Розвиток творчих здібностей молодших школярів через особистісно орієнтоване навчання в умовах нової української школи

Про матеріал
У статті розкривається роль особистісно орієнтованого навчання, в умовах нової української школи, у розвитку творчих здібностей молодших школярів.
Перегляд файлу

Тітенко О.О.

Розвиток творчих здібностей молодших школярів через особистісно орієнтоване навчання в умовах нової української школи

 

У статті розкривається роль особистісно орієнтованого навчання,  в умовах нової української школи,  у розвитку творчих здібностей молодших школярів.

 

Проблема розвитку дитячих творчих здібностей є досить актуальною на сучасному етапі. Вона є однією з центральних в педагогіці, оскільки прогрес суспільства – це шлях постійної творчості, долання стереотипів; вироблення нових, нестандартних, ідей, оригінальних підходів і шляхів до їх втілення. Розвиток творчого потенціалу людини трактується сьогодні як основне завдання школи. Потрібна нова школа, школа діалогу, яку творять  діти спільно з учителем. А цьому сприяє особистісно зорієнтоване навчання, що дає кожному учневі на підставі його здібностей, нахилів, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб'єктивного досвіду можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності, подальшому житті.

Значущість проблеми розвитку дитячої творчості, розкриття і максимальної реалізації творчих здібностей кожної особистості підкреслюється й у державних документах: національній доктрині розвитку освіти в Україні, законах «Про освіту»,«Про мову», «Державному стандарті базової і повної середньої освіти».

До проблеми розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку зверталося багато вчених.

Теорія здібностей представлена в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів (Б. Ананьєв, Л. Виготський, С. Гончаренко, І. Іщенко, О.Ковальов, Г. Костюк, С. Кулачківська, В. Крутецький, О. Леонтьєв, М.Лейтес, О.Матюшкін, В.Моляко, Л. Момот, Я.Пономарьов, І.І.Терещенко, С.Л.Рубінштейн, В.Д.Шадриков, В.М. Ямницький, Дж. Гілфорд, Д. Рензуллі, К.Роджерс, С. Торренс та ін.), які визначають їх як психічні властивості індивіда, що регулюють досягнення людини і слугують умовою життєдіяльності [3, с. 230]; як властивості функціональних систем, що реалізують окремі психічні функції та мають індивідуальну міру прояву і виявляються в успішності та якісній своєрідності засвоєння і реалізації діяльності [5, с. 79].

Не зважаючи на те, що проблема розвитку творчого начала в учнів досліджуються давно, багато питань залишається не вирішеними. Як і раніше, більшість навчального часу відводиться репродуктивній, нетворчій діяльності, значна частина завдань у підручниках має також відтворювальний характер. Саме через особистісно орієнтоване навчання доцільно розвивати творчі здібності школярів.

Одним з головних завдань загальноосвітньої школи є виховання мислячої людини. На жаль, сучасне навчання розвиває в дітях найчастіше лише виконавчі здібності, а творчі здібності залишаються слабо розвиненими.

Природа щедро наділила кожну здорову дитину можливостями розвиватися, і потрібно лише знайти, як реалізувати ці можливості, і тоді кожен здоровий малюк зможе піднятися на найбільші висоти творчої діяльності. Творчість є постійним супутником дитячого розвитку. Генетики стверджують: духовний розвиток не записується в генах. Геніальність – це не відхилення, це оголення природних можливостей. Пізнавши природні закономірності появи алмазів в природі, люди навчилися їх виготовляти штучно. Проникнувши в одну з великих таємниць природи – таємницю виникнення та розвитку творчих здібностей, – люди навчаться вирощувати таланти.

Не можна погодитися з теоріями, в яких здатність до творчості розглядають як наявність вродженого інтелекту. Людина не народжується творчо мислячою від природи, цю творчість треба розвивати, створюючи певні умови, навіть у випадку відсутності часткових задатків, що компенсуються за рахунок розвитку інших, споріднених [4]. О.М.Сафонова з цього приводу зазначає: «Творчо мислить той, хто хоче творчо мислити» [6, с. 144]. Психічні якості не «дозрівають», а складаються в залежності від умов, в яких дитина живе та виховується [6, с. 144].

Розвивати творчі здібності треба, орієнтуючись на індивідуально-психологічні особливості учнів та психологічну готовність педагога до реалізації методів роботи з  дітьми. Вибір методів творчої роботи залежить від віку учнів, їхнього розвитку, інтересів, характеру. Але максимальний позитивний ефект можна досягнути лише тоді, коли «вектори» вчительського, батьківського, суспільного (всі види середовища, масові засоби комунікації) виховання співпадають по направленості та є творчими.

