Розвиток творчих здібностей військових ліцеїстів у контексті національно-патріотичного виховання на уроках української мови як один з чинників у формуванні особистості майбутнього

Розвиток творчих здібностей військових ліцеїстів

у контексті національно-патріотичного виховання на уроках української мови як один з чинників у формуванні особистості майбутнього офіцера

Методичні рекомендації

Держава починається з людини та мови. Щоразу у повсякденному житті людина зустрічається з певними труднощами які, зачасту, вирішуються за допомогою комунікації. Саме вміння правильно, логічно, послідовно, стисло, аргументовано, витримано спілкуватися з оточуючими, як ключові компоненти риторики, дають можливість у розв’язанні тих чи інших проблем. Професія офіцера, за дослідженням Т. Іноземцева, пов’язана з «підвищеною мовленнєвою відповідальністю» [8].  У військових ліцеях прикладом мужності, доброчесності, патріотизму є офіцери-вихователі, які можуть стати прикладом для наслідування ліцеїстів. А навчанню мовної стійкості, законам граматики, стилістики, фонетики, нормам української мови вчать вчителу української мови. Саме на уроках української ліцеїсти свідомо формують і закріплюють ті уміння, які в подальшому знадобляться їм. Тому тільки комплексне поєднання навчання на засадах любові до рідної мови, національної самосвідомості та громадянського обов’язку є важливими чинниками у формуванні особистості майбутнього офіцера.

За дослідженням О. Маслій, яка виділяє структурні  компоненти у формуванні компетентностей майбутніх офіцерів:

мотиваційний компонент, який характеризується наявністю чітких ціннісних орієнтирів

1.     фаховий військово-професійний компонент, який характеризується наявністю системного комплексу професійних військово-економічних знань, умінь, навичо;
2. функціональний компонент, який характеризується вмінням встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;
3.           особистісний компонент, який характеризується загальною логістичною усталеністю майбутнього офіцера, тобто наявністю комплексу особистісних якостей і здатностей, професійно важливих;
4. соціальний компонент, який характеризується вмінням здійснювати спільну професійну і навчальну діяльність.[12].

У наш час особливо актуальним є військово-патріотичне виховання учнів старших класів, оскільки саме вони становлять майбутнє ашої нації. І саме від їх орієнтирів національної самосвідомості вибудовуються важелі нашої Батьківщини.

 Педагогічні основи патріотичного виховання вивчали такі науковці як Г. Ващенко, Б. Грінченко, М. Грушевський,

А. Дістервег, М. Драго- манов, О. Духнович, Дж. Дьюї,

Я. Коменський, Я. Корчак, А. Макаренко, І. Огієнко, С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський та ін. Окремі компоненти формування патріотич- них і громадянських якостей студентської молоді розглянуто у дослідженнях О. Безкоровай- ної, М. Сметанського, Г. Тарасенко, Г. Шевченко, І. Шоробури та ін. [8].

Вельми широко досліджено у педагогічній науці питання патріотичного виховання школярів  і студентів (О. Абрамчук,

М. Баранець, Ю. Бондаренко, М. Боришевський,   О.   Вишневський, О. Гевко, В. Довбищенко, М. Дубина, О. Жаров- ська, Р. Захарченко, І. Зязюн, В. Каюков, В. Коваль, В. Кузь, А. Максютов,

В. Мірошниченко, Р. Петронговський, О. Рудницька, Б. Ступарик, М. Тимчик, Б. Цимбалістий, Я. Ярема, М. Ярмаченко та ін.) [12,с.502].

Потуч з національно-патріотичним вихованням не менш істотним є розвиток творчих здібностей учнів старших класів. Сучасному суспільству потрібен  громадянин, який би мав самостійне, творче мислення, вмів бачити і творчо вирішувати існуючі проблеми, був освіченим фахівцем. Тому особливо актуальною є проблема творчих здібностей та формування креативно-мислячої людини нової епохи.

 Кожна теорія відображає певну концепцію, спирається на розуміння змісту та її суті. Розглянемо поняття «творчість», «творчі здібності», «спеціальні здібності» у педагогіці, психології та філософії. В «Українському педагогічному словнику» трактування творчості як свідомої, цілеспрямованої, активної діяльності людини, спрямованої на пізнання та перетворення дійсності, створення нових,оригінальних предметів, витворів, які ніколи ще не існували. [27,с.326] «Філософський словник» визначає творчість  як «діяльність, яка породжує щось якісно нове, якого раніше не існувало» [27,с.92]. «Психологічний тлумачний словник» стверджує, що творчість – це діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних або духовних цінностей. [17,с.520].   С. Сисоєва виходить з розуміння творчих здібностей особистості, які утворюють категорію психології і характеризуються як психологічні особливості людини, від яких залежить набування знань, умінь і навичок. [19, с.57]. Теплов Б.М. під творчими здібностями розумів певні індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої, які не зводяться до готівкового, наявного вже у людини запасу навичок і знань, а обумовлюють легкість і швидкість їх придбання[22,с.124]. Большакова Л.А. творчі здібності визначає як складну особисту якість, що відбиває здатність людини до творчості в різних сферах життєдіяльності, а також дозволяє надавати підтримку у творчій самореалізації іншим людям. Це висока ступінь захопленості, інтелектуальної активності, пізнавальної самодіяльності особистості[4,с.6]. Мотков О.І. під творчими здібностями розумів здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це націленість на відкриття нового і здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду [14, с.233].

