Рухливинки-цікавинки
Міністерство освіти і науки України
ВП "Лисичанський педагогічний коледж
ДЗ Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка"
Рухливинки - цікавинки
Початкова школа — важливий етап для дитини. Через те, що рівень розвитку дітей від 4 до 7 років дуже різний, для кожної дитини готовність піти до школи визначається індивідуально. Готовність до школи не дає прогнозу, наскільки розумною, правильною чи талановитою дитина буде пізніше, вона є мірою соціальної зрілості дитини на певному життєвому етапі
Діти, готові до початкової школи, мають робити набагато більше, ніж просто вчитися: вони повинні вміти взаємодіяти з іншими дітлахами, виконувати вказівки й нормально функціонувати в класі. Наведений нижче список критеріїв готовності до школи містить низку особливостей дитини, які батьки можуть обговорити з педагогами школи й медичним працівником, коли вирішується питання про початок навчання у школі. Це вихідна позиція батьків, але не абсолютний критерій. Він допоможе вам краще спостерігати за своєю дитиною і підтримувати її.
Фізкультхвилинки та ігри на уроках
Гра «Ведмідь»
Учитель пропонує учням уявити, як повільно ходить ведмідь, вайлувато переступаючи з ноги на ногу; як бігає: швиденько і прямо пересувається вперед, як він бурчить (дозволити школярам пробігти від своїх парт до дошки).
Гра «Піаніно»
Пропонуємо тренинг. Поставити всі пальці на парту і під рахунок вчителя «раз і два» імітується гра на піаніно, пальці перебираються по порядку, починаючи від великого до мізинця.
Гра «Комарики»
Школярі виходять із-за парт, спочатку звуками імітують дзижчання комара, потім рухами – його політ навколо голови, рук, ніг, ловлять його оплесками. Наприклад: «Комарик над головою». Діти плещуть в долоні над головою. «Комарик біля вуха» тощо.
Гра «Зайчик»
Учні присідають біля своїх парт. На слова вчителя: «Сірий зайчик сів і жде, спритно вушками пряде», вихованці приклавши кисті до вух, то розгинають, то згинають їх. Потім класовод пропонує «зайчикам» ніжки погріти:
Зимно зайчику стояти,
Треба трошки пострибать:
Скік-скік,скік-скік, скік-скік.
Треба трошки пострибать,
Пострибавши відпочить.
«Зайчики» займають місце за партою. Урок триває.
Гра «Чи знаєш ти свій клас?»
Учитель: «Покладіть ручки і заплющіть очі. Я називаю предмет, який є в нашому класі, а ви показуєте на нього рукою, коли я скажу розплющити очі, ви побачите, чи правильно показали»
Гра «Гойдалки»
Стати прямо, ноги нарізно, руки в поясі. Гойдатися, піднімаючись на носки й опускаючись на п’яти під рахунок учителя («раз» – на носках, «два» – на п’яти. 10 разів).
Гра «Косар»
Встати з-за парт, випростатися, ноги нарізно, руки перед собою. Повертаючись ліворуч і праворуч, робити широкі рухи руками («раз» і «два»), ніби косячи траву. Дихання вільне. (Виконувати у середньому темпі 5-6 разів)
Гра «Потягти канат»
Стати прямо, руки нарізно, підняти руки вгору (вдихнути повітря), робити такі рухи ніби тримаєшся за канат і тягнеш його, трохи згинаючи коліна (видихати повітря), до рахунку 7-8. (виконувати 3 рази)
Фізкультпауза
Під мовний супровід учителя діти виконують вправи (4 рази)
«Раз» – підняти руки вгору,
«Два» – натягнутися додолу,
Не згинайте, діти, ноги,
Як торкаєтесь підлоги.
«Три-чотири» – прямо стати,
Будемо знову починати
Гра «Хто що промовляє?»
Учитель починає, а діти продовжують:
Вчитель Учні
Зозуля кує: «Ку-ку, ку-ку!»
Півень кукурікає: «Ку-ку-рі-ку!» , «Ку-ку-рі-ку!»
Голуб воркує: «Гу-гу, гу-гу, гу-гу!»
Сова кричить: «Угу, угу, угу!»
Риби мовчать, ні пари з вуст.
Після виконання цієї вправи-гри діти займають місця за партами.
Гра «Цікавинка»
Пропонується розповідь, що містить у собі пізнавальний матеріал. Наприклад:
Вчитель Учні
- Діти, чи знаєте ви, хто як спить? Так, знаємо.
- Як спить зайчик? Зайчик спить лежачи.
- Як спить курка? Курка спить сидячи.
- Як спить чапля? Чапля спить стоячи.
- А як спить кажан? Кажан спить, висячи донизу головою
ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКИ
1. Вчитель Учні
Трава низенька-низенька. Роблять присідання.
Дерева високі-високі. Піднімають руки вгору.
Вітер дерева колише-гойдає. Обертаються.
То направо, то наліво нахиляє. Нахиляються вправо, вліво.
То вгору, то назад. Потягуються вгору, назад.
То вниз нагинає. Нахиляється вперед.
Птахи летять-відлітають. Махають руками-«крильми».
А учні тихенько за парти сідають. Сідають за парти.
Я намалюю зайчика для вас – раз. Роблять колові рухи руками над головою.
Це у нього, бачите, голова – два. Руки кладуть на голову.
Це у нього вуха догори – три. Піднімають руки вгору до вух
Це стирчить у нього хвостик сірий – чотири. Повертають тулуб праворуч, ліворуч.
Це очиці весело говорять – п’ять. Прикладають руки до очей
Ротик, зубки – хай моркву їсть –шість. Імітують жування моркви зайцем.
Шубка тепла хутряна на нім – сім. Плещуть в долоні.
Ніжки довгі, щоб гасав він лісом – вісім. Підскакують на місці.
Ще навколо посаджу дерев я – дев’ять. Садять дерева, притоптують ямки.
І хай сонце сяє з піднебесся – десять. Піднімаються на носках, руки вгору.
Всі піднесли руки – раз!
На носках стоїть весь клас,
Два присіли, руки вниз,
На сусіда подивись.
Раз! – і вгору,
Два! – і вниз,
На сусіда подивись.
Будем дружно ми вставати,
Щоб ногам роботу дати
Раз – присіли, два – піднялись.
Хай мужніє ваше тіло.
Хто старався присідати,
Може вже відпочивати.
Правила гри
Іде коза рогата —Доторкніться до кожного пальчика на нозі, коли розповідаєте, почніть із найбільшого й рухайтеся далі один за одним. Коли ви дійдете до слова "дім", полоскочіть всю вашу дитину. "Іде коза рогата." "За малими дітьми." "Хто каші не їсть." "Молока не п'є." "Заколю-заколю!" Заколю-заколю-заколю! По дорозі додому. '
Ходжу-кружляю - Для початку малюйте уявлюване коло на долоньці дитини й повторюйте "ходжу-кружляю". Потім зі словами "топ-топ" крокуйте своїми пальцями нагору по грудях дитини або руці, і потім полоскочіть її підборіддя. "Мишка-мишка." "Де ти, мишка." " і-крок-і-два..." 'Попався, пустунчику!'
Прятки - Навчите вашу дитину прикривати очі руками й потім тихим голосом вимовте перші рядки, щоб домогтися потрібного настрою. Трохи підсильте голос на третьому реченні, потім різко підніміть руки нагору й голосно викрикніть останнє речення. Вашій дитині сподобається спочатку тихенько причаїтися... а потім вискочити як чорт із табакерки. 'Равлик-равлик.' "Закрита хвіртка." "Відкрий трішки." 'Покажи нам ріжки!'
Човник - сядьте на підлогу й посадите дитину собі на коліна обличчям до себе. Тримайте руки дитини у своїх руках і гойдайтеся взад і вперед у такт пісеньці. 'У нашому човнику вдвох.' З течією ми пливемо.' 'Як нам весело удвох.' 'День за днем, день за днем.'
