Розвивальне заняття з підлітками з елементами тренінгу Заняття з елементами тренінгу на тему «Життєві цінності і підлітки»

Заняття з елементами тренінгу на тему:

«Життєві цінності  і підлітки»

Хід заняття.

1. Оголошення вчителем теми заняття.

2. Мозковий штурм.

 - Як ви розумієте поняття «життєві цінності»? (відповіді учнів з подальшим узагальненням вчителя.)

Життєві цінності – це певний набір життєвих потреб і прагнень людини, тобто те, що вона в цьому житті цінує. Вони формуються під впливом обставин і твого оточення: батьків, друзів, суспільства. Цінності впливають на нас, нашу поведінку і визначають наш життєвий шлях.

 - Що для вас найважливіше в житті? (відповіді учнів з подальшим узагальненням вчителя.)

Це питання було поставлено 50 тисячам мешканців у 60 країнах світу. Як повідомляє Інститут Ґеллапа, більшість опитаних спочатку здивувалися такому питанню, а потім відповіли, що найціннішими для них є «щасливе сімейне життя» і «добре здоров’я».

3.Інформаційне повідомлення .

Слово «цінність» має декілька значень. Одне з них – реальна вартість предмета у грошовому вираженні. Інше значення – значимість предмета для задоволення потреб людини. Тому всі загальнолюдські цінності можна умовно поділити на 2 основні групи: моральні (духовні) і матеріальні.

4. Вправа Найважливіші речі

Один юнак постійно непокоївся з приводу свого життя і майбутнього. Якось, гуляючи берегом моря, зустрів він мудрого старця.

• Що тебе тривожить, юначе? - запитав старець.
• Здається, я не можу збагнути, що в житті для мене найважливі­ше, — відповів юнак.
• Це дуже просто, — сказав старець. Він підняв із землі порожнього глечика і почав заповнювати його камінням завбільшки з кулак.

Заповнивши глечик по вінця, запитав:

• Цей глечик повний, чи не так?
• Так, — погодився юнак.

Старець мовчки кивнув, узяв жменю дрібних камінців, кинув їх у глечик і злегка потрусив. Камінці заповнили пустоти між великим камін­ням. Він усміхнувся і запитав:

• А тепер глечик повний?

Юнак ствердно кивнув.

Тоді старець узяв пригорщу піску і висипав його у глечик. Пісок заповнив пустоти, що залишилися.

• Ось відповідь на твоє запитання, — сказав старець. — Велике каміння — це найважливіші речі в житті: родина, кохана людина, твій
  духовний розвиток, мудрість. Якщо втратиш усе, крім цього, твоє життя
  все одно буде повним.

      Він хвильку помовчав, а відтак мовив:

— Дрібні камінці — це також важливі для тебе речі: робота, дім,
матеріальний добробут. А пісок — дрібниці, які насправді не мають
жодного значення.

Юнак слухав дуже уважно, і старець продовжив:

•                     Деякі люди роблять помилку. Вони спочатку засипають у глечик
  пісок, і в ньому не лишається місця для каміння. Так і в житті. Якщо
  витрачати сили на дрібні й незначущі речі, у ньому не буде місця для найважливіших цінностей. Тому передусім подбай про велике каміння,
  не забувай і про дрібне. А пісок хвилі життя самі наб'ють у проміжки
  між ними.

Міркування до обговорення притчі «Найважливіші речі»

• Які життєві цінності схожі на велике каміння, які – на мале, які – на пісок?
• Як ви їх розрізняєте?
• У якому порядку ви «наповнюєте глечик» на цьому етапі свого життя?
• Як можна більше дбати про велике каміння?

5. Вправа «Скарбниця життєвих цінностей»
Обладнання: на ватмані намальована  скриня,  у дітей вирізані діаманти, які  мають триматися на двохсторонньому скотчі.
Слово вчителя.:

  Дорогоцінні  речі ще здавна люди зберігали в скринях. В  нашу  скриню ми теж маємо помістити все найдорожче, що   маємо, а найдорожче,звісно ж- це всі ті людські цінності, про які  ми згадували.

