Рухливі ігри на групі подовженого дня

Рухливі ігри

М'яч сусідові 
Гравці стають у коло на відстані витягнутих рук. У 2-х гравців, що стоять на протилежному боці кола, - по волейбольному м'ячу. По сигналу обидва гравці передають м'яч один одному вправо або вліво, по колу, в одному напрямку, щоб один м'яч як би наздоганяв інший. Програє гравець, у якого виявилося 2 м'ячі. Потім м'ячі передаються гравцям, які стоять в протилежних сторонах кола, і гра починається спочатку.

Заєць і мисливець

З числа гравців вибирається мисливець і бездомний заєць. Решта гравців - зайці, креслять собі коло, і встають в усередину. Безпритульний заєць тікає, а мисливець його доганяє. Заєць може врятуватися від мисливця, забігши в будь-яке коло, тоді заєць, що стояв у колі, повинен відразу ж тікати, тому що він стає бездомним, і мисливець буде його полювати. Як тільки мисливець зловить зайця, він сам стає зайцем, а колишній заєць - мисливцем.

Вище землі

Перед грою діти вибирають територію, за межі якої не можна вибігати. Потім вибирають одного ловця. Він починає ловити гравців, що тікають. При цьому діти намагаються відірвати ноги від землі (стати на лавку або камінь). У такому положенні ловець не має права їх всалити. Ловцеві забороняється підстерігати гравця, а інші не повинні залишатися з піднятими ногами більш ніж 20-30 секунд. Якщо ловець наздожене гравця, то вони міняються ролями.

Втримай кульку

Діти діляться на пари. Для кожної пари креслять коло діаметром 1м. Гравці встають в це коло, їм дається повітряна кулька. Вони повинні, не виходячи з кола, дути на кульку так, щоб вона піднімалася і опускалася над ними і над межами їх кола. Не можна «поправляти» траєкторію польоту кульки руками. Виграє та пара, яка зможе протриматися довше за всіх.

Горобчики

Попередньо на асфальті крейдою креслять коло. У центрі кола стоїть ведучий - «ворона». За колом стоять всі гравці, які є «горобцями». Вони встрибують в коло і стрибають всередині нього. Потім так само з нього вистрибують. «Ворона» намагається зловити «горобчика», коли той скаче всередині кола. Якщо «горобчика» все-таки зловили, то він стає ведучим і гра починається спочатку.

Слухай сигнал

Діти йдуть в колоні по одному. Ведучий подає заздалегідь обумовлені сигнали - звукові (плескаючи долонями). Наприклад: коли ведучий плескає в долоні один раз, то діти біжать, коли плескає два рази - діти сідають, коли три - діти йдуть.

Третій зайвий

В цю гру краще грати на лузі, пустирі, великій галявині в лісі чи гаю. Кількість гравців має бути достатнім, щоб, взявшись за руки, вони утворили велике коло. Потім учасники перебудовуються, розбившись на пари. Один з гравців в парі встає за іншим, а останній дивиться в центр кола. Відстань між парами становить близько 3 м. Потім вибирається одна пара, і за сигналом ведучого один гравець з пари тікає, а інший - доганяє.

Учасники бігають всередині кола, а за його межами вони можуть тільки оббігати гравців (не більше 2 пар поспіль). І тікає і наздоганяючий за своїм бажанням у будь-який момент можуть помінятися ролями зі стоять парами, які уважно спостерігають за грою. Стоять у внутрішньому колі - тікають, по зовнішньому - наздоганяють. Коли тікає гравець відчуває, що втомився або не може втекти від більш сильного і спритного наздоганяючого, він встає позаду будь-якої пари, і відразу той, хто виявиться у внутрішньому колі цієї пари, вважається третім і стає втікачем. Аналогічно і наздоганяючий гравець може передати свої функції іншій, вставши до будь парі попереду неї, тоді гравець зовнішнього кола, ставши третім, а отже, зайвою, стає наздоганяючим.

Гра вимагає спритності, швидкості реакції, уваги і не стомлює гравців, так як під час гри відбувається часта зміна ролей, учасники виступають в якості і спостерігачів, і наздоганяючих, і втікачів. Якщо наздоганяючий зловив гравця, то спійманий вибуває з гри, а разом з ним (за вибором наздоганяючого) - ще один гравець. Звільнене місце в парі займає наздоганяючий.

Вибирається наступна пара, коло звужується, гра продовжується до тих пір, поки не залишиться 2 пари гравців. Вони вважаються переможцями. Оскільки правила гри досить складні, проводити її краще з дітьми середнього та старшого шкільного віку.

Тиха гра

Для гри знадобиться пов'язка на очі. Таку гру краще проводити в гаю, парку або рідкому лісі - там, де багато сухих гілок. Один з гравців - ведучий - встає біля дерева, великого каменя, невеликого куща або пня. Йому зав'язують очі. Інші гравці розходяться в різні сторони приблизно на відстань 25-30 м. Ведучий (дорослий) знаходиться близько ведучого. За його сигналом діти починають повільно наближатися до ведучому, намагаючись йти як можна тихіше. Завдання гравців - підібратися до ведучому ближче і торкнутися рукою його або предмета, біля якого він стоїть. Кому це вдасться, той вважається переможцем і стає ведучим. Ведучий подає сигнал до зміни ведучого і продовження гри. Почувши шерех, ведучий кричить: «Чую тебе!» і показує рукою напрямок, звідки доноситься звук. Якщо напрям в загальному вказано правильно, ведучий робить знак учаснику вийти з гри, стати поруч з ним і вести себе дуже тихо до її закінчення. Поки що вибув гравець не підійде до ведучого, інші гравці не рухаються з місця, порушники правил також вибувають з гри. Гра закінчується, якщо хтось добрався до ведучого або якщо ведучий почув всіх гравців, або після закінчення певного часу, наприклад, 15 хвилин. У цьому випадку переможцем вважається той, хто водить (якщо ніхто з гравців не добрався до нього непоміченим, а він почув хоча б одного гравця), або учасник, який ближче всіх підібрався до ведучому.

Скарб

Гру можна проводити у великому дворі, парку або за містом. Для її проведення знадобиться який-небудь предмет (можна використовувати іграшку, пакет з солодощами, м'яч або інший спортивний снаряд для колективних ігор).

Організатор проводить попередню роботу, яка полягає в підготовці покажчиків-знаків. Їх кількість і складність залежать від величини ділянки та віку гравців.

Для молодших школярів достатньо 3-5 простих покажчика, для дітей постарше бажано використовувати більшу кількість покажчиків, вони повинні бути складніше. Покажчик - це будь-який предмет, який дає інформацію про те, що шукати треба саме в цьому місці («шукай тут»). Якщо гра проводиться за містом, то покажчиком може бути зламана гілка, встромлена в землю, пучок трави, висмикнутий з коренем і лежить на дорозі, хрест, продряпаний на землі або намальований на камені крейдою, пірамідка з трьох каменів серед трави, стрічка або клаптик тканини на гілці і т. д.

Покажчики повинні виділятися з навколишнього простору. Для молодших школярів їх краще зробити більш помітними, ніж для дітей середнього і старшого шкільного віку.

Якщо гра проводиться у дворі або в парку, покажчиками можуть бути знаки, намальовані крейдою на асфальті, газета або журнал, нібито забутий на лаві, наклеєні з допомогою скотча шматочки кольорового паперу і т. д. Все залежить від фантазії того, хто ховає предмет.

Заздалегідь визначається ділянка, де гравці будуть шукати скарб. До початку гри предмет потрібно сховати, після чого розставити на ділянці покажчики.

У безпосередній близькості з покажчиком або на ньому повинна бути інформація, як знайти наступний або, якщо це останній покажчик, де шукати скарб. Наприклад, під пірамідкою з каменів може бути записка: «30 кроків, направлення на високий дуб». Шукачі скарбу роблять 30 кроків у вказаному напрямку і починають оглядати все навколо в пошуках нового покажчика, знаходять клаптик, який прив'язаний до гілки куща, а на ньому напис: «Скарб». В середині куща діти знаходять пакет із солодощами.

Пошук скарбу починають з майданчика, яка визначена заздалегідь - на ній шукають перший покажчик.

Діти старшого віку можуть розділитися на дві команди: одна ховає скарб, інша - шукає його.

По закінченні гри дорослий разом з дітьми призводить до ладу ділянку, обов'язково давши позитивну оцінку виконаної роботи.

