Сценарії навчально-виховних заходів

Кам’янська загальноосвітня школа І–ІІ ступенів

 

 

 

 

 

 

 

Сценарії навчально-виховних заходів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

Вчитель української мови

 та літератури

Кам’янської ЗОШ І-ІІ ступенів

Молчанова Оксана Богданівна

 

 

 

 

 

 

 

Кам’янка , 2014

 

Вишневий всесвіт Антонича

 

Вступ

1.                      Актуальність розробки та проведення навчально-виховних заходів «Вишневий всесвіт Антонича», «Лемківський метеорит» випливає з необхідності популяризації поетичної спадщини Богдана-Ігоря Антонича, поглиблення знань учнів про його життєвий та творчий шлях у зв’язку з відзначенням 105-ї річниці з дня народження поета.
2.                      Мета навчально-виховних заходів: закцентувати увагу учнів на особливостях життєвого та творчого шляху  Богдана-Ігоря Антонича, розкрити епізоди з дитячих та юнацьких років поета, висвітлити проблему призначення митця у суспільстві; розвивати артистичні навички учнів; виховувати пошанне ставлення до особистості поета.
3.                      Відповідно до мети та актуальності навчально-виховних заходів, необхідно вирішити наступні завдання:
4.                      опрацювати матеріали про життєвий та творчий шлях Богдана - Ігоря Антонича;
5.                      знайти свідчення про подробиці його дитинства й юності;
6.                      розробити сценарії навчально- виховних заходів, які будуть презентувати епізоди із життя поета.
7.                      Рекомендації щодо проведення навчально- виховних заходів:
8.                      Оскільки відомо, що батько Антонича виокремлювався як українолюб на тлі решти лемківських священників-москофілів, то діти, які виконуватимуть ролі членів сім’ї Антоничів, мають вдягнути вишиванки.
9.                      Щоб підкреслити національну позицію решти персонажів, їх варто також вдягнути у вишиванки. Адже Нянька любила поезії Шевченка, а друзі поета були, як і він, учасниками гуртка студентів-україністів.
10.                 Роль Богданка варто надати учневі початкових класів, а інші ролі – для старшокласників.
11.                 Декорування вистави – зображення виду за вікном -  пишнорозквітлого вишневого саду з гірськими пейзажами на задньому плані.
12.                 Музичне тло вистави – записи класичної музики зі співом птахів.

Дійові особи:

1. Хлоп’я Богданчик
2. Юнак Антонич
3. Мама Ольга Антонич
4. Батько о. Василь Антонич
5. Няня
6. Наречена Ольга Олійник
7. Художник Ласовський
8. Композитор Рудницький
9. Письменниця Ірина Вільде

 

( Звучить музика із записом співу птахів. На сцені, що зображує фруктовий сад, сидить, спершись руками на коліно, хлопчик років п’яти й задумливо вглядається у далечінь через кольорові скельця.. Позаду нього наближаються його батьки. Тато правою рукою огорнув плечі мами, а лівою прикрив хрест на грудях. Мама легко прихилилася до нього.)

 

Мама

•                   Отче Василію,

Передбачить невсилі я,

Яке майбутнє у хлоп’яти,

У нашого милого дитяти.

 

Батько

•                   Мила дружинонько,

Наша дитинонька

Нам лиш позичена

І від Всевишнього

Тільки залежить

Шлях його долі.

 

Мама

•                   І дитина повинна

Всі таланти розвинуть,

Що закладені Богом

На життєвих дорогах?

 

Батько

•                   Так, не можна ніколи

Свій талант закопати,-

Хай зростає у ньому

Й буде щедрий й багатий!

 

(Входить Няня)

 

Няня

•                   Ваш хлопчик, панотче,

Замріяний в ночі,

задивлений в небо

у кожній потребі.

 

Батько

•                   А ваші казки й пісня щира

Живкішим його зробили.

 

Няня

 

(Підходить до Богданчика)

 

•                   Богданку, соколе,

Підем гуляти?

 

(Хлопчик піднімається)

 

Богданчик

•                   А ти Шевченка будеш читати

Про ті хатки в садах вишневих

У ласці сонця щедро

Променевих?

 

Няня

•                   Авжеж, хлоп’ятко, бо й мені

Запали глибоко слова ті в душу, -

Таку вже мають

Силу невмирущу.

 

Богданчик

•                   З усіх дерев

Люблю я вишні,

Прислухайся лиш:

Про часи колишні

Вони так щиро гомонять.

Як виросту, то їх

Я намалюю,

Їх оспіваю

Й заримую.

 

(Виходять. На сцені – Наречена Ольга Олійник)

 

Наречена

І зріс Антонич, як зросла трава,

Зазеленіли кучеряві вільхи.

В поті чола,

Аж закотивши рукава,

Спішив пізнати світ

Поет, співак, і маляр

І не тільки…

Ось придивіться,

Як у дружнім колі

Теслює карби слів

Про молодість й чарунки долі.

 

(Виходить. Входять молоді митці)

Художник Ласовський

•                   Ти бездоганно вмієш, друже,

Розмалювати пензлем й словом

Все в окрузі:

Метафоричних не бракує барв

Для пісні, ночі й сонячних заграв!

 

Письменниця Ірина Вільде

•                   Якщо і далі, друже мій,

Так у житті твоєму піде,

То про талант до слова твій

Дізнаються всі люди.

 

Композитор Рудницький

•                   Мій друже щирий,

В кожній хвилі,

Як чую поетичний спів,

То я б хотів,

Щоб над світами

Той передзвін

Летів й летів… .

 

Антонич

Моя Вкраїно соловейка й вишні!