Для розвитку творчих здібностей потрібно підштовхувати дітей до рішення, а не вирішувати за них. Творче мислення починає працювати в кожної і будь-якої нормальної людини, коли саме життя, практика наражають її на якісь труднощі, перепони, що виступають у вигляді більш чи менш складних завдань, які збуджують розум, примушують мислити, шукати і знаходити відповідні рішення. Проблеми створюють творчість. Істота, яка є цілком пристосованою до оточуючого світу, не могла б нічого бажати, ні до чого прагнути, і, звичайно, нічого не могла б творити [2, с. 15].

До числа умов, які сприяють творчості, відноситься комплекс, який починається з створення особливостей ситуації, що сприяє інтуїтивному схопленню ідеї рішення творчої проблеми, і закінчується вихованням необхідних здібностей, створенням творчого клімату, якостей особистості творця, адже створення нового творчого продукту багато в чому залежить від особистості творця та сили його внутрішньої мотивації.

Молодший шкільний вік є сприятливим для творчого розвитку дітей, їхніх здібностей до творчості. Саме в цей період активно розвиваються уява, фантазія, творче мислення, помітно проявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність.

Навчання дітей зазначеного віку має бути свідомим, активним, а головне – цікавим.

Дитина повинна отримувати знання як інструмент для розв’язування життєвих проблем. І саме творча діяльність дасть змогу повною мірою розкрити природні здібності учня.

 Розвивати творчі здібності можна по-різному. Для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Тому перед педагогами початкової ланки освіти постають наступні завдання:

  • розвивати в дитині всі позитивні якості, закладені в ній природою, забезпечити своєчасний розвиток творчих здібностей;
  • будувати навчально-виховний процес відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей;
  • запроваджувати нові освітні технології, спрямовані на всебічний розвиток дитини та її творчих здібностей;
  • застосовувати методи активізації творчої діяльності учнів у навчанні.

Також, важливим завданням кожного вчителя є створення необхідних умов для ефективного розвитку творчих можливостей дитини. Чим частіше дитина досягає найвищої «планки» успіху, тим успішніше розвиваються її можливості.

З перших днів навчання дитини в школі необхідно створювати ситуацію успіху, підбадьорювати учня, що зазнав невдачі, хвалити навіть за незначний крок вперед.

З метою створення  належного психонастрою, у своїй роботі, проводимо вправи «Комплімент», «Коло побажань». Це допомагає позбутися негативних емоцій у дітей.

Для створення в класі творчої, доброзичливої, емоційно-позитивної атмосфери використовуємо спеціальні прийоми:

1) прийом «Анонсування»;

2) прийом «Еврика»;

3) прийом «Навмисна помилка».

Зацікавленість є ефективним засобом успішного навчання, необхідною умовою досягнення позитивних наслідків. Лише тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї виникне бажання дізнатися про нього більше. І тоді допомагають інтерактивні ігрові технології.

Гра для дитини – супутник  життя. Саме вона є тим видом діяльності, в якому учні навчаються спілкуватися, набувають перших навичок поведінки в колективі, пізнають різноманітні явища навколишньої діяльності. На уроці, в позакласний час, пропонуємо учням ігри, яка залучаютьє до пошуку, винахідливості, збуджують бажання перемогти, розвивають самостійність у мисленні, творчі задатки. На уроки до дітей приходять герої улюблених казок, зустріч з якими поступово переростає у навчальну працю.

У процесі ігрової діяльності дитина може проявити себе, самовиразитись і самоствердитись.

На уроках читання впроваджуємо розвивальні ігри, а саме:

Гра «Ланцюжок». Пропонуйте створити ланцюжок із слів так, щоб вони з’єднувалися однаковими складами.

Наприклад: Сова – ваза – залізо – зозуля – лячно -

Якщо хтось із дітей дуже довго розмірковує, помиляється чи повторює вже назване слово вибуває з гри. Так кількість гравців поступово зменшується, і перемагає той, хто залишиться до кінця гри.

Ваза – заголовок – вокзал – залізо – золото – товариш…

Зима – малина – нафта – тарілка – канава – вата…

Отже ігрова діяльність знімає психологічне напруження. Під час гри в дітей формується вміння спілкуватися, дослухатися до думки товаришів і висловлювати свою думку.

Урок – це творчість, а творцями його є самі учні. Їх необхідно будувати так, щоб вплинути на почуття і розум дітей, добираючи вправи стимулювання пізнавальної активності учня. При цьому давати  дітям можливість вільно висловлювати свої припущення, а потім критично аналізувати і відбирати правильні відповіді. Головне не кінцева відповідь, а сам процес розумової роботи, різні варіанти досягнення результату. Природа пошуку в усіх випадках одна: дати відповідь на питання «як?», «чому?», виявити допитливість, а згодом – стійкий  інтерес до навчання, бажання вчитися, збагачувати свої знання.

Цікавий матеріал  можна використовувати  на різних етапах уроку. Так, на уроці української мови при проведенні каліграфічної хвилинки, пропонуємо завдання «Сховане слово». Ця робота передбачає закріплення вміння учнів ділити слова на склади та складати із них нові слова. Наприклад, на дошці записані слова: автор, товариш, мотор, більярд. Завдання: із кожного слова візьми тільки перший склад; пропиши каліграфічно, поясни з'єднання. Запиши слово, утворене з цих складів – автомобіль.