Не ходіть, зайці, в город!

Для гри знадобиться дерев'яна паличка або крейда. У грі бере участь не менше 5 осіб. Ведучий (дорослий) креслить на заздалегідь вибраному майданчику коло діаметром 2,5-3 м. Це город. З числа учасників за допомогою лічилки вибирається ведучий. Він буде сторожем.

Сторож встає в коло, інші гравці - це зайці, які прагнуть потрапити в город. За сигналом ведучого зайці починають «наступ», всіляко відволікаючи увагу сторожа на себе, щоб ті учасники, які знаходяться за спиною ведучого, могли проникнути на «заборонену територію». Той, кого він торкнеться за межами кола, перебігає, не входячи в коло, на протилежну сторону.

Ця весела гра стане прекрасним розвагою для дітей під час відпочинку не тільки в парку або лісі, але і на літньому майданчику.

Чарівні кулі

Для гри знадобляться повітряні кулі (за кількістю учасників однієї з команд). Гру краще проводити на відкритому просторі. Ведучий (дорослий) просить дітей розділитися на дві команди. Гравці другої команди шикуються в лінію, відійшовши від ведучого і гравців першої команди на відстань 25-30 кроків. Вони беруться за руки і розводять їх в сторони, після чого расцепляются. В результаті між гравцями в ланцюжку утворюється відстань.

Кожен учасник першої команди бере в руки по одному повітряної кулі. Завдання гравців - проникнути крізь ланцюжок, утворену учасниками другої команди, не давши себе засалити.

Як тільки всі учасники займуть свої місця, ведучий дає сигнал до початку гри. Учасники з кулями підбігають до ланцюжку, після чого намагаються проскочити у вільний простір. Гравці другої команди всіма силами прагнуть затримати учасників з кулями. Той, кого осалили, віддає свій м'яч ведучому і продовжує разом з ним спостерігати за грою. Якщо гравці першої команди зможуть пронести крізь ланцюг не менше половини куль, вони виграють, а якщо не зуміють - перемагають учасники першої команди.

Після закінчення гри керівник просить дітей стати в коло. Учасники з кульками в руках кидають їх тим, хто стоїть навпроти, зі словами: «Спасибі за гру!». Зловили, у свою чергу, кидають кулі тим, хто стоїть навпроти, з цими ж словами, після чого ведучий зі зв'язкою куль в руках звертається до всіх учасників: «Спасибі вам, хлопці, за гру!». Якщо є можливість, обмін повітряними кулями можна замінити запускання їх у небо.

 

 

 

 

 

Рибалки і рибки

Для гри знадобиться дерев'яна паличка або крейда. Дорослий малює на майданчику коло діаметром 4-4,5 м. З числа гравців вибирають двох дітей, які будуть рибалками. Вони беруться за руки, утворюючи рибальську мережу. Інші учасники - рибки. Вони плавають в озері - бігають всередині кола. Вибігати за межі кола рибки не можуть.

По команді ведучого рибалки забігають в озеро, намагаючись зловити рибок, бігають парою, не розчіплюючи рук. Спіймані рибки встають між рибалками. Таким чином, з кожним спійманим учасником мережа розширюється, а рибок стає все менше і менше. Коли мережа стане досить великий, у рибалок з'являється можливість оточувати рибок. Якщо рибалки взялися за руки, утворивши коло, то знаходяться всередині кола рибки вважаються спійманими.

Рибки можуть вириватися з мережі, якщо один з рибалок (вони завжди знаходяться по краях мережі) під час руху відпустив руку сусіднього з ним гравця. Рибалка повинен якомога швидше взяти за руку гравця, ще не отцепившегося від мережі. Гра продовжується до тих пір, поки не зловлять рибалки всіх рибок. Переможцем вважається гравець, спійманий останнім.

По закінченні гри крайні учасники мережі беруться за руки, і діти починають водити хоровод, співають будь-яку веселу пісню.