Нехай минуле і прийдешнє

Зіллються нині в піснеслові

Й дари принесуть пречудові!

Нехай щасливе буде майбуття,

Де мати усміхнена

Й сміється дитя.

Квітуй, моя країно

Зоряна, біблійна й пишна

У всі віки,

Немов в Шевченка вишні!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лемківський метеорит

 

Ведучий І

У селі Новиця

(Це Горлицький повіт)

В родині панотця

Поет побачив світ.

5 жовтня 1909-го

Зоря на небі запалала його.

 

Ведучий ІІ

Барвисті спогади дитячих літ

Із уст поета – таємничий дивосвіт!

 

Читець1

Ще пам’ятаю: на воді

дрижачі іскри ранок сіє.

Ще пам’ятаю: білий дім,

де стіни з дерева та мрії.

Ще пам’ятаю: в сонці міст

рудий хребет ліниво гріє,

неначе велетенський кіт,

що в сні ледачім очі щулить.

І дім і міст, мабуть, стоять,

але для мене вже минули

і тільки спомином горять.

Неситий крук над мостом крякав,

плило рікою сонце в світ.

Туди ходив ловити раки,

коли мені було п’ять літ.

Колола пальчики шипшина,

устами ссав солодку кров.

На зорі задививсь хлопчина,

Але своєї не знайшов.

 

Ведучий І

Поет залюблений у гори,

Ось як про них він сам говорить.

 

Читець 2

На кичерах сивасті трави,

Черлений камінь у ріці.

Смолиста ніч, і день смуглявий,

немов циганка на лиці.

Розсміяні палкі потоки,

немов коханці до дівчат,

злітають до долин глибоких,

що в сивій мряці тихо сплять,

 і куриться із квітів запах,

немов з люльок барвистих дим.

 Дрижать ялиці в вітру лапах ,

голосять шепотом дрібним,

течуть униз краплини шуму,

немов з гарячих пнів смола.

Сповитий в зелень і задуму,

 п’є олень воду з джерела.

Квітчасте сонце спить в криниці

На мохом стеленому дні.

Кущем горючим таємниці

виходить  ранком з глибині.

Співає пуща сном кудлатим,

прадавнім шумом загуло.

На схилі літ, неначе лата,

пришите до лісів село.

 

Ведучий ІІ

Любив поет і княжий Львів,

Про нього так він розповів:

 

Читець 3

Червона китайка

Горять, як ватра, забобони

віків минулих – снів іскристих.

В китайці заходу червоній

моєї молодості місто.

Лопочуть зорі на тополях,

І люди хрестяться з тривоги,

коли ножами місяць колють

хасиди в чорних синагогах.

Моє містечко таємниче

 в хлп’ячих споминів заслоні!

І знов минула юність кличе,

як давні кличуть забобони.

 

Ведучий І

В Сяноцькій навчався гімназії,

Писав вірші не для оказії,

Бо щиро й натхненно

Щомиті й щоденно

Цей світ пізнавав,

В таємниці пірнав.

 

 

 

Читець 4

Весілля

Почалось так: упився я

від перших власних строф похмілля.

Був тільки місяць дружбою

на мому з піснею весіллі.

Як сталось те, як задзвеніло,

Сказать не вмів оцього вам би,

Коли б так серце не горіло.

Так народились перші ямби.

Слова не тесані в гамарні,

слова, осріблені в вогні.

Складають радісні пісні

В весни заквітчаній друкарні.

 

Читець 5

Весна

Росте Антонич і росте трава,

і зеленіють кучеряві вільхи,

Ой, нахилися, нахилися тільки,

почуєш найтайніші з всіх слова.

Дощем квітневим, весно, не тривож!

Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,

хто сипле листя – кусні скла на тебе?

У решето ловити хочеш дощ?

З усіх найдивніша мова гайова:

в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,

на вільхах місяць розклюють зозулі,

росте Антонич і росте трава.

 

Ведучий ІІ

Навчався в Львівському університеті,

Був одним з кращих – це без пієтету.

В гуртку таких, як сам, україністів,

Вагоме місце він зумів посісти.

 

Ведучий І

Тут творчості вагомий злет –

Він й аналітик і поет.

 

Читець 6

До моєї пісні

Крутиться світ весняний і зелений,

Ясень співає, і серце співа.

Пісня натхненним кружля веретеном,

На веретені срібляться слова.

Ясень, осяяний сонцем, упився,

Перстень натхнення на серці тремтить,

Гей же, п’яній, і лети, і крутися,

Пісне моїх двадцятьох і трьох літ!

 

Ведучий І

Поет летів до нас аж скрізь століття,

мов невгасаючий метеорит.

 Бо лиш для нас хотів горіти,

Й в своїй поезії і до тепер горить!

 

Читець 7

Дорога жовта під ногами,

Блакитне небо понад нами.

Іду незнаними шляхами.

Людина – вічний пілігрим.

Тужу за сміхом і весною,

Співають птахи понад мною,

Дзвінкі пісні пливуть ясою

Перед паломником німим.

На плечах свій несу тягар,

У синій скрині Божий дар,

Хоч палить спеки лютий жар,

Хоч батогом бичує злим.

І так мандрую без упину,

 мов чотки, пхаю кожну днину,

і аж тоді я відпочину,

коли дійду в Єрусалим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

 

 

 

Мізансцени до вистави «Вишневий всесвіт Антонича»

 

Мізансцена 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мізансцена 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мізансцена 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мізансцена 4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Апостол віри

 

Дійові особи:

1. Граф Шептицький
2. Графиня Шептицька
3. Роман – син
4.  
5. Юрій – син

 

 ( Сцена – зображення кімнати з іконою Богородиці на стіні. Посеред кімнати – стіл з книжками, молитовником, Біблією та вервечкою. Заходить подружжя Шептицьких, тримаючись за руки).

 

Граф Шептицький

•                   Моя дружинонько, Софіє,

Після вінчання

Покладаємо надії,

Світлі в серцях

Спливають мрії…

Якщо нам Бог подарує сина,

Я хочу, щоб наша дитина

Священником стала

І духовенство об’єднала.

 

Графиня Шептицька

•                   На все, мій друже, -

Сила провидіння,

Я молю Бога,

Щоб у Його промінні

Наша родина перебувала,

Щоб користь з нас

Держава мала.

 

Граф Шептицький

•                   Моя дружинонько,

Іду я на спочинок.

 

Графиня Шептицька

•                   А я помолюся іще

Якусь хвилину…

(Зводить погляд до ікони)

Могутній Боже,

В молитвах до тебе лину,

Ти знаєш, чого потребує

Кожна у світі людина –

То ж зійшли і мені

 як дар пребагатий

на волю Твою уповати.

Хай в скруті серце промовля:

«На усе, Господи, воля твоя!»

 

(Обертається до залу)

 

Коли Господь пошле мені дітей,

То прошу, щоб вони як Прометей

Несли світ божої науки,

Щоб завжди щиро, без принуки

До нього зводили в молитві руки.

На це до Бога уповаю,

І просьби іншої не маю.

 

(Заходить граф із синами, полишає їх і підходить до графині)

 

Граф Шептицький

•                   Послав синів нам Бог з тобою,

Дружинонько, супутнице моя,

Співа душа, а серце промовля:

«Хвала Вссевишньому Творцеві,

Нашому Богові й Отцеві!»

 

(Діти граються луками)

 

Графиня Шептицька

•                   Хвала, воістину, хвала

За світлий дар цей благодаті,

Настала радості пора –

Дитячий щебет вже луна у хаті.

 

(Сини розмовляють, батьки спостерігають)

 

Роман

•                   Сьогодні, Юзю, твої іменини,

Я подарунку іншого не маю,

Тому візьми всі мої стріли,

Й допоки час прогулянки –

Стріляй!

Влучай, як Юрій

Змієборець.

А доти кожушок

Я твій поношу.

 

 

Юрій

•                   Спасибі, Ромцю,

Братику коханий,

І я тобі чимось

В пригоді стану.

 (Юрій виходить, а Роман підходить до столу, пробує читати, та бачить, що дрімає і опускається на коліна біля столу. Входить графиня)

 

Графиня Шептицька

•                   Так щедро сонечко землю голубить,

Мій Ромцю любий,

Ти чому навколішки отак читаєш

І зовсім погуляти не бажаєш?

 

Роман

 (Підводиться)

•                   Тому, матусю,

Що побоявся я заснути.

Така приємна  і спекотна днина

На сон клонила

Й став я на коліна.

 

Графиня Шептицька

•                   Ти молодець,

Не потураєш ліні,

Прогнав її,

Склонивши так коліна.

 

Роман

•                   Матусю, а сьогодні уночі

Я світло бачив,

Й голос зовучи

Звертавсь до мене

Гучно так і таємничо:

«Ти пам’ятай:

У світі ти позичений!»

Я чую в собі поклик незгасимий

Служити Богові,

Служить кожній людині!

 

Графиня Шептицька

•                   До сліз я, Ромчику, розчулена,

Своїх обітниць з батьком

Не забули ми!

 (Заходить граф. Промовляють обоє:)

•                   І ми тебе благословляєм

Стати апостолом у ріднім краї.

 

 

ВІРШІ

Подивіться на дітей: таких,

як вони – царство небесне.

Дитинство

Росла дитина –

Світла й невинна,

Долоні зносила

Й приклоняла коліна,

Молилась за край свій,

За Україну,

За братів і батьків,

За всю родину,

Щоби усі жили в любові,

У благодаті Бога,

Щоб були здорові,

Щоб рідний край

З колін підвівся,

А люд навернений

Богу вклонився.

 

Покликання

Я десь опівночі проснувся,

Бо чітко голос сильний чувся:

«Запам’ятай, дитино,

Що у світі цім плиннім

Суєтністю насиченім

Ти всього лиш позичений!»

Слова оті запали в душу,

Я зрозумів, що я повинен, мушу

Своє покликання сповнити:

Слабких підтримати,

І їм служити,

своєю вірою усіх кріпити.

Ти ж, Боже, помагай мені, дитині,

Щоб хрест для мене був посильним!

 

Сопричастя

Як довго я чекав –

Це радість і найбільше щастя –

Святе Причастя!

З Богом Сопричастя!

Як довго серце готував,

І вірив, що усе удасться:

Я серце з Богом поєднав

У Сопричасті.

Ця мить хвилююче терпка,

Мов смак калини,

Сьогодні серце я відкрив,

Покликав Бога на гостину,

На Сопричастя.

Я двері серденька відкрив –

І в серце Боженько вступив

В Святім Причасті.

Ще вчора – ніби єретик,

Сьогодні – в Тайну я проник

І Тайну цю завжди і всюди

Буду поширювати в люди,

Щоб люди прагнули відкрити

Серця свої і душі вмити

В найбільшім світлі, світлі щастя –

У тайнах Сповіді й Причастя!

 

Юність

Роман Шептицький –

Щирий й товариський,

Допоможе у скруті,

Бо не може минути

Слабших й бідніших.

Статечно й неспішно

Словом розрадить

І дасть пораду,

Помолиться щиро

За друга в офіру,

Підтримає завжди

Щиро й відважно,

Правду промовить,

Не лихословить.