Поряд із термінами «творчість», «творчі здібності» ряд сучасних дослідників та науковців розглядають поняття «спеціальні здібності» як такі, що виникають при вивченні окремих предметів. Так, С.О.Сисоєва визначає: «Здібності – це синтез властивостей і особливостей особистості, які характеризують ступінь їх відповідності вимогам певного виду навчально-творчої діяльності і обумовлюють рівень її результативності» [19,с.78]. Данилевич діагностує обдарованість шляхом уведення критерію перфекціонізму для виявлення академічної обдарованості устудентів з проявами функціонального перфекціонізму, які є потенційно здібними до навчання у вищій школі. [5,с.45].

Г.І.Кагальняк зазначає, що спеціальні здібності тісніше пов'язані з вимогами конкретної діяльності. Так, у актора і літератора добре розвинута уява, однак її спрямованість одержує в обох випадках різне вираження. Мета першого - сценічне втілення образу, уже створеного письменником, мета другого - створити за допомогою слова новий оригінальний образ. [9,с.45]. Цікавою є думка

Г.О. Шулдик та В.І. Шулдик, які підкреслюють, що під час педагогічної практики «не тільки відбувається перевірка теоретичної і практичної підготовки студента до самостійної роботи, але й створюються широкі можливості для забезпечення творчого потенціалу особистості майбутнього вчителя[29,c.4]».  М.В.Явоненко акцентує увагу на спрямовання  конвергентного мислення [30,с.24].  Слушною, на нашу думку, є заувага В.П. Ягункової щодо проблеми індивідуальних та вікових особливостей формування творчого потенціалу, яке прямо пропорційно залежить від мотивації діяльності  [31, с.104].  На нашу думку, творчі здібності – це здатність особистості до нових звершень, уміння мислити креативно, діяти нестандартно, випробовувати щось нове, приносити користь собі та суспільству. Поняття «творчість» включає в себе діяльність, спрямовану на пізнання та перетворення дійсності, створення нових,оригінальних предметів, витворів, які ніколи ще не існували. [19,с.326]; діяльність, яка породжує щось якісно нове, якого раніше не існувало» [20,с.92]; діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних або духовних цінностей. [14,с.520]. Така діяльність є творчою і виявляється в усіх науках, освіті та мистецтві. Творча особистість здатна до творчості в різних сферах життєдіяльності (Большакова[4]), знаходить рішення в нестандартних ситуаціях(Мотков[14]), со робить внесок у розвиток суспільства (Андрєєв[1]). На нашу думку, «спеціальні здібності» - це «дві сторони медалі», тобто компоненти творчих здібностей, які в кожної особи є неповторними, індивідуальними, спрямовуються у різні сфери науки.

Цікавою є гіпотеза В.О. Моляко щодо циклів творчого процесу: еталонування – оцінка умови, проектування – формування задуму, попереднє рішення – прогнозування результату[13,с.21]. Основою творчого процесу є «механізм порівняння, встановлення аналогії, механізм комбінування частин структури» [13,с. 24].

У психології розрізняють: здібність до екзистенціального розуміння власного буття; здатність до екзистенціального перетворення власного життя відповідно до діючих законів онтологічної причинності людського існування. Якщо в основі реалізації здібностей першого типу переважають пізнавально орієнтовані форми діяння, то у забезпеченні здібностей другого типу переважають активно-перетворювальні форми діяння. [10,с.120] Киричук О.В. наголошує, що оволодіння здібностями екзистенціального характеру відбувається в процесі особистісного зростання людини, а в екзистенціальному творенні розкривається здатність до свідомої вибудови власного життя як єдиного творчого процесу. Тільки при взаємодії циклів «розуміння» та «перетворення» кожний продукт діяння людини набуває культурно-історичної цінності, а сама особистість  реалізує власне покликання та призначення. [10, с.121].

Заслуговує уваги гіпотеза В.Г. Розумовського, В.О. Моляко, Я.О. Понамарьова щодо залежності успішності навчання з різних предметів від рівня розвитку в  особи інтелектуальних здібностей: 

1. Рівень вербального інтелекту визначає успішність навчання з усіх предметів і, в першу чергу з гуманітарних (література, історія);

 2.  рівень просторового інтелекту визначає успішність навчання з предметів природничо-гуманітарного циклу (біологія, географія);

 3. рівень формального (числового) інтелекту визначає успішність навчання з математики [13,с. 263].         

 Специфічними є формування задуму, який може включати в себе незвичні, часом чудні та креативні ідеї і результат. На нашу думку, розвиток творчих здібностей виражається у вмінні особистості будувати власні ідеї, проекти, відкривати щось нове чи «бачити старе по-новому». Оскільки творча особистість здатна креативно, нестандартно мислити, то напрошується висновок про основні віхи розвитку творчих здібностей студентів: логічний, конструктивний, спонтанний, практичний, літературний, художній. Залежно від нахилів та вподобань, студенти використовують вказані типи мислення у предметах певного напряму.