Підказки й поради Коли ви граєте в забавки, переконайтеся, що голова й шия вашого маляти мають опору
Ростемо й граємо Пісеньки й забавки - ефективна форма спілкування. Гра з пальчиками, рахувалочки й прості пісеньки з повторами розвивають мовлення й пам'ять вашої дитини, вона вчиться вгадувати й пов'язувати слова і їхнє значення з дією.
Українські народні рухливі ігри як засіб виховання молодших школярів
Український народ своїм багатовіковим досвідом інтуїтивної педагогіки відібрав найефективніші засоби гармонійного виховання підростаючого покоління, чільне місце серед яких посідають народні рухливі ігри. Традиційно у навчально-виховному процесі початкової школи вони використовуються як засіб фізичного виховання. Проте розвивально-виховний потенціал українських рухливих народних ігор значно ширший. У культурологічних дослідженнях рухливі ігри визнані суттєвим елементом української національної культури. Аналіз народних рухливих ігор, поширених і сьогодні серед дітей молодшого шкільного віку, засвідчує, що свої корені вони мають у стародавніх фольклорних обрядах, церемоніях і ритуалах. Найчастіше вони спираються на фольклорні образи вовка, ведмедика, зайчика, котика, кози тощо, які є знаковими для української культури, традиційно відтворювались у різноманітних обрядах та ритуалах і нарешті перейшли до дитячих рухливих ігор.
Прикладом може бути фольклорний образ вовка, що відтворюється в багатьох дитячих іграх. Так, відомою дитячою грою, побудованою на зазначеній ролі, є гра "У сірого вовка". Її грають на лузі, серед зелені. Порахують, хто вовк:
На камені,
На ломені,
Вирвав травку,
Положив на лавку,
Хто видіон,
Той пішов вон.
Решта - "вівці". Вони розбігаються, рвуть травичку, приказуючи:
Щиплю, щиплю травку
Сірому вовку на лопатку!
Кидають пучечки трави на "вовка" й тікають. А він їх ловить. Кого спіймає, той стає вовком.
Образ вовка є поширеним у народних легендах, традиціях та ритуалах.
Фольклористами доведено, що в архаїчному суспільстві визнання хлопчиків чоловіками у багатьох народів вважалося важливою подією онтогенетичного розвитку особистості та соціалізації молоді чоловічої статі. Хлопці в цей період залучалися до особливих обрядів - молодіжних ініціацій. Реконстрюючи ці обряди щодо слов'янських народів, В.Г. Балушок відзначає, що вони починалися ритуальним відокремленням хлопців від громади і відправкою їх в особливий табір, розташований у лісі. Це місце прирівнювалося до потойбічного світу. Пройшовши в "потойбіччі" ініціаційного табору різноманітні випробування, вони в подальшому "відроджувалися" як люди, але вже в новій якості - не як діти, а як дорослі. Випробування символічно пов'язувалося зі смертю.
Вмираючи в своїй старій іпостасі, юнак у процесі ініціації "перероджувався" на вовка (рідше пса або ведмедя) і ставав членом "вовчого" або "ведмежого" союзу. За міфологією давніх слов'ян, вовк вшановувався як тотемний предок і родоначальник племені. З прийомом хлопців у члени "вовчого" (чи "ведмежого") союзу ініціація не закінчувалася, а починався її новий етап. Ставши воїнами - "вовками" ("псами", "ведмедями"), юнаки повинні були деякий час жити вдалині від поселень свого племені "звіриним" життям, тобто воюючи і грабуючи та доводячи в грабіжницьких та військових наскоках свої силу і мужність .
Нападаючи на противника, воїни - "вовки" чи "ведмеді" справді уподоблювалися цим звірам, наслідуючи їх хижацьку поведінку. Допомагала перевтіленню одягнена в спеціальній обстановці звірина шкура, яка зумовлювала відповідну поведінку воїнів-ініціантів.
Про людей-вовків (вовкулак) розповідається в багатьох міфологічних легендах. У східнослов'янських, а особливо українських легендах, вони нападають на домашню худобу, причому не лише в полі, а й у селі, часто залазячи в кошари, хліви та повітки. До завершальних ритуальних дій давньо-слов'янських ініціацій входило обрядове перековування "вовка" чи "ведмедя" на людину.
Без сумніву, образи тварин в легендах, казках, ініціаціях та рухливих дитячих народних іграх споріднені, вони мають одні корені і тому рухливі ігри опосередковано прилучають підростаюче покоління до стародавньої української культури. На відміну від предметів культури матеріальної, які дійшли до нас завдяки археологічним розвідкам у їх стародавньому вигляді, рухливі ігри не зберігалися в первісному стані. Вони функціонували безперервно, передавалися з покоління в покоління в живій ігровій практиці, ставали улюбленими іграми все нових і нових поколінь. З часом все, що ставало нецікавим, незрозумілим для дітей, забувалося, а найбільш вдале лишалося. Удосконалення народних рухливих ігор відбувалося безперервним ланцюгом, що зв'язує глибоку давнину і наш час. Таким чином, рухливі народні ігри набувають великого значення для національно-культурного виховання підростаючого покоління.
Фізкульт-ура.
Учні розташовуються на одному кінці майданчика, за лінією старту. На протилежному, за 15-20 м, позначають фініш. Учні говорять, співають куплет з дитячої пісні.
Треба спортом займатися.
Спорт, діти, нам потрібний.
Ми зі спортом міцно дружимо.
Спорт- доровя!
Спорт- гра!
Фізкуль-ура!
Фізкульт-ура!
Після цих слів учні розбігаються і швидко біжать до фінішу. Перемагають ті, хто в числі перших перетнув лінію фінішу. Гра повторюється.
Варіанти гри: з гри вибуває тільки учень, який фінішував останній, за другим разом — теж останній. Так визначають переможців гри.
Хлібчик (українська народна гра)
Спереду стає хтось один. А за ним — усі парами. Перша каже:
- Печу, печу хлібчик!
- А випечеш? — озивається остання пара.
- Випечу.
- А втечеш?
- Побачу.
І зразу ж біжить, а задня пара його ловить. Хто спіймає, з тим стане в парі спереду. А хто залишиться без пари, «пектиме хлібчик».
Хто де живе
Усі гравці діляться на дві команди і стають в колону по одному або в одну шеренгу. Кожну команду вчитель розраховує по порядку (№1, №2 і т.д.). Між двома командами, на рівній відстані від команд, розміщені три кола (гімнастичні обручі), які символізують «Ліс», «Повітря» і «Воду». Вчитель називає тварину, птаха або рибу і номер. Наприклад, вчитель голосно говорить: «Вовк, № 5!» З кожної команди гравці, які мають даний номер, біжать до свого кола, де вони «живуть» (в даному випадку до «Лісу»).
Той гравець, що швидше прибіжить, виграє або цій команді нараховується одне очко.
Варіанти гри:
а) гравці біжать, перестрибуючи стрічку, пролізають в гімнастичний обруч, метають малим м'ячем у ціль і т.п.;
б) гравці стрибають на одній нозі.
Хто далі кине
Учнів ділять на дві рівні команди. У кожного з гравців — мішечок з піском. Креслять лінію метання, а від неї через кожен метр роблять 10-15 позначок. За сигналом вчителя на лінію метання виходять гравці однієї команди і виконують кидки. Підраховують, скільки мішечків упало за дані позначки. Очки команди сумують. Перемагає команда, гравці якої набрали найбільшу суму очок.
Цурки (українська народна гра)
На кілочок, забитий у землю, ставлять паличку, один кінець якої на землі, другий на кілочку. Це — цурка. Другою палицею вдаряють по тому кінці, який на кілочку. Цурка летить. Той, у кого вона злетить подалі, — переможець.
Чий віночок кращий (українська народна гра)
Учні поділені на дві рівні групи. Кожна з них утворює коло. На слова або пісню вчителя:
— Візьмемось за руки,
Підемо на луки,
Там сплетем віночок,
Станемо в таночок.
Учні беруться за руки і йдуть по колу вліво. На останні слова зупиняються, піднімають руки. Вчитель в цей час продовжує:
— Чий найкращий вінок.
Той і піде у танок.
Після цих слів учні швидко опускають руки на плечі своїм сусідам. Вчитель зазначає, у якому колі учні швидко поклали руки на плечі і додержуються форми кола. Ці діти танцюють під будь-яку мелодію, а решта плеще їм у долоні. Гра повторюється.
Човник
Учасників ділять на дві команди, які стають по обидва боки від середньої лінії. Команди вибирають капітанів, які по черзі відправляють до неї своїх гравців. Домовляються, що гравці однієї команди стрибатимуть від середньої лінії (на двох ногах) у бік супротивника. Після стрибка першого номера відмічають місце приземлення. Гравець повертається до своєї команди, а з місця його приземлення до середньої лінії стрибає гравець з команди суперників. Якщо останньому гравцеві вдається перестрибнути через середню лінію, його команда перемагає, як що ні, то програє.
Варіанти гри: стрибають подвійні, потрійні стрибки з ноги на ногу.
Швидко по місцях
Усі гравці шикуються в одну шеренгу (між гравцями стандартний інтервал). Шеренга хлопчиків — із правого флангу, шеренга дівчат — з лівого. Між хлопчиками і дівчатками інтервал 1-3 м.
За командою вчителя «Побігли!» всі учні розбігаються в різні сторони. По іншій команді вчителя: «Швидко по місцях» всі учні повинні вишикуватись на свої вихідні положення зі стандартним інтервалом. Виграє команда, яка швидше вишикувалась. Варіанти гри:
а) шикування можуть бути у колону по одному, у дві шеренги і т.д.;
б) перед шикуванням гравці повинні (за завданням вчителя) виконувати якусь рухову дію (стрибати, пролізати .).
Щуки нападають
«Щуки» стоять у колі посередині майданчика. «Рибки» у своїх колах (4 кола). Клас ділять на 4 команди і називають їх «карасі», «лящі» і т.д.). Вчитель називає «рибок», які бігають навколо «щук». За сигналом «Щуки нападають!» рибки біжать у свої кола — «хатки». «Рибки», до котрих доторкнулись рукою «щуки», стають «щуками» і допомагають ловити “рибок”. За сигналом «рибок». За сигналом «Щуки відплили!» «рибки» бігають по всьому майданчику. За сигналом «Щуки нападають!» «щуки» ловлять «рибок»
Виграє та «рибка», яку «щуки» зловлять останньою.
Ящірка, або «влуч в останнього»
Креслять крейдою коло. Одна команда учнів усередині кола, кожний учасник якої тримається за пояс сусіда спереду (колона по одному). Друга команда з одним волейбольним м'ячем розташовується за колом. Завдання другої команди — кинути м'яч так, щоб влучити в останнього. М'яч можна передавати і виконувати кидки в останнього гравця. Уся колона намагається захистити останнього.
Перемагає команда, яка протримається більше часу або яка влучила у 2-3 останніх гравців в колоні.
«Вовк у рові»
На майданчику накреслити дві паралельні лінії на відстані 1-2 м. одна від одної. Це «рів», де живе «вовк» (для «вовка» виготовити маску).
Інші учні – «кози», вони стоять на одному боці майданчика, за 10-12 кроків від «рову».
На умовний сигнал вчителя «кози», перебігають з одного боку майданчика на інший, перестрибують через «рів». «Вовк» намагається їх спіймати, доторкнувшись до них рукою. Спіймані «кози» відходять вбік. Коли всі «кози» перестрибнуть через «рів», вони повертаються на попереднє місце і знову перестрибують через «рів». Після того як спіймано 3-5 «кіз», гра закінчується.
Вказівки до гри. «Вовк» не має права виходити за межі «рову». «Коза», яка не перестрибнула, а перебігла через «рів», вважається спійманою. Якщо учнів багато, призначають два «вовки».
«Дзвінок на урок»
Учнів ділять на два класи. Для класів кресліть прямокутник (можна використовувати малі обручі), яких на 1-3 менше, ніж гравців. Учні ходять, стрибають, танцюють по колу і говорять: «Перерва, перерва!»
Після сигналу дзвінка (годинник – будильник, свисток) або слів «Швидше, учні, в клас!» учні займають «класи». У кожному прямокутнику (обручі) може стояти один учень.
«Квач»
Гравці розміщуються на майданчику (в залі). Один із них ведучій – «квач». За сигналом «квач» намагається догнати когось із гравців і доторкнутися до нього рукою. Цей гравець зупиняється і голосно говорить: «Я квач» і теж намагається доторкнутись до когось із гравців. У цій грі виграє той, хто жодного разу не був «квачем».
Розпочати гру «квачем» може вчитель.
«М’яч середньому»
Учні шикуються у 2-3 кола з однаковою кількістю учасників гри. У центр кожного кола з великим м’ячем у руках стає капітан. За командою вчителя «раз, два, три – почали!» він по черзі кидає м’яч кожному гравцеві і ловить від нього. Спіймавши м’яч від останнього гравця, капітан піднімає його обома руками. Виграє команда, яка раніше закінчила передачу і ловлення м’яча по колу.
Варіанти гри:
а) капітан може робити передачу ногою, а середній гравець – рукою;
б) середній гравець накидає м’яч (волейбол) хлопчикам на голову, вони виконують передачу головою, дівчатка – руками;
в) усі гравці виконують передачу м’яча ногою.
«Снайпери»
Гравців ділять на 2-3 команди. Вони розміщуються за лінією. На відстані 9-12 м. від лінії паралельно їй кладуть на бік гімнастичну лаву.
За прикриттям, проти кожної команди, сідає один з гравців, тримаючи в руці фанерну дощечку – мішень. За сигналом вчителя всі одночасно піднімають дощечки над краєм прикриття і тримають їх нерухомо до 5 с. Гравці кожної команди по черзі кидають у мішені маленькі саморобні або тенісні м’ячі. За сигналом вчителя мішень піднімають або ховають.
Перемагає та команд, яка матиме найбільше влучень.
«До своїх прапорців»
Діти групуються у кілька кіл, усередині кожного з яких стає гравець з кольоровим прапорцем у витягнутій руці. За першим сигналом керівника всі розбігаються по майданчику (крім гравців з прапорцями), за другим – зупиняються, присідають і закривають очі. Далі гравці з прапорцями переходять на нові місця. Відтак керівник подає команду: "До своїх прапорців!”, а кожна група повинна віднайти прапорець свого кольору й утворити коло. Перемагає команда, яка виконає це завдання першою. Після кожної спроби гравців з прапорцями змінюють.
«Зустрічна естафета»
Розподілити учнів на дві команди. Кожна з них, розрахувавшись на перший-другий, у свою чергу, ділиться на дві частини. Перші номери кожної команди шикуються в колони на одному боці майданчика за позначеною лінією. На відстані 15-20 м. від неї креслять другу лінію, за якою стають другі номери, проти колони своїх партнерів.
За сигналом (голосом або свистком) гравці, які стоять першими в колоні №1, біжать до другої половини своєї команди, передають колоні №2 естафетну палицю і стають у кінець її. Другі номери, діставши палицю, біжать до перших номерів, передають їм естафетну палицю і т.д.
Виграє команда, яка раніше виконала завдання, тобто перші номери команди стають на місця других номерів, і навпаки. Кожний гравець, який несе предмет, має перетнути лінію перед тим, як віддати його.
Гра «Будівельники»
Зміст: 1. Комплекс вправ з набивними м’ячами – 10 хвилин.
2. Гра «Будівельники».
3. Ігри за вибором дітей.
Місце проведення: спортивна зала.
Учитель запитує дітей: « Хто збудував школу, в якій вони навчаються?» Діти відповідають: «Робітники – будівельники». Після цього йде коротка розповідь про великі будови в області, районі, селі і т.п., про роль і значення професії будівельника. Вчитель пояснює: «Щоб бути будівельником, потрібно сумлінно навчатися, мати добру фізичну підготовку. Будівельник повинен володіти точними рухами, мати розвинене почуття рівноваги для роботи на певній висоті, бути сміливим, спритним».
Після цього, пересуваючись у колоні по одному, діти одержують набивні м’ячі, виконують комплекс вправ.
1. В.п. – шикування в коло. Розрахунок на три. М’яч у кожного третього. Передача м’яча обома руками вліво і вправо.
2. В.п. – те саме, інтервал між учнями два кроки. Передача м’яча кидком знизу по колу.
3. В.П. – стійка ноги нарізно, м’яч тримати внизу двома руками. 1 – зігнути руки, 2 – в.п.
4. В.п. – теж саме. 1 – руки –зігнути, 2 – руки в сторону, 3 – руки зігнути, 4 – в.п.
5. Підкидання м’яча вверх і ловіння його двома руками.
6. В.п. – шикування в два кола, обличчям один до одного. Кидки один одному обома руками.
7. В.п. – те саме. Кидки один одному двома руками із – за голови.
8. В.п. – шикування в колах у потилицю один одному, ноги нарізно. Передача між ногами.
Клас поділяється на дві – три команди, що стають на відстані 2 м.
- «Машина» з «цеглою» приїхала, - повідомляє учитель.
- Одягайте рукавиці, приступайте до роботи.
«Цегла» - набивні м’ячі, їх діти передають з рук в руки і складають. Прибуває друга вантажівка, вона привезла панелі для фундаменту і перекриття поверхів.
«Панелі» - гімнастичні мати, які потрібно розвантажити і скласти за допомогою гімнастичних палиць. Діти перекочують панелі на потрібне місце.
1 етап - «Підготовка фундаменту».
- Щоб фундамент був міцним, потрібно його ущільнити й утрамбувати, - пояснює вчитель.
- Тепер ми будемо бетонярами.
«Фундамент» - це покладені на підлогу мати. Діти будуть трамбувати за допомогою гімнастичних палиць. / Імітують трамбування/.
2 етап - «Укладення плитки та паркету».
Для цього використовуємо диски «Здоров’я» – викладають у визначеному місці.
3 етап - «Фарбування дверей та вікон».
Діти одержують малярські «пензлі» / скакалки складені в декілька разів/, вилазять на стійку і імітують малярні роботи.
Вчитель звертає увагу на те, що працювати потрібно старанно, не розбризкувати фарбу, берегти очі. Робота закінчена. Після роботи потрібно розправити плечі, розігнути спину. Діти виконують 2 – 4 дихальні вправи. Визначаємо кращих будівельників.
Рухливі ігри для учнів 5 – 7 класів.
«Риболов на канаті»
Це випробування досить легке для того, хто не боїться висоти. Мені потрібен хлопець, який хоча б раз в житті ловив рибу з високої кручі.
Завдання: Кожен рибак знає техніку рибної ловлі. Спочатку закидають крючок з наживкою, чекають поки клюне, потім підсікають, тягнуть рибку і хапають.
Звичайно після цього рибу чистять, жарять і з’їдають. Це знають і не тільки рибаки. Так от умови випробування. Наш рибак без страху повинен вилізти на канат і з риба чого садка витягти контейнер з заповітною літерою. Час на ловлю «золотої рибки» обмежений і складає 4 хвилини.
Так от яка б вона не була, велика чи мала, а літера підказка з нею є точно. Що ж вперед, вірніше вверх, по «золоту рибку».
«Золотий ключик».
Для цього конкурсу потрібен хлопець чи дівчина з хорошою реакцією та спритними руками.
Завдання: В дитинстві ви читали книгу, чи бачили фільм про Буратіно. Згадайте, чим закінчується розповідь про Буратіно?
Так. Він відкриває золотим ключиком заповітні дверцята і разом з своїми друзями мандрує в щасливе майбутнє. Ви також зробите крок в щасливе майбутнє, якщо станете володарем золотого ключика. Умови досить прості: потрібно схопити ключик, який прив’язаний до нитки у нашого майстра гри. Час відведений на цей конкурс – 2 хвилини.
«Гладіатори»
Для цього випробування потрібен дужий хлопець, який би добре тримався на ногах та ще вправно махати руками вмів.
Завдання: На одному краю гімнастичної лави знаходиться підвішений контейнер з підказкою.
Заволодіти підказкою не так просто тому, що охороняти її буде такий собі здоровань гладіатор «імперії розваг» на прізвисько «Лев». Не треба боятися , він вас не з’їсть, але стусанів надає добрячих. І щоб у вас не запаморочилась від цих стусанів голова, краще одягти цей захисний танковий шлем.
Основне завдання полягає в тому, що подушкою треба збити нашого гладіатора. Ви можете підніматися на колоду стільки заманеться, а от гладіатор, якщо злетить, вже не підніметься, і шлях до заповітної літери буде вільним.
Ну що ж, вперед за підказкою і по стусани та синці.
Використаний інвентар та реквізит: 2 подушки, гімнастична лава, секундомір, шлем.
«Наперсники»
Це випробування для інтелектуала команди, який з окремих частин може скласти одне ціле.
Завдання: Звичайно просто так майстер гри вам слово – підказку не віддасть. Мало того, він це слово розрізав на три частини і кожну частину помістив в три контейнери. А контейнери заховав під шістьома стаканчиками. Відгадайте де знаходиться одна частина літери і контейнерів залишиться тільки два. Відгадайте другу частину – залишиться тільки один контейнер. А якщо вам вдасться відгадати і третю частину, то ви складете повністю літеру – підказку.
Зауважу, що після кожної вгаданої частини літери, шанси відгадати наступну частину різко зменшуються.
Час на гру – 2,5 хвилин.
«Папа Карло»
Це випробування для дівчинки, яка вміє виконувати хлоп’ячу роботу.
Завдання: Про те, що майстер гри хитра людина, ви вже напевне переконались. А от, що наш майстер і безпечна людина ви зараз зрозумієте. Щоб зберегти літеру, майстер гри сконструював хитрий прилад. Літеру в контейнері заховав в трубу. До контейнера прив’язав залізний трос, а другий край троса прикріпив до дошки. Ще й пилку поклав. Звичайно тупу – притупу. Дістати літеру можна лише перепилявши дошку.
Спробуйте це зробити за 1 хвилину, і ви отримаєте заповітну літеру.
«Золота рибка »
Для цього випробування потрібен хлопець, який би вправно міг тримати в руках вудочку.
Завдання: Перед вами озеро. Все воно позаростало очеретом, та все ж є місця – плеса, де можливо впіймати рибку. І не просту, золоту, адже в одній з них є літера – підказка.
5 плес, 5 рибок і тільки одна з них - золота. Ось вам магнітна вудочка, і – вперед на рибалку. Ловити рибу треба тільки з берега, край якого позначений білою лінією.
Час рибалки – 4 хвилини.
«Стрілець»
Покажіть мені свої руки. В кого з вас вони найменше тремтять? Для цього випробування потрібна дівчина з твердою рукою і соколиним зором.
Завдання: Пригадайте казку про Чахлика – Невмирущого? / ну, Кощея Безсмертного/. Щоб знищити Чохлика, треба було підстрелити качку, з якої випаде золоте яйце, яке потім потрібно зловити, розбити і дістати з нього голку, на вістрі якої знаходиться смерть Чохлика Невмирущого.
Приблизно таке ж випробування чекає і вас. Зіб’єте мішень – отримаєте кіндер – сюрприз з літерою – підказкою. Тільки стріляти прийдеться не з лука, а більш з сучасної зброї. А ми подивимося, який з вас стрілець – сокіл зорький.
ПТАШКИ В ГНІЗДЕЧКАХ
Кількість гравців: п'ятеро та більше.
Матеріали для гри: гімнастичні обручі (за кількістю гравців) або крейда.
Місце гри: ігровий майданчик, парк.
1. На ігровому майданчику розкладіть обручі (або намалюйте кола діаметром 50-60 см). Це — гніздечка для пташок.
2. Усі гравці («пташки») стають в обручі. Ведучий каже: «Сонечко світить. Пташки вилетіли з гніздечок». Гравці вискакують з обручів, бігають по майданчику, змахуючи руками-«крильцями».
3. Раптом ведучий каже: «Сонечко сіло. Пташки летять додому. Раз, два, три!». Після цих слів гравці поспішають зайняти порожнє (або лише своє) «гніздечко». Та «пташка», яка не встигла повернутися в «гніздо» на рахунок «три», залишає гру. Після виходу гравця, зайвий обруч прибирають. Перемагає найспритніша «пташка».
НАМИСТО
Кількість гравців: дванадцять та більше.
Матеріали для гри: п'ять гімнастичних обручів та м'яч.
Місце гри: ігровий майданчик, парк.
1. Шість гравців-«намистинок» вишиковуються в шеренгу і, тримаючи між собою у витягнутих руках обручі, утворюють ланцюжок: гравець, обруч, гравець, обруч, гравець та ін. Це — «намисто».
2. Усі інші гравці розбиваються на пари і вишиковуються поруч із першим гравцем ланцюжка.
3. За командою ведучого пара біжить уздовж шеренги (один гравець позаду шеренги, другий попереду), перекидаючи одне одному м'яч крізь обручі — «нанизуючи намистинки». Після закінчення гри ведучий визначає найспритнішу пару.
КВІТУЧІ ДЕРЕВА
Кількість гравців: десять і більше (парна кількість).
Матеріали: дві великі гілки, паперові квіти з нитковою петелькою (за кількістю гравців).
Місце гри: ігровий майданчик або парк, де можна знайти молоді деревця, що стоять поруч.
1. На майданчику встановіть дві великі гілки на відстані близько 3 м одна від одної (або відшукайте два молодих деревця, що стоять неподалік одне від одного).
2. Ведучий роздає гравцям паперові квіти. До кожної квітки пришита коротка петля з нитки, щоб можна було почепити квітку на гілку.
3. Діти діляться на дві команди і стають навпроти кущів на відстані 4—5 м.
4. За сигналом ведучого ті з гравців, що стоять першими (в обох командах), біжать до своїх гілок, вішають квітку, повертаються і стають в кінці своєї шеренги. Виграє команда, яка уквітчає свою гілку раніше, але за умови, що жодна з квіток не впаде на землю.
САДЖАЄМО КАРТОПЛЮ
Кількість гравців: десять.
Матеріали: крейда, 10 невеличких картоплин, два відерця.
Місце гри: ігровий майданчик.
1. Намалюйте на асфальті десять кіл у два ряди (по п'ять у кожному). Це — два «городи».
2. Гравці поділяються на дві команди і вишиковуються на відстані близько 3 м від «городів». Перші гравці беруть відерця із картоплинами (по п'ять у кожному).
3. За сигналом ведучого перші гравці біжать до своїх «городів» і «саджають» картоплинки — кладуть по одній у кожне коло. Потім повертаються до своєї команди і передають відерця другим гравцям. Ті біжать до «городів» і збирають картоплини.
4. Таким чином гравці то «саджають» картоплю, то «збирають врожай». Перемагає команда, п'ятий гравець якої першим «посадить» картоплю.
КВІТИ ТА ВІТЕРЦІ
Кількість гравців: десять і більше.
Матеріали: крейда.
Місце гри: ігровий майданчик.
1. Накресліть на асфальті дві лінії на відстані 5—6 м одна від одної.
2. Гравці обирають поміж себе двох «вітерців». Усі інші — «квіти». Вони мають обрати собі імена — назви квітів. «Вітерці» стають посередині ігрового поля, «квіти» вишиковуються в шеренгу біля однієї з ліній.
3. «Квіти» звертаються до «вітерців»: «Добридень, вітерці!». Ті відповідають: «Добридень, квіточки!». «Вітерці, вітерці, відгадайте наші імена!»,— просять «квіти».
4. «Вітерці» називають різні квіти. Як тільки вони вгадують квітку, то гравець, який обрав для себе її назву, біжить через ігрове поле до протилежної лінії. «Вітерці» намагаються впіймати його. Якщо їм це вдасться, цей гравець залишає гру.
5. Перемагає найспритніша «квітка».
ЗИМА ТА ВЕСНА
Кількість гравців: десять і більше (парна кількість).
Матеріали: крейда.
Місце гри: ігровий майданчик.
1. Накресліть на асфальті три паралельні лінії на відстані 5—6 м одна від одної.
2. Гравці поділяються на дві команди — «Зима» та «Весна» — і вишиковуються на середній лінії обличчям одна до одної.
3. Ведучий вигукує назву однієї з команд, і тієї ж миті її гравці кидаються навздогін супротивників. Той, кого упіймають, переходить у цю команду. Таким чином, то команда «Зими» ловить команду «Весна», то навпаки.
4. Урешті-решт перемагає команда, яка зібрала більше гравців.
МИСЛИВЕЦЬ ТА ЗАЙЦІ
Кількість гравців: п'ятеро і більше.
Матеріали: крейда.
Місце гри: ігровий майданчик.
1. Накресліть на асфальті кола діаметром близько 50 см. Їх має бути на два менше, ніж гравців.
2. Наперед виходять двоє гравців. Один із них стає «мисливцем», а другий — «зайцем». Усі інші гравці заходять у коло.
3. За сигналом ведучого «мисливець» починає ловити «зайця». Той біжить, петляючи між кіл.
4. Відчуваючи, що «мисливець» ось-ось наздожене, «заєць» може вскочити у будь-яке коло. Тоді гравець, що стояв у ньому, стає «зайцем», вибігає з кола і тікає від «мисливця».
5. Якщо «мисливець» упіймав «зайця», то вони міняються ролями, і гра продовжується.
«Зустрічна естафета»
Розподілити учнів на дві команди. Кожна з них, розрахувавшись на перший-другий, у свою чергу, ділиться на дві частини. Перші номери кожної команди шикуються в колони на одному боці майданчика за позначеною лінією. На відстані 15-20 м. від неї креслять другу лінію, за якою стають другі номери, проти колони своїх партнерів. За сигналом (голосом або свистком) гравці, які стоять першими в колоні №1, біжать до другої половини своєї команди, передають колоні №2 естафетну палицю і стають у кінець її. Другі номери, діставши палицю, біжать до перших номерів, передають їм естафетну палицю і т.д. Виграє команда, яка раніше виконала завдання, тобто перші номери команди стають на місця других номерів, і навпаки. Кожний гравець, який несе предмет, має перетнути лінію перед тим, як віддати його.
Рухливі ігри на таборі
“Перетягування канату “. Дві команди перетягують канат. Хто сильніший.
“Себіхуза”.
У центрі кімнати – смуга. Дві команди по різні сторони смуги намагаються пе-ретянуть одного на свій бік. Заступив за лінію переходить на іншу сторону змагається вже за протилежну команду
“Таїландський бокс”.
Двоє людей на рингу з зав’язаними очима б’ються мішками, на-бі-тими м’якими ганчірками. Можливі й різні варіанти: можна одному дати дзвіночок, а іншому мішок – він б’є на звук, людина з дзвіночком укланяется, можна дати мішки обом, і ввести двох посередників – вони направляють своїх гравців короткими командами. Розкладається стрічка з туалетного паперу, потрібно пробігти по ній жодного разу не спіткнувшись.
“Естафета”.
Група вибудовується в кілька колон. Перед кожною стоїть низка кеглів. Перша людина закриває очі і намагається петляючи їх обійти, а група підказує йому напрямок руху. Складність полягає в тому, що коли всі групи починають кричати одночасно, виділити із загального шуму команди своєї групи вкрай проблематично.
“Хвіст дракона”
Група варто колоною, міцно тримаючись за талію один одного. Завдання першо-го – спіймати останнього, а завдання того – ухилитися.
“Колода”
Дві людини в колі беруть колоду. Hужно виштовхнути колодою суперника з кола.
“Два кільця”
Група варто взявшись за руки навколо намальованого на зімле кільця. Усередині цього великого кільця знаходиться маленьке. Людина може перебувати тільки або поза великим кільця, або всередині малого. Завдання кожного – змусити інших наступити на заборонену територію і при цьому утриматися самому.
“Бігти в зв’язці”
Потрібно пробігти відстань з зв’язаними ногами. Можна в парах або навіть кілька людей.
Тікати зі свічкою так, щоб вона не погасла.
“Американський трикутник”
Всі розбиваються на четвірки. Троє утворюють трикутник. Залишковий – ведучий. Його завдання – осалить одного з трикутника. Завдання інших двох до трикутники – захистити свого товариша. Саліть, простягаючи руку через коло не можна, можна лише оббігати трикутник навколо. Коли ведучим вдається осалить, осаленний стає ведучим, поступово все міняються ролями.
«Швидко по місцях!»
Усі гравці шикуються в одну чи дві колони і витягують руки вперед, злегка торкаючись ними плечей попередніх гравців. За сигналом ведучого: «Розбіглися!» — усі діти розбігаються в різні боки. За другим сигналом: «Швидко по місцях!» — усі мають вишикуватись у початкове положення. Хто з гравців найшвидше стане на своє місце і правильно витягне руки, стає переможцем. Якщо гравців дві колони, то виграє група, що вишикувалася першою. Шикування на початку гри можуть бути найрізноманітніші, залежно від рівня підготовленості дітей, їх можна вишикувати у дві шеренги і запропонувати схрестити руки із сусідами. Можна вишикувати в колону по двоє чи запропонувати сісти або стати на коліна; можна вишикувати у два кола, руки покласти на плечі сусідів тощо.
«Космічні перегони»
Гравці утворюють команди. Кожній команді потрібен великий м’яч. Мета гри — простежити, яка команда перша освоїть космос. Перший гравець з кожної команди пробігає через кімнату з м’ячем і котить його назад до наступного гравця. Та команда, яка перша перетне кімнату, виграє і стає володаркою космосу.
«Одвічний рух»
Усі учасники гри сідають у коло. Один гравець починає показувати фізичні рухи (махати рукою, тупотіти ногою тощо). Гравець, що праворуч нього, має повторити його рух і додати щось своє. Третій повторює рухи обох і додає своє тощо. Той, хто не може згадати хоча б одну дію чи робить рух у неправильному порядку, виходить з гри.
«Дзеркало»
Ведучий стрибає зі скакалкою, змінюючи через кожні десять стрибків спосіб стрибання. Інші учасники гри повторюють рух із максимальною точністю. Тут велике поле для вигадки — стрибки, схрещуючи і розводячи руки, і високо піднімаючи коліна, і крутячи скакалку так швидко, щоб вона встигла зробити два оберти за один стрибок, тощо. Хто перший помилиться, той і програв.
«Алфавіт»
При кожному стрибку гравець має назвати одну з букв алфавіту (спосіб стрибання має бути складним, щоб важко було безпомилково стрибнути тридцять три рази, називаючи всі букви алфавіту). Зробивши помилку, гравець має відразу назвати рослину на цю букву чи тварину, чи місто, про що домовляються перед грою. Якщо це вдалося зробити відразу, гравець може починати стрибати спочатку, якщо ні — черга наступного гравця. Завдання учасника гри — пройти всі букви алфавіту.
«Золоті ворота»
Двоє ведучих, узявшися за руки зверху, утворюють ворота і співають пісню:
Золоті ворота
Пропускають не завжди.
На перший раз прощається,
На другий раз забороняється,
А на третій раз — не пропустимо вас!
Усі інші учасники, поки лунає пісня, пробігають крізь «ворота». На останні слова ворота зачиняються, хто «упіймався», виходить з гри.
«Ми веселії хлоп’ята»
На протилежних сторонах майданчика чи зали відзначаються лініями два «будинки», де «мешкають» дві команди. Відстань між ними 15—20 кроків.
По черзі гравці проказують хором: «Ми веселії хлоп’ята. Любим бігати і грати. Ми веселії хлоп’ята, спробуй нас наздогнати!» У цей час одна команда виходить зі свого«будинку» і «хизується» перед супротивниками. Останні мають право починати ловити, коли будуть вимовлені слова: «Спробуй нас наздогнати!» Ті, кого спіймали до лінії «будинку», переходять до команди суперників. Після чого «наступає» інша команда. Гра триває доти, доки в одній із команд не залишиться жодного гравця.
«М’яч від стіни»
Гравці стають у шеренгу перед стіною і розраховуються за порядком номерів. Гравець кидає м’яч об стіну, називаючи голосно номер когось із гравців. Останній ловить м’яч і теж кидає його об стіну, називаючи будь-який номер. Так повторюється щоразу. Якщо м’яч упаде на землю, усі розбігаються, а названий гравець, що не піймав м’яча, бере його і кричить: «Стій!» Усі зупиняються, і гравець намагається потрапити у кого-небудь м’ячем. Якщо потрапить, то гравець піднімає м’яч і кричить: «Стій!», після чого кидає в наступного гравця. І так чинить кожен гравець, якого торкнувся м’яч. Якщо гравець, що кинув м’яч, промахнувся, йому зараховується один штрафний бал, і гра починається знову. Кидок м’яча об стіну робить той гравець, який не потрапив м’ячем в іншого учасника гри. Виграють ті, хто не має штрафних балів. Хто з гравців має найбільше штрафних балів, програє. Не можна заважати гравцям ловити м’яч від стіни. Називати номер гравця треба одночасно з кидками м’яча об стіну. За командою: «Стій!» ніхто не має зрушити з місця, а має право тільки ухилятися. Кидати м’яч можна лише з того місця, де м’яч був піднятий. Вибираючи місця для гри, слід простежити, щоб поблизу не було вікон, засклених дверей.
«Поміняйтеся місцями»
Гравці сидять на стільцях у колі. Ведучий пропонує помінятися місцями тим, у кого, наприклад, блакитні очі (шнурки на черевиках, імена починаються чи закінчуються на букву «А»). Під час пересаджувань гравців ведучий має хутенько сісти на звільнене місце. Той, хто залишиться без місця, стає ведучим.
«Зміна місць»
Дві команди шикуються в шеренги одне навпроти одного. За командою ведучого гравці команд міняються місцями. Перемагає та команда, яка першою вишикується в шеренгу. Гру можна урізноманітнити, змінюючи початкове положення, стоячи спиною одне до одного, сидячи обличчям одне до одного, спиною одне до одного, лежачи на животі, лежачи на спині тощо.
«Художня естафета»
Інструкція: «Намалюйте по черзі свій портрет (знак зодіаку тощо), передаючи маркер як естафетну паличку».
«Ривок за м’ячем»
Команди вишикувані в колони по одному за лінією старту, перед якою на відстані два-три метри встановлені високі стійки з планкою на висоті два-три метри. У руках першого гравця великий надувний м’яч. За сигналом ведучого він кидає м’яч угору — уперед через планку, пробігає під нею і ловить м’яч, не даючи йому впасти на підлогу. Потім біжить із м’ячем назад і передає його наступному учасникові. Наступний гравець повторює те саме завдання тощо.
«Спробуй утекти»
Усі учасники об’єднуються в одну команду і шикуються в шеренгу. Посередині майданчика окреслюється зона завширшки два метри. У цій зоні стоїть ведучий, який має ловити гравців, що перебігають через зону на інший бік ігрового майданчика. Усі піймані ведучим гравці мають йому допомагати ловити, не залишаючи при цьому зони. Гра триває доти, доки залишиться один не пійманий гравець. Він і буде переможцем.
«Кумоньки»
Для цієї гри потрібно намалювати чотирикутник. Четверо учасників стають на відведені куточки. Ведучий підходить до одного з гравців і говорить: «Кумонько, дай ключі!» Гравець у кутку відповідає: «Іди геть, там постукай». У цей час інші гравці перебігають з кутка в куток. Якщо ведучий устигне стати у кутку, на його місце стає гравець, що залишився без кутка.
«Заплутаний клубок»
Розділіть гравців на кілька груп і поставте кожну групу в коло. Дайте лідеру кожної групи по клубку. Лідер має обмотатися нитками, потім передати клубок іншому гравцеві, що робить те саме, і так по колу. Коли клубок досягає кінця кола, напрямок змінюється — останній гравець починає розмотувати себе і т.д., назад до лідера. Переможе та команда, що зробить це першою.
«Феєрверк»
Гравці вибирають по одному спритному гравцеві з команди. Ті мають утримати одночасно в повітрі спочатку два, а потім три, чотири, п’ять порожніх, різнобарвних, одноразових целофанових пакетів, підкидаючи їх двома руками.
«Унікали й оригінали»
Розділіть групу на дві чи більше команд. Кожна стає в колону за каштаном. Через чотири-п’ять метрів зробіть фініш. За сигналом перша дитина з кожної команди біжить до фінішу і назад, передаючи естафету наступному гравцеві. Команди змагаються в оригінальності. Наступний гравець має досягти фінішу іншим способом: стрибками, підскоками тощо, але не повторюючи рухів.
«Вікінг, тостер, слоник»
Гра на увагу. Грають у колі. Ведучий показує на гравця і говорить, приміром, «вікінг», дитина «робить собі ріжки», а її сусіди праворуч і ліворуч починають «веслувати». При слові «слон» гравець показує хобот, а його сусіди «приставляють до нього вуха»; «тостер» — гравець підстрибує, а його сусіди присідають і «сичать». Ведучий називає імена центральних гравців. Якщо хтось із трійки ловив ґав, він стає ведучим.
«Кульковий салют»
Кожен гравець зі своєю кулькою має добігти до стільця і лопнути кульку, сівши на неї. І лише потім передавати естафету.
«Сліпий і поводир»
Ролі розподіляються по парах. Один учасник, «сліпий», заплющує очі й наосліп вивчатиме світ. «Поводир» допомагає «сліпому» як може. Через певний час вони міняються ролями. Після гри обмінюються відчуттями, як сприймати світ без одного органа відчуттів.
Баранець
Гру можна проводити на спортивному майданчику або в залі. Обирається “баранець”. Решта – його “хвостики”. Баранець тримає скакалку або лозинку. Учасники гри утворюють ланцюжок, у якому першим стоїть “баранець”. За сигналом “хвостики” починають бігти за “баранцем”, а той намагається доторкнутися лозинкою (скакалкою) до останнього в ланцюжку гравця. Для цього “баранець” то прискорює, то сповільнює біг, повертається то праворуч, то ліворуч або й зовсім зупиняється. “Хвостики” намагаються не “відриватися” від свого ведучого й стараються уникнути його дотику. Той, до кого баранець доторкнувся або хто “відірвався” від ланцюжка, вибуває з гри. Перемагає той, хто найдовше протримався “хвостиком”. Потім він стає “баранцем”.
Бездомний заєць
Гравці, крім двох, стають парами у коло (обличчям один до одного), взявшись за руки. Один із гравців – “заєць”, другий – “вовк”. “Заєць”, який тікає від “вовка”, ховається в середину пари. Той, до кого “заєць” став спиною, стає “безпритульним зайцем”. Якщо “вовкові” вдається догнати “зайця”, вони міняються ролями.
Бій півнів
На землі (підлозі) креслять коло діаметром 2 м. Гравців ділять на дві команди, і вони стають у дві шеренги біля кола одна проти одної. Капітани посилають по одному гравцю зі своїх команд у коло. Кожен із цих гравців стає на одну ногу (другу піднімає), руки кладе за спину. За сигналом “півні” починають виштовхувати плечем і тулубом один одного з кола, причому намагаються не оступитись. Кому це вдається, стає переможцем і виграє одне очко для своєї команди. Гра триває доти, поки всі не побувають у ролі півнів. Виграє команда, гравці якої більше разів були переможцями. Якщо учасник, який перебуває в колі, стає на обидві ноги, його вважають переможеним. Якщо ж під час виштовхування обидва гравці вийдуть з кола, перемога нікому не присуджується, а на їхнє місце стає наступна пара. Під час поєдинку не дозволяється забирати руку з-за спини. Цю гру можна проводити й без розподілу на команди. Гравці за бажанням виходять в середину кола на змагання. Переможець залишається, а проти нього виходить новий гравець, який бажає помірятися силою. Потрібно стежити за правилами гри. Гравцям забороняється виштовхувати один одного руками. Гра сприяє розвитку сил, спритності, кмітливості, здатності до самооцінки, вміння оцінювати сили товаришів, а також вчить наполегливості у досягненні мети.
Білки, жолуді, горіхи
Дітей розподіляють на трійки. Вони беруться за руки і утворюють кола на всій території майданчика. Кожен гравець у колі дістає назву: “Білка”, “Жолудь”, “Горіх”. Одного з дітей вибирають ведучим. На виклик вчителя “Горіхи!”, “Білки!”, або “Жолуді!” діти швидко міняються місцями в різних колах, а ведучий намагається зайняти місце в одній із трійок, дістаючи назву гравцям, який вибув. Учень, що залишився без місця, стає ведучим. Перемагають діти, які жодного разу не були в ролі ведучого.
Бузьки (українська народна гра)
Усі учасники гри малюють собі кола діаметром 1 м (можна використати гімнастичні обручі) і стають у них на одній нозі. Учитель говорить: “Бузьки полетіли!”. Всі учасники гри бігають по майданчику, махають “крилами”.
Учитель забирає одне “гніздо” і говорить: “Бузьки прилетіли!”. Всі учасники займають будь-які “гнізда” і стоять на одні нозі. Хто не має “гнізда” і не може стояти на одній нозі – вибуває з гри.
Виклик номерів
Усі гравці діляться на дві команди і стають в одну шеренгу. У кожній команді вчитель рахує по порядку всіх гравців. Потім називає номер. Гравці, у який цей номер, виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують…). Команда, гравець, якої першим виконає рухову дію, отримує очко.
Вище землі
Гравці довільно займають місця на майданчику чи у спортивному залі. Вибирають ведучого. За сигналом ведучий намагається догнати когось із гравців і доторкнутись до нього рукою. Цей гравець, до якого доторкнулись, зупиняється і голосно говорить: “Я ведучий!” Щоб не впіймав ведучий, можна стати “вище землі” (тут у пригоді стануть гімнастичні лави, драбини, кінь, козел, перекладина, бруси і т.д.). Стояти “вище землі” можна 5 секунд, потім знову треба перебігати. Коли гравець стає “вище землі”, ведучий відходить від нього на 2 м і говорить: “Раз, два, три з цього місця зійди!”, і гравець має перебігти з цього місця на інше.