Для нього нагорода –

Як трапиться нагода

Комусь допомогти

В досягненні мети.

Отак й зростав

Юнак широкоплечий,

Щоб заховатися хтось міг

За ним, статечним.

 

Єпископ

«Покинь усе і йди за мною»

Покинув і маєтки, і палаци –

У вічному житті це не придасться.

Всеціло став служити Богу,

Бо розумів, що це -  його дорога.

Лиш самозречення –

Його призначення,

Лише самопізнання

І самовдосконалення,

Лише самопожертва

І праця, й дух упертий

У захисті беззахисних,

В рятунку незахищених.

Роки ішли, міняючи століття,

Воєнні почалися лихоліття –

І став Єпископ Світочем,

Що паству – своє дітище

По- батьківськи укрив,

В зневірі укріпив.

Перемагав він біль нестерпний,

Та усмішки з лиця не стерти,

Бо кожне слово, кожне діло

Для ближнього спрямоване всеціло.

Слова  в серця лягали благодатно,

І колосились сходи щедрі, знатні

І віра кріпшала, й надія,

І процвітали щирі мрії

Про мир у світі й благодать,

Щоб злу усякому

Протистоять!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До залізних стовпів

 

Дійові особи:

1.     Ведучі
2.     Тарасик
3.     Чумаки
4.     Мама
5.     Яринка
6.     Катерина

 

(Збоку сцени сидить Тарасик й акуратно щось виводить на папері)

 

Ведуча І

В часи кріпацького свавілля

Малий Тарасик на дозвіллі

Писав вірші і малював,

Дідуся слухав, як повчав.

 

 

Ведуча ІІ

Втікав від всіх у бур’яни,

Й писав про те, як люд пани

Пригноблюють і зневажають

І за ніщо увес люд мають.

 

              ( Тарасик вкладає свої «скарби» до сумки, підводиться й рушає в дорогу)

 

Ведуча І

Куди ж прямує це хлоп’ятко –

Бідненько вдягнене й в заплатках –

В очах – розумна яснота,

Що не зборола біднота!

 

Ведуча ІІ

Тарас іде до тих стовпів,

Що здавна небо підпирають,

Де ясне сонечко сідає…

Навколо ж степ – як тисячі полів.

 

Тарасик

Уже, мабуть, стовпи будуть

За цим ось небокраєм –

Далека видалася путь –

Ось сяду, почекаю…

Спочину хвильку і піду,

Бо мушу я дізнатись!

Ось-ось уже я віднайду

Оті стовпи, й назад піду,

Мабуть, зосталося вже мало,

на сон чомусь хилити стало…

 

(Присідає й починає дрімати. Наближаються чумаки. Один з них торкає хлопчика за плече)

 

Чумак 1

•                   Агов, хлопчино, ти чому

На цім безлюдді в самотині?

 

Чумак 2

•                   Повідай нам, бо ще ж кому

Розкажеш, бідная дитино?!

 

Тарасик

•                   Таррас з Керелівки.  А ви?

Ви – чумаки? І ваші то воли?

 

Чумак 1

•                   Так, чумаки, в Кирилівку йдемо,

Тобі куди? Й тебе довеземо.

 

Чумак 2

•                   І чому сам ось тут, посеред степу,

Чи не боїшся вскочити в халепу?

 

Тарасик

•                   Чого боятися мені?

Удома ж я, не в чужині –

Та й і не сам –

З’являлися ось щойно

Переді мною лицарі достойні –

У вишиванках і з шаблями.

Повіли, як боролись з москалями

За рідну неньку Русь-Вкраїну,

Щоби підняти із руїни.

 

Чумак 1

•                   «Було колись на Вкраїні –

Ревіли гармати!

 

Чумак 2

•                   «Було колись: запорожці

Вміли воювати!»

 

 

Чумак 1

•                   Ходім з нами, козаченьку,

Поїдемо помаленьку!

 

(Пригортають хлопця до себе й проводять за сцену. З іншого боку сцени виходить мачуха з Яринкою та Катериною)

 

Ведуча І

А удома Тарасика

Усі вже шукають,

І в бур’янах, й на пасіці,

А ніде немає!

 

Ведуча ІІ

Мов крізь землю провалився –

Голодний та босий,

А вже й вечір наблизився:

Роси на покосах.

 

Мама

- Чи ти доню, Яриночко,

Не запам’ятала

Де в лихеньку годиночку

Дитина пропала?

 

Яринка

•                   Я бачила, як Тарасик

Малював у бур’янах,

Повернулась, щоб гратися,

А він зник, як дим в лісах.

 

Мама

•                   Катеринонько, дівчино,

Як же ти гляділа,

Де вже цілий день дитина,

 чи де не зомліла?

 

Катерина

•                   Я ж гляділа, дивилася…

Він же в своїх думах…

Я в роботі запинилась –

А він щось надумав,

І подався світ за очі

Як козак блукати,

Й тепер блука проти ночі,

Не верта до хати…

 

Яринка

•                   Постривайте, чи чуєте –

Десь гомонять люди..

 

Мама

•                   О, то ж чумаки їдуть там,

Й з ними наш приблуда.

(Звертається до чумаків)

•                   Вечір добрий, добрі люди,

Хай добро вам в всьому буде!

 

Чумак 2

•                   Добрий вечір, господине,

Чи не ваша то дитина?

 

Мама

•                   Справді наша! Дяка щира,

Що добро таке зробили!

 

 

Чумак 1

•                   З нього будуть добрі люди,

Як ці пригоди не забуде!