Для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі здібності, необхідне розумне керівництво з боку вчителя. Найголовніше завдання педагога на кожному уроці – це розвиток у дитини гнучкості мислення. Для цього кожен урок у школі перетворємо на урок мислення, спілкування, де істина постає як суперечка про істину, як діалог. Під час такого діалогу кожна дитина розмірковує, вчиться гнучко підходити до розв’язання проблем, знаходити нові, оригінальні рішення, для того, щоб відчути задоволення від навчання.

Для встановлення логіки причинно-наслідкових відносин на уроках природознавства використовуємо вправу «Продовж  речення»:

«У горах не можна галасувати, тому що…»;

«Птахи полетіли на південь, тому що…»;

«Птахи почали вити гнізда, тому що…».

На уроках читання використовуємо прийом перенесення типових подій з одного об’єкта на інший (звірі, рослини виконують людські дії). Наприклад, вивчаючи  оповідання «Вітрячок» І. Січовика, даємо учням завдання від імені Вітряка скласти розповідь про довкілля або ж уявити себе жирафою з вірша В.Войтович і пофантазувати про те, чому в неї така довга шия.

Прийом перевтілення одних образів на інші (перенесення обставин сучасного життя в прадавнє або далеке майбутнє) використовуємо, працюючи над оповіданням В.Сухомлинського «Співуча пір’їна»

- Уявіть, що чарівний птах Стрепет переніс вас у майбутнє. Пофантазуйте, що на вас чекає.

Також пропонуємо здійснити подорож у минуле письменника (А.Камінчук «Як я став письменником») коли не було ні телевізора, ні комп’ютера.

Намагаємося розвивати дитину в цілому як особистість, навчаємо її працювати творчо, вести пошукову роботу, думати і висловлювати свої думки, обґрунтовувати міркування. Рекомендуємо учням у своїх висловлюваннях використовувати наступні вирази: «Я вважаю...», «На мою думку...» ,«Я гадаю...»,«На мій погляд...»,«Я припускаю...», «Я не впевнений, але мені здається...», «Подумавши, я прийшов до висновку...».

У процесі навчальної діяльності пропонуємо дітям завдання, пов’язані з наочно-дійовим мисленням: скласти чистомовку; визначити зайве слово; назвати відмінності; згрупувати слова; розгадати ребус, кросворд; розв’язати анаграми; провести досліди; прочитати деформований текст.

Під час написання словникових диктантів працюємо не лише над орфографією, а й пояснюємо етимологію слів, тлумачення їхніх значень; практикуємо роботу щодо введення слів у речення, добір синонімів, антонімів, визначення приналежності до частин мови, виконання звуко-буквеного аналізу складних слів. Також пропонуємо тлумачні словниково-логічні диктанти, які передбачають продовження роботи над вивченими словами. Вони вчать учнів сприймати слово усвідомлено, розуміючи його значення, осмислено складати з ним словосполучення, вводити його в речення, текст.

У своїй роботі особливу увагу приділяємо письмовим конструктивно-творчим завданням, що зорієнтовані на розвиток зв'язного мовлення учнів (добір заголовка, співвіднесення його зі змістом твору, продовження тексту за опорними словами, словесно-графічною опорою тощо).

Отже, творчість необхідно  розвивати, створюючи певні умови для цього на кожному уроці, бо людина не народжується творчо мислячою від природи.  Саме особистісно орієнтоване навчання найкраще сприяє  розвитку творчих здібностей молодших школярів. Розвивати необхідно, орієнтуючись на індивідуально-психологічні особливості учнів та  враховуючи готовність педагога до реалізації методів роботи з  дітьми. Вибір методів творчої роботи залежить від віку учнів, їхнього розвитку, інтересів, характеру.

 

          Література:

  1. Борисова О.О. Формування творчих здібностей молодших школярів / О.О.Борисова. – К., 2004. – 120 с.
  2. Гурець Н.Т. Педагогічні умови розвитку творчої активності молодших школярів у гуртковій роботі / Н.Т. Гурець. – Харків, 2004. – 25 с.
  3. Корчаловская Н. Комплексные занятия по развитию творческих способностей школьников /Н. Корчаловская. – К.: Феникс, 2003. – 288 с.
  4. Леонтьев А.А. Научите человека фантазии… (творчество и развивающее образование) / А.А. Леонтьев // Вопросы психологии. – 2002. – №5. – С. 82-85.
  5. Литвиненко С.А. Малювання як засіб розвитку творчості молодших школярів / С.А.Литвиненко. – Запоріжжя, 2005. – 105 с.
  6. Сафонова О.М. Навчає гра /О.М.Сафонова. – К., 2005. – 168с.

 

 


 

 

 

docx
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
25 грудня 2019
Переглядів
58
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку