Самопрезентація вчителя

Самопрезентація

Моя професія – Вчитель. Саме так, з великої літери.  Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Що для мене є праця вчителя?

          Часто можна почути думку, що діти педагогів – це діти, обділені увагою батьків,  які не хочуть йти їхньою стежкою. Я народилася і виросла у сім’ї педагогів. Я не просто продовжила сімейну традицію, а серцем відчула, що моє покликання – учити дітей по-праведному жити, любити свою землю, плекати в душі добро й людяність. Мама – вчитель світової літератури, батько – вчитель фізичного виховання, бабуся – вчитель початкових класів, сестра – вчитель біології, викладає хімію.  А якщо взяти ще сім’ю татового брата, то разом можна відкривати школу. Тут і історики, і філологи, і трудовики, і географи, і математики.

Мене завжди вражало, як моя мама ретельно готувалася до занять, хоча й мала великий досвід роботи. З яким гумором батько розповідав увечері про цікаві випадки зі шкільного життя. Як пишалися мої батьки, коли до нас в гості приїздили звідусіль їхні вихованці. А ми  - діти,  пишалися своїми батьками. Після роботи у них ще вистачало сил на нас, трьох дітей: не  тільки нагодувати, прибрати, випрати. А й розпитати про події в школі, повести нас на концерт, до озера.

          Тому не дивно, що моєю улюбленою грою в дитинстві була гра в школу. Тому питання: «Куди йти вчитися після школи?», -  у мене не виникало.  І ніколи я не пожалкувала про свій вибір.

Навчалась у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Закінчила його з спеціальністю викладач хімії, основ екології та безпеки життєдіяльності. Після закінчення була направлена на роботу в ЗОШ І-ІІІ ступеня с. Смолярі. Маю невеликий стаж роботи, лише 8 років, з них 3 роки в декретній відпустці. 2,5 роки працювала по сумісництву в  ЗОШ І-ІІІ ступеня с. Любохини. В перший рік роботи брала участь в конкурсі «Дерзання, пошук, творчість молодих», де посіла ІІІ місце.

Г.Сковорода справедливо писав: «Не вчи камінь котитися, сама природа навчила його. Прийми лише перешкоду, і він покотиться». Цей вислів стосується дитини, бо в неї від природи закладені здібності, треба тільки виявити, знайти їх і розвинути.

Маю певні досягнення на районних олімпіадах

У 2010 році учень 8 класу ЗОШ І-ІІІ ступеня с. Любохини зайняв І місце на районній олімпіаді.

Раніше, я переконувала себе, що життя стане кращим, коли вийду заміж, буду мати дитину…

Потім – сердилася,що дитина ще маленька і чекала, коли вона подорослішає…

Ми говоримо собі, що життя стане кращим, коли чоловік владнає свої справи, коли буде красивіша машина, будинок, коли візьмемо відпустку, коли поїдемо на відпочинок…

Істина в тому, що немає кращого моменту для того, щоб бути щасливим, ніж даний час. Твоє життя завжди буде повним викликів. Краще прийняти все як є і вирішити бути щасливим незважаючи ні на що.

Тепер подумайте і дайте відповідь на такі запитання:     
1 – Назвіть 5 найбагатших людей на планеті;              

2 – Назвіть 5 останніх переможниць конкурсу “Міс світу”; 
3 – Назвіть 5 останніх лауреатів Нобелівської премії.

Що важко сказати? Не переживайте, цього ніхто не знає.

Аплодисменти стихають!

Призи вкриваються пилом!

Переможців з часом забувають…

А тепер дайте відповідь на такі запитання:                
1 – Назвіть 5 учнів, які дякували вам за урок;   
2 – Назвіть 5 друзів, які допомогли вам у складний час;  
3 – Згадайте 5 людей, які завжди вдячні вам за одержані знання.

Цілком можливо!? Це легше, чи не так? Люди, які щось означають в житті, не в рейтингу “найкращих”, не мають найбільше грошей, не вигравали найвеличніших призів… Це ті, хто піклується про нас, ті, хто не зважаючи ні на що, залишаються поряд…Це наша сім’я, родина, наш колектив, наші вихованці.

Тому намагаюсь дотримуватись таких принципів педагогічної діяльності:

• Не чекай усмішки, щоб стати приязним...
• Не чекай найкращої роботи, щоб почати працювати…
• Не чекай,поки  будеш мати великий досвід, можна ділитись і малим…
• Не чекай проблем, щоб  запам’ятати пораду…
• Не чекай перевірки, а працюй над собою…
• Не чекай, поки діти попросять допомоги, допомагай щоденно…
• Не чекай конкурсу, щоб проявити себе, а давай знання учням.

Я люблю школу, люблю дітей, люблю спостерігати, як зі звичайних дітей, виростають  людяні, великодушні, творчі  особистості, які мають всі передумови стати успішними в цьому житті. І мені завжди дуже приємно усвідомлювати, що в них – часточка моєї праці.

Бути вчителем – мій вибір. Я з радістю йду цим шляхом. 

«Праця облагороджує людину», -

Це твердження давно уже відоме.

Працюю плідно вдома, в хаті, в полі,

А основна моя робота в школі.

 Туди думками й серцем лину

 В передчутті все нових відкриттів,

 І не марную жодну я хвилину,

Хоч якби швидко час наш не летів.

Я принципам не зраджую своїм,

Бо намагаюсь жити так, як і навчаю:

Відкрито, чесно, справедливо,

Щоб почуватися завжди щасливо.

 На пульс сучасності кладу сміливо руку:

 Комп’ютер знаю, презентацію складу.

 Я викладаю хімію – точну науку,

 Я формулам, задачам дітей вчу.

Життя нас випробовує не раз:

Урок відкритий, перевірки в школі;

Та це лиш загартовує всіх нас,

Скеровує на поворотах долі.

 Я слово «вчитель» чую з пелюшок,

 Бо вчителі у мене тато й мама.

 І мабуть був би справжній парадокс,

 Якби я була не така сама.

Енергію черпаю я з сім’ї,

Підтримка є від донечки, від чоловіка;

Та дуже вже професію свою люблю,

А це для мене радість превелика.

 Спасибі вам за теплі посмішки і щирі очі.

 Я дякую, що вислухали мене.

 Нехай за труд і недоспані ночі

 Бог сили і здоров’я вам верне.

На закінчення хочу пригостити вас яблуками із нашого саду. Чому яблука? – запитаєте ви. Золоті яблука Гесперид повертали молодість і давали сили тим, хто їх спробував, приводили завжди до успіху. «Яблуко розбрату» - означає предмет суперечок, а в суперечці народжується істина. Тому з яблуками продовжується наш педагогічний марафон. І неодмінно зелені яблука почервоніють на шляху подолання  марафонської дистанції.