Тарасик

•                   Я ніколи не забуду,

А напишу, щоб повсюди,

Де у світі є лиш люди –

Пам’ятали нашу славу,

Славу нашої держави!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Козацький куліш

 

 Мета: розвивати артистичні здібності учнів, вміння виразно читати поезії напам'ять; виховувати любов до історичного минулого свого народу, пошану до історичних постатей, прагнення наслідувати славетних прадідів-козаків

 

 Обладнання: українські народні костюми, казан, стилізоване вогнище, запис українських мелодій.

 

     Хід заходу:

 

 Дійові особи:

1. Оповідач
2. Палій
3. Тягнибік
4. Бувалий
5. Перекотиполе
6. Верниволя
7. Зірвиголова
8. Вернигора
9. Парубок Микола

 

(Звучить українська мелодія. Посеред сцени — вогнище і підвішений над ним казанок,  кілька довгих дерев'яні колод, дрова)

 

Оповідач

 Сьогодні ми в часи козацькі помандруєм,

всім дивовижну зустріч подаруєм,

Крізь плин віків й тисячоліть

свій починаєм хід.

 

Палій

 - Ох і славне в нас багаття,

Потріскує й палахкотить!

Зустріньмо ж нині, любі браття,

Рік новий, що до нас спішить,

 

Тягнибік

 - Ми відсвяткуємо на славу

І проведемо рік старий,

Бо вдачу маєм жваву, браву

і кожен з нас душею молодий.

 

Бувалий

- Що ж приготуємо до свята

отут, на нашому багатті?

 

Перекотиполе

          - А що вже краще за куліш -

         Наваристий і запахущий -

         З м'ясцем, сальцем — то вже не згірш -

         То побратим наш всюдисущий.

 

Верниволя

 - То починаймо вже варить.

До справи хутко, любі браття,

Не лиш тоді, як бусурмена бить,

А й в кулінарії потрібне завзяття!

 

Зірвиголова

 - Нехай водиця закипає,

Нехай як пара сум минає,

А з ним і всякі негаразди,

Хай  всім добробут буде завжди!

 

Вернигора

 - Ти, Верниволе, не сиди,

А дров в багаття підклади,

Для казанка — ще гарячіше -

Та не барися-но, жвавіше!

 

Бувалий

 - А каша польова кипить славненько,

Попихкує, побулькує стихенька,

А що вже запашна й навариста вона -

Шукати кращої — дарма!

 

Палій

- Щоб хвиля доброти настала -

Додам -но я ще трошки сала,

Щоб йшло в житті все добре й гладко,

Як сало тане на пшонятку.

 

Тягнибік

 - А я дрібушку солі всиплю,

Ще й часничок й цибульку — на додаток,

Нехай з життя все темне зникне,

Хай радості буде достатньо!

 

 Бувалий

 - Готова каша! Й першші гості

Нас не примусили чекать,

•                 Скажи -но нам, а хто ти, хлопче,

Що в полі зволив ти шукать

 

Парубок Микола

•                 Я коваль, зовусь Микола,

Йду шукати в полі волі.

Чи приймете, козаченьки,

До своєї, до сімейки?

 

Перекотиполе

•                 Щоб тебе до нас прийняти,

Треба добре пам'ятати,

Що козацтво — не розвага,

А сміливість і відвага.

 

Верниволя

- Хочеш козаком ти бути -

Зараз й тут мусиш збагнути:

За козацькеє братерство

Силу поклади і серце.

 

Зірвиголова

•                 Щоб нащадкам вільно жити -

Мусим край свій боронити.

Чи готовий ти, Миколо,

Стати у козацьке коло?

 

Парубок Микола

•                 За Вкраїну вболіваю

Й в мить таку я обіцяю

Бути заодне із вами

Силою, душею і думками.

 

Вернигора

•                 Просимо тебе ми, брате,

нашу кашу скуштувати.

Ім'я тобі міняти не берусь,

А прізвище дамо:

тепер ти Крутивус!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Повстанська звитяга

 

Дійові особи:

1. Марічка
2. Анна
3. Катруся
4. Ольга
5. Стефка
6. Юрко
7. Микола
8. Командир
9. Повстанець Дуб

10. Повстанець Береза

 

 

(Зустріч двох братів і дівчини)

 

Юрко

Слава’йсу! Куди прямуєш?

Чи нам хвильку подаруєш?

 

Микола

Що доброго скажеш нам,

Нерозлийвода-братам?

 

Марічка

Я  «Кобзаря» учора дочитала,

І у читальню нині повертала.

От нам би, хлопці, починати

Навколо себе юнь Карпат єднати,

За його словом жити,

За полум’яним «Заповітом»!

 

Юрко

Ми з братом теж

Про це вже міркували,

Щоб боронитись вже

Нам від ворожої навали.

Тому підемо в рідні гори

Й захистимо рідні простори.

 

Микола

Хай прийме рідна полонина

Усіх нас, мов рідну дитину.

Присплять нас карпатськії зорі,

Сховають смереки у бою.

 

(Виходять. Залишається дівчина)

 

Марічка

А я в повстанців буду зв’язковою –

Не знає серденько спокою,

Горить душа,

Болить душа

Занепокоєна

Майбутнім України.

 

(Надходять ще п’ятеро дівчат)

 

Анна

Про що задумалась, Марічко,

Думки свої звіряєш річці?

 

Марічка

Дівчата, знаєте, що хлопці

із нашого села

ідуть в повстанці?

 

Ольга

Так, пішли мої брати,

І стрийкові сини також.

 

Стефка

От якби їм допомогти

Чим можна?

 

Анна

Якби вже знати чим,

То допоможем кожна!

 

Марічка

Ми будем їм приносить вечорами їсти,

А ще розкажемо про сільські вістки.

Ми переможемо страх від небезпеки

І перед шляхом нелегким й далеким!

