Самоаналіз "Особистісно-діяльнісний підхід до організації навчального процесу на уроках фізичної культури у сучасному освітньому середовищі"

Опорний навчальний заклад

 « Дмитрівська ЗШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка»

Самоаналіз

«Особистісно-діяльнісний підхід до організації навчального процесу на уроках фізичної культури у сучасному освітньому середовищі»

вчителя фізичної культури

Діденко Альони Станіславівни

2020р.

«Здоров’я - не все, але без здоров’я - нічого»

 Сократ

Свою педагогічну діяльність розпочала в 2014 році учителем фізичної культури

Макариського НВК, а в 2017 розпочала роботу в ОНЗ «Дмитрівська ЗШ І-ІІІ ступенів імені Т.Г.Шевченка». Загальний стаж педагогічної діяльності 6 років. Виходячи з методичної концепції викладання фізичної культури, працюю над проблемою  «Особистісно-діяльнісний підхід до організації навчального процесу на уроках фізичної культури у сучасному освітньому середовищі.»

І. Підвищення фахового рівня

Фізична культура є важливою складовою частиною загальної культури суспільства, продукт його творчої діяльності. На кожному історичному етапі вона зазнає змін залежно від можливостей, які створюються певною суспільною  формацією для її розвитку. Напевно кожен із нас мріяв бути сильним, здоровим, витривалим, спритним і сміливим, хоче мати атлетичну фігуру, вміти швидко і довго бігати, високо і далеко стрибати, плавати і володіти всіма тими навичками, які постійно необхідні людині в житті. Здійснити цю мрію допоможемо ми, вчителі фізичної культури. Адже абсолютна більшість дітей народжується практично здоровими. Збереження і зміцнення здоров'я дітей в умовах сучасної школи досить проблематичне. Фізична культура у загальноосвітніх навчальних закладах має на меті збереження і зміцнення здоров'я учнів, розвиток рухових здібностей, підвищення рівня фізичної підготовленості, формування ціннісних орієнтацій щодо здорового способу життя.

Для того, щоб давати суттєві знання учням, намагаюсь постійно збагачувати свої знання, розширювати свій світогляд: черпаю нову корисну інформацію з фахових журналів, цікавлюсь досвідом досвідчених учителів, мене також  приваблюють цікаві розробки уроків, методи і прийоми роботи вчителів-новаторів. Нове та раціональне використовую на своїх уроках, практикую проведення нетрадиційних уроків.

ІІ. Навчально-виховна робота з учнями

Серед багатьох проблем, які існують у суспільному житті України, не може не хвилювати складна ситуація із станом здоров'я людей, особливо дітей шкільного віку. Це пов'язано не лише з серйозними недоліками у системі охорони здоров'я та несприятливою екологічною ситуацією, але й значною мірою із неналежним станом справ у системі фізичного виховання. Стан здоров'я й рівень працездатності учнів значною мірою залежить від ефективності процесу фізичного виховання. Стрижневою фігурою при цьому є постать учителя фізичної культури. Саме вчитель виконує головну роль в організації рухової діяльності учнів протягом навчального дня, формує мотиви, виховує звичку до систематичних занять фізичними вправами, підтримує зв'язок із сім'єю, спрямовує і контролює самостійну діяльність учнів.

Тому метою моєї роботи є створення умов для поліпшення фізичної підготовки учнів, стану їхнього здоров’я, розкриття творчої особистості кожного школяра, підвищення інтересу до уроків фізичної культури.

Основні завдання, які постають перед учителем фізичної культури:

• зміцнювати здоров'я і сприяти гармонійному розвитку дитини;

• формувати свідоме ставлення до здоров'я як найвищої соціальної цінності;

• сприяти фізичному розвитку дитини;

• впроваджувати методичні підходи до фізичного виховання на основі принципу «рух назустріч природі»;

• здійснювати моніторинг стану здоров'я учнів, рівня фізичного розвитку та фізкультурно-оздоровчої роботи;

• оцінювати дитину з урахуванням діапазону реальних можливостей;

• використовувати інноваційні здоров'язберігаючі освітні технології та особистісно орієнтований підхід до навчання та виховання з метою підвищення інтересу до уроків фізичної культури.

На сучасному етапі ці завдання порушують низку дискусійних питань:

Куди потрібно спрямовувати навчально-виховний процес: на розвиток фізичних якостей, таких як сила, швидкість, витривалість, чи вдосконалення рухових навичок у будь-якому виді спорту?

Яким має бути співвідношення між цими елементами?

До якого рівня потрібно прямувати у розвитку фізичних якостей і рухових навичок?

Які методи і засоби використовувати у навчально-виховному процесі для розвитку фізичних якостей та рухових навичок?

Набутий досвід дозволяє зробити висновок, що фізичне виховання має грунтуватися на розвитку загальної фізичної підготовки з одночасним удосконаленням природних нахилів дитини до певного виду спорту на основі принципу природо відповідності.