Вітер і флюгер
Вчитель спершу з’ясовує, чи знають учні, де північ, південь, захід і схід, а потім пропонує їм таку гру. Вчитель – “вітер”, учні – “флюгери”. Коли вчитель говорить: “Вітер дме з півдня”, “флюгери” повертаються на південь і витягують руки вперед (долоні разом). Коли вчитель каже: “Вітер дме зі сходу” – “флюгери” повертаються на схід. Якщо вчитель говорить: “Буря”, “флюгери” обертаються на місці, “штиль” – усі завмирають. Гру проводять у швидкому темпі. Переможцем вважають того, хто зробить найменше помилок.
Влучи м’ячем
Діти шикуються в коло на майданчику, у центрі стоїть учень із маленьким м’ячем у руках. Він підкидає м’яч угору і називає ім’я будь-кого з дітей. Усі швидко розбігаються, а учень, ім’я якого назвали, намагається спіймати м’яч. Як тільки учень спіймав або взяв м’яча, він голосно вигукує : “Стій!”. Усі зупиняються, а ведучий кидає м’яча у будь-кого, намагаючись влучити в ноги. Той, у якого влучили, стає ведучим. Якщо йому не вдається влучити у когось з гравців, то він швидко піднімає м’яча, бере його в руки і знову вигукує “Стій!” дітям, які в цей час тікають від нього. Якщо ведучому не вдасться за три кидки в кого-небудь влучити, гра повторюється спочатку.
Влучи у мішень
Учні утворюють дві команди і стають на протилежних сторонах майданчика. Кожний гравець тримає в руках малий м’яч, всередині майданчика лежить великий м’яч. Вчитель дає сигнал, після чого всі водночас кидають свої м’ячі у великий м’яч, намагаючись зсунути його на бік суперника. Коли м’яч буде зрушено, гравці збирають свої м’ячі й стають на місця; гра продовжується. Виграє команда, яка більше разів зрушить м’яч суперника.
Рухливі ігри для дітей і дорослих
Надворі зовсім тепло і рукою подати до літа. Зовсім негоже сидіти вдома, особливо дітям. Адже дитина не може нормально розвиватися без рухливих ігор, вони мають першорядне значення у фізичному розвитку. Крім того, ігри - це джерело гарного настрою, що теж важливо. Про те, які існують рухливі ігри для дітей і дорослих на свіжому повітрі, і поговоримо.
Ігри несуть своє смислове навантаження і приносять користь лише в тому випадку, якщо вони підібрані правильно. Запропонуйте дитині гру, відповідає її віку, статі, темпераменту. Тільки тоді в грі буде сенс, а дитина отримає масу позитивних емоцій і користі для здоров'я. І не варто в усьому потурати, "піддаватися" дитині - уміти програвати теж потрібно вчитися. Особливо важливо вміти поступатися близьким, чому часто і вчить грамотно запропонована гра.
Салки
Найстаріша і так улюблена багатьма поколіннями гра. Її знають у всіх країнах світу, і в кожної в гру внесено свої зміни і є свої особливості. Грають у квача на свіжому повітрі. Можете вибрати такий варіант. Вибирається головний гравець - "ведмідь". Він повинен спати під деревом, а решта бігати навколо і начебто збирати гриби. При цьому співається пісенька
У ведмедя у бору
Гриби-ягоди беру,
А ведмідь не спить
І на нас ричить.
Корзинка перекинулась,
Ведмідь за нами кинувся!
Після цих слів «ведмідь» кидається на співаючих, а ті тікають хто куди. Спійманий стає "ведмедем" і гра починається спочатку.
Тягни-штовхай
Гравці стають один до одного спинами, беруться за руки. Заздалегідь визначається дистанція, яку вони повинні пробігти в такому положенні. Головна умова гри - відривати спини один від одного не можна. Один біжить попереду, а інший слідом рухається спиною вперед. Перемогу отримує пара, яка прийшла першою. Подібні рухливі ігри формують у дітей спритність, злагодженість рухів, вміння працювати в парі. Також тренується терпіння і терпимість до ближнього.
Куточки
Тут знадобиться п'ять осіб. Заздалегідь розмічається квадратна площадка, четверо стають по кутах, а п'ятий - водить. Він дає команду, за якою гравці міняються своїми місцями, швидко перебігаючи з одного кутка в інший. При цьому водящему потрібно встигнути зайняти вільний кут. Той, кому кута не дісталося, стає ведучим. Ця гра підходить для всієї родини. У неї немає обмежень за віком, вона відмінно піднімає настрій.
Картопля
Гравці стають колом і передають один одному м'яч. Суть в тому, щоб відбивати м'яч як можна швидше, як ніби це гаряча картопля. Хто випустив м'яч, сідає в центр навпочіпки. Врятувати сидить можна, відбивши м'яч і потрапивши їм у того, хто в центрі. Той, кого м'яч торкнувся, повертаються в коло назад. Завдання гравців, що знаходяться в центрі - спіймати м'яч. Якщо хоча б одному гравцеві в колі вдається зловити м'яч, то всі присутні можуть повернутися до гри. Той же, хто втратив м'яч, сідає в центр. Гра йде по новому циклу.
Найшвидший
На пеньок ставиться порожня пляшка або іграшка. Гравці відходять на однакове від пенька відстань, а потім по команді біжать до нього і намагаються першими схопити пляшку. Перемагає найшвидший. Тут буде краще, якщо сили гравців спочатку будуть рівні. Ігри для дорослих в даному випадку теж допускаються, але дорослі, напрмер, можуть стрибати на одній нозі.
Самий влучний
Знову знадобиться пляшка. На землі малюється риса, на ній ставши шостим відміток. Пляшка ставиться на середину риси. Двоє гравців стають по краях лінії і по черзі кидають по пляшці м'ячик. Хто потрапив - пересуває пляшку ближче до себе на одну поділку. І так до тих пір, поки пляшка не дійде до краю риси. Довжину поділок потрібно відміряти, відповідно до віку граючих дітей.
Естафета
Подібні ігри для дітей проводяться у всіх установах - садах, школах, таборах. Можна придумати безліч варіантів естафети. Наприклад, зібрати багато шишок і скласти в купку. Потім діти діляться на дві команди і стають на вихідні позиції. Перші гравці біжать уперед, хапають за однією шишці і несуть до своєї команди. Після кількість зібраних шишок підраховується. Завдання можна ускладнити, якщо шишки змішати з камінчиками. Завданням однієї команди буде - збирати камінчики, а інший - шишки.
П'ятнашки з м'ячем
Усі гравці стають в коло, ведучий - в центрі. Всі починають кидати один одному великий м'яч, а завдання ведучого - заплямувати того, у кого в руках опиняється м'яч. Це нелегко і вимагає від ведучого швидкої реакції, спритності і терпіння. Кого вдалося заплямувати, той стає на місце ведучого.
Витівники
Одного гравця заздалегідь вибирають витівником. Він стає в коло по центру. Решта йдуть хороводом по колу і співають:
Рівним колом один за одним
Ми йдемо за кроком крок.
Стій на місці, дружно разом
Зроби ... ось так.
Все різко встають і опускають руки. Тут же витівник показує будь-яка дія, що всі повинні повторити. Через 2-3 повторення витівник може вибрати будь-якого з гравців на своє місце. Умова - рухи не повинні повторюватися.
Інші записи по темі
Лікування пупкової грижі у дитини
Як лікувати аденоїди у малюка?
Проблема комп'ютерної ігрової залежності у дітей
Фізіологічний і здоровий сон дитини
Ляльковий театр будинку, Новий Рік, сценарій
Ведемо дитину в садок
Як виховати хороші манери і охайність у дітей дошкільного віку
про публікацію авторської розробки
Додати розробку