу людських вчинків. Це проявляється у дитини спочатку в емоційних і мовленнєвих реакціях, а потім, при подальшому ознайомленні з мистецтвом, і у власній образотворчій діяльності.

З’ясовано, що з-поміж різних жанрів живопису дошкільнятам найближчі картини на побутові теми та натюрморти. Вони співзвучні їхньому життєвому досвіду: відтворюють реальні предмети вжитку, а почуття, змальовані художником, не раз переживалися й насправді. Неабияку цікавість у всіх дітей викликають зображення тварин, природи, персонажів знайомих казок та оповідань. Героїчна тематика (епізоди боїв, відпочинку, військова техніка), праця дорослих на виробництві (будівельників, водіїв різних машин, потягів, пілотів, космонавтів) та анімалістичні картини більше приваблюють хлопчиків. Дівчатка ж полюбляють анімалістичні, казкові, побутові сюжети, про працю дорослих (лікаря, вчителя, артиста). Сприймаючи художні образи в мистецькому творі, діти співпереживають із героями, а оцінюючи моральний зміст картини, часом змінюють власну поведінку на кращу, йдучи за ідеєю художника. Вони, до того ж, починають по-новому розуміти красу: поєднання форм, ліній, кольорів, ритміку рухів, міміку обличчя.

Найважче малим збагнути композиційну побудову картини. З допомогою дорослого діти засвоюють, що композиційний центр можна виділити кольором, величиною, формою. Самостійно здатні зрозуміти, що художник розміщує найголовніше у своїй картині на передньому плані, зображуючи предмети і людей крупним планом. А в музеї чи картинній галереї споглядаючи оригінальні твори, діти вчаться сприймати світлотінь, лінію, ритм, різну техніку письма. Ці зустрічі, а також розглядання репродукцій доброї якості глибоко вражає дитину, пробуджує інтерес до мистецтва. Осягнувши виражальні засоби пейзажу, старші дошкільники легко переносять їх на інші жанри, наприклад портретний, і самостійно доходять висновку, що й портрети людей пишуть по-різному.

Міським дітям емоційно близькі картини, де відтворене середовище, в якому вони живуть: міські пейзажі, автомобілі, праця людей міських професій, а сільську тематику, особливо у класичному живопису, вони сприймають недостатньо. Так, розглянувши картини П.Левченка  «Водяний млин», «Дінець», «Вітряки», С.Васильківського  «Підторжя», «Напровесні», «Після дощу», міські діти відчували труднощі, коли описували їхні сюжети, позаяк це середовище було їм далеке. А отже, педагог має збагатити їхній досвід відповідними розповідями, поясненням, звернутися й до літературних творів. У ході бесід із дошкільнятами дорослий звертає увагу не лише на основний зміст, сюжет картини, а й на її емоційне тло, формує особистісну позицію у сприйнятті творів образотворчого мистецтва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

III. Створення розвивального середовища

для розвитку  творчої особистості

 

Дитина зростає і розвивається в певному середовищі, тож і виросте такою, якою воно формує її. У сірому побутовому оточенні важко стати яскравою особистістю.

 Щоб збагатити середовище вихованців і надати йому ознак розвинутості, педагогові варто подбати не лише про наповнення його ігровими атрибутами, художніми матеріалами, про навчання правил користування ними, оцінювання тощо, а й про те, як досягати узгодженості зовнішніх та внутрішніх якостей дошкільника. Відтак організація розвивального середовища за освітніми лініями Базового Компоненту орієнтує на створення сприятливих умов формування особистісної культури дитини.

Зокрема, змістом розвивального середовища у сфері «Дитина у природному довкіллі» нехай будуть щоденні спостереження за розмаїттям і багатством природних об’єктів та явищ, що сприяє інтенсивному пізнанню навколишнього світу. Можна зіставляти явища природи з порами року, з частинами доби, порівнювати, обстежувати форму, забарвлення свійських і диких тварин, птахів, колір квітів у природі та в мистецьких творах; досліджувати природні матеріали (глину, вугілля, крейду, пісок, камінці, мушлі, листя, насіння, плоди дерев). Ознайомлювати з предметами і явищами довкілля під час прогулянок, експериментувати з природними матеріалами (сухим та вологим піском, мокрим снігом тощо) –на подвір’ї й на практичних заняттях у груповій кімнаті. Естетичне ставлення дитини старшого дошкільного віку до природного світу свідоме й активне, вона здатна не лише сприймати красу довкілля, а й певною мірою відтворювати її, спираючись на набуті знання та вміння. Отже, доцільно розширювати простір її образотворчої діяльності, надавати змогу вільно й вигадливо користуватися фарбами та різними художніми матеріалами.

За освітньою лінією «Дитина у світі культури» введення дошкільника у світ практичної і духовної діяльності людини формуватиме потребу реалізувати свої творчі здібності, вміння радіти витворам – власним та інших людей. Оволодівши мистецькою діяльністю дитина усвідомить себе творчою особистістю, яка здатна емоційно-ціннісно ставитися до рукотворного світу. Долучаючи її до національної та світової культури, педагоги виховуватимуть у неї уміння бачити, відчувати, милуватись і захоплюватись чарівним світом мистецтва, розвиватимуть інтерес до національних культурних надбань, до народної творчості.

Організоване педагогом предметно-ігрове середовище дітей розширюватиме їхні можливості обирати й використовувати різноманітні матеріали, поглиблюватиме уявлення про те, як твориться складний художній образ, удосконалюватиме вміння дитини передавати настрій, емоції, рух в образотворчій діяльності, завдяки чому кожна її художня робота набуватиме індивідуальних рис. Реалізації та втіленню дитячих задумів сприятиме насичення середовища інструментами й матеріалами доброї якості: знадобляться папір для акварельних та графічних робіт, м’які пензлики – круглі та пласкі, кольорова гуаш, різноколірні олівці та фломастери, крейда.

 

 

ІV. Облаштування робочого місця

 

Робоче місце дитини для малювання має бути відповідно обладнане: потрібні мольберт, стілець, підставка чи столик із тацею, де розміщують посуд із водою, пензлики, серветки для витирання та просушування пензлів, фарби, олівці фломастери тощо. На жаль, не кожний дитячий садок забезпечений стандартними мольбертами, але, маючи бажання, фантазію і вправні руки, можна перетворити старий стілець на досить зручний для малого мольберт.

Під невеликим кутом розміщують малювальну дошку – її можна виготовити із фанери, пресованого картону значно більшого розміру, ніж аркуш паперу для малювання. Щоб дошка не ковзала по поверхні стільця, на сидінні прилаштовують рейку. Папір прикріплюють до малювальної дошки (планшета) канцелярськими кнопками, затискачами, прищіпками для білизни абощо.

Для роботи бажано мати як мінімум три пензлі, наприклад, виробництва VGR: один - №№ 9-10, повний, грубий, з металевою оправою діаметром 0,5 см та ворсом завдовжки 2,0-2,5 см, щоб малювати на великій площині (робити мазки, розмивку, заливку частини чи всього тла роботи); другий - №№ 5-6 із металевою оправою діаметром 0,3 см та ворсом завдовжки 1,2-1,5 см, щоб промальовувати дрібні деталі малюнка та елементи розпису.

Попередньо добирають та заготовляють папір для малювання. Найраще малювати на закріплених аркушах паперу А3, але зазвичай у дошкільних закладах використовують альбомні аркуші паперу А4. Неприпустимо пропонувати дітям малювати на половинках А4.

Наявність найрізноманітніших допоміжних матеріалів спонукатиме дитину фантазувати, робити власні відкриття, експериментувати. І чим систематичніше дорослий підтримуватиме зрослі можливості дитини, тим інтенсивніше розвиватимуться її художні здібності й емоційна сприйнятливість як важлива особистісна якість. Завдання педагога – збагатити дошкільника відповідними знаннями та уміннями, навчити його користуватися художніми матеріалами та інструментами, застосовувати різні техніки, а дитина вже сама обере те, що їй потрібно для реалізації власних задумів. Поява вибіркового ставлення до різних видів образотворчої діяльності свідчитиме про подальшу динаміку особистісного розвитку.

Ігрові, художньо-рольові, художньо-дидактичні вправи сприятимуть інтенсивному пізнанню навколишнього світу з його природним розмаїттям та багатством явищ. Доцільним також буде прийом уявної ситуації («Я художник різних жанрів», «У місті образотворчого мистецтва») та пошукової («Яке воно, море?», «Якого кольору сніг?», «Осінні мелодії» «Глечик добра і зла»). Знадобляться й різні матеріали: гуаш, пастель, акварель, фломастери, графітні й різноколірні олівці, папір тощо.    

Продумана організація індивідуальних та колективних видів дитячої образотворчої діяльності, створення ігрових ситуацій, добір доступних художніх технік, користуючись якими дитина гарантовано досягатиме успіху, не лише дає їй втіху, а й помітно змінює стосунки з однолітками, підвищує самооцінку, поліпшує самопочування й стає своєрідним пусковим механізмом для розвитку особистості.

 

V. Ознайомлення дітей з кольором

 

З чого ми, вихователі дошкільних закладів, починаємо роботу з навчання дітей малювання?

Ознайомлюємо з формою певного предмета, його кольором, і відразу вставляємо (вправляємо) колір у рамку, тобто форму. Наприклад, малюючи червоні стрічки для ляльки, акцентуємо увагу на тому, якою має бути лінія, як її намалювати, яким кольором, але про сам колір повідомляємо мало. А виявляється, що він плаче і сміється, розповідає і мовчить, шепоче і кричить, сварить і мирить, співає і танцює, сумує і радіє, сміливо виступає вперед і скромно стоїть у куточку.

Ми справді не створюємо умов для пізнання кольору, не вчимо переживати його, жити в ньому і з ним, висловлюватись мовою кольору. Але найперше – слід охарактеризувати особливе положення кольору стосовно його до малюнка і лінії.

Чорний і білий всередині світу кольору відіграють роль свого роду кордонів. Як у чорному, так і в білому наші душевні відчуття завмирають, але обидва ці кольори збуджують життя наших уявлень, завдяки чому ці два кольори знаходять особливе, тільки їм властиве вираження в малюнку.

Потрібно дати можливість відчути те, що кольори передовсім промовляють до людини, бо в кольорах приховано цілий світ. Потрібно також дати відчути те, що самі кольори перемовляються між собою (не символічно і алегорично, а художньо). І тоді дорослі побачать, як поступово, виходячи з цього художнього відчуття, дитина починає створювати фігурки.

Про що розповідають один одному червоний і жовтий кольори?

Про щось веселе: вони радіють одне одному.

Про що розповідає червоний колір синьому?

Про щось мужнє: вони сильні серйозні разом.

А жовтий і синій кольори? Вони обоє мають таємницю, пізнати яку можуть тільки разом. Вони стають зеленим кольором. Вони дарують це світу, яким прикрашають всю землю.

А чорний і синій кольори? Вони сумні та безмовні.

А чорний і червоний кольори? Вони палають ненавистю.

Синій і фіолетовий кольори? Вони смиренні, лагідні, побожні.

Червоний колір розмовляє голосно, він може бути навіть трішки задерикуватим; синій – сповнений тиші, він завжди скромний.

Зелений – надійний, він уселяє довіру, фіолетовий колір - урочистий, жовтий завжди радісний, готовий допомогти.

Тут перед нами розкривається цілий духовний світ. Ми разом з дітьми споглядаємо його із зовні, так із середини. Все стає живим. Самі кольори розповідають нам про свій власний світ.

І так дитина вчиться занурюватись у світ кольорів, у переживання душі, що по суті одне й те ж саме. Ми самі разом з дітьми стаємо кольором, ми вчимося думати, відчувати, жити як колір. Ми вчимося розуміти, що це не наша радість, не наше страждання, а що це самі кольори радіють і страждають. Вони справді починають діяти і перемовлятися між собою і нами.

Чудову можливість для розуміння дітьми кольорової перспективи дає вправа «Перевертання». Дитині даємо завдання: «Тут, у центрі твого аркуша, є жовта пляма, зроби її синьою. Зроби так, щоб решта кольорів на картині також змінилася». Ґрунтовне заглиблення в колір відбувається тоді, коли дитина має змінити один колір, а потім відповідно до цього змінити всі інші кольори так, щоб кожен з них опинився точно на своєму місці.

 

1. Вправи з переживання кольорової гами

 

Нанесемо світло-жовтий колір на білий аркуш паперу. Спробуємо пережити суперечності між цими двома кольорами і простежувати їх взаємодію. Як поводить себе жовтий в білому? Нагромаджується чи розсіюється? Концентрується в собі чи розчиняється? Розмиємо краї плями так, щоб утворився поступовий перехід від жовтого до білого, і побачимо, що жовтий охоче розширюється, відкривається назустріч білому. Однак в міру того, як він розмивається ззовні, дедалі відчувається його потреба стати сильнішим зсередини. Розвивається динамічний процес напруги і розслаблення, в якому виражена рухливість і промениста сила жовтого. Ми пробуємо врівноважити ці силові співвідношення. Виникає зовнішній простір.

2. Нанесемо холодний синій колір, він стає в іншу позицію до білого, йому близька тінь. Синій також є рухливим, і в цій рухливості він якнайкраще проявляє свою сутність.

Він стягує свої сили до периферії, завдяки чому створює область світла всередині, діє врівноважуючи. Виникає внутрішній простір, який можна відчути душею.

3. Нанесемо червону (кіновар). Сила абсолютно іншої якості виступає нам назустріч, чи, точніше, наповнює нас. Ми відчуваємо сильну протидію білому, яку спокійну формує червоний. Ніщо не примушує його відмовитись від своєї форми. Якщо ми дамо йому можливість розтікатися, то зможемо простежити, як він втрачає свою силу.

4. Що менше крок переходу одного кольору до іншого, то більше це сприяє вихованню витонченого відчуття кольору. Спробуймо ще раз нанести світло-жовтий, і зробимо його теплішим, додавши трішечки червоного. Що більше ми додаємо червоного, то більше помаранчевий закріплюється сам в собі стосовно білого. Спробуйте вловити ту мить, коли жовтий втрачає здатність випромінюватись. Дедалі прагнучи самоствердитись, він замикається від свого оточення.

5. Повернімося ще раз до світло-жовтого і зробимо його більш холодним, додаючи синій, чим збільшимо його рухливість. Він лише трішки розпливається за межі плями і наразі зникає. Якщо зробити жовтий ще холоднішим, то він втрачає свою здатність випромінюватись. Його блиск зникає. Він стає твердим і нерухомим. З’являються різні відтінки зеленого. Якщо ми й далі будемо додавати синій колір, то зелений втратить свою твердість.

6. Нанесемо тепер чистий синій: ми бачимо, як ця твердість повністю зникає, колір знову стає рухливим у собі. Ми шукаємо в обох напрямках ті кордони, за межами яких синій втрачає рухливість. Рухаємося від синього до синьо-фіолетового, від теплого червоного до холодного червоного і червоно-фіолетового. В обох випадках ми бачимо, як колір намагається розширитись і спокійно перебувати  в своїй площині, як це сталося з зеленим. Однак кольори бажають залишитися в обмеженому просторі, а хочуть нескінченно поширюватися. Але в синьо-фіолетовому знову помічаємо перевагу синього кольору.

Для того, щоб розвинути у дитини точніше відчуття кольорових відмінностей і особливостей зовнішніх виявів кольору, потрібно проробити цю вправу покроково. Виходить зовсім інший ефект, якщо починати послідовність з червоного і йти до жовтого, пережити стійкість в зеленому, розчинитися в синьому і далі, через фіолетовий, повертаючись до червоного, ніби знову повернутися до самого себе.

Ми можемо починати з будь-якого кольору. При цьому переживання шляху, а значить і переживання нашої власної сутності, в кожному випадку буде іншим. Такі процеси містять великі педагогіко-терапевтичні можливості.

Ми маємо розвивати в дитині здатність тонко відчувати дію кольорів та їх найменші відмінності. Ми хочемо зрозуміти взаємодію багатьох кольорів у просторі картини, де колір перемовляється з кольором, і де кольори перебувають у гармонійному взаємозв’язку стосовно один одного.

 

 

 

2.                     «Як затоваришували кольори»

 

Тема. Змішування кольорів. Зелений, блакитний, оранжевий.

Мета: закріплювати початкові навички дітей змінювання кольору; продовжувати розвивати точність рухів руки; вчити сприймати віршовану форму викладання, співпереживати, включатися в гру.

Обладнання й матеріали: по три ємності для змішування кожного кольору, фарби, пензлик №4, серветка.