 

(Командир розмовляє з двома братами. За ними – повстанці на другому плані)

 

Командир

Що, хлопці вас привело,

Чому покинули своє село?

 

 

Юрко

Нам не байдужа доля України,

Не хочемо, щоби до руїни

Нашу землю ворог довів,

Боротись хочемо супроти ворогів.

 

Микола

Не можем витерпіть сваволі

У краю нашого роздоллі.

 

Командир

Підходьте, ближче, товариство,

Приймем присягу урочисту!

 

Микола, Юрко

Клянемось, що рідну Вкраїну

Будем боронить до загину,

Бо краще вже смерть, ніж неслава –

У бою ми край свій прославим!

 

Повстанець Дуб

Ви славні хлопці,

Справжні бойківчани,

Як пальці в кулаці –

Так Україну боронити станем.

 

Повстанець Береза

Бо ми пліч-о-пліч

Зможемо разом

Подати Україні поміч,

І переможемо лише разом!

 

(Заходять дівчата)

 

Командир

О, український цвіт –

Привіт, дівчатонока, привіт,

Ще навіть місяць не погас,

Як ви завітали до нас!

Катруся

Слава героям,

Слава Вкраїні,

повитій горем,

Сплячій в руїні.

 

Анна

Мов цвіт калини

Схилилилась донизу

Наша Вкраїна -

Рідна Вітзизна.

 

Повстанець Дуб

Наше покликання

З вами великим є

Крізь вогонь і воду

Здобути для Вкраїни свободу!

 

Командир

Ми маєм підняти калину,

Й розвеселити Вкраїну,

Бо лиш тоді Вкраїна зрадіє,

Як люди житимуть у вірі і надії!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Святвечір в криївці

Дійові особи:

1. Ведуча

2. Тато

3. Мама

4. Дочка Вірунька

5. Молодші дітки

6. Юнак 1

7. Юнак 2

8. Юнак 3

9. Дівчина 1

10. Дівчина 2

 

Ведуча

Святвечір тихесенько

Ступає легесенько

Посрібленими дорогами

Із надіями й тривогами.

Ступає тепер,

Як і колись ступав,

Коли кожен

На Бога уповав,

Щоби Різдво на Україні

Принесло щастя кожній родині…

Сільська оселя,

порається мати –

12 страв їй треба зготувати.

 

Мама

Ой любі мої діточки,

 гарненькі мої квіточки,

пограйтеся, маленькі,

а я оце швиденько

вечерю наготую –

хрещених почастуєте!

 

Тато

Оце надворі й засніжило!

І замело, й захуртовило,

не видно навіть і доріг,

 а наш, Надіє, оборіг –

неначе весь із снігу,

та й я і сам, їй Богу ,

неначе сніговик!

(обтрушується)

Щоби гриби вродили-

Несу тріски оці я.

 

Дочка

Тату і мамо,

Допоки снігами

Вкриті гірські стежини -

Я піду у гірську криївку,

Де повстанці знайшли домівку.

 

Мама

Так, їм потрібна допомога,

Хай Бог тобі переходить дорогу!

 

Ведуча

Сумний -сумний Святвечір

Був в сорок шостім році,

Бо сльози лились старечі

На кожнім, кожнім кроці.

Бо юний цвіт десь по лісах -

Там їх політ

І боротьба за стяг,

За долю народу,

За честь і свободу.

 

Дівчина 1

Уже й Святвечір...

Десь там у хурделечі

видніється рідне село,

Усі стежки-дороги замело,

Село заколисане

Й неволею приспане.

Вже, певне, батьки

 до столу сідають

й малечу скликають.

Заносить тато

Урочисто дідуха,

а мама витирає сльози

 краєчком фартуха.

 

Дівчина 2

Поставить мати на столі

12 страв: кутю, вареники

узвар і голубці...

 

Юнак 1

А першу ложечку куті

Підкине тато аж до стелі,

 стоятиме дідух там у куті...

Та будуть всі сумні і невеселі -

Бо грудочка до горла підступа.

Сумний Святвечір, бо без нас,

Бо поруч нас нема.

 

Юнак 2

А якби були -

то гори б почули

Й віншівки наші,

Й коляду -

Ходили б з вертепом

Й доладу

звіщали вість нову:

Різдва Месії.

 

Юнак 1

А чи діждеться Україна наша

Свого Різдва?

І чи мине її ця чаша?!

без нарікань і спротиву

ми хрест несемо свій,

нам мила ноша ця,

й тягар легкий.

Та чи поборем лад лихий

Отою міццю, що в серцях? -

Вже не один із нас поляг,

Що ми залишимо по собі?

 

Дівчина 1

Залишим пам’ять невмирущу.

Хай працю нашу невсипущу

прийдешні покоління,

Мов іскорки проміння

В огонь новітній роведуть.

( стукає Вірунька)

Слава Україні!

 

Усі:

Героям слава! І тобі!

Та як же ти

Наважилась в таку

лиху годину?

 

Вірунька

Що там негода? –

Для нас то нагорода:

Сліди мої позамітала.

Скуштуйте ось,

вечерю зготувала.

 

Юнак 2

Ото ж, дівчата, не баріться,

На стіл накрийте, поспішіться.

 

Юнак 1

Вечері скуштували,

Що ви приготували,

Тепер заколядуймо

І щиро завіншуймо,

Ісуса  звеличаймо,

Вкраїну прославляймо!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Святовечірня розмова

 

Дійові особи:

1. Оповідач,
2. Маківочка – самовпевнена і горда,
3. Горішок – сильний і розумний,
4. Пшеничка – смиренна й терпелива,
5. Бджілка – розсудлива і поміркована.