Горіхи, шишки і гриби

Гра проводиться з дітьми дошкільного або молодшого шкільного віку. З числа гравців вибирають ведучого, який постає поруч з ведучим. Інші учасники по команді дорослого шикуються в лінію і розраховуються за три. Перші номери - це горіхи, другі - шишки, а треті - гриби. Потім дорослий каже: «Підніміть руки, горіхи». Перші номери піднімають руки. Ведучий продовжує: «Підніміть руки, гриби». Треті номери піднімають руки. «Підніміть руки, шишки». Другі номери піднімають руки.

Після цього ведучий просить дітей утворити трійки (горіх, шишка, гриб). Кожна трійка береться за руки, утворивши коло. Дорослий з ведучим стоять посередині майданчика. Після того як ведучий вигукне: «Гулі!», всі учасники, названі шишками, міняються місцями. Ведучий у цей час прагне зайняти будь-яке вільне місце.

Якщо йому це вдасться, то він стає шишкою, а той, хто залишився без місця, - ведучим. По команді «Гриби!» або «Горіхи!» міняються місцями інші гравці. У розпал гри дорослий вигукує: «Гриби! Горіхи! Шишки!». Учасники повинні встигнути помінятися місцями.

Гру можна ускладнити, ввівши змагальний елемент: ведучий зазначає, наскільки швидко помінялися місцями учасники, хто виявився найшвидшим - горіхи, шишки або гриби.

 

 

 

ПРИКРАСЬ ЯЛИНКУ

Кількість гравців:   двоє.

Матеріали для гри: дві штучні (якщо гра проводиться в приміщенні) або живі (якщо гра проводиться на вулиці) ялинки, 20 ялинкових прикрас (по 10 в коробку).

Місце гри:   зал або парк, де зростають ялинки.

 

1.  Відшукайте в парку дві схожі за розміром ялинки (або встановіть дві штучні). Гравці отримують по коробку з ялинковими прикрасами.

2.  За сигналом ведучого гравці починають прикрашати ялинки. Перемагає той, хто першим розмістить прикраси на своїй ялинці.

 

 

УПІЙМАЙ СНІЖКУ

Кількість гравців:   четверо і більше (парна кількість).

Матеріали для гри:   два пластмасових відерець.

Місце гри:   ігровий майданчик, вкритий снігом.

 

1. Проведіть на снігу дві горизонтальні лінії на відстані 2—3 м (залежно від віку дітей).

2.  Гравці обирають поміж себе «ловців», дають їм відерця. «Ловці» відходять від своєї команди і стають на дальню лінію, а команди вишиковуються в колону навпроти «ловців» біля ближньої лінії.

3. Усі гравці ліплять по одній сніжці. За сигналом ведучого гравці по черзі кидають сніжки у відерця, що тримають «ловці». Перемагає команда, яка поцілить більше сніжок у своє відерце. Під час гри «ловцям» дозволяється допомагати своїм гравцям, підставляючи відерце у тому напрямку, куди летить сніжка. Але сходити з місця їм не можна.

 

 

 

 

 

 

 

 

ДВА МОРОЗИ

Кількість гравців:   шість і більше.

Матеріали для гри:   паличка для малювання по снігу.

Місце гри:   ігровий майданчик.

 

1.  Намалюйте на снігу дві паралельні лінії на відстані 10—15 м одна від одної. Територія поза цими лініями — «хатинки».

2.  Гравці обирають поміж себе двох Морозів. Вони стають посередині ігрового поля. Усі інші гравці вишиковуються в шеренгу біля однієї з ліній.

3.  Морози беруться за руки і промовляють:

 

Ми двоє братів молодих

Спритних, жвавих, удалих.

Я Мороз — Червоний ніс!

А я Мороз — Синій ніс!

Хто із вас відважиться,

У далеку путь відправиться?

 

Гравці відповідають Морозам:

 

Не боїмося ми погроз,

Не страшний нам Мороз!

 

4.  Після цього діалогу гравці біжать через ігрове поле, на якому стоять Морози, до протилежної «хатинки». Морози, тримаючись за руки, женуться за гравцями, намагаюсь торкнутися когось із них.

5.  Гравець, якого Морози торкнулися, завмирає на місці — «замерзає». Гравці, які дісталися протилежної лінії, знову вишиковуються в шеренгу.

6. Потім відбувається перебіжка гравців назад. Біжачи, вони можуть «розморозити» друзів також торкнувшись їх. Проте Морози, на рознімаючи рук знову ловлять гравців.