 

Хід заняття

Спочатку вихователь пропонує дітям згадати кольори.

Вихователь (декламує)

ДОЩИК

 В синім небі бродять тучі,

Гасне сонячне тепло.

Помідор сидить на кручі:

«Де ж це сонце? Вже зайшло?»

Веселиться огірок:

-- Ух, нап’юся, буде толк.

Ти рядном мене накрий,

Притіни мене й умий.

                           О. Стеквашова

 

Зелений колір

Діалог фарб:

- Я жовта фарба.

- А  я синя.

- Я жовта, тому що пісочок жовтий. І метелики жовті бувають.

- А я синя, тому що море синє й хмари грозові такого кольору.

- Ось пісочок (жовта фарба), а ось водичка (синя фарба). Поллємо пісочок водичкою… виросла травичка (зеленого кольору).

 

Зеленого кольору не знайшов ти?

Та це не біда, друже мій, не сумуй.

Візьми з коробки синій і жовтий

І не барись, а скоріше фарбуй.

 

Вихователь пропонує дітям зробити зелену фарбу, користуючись своїми розчинами основних кольорів. У ході роботи діти наливають розчини синього й жовтого кольорів у скляну ємність. Вихователь звертає їхню увагу на те, що чим більше жовтої фарби, тим світлішим і теплішим стає колір розчину, чим більше синьої – тим темнішим і холоднішим. Увага на поняттях теплого й холодного, світлого й темного не акцентується. Інформація подається на загальному ознайомлювальному рівні.

 

 

 

Блакитний колір

А блакитний колір хочеш мати?

Тож ти маєш пам’ятати:

Тут немає складних вправ –

Просто водою ти синій розбав.

Діти змішують розчин синьої фарби з водою. Вихователь звертає їхню увагу на те, що чим більше води, тим світлішим буде блакитний колір.  

 

Оранжевий колір

 

В и х о в а т е л ь. В якомусь царстві, в якійсь країні жили собі фарби. Ходили вони одна до одної в гості.

Прийшла червона фарба в гості до жовтої… Жовта фарба каже: «Я жовта, тому що курчата жовтого кольору. І лимони, і банани. І сонечко теж жовте».

Червона фарба відповідає: «А я червона фарба, тому що яблука й помідори червоні». А що ще буває червоного кольору?

Колір оранжевий як нам створити,

Можеш у тата і мами спитати.

Скажуть вони, що для цього зробити –

Просто червоний і жовтий змішати.

 

Діти змішують розчин жовтого й червоного. Вихователь знову звертає їхню увагу на зміну інтенсивності отриманих кольорів залежно від того, якої фарби додано більше.

 

Коли жовта фарба приходить у гості до червоної, пригощають вони одна одну жовтогарячою морквою й оранжевими апельсинами.

Вихователь роздає дітям шматочки моркви або скибочки апельсина.

Потім вихователь пропонує дітям самостійно змішати розчини червоної та зеленої фарб.

 

Коричневий колір

 

В и х о в а т е л ь . Коли червона та зелена фарби приходять одна до одної, вони частують одна одну цукерками.

Вихователь пропонує дітям шоколадні цукерки або карамельки коричневого кольору.

 

 

Гра  «Килим-літак»

 

Вихователь розкладає на підлозі аркуші паперу тих кольорів, що вже знайомі малятам, нагадує казку про чарівний килим-літак. Ще раз називає кольори та предмети, що пофарбовані у той самий колір. Наприклад: червоний, як помідор; жовтий, як пісок; зелений, як травичка; синій, як небо в гарну погоду; білий, як сніг. Діти повторюють характеристики кольорів, відшукуючи відповідні іграшки.

Якщо малята із цим успішно впораються, можна продовжити казку повідомивши, що почалася буря. Сильний вітер відніс килими-літаки в тридев’яте царство. Іграшки впали на землю й перемішалися. Але відразу вони почули голос доброго чарівника: «Якщо ви знову зберетеся в групи за кольорами, килими-літаки повернуться й можна буде продовжувати подорож». Діти повинні без підказки зібрати іграшки одного кольору.

 

В и х о в а т е л ь  (підбиваючи підсумки заняття):

Фарби чарівні я маю,

З ними малюночок мій оживає.

                 Сонечко – жовте, яскраве,

                 Небо – блакитне, хмаринки – біляві.

Маки –червоні, зелена –травичка,

В косах у ляльки – рожевая стрічка.

               Котик – сіренький сидить біля хати.

               З фарбами можу я все малювати.

                                                          Є. Орлова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Чорний колір. Гратографія

 

Тема. Настрої чорного кольору.

Мета: учити дітей розрізняти настрій, сприймаючи твори образотворчого мистецтва; продовжувати знайомити з сюжетним малюванням; учити складати композицію, продумувати її зміст, планувати роботу; вчити розташовувати малюнок на всьому аркуші; продовжувати формувати вміння відтворювати складну форму засобами малювання; закріплювати навички розрізняти й відтворювати кольори під час малювання космосу, зірок, ракети; закріплювати вміння слухати пояснення вихователя, розуміти й виконувати усні прохання.

Обладнання й матеріали: робочий зошит, репродукції картин В.В. Кандинського «Поїзд у Мурнау», І.М. Крамського «Невтішне горе», В. А. Мокрушина «Кіт Маркіз» (або інші твори, що передають горе й радість з допомогою чорного кольору), демонстраційні таблиці, чорна туш, пензлі, простий олівець, гумка, воскові олівці, ємність для води, серветка.

 

 

 

Хід заняття

 

В и х о в а т е л ь (розповідає казку):

 Н.Горошко

 

Навіщо землі чорний колір

 

На горищі старого будинку, під самим дахом, жив Кіт. Він уже не був маленьким гарненьким кошенятком, побачивши якого, бабусі біля під’їздів починають розчулено сюсюкати.

Проте він ще не перетворився на старого облізлого кота, якому байдуже, що про нього скажуть. Наш Кіт був молодий і ображений на весь білий світ.

І треба визнати, в нього була причина ображатися. Справа в тому, що наш Кіт був чорним, і саме з цієї причини люди звинувачували його в усіх своїх негараздах.

У бабусі Насті з першого поверху літній дощик намочив білизну, що сохла у дворі, - винен чорний Кіт. Машина обляпала нове пальто тітки Світлани з першого під’їзду –винен чорний Кіт. Семен Семенович упустив у калюжу свіжу газету ... І краю цьому не було!

Кіт уже не сподівався виправдатися. Але ж так прикро, коли тебе звинувачують у тому, у чому ти зовсім не винний. Наш Кіт вирішив піти з дому світ за очі. Щоб його ніхто не бачив, він виходив на вулицю тільки вночі. Ось і цієї ночі він сидів за трубою і скаржився темряві на своє тяжке життя.

Темрява була не тільки уважною слухачкою, але ще й трохи чарівницею, і знала, як допомогти чорному Коту.

- Ти не журися. Відзавтра на Землі не залишиться нічого чорного. Подивимося, як люди зможуть обійтися без чорного хліба, чорного волосся і чорних очей.

Кіт замислився: «Справді цікаво, як люди обійдуться без чорного кольору?» І пішов спати на горище.

Наступного ранку землю було просто неможливо впізнати. Справа в тому, що разом з чорним кольором зникли всі тіні. Сонячному промінчику ні з ким стало грати в піжмурки. Він засумував і сховався за хмаринку. З полів зник чорнозем, а разом з ним – найкращі фрукти й овочі. Тихо стало в садах, лісах і парках – їх залишили птахи, що мали чорне пір’я.

Людям стало дуже сумно. І коли з під’їзду несміливо вийшов чорний Кіт, люди дуже зраділи йому. Кожен намагався його чим-небудь пригостити або принаймні погладити.

- Але як же повернути Землі чорний колір? (Відповіді дітей.)

 

- Давайте спробуємо розібратися, для чого нам потрібний чорний колір. Перед вами три картини, в яких художники усе підпорядкували чорному кольору.

- Про що розповідає кожна з картин? (Відповіді дітей.)

- Який настрій викликає в нас картина В.В.Кандинського «Поїзд у Мурнау»? Картина І.М. Крамського «Невтішне горе»? Картина В.А. Мокрушина «Кіт Маркіз»? (Відповіді дітей.)

- Як ви гадаєте, чому художники вибрали для своїх картин саме чорний колір? Який інший колір зміг би їм допомогти? (Відповіді дітей.)

 

В и х о в а т е л ь. У чорного кольору є улюблений дім.  Це зоряне небо.

Здавна люди мріяли про Космос. Їхня мрія здійснилася, коли 12 квітня 1961 року в Космос полетіла перша людина – Юрій Олексійович Гагарін.

Мандруючи дрімучими лісами, величезними пустелями, безкрайніми морями люди завжди знали, що рухаються по Землі, і могли передбачити небезпеки, що їх очікували. Про те, що чекало людину в Космосі, тоді ще не знав ніхто. Люди могли тільки припускати або здогадуватися про це.

Мабуть, найдивовижніше в космічному просторі – це стан невагомості. Коли, наприклад, розлита вода не розтікається калюжею по підлозі, а великими краплями, схожими на намистини, розпливається довкола. Предмети у невагомості втрачають свою вагу, і людина може літати, наче птах.

19 листопада 1997 року почалася ера космонавтики незалежної України. Першим українським космонавтом став Леонід Каденюк. (Діти розглядають портрети Юрія Гагаріна, Леоніда Каденюка.)

Але поки що люди не знають, хто, крім нас, живе у великому зоряному домі. Кожному хочеться мати веселих і добрих сусідів. Давайте самі вирушимо в Космос або покличемо до нас у гості кумедних інопланетян. Для цього потрібно відправити в політ нашу фантазію, а допоможуть нам воскові олівці та чорна туш.

- Як ви гадаєте, як виглядають наші зоряні сусіди? (Відповіді дітей.)

Звичайно, ви усі маєте рацію. Вони можуть виглядати як завгодно, адже їх ще ніхто не бачив.

 

Самостійна діяльність дітей.

Діти виконують малюнок спочатку простим олівцем, потім розфарбовують його восковими олівцями або масляною пастеллю. Під керівництвом вихователя зафарбовують малюнок поверх чорною тушшю. Якщо туш погано лягає, можна додати трохи мила. Малюнок повинен добре просохнути. Аркуш, вкритий воском і тушшю, можна приготувати заздалегідь. На такому фоні малюнок виконується у техніці гратограції (продряпування). Після продряпування малюнок проступає крізь шар туші. Вихователь звертає увагу на те, що фарби світяться крізь чорний шар. Їх колір здається яскравішим. Це явище називається контрастом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Ігрові прийоми для відчуття настрою та характеру кольорів

 

Килим доброго і злого чарівника

Мета: спонукати дітей до самостійного визначення добрих і злих кольорів, їх настрою; формувати у дітей поняття про добрі і погані вчинки, вчити їх оцінювати; розвивати у дітей відчуття кольору; виховувати людяність, доброту.

Матеріал: аркуш паперу, фарби, пензлик, кольорові квадратики (2 х 2), клаптики тканини довільної форми.

 

ХІД ГРИ

Пояснити дитині, що килим доброго чарівника може розвеселити, вилікувати, заспокоїти , зробити добрішим кожного, хто ступить на нього. А от другий робить похмурими, вередливими, сумними.

Дитина мусить розмалювати ці два килими (можна скласти їх із кольорових клаптиків тканини або з квадратиків).

 

Розкажи  про колір

 

Завдання: вивести дитину на вищий рівень художнього розвитку; вчити визначати  характер чи настрій іншого кольору (різних кольорів); розвивати зорову пам’ять дітей; виховувати інтерес до світу кольорів.

Матеріал : 12 кольорових квадратиків ( розмір)

 

ХІД ГРИ

 

Розкласти перед дитиною 12 кольорових квадратиків (з- поміж яких будуть світлі і темні, насичені і м’які пастельні відносно близькі один до одного за кольором і різко контрастні ) і запропонувати вгадати,  який «характер» , який «настрій» у цих кольорів? Чи є з-поміж них «добрі» і «злі»? Веселі і «сумні», «сердиті»?

 

Розфарбуй гардини для спальні і святкової зали

 

Завдання: вчити компонувати кольори відповідно до настрою, підбирати тканини за фактурою; бачити можливості тканини та кольору; розвивати творчу уяву, фантазію дітей; виховувати інтерес до роботи художника-дизайнера; формувати естетичний смак.

Матеріали: картки із зображенням інтер’єрів спальні та святкової зали, кольорові квадратики, фарби, клаптики тканини, клей, пензлик, білий папір, простий олівець для ескізів.

 

ХІД ГРИ

1-й етап:

Покласти перед дитиною картки із зображенням інтер’єрів спальні та святкової зали. Пояснити, що гардини призначені для спальні, мають заспокоїти людину, яка готується до сну, а ті, що в залі, мають створити веселий святковий настрій. Запропонувати дитині «розмалювати» гардини за допомогою кольорових квадратиків.

2-й етап:

Дитина «розмальовує» гардини різнокольоровими клаптиками тканини.

3-й етап:

Дитина «розмальовує» гардини, виконуючи аплікацію на тканині з клаптиків паперу та інших матеріалів.

4-й етап:

Діти моделюють нові за конструкцією гардини і малюють їх чи роблять аплікації.

                    

                                Розфарбуйте пташку доброї Феї і злого Чарівника

 

Завдання: вчити розуміти характер і настрій кольору, відображати ним добро і зло; розвивати творчу уяву, фантазію, мислення дітей; виховувати бажання створювати своє, неповторне.

Матеріали: контурні зображення птахів, набір кольорових квадратиків.

 

ХІД ГРИ

 

Дати дитині два контурних зображення пташки. Одна пташка допомагає Феї в добрих справах, а друга – співучасниця злого, і характер у неї такий самий, як у її господаря – злого чарівника. Запропонувати дитині «розмалювати» цих пташок за допомогою кольорових квадратів.

 

День народження родичів синьої фарби

 

Завдання: вчити створювати нові кольори і відтінки, давати їм імена; розвивати творчу уяву, фантазію дітей, виховувати інтерес до творчої діяльності.

Матеріал: пензлик, фарби, аркуш паперу.

 

ХІД ГРИ

 

Вихователь розповідає дитині казку про синю фарбу: «Жила-була на світі синя фарба. Їла із синього посуду, спала в синьому ліжечку на синій постелі. І все, що її оточувало, було довкола синім. Жилося їй тихо, спокійно, але вельми одноманітно. Одного разу вона запросила в гості білу та жовту фарбу. Вони влаштували гру, під час якої крапельки синьої фарби змішалися з білою, а потім із жовтою фарбою. Синя фарба дуже зраділа новим кольорам, назвала їх своїми родичами і запропонувала жити разом».

Вихователь пропонує дитині придумати імена новим кольорам.

 

Про що розповідають кольорові вітрила

 

Завдання: вчити розповідати про кольори добирати кольори за характером.

 

Допоможи Вернигорі пройти до Вернидуба і Крутивуса

 

Завдання: вчити розповідати, застерігати кольором, розвивати творчу уяву, фантазію нестандартне мислення, виховувати доброзичливість, чуйність, бажання комусь допомогти.

Матеріали: картка із зображенням розгалуження трьох доріг, кольорові квадратики.

 

ХІД ГРИ

 

Покласти перед дитиною картку із зображенням розгалуження зараз під’їде Вернигора, і вибиратиме дорогу, яка приведе до Вернидуба і Крутивуса. А ми з тобою точно знаємо, що коли він поїде однією із доріг, то йому загрожуватиме смерть; другою – небезпечні пригоди; третьою – повна перемога і виконання бажань. Звичайно, він сам буде вирішувати, куди їхати, і, можливо, обере найнебезпечнішу дорогу, але нам потрібно попередити його. Отже, зробимо для нього дорожні знаки з кольорових квадратиків. Які з них обрати, щоб Вернигора, дивлячись на них, міг здогадатися, що його чекає на кожній з трьох доріг?»

Дитина виконує завдання.

 

Фарба з фарбою подружись, новий колір – з’явись

 

Завдання: вчити створювати нові кольори і відтінки, бачити взаємодію кольорів, розуміти їх мову; розвивати творчу активність дітей; виховувати інтерес до експериментів з кольорами.

Матеріал: набір фарб, пензлі, білий папір.

 

ХІД ГРИ

 

Праворуч на столі стоять дві-три яскраві фарби, ліворуч – дві-три темні і глухі, окремо від них – чорна та біла.