 Учитель фізичної культури в сільській школі - і вчитель, і вихователь, і тренер, і наставник в одній особі. Від того, як він справляється з виникаючими численними проблемами, як зуміє поставити навчальну і позакласну фізкультурно оздоровчу роботу в школі, залежить успішне вирішення задачі зміцнення здоров'я учнів.

Основною формою навчання й виховання у школі є урок. Він є для всіх учнів обов'язковою формою занять. Зміст і форма його проведення в значній мірі обумовлюють рівень фізичної підготовленості і спортивної захопленості школярів. Дуже важливо, щоб він поряд із загальноприйнятими задачами мав інструктивну спрямованість і стимулював учнів до самостійних занять як у школі, так і вдома.

Мої уроки спрямовані на визнання індивідуальності учня, співпрацю, що відповідає вимогам особистісно орієнтованого підходу, створення «ситуації успіху». Для реалізації цих принципів запроваджую різні форми і методи організації учнів на уроці.
Сучасний урок фізичної культури за формою організації має такі складові:

1)колове тренування;

2)рухливі ігри;

3)групова навчальна діяльність;

4)робота у малих групах;

5)робота у парах;

6)метод аутогенного тренування.

За інноваційністю вирізняють:

1. створення «ситуації успіху»;
2. сюжетно-рольові ігри;
3. забезпечення міжпредметних зв'язків як засобу реалізації компетентнісного підходу до фізичного виховання;
4. оцінка діяльності учня не лише за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення;
5. узагальнення і систематизація матеріалів про досягнення учнів та їхніх батьків, учителів школи, власного прикладу з метою формування позитивного
6. ставлення до фізичної культури і спорту.

Високої якості підготовки і проведення уроку досягаю шляхом упровадження інтерактивних технологій навчання, зокрема використання сюжетно-рольових ігор, налагодження тісного комунікативного зв'язку з учнями, поєдную спілкування і навчання, щоб природно давати дитині необхідні знання, формувати компетентність, робити виховання непомітним.

Зробити фізичне виховання безперервним (перманентним) процесом — це означає:

1) залучити всіх дітей до різноманітних форм занять;

2) включити в цей процес все доросле оточення дитини (від батька до вчителя

музики);

3) об'єднати зусилля всіх державних і громадських організацій, що займаються

питаннями виховання, охорони здоров'я і захисту дітей.

Звідси випливає специфіка роботи вчителя фізичної культури. З одного боку, він виступає як "чистий" вчитель (предметник), проводячи уроки, а з іншого, — як організатор процесу фізичного виховання школярів, спрямовуючи зусилля всіх учасників цього процесу на досягнення єдиної мети.

В уроці фізичного виховання переплітаються триєдині цілі освіти: освітні, розвивальні та виховні. Особливу увагу приділяю виховній складовій уроку:

- формування ціннісного відношення до здоров’я;

- виховання свідомої потреби у збільшенні фізкультурно – оздоровчої

активності;

Звданнями своєї роботи вважаю:

-допомогти у формуванні особистості учня, відпрацюванні ним стратегії на життєві перспективи;

- навчити раціонального режиму навчання, праці, відпочинку, рухового режиму, виконання правил особистої гігієни;

- ознайомити з різними видами спорту та оздоровлення організма;

- формувати комунікативні навички та вміння співпрацювати.

Відповідно до обраних напрямків та завдань при підготовці до уроку обов’язково враховую наступні принципи:

1) чіткий розподіл (диференціація) школярів за певними ознаками (стан здоров'я, фізичний розвиток, рухова підготовленість) на групи та виділення індивідуальних особливостей кожного учня;

2) визначення для кожної групи та для окремих учнів найбільш ефективних засобів фізичної підготовки;

3) дозування фізичного навантаження з урахуванням рівня підготовки кожного учня.

4) використання доцільних форм та методів навчання.

На своїх уроках основну увагу спрямовую на розвиток рухових властивостей, що є одним з найважливіших компонентів фізичного виховання школярів. Для розвитку рухових властивостей важливе значення мають правильний підбір і застосування підготовчих вправ. Добираю такі вправи, які за своєю структурою близькі до дій, що розучуватимуться на уроці. Це рухи типу багатоскоків, біг з високим підніманням стегон, біг з діставанням високо підвішених предметів та інші. Найчастіше використовую метод поєднаного розвитку властивостей і навчання рухових навичок, стараюся надати урокам чіткої тренувальної спрямованості та сприяти підвищенню фізичної підготовленості школярів.

Серед модулів програми фізичного виховання загальноосвітніх шкіл найбільша кількість часу приділяється спортивним іграм. Це баскетбол, волейбол, футбол. При сумлінному, грамотному використанні функціональна музика може стати гарним помічником у роботі в кожнім з цих випадків. Поясню даний підхід у навчанні школярів на прикладі однієї з найпоширеніших спортивних ігор - волейболу. На перший погляд, уроки з волейболу, уже самі по собі досить емоційні, привабливі і тому нема чого додатково стимулювати в учнів інтерес до таких занять за допомогою яких-небудь побічних засобів впливу. Однак при більш уважному розгляді цього питання стає очевидним, що ігрові ситуації, що так подобаються дітям, у процесі проведення уроку займають лише незначну його частку. Велика частина типового уроку звичайно присвячується не особливо привабливої для школярів роботі - багаторазовому одноманітному повторенню обумовлених навчальною програмою загально-розвиваючих, підготовчих і спеціальних вправ, різних видів прийому м'яча, найбільш ефективних варіантів його передачі, без чого неможливе грамотне оволодіння, закріплення й удосконалювання навичок гри у волейбол.

Вільно і невимушено грати діти, звичайно, люблять, а от залучити їх повторювати наполегливо і багаторазово, закріплювати і шліфувати окремі елементи  техніки волейболу в повсякденній, неігровій ситуації без додаткових стимулів виявляється дуже непросто. І от діючу допомогу може зробити функціональна музика (адже в наш час дуже важко знайти школяра, байдужого до музики), особливо якщо учитель фізичної культури досить тонко враховує при умілому використанні в навчальних цілях музичні смаки, інтереси, схильності і естетичні потреби своїх підопічних.

На уроках фізичної культури за мету ставлю формування свідомого ставленнядо власного здоров’я, використовую ігрові форми. При вивченні модуля «Волейбол» у 5 класі після ознайомлення з прийомами передачі та прийому м’яча, проводжу навчальну гру «Не упусти м’яча», під час якої основним завданням учнів є не виграти, або показати навички гри, а не впустити м’яч  додолу, це, як правило, добре в них виходить. Результатом саме такої побудови уроку призводить до того, що діти не втрачають цікавості до гри в волейбол, що часто відбувається коли перша ж гра проводиться за правилами і учні, як правило з нею не можуть впоратись.

У 5-9 класах при вивченні модулів «Футбол», «Баскетбол», «Волейбол» використовую схеми розіграшу м’яча. Особливо подобається учням розігрувати комбінації які вони розробляють самі, або вишукують в Інтернеті гольові комбінації улюблених команд. Задля відпрацювання навичок ведення м’яча при вивченні модуля «Баскетбол» або «Футбол» пропоную учням пограти в гру «Лабіринт», під час проведення якої пропоную учням провести м’яч через лабіринт побудований з геометричних фігур використовуючи на окремих відрізках різні техніки ведення м’яча., проводжу колові тренування. На заключних уроках модуля використовую як ігрові методи так і змагальні, вибір практичного методу залежить від рівня оволодіння учнями навчальним матеріалом, особливостей класу, фізичного та психологічного стану учнів.

Як по-справжньому зацікавити дитину фізичною культурою, сформувати звичку самостійно і регулярно займатися фізичними вправами? Як прищепити смак до здорового способу життя? Як допомогти школяреві в його прагненні до гармонійного фізичного розвитку? Ці і багато інших питань постають перед учителем фізичної культури. Відповісти на них однозначно не можна. Кожен шукає свій шлях у роботі з учнями у відповідності зі своїми можливостями й умовами роботи. У сільській школі є свої підходи при рішенні цих проблем.

Так, найбільш приваблива для дітей форма занять фізичною культурою – це змагання. Беручи участь у них, школяр прагне показати найбільш високий результат і перемогти, а це сприяє виробленню необхідних психологічних і фізичних якостей (цілеспрямованості, ініціативності, наполегливості, рішучості і т.д.).

 Позаурочну виховну роботу спрямовую на активізацію рухової активності та популяризацію активного здорового способу життя та спорту. Традиційними в школі є загальношкільні і родинні спортивні свята, а також спортивні змагання з різних видів спорту між класами. «День здоров’я» проводжу на шкільному стадіоні з використанням під час проведення естафет навичок сформованих під час вивчення модуля «Легка атлетика», спортивні змагання в спортивному залі – «Нумо хлопці!», «Нумо дівчата», «Мама, тато, я – спортивна ми сім’я», «Козацькі забави» проводжу з використанням навичок сформованих в модулях «Спортивні ігри».

Отже, вчитель завжди повинен залишатись учнем. І чим більше в учителеві учня,тим вищий його професіоналізм.

В. Сухомлинський вважав педагогічно доцільні стосунки одним із найголовніших напрямків роботи школи. Він пояснював, що мудрість влади людини над людиною, а тим паче дорослої людини над дитиною — це майстерність, глибоке сердечне проникнення у світ дитячих думок і почуттів. Він переконливо довів, що характер відносин педагогів і дітей залежить від професіоналізму вчителя.