 

(Посеред сцени – стилізована макітра з макогоном, збоку – стіл і лавка)

 

Оповідач

Передріздвяний час

Запрошує вже нас

До клопотів святкових

У звичаях чудових…

Прислухайтесь, будь ласка,

У двері стука казка.

 

Маківочка

Що вже гарна я та гожа,

Наче мальва, ніби рожа,

Ніжна-ніжна

І привітна –

Колихаюся за вітром.

Вдосталь дощику напилась

І на сонечку нагрілась.

Красувалась я на ниві –

І від того я щаслива.

Я найкращі маю зерна

Кольору терпкого терну.

Як без мене обійтися? –

Ні, без мене не берися

Ласощі приготувати,

Якщо любиш ласувати.

Я важлива у десертах,

Дрібно- дрібно перетерті

Всім смакують зерна мої

Хто зрівняється зі мною?

Знає всяк, що і без маку

І кутя немає смаку!

(Присідає на лавку. Вбігає Горішок)

 

Горішок

Вечір добрий, Маківочко,

Посріблена голівочко,

Ти красива, безперечно,

Буду я з тобою гречний.

Але й я не менш важливий –

Додають мене щохвилі

Й до салатів, й до печива…

Й смачнішого – чи бачили?

І в куті я – незамінний,

Я смачний та калорійний!

(Опускається на лавку. З’являється Пшеничка)

 

Пшеничка

Я із ниви злотокосої

До столу святкового запрошена,

Бо вже дощику щедро напилася,

На ясненькому сонці нагрілася,

На далекі зірки надивилася.

Вітерець розчесав мої коси

І лягла у багаті покоси я.

Терпеливо тепер я чекатиму,

Як вечерю зі мною готуватимуть.

 

(Сідає біля Маківочки та Горішка. Влітає Бджілка)

 

Бджілка

Друзі любі, друзі милі,

Нам не варто у цій хвилі

Сперечатися, хто з нас

Для людей є головніший,

Найсолодший, найсмачніший –

Всі ми разом

В одній страві

Поєднаємось ласкаво.

Я медок свій подарую

Й солоденьким почастуєм

І господарів, і гостів

Після молитов і посту.

 

Маківочка

То ми усі, друзі славні –

Однакові й рівноправні?

 

Горішок

Хай міцніє дружба наша,

А смачна пшенична каша

Для усіх буде уроком:

Тільки дружба крок за кроком

Переможе негаразди

Раз сьогодні –

І назавжди.

 

Бджілка

Слава Богу хай лунає,

Щоб від краю і до краю

Лиш добро скрізь проростало,

Щоби щастям процвітала

Рідна наша Україна,

Щоб сім’я кожна, родина

Проживала в благодаті –

Світло зірки в кожну хату

В сяйві свічки я приношу

Й звістку радісну голошу.

 

Пшеничка

Хай здорові завжди  будуть

В нашім краї усі люди,

Хай добробут процвітає,

Із Різдвом ми всіх вітаєм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Український Святвечір

Дійові особи:

1. Мама
2. Тато
3. Дідусь
4. Марічка

 

Мама

  Снігом скрізь запорошило –

Що вже гарно,

Що вже мило!

Мороз під ногами поскрипує,

І вітами вітер похитує.

Вся Україна готується нині,

Щоби на славу Ісусу- Дитині

Відсвяткувати Святвечір в оселі,

Щоб всі і здорові були, і веселі.

 

(вбігає Марічка)

 

     Марічка

Мамо –голубочко,

Ненечко –нене,

Вже перша зірочка

зійшла на небі

Що вона значить,

Матусю мила?

Мама

Що в Віфлеємі

дитя народилось.

Сяє зоря з-поміж зір найясніше,

Нумо, готуймось вечерять хутчіше!

 

( заходять дідусь із татом)

 

Дідусь

Ми з батьком вже дали

Худібці їсти,

Оце й сінця пахучого приніс,-

Стеліть його, ось нате,- під обрус,-

На згадку про Дитя, що в яслах бідних

Знайшов сповиття.

 

Мама

А по кутках поставимо часник,-

То оберіг, щоб помисл лихий зник,

Щоб благодаттю сповнився Вечір

У нашій хаті.

А стіл накриєм

Білою скатертиною,

Бо був Ісус Дитиною невинною.

 

Марічка

І будем страви подавати,

котрі я помагала готувати?

 

Мама

Так, першою ми подамо

Кутю-пшеничну кашу –

Як символ єднання

поколінь наших.

Із медом, маком,

родзинками, горіхами –

і на здоров’я, і на втіху нам!

 

Марічка

Матусю мила, страв чимало –

Я вже 12 їх нарахувала.

 

Мама

Так, бо 12 місяців в році,

Й апостолів Ісусових

було також 12.

 

( входить дідусь з дідухом)

 

Дідусь

Кланяється вам хліб у хату,

Будьте здорові, в Божій благодаті.

Бажаю вам щасливих свят,-

Оці в радості відсвяткувати,

А через рік-

Ще кращих дочекатись.

 

Мама

Сідаймо до столу

З миром й молитвою,

Хай сяйво свічки

 срібною ниткою

нас поєднає

з усіма родинами,

що десь по світі є

й на Україні.

 

Сценарій свята «Учитель й учень»

 

 

Ведучий 1 :

Гостей зібралося багато

Усіх запрошуєм на свято.

Сьогодні всі – актори, й глядачі,

То ж посміємось від душі.

 

Ведучий 2 :

Усе життя ми вчитись маєм

То ж учнями себе всі називаєм.

Ведучий 1 :

Усе життя вчимо когось

То ж вчителі ми , так вже повелось.