Пропоную дитині змішати кольори в різних поєднаннях, чим спонукаю самостійно визначати, як змінюється при цьому їх характер і настрій.

 

Кольорові вікна

 

Завдання: далі вчити дітей зображувати характер кольорами, розрізняти теплі і холодні, добрі і злі, веселі і сумні кольори; розвивати творчу уяву, фантазію; виховувати інтерес до творчої діяльності.

   Матеріал: кольорові скельця чи набір кольорових геометричних фігур, картки зі зображенням замків Змія Горинича і веселих Гномиків.

 

ХІД ГРИ

 

Дати дитині два малюнки із зображенням замків Змія Горинича і веселих гномів. Запропонувати викласти із кольорових скелець (картонні фігурки) вікна обох замків.

 

Два кольори зустрілися та й розговорилися

 

Завдання: вчити дітей описувати колір за настроєм, характером, його можливостями; розвивати діалогічне мовлення, пам‘ять, творчу уяву, емпатію; розширювати знання дітей про кольори; виховувати інтерес до ігор з кольорами.

Матеріал: модельні (образні) зображення кольорів (чоловічки та гномики).

 

ХІД ГРИ

 

Вихователь і дитина обирають будь-який колір і починають діалог.

В и х о в а т е л ь: Доброго дня!

Д и т и н а: Доброго дня!

В и х о в а т е л ь: Я – зелений колір, живу в листочках дерев, кущів, квітів, у травичці, в крокодилові, в гусені, в зеленій фарбі, а ти?

Д и т и н а: Я – жовтий колір, живу в сонечку, в кульбабі, в матері-мачусі, в жоржинах, в курчатках, яєчному жовтку, плавленому сиркові, яблуках, грушах, жовтій фарбі тощо.

В и х о в а т е л ь: Я тихий, теплий, спокійний, радісний, а ти?

Д и т и н а: Я – веселий, світлий, теплий.

В и х о в а т е л ь: Я люблю думати, розповідати, спостерігати, допомагати, а ти?

Д и т и н а: А я люблю бігати, стрибати, танцювати, співати.

 

Квітка-семицвітка

 

Завдання: закріпити назви кольорів спектра, вчити називати їх у правильній послідовності, знаходити предмети, в яких живе кожен із кольорів; розвивати пам’ять, мислення дітей; виховувати інтерес до роботи з кольором. 

Матеріал: картка з прорізами для пелюсток основних семи кольорів, набір предметних картинок.

 

ХІД ГРИ

 

Запропонувати дитині скласти квітку-семицвітку з окремих пелюсток. Потім вибрати пелюстку, назвати її колір і підібрати картинки із зображенням тих предметів, в яких є такий колір.

 

Хто швидше складе веселку

 

Завдання: вчити в правильній послідовності називати кольори спектра; розвивати зорову пам’ять, бажання озвучити колір; виховувати інтерес до ігор з кольором.

Матеріал: два набори розрізної веселки.

 

 

 

 

ХІД ГРИ

 

Роздати дітям набори розрізної веселки. Запропонувати якнайшвидше і правильніше зібрати веселку і заспівати пісеньку кожного кольору.

 

Допоможи Веселкарику і Сумунчику знайти свої стрічки

 

Завдання: вчити дітей розрізняти кольори за настроєм, визначати їх характер, правильно називати основні кольори та їх відтінки; розвивати відчуття настрою в кольорі; виховувати доброзичливість, бажання комусь допомогти.

Матеріал: картки із зображенням пензлика-Веселкарика і пензлика-Сумунчика, стрічки різних кольорів та відтінків.

 

ХІД ГРИ

 

Сказати дитині, що стрічки хотіли подарувати кольоровий танець і переплуталися. Пензлики просять допомогти розділити стрічки. Веселкарику – веселі кольори, а Сумунчику – сумні.

Дитина виконує завдання, називаючи кожен колір.

 

Пори року

Мета:закріпити знання дітей про сезонні зміни в природі, про кольорову гаму, властиву тій чи іншій порі року; вибрати кольорові картинки, властиві осені, зимі, весні, літу; закріпити знання про класифікації кольорів: теплі і холодні, легкі і важкі.

Матеріали: картинки з різними відтінками теплих і холодних кольорів.

 

5. Казка про кольори.

 

Мета. Розвивати кольорове сприйняття, спостережливість, зорову пам'ять; закріпити уявлення про виражальні якості кольору та лінії; виховувати бережливе ставлення до предметів, призначених для художньої творчості.

Музичний ряд. Легка «казкова» музика, під час якої діти «мандрують».

Обладнання: Велика коробка (80х50 см) з олівцями 8 штук (краще, щоб олівці були дерев’яні та пофарбовані масляними фарбами, а не виготовленими з картону), площинні зображення курчаток – 8 штук (кожне курчатко іншого кольору), площинні зображення шишок, моркви, ставочка, хмаринки, ялинки; фланелеграф з контурними зображеннями вищеназваних предметів).

Герої (в яскравих костюмах):

1.        Сонечко – втілення жовтого кольору;
2.        Хмаринка – блакитного.
3.        Ведмедик – брунатного.
4.        Лисичка – оранжевого.
5.        Жаба – зеленого.

Облаштування залу. Для кожного кольору підготовлений фон – для жовтого – куточок в гірляндах зі штучного листя з плотом, із-за якого виглядає соняшник; для блакитного – задрапірована блакитною тканиною стіна; для коричневого – пеньочок, великі шишки та іграшки різноманітних кольорів; для зеленого – стилізоване болітце з містками різних кольорів і т. д.

Під вікнами залу – ряд столиків, а на них малятам попередньо дають можливість помалювати і, як правило, олівці та фарби лишаться неприбраними.

 

Хід заняття

 

(До залу заходить вихователь і приносить величезну коробку. Зрозуміло, що це – олівці. )

В и х о в а т е л ь: Ой, діти, які я вам сьогодні олівці принесла... Чарівні! Великі, яскраві! Ними малювати – одне задоволення. А ще принесла малюнок. Я його цими олівцями намалювала!

(Розвертає фланелеграф, а там лише силуетне зображення предметів).

- Дивно, тут були яскраві фарби – блакитне небо, жовте сонце... Ой, і коробка порожня... Ви не знаєте, у чому справа?

(Погляд вихователя зупиняється на олівцях, якими малювали діти)

Кольорові олівці заховались?

Та вони, мабуть злякались,

Що будуть неприбрані,

Не  точені і кинуті,

Всіма забуті і всіма закинуті.

- Як оці олівці,  в нас на столі... А разом  з чарівними олівцями втекли й кольори тому вони зникли з картинки.

Що будемо робити?

Як кольори збирати?

Де олівці шукати?

- Давайте швиденько приберемо ці олівці, покладемо їх на місце.

Де заховались кольори?

Може в хащах лісових?

Чи у квітах польових?

А, може, в веснянках рудих?

Чи в листочках золотих?

Можливо, в бантиках дівчаток?

Може в іграшках маляток?

Швидше всього, кольори,

Непосиди-маляри,

Щоб чого не сталось,

В казці заховались..

(Звучить музика)

Ми казкою підемо,

Кольори усі знайдемо.

(По «стежині» діти йдуть до «жовтого» куточка, де їх зустрічає Сонечко, яке плете жовтий промінчик).

 

С о н е ч к о:

Я – Сонечко жовте,

Не просто сиджу...

Промінчик тепла

Для людей я в’яжу!

І для жовтого соняшника,

Що на мене споглядає,

І для жовтої грушки,

Що з гілки звисає...

(Музика обривається).

 

С о н е ч к о: Добрий день, діти! Щось шукаєте?

В и х о в а т е л ь    і    д і т и : Так, шукаємо зображення з нашого малюнка і чарівні олівці.

С о н е ч к о: Ну, а мене живе тільки один колір. Як ви думаєте, який? А кого жовтого не вистачає на вашому малюнку? (Курчатка). Ну що ж, я можу вам його подарувати.

Тільки промінчик доторкнеться

До дитячої руки –

Жовтим курчатком стане.

Беріть його, малюки!

(Дітям пропонують 8 площинних курчаток різного кольору).

 

С о н е ч к о: Ну, яке ваше?

(Діти роблять вибір, накладають курчатко на фланелеграф).

 

С о н е ч к о: От молодці! Піду за іншими курчатками догляну. А це вам за роботу.

(Подає великий жовтий олівець.  Діти дякують. Під іншу музику впливає Хмаринка).

 

Х м а р и н к а:

Подарую я синиці

Синій-синій, синій ситець.

Хай жовтенька синиця

Пошиє хустку з ситця.

Насті банти подарую,

Голубим їх зафарбую.

Синенькі волошки, ріки голубі,

Голубі, як небо, ось вони  які.

Чого ж блакитного або синього не вистачає на вашому малюнку?

 

Д і т и: Хмарки! Ставочка!

 

Х м а р и н к а: Є в мене картинки з вашого малюнку: ставок – синій, хмаринка блакитна, вибирайте!

(Діти виконують завдання, особливістю якого є те, що і ставок, і хмаринка – однакові за конфігурацією, але різні за кольором. І хмаринку, і ставок слід прикріпити на фланелеграф).

 

Х м а р и н к а: Вірно, вірно!

Ну ви просто молодці!

А за те, що молодці,

Я віддам вам олівці.

Не ламайте, бережіть,

Всім малюнки покажіть.

(Прощається з дітьми і «випливає» з залу. Зміна музики. Малята йдуть стежиною і зустрічаються з Ведмедиком. Музика стихає).

 

В е д м е д и к :

Чим більше я поїм,

Тим більше я посплю,

Чим більше я посплю,

Тим стану здоровіше,

І всіх переможу!

 

В и х о в а т е л ь:

Зачекай, Ведмедику,

Ласунчику коричневий.

Загубили колір ми

Такий як ти, коричневий.

А ще з нашого малюнка зникли шишки.

 

В е д м е д и к:

То я шишкии вам віддам,

Але сумую дуже сам.

Пограйте зі мною в гру. Принесіть мені іграшки, але обов’язково коричневого кольору.

(Проводиться дидактична гра «Принесу Ведмедику іграшку», під час якої лунає весела музика, а Ведмедик навмисне збиває дітей з пантелику. Під кінець Ведмедик віддає малюкам коричневий олівець і шишки для малюка, і йде з залу. Прибігає Лисичка з морквинкою).

 

Л и с и ч к а  (співає на мелодію пісні «Оранжевое солнце»):

Оранжева лисичка,

Я ростом невеличка,

Я схожа на морквинку,

Такі ж боки і спинка.

 

В и х о в ат е л ь: Лисичко! Зачекай! Нам для нашої картинки дуже потрібна морквинка.

 

Л и с и ч к а: Яка?

 

Д і т и: Така.

 

Л и с и ч к а: Ну, я вам дам морквинку і олівець, але ви мені скажіть, як ми називаємо такий колір?

 

Д і т и: Оранжевий, жовтогарячий, помаранчевий, рудий.

 

Л и с и ч к а :

Знаєте ви добре,

Знаєтте чудово.

Віддаю морквинку

Й олівця чарівного.

(Лисичка біжить з музичного зау, а діти стежиною простують до болота. Біля болота стоять три «містки» - фізкультурне обладнання, накриті різною тканиною. Лише один місток зеленого кольору. На мотив пісеньки «Ёлочка, ёлочка, лесной аромат...» Жабка співає).

 

Ж а б к а :

Жабка зелена,

Ялинка, листок,

Мохом зеленим,

Мохом зеленим

Покритий місток.

Все це зелене

Аж в очі вбира.

Тож заспіваємо

Разом: «Ква! Ква!»

 

В и х о в а т е л ь: Ми співати прийшли. Нам потрібна ялинка для малюнка і зелений олівець.

 

Ж а б а:

До болота йдуть містки,

Але справи ось які...

Олівця ви заберете,

Як по зеленому пройдете.

(Діти вибирають місток потрібного кольору, проходять по ньому, працюють з шишками та фланелаграфом, забирають олівець).

 

Ж а б а: Ну, молодці! Йдіть собі. А я у жабуриння.

(Стежина «приводить» дітей до галявини – зеленого килима з великою кількістю площинного зображення різноманітних ягід: агрус, ожина, малина, полуниця, чорниця, журавлина і т. д. Слід зазначити, що площинне зображення повинне бути досить велике – формат А4).

 

Г о л о с   з а   к а д р о м :

Я – ягідна галявина!

Вся сонечком зігріта.

Знайдете на галявині

Досхочу ягід, діти!

Ось кошички лозові

Під кущиком стоять.

І вже вони готові

Мої дари приймають.

Зберіть ви ягідки дуже червоні, і я вам віддам червоний олівець!

(Діти виконують завдання, знаходять червоний олівець і велику квітку фіалку).

 

Г о л о с   з а   к а д р о м :

Я – фіалка!

В мене фіолетова вдяганка.

І я також хочу подарувати чарівний олівець. Але для цього розгляньте портрети моїх подруг-квітів та знайдіть портрет фіолетового кольору.

(Дидактична гра. Діти повинні з усього розмаїття намальованих квітів – формат А4 – відібрати бузок, айстру.

 

В и х о в а т е л ь: Ось і наші олівці. А як ви думаєте, якби не було на світі кольорів, можна було б малювати? Сідайте за столики.

(Вихователь бере в руки проволоку з дюралюмінію (1-60см), обтягнуту тканиною. Це –лінія).

 

В и х о в а т е л ь:

Ну ж бо, подивіться...

До нас прийшла в гості

Лілія-сестриця.

(Працює з проволокою)

І пряменька, і кругленька,

І кривенька, і гнучка –

Зобразить також все вона!

Не вірите, а давайте перевіримо...

(Вихователь малює маркером на аркуші, прикріпленому вертикально, а діти – за столиками.

 

В и х о в а т е л ь: Намалюємо грибок. Ось так. Це грибок?

А лінія захотіла його переробити. Як? А от так! Ось так зробила лінія! І так! І ось так!

(Малює, використовуючи методичний прийом паралельного показу з поясненням).

Лінія з грибка зробила жабку! Значить не можна обійтись в малюнку без лінії, і без кольору.

 

Братик з сестрою –

Причаївся рух у кожній лінії,

Поселилась радість в кожнім кольорі...

Малюють чудо-олівці!

Все що ми бачимо довкола,

Вони змалюють геть усе!

 

6. Лікування кольором або  хромотерапія

 

Природа — дивовижно гармонійна система. Її можливості у разі звернення де неї людини, якщо останній потрібна корегувальна або лікувальна дія, справді безмежні. Лікувати мо­жуть рослини, каміння, вода — все, що нас оточує, і навіть — колір.

Звернення у глибину віків, до народних знань щодо зміцнення соматичного та психічного здоров'я людини, показало, що існує багато методів лікування, які перевірені тисячоліттями. Людство збирало їх і передавало з покоління у покоління. Більшість з них вже забута, але останнім часом практичні поради і конкретні рекомендації багаторічної давнини, підкріплені науковими висновками, відновлюються.

Ми хочемо поділитися досвідом роботи з дивовижною силою кольору у корекції психосоматичного здоров'я дитини.

Усі кольори мають своє випромінювання, у кожного — своя довжина хвилі, яка здатна передавати інформацію. Дією кольору на той чи інший орган можна його лікувати, наповнюючи силою, оздоровлювати. У деяких медичних установах є спеціально пофарбовані у той або інший колір кімнати для лікування. Залежно від захворювання лікарі рекомендують пацієнтам відві­дувати ту або іншу кімнату. Вдома або у дитячому садочку підготувати такі кімнати доволі важко, але в цьому немає потреби: цілком можна скористатися кольоровою медитацією.

 

Кольорова медитація

Варіант 1. Залежно від того, на який орган ви бажаєте вплинути, виберіть аркуш паперу пофарбований у відповідний колір (див. інформацію далі). Розмір пофарбованої площі має бути не менше 20—40 см. Сядьте на відстані 1—1,5 м від аркуша паперу і дивіть­ся на нього упродовж 10—15 хв. Цього часу цілком достатньо, щоб око зафіксувало колір, передало сиг­нал у мозок, звідти він надійде у центральну нервову систему, а від неї — до органу, на який цей колір справляє найбільш потужну дію.

 

Варіант 2. Існує ще простіший спосіб. Сядьте, заплющте очі і намагайтесь уявити, що приміщення, в якому ви пе­ребуваєте, пофарбоване у той колір, який вам конче потрібен для лікування. Якщо важко одразу «спіймати» потріб­ний колір, знайдіть його серед предметів, що оточують вас, зосередьтеся на ньому і заплющте очі. Медитація почалася. Реко­мендований час: 10—20 хв.

 

У лікувальній медитації:

Червоний колір

- справляє стимуляційний вплив на органи кровообігу;

- збільшує вміст гемоглобіну у крові і тим самим перешкоджає виникненню анемії

- підвищує імунітет;

- усуває застійні явища;

- сприяє виділенню тепла;

-  регулює діяльність печінки і нирок;

- сприяє м'язовому розслабленню.

Дія на органи: селезінка, підшлункова залоза тонкий кишечник, органи дихання судини

Оранжевий колір

•                                           має зміцнювальний вплив на життєдіяльність організму;
•                                           заряджає енергію селезінку і підшлункову залозу;
•                                           зміцнює органи дихання;
•                                           сприяє очищенню судин;
•                                           підвищує апетит і м’язову силу
•                                           покращує настрій, знімає депресію

Дія на органи: селезінка, підшлункова залоза, тонкий кишківник, органи дихання, судини.

Жовтий   колір

- стимулює інтелектуальні здібності;

- має очищувальну дію на органи травлення, печінку і шкіру;

- сприяє виділенню жовчі; V --активізує вегетативну нервову систему;

- відновлює запаси мінеральних речовин та знижує кислотність у організмі.

Діє на органи: нерви, мозок, лімфатичну систему, жовчний, шлунок, дванадцятипалу кишку.

Зелений колір

- має освіжаючий і водночас заспокійливий вплив на організм, проявляє антисептичні та протимікробні властивості;

-  змінює м'язи та тканини;

-  благотворно діє на очі;

-  знімає спазм бронхів; |

- є чудовим заспокійливим засобом при хронічних захворюваннях

Дія на органи: нерви, очі, бронхи, м’язи кістки, сухожилля, ферменти та гормони.

 

Білий колір

- гармонізує усі функції організму;

- підвищує силу, енергію;

- нормалізує діяльність центральної нервової системи. Через центральну нервову систему діє на всі органи

 

Синій   колір

- має позитивний вплив на органи ди­хання, тому він особливо ефективний при  бронхіті, запаленні легенів та астмі;

- зменшує запальні процеси і сліпій киш­ці (апендицит) та мигдалинах;

- регулює діяльність щитовидної залози;

- сприяє зупинці кровотеч, швидкому рубцюванню та за живленню ран;

- має знеболювальну дію.

Діє на органи: органи дихання, нервову систему, щитовидну залозу, мигдалевидні залози, сліпу кишку

 

Фіолетовий колір

- знижує температуру, зменшує біль.

 

Блакитний колір

належить до розряду холодних відтінків і заспокійливо діє на нервову систему, приводить  людину у стан внутрішнього спокою.

Дія на органи: нерви, гортань, вуха, ніс.

 

Кольорова вода — наш лікар

 

Ще на уроках фізики учитель нам показував, як промінь сонця, переломлюючись через призму скла, перетворюється на сім кольорів: червоний, оранже­вий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий. Виявляється, ці кольори не прості, а лікувальні.

Дуже зручні та ефективні кольорові підстави (це може бути серветка, папір, картон). На підставку ставлять склянку з водою, бажано з тонкого, чисто­го, прозорого скла з потовщеним дном. Вода доб­ре сприймає і зберігає інформацію, тому достатньо склянку із прозорою водою залишити на 5—10хв. на підставці потрібного кольору, вода «сприйме» і пе­редасть енергію. «Кольорову» воду слід пити не пос­пішаючи, маленькими ковтками.

Якщо ви з кимсь посварилися, збуджені (отримали порцію стресу), випийте воду зі склянки, яка 5хв. стояла на зеленій підставці (пригадайте, як зеле­не листя дерев, трави, кущів заспокоює вас). Після того, як ви трохи заспокоїлися, можна скористатися рожевим кольором (він додасть вам енергії). Отже, ви позбавитеся залишків напруги і ваш настрій покращиться.

Подібним чином працює блакитний (колір неба, води), але він не лише знімає залишки конфлікту, але може й попереди­ти його. Пам'ятайте про це, накриваючи стіл перед. приходом родичів, відвідування яких може закінчитися сваркою: поставте на стіл воду на блакитній серветці.

Трапляється, що після неприємної події або прикрої невдачі ніяк не вдається заспокоїтися: ви мордуєте себе, знову і знову, прокручуючи у пам'яті те, що сталося. Тут вам у пригоді стане лимонний колір. Він також може допомогти у разі втрати близьких, коли  нещастя настільки велике, що людина не знає, як жити далі. До того ж, він зміцнює пам'ять.

При щоденній роботі на комп'ютері добре мати поряд із собою стакан води на бірюзовій підставці і частіше робити ковток за ковтком.  Бірюзовий колір захищає від радіоактивності, від так званого «електричного туману» і теплового випромінювання комп'ютера.

«Бірюзова» вода чудодійним способом  допоможе вам дібрати потрібне слово на іспиті або під час публічних виступів.

Якщо у вашої дитини у школі або інституті буде контрольна робота, запропонуйте їй трохи води, «приправленої» енергією жовтого кольору, який сприяє регенерації (виробленню) блискучих ідей, стимулює духовну діяльність.

Якщо ви страждаєте надмірним апетитом, то про вас попіклується колір індиго.

Щоденно випивайте дві склянки води, що стояли на підставці такого кольору, це поступово зменшить ваш апетит.

Якщо ви перевтомилися, випийте ковток води зі склянки на червоній серветці. Ви одразу відчуєте прилив енергії. Він допоможе вам «омолодитися» і знову відчути повноту життя і бажання працювати.

Кілька ковтків води, зарядженої фіолетовим  кольором, допоможуть вам позбутися гнітючих думок, очистять селезінку і зробить гармонійною роботу півкуль головного мозку.

Вплив оранжевого кольору найчастіше стає першим поштовхом до позитивних змін, а також покращує апетит.

Підставки для води мають бути з натуральних матеріалів, а кольори чистими. Синтетичні матеріали протипоказані, бо вони будуть випромінювати коливання іншої частоти хвиль.

Можна зробити так. Візьміть зелену (темнішу) траву (наприклад, подорожник або кропиву), пропустіть через м'ясорубку, масу відіжміть через марлю — отримаєте трав'яний сік. Змочіть ним білу бавовняну тканину, висушіть. От вам і готова природна зелена підставка.

Оранжевий колір можна отримати з соку моркви або гарбуза. Лимонний — з цедри лимона. Зазвичай, коли під рукою є лимони, то для підсилення на підставку можна класти по боках склянки 2-3 лимони (або апельсини).

На червоні пелюстки троянд, що осипалися, і тюльпанів ставимо склянку з водою і за 10—15.хв «кольорова» лікувальниця готова. Так лікує жива природа.

Головне правило медицини — заповідь Гіппократа— «не нашкодь». Нове альтернативне лікування не шкідливе (звісно, за умов якісної питної води). Ліквідувати хворобливі переживання, закріпити психічне здоров'я, покращити соціальну адаптацію, розвивати самопізнання і розв'язати конфлікти в умовах колективної творчої діяльності — у ваших руках!

 

 

 

 

VI. Ознайомлення дошкільників з мистецькими творами

 

1. Натюрморт.

 

Тема. Натюрморт.

Мета: познайомити дітей з жанром образотворчого мистецтва «натюрморт»; учити відтворювати в пам’яті й називати фрукти, що зростають у саду, колір садових фруктів, їх форму; учити зображувати різні форми, складаючи натюрморт; дати уявлення про правильне розташування предметів натюрморту; продовжувати вчити зображувати різні форми (яблука, груші, сливи, виноград); учити передавати особливості кожної з форм; розвивати старанність.

Обладнання й матеріали: фарби, пензлі, папір, муляжі фруктів (або справжні фрукти), кошик.

 

Хід заняття

В и х о в а т е л ь: Сьогодні ми вирушаємо в мандрівку світом образотворчого мистецтва.

Заплющте оченята й уявіть...

На невеликому круглому столі на білій скатертині розкидано посуд. Наче тільки-но тут хтось снідав. Ось лежить на боці, тьмяно поблискуючи сріблом, келих, в іншому, скляному, келиху – недопите вино. На срібній тарілці – пиріг. У нього відламана хрустка скоринка, і ми бачимо начинку – варення.

Вихователь пропонує розглянути натюрморти голландських художників, зокрема картину Віллема Хеда «Сніданок з ожиновим пирогом».

Картина так і називається «Сніданок з ожиновим пирогом». Її написав голландський художник Віллем Хеда, який жив у   столітті.

У ті часи Голландія була заможною державою. Художники малювали те, що було зрозуміле й близьке всім: тихі поля та море, затишні кімнати зі старовинними меблями, сімейні сценки.

Це був час розквіту голландського живопису. Усі захоплювалися мистецтвом, усі купували картини. Художники навіть іноді платили своїми картинами і господареві за кімнату, і кравцеві за костюм.

З особливою любов’ю голландські художники писали натюрморти: «Сніданок з курчам», «Сніданок із шинкою та персиками», «Сніданок з омарами» – ось  назви деяких з них.

Вони полюбляли використовувати сірі тони, особливо для фону. Яким золотом виблискують на такому фоні жовті лимони! Якими живими виглядають соковиті персики з оксамитовим пушком або оселедець, що сяє перламутром! Якими тугими складками спадає накрохмалена біла скатертина зі столу!

Голландські художники дуже вміло використовували світло й найтонші переходи кольору, завдяки чому такими об’ємними здаються скляні келихи, в яких виблискує вино.

Вони бачили красу в найпростіших повсякденних речах. У своїх картинах вони передавали не тільки красу речей, але й своє захоплення ними.

Усі предмети, що зображено на полотнах, наче дають нам змогу побачити шматочок життя того часу: посуд, яким тоді користувалися, меблювання кімнат, звичаї та звички.

Картина художника – це вікно в його час.

Ці натюрморти були невеликими за розміром, і художників, які писали їх, пізніше назвали «малі голландці». Вони є основоположниками натюрморту.

Тепер ви знаєте, що натюрморт – це один із жанрів живопису, а щоб запам’ятати було легше, давайте разом повторимо віршика.

                                                     

Натюрморт

Хто тобі позує зранку

Без утоми та нудьги?

Купа овочів на ганку,

Стіл, дідусеві штани,

Польові, яскраві квіти,

Книга, лампа – речі там

(Варто в них повчитись, діти,

Як поводитися вам).

Не втече ні м’яч, ні торт –

Ми малюєм НАТЮРМОРТ.

Н. Горошко

 Натюрморт – французьке слово, яке буквально означає «мертва природа». На цих картинах не зображено істот. У натюрмортах зображують фрукти, квіти, рибу або дичину, посуд тощо.

Вихователь пропонує дітям повторити слово «натюрморт» спочатку по черзі, а потім разом. Якщо слово викликає утруднення, можна запропонувати дітям проспівати його на мотив знайомої пісеньки.

То ж ви, мабуть, уже зрозуміли, що сьогодні ми будемо створювати натюрморт. Давайте ще раз повторимо, що може бути зображено на натюрморті. (Відповіді дітей.)

Вихователь допомагає складати перелік того, що може бути зображено на натюрморті. За кожну правильну відповідь діти отримують кольоровий кружечок. Наприкінці вихователь разом із дітьми підраховує, у кого кружечків більше. Переможці отримують у нагороду картки із зображенням фруктів, які планується виліпити на занятті.

Які ж ви молодці! А цікаво, що зображено на картках наших переможців?

Діти роздивляються картки та називають фрукти, що на них зображено.

Яким одним словом ми могли б назвати всі ці зображення? (Фрукти) А де можна зустріти всі ці фрукти? (У садку)

А хто у садку хазяїн? Хто всі ті фрукти вирощує та доглядає?(Селянин)

Селянин встає рано-вранці, бо роботи в нього дуже багато. Треба йому й посадити, й полити, й гусені позбутися. А коли прийде осінь – роботи ще більше, бо треба всі ті фрукти зібрати й на довгу зиму сховати.

Вихователь показує дітям зображення видів праці у садку й пропонує визначити, що люди роблять.

Якщо селянин виконає свою роботу вправно – то будуть у нас з вами на столі і яблука, й груші, й сливи, й абрикоси. Хто з вас допомагав у садку? Що ви робили? (Відповіді дітей.)

Вихователь дістає кошик із фруктами.

Ось який подарунок нам надіслала Осінь. Давайте разом подивимося, що в ньому.

Перш ніж дістати фрукти із кошика, вихователь описує їх дітям. Діти повинні за описом вгадати, про які фрукти йдеться.

 

 

 

2. Пейзаж

 

Сьогодні ми поговоримо про інший жанр образотворчого мистецтва – пейзаж. З ним ми вже трохи знайомі.

У давнину художники не малювали пейзажів. Уперше пейзажами зацікавилися в епоху Відродження.

Художники того часу прагнули правдиво зображувати природу, але вона служила лише фоном для зображення людини. Тільки в картинах голландських художників XVII століття, тих самих «малих голландців», природа стала головним героєм.

Велику частину території Голландії займають низовини. Майже всюди земля знаходиться на одному рівні з морем. Природа Голландії не відзначається ні яскравими фарбами, ні пишною рослинністю. Але голландські художники зуміли знайти і змалювати красу і чарівність рідної природи. Те, що раніше не привертало уваги, тепер з’явилося на полотнах: піщана дорога з чагарниками, що ростуть уздовж неї, хатина рибалки на березі тихої річки, зелені луги з чередами.

Голландці були й першими мариністами. Вони часто писали море. Адже воно було поруч і відігравало величезну роль у житті країни. На картинах море зображували як спокійним і тихим, так і люто бурхливим.

Ми познайомилися з пейзажем. І зовсім неважливо, що саме зображували художники:

Темний ліс, велике місто,

Старі липи у дворі,

Хвиль морських ясне намисто,

Крила птаха угорі, − 

Щоб прекрасні ці хвилини

Не розтали, як міраж,

Лиш натхнення хай прилине –

І народиться… ПЕЙЗАЖ.

Н. Горошко

 

Вихователь демонструє малюнок, виконаний у пейзажному жанрі.

 

Сьогодні малювати пейзаж нам допоможуть кольорові олівці.

Вихователь пояснює, що змінюючи ступень натискання на олівець, можна отримати різний за тоном колір: від світло-жовтого до яскраво-жовтогарячого. Вихователь пропонує розфарбувати листя на березі так, щоб усі листочки були різні за тоном та кольором. На цьому етапі малювання користуватися можна тільки жовтим олівцем.

Далі вихователь пропонує завершити малюнок так, щоб він перетворився на пейзаж. Для цього треба додати лінію горизонту (тобто відділити небо від землі), намалювати травичку та опале листя на передньому плані малюнка. Розфарбувати ліс удалині.

Під час роботи дітей звучить інструментальна музика А. Вівальді «Пори року».

 

3. Портрет

 

Тема. Портрет. Контурне малювання

Мета: знайомити дітей з портретним живописом; опановувати прийоми контурного малювання олівцем; учити передавати характерні риси обличчя, дотримуватися пропорцій, форми; розвивати художній смак, самостійність; викликати в  дітей емоційне ставлення до образу; розвивати вміння передавати в малюнку основні  деталі костюма; підвищувати свідомість під час виконання дій; діагностувати вміння свідомо обирати розмір зображення для досягнення поставленої мети; формувати вміння співвідносити зображення за розмірами; продовжувати закріплювати поняття «великий», «середній», «маленьким»; розвивати точність рухів руки; учити сприймати віршовану форму викладання; виховувати вміння співпереживати, включатися в гру.

Обладнання й матеріали: робочий зошит, ємність для води, простий олівець, фарби, пензлики, серветка.

 

Хід заняття

 

На занятті діти продовжують знайомитися із жанрами живопису. 

В и х о в а т е л ь : Ми з вами вже знайомі з деякими жанрами живопису. Давайте згадаємо, як називається картина, на якій зображено овочі, фрукти, квіти чи меблі.(Натюрморт).

- Що ще може бути зображено на натюрморті? (Відповіді дітей.)

- А як називається картина, що зображує ліс, поле або гори? (Пейзаж) Що ще може бути зображено в пейзажі? (Відповіді дітей.)

В и х о в а т е л ь . Художники різних часів і різних країн писали портрети.

Цей жанр більше, ніж будь-який інший, пов'язаний із нашим внутрішнім світом.

Давно вже немає людей, яких малювали художники, але їхні обличчя здаються нам знайомими. Їхні зображення розповіли не тільки про те, якими в них були ніс і очі, якого кольору волосся, але про більш важливе – про характер.

