Сьогодні кожен творчо працюючий вчитель не мислить результативності своєї роботи без співдружності з дитячим колективом, без навчання дітей навичок колективної роботи, розвиток їх творчих ініціатив. Дитяче самоврядування є конкретним видом діяльності школярів. Відповідаючи за окремі розділи роботи свого колективу, беручи участь у чергуванні, діти організовують інших на виконання тих чи інших завдань, беруть участь у плануванні, контролюють і перевіряють один одного. Цю діяльність учнів можна назвати організаторською.
Самоврядування в нашому класі складається з розподілу конкретних обов'язків між окремими учнями. Спочатку, в першому класі, ці обов’язки закріплювалися на день. Починалося самоврядування першокласників з виконання ними найпростіших обов'язків чергових по класу. Це пов'язано як з особливостями психології молодших школярів, так і з необхідністю для вчителя краще познайомитися з класом, а, отже, більше число учнів подивитися в роботі. Крім того, малюки дуже ревниво ставляться до таких доручень: кожному хочеться бути першим та головним помічником. Зараз, у другому класі обов’язки закріплюються на тиждень. Дітям цікаво спробувати себе в різних ролях: класний синоптик, черговий (чергова) по класу, помічник учителя. Діти допомагають вчителю, роздаючи та збираючи зошити, роздаючи індивідуальний дидактичний матеріал, миють дошку…
Досвід показує, що виключно важливе значення для стимулювання перших кроків школярів у самоврядуванні грає атрибутика. В нашому класі це – значки, які не просто вносять в роботу дітей елемент гри (що, до речі, важливо само по собі), але і роблять гласною роботу, ставлять дітей під контроль товаришів, підвищують їх відповідальність за виконання доручень колективу.
Перед собою я поставила такі цілі: • допомогти кожній дитині виявити себе як особистість, індивідуальність; • прислухатися до думки кожного, брати за основу його інтереси й потреби; • дати дітям право вибору: не нав'язувати, а радитися; • діти повинні відчути себе господарями класу, свого життя у ньому;
• надати кожній дитині можливість самореалізуватися у вибраній сфері діяльності, а для цього вивчити інтереси дітей, їхні захоплення, особистісні якості; • розвивати почуття відповідальності; • викликати інтерес до навчально-виховного процесу, зацікавленість у поліпшенні взаємин ніж членами колективу; • розвивати навички спілкування, підвищити культуру спілкування.
Як два крила у птаха, що допомагають йому вільно літати в безмежному просторі, так сім’я і школа створюють оптимальне навчальне середовище для вільного та повноцінного розвитку особистості школяра. Їх співробітництво є важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи, спрямованої на створення атмосфери доброзичливості і взаєморозуміння.
Батьки Беруть участь у постійному діалозі Організовують додаткову комунікацію (група у Вайбер) Допомагають в організації виховних заходів Надають додаткову інформацію про дітей Надають допомогу в організації середовища, виготовленні навчальних матеріалів Беруть участь в освітньому процесі
Педагоги щасливі, коли батьки: Переймаються шкільним життям Стежать за успіхами дитини Тримають тісний зв’язок з класним керівником, вихователем Володіють педагогічними знаннями, застосовують їх практично Розуміють, що якою б перспективною не була школа, а як говорив Д. Герберт “Один батько важить більше, ніж 100 вчителів”
Стратегії залучення: Батьківські збори Підготовка батьків до ролі помічника учителя Індивідуальні та групові зустрічі Інформаційні бюлетені Фотозвіти Родинні зустрічі Фотовиставки Заходи, спрямовані на інформування та навчання батьків Домашні відвідування Спілкування через соціальні мережі