 Кожен з вас має паперовий діамант,  в якому є багато граней. Кожна з граней – це людська цінність. Ваше  завдання написати на буд - яких гранях діаманту  усі ті цінності, які  притаманні особисто вам, і, звісно ж  помістити в  нашу скриню, як найдорожчий  скарб.

(Діти прописують цінності на діамантах і «кладуть» їх в скриню)

6. Підсумок заняття.

7. Додаток.

 Тексти плакатів-висловів:

«Веселість – це небо, під яким квітне усе, окрім злості» (Жан-Поль)

«Друг – це одна душа, що живе в двох тілах» (Арістотель)

«Молодість швидко летить: лови час, що йде» (Овідій)

«У людині все повинно бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки» (А.П.Чехов)

«Зла людина шкодить сама собі раніш, ніж пошкодить іншому» (А.Августин)

«Доброта – це те, що може почути глухий і побачити сліпий» (М.Твен)

«Перемагає той, хто бачить завтрашній день» (Л.Толстой)

«Якщо б гостре слово залишало сліди, ми б усі ходили забруднені» (В.Шекспір)

«Як би погано не доводилось, ніколи не зневіряйся, тримайся поки є сили» (О.Суворов)

«Перемога належить наполегливішим» (Наполеон Бонапарт)

«Уміння прощати – властивість сильних. Слабкі ніколи не прощають» (Махатма Ганді)

«Будьте милосердні до нещасних, будьте поблажливі до щасливих» (В.Гюго)

«Можна вибрати друга і по духу брата, та не можна матір рідну вибирати» (В.Симоненко)

«Мудрим потрібна мудрість, розумним – знання, а учням – уроки.» (В.Борисов

Легенда про щастя(Варіативна частина)

 Жив-був один поважний чоловік. Маєток мав панський, здоров‘я козацьке, дружину-красуню, сина-легеня та донечку-писанку. А золота – повні скрині. Жив собі звичним панським життям: палаци, розваги, жінки, вино ...

 Одного вечора, втомлений від такого життя, він повертався додому. Назустріч йому старець. Сивий. Сунеться, ледь ноги волоче. Посміхається, а очі світяться, ясніше за зорі. Здивувався пан, зупинився... і до старця:

 - Доброї ночі тобі, діду! Чого це очі у тебе блищать яскравіше, ніж зорі?

 - Від щастя, сину! – посміхнувся дідок.

 - Від щастя? - розреготався той.

 – Та ти ж волоцюга! Подивися на себе! Не сміши мене, діду!

 - Так... А ти, бачу, все маєш... А от щастя.... Щастя в тебе немає! – старий похитав головою і пішов далі.

 Добрів пан до палацу, а сон не йде. До ранку думав про старого. Запали йому слова його прямо в серце. Рано встав і зажурився ще дужче. Все в нього наче є. А от щастя.... А щастя, справді, немає. Не один день та не одну ніч змарнував на ці роздуми, сон втратив, не міг собі спокою знайти. Якось зібрався, так щоб ніхто не бачив, і пішов в світ щастя шукати.

 Йде, а назустріч йому каліка. Без ноги. Пальці обрубані. Ока немає. „О, - думає панок, - цей мабуть знає, спитаю”.

 - Скажи-но, каліко, в чому щастя? Подивився той, скривився у посмішці:

 - Щастя? Ти що, чоловіче, перший день на землі живеш? Зрозуміло, що щастя – в здоров‘ї. Був би я здоровим... Я б... Ех-ех-ех!!! - каліці навіть слів не вистачило. Він підняв свою палицю і потрусив над головою.

