Підготувала вчитель математики-

Бєднова Тетяна Віталіївна

Самоефективність особистості педагога –

—Самоефективність –

—ознака суб’єктності педагога у контексті реалізації його професійного потенціалу

—сприйняття себе  особою компетентною у професії, навчанні, діяльності

—упевненість у своїх здібностях з очікуванням успіху та бажання працювати над собою, що веде до послідовної ефективної поведінки.

Концепція педагогічної самоефективності

—Наукова версія, яка стверджує силу позитивного мислення людини.

—Оптимістична віра у власні можливості приносить людям дивіденди.

—Постійна критика не сприяє формуванню у людини віри в себе, тим більше у маленької людини

•Для того, щоб досягнути максимально важливого усвідомлення й стати суб’єктом власної

діяльності, визначити й ствердити власне "Я" в ній, педагогу необхідно сформулювати рефлексивність  здатність бачити свою діяльність начебто зі сторони.

•Розвинена самосвідомість пов’язана, як правило, з критичним самовідношенням, а тому

та усвідомленість     слугує основою для вдосконалення професійної діяльності й особистісної культури вчителя.

•Предметом самосприйняття можуть стати окремі сторони особистості педагога, ті чи інші її

прояви.

•У широкому змісті під успіхом розуміється життєва успішність, якої людина досягає та яку переживає в ході власної життєдіяльності, прагнучи реалізувати свій потенціал. Це подія,

що здобула соціальну або суспільну оцінку. Однак успіх буває видним не лише у дзеркалі

суспільної думки або у визнанні з боку інших. Те, що одні вважають успіхом, інші можуть результативність сприймати як невдачу. Важливо знати, що сама людина розуміє під успіхом. Успіх,

пов'язаний з очікуваними результатами, залежить від системи цінностей конкретної та націленість на •поняття успіху та самоефективності є взаємопов’язаними детермінантами. Висока людини, уявлення про нього можуть змінюватися протягом життя. самоефективність пов’язана з очікуванням успіху та приводить до індивідуальної та

успіх соціальної успішності людини. Натомість досягнення успіху гарантує позитивний зворотній зв'язок, який підвищує самоефективність особистості.

•Педагог повинен не лише усвідомлювати свої образи, що пов’язані з успіхом, свідомо формувати уявлення про успіх, але й планувати, осмислювати й здійснювати ці наміри. Він може цілеспрямовано впливати на самого себе , свою поведінку, а значить, на свій успіх.

•постановку цілі, послідовне планування роботи й розподіл свого часу, вибір робочої техніки,

оволодіння необхідними навичками та операціями щодо реалізації програми самоконтроля керованість та   •Підвищенню самоефективності педагога сприяє самоконтроль, який використовується для досягнення поставленої цілі і стратегії. Особистий контроль сприяє формуванню в суб’єкта переконаності в тому, що він може контролювати найважливіші події життя.

          послідовність     •Учителі, які володіють вираженим почуттям власної ефективності, значно рідше стикаються

з проблемами тривожності, депресії і більш наполегливі в досягненні своїх професійних

цілей.

•За самооцінкою завжди стоїть певний процес – самооцінювання, що передбачає порівняння чи внутрішнє обґрунтування.

•Щоб оцінити власні особистісні чи професійні якості, здібності чи результати дій,

педагогу завжди необхідний деякий стандарт, підстава, критерій.

здатність до     •Висока самооцінка особистості педагога стає свого роду "посилювачем", фасилітатором досягнення мети й зміцнює резистентність особистості, тоді як

самооцінювання     низька самооцінка приводить до зміцнення захисної, обережної поведінки.

•Варто зазначити, що функція професійної самооцінки педагога – регуляція його

професійної поведінки. Існує чіткий взаємозв’язок між рівнем критичного ставлення педагога до себе і його професійним самопізнанням. Так, чим більш критично педагог ставиться до себе, тим більш зрілим є його професійне самопізнання.

•Успіх сучасного педагога визначається передусім здатністю гнучко реагувати на постійно змінювані умови.

•Дії педагога в конкретній педагогічній ситуації залежать від взаємовпливу

навколишнього середовища та свідомості вчителя, особливо від усвідомлених

        мобільність та     процесів, пов’язаних із переконаннями, що він може або не  може  реалізувати  деякі 

дії,  необхідні  для  того,  щоб  змінити  ситуацію  на  краще. 

гнучкість •Педагогічна діяльність характеризується складністю та напруженістю. Педагогу необхідно постійно взаємодіяти з учнями, їх батьками, колегами й адміністрацією. У ході такої взаємодії вчитель стикається з організацією запланованих і

цілеспрямованих навчальних й виховних заходів, але водночас йому також доводиться часто приймати педагогічні рішення у непередбачуваних раніше ситуаціях.

•Педагогу необхідно набути вмінь передбачати результати власної діяльності, поведінки і безпосередньо себе у нових морально-духовних координатах.

•Самопрогнозування – це той механізм, завдяки якому вчитель визначає можливості прогнозованість свого розвитку, виокремлює вимоги, на які необхідно орієнтуватися, розглядає себе

на різних часових етапах власного особистісного онтогенезу.

•Самопрезентування — установка на самозміну, потужний поштовх до послідовної роботи над собою.

Особи, що володіють яскраво вираженим відчуттям самоефективності –

—наполегливіші, —менш тривожніші — рідше впадають у депресію — краще навчаються  новому

—частіше досягають  підвищення свого  статусу.

Висновки

—  Таким чином, щоб мати високий рівень власної ефективності, сучасний педагог має бути здатним гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності й самостійно працювати над власним розвитком, підвищенням освітнього й культурного рівнів, уміти самостійно набувати необхідних для професійної діяльності знань, умінь і навичок, критично мислити, володіти стійкою системою мотивів і потреб соціалізації, бути здатним активно й творчо діяти. Він повинен уміти навчити учнів творчо засвоювати знання та застосовувати їх у конкретних навчальних і життєвих ситуаціях, критично осмислювати здобуту інформацію, оволодіти вміннями й навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.

—  Враховуючи значущість феномену "самоефективність" у професійноособистісному розвитку педагога й зважаючи на актуальність та перспективність проблеми, уважаю за потрібне подальше вивчення цього особистісного утворення та його ролі у цілісному процесі самовдосконалення особистості педагога.