Ми дивимося на портрет і дізнаємося: доброю була людина чи жорстокою, веселою чи похмурою.

Людина давно померла, а художник доніс до нас її внутрішній світ, подарував їй безсмертя.

Портрет

ПОРТРЕТ малює наш художник –

Нема там книги і ріки.

З картини дивляться уважно…

А хто? Довідаємось ми!

Учитель, дівчинка, бабуся,

Мишко, веселий твій сусід.

Уважним поглядом з картини

Нас проводжають вони всі.

                               Н. Горошко

Вихователь пропонує дітям розглянути: портрети, виконані у різних техніках (фото, графічний малюнок, живопис), «портрети» тварин (анімалізм).

Вихователь звертає увагу дітей на те, що не будь-яке зображення людини або тварини є портретом. У портреті мають бути відображені характерні риси певної людини або тварини.

 

 

 

1. Дидактичні ігри

 

Для навчання дошкільників правильної композиційної виразності малюнка

 

«З чого складається пейзаж»

 

Мета: закріпити знання про жанр пейзажу, його відмінні та складові особливості і частини; обрати лише ті картинки, які відповідають жанру пейзажу, обґрунтувати свій вибір.

Матеріали: малюнки із зображенням живої та неживої природи, предмети, можна використовувати листівки.

 

 

 

 

«Скласти пейзаж»

 

Мета: закріпити знання про складові елементи пейзажу, про ознаки пір року і на власний задум скласти композиції за заданим сюжетом (осінній, літній, весняний, зимовий).

Матеріали: кольорові зображення дерев, квітів,   трав, гір, озер тощо, що відображають зміни в при­роді.

 

 

 

 

«Перспектива»

 

Мета: закріпити знання про перспективу, лінії горизонту, віддалення й наближення предметів, передній і задній план картини.

Матеріал:  картинна  площина  із зображенням неба і землі і чіткою лінією горизонту. Силуети дерев, будинків, гір різної величини (маленькі, середні, великі).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Симетричні предмети»

 

Мета: дати дітям поняття «симетричність пред­метів»; учити знаходити однакові частини предметів, складати їх; навчити наочні приклади симетричності (вази, глечики) і асиметрії, склавши неправильно частини предметів.

Матеріал: картонні силуети симетричних пред­метів, розрізані навпіл.

 

 

 

 

«З чого складається натюрморт»

 

Мета: закріпити знання про жанр натюрморту, особливості зображення, складових елементів; за­кріпити знання дітей про предметний світ його при­значення й класифікацію; відібрати ті картинки, на яких зображені елементи, притаманні тільки жанру натюрморту.

Матеріал: різноманітні картинки із зображенням предметів, квітів, ягід, грибів, тварин, природи, одягу тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

«Скласти  натюрморт»

Варіант 1

Мета: закріпити знання про жанр натюрморту, навчити складати композицію на власний задум, за заданим сюжетом (святковий, з фруктами й квітами, з посудом і овочами, з грибами тощо).

 

 

 

 

 

 

Матеріал: силуети (виготовлені з кольорового паперу, з картону) квітів, посуду, овочів, фруктів, ягід, грибів

 

 

 

 

 

Мозаїка «Натюрморт»

Мета:  зібрати натюрморт з розрізаних частин

«Придумай і збери портрет»

 

Мета: закріпити знання про жанр портрета; скласти портрет з різних частин обличчя на власний вибір і бажання; вчити правильно орієнтуватися в місцезнаходженні різних частин обличчя та їх профілях.

      Матеріал: різноманітні модифікації частин обличчя за кольором і формою

 

 

 

 

«Відшукай ваду в портреті»

 

Мета: закріпити знання про складові частини обличчя (лоб, волосся, брови, повіки, вії, очі, щоки, вилиці, рот, губи, підборіддя, вуха); виявити в малюнку частини обличчя, яких не вистачає, і розповісти, яку функцію вони виконують.

Матеріал: 10 карток із зображенням одного обличчя з різними вадами.

 

 

 

 

 

«Сімейний портрет»

 

Мета: закріпити знання про статеві і вікові особ­ливості людей; назвати відмінні ознаки чоловічого і жіночого обличчя, молодого і старого; підібрати і скласти портрети: мами, тата, бабусі, сестрички, братика.

Матеріал: 6 портретів, розрізаних на 4 частини (лоб, очі,  ніс, губи і підборіддя ), та окремо перуки і накладні деталі (вуса, бороди, окуляри).

 

 

 

 

 

 

 

VII. Малювання. Нетрадиційні техніки малювання

 

Малювання фарбами дитині значно легше, ніж олівцями. Тож на етапі ознайомлення з образотворчою діяльністю варто спрямувати її увагу на створення образу живописними матеріалами. Тут знадобляться гуашеві та акварельні фарби, з якими можна працювати у техніці ниткографії, монотипії, акватипії, плямографії, воскографії, «по мокрому» тощо.

 

 

Акварель

 

Фарба, яку розводять водою, називається акварельною, або аквареллю. Її характерною ознакою є прозорість, яка надає малюнку легкості.

Перш ніж розпочати малювати акварельними фарбами треба підготувати їх до цього – набрати на пензлик чистої води й зволожити кожну фарбу.

Попереднє обігрування допоможе дитині самостійно готувати фарби до роботи. Скажімо, можна пояснити, що кожен розпочинає свій день з умивання, зволоження свого тіла, тож і фарби мають умитися, зволожитися, «прокинутися».

Щоб барви були свіжими, яскравими, пензлик промивають перед кожним набиранням фарби іншого кольору. На нього набирають велику кількість попередньо розведеної на палітрі фарби й кладуть на папір повні, соковиті мазки. Коли ж малювати напівсухим пензликом, робота виглядатиме «сумною», затертою та брудною. Якщо пензлик починає шурхотіти по паперу, знайте: він «просить» у художника води. Також не можна змішувати кольори на самому малюнку, бо робота вийде «замученою», краще поєднувати їх на палітрі.

 

Рекомендовані методи роботи аквареллю:

 

 

Лесування

Роботам, виконаним у цій техніці, притаманна особлива легкість і звучність барв. Метод лесування полягає у пошаровому накладанні одного кольору на інший. Завжди починайте із найсвітлішого тону фарби й поступово досягайте бажаного кольору, відтінку. Поклавши перший кольоровий шар, дочекайтеся, коли він цілковито висохне. Можна накладати одну на одну ту ж саму фарбу або й іншого кольору, але слід враховувати їхні зміни при поєднанні.

 

Alla prima

Багатство, свіжість насичених кольорів характерні для методу «аlla prima». Тут можна закінчити будь-яку деталь чи предмет за один прийом: на пензлик відразу набирають на повну силу кольоровий тон. Для цього фарбу розводять на палітрі до бажаної насиченості.

 

По мокрому

М’які й ніжні колірні переходи, повітряна легкість і прозорість акварельних робіт «по мокрому» приваблюють не лише дітей, а й дорослих. Для роботи готують папір для акварелі або цупкий ватман. На аркуш простим олівцем наносять малюнок, а потім звожують його великим пензлем чи ватним тампоном. Важливо рівномірно зволожити папір (але не залити його водою!). Маючи насичений водою папір, акварель розводять на палітрі значно густіше, ніж зазвичай. Нахил дошки при малюванні «по мокрому» має бути мінімальний.

Ось приклад такої роботи. Для створення пейзажу «Грозове небо» візьміть грубий великий пензель, акварельний папір, акварельні фарби. Аркуш закріпіть на мольберті з незначним нахилом. Пензлем добре зволожіть аркуш паперу. На палітрі розведіть темно-сіру барву акварелі й нанесіть її на всю поверхню роботи. Кінчиком пензля додайте кілька плям жовтої вохри. У нижнім частині малюнка накладіть цим же пензлем кілька відтінків зелених кольорів, також попередньо змішаних на палітрі. По самому низу можна ще додати трохи зелених плям. Нехай барви вільно розтечуться по сірому небу, затікаючи одна на одну. Дайте роботі просохнути. Сірою фарбою домалюйте на аркуші казковий замок чи фортецю, а в небі – птахів. Довільне злиття кольорів, колоритні переходи та фантастичні затікання нададуть малюнкові неповторної оригінальності.

 

Монотипія

Монотипія – техніка «друкування» лише одного примірника відбитка зображення. Наочно-практичне ознайомлення дошкільнят із художнім оформленням дитячої книги, друком кольорових ілюстрацій сприятиме розвиткові логічного мислення, зацікавлення книжковою графікою, підвищенню рівня художнього сприймання.

Працювати можна акварельними, гуашевими фарбами на папері для акварелі, на ватмані, який вбирає вологу (лощений папір не підходить). Слід підготувати оргскло (або прозорий пластик, цупку поліетиленову плівку, звичайне скло тощо), фотовалик, мило (миючий засіб, шампунь), два аркуші паперу. На одному аркуші виконують ескіз (можна скористатися й готовим малюнком чи перемалювати його через копіювальний папір, скло), дають йому просохнути й накривають оргсклом. Рідке мило набирають на пензлик і цією мильною водою розводять потрібну фарбу. Фарба має бути густою, кольори, зазвичай, змішують на палітрі.

Малюють уже на оргсклі, повторюючи підкладений під нього малюнок. Стежать, щоб оргскло не пересувалося й не деформувався верхній малюнок. «Мильна» робота швидко висихає, тож фарби не зливаються. По завершенні малювання нехай усе добре просохне. Тим часом готуються до «друкування»: аркуш паперу трохи більшого розміру, ніж малюнок, зволожують ватним тампоном або широким пензлем. Малюнок, виконаний на оргсклі, накривають папером – зволоженим боком до малюнка, притискають краї пальцями й прокочують валиком (або будь-яким гладким предметом) згори донизу й зліва направо притискаючи папір до оргскла. Закінчивши «друкування», беруться пальцями за обидва кінці паперу (вгорі чи внизу) й знімають готовий відбиток. Ось вона, перша власноруч видрукувана робота.

 

Соляні малюнки

Звичайна кухонна кам’яна сіль допоможе дитині створити візуальну фактурну поверхню предметів. Використовують папір для акварелі чи ватман, кам’яну сіль, акварельні фарби, пензлики. Малюють на папері предмети, які мають фактурну поверхню, -- огірок, апельсин, лимон, курчатко, жабку, крокодила, морську зірку тощо. Відразу по завершенні малювання (щоб поверхня предмета ще була добре волога) беруть у пучки сіль і посипають нею («солять») зображений предмет, якому хочуть надати фактурного зернистого вигляду. Увібравши в себе кольорову фарбу, сіль при висиханні й створює ефект зернистої фактури. Дають роботі висохнути. Прилиплу сіль можна струсити, зішкребти, а можна так і лишити – в усіх варіантах роботи чудово, своєрідно виглядають.

Цікавими й оригінальними можуть бути пейзажні роботи. Якщо посипати сіллю намальований жовтий пісок, то, висохнувши, він матиме зернисту поверхню, ніби справжній. Вода, мальована в такий спосіб, зорово матиме глибину й створить ілюзію руху. «Підсолена» трава теж виглядатиме справжнісінькою. Ялинка, густо посипана сіллю, набере ошатного новорічного вигляду – кришталики солі переливатимуться у сонячному промінні, мовби коштовне каміння.

 

Гуаш

Гуаш – клейова розчинна непрозора фарба і має значні покривальні можливості. Малюнки, виконані гуашшю, яскраві, насичені, щільні, з матовою поверхнею. Для роботи гуашевими фарбами використовують колонкові пензлі для акварелі та щетинні для олійних фарб – круглі та пласкі. Підготовлена до малювання гуаш має консистенцію густої сметани. Висохлу фарбу можна «реанімувати»: у пляшечку до неї додають необхідну кількість дистильованої (або двічі перекипяченої  та відстояної) води й одну-дві краплини побутової машинної оливи, яка утворює ледь помітну захисну плівку, й фарба швидко не висихає.

 

Пам’ятайте: після кожної «реанімації» фарба стає на тон світлішою.

 

Техніка гуаші дає змогу застосовувати різні прийоми накладання мазків – горизонтально, вертикально, по формі, комбінувати їх. У разі потреби можна виправити малюнок, накладаючи кілька колірних шарів один на одний. Ефекту рельєфності досягають, наносячи густий, майже пастоподібний, шар гуаші на попередній тонкий шар. У колірній палітрі гуашевих наборів є біла фарба – її наносять на темні кольори, висвітлюючи, відбілюючи їх. Контурувати предмети малюнках можна тонким і середнім пензлем, контрастними й на кілька тонів світлішими чи темнішими фарбами.

Кольорові олівці

 

Олівець – матеріал і водночас інструмент для малювання у вигляді тонкої палички зі спеціальних фарбуючих речовин, оправленої деревом, огорнутої у папір чи в тонку металеву пластину (сангіна, соус). Сучасні графітні олівці виготовляють із домішками спеціальних сортів глини. Малюнок олівцем створюється здебільшого на білому папері лінією (прямою ,хвилястою,ламаною, пунктирною, грубою, тонкою, тощо), крапками, штрихами (вертикальними, горизонтальними, навкісними, комбінованими).

 

Не варто користуватися гумкою чи розмазувати пальцем штрихи олівця – малюнок стає непривабливим, «затертим».

 

Фломастери

Фломастерами, як і олівцями, зазвичай малюють на білому папері, картоні (можна використати й світлий кольоровий папір чи картон) лініями, штрихами, крапками. Щоб виконати малюнок фломастерами, дитині не треба докладати додаткових зусиль, тому спочатку вона може опановувати техніку малювання фломастерами, а вже потім – олівцями.

 

Воскові олівці

Воскові олівці – інструмент для малювання у вигляді тонкої палички зі спеціальних барвників із домішками воску, стеарину, парафіну. Досить часто в одній роботі поєднують воскові олівці та акварель, досягаючи ефекту чіткими штрихами воскового олівця й барвистими плямами акварелі. Ними користуються так само, як і звичайними олівцями та свічкою. Скажімо, малюють натюрморт восковими олівцями: роблять контури столу й вази на ньому, штрихами показують на предметах тінь. Квіти у вазі малюють уже різними кольорами: пелюстки ромашки – білим, серединку – жовтим, пелюстки волошки – синім, стебла у квітів – різними відтінками зеленого. Потім на палітрі готують акварельні фарби. Пензликом набирають жовтої фарби й покривають нею тло роботи до намальованого столу. Сам стіл фарбують у коричневий колір, а вазу, скажімо, у синій. Колірна гама може залежати від задуму, настрою виконавця тощо. 

 

Свічка

Свічкою малюють дивовижні пейзажі, надто зимові, створюють казковий предметний світ, а ще вона може брати участь у цікавих фокусах. Щоб створити зимовий пейзаж, на білому папері свічкою малюють лінію горизонту, дерева,кущі, ялинки, снігові кучугури, сніжинки, місяць тощо. Потім усе тло замальовують акварельними фарбами синього, фіолетового, блакитного кольору.

Для проведення фокусу заздалегідь готують реквізит – на білих аркушах паперу малюють свічкою предмет чи композицію і складають їх до теки. Показавши присутнім «чисті» аркуші паперу, беруть із теки один аркуш і пропонують комусь із охочих провести по ньому ватним чи поролоновим тампоном, змоченим у розведеній акварелі, -- на папері проступає восковий малюнок. Художнє обігрування ситуації викличе у дітей і дорослих чудовий настрій, бажання фантазувати.

 

Вуглик

Світлотіньові контрасти і м’які тонові співвідношення передає техніка малювання вугликом. Для малювання використовують вугільні палички (можна аптечне активоване вугілля) та папір розміром А3 із шорсткою поверхнею різних кольорів і тонів – білий, сірий, кремовий, бежевий, коричневий, блакитний абощо. Малювати вугликом слід упевнено, сміливо м’якими й довільними рухами, без зайвого натискування – окреслюють загальну композицію, предмети, а потім заштриховують. Зайві лінії витирають сухим м’яким полотном. Найкраще малювати на тонованому папері, картоні, поєднуючи вуглик із кольоровою крейдою та, місцями, світлими пастельними плямами.

Вугільні малюнки слід обов’язково закріпити з пульверизатора спеціальним розчином, розвівши білок одного яйця у півсклянці води. Роблять це у два-три рази, щоб не зіпсувати малюнок.

 

Кольорова крейда

Малювати кольоровою крейдою, як і вугликом, прості узагальнені форми краще на шорсткому, зернистому картоні формату А3. Для малювання тонких ліній, деталей крейду загострюють. Попередньо намічений олівцем малюнок детально проробляють кольоровою крейдою і закріплюють так само, як і малюнки вугликом.

Кольоровою крейдою малюють також на дерев’яній чи пластиковій дошці, на дерев’яній чи лінолеумній підлозі, на асфальті, що на ігровому майданчику. Одначе такі малюнки зберігаються недовго.

 

Пастель

 Роботи, виконані пастеллю, мають оксамитову поверхню й особливо гарно виглядають на темному тлі. М’які різноколірні палички пастелі, як і вуглик та крейда, не мають дерев’яної оправи. Виготовляючи її, до барвників додають білила, тому вона має ніжні кольори. Малюють пастеллю переважно на тонованому картоні, полотні штрихами, а часом розтушовують, щоб отримати плавні переходи між кольорами.

Заувага: працюючи в цій техніці, нічого не слід витирати гумкою. Розпочинаючи малювати, спочатку обмірковують композицію, розміщення предметів та намічають їх простим олівцем. Щоб готові роботи не осипалися (є такий недолік), краще накрити їх оргсклом, склом чи зафіксувати спеціальним закріплювачем.

 

                                               Розвивальні художні вправи

Подані нижче художні вправи допоможуть дошкільнятам оволодіти мистецтвом малювання, різними художніми техніками, прийомами та інструментами.

 

Ниткографія

Ниткографія – техніка отримання зображення на папері або картоні за допомогою нитки. Подаємо приклад організації такої роботи.

Мета: розвинути творчу уяву та фантазію дитини; формувати вміння сприймати кольори, образи, створювати образ за допомогою кольорової плями; виховувати естетичний смак.

Словник: ниткографія, завиток.

Матеріали та обладнання: гуашеві фарби (окрім білої), білий чи пастельних кольорів папір формату А4, пензлі, цупка нитка «Ірис» або бавовняна №10 завдовжки із розмах ліктьової частини руки дитини, серветка для рук, склянка з водою.

 

Хід ЗАНЯТТЯ

 

Спочатку діти відгадують загадки:

 

Золотиста нитка в’ється

Але в руки не дається.

(Сонячний промінь)

***

Кінь стальний,

Хвіст лляний.

(Голка з ниткою)

 

Завдання 1

1.        Аркуш паперу А4 зігнути навпіл по довжині чи ширині й розгорнути.
2.        Вмочити нитку у фарбу, великим та вказівним пальцями зняти зайву фарбу; промити пальці у воді та витерти серветкою.
3.        Підняти над однією із сторін підготовленого паперу фарбовану нитку й вільно опустити її так, щоб кінчик що в руці, звисав із аркуша.
4.        Знову зігнути папір, накрити його цупким картоном.
5.        Однією рукою тиснути на картон, другою – тягнути за кінчик нитки, що звисає.
6.        Сказати «чарівні» слова Буратіно ( «Крекс-пекс-фекс»), розгорнути папір.

 

Завдання 2

 

1. Уважно розглянувши отримане зображення, визначити, на що воно

     схоже, розпізнати образ певного предмета.

2. Домалювати, доповнити деталями впізнаний образ фломастерами чи           

       пензликом.

Виставити виконані роботи для перегляду. Запропонувати дітям скласти розповідь про кольори свого малюнка.

 

Воскографія

 

Яскраві кольори на темному тлі мають святковий вигляд, а роботи урочисті та вишукані. Готують цупкий білий та кольоровий папір, картон. Усю площину аркуша ретельно натирають воском, свічкою без пробілів. Потім чорну (кольорову) гуаш змішують із милом (шампунем) і покривають звощене. Дають просохнути. Для продряпування верхнього шару воску використовують загострені палички (дерев’яні зубочистки, шпажки, скріпки, використані стрижні для кулькових ручок тощо).

 

Проліски

Візьміть білий картон, добре натріть воском і покрийте темно-синьою чи фіолетовою гуашево-мильною сумішшю. Дайте фарбі висохнути. Загостреною паличкою спочатку нанесіть контури пролісків. Переконавшись у правильності попереднього розміщення композиції, продряпайте пелюстки квіти, стебло. На восковій кольоровій поверхні можна продряпувати штрихи різної товщини та довжини, щоб намалювати тонкі травинки, шерсть у тварин тощо.

 

Інструменти мають бути безпечними для здоров’я дитини. Загострений лише один кінець інструмента – робочий.

 

Воскові  малюнки

Мета: розвивати творчу уяву, фантазію; формувати вміння сприймати кольори та образи, створювати певний образ, поєднуючи різні матеріали.

Обладнання: акварельні фарби, білий папір формату А4, пензлі, воскові олівці або свічка, серветка для рук, склянка з водою.

Хід заняття: восковими олівцями можна намалювати натюрморт, пейзаж, предметний чи сюжетний світ – свято ялинки, сніговика, сніжинки, хмаринки, водичку тощо. Перед кожною вправою діти виконують у повітрі вправи для п’ястей рук.

Святкове місто

На білому аркуші кольоровими восковими олівцями малюють будинки (вікна та світло в них, балкони, дахи штрихують). Пропонують дітям розглянути зображення феєрверку на ілюстраціях, фотознімках, пригадати власні спостереження. Звертають увагу на колірну гаму, форму, розміщення. Визначають, що феєрверкові спалахи добре видно на темному нічному небі. Отже, діти також малюватимуть феєрверк у небі.

На площині неба ставлять 4-6 великих цяток – майбутні спалахи феєрверку. Від кожної цятки роблять уривчасті рухи п’ястю руки, а потім – розмашисті ліктьовою частиною руки. Малюнок закінчений, але на світлому денному тлі неба цей  феєрверк не дуже яскраво виділяється. Дітям пропонують пригадати, якого кольору нічне небо: воно синього, темно-синього, фіолетового кольорів. Намалювати нічне небо допоможуть акварельні фарби. На пензлик набирають акварелі чи вмочують поролоновий квач у підготовлену палітру й згори донизу, зліва направо суціль покривають фарбою восковий малюнок. Чим більше використано кольорів, тим яскравіший буде малюнок.

 

Акваріум

Робота виконується різними матеріалами і техніками. Запитують дітей, чи є у груповій кімнаті акваріум і якої він форми. Пропонують пригадати, акваріуми яких форм бачили діти, дають розглянути ілюстрації, фотознімки тощо. Звертають увагу на кілька традиційних форм – прямокутну, круглу, квадратну. Кожна дитина обирає собі форму акваріума: якщо вона прямокутна, це може бути аркуш паперу А4; якщо квадратна чи кругла, дитині пропонують порівняти ці фігури і вирізати ножицями потрібну форму.

На обраній формі акваріума восковими олівцями малюють воду. Визначають її колір: блакитна, синя, світло-зелена. Відповідно до власного задуму діти добирають кольорові воскові олівці (блакитний, синій, білий, світло-зелений тощо). Малюють умовний схематичний знак води – хвилясті лінії різної амплітуди. Рослини різної форми, що в акваріумі, малюють здебільшого зеленим і темно-зеленим кольорами. Акваріум «наповнюють» водою: на пензлик набирають акварелі (блакитної, синьої, світло-зеленої) або вмочують поролоновий квач у готову палітру й згори донизу та зліва направо покривають фарбою весь малюнок. Акваріумних рибок вирізують із паперу відповідного кольорового забарвлення, характерного для їхнього виду. Можна використовувати звичайний кольоровий папір та барвисті аркуші із журналів. Камінчики також вирізують із паперу. На дні акваріума спочатку розміщують камінці, а потім рибок і наклеюють їх у такій же послідовності.. Готові роботи висушують. Круглі та квадратні акваріуми наклеюють на картонну основу формату А4. Роботи оформлюють у паспарту або в рамку.

 

 Кольорові бульки

Мета: розвивати творчу уяву, фантазію; формувати вміння сприймати кольори та образи, створювати художній образ за допомогою кольорової фактурної плями.

Обладнання: альбом для малювання чи білий папір формату А4, трубочка для коктейлю, ємкість для мильного розчину, гуаш, пензлі, фломастери, серветка для рук. Готують насичений розчин із рідкого мила та води, й додають до нього гуашеву фарбу бажаної насиченості.

Хід заняття: кольоровий мильний розчин наливають у невисокі ємкості до половини. Опускають туди трубочку (до дна) і дмуть у неї. Коли над поверхнею утворяться бульки, виймають трубочку й кладуть на серветку. Потім беруть аркуш білого паперу і прикладають його до бульок так, щоб на папері від них залишився кольоровий відбиток. Пропонують дітям розглянути свій «малюнок» і знайти в ньому схожість із реальними чи казковими образами, предметами, явищами. Пензлем домальовують зображення. Оформлюється виставка робіт, діти діляться враженнями.

 

Соляні малюнки

Мета: розвивати творчу уяву, дрібні м’язи п’ястей рук; формувати вміння сприймати фактуру, кольори та форми, створювати фактурну поверхню за допомогою кам’яної солі.

Обладнання: акварельні фарби, білий, кольоровий чи пастельних кольорів папір формату А 4, пензлі, кам’яна сіль, склянка з водою, серветка для рук.

Хід заняття: використовують папір для акварелі чи ватман, кухонну кам’яну сіль, акварельні фарби, пензлики. На папері малюють фарбою предмети, які у природі мають фактурну поверхню – огірок, апельсин, лимон, курчатко, жабку, крокодила абощо. Відразу ж беруть у пучки сіль і посипають («солять») намальоване. Сіль, всотавши в себе кольорову фарбу й просохнувши, створює зернистий фактурний ефект. Прилиплу сіль можна струсити, зішкребти, а можна й залишити як є.

У пейзажних роботах «оживуть» присипані сіллю пісок, травичка; вода, намальована у такий спосіб, зорово матиме глибину та рух.

 

Малювання пальцями

Мета: розвивати творчу уяву, дрібні м’язи п’ястей рук, дотикову чутливість, координацію рухів; формувати вміння сприймати кольори та форму, створювати образ, малюючи його пальцями.

Обладнання: гуашеві фарби, білий, кольоровий чи тонований папір формату А 4, серветка для рук, склянка з водою, картонні квадратики розміром 3х3 см.

Хід заняття: малювання пальцями відоме людству здавна, і діти залюбки беруться за нього. Цей процес не лише дарує втіху, а й розвиває п’ястеві м’язи, дотикове та колірне сприйняття. Пальцями особливо двома відразу, малюють однаково вправно «праворукі» та «ліворукі», а в дітей із координаційними порушеннями, із травмами рук, зап’ястя чи пальців швидше відновлюється рухливість уражених органів. Після роботи з фарбою одного кольору пальці миють і витирають серветкою.

 

Рибка

На дібраному для роботи папері попередньо малюють восковими олівцями хвилі води й покривають малюнок аквареллю. Коли він висохне, починають малювати рибку – у цьому процесі поєднуються кілька технік. Щоб утворити тулуб рибки, згинають усі пальці на руці й відставляють убік великий палець. Вмочують його у фарбу, розведену на палітрі, й роблять відбиток на папері. Потім великий палець «ділиться» з мізинцем фарбою – вони «зустрічаються», торкаються одне одного. Пучкою мізинця роблять плямку біля правого кінця відбитка тулуба рибки – це хвіст. Коли намальована у такий спосіб рибка підсохне, паличкою або тичком, умоченим і білу чи синю фарбу, їй домальовують очі.

 

Равлик

Тулуб равлика малюють вказівним пальцем. Набирають ним на палітрі фарби й за годинниковою стрілкою роблять колові рухи. Виводять спіраль угору і легким розмахом руки проводять пальцем згори донизу. Мізинцем малюють голову та ріжки равлика.

Краб

Діти самі добирають паперове тло, подібне до середовища, де живе краб (морське дно – смарагдове, синє, зелене, піщане тощо). Спочатку великим пальцем малюють тулуб краба. Пальці рук згинають у кулак, а великий відставляють убік,  умочують його в підготовлену палітру й роблять на папері відбиток. Потім беруть квадратик картону 3х3 см й занурюють край у фарбу на палітрі. Картон трохи згинають і роблять їм відбитки – ноги краба. Очі крабу «друкують» мізинцем, прикладаючи його до паперу. Коли фарба висохне, домальовують пензликом або фломастером зіниці.

 

Квітка незабудка

Діти самі добирають папір для малювання квітів. Можна попередньо графітним олівцем позначити розміщення композиції. Згинають усі пальці руки, відставляючи мізинець, умочують його у фарбу й роблять пучкою відбиток на папері – це серединка квітки. Тепер настає черга попрацювати вказівному пальцю – всі пальці стуляються в кулак, а вказівний відставлений уперед і готовий до роботи. Вмочують його у палітру і біля серединки квітки роблять відбиток пучки вказівного пальця – намальована перша пелюстка . Рухають пальцем і п’ястю руки навколо серединки квітки, послідовно залишаючи відбитки-пелюстки. Знову всі пальці стуляються в кулак, а мізинець відставлений убік. Вмочують у фарбу на палітрі ребро п’ясті руки й притискають її до голівки  намальоване стебло.

 

Листок горобини (акації, папороті»

 Вправа на координацію рухів. Робота виконується всіма пальцями обох рук. Добирають папір, готують палітру з гуаші. Вмочують пучку мізинця у фарбу й малюють на папері лінію - середній прожилок листка. Скоординованими рухами обох рук ізнизу прожилки обабіч двічі роблять відбитки великих пальців. Далі до верху прожилка роблять відбитки всіх пальців почергово – по два рази великим, вказівним, середнім, безіменним, мізинцем. Закінчують роботу одним відбитком мізинця вгорі прожилка.

 

Ялинка

Вправа на координацію рухів. Робота виконується всіма пальцями обох рук. Добирають папір готують палітру. Вмочують пучку мізинця у фарбу й малюють на папері лінію – стовбур ялинки. Скоординованими рухами обох рук ліворуч і праворуч від стовбура протягують великі пальці по паперу – малюють нижні гілки ялинки. Далі почергово знизу догори малюють верхні гілки, коротші за попередні, почергово протягуючи пальці – великі, вказівні, середні, безіменні, мізинці. Кожні наступні горішні гілки будуть коротші за попередні, середні – ще коротші, а горішні – найкоротші. Щоб вийшла висока ялинка, кожним пальцем обох рук малюють по дві гілки.

 

Тюльпан

Діти самі добирають папір для малювання квітки. Попередньо слід визначити, якого кольору вона буде, бо від цього залежить вибір кольору паперу як тло. Якщо тюльпан жовтий, тло має бути більш насиченого забарвлення, наприклад: синє, фіолетове, червоне. Якщо тюльпан червоний, то для тла підійдуть усі світлі кольори. Підійде і синій, і фіолетовий, лишень не червоний, що для жовтого тюльпана. Попередньо графітним олівцем позначають розміщення композиції.

Малювати починають з пелюсток квітки. Стискають пальці в кулак, відставляють вказівний палець і згинають його. Вмочують зігнуту фалангу вказівного пальця у фарбу й малюють дві пелюстки квітки. Стебло домальовують знайомим способом – ребром п’ясті руки.

 

Метелик

Малюють усіма пальцями обох рук. Визначають бажаний колір метелика й добирають відповідний папір як тло. Насамперед починають малювати тулуб метелика – він складається з двох частин. Грудка – відбиток пучки вказівного пальця, а черевце – його зігнутої фаланги. Верхні крильця – одночасні відбитки великих пальців обох рук обабіч грудки а нижні крильця – відбитки вказівних пальців. Вусики домальовують фломастером або кінчиком пензлика.

 

Бабка

Малюють пальцями обох рук водночас. Визначають бажаний колір бабки й добирають відповідний папір як тло. Найперше малюють тулуб: мізинцем набирають на палітрі розведену фарбу, притискають пучку до паперу (формують голову) й протягують палець десь на 3-4 см. Крильця бабки «друкують» так: усі пальці обох рук стуляються в кулак, а мізинці відставлені вбік. Вмочують у палітря ребра мізинців і водночас притискають їх до тулуба обабіч. Оскільки бабка  має дві пари крилець, роблять такі відбитки ще раз. Фломастером чи кінчиком пензля домальовують очі та короткі вусики.

VIII. Залучаємо дітей до світу живопису

 

Консультація для батьків

 

 Доведено, що набуте в ранньому дитинстві залишається з людиною на все життя. Це не означає, що почавши рано малювати, малюк стане художником, просто він не боятиметься цього виду діяльності.

 

 

Заняття живописом можна проводити з дітьми, починаючи з року. Деякі батьки починають ще раніше: у цьому є свій сенс. Ми давно помітили: що молодша дитина, то легше з нею займатися. Вона легше й охочіше сприймає нове. Що старша дитина, то більший її життєвий досвід, то стійкіший стереотип поведінки, звички. І чудово, якщо ці звички корисні, бо змінювати щось у ставленні до дитини й дитини до самої себе з віком стає все складніше. Тому непогано дати малюкові спробувати себе в різних видах діяльності, давати йому різноманітні ролі в іграх і робити це так, щоб він відчув свою успішність, результативність. Підростаючи, він не боятиметься освоювати нові види діяльності – чи то вивчення ще однієї іноземної мови, чи освоєння гри на музичному інструменті. У дітей, які рано почали малювати, надалі немає «страху перед білим аркушем паперу».

Заняття живописом корисні ще й тим, що дають великий простір фантазії маленької дитини. Зрозуміло, це відбувається не одразу, адже спочатку набір умінь малюка невеликий, а отже, невеликий і вибір варіантів творчості. Але малюк уже до трьох-чотирьох років може виявляти своє бачення навколишнього світу, своє розуміння і ставлення до життя, до себе самого. Засоби цього виявлення «розмножуються» в міру зростання й розвитку дитини, і заняття живописом добре сприяють цьому.

Живопис легко поєднати з іншими видами занять малюка – з читанням, рольовою грою, спостереженнями на прогулянці. Яскраві фарби роблять життя дитини різноманітнішим, надають їй приємні відчуття. Нарешті, заняття живописом – це одна з форм предметної діяльності дитини, а така діяльність необхідна малюкові для фізичного, психічного й розумового розвитку. Діючи пензликом і фарбами, малюк розвиває дрібну моторику рук, а отже, поліпшується розвиток його мовлення. Мовлення дитини стає активнішим тому, що з’являється ще один (і який цікавий) привід мовленнєвого спілкування дитини й дорослого. Психологічно цей вид спільної діяльності дуже корисний для розвитку конструктивних видів стосунків, тобто для ваших «ділових відносин» із дитиною, і звільняє вас від капризів малюка і дрібних побутових, часто надмірних, претензій до нього. От тому ми запрошуємо вас і вашого малюка до занять живописом.

Сміливо беріть аркуш паперу і – за роботу!

 

Що треба приготувати для заняття?

 Перше й найважливіше – ваше власне бажання працювати. У малюка, можете не сумніватися, воно є. Але якщо ви своїм «кислим» виглядом або непевністю покажете, що вам не дуже це потрібно, то і його ентузіазм помітно зменшиться.

Часто-густо батьків турбує питання : «Чи можу я чогось навчити свого малюка, якщо сам не вмію малювати?» Зможете. Якщо вже не навчити малювати, то полюбити це цікаве заняття.

Друге, що необхідно для початку занять,  пензлик, фарби й папір. Пензлі візьміть досить великі – № 7-8, маленькі незручні у використанні. Краще використовувати пензлики з шерсті кози, колонка або якісні синтетичні. Можна взяти пласкі, але краще використовувати круглі.

Фарби для малювання з малюком візьміть акварельні – «Медові» або «Ленінград». Вони трохи дорожчі від інших, але їх якість не змусить вас хвилюватися, а при акуратному використанні їх надовго.

Тепер приготуйте неглибоку мисочку для води, вона має бути стійкою, зовсім низенькою, типу «попільниці». Високий посуд перевернеться, і перше заняття буде зіпсоване, або вам доведеться постійно переживати за це. Не наливайте – зовсім крапельку, на денці, не вводьте малюка у спокусу «похлюпатися» ─  цим можна позайматися й у ванній, а зараз велика кількість води тільки відволікає.

Папір вам знадобиться досить-таки великого формату (альбомні аркуші А4). На зовсім маленькому папері малювати незручно й некорисно. Для найменших можна взяти папір ще більшого формату – гірше не буде. Цілі альбоми незручні для користування на заняттях із малюками – дитина намагається перегортати, розмальовувати всі сторінки, може порвати. Зручніше на занятті видавати дитині по одному аркушу паперу, а інші – класти неподалік так, щоб малюк не зміг до них дотягтися.

Перед заняттям не забудьте приготувати маленьку ганчірку для витирання рук чи пензля (можна використовувати паперові серветки).

Перш ніж розпочати заняття, звільніть місце, де воно проходитиме. Можна працювати за маленьким столиком – тоді дитина працюватиме стоячи, а ви будете поруч, щоб допомогти їх у будь-яку хвилину. Не бійтеся, що дитина стомиться. Адже заняття займе зовсім небагато часу.

Для найменших зручніше, коли вони сидять у вас на колінах за високим столом. На столі не має бути нічого зайвого. Залишіть тільки кілька аркушів паперу, фарби, пензлик, ганчірку, серветки, мисочку для води (поки що вона порожня). Воду ми зазвичай наливаємо разом із дитиною, починаючи заняття.

Кожне наше заняття зображувальною діяльністю з малюком починається з формування образу ситуації і «дійових осіб», для цього заздалегідь поспостерігайте явища природи – дощ, сніг, веселку; почитайте й обіграйте прості казки – «Колобок», «Курочка Ряба»; потанцюйте й пострибайте як зайчики; поспівайте пісеньки про дощик, зайчика, гусаків, намистинки; розгляньте намистинки на ялинці, мамине намисто тощо. Добре, коли малюк звикне заздалегідь до цих предметів – у нього буде більше бажання це зображувати.

Коли ви придумали, що хочете зобразити, наприклад, дощик, спробуйте пригадати пісеньку про нього:

 

Дощик, дощик

Крап і крап,

Ти не крапай

Довго так.

Дощик, дощик

Ллється,

В руки не дається.

Крап, крап, крап!   

 

Заспівайте малюку цю пісеньку (або якусь іншу, і не лякайтеся, якщо ви майже не вмієте співати,просто проговорюйте вірші співучо, не поспішаючи, або заспівайте на будь-який мотив – малюкові неодмінно сподобається. Діти не так часто бачать дорослих, які співають, і бувають приємно здивовані. Пісня допомагає не лише сформувати образ, а й зосередити увагу дитини, установити емоційний контакт. У цьому плані ще краще – танок. Візьміть малюка на руки і трохи покружляйте по кімнаті. Це сприяє розслабленню рук дитини. Такий вступ приємний для дитини. Також заздалегідь можна почитати казку «Колобок», але, читаючи маленькій дитині, пам’ятайте, що крім читання треба ще й розмовляти з малюком і обігравати цю казку, хоча б голосом:

«Котиться Колобок, а назустріч йому Заєць.

─ Колобок, Колобок, я тебе з’їм!  

─ Не їж мене, Зайчику, я тобі пісеньку заспіваю:

Я Колобок, Колобок, я по засіку метений…»

Перш ніж улаштуватися зручно за столом, візьміть малюка на руки або за руку і, вирішивши остаточно разом із ним, що ви малюватимете, беріть мисочку й вирушайте за водою.

Візьміть пензлик самі, вкладіть його в руку дитини досить швидко й одразу правильно, обхопіть ручку дитини своєю рукою. Крапельки дощу малюйте досить швидко, але не занадто різкими рухами. Ваша ліва рука обіймає дитину і притискає до себе. Водночас спробуйте підтримувати праву руку дитини, злегка припіднімаючи її лікоть. Це допоможе зробити рухи малюка плавними. Малюйте і співайте пісеньку про дощик. Ваш дощик має крапати по всьому аркуші – не в одну точку й не один по одному, щоб крапельки не були схожі на «солдатів у строю». Якщо ви взяли великий пензель, то крапельки вийдуть великими й акуратними і дуже сподобаються маляті. Не намагайтеся зробити їх дуже багато – це може втомити малюка. Малювання має тривати 20-40 с – рука дитини швидко втомлюється, і з’являється напруження, вона вже не зможе тримати правильно пензель, почне нервуватися.

Покажіть ваш намальований дощик ведмедикові, зайчикові. Добре, якщо вони покладені в дальньому кутку кімнати або краще в іншій кімнаті – рух зніме напруження й допоможе засвоїти знання і вміння. «Ось, зайчику, який гарний у нас дощик!» –  візьміть дитину за руку і її пальчиком покажіть крапельки.

Коли малюк відпочине (через кілька хвилин, а може й годин), можете намалювати ще дощик, а старий малюнок, що вже підсох, можна обвести за бажання яскраво-синім фломастером. Крапельки обводьте вільно, не впритул – це красиво й легко для дитини.

Ваші малюнки можна надписувати «Дощик, дощик, крап та крап» або «Крапає дощик», а для найменших – просто «Крап, крап». Написи робіть разом із малюком. Найменші лише спостерігають. Півторарічні охоче дають свою руку, і ви пишете разом. Дворічні можуть обвести готові надписи яскравим фломастером. Близько двох років дитина, як правило, сама вибирає, який напис зробити, і може повідомити про це, а трирічний малюк сам намагається надписувати свої малюнки – допоможіть йому в цьому.

Не забудьте поставити на малюнку «ім’я автора». Адже дитина вважає виконаний малюнок своїм твором, навіть якщо частка її праці невелика. У стосунках із дитиною не забувайте, що не вона допомагає вам, а ви допомагаєте їй. Вона – основна дійова особа, творець! Тому ми пишемо на кожному малюнку «Малював Саша»…

Що можна малювати з маленькими?

«Дощик» –  дивися вище.

«Сніг», «Сніжинки» –  малюйте так само, як і дощик, тільки пісенька інша:

На галявку, на лужок,

Тихо падає сніжок.

Ось летять сніжиночки –

Білії пушиночки.

«Ягідки» ─ можна малювати різні: жовтогарячі, червоні, сині (чорниця). Намагайтеся робити ягідки великими й не малюйте їх занадто багато. У ягідки може бути зелений хвостик, а якщо ви з’єднаєте два хвостики, то вийдуть «вишеньки».

«Яблука на блюді» ─ яблука можуть бути жовтими, червоними, зеленими. Блюдо обводимо навколо яблук ширше, майже до країв аркуша паперу.

«Намистинки» ─ різні за величиною і кольором. Спочатку за допомогою фломастера намалюйте ниточку, а потім пензлем нанизуйте на неї намистинки – вийде гарне намисто.

«Котиться Колобок» ─ Колобок може бути червоним, жовтим, жовтогарячим. Не забудьте намалювати доріжку, травичку.

«Золоте яєчко» ─ може бути жовтим або жовтогарячим. Воно лежить у травичці, можна намалювати у травичці і ягідки.

Можна намалювати «Ріпку» жовту або жовтогарячу із зеленими листочками, а навколо ріпки росте травичка.

Також красивий вигляд на травичці має «Кульбаба», що носить жовтий сарафанчик. Тобто сама квіточка жовтенька, а стебельце й листочки зелені.

Намагайтеся розташовувати зображення в центрі аркуша. Деталі композиції мають бути великими.

Добре, якщо найкращі ваші твори (нехай дитина сама вибере – які) будуть мати постійне місце для «виставки». Це може бути стіна, на якій ви з малюком повісити малюнки; жилка, натягнена уздовж стіни – на неї дуже зручно вішати «картини»; або можна спорудити спеціальний стенд для робіт. Варто зважити, що малюнки мають розташовуватися так, дитина змогла в будь-який час підійти до них і похвалитися перед дідусем, бабусею, татком тощо. Такий показ творів допомагає малюкові усвідомити значущість своїх робіт.

Гарної вам творчості!

 

IX. Конспекти занять

 

1. Творча розповідь на тему: «Якби я намалював весну»

 

Програмовий зміст : Вчити вмінню уявляти та складати розповідь про весняну природу; правильно і влучно висловлювати свої думки. Розвивати образне мислення, фантазію, зв'язне мовлення. Вчити добирати слова з певним звуком. Розвивати фонематичний слух, вміння виділяти в слові перший та останній звуки. Продовжувати вчити утворювати від поданих іменників здрібні­ло- пестливі форми та прикметники, використовувати назви кольорів та їх відтінків. Виховувати у дітей розуміння краси природи.

 

Матеріал :  набори карток з малюнками для кожної дитини.

 

Хід заняття

 

Група нагадує весняну галявину.

В и х о в а т е л ь:

•                    Діти, послухайте уважно ось цю мелодію - може, вона нагадає вам якісь картини природи: завивання завірюхи чи «голос» моря, дзюрчання джерельця чи шурхіт молодого листя. ( Звучить музика А.Вівальді «Весна» ).

В и х о в а т е л ь:

•                    Який настрій викликає ця мелодія? Що ви собі уявили? Як ви гадаєте, про яку пору року ми з вами поговоримо?
•                    Які зміни сталися в природі весною?

 

Входить Весна

В и х о в а т е л ь:

Як ви вважаєте, хто ця красуня, яка розбудила землю від зимового сну, озвучила повітря стоголосою симфонією?

 

Д і т и : - Це - Весна.

Д і в ч и н а  - В е с н а :

Якщо ви мене впізнали, розкажу я вам казку.

Жив-був король Сонце. Його палац був за найвищими хмарами. Король ніколи не спускався на землю, але посилав до людей своїх доньок - Зиму, Весну, Літо й Осінь. Найбільше король любив наймолодшу - красуню Весну. Але те, що вона була такою гарною, знав тільки батько, а люди були зайняті своєю роботою й не хотіли цього помічати. І тоді король попросив письменників, поетів, худож­ників, допомогти Весні. Вони вміли милуватися красою природи. Тож за допомогою слова і фарб розповіли про неї людям.

 

В и х о в а т е л ь :

•                    Так ось звідки у художників такий дар! (Розглядання ілюстрацій із зображенням весняних явищ. Запитання за їх змістом ).
•                    Інколи сірі хмаринки опускаються низько і поливають землю життєдайною вологою:

Дощик, дощик, ти іди

На дерева, на сади,

 Щоб росли в нас діти,

Як в садочку квіти.

От і зараз, малята, пройшов дощик. Подивіться, скільки дивних краплинок лиши­лось після нього! Вони незвичайні, на кожній зображена якась літера. Ці крап­линки допоможуть нам побавитись в цікаву гру.

Діти беруть паперові краплинки і по черзі називають слова, пов'язані з весною, у яких трапляється заданий звук:

а — радість ж — жук, жайворонок

в - весна, трава д - дерева, дощ

м — мімоза с - струмок

ш - шпак, шпаківня з - гроза, зелень

•                    Що відбувається з деревами, кущами весною?

 

Д і в ч и н а – В е с н а:

•                    Звідки повертаються птахи? Які звуки можна почути в природі? 

  

  В и х о в а т е л ь :

•                    Чи хотіли б ви стати художниками і намалювати в своїй уяві весну?

Діти складають творчі розповіді за опорними словами ( чарівна весна, струмки, проміння, пташки, молода травичка, квіти,зелені, світлі, яскраві). Розглядають ілюстрації. Розповіді дітей записуються на диктофон. «Весна» підсумовує розповіді дітей і пропонує пограти в гру:

 

« Назви лагідне слово» ( від запропонованого іменника утворити здрібніло- пестливу форму).

 

 

Гра «Назви подібне слово»

 

Вихователь називає іменник і кидає дитині м'яч. Дитина від запропонованого слова утворює прикметник і повертає м'яч вихова­телю:

Весна - весняний сонце - сонячний

Береза - березовий липа - липовий

Поле - польовий дощ - дощовий

Ліс - лісовий птах - пташиний

Сад - садовий квітка - квітковий

 

В и х о в а т е л ь :

•                    А тепер, дітки, перейдемо до столів і попрацюємо з картками.

Діти сідають за столи і кожен отримує набір карток з малюнками певних предметів, явищ, істот. Кожна дитина викладає картки в такому порядку, щоб останній звук назви намальованого на попередній картці предмета відповідав першому звукові назви предмета, зображеного на наступній картці. Кожна перша карточка- ланцюжок позначена зірочкою.

 

Жук - конвалія - ялинка - апельсин

Лист - тюльпан - нарцис - сонце

Ведмідь - дощ - щука

М'яч - човен - небо - озеро

Пес - сом - мак - капуста.

 

Виконавши завдання, кожна дитина вголос «читає» утворений ланцюжок слів. Діти читають вірші про весну. «Весна» прощається з дітьми.

 

2. До нас завітала  казка

 

Програмовий зміст: продовжувати закріплювати навички лічби та уміння рахувати в межах 10, розрізняти кількісну і порядкову лічбу; вчити послідовно називати дні тижня від будь-якого; який день був учора, який сьогодні, який буде завтра; закріпити знання про геометричні фігури, вміння складати геометричний орнамент за зразком; формувати поняття «парний»; розв'язувати арифметичні задачі на додавання та віднімання в межах 5; закріпити послідовність кольорів спектра (веселки); розвивати творче мислення, пам'ять, увагу, вміння орієнтуватись у просторі; виховувати інтерес до пізнавальної та логіко-математичної діяльності, впевненість у своїх силах, наполегливість, бажання доводити розпочату справу до кінця та працювати в команді.

Матеріал: дідусь (лялька); площинне зображення Королеви Математики; план-схема казкового лісу; коричневий фломастер; кольорова модель днів тижня; геометричні фігури різного кольору та розміру; набори карток з цифрами; лічильні палички; знаки «=», «+»,«—»; гуаш, картопляні штампики, площинне зображення рукавички.

 

Хід заняття

 

— Діти, ви любите казки? От і зараз до нас завітала казка, і, до того ж, незвичайна, бо вона математична. У казковому царстві трапилася пригода. Баба послала діда до лісу по дрова. А він пішов, та й не дійшов, бо дорогою загубив...

•                    Що ж загубив дід? (Рукавичку)
•                    Ось одна тільки лишилася. (Діти розглядають рукавичку).
•                    Чим прикрашена рукавичка? (Геометричними фігурами)
•                    На яку вона руку: ліву чи праву?
•                    Яку ж тоді дідусь загубив? (Відповіді дітей)
•                    Зажурився старий. Мерзнуть в нього руки, а ще й рукавичка та була чарівна. Сів він на пеньок, голову з журби похилив... А тут поруч сорока пролітала:
•                    Чого такий сумний, дідусю?
•                    Ніяк не можу рукавички знайти.
•                    Знайшов чим журитися, іди за мною, я тебе приведу.
•                    І як ви думаєте, куди привела сорока дідуся? (До нас, у групу «Рукавичка»).
•                    Як же ж нам допомогти старенькому? Я думаю, що коли казка ця математична, то за допомогою слід звертатися до самої Королеви Математики, а живе вона в Країні Математики. Математику називають королевою всіх наук. Як ви вважаєте — чому? Навіщо людина повинна знати числа та цифри? А ви добре вмієте лічити? (Діти відповідають)
•                    Так, без математики нам ніде не обійтися. А тепер заплющіть очі і подумки перенесіться у чарівну країну цікавої і дуже потрібної науки — математики. Рахуємо до 10. (Виставляю велике площинне зображення Королеви Математики.)
•                    Діти, вас зустрічає володарка цієї країни — Королева Математика. Погляньте, яка вона гарна, яка чудова в неї сукня. Чим прикрашена її сукня? З яких геометричних фігур вона складається? (Відповіді дітей)
•                    Королева погодилася нам допомогти. Ось карта, яка допоможе знайти дідусеву рукавичку. Але щоб знайти дорогу далі, потрібно виконати якесь завдання. Я пропоную вам допомогти дідусю і вирушити в дорогу разом з ним Ви згідні? Тоді вирушаємо! Але спочатку треба порахувати, скільки нас є, щоб не згубилися в незнайомому лісі. (Одна дитина рахує кількість дітей — 9.)
•                    Ви ще мене забули порахувати. (10).
•                    Давайте вишикуємося колоною — один за одним, щоб легше було йти по глибокому снігу. (Діти виконують завдання: стати спереду, ззаду, в кінці і т. д.).
•                    Разом з дідусем заходимо в ліс. Що це за пташка в червоній шапочці і з міцним дзьобом сидить на дереві? (Дятел ). Що він робить? (Шукає під корою комах).
•                    Ось і перше завдання. Потрібно із заплющеними очима порахувати стукіт на слух. (Діти рахують).
•                    Королева сказала, що із цим завданням ви впоралися швидко. І ось підказка: далі нам потрібно перейти через струмок. (Позначаю на карті стрілочки).

Лід ще досить тонкий, тому кожен з вас повинен побудувати собі місток, але місток не простий, а цифровий: розмістити цифри по-порядку від 1 до 10. Якщо викладете невірно, то місток розвалиться, і ви не зможете перейти на інший бік. (Діти на столиках викладають цифри від 1 до 10).

•                    З цим завданням теж справилися. А тепер ми маємо йти до пеньочка, під яким спить їжачок. (Одна дитина малює стрілочки до пенька).
•                    Тут нас чекає нове випробовування. (Виставляю кольорову площинну модель тижня ).
•                    Відгадайте, діти, що тут зашифровано:

Понеділок на коні,

Він у червоному вбранні.

Вівторок ніколи не плаче —

Мов сонечко, жовтогарячий. .

 А жовтенька середа —

Мов царівна молода.

Четвер зелений, мов горіх,

Який ще трішки не достиг.

П'ятниця в тендітнім

Мереживі блакитнім.

У суботи очі сині,

Ніби квіти у долині.

А неділя щаслива —

Фіолетова, мов слива.

•                    Так, це дні тижня. Якими кольорами вони позначені? Ось різнокольорові картки, з них потрібно викласти схему тижня, починаючи з понеділка. (Діти викладають)
•                    Скільки днів тижня? (Сім). Який 1, 3, 5, 7 день тижня? Яким кольором позначений вівторок, четвер, субота? Що вам нагадує послідовність викладених кольорів? (Кольори веселки) Який сьогодні день тижня? Який день був учора? Який буде завтра?

—» Молодці, діти. Тепер наша дорога пролягає до загадкової печери. (Дитина за дорученням позначає дорогу стрілочками на карті).

•                    Не знаю, як ви, а я трошки змерзла. Давайте погріємося (фізкультхвилинка):

Наші ручки : 1,2,3... (плескають),

Наші ніжки : 1,2,3,4,5... (тупотять).

На носок, на каблучок («ковирялочка»)

Руку вліво, руку вправо (вгору — вліво, вгору — вправо).

Ми танцюєм козачок (притупують ногами),

Раз присіли, два присіли (присідають ).

Добрий настрій в нас усіх.

Покружляли, покрутились ( кружляють ),

І зібрались всі сюди!

•                    Ось і розігрілись, а щоб продовжити подорож далі, нам потрібно розв'язати загадки-задачі:

Горобець і дві синиці

Он летять до годівниці.

Скільки птахів, підкажіть,

Будуть вдячні за обід?

(1+2 = 3)

Півень залетів на тин,

А там — півник ще один.

Скільки півників усіх?

Полічи-но швидко їх.

(1+1=2)

Ох, було у нас мороки —

Посварились дві сороки.

На їх шум ще дві примчало.

 Скільки разом усіх стало?

(2+2=4)

Мчаться на санчатах

Четверо малят —

Є там дівчинка одна.

Скільки ж тут хлоп'ят?

(4-1=3)

 

 - Івасю, ти чому сердитий? .

 - Слив не можу полічити:

П'ять було, одну я з'їв.

Скільки мамі залишив?

(5-1=4)

(Діти викладають розв'язки задач на дошці)

— Молодці, справилися ви і з цим завданням. А тепер подумайте над хитрими задачами:

1. Настала довгоочікувана зима. Спочатку зацвіла одна яблуня, а потім ще три сливи. Скільки зацвіло дерев? (Жодного, дерева взимку не цвітуть).

2.             У бабусі Варвари — онука Марійка, кіт Пушок, собачка Сніжинка. Скільки в бабусі онучок? (Одна).

 3. «Скільки в тебе прапорців» — запитали в Оленки, а вона й каже: «Більше, ніж три, але менше, ніж п'ять». Скільки прапорців мала Оленка? (Чотири).

- А тепер на нашу допомогу чекає зайчик. (За дорученням одна дитина позначає дорогу на карті). Вчора в лісі була завірюха і вітром знесло дах із заячої хатинки. Зайчик просить відремонтувати дах. Подивіться ось на цю фотографію. Погляньте, який був дах до хуртовини. Візьміть палички і складіть такий самий дах.

-  Скільки паличок використали? (Сім)

-  З яких фігур складається дах? ( 3 трикутників)

-  Скільки всього трикутників? ( Три )

-  Як ви вважаєте, куди тепер нам слід іти? ( — До лисички)

-  Це завдання має виконати одна дитина. Хто з вас не боїться?

 

(Дитина виконує завдання: два кроки вперед, три — вправо, п'ять — вліво. Піднімає іграшку-лисичку, а під нею — площинне зображення рукавички, під рукавичкою — фігури-замінники тварин: мишка (сірий трикутник), жабка (зелений квадрат), зайчик (блакитний прямокутник), лисичка (червоний трикутник), вовк (чорний прямокутник)', кабан (жовтий круг), ведмідь (коричневий квадрат).

- Ось, виявляється, хто був зображений на дідусевій рукавичці. Звірі поховалися від холоду в рукавичку і вона лишилася без візерунка. Давайте швиденько прикрасимо дідусеву рукавичку. Але спочатку розігріємо пальчики (пальчиковий масаж):

 

Помасажуємо кожен пальчик.

Масаж цей чарівний:

Мізинець, безіменний, середній, вказівний.

Великий палець теж помасажуємо.

Всі пальці лівої руки

Ми також підготуємо.

 

  -  У вас на столі мисочки з фарбами і печатками. Опускаємо відповідну печатку у фарбу і наносимо відтиск на папір. Візерунок має відповідати візерунку на дідусевій рукавичці.

(Діти оздоблюють рукавичку картопляними штампиками ).

 

  - Давайте підберемо пару дідусевій рукавичці.

(Діти вибирають рукавичку, яка виконана найкраще).

 

- Дідусь дякує дітям за допомогу, запрошує їх в гості і пропонує розіграти казку «Рукавичка», використовуючи фігури-замінники.

 

3.  Космічні фантазії

 

Програмовий зміст: закріпити елементарні знання про Всесвіт, зірку Сонце, місце розміщення планет Сонячної системи. Вправляти у складанні цілого зображення з окремих елементів, у лічбі в зворотному порядку від 10 до 1, розв'язуванні піктограм. Вдосконалювати вміння використовувати знайому техніку малювання - ліногравюру. Сприяти самостійному визначенню змісту та добору зображувальних засобів майбутньої роботи. Розвивати увагу, окомір логічне мислення, зв'язне мовлення, фантазію, вміння добирати і поєднувати кольори. Виховувати почуття колективізму, задоволення від виконання роботи разом.

Словник: зореліт, місяцехід, невагомість, супутник.

Попередня робота: розгляд ілюстрацій про космос, читання художніх творів, бесіди, заняття про природу космосу, спостереження.

Матеріал: гуашеві фарби, пензлі, картон з наклеєним зображенням,  ложечки, аркуші паперу, серветки, макет зорельоту, конверт з завданнями, панно з зображенням Сонячної системи, диск.

 

Хід заняття

 

  Діти, ми багато з вами говорили про Всесвіт - це Дім для всього, що існує, для всіх планет, зірок та зоряних світів. Нікому не вдалося визначити, де Всесвіт починається, а де закінчується. Його можна порівняти з лінією, яку можна проводити безкінечно.

  Діти, хто з вас мріяв про політ над Землею, про мандри до планет та далеких зірок? Сьогодні ми з вами вирушимо у космічну подорож. Дивно, що це за конверт? (Читає). Завдання від Зоряного професора. Якщо розв'яжемо їх, зможемо вирушити у політ.

• Як називається наша планета? Галактика? Країна?
• Хто першим з людей побував у космосі?
• Хто перший космонавт України?
• Як називається зірка, навколо якої рухається Земля?
• Скільки планет рухається навколо Сонця? Назвіть їх.
• Як ми помічаємо обертання Землі?
• Чим відрізняються зірки від планет?
• "В небі куля вогняна, має довгий хвіст вона. Я не зірка, не планета.

Здогадалися? (Комета)."

• Розшифруйте назву нашого зорельоту. (Ц О Н  С  Е)

4 2 3 1 5

 

У конверті фрагменти фотознімків. Потрібно зібрати фотографію з окремих елементів. Що вийшло? Що ви знаєте про Сонце?

Підберіть слова-ознаки до слова "сонце" (тепле, ласкаве, добре, жовте, золоте). Уявіть, що ви сонечка. (Діти виконують рухи) "Я маленьке сонечко.

Я прокидаюсь

Я вмиваюсь.

Я розчісую свої промені і піднімаюсь повільно й урочисто.

Я велика куля.

Я велике Сонце. Я дарую своє тепло всім: небу, хмаринкам, річкам, полям,

людям.

Я випромінюю тепло. Я лечу над Землею і пірнаю у м'яку зелень листя, я купаюсь в блакитних хвилях моря, я граюсь в білій піні."

Гарне Сонце ви собі уявили! Молодці! Справилися з усіма завданнями. Готуємося до запуску зорельоту.

Увага! Починаємо відлік часу. 10, 9, 8, 7, 6, 5, 4, 3, 2, 1! Старт! Летимо!

(Звучить музика).

Подивіться, діти, ми вже віддалилися від Землі. Якої форми наша планета? Чому здалеку вона здається блакитною? Які ще кольори є на планеті?

•                   жовтий - це місця, де багато піску,
•                   білий — льодовики, сніги,
•                   зелений - це ліси,
•                   коричневий - це гори

 Ось вона яка, різнобарвна наша Земля. Єдина планета Сонячної системи, на якій є вода, кисень, яка має умови для життя. Десь там є маленька цяточка - це наша Україна, наша Батьківщина.

Зверніть увагу, що за кам'яна куля обертається навколо Землі? Розгляньте уважно Місяць, які фарби переважають на супутнику? (Сіра, коричнева). А чому Місяць добре видно на небі вночі? (Тому що він відбиває сонячне світло. Вночі Місяць сяє). Придивіться уважно, навіть неозброєним оком на Місяці можна розрізнити темні і світлі ділянки. Світлі ділянки - це широкі плоскі рівнини, ніби поля. Науковці називають їх морями, хоча там немає і краплі води. А темні ділянки - це гори. А чи можливо жити на Місяці, садити дерева, будувати будинки? (Ні, там немає повітря).

Але людям вдалося побувати на Місяці, сфотографувати та дослідити його поверхню за допомогою супутників та місяцеходів.

Діти, відчуваєте, якими раптом легкими стали ви? Це почався стан невагомості. Бо ми вже в космосі, вилетіли за межі тяжіння Землі.

 

Фізкультхвшинка.

В зореліт швидкий ми сіли

І у космос полетіли.

Як незвично нам сидіти,

Так і хочеться злетіти,

Тут, у космосі в шість раз,

Легше стали ми ураз.

 

Ось ми бачимо найближчу планету від Сонця. Як вона називається? (Меркурій) А що ви знаєте про Меркурій? Які фарби переважають на Меркурії? Подорожуємо далі. І бачимо найближчу від Землі планету. Яка її назва? (Венера) Планета названа на честь богині краси та кохання Венери. Як ви гадаєте, чому планету так назвали? (Вона найяскравіша серед усіх планет Сонячної системи. Тому дуже красива. Яскраво сяє на небі, як зірка) А ще Венеру порівнюють з НЛО. Поверхню Венери закривають білі хмари. Ми мандруємо далі. Бачимо Марс. Дитина розповідає вірш:

"Грізний Марс, немов вогонь, Сяє нам вночі. З ким ти знову посваривсь, Що почервонів?"

Чому Марс називають червоною планетою? (Тому що він складається з червоного каменю)

Діти, погляньте у космічні біноклі. Що це за планета, навколо якої крутяться величезні кільця? (Сатурн) А який Сатурн за розміром? Яке забарвлення має Сатурн? (Сіре) Як ви гадаєте, чому Сатурн здається сірим? (Складається з газів та рідини, не має твердої поверхні) На жаль, до цієї планети дуже далеко і ми не долетимо. Будемо повертатися на Землю.

Ось і скінчилася наша цікава подорож. Я пропоную вам поділитися враженнями від космосу з іншим дітьми садочка. Намалювати частинку космічного життя Всесвіту (планети, зорі, космічні кораблі, космонавтів, НЛО). Давайте ви разом пофантазуєте. Я пропоную виконати роботу за допомогою ліногравюри. Під час СХД ми підготували вирізані з картону зображення, наклеїли їх знову на картон. А що потрібно робити далі? (Картон із зображенням покривають фарбою за допомогою тампона, широкого пензля. Зверху накладають аркуш паперу, притискають рукою і круговими рухами протирається ложечкою. Потім папір зняти і виходить малюнок)

Прошу розпочинати роботу. Виберіть собі пару, з ким ви будете малювати.

 (Звучить музика)

Після закінчення роботи вихователь вивішує малюнки на панно, діти розповідають про свої фантазії.