 Задумався пан... „Ні, мабуть не в здоров‘ї справа. Я-от, здоров‘я маю, а щастя - ні.” Далі йде.... Зустрів біля церкви жебрака. Дав йому гривню й питає:

 - Може ти знаєш, в чому щастя?

- Немудрий ти, чоловіче... Звісно в грошах! Мав би я гроші, я б і будинок собі, і коня, і все-все мав би...

 Знову задумався панок. Ні... ні... ні..... гроші я маю. Але ж нещасливий... То ж не в грошах щастя... Далі йде... Бачить, сидить при дорозі жінка зажурена. В чорному. Мов скам‘яніла.

 - Чого Ви? Підняла та голову, а очі спухли від сліз. Думає панок, як нещасна, то точно знає, в чому щастя.

 - Скажіть мені, жінко, в чому щастя? - Я довго прожила і точно знаю: щастя, сину, в сім‘ї. Мала я чоловіка і діточок. Але чоловік мій коханий загинув на війні, а синів хвороба забрала. Тепер я сама... – жінка опустила голову і гірко заплакала. Пішов пан, нічого не сказав. Але ж, думає, жінка теж помиляється. Я от маю і жінку, і дітей двох, а щастя все-одно не маю. Отож не в сім‘ї щастя....

...

 У подорожі цій минуло чимало часу. Ось вже й до океану дійшов. Далі вже дороги немає. Поки мандрував світом, поки щастя шукав, грошей не стало – всі витратив. Дружина розлучилася й за іншого знатного пана заміж вийшла. Діти повиростали без батька та й по світу розлетілися, як горобці. Втомився чолов‘яга, якого вже й паном ніхто не називав, здоров‘я в тих мандрах втратив. Хворий став, самотній... Сумний-сумний... Вже й у нього борода сива на груди звисає, як у старця того. Забрів в якусь закинуту всіма хатинку... Зайшов... Нікого... Ліг на ліжко.... Ніч... Вітер гуде... Небо темне-темне... А ні зорі тобі, а ні місяця. На душі моторошно... Заплющив очі і майже заплакав... „Все життя своє поклав я на пошуки щастя, - думає, - так і не знайшов... все марно... Все той старець ... Клятий старець ...” Склав руки на грудях хрестом і відчув, як серце його помалу зупиняється, а сили полишають. Саме час й помирати ... Попрощався подумки із життям, пригадав дітей, дружину, маму й тата, друзів усіх, навіть старця... Все.... „Ось і настав мій кінець...”

...

 Ранком прокинувся чоловік від яскравого сонячного промінчика. Тільки-но розплющив він очі, як пчихне!! А потім ще раз - ПЧИХ-ПЧИХ!!! Аж порох з нього, старого, посипався... Подивився він на жовтогаряче сонце і посміхнувся. Вперше за усю свою подорож... Вперше після того, як побачив старця. І так йому легко стало, так спокійно на душі, так приємно і затишно, що аж сльози навернулися... сльози РАДОСТІ.... І в цю мить він відчув, що ЩАСЛИВИЙ. Вперше за все своє життя... Ось воно, ЩАСТЯ... Ось воно.... Присів він на лаву, збентежений таким несподіваним почуттям, і зрозумів:

 НІКОЛИ ТАК НЕ БУДЕ, ЩО Б БУЛО ВСЕ! ЗАВЖДИ ЧОГОСЬ НЕ ВИСТАЧАЄ: ГРОШЕЙ, ЗДОРОВ‘Я, ЛЮБОВІ ... В ПОШУКАХ ЦЬОГО МИ НЕ ПОМІЧАЄМО ТОГО, ЩО МАЄМО ... І НЕ ВМІЄМО РАДІТИ ТОМУ, ЩО В НАС Є ... ЩАСЛИВИЙ НЕ ТОЙ, ХТО ВСЕ МАЄ, А ТОЙ, ХТО РАДІЄ ТОМУ, ЩО В НЬОГО Є.