 

Ведучий 2 :

Згадаєм жарти ми й курйози

Бо навчання – не лише серйозне.

 

 

Ведучий 1 :

То ж починаєм наші старти

Багато маєм пригадати.

 

Ведучий 2 :

Дзень – дзень – пролунав вже дзвінок,

Усі поспішаймо мерщій на урокУчень 1 :

Будем мову ми вивчати

Й шанувати будем,

Вірно коми розставляти,

Щоб не смішно людям.

Вчили правила старанно

Й винятки із правил,

Та диктант ми бездоганно

Так й не написали.

Каже батько : «Треба, сину,

Побільше читати,

Й за комп‘ютером , дитино,

Менше «зависати» !

В мові безліч таємниць,

Пізнаємо кожну,

Як за справу ми взялись, -

Будем переможцями !

Кома – немов пір‘їна,

Та в реченні незамінна :

Сварити не можна, хвалити !

 

Учень 2 :

Німецька – це просто,

Було б тільки хисту :

«дас ветер» - погода, а «рот» - це червоний,

Та жарти – відкинь

І будь поміркований :

Бо м‘яко “sculler”- це учень,

Якщо скажеш твердо – то це уже злодій.

Вчимось шпрехати старанно

Й шрайбати уміло,

Та як з німцями зустрілись –

Так й не зрозуміли.

Певно, вони нашу мову

Так і не довчили, -

Повернулися додому

Щодуху й щосили !

 

Учень 3 :

На батьківські класні збори

Зайшов вчитель наш історик

« В ваших дітей я спитав :

Карфаген хто узяв ?»

Та мовчать всі вперто, хором,

Хоч питаю без докору»

Батько каже : «Ось в чім суть :

Ці взяли – не віддадуть!»

 

Учень 4 :

Сім разів наш семикласник

Починав роботу,

Всупереч старанням власним

До сьомого поту.

Що б , здавалося такого ?

Слід портрет прибити :

«Пушкіна , чи пак , Толстого ,

… Чи варто повчити ?...

Та лиш двері закриває

В роздумах непевних –

Портрет в землю ударяє-

Старання даремні .

Бо якщо портрет Толстого

У руках тримаєш,

Чом імення ти чужого

Для нього шукаєш ?

 

 

Учень 5 :

Географію охоче

Учіть , любі діти,

В мандри вас колись покличе

Життя усім світом.

От тоді треба згадати

 моря і країни,

Щоб гордо могли сказати :

«Ми із України!»

Вчіть столиці і кордони –

Колись все придасться,

Не впадуть із вас корони,

Розуму придасться.

Не шукайте моря в горах

Й степу в океані –

Бо лиш праця і повтори –

Друзі бездоганні.

 

Учень 6 :

З математикою , друзі ,

Подружитись треба –

Буде вам вона в прислузі

У кожній потребі.

Треба всім запам‘ятати

Формули і теореми,

Ще й уміть застосувати

У житті своєму.

Щоб уміли ви добути

І корінь квадратний :

За правилом а не в садку

Слід його шукати.

Не плутайте чому рівна

Сума катетів квадратних,

Теорему Піфагора

Як своє ім‘я слід знати !

 

Учень 7:

Фізика в пригоді стане

Кожному й усім :

Всім пояснить бездоганно

Звідки блискавка і грім.

Із законами Ньютона

Треба подружитись,

Й добре знать закони Ома,

Щоб не помилитись.

 

 

Учень 8.

Хімія усіх навчить

Дослідів цікавих,

Її треба полюбити,

Щиро , нелукаво.

На атоми розкладе

Все знайоме й звичне

Повітря , сіль і питну соду,

І навіть звичайнісінькую воду.

Пам‘ятайте ж їх властивості

І не «нахімічте» !

 

Учень 9 :

Нам фізичне виховання

Сил додасть з самого рання

Як здавали нормативи –

Викладалися щосили.

У футбол охоче грали,

Часто голи забивали,

В естафетах і турнірах

Призові місця посіли.

 

 

Ведучий 2:

Шановні вчителі ! Зі святом !

Хай буде радості багато,

Здоров‘я вам, достатку, щастя,

Хай учнів в школі ще додасться.

Від учнів – щирої поваги,

Щоби до знань в них була спрага

Нових вам злетів і ідей,

Поваги й шани від людей.

 

 

Учні вручають вчителям дипломи і квіти :

•                    директору школи – «за всесторонню обізнаність в навчальній і господарській діяльності»
•                    вчителю рідної мови – «за досягнення в оволодінні грамотністю та культурою мовлення»
•                    вчителю літератури – «за зразкове керування кораблем «Художнє слово»»
•                    вчителю математики : за успішну координацію стосунків з царицею наук»
•                    вчителю фізичного виховання – «за пропагування життєвого девізу «В здоровому тіл здоровий дух»  та правила «Швидше , вище , дальше»
•                    вчителям хімії та фізики – за цікаве та пізнавальне проведення дослідів»
•                    вчителю історії – «за захоплюючі подорожі Машиною часу»
•                    вчителю біології – «за неповторні мандрівки країнами Фауни і Флори»
•                    вчителю іноземної мови – «за толерантне ставлення до акценту учнів»

Вертеп

Дійові особи:

 

1. Ангел

2. Пастушок 1

3. Пастушок 2

4. Цар 1

5. Цар 2

6. Цар 3

7. Ірод

8. Козак

9. Воїн

10. Герш

 

     Ангел

• Слава Богу, що на небесах

Нелегка дорога, й радість в очах

Бо звіщати маєм радісну новину:

В Вифлиємськім краї родилась дитина.

Бог і Цар Всесвіту́ народився нині!

Новину привітну звіщаєм в родинах.

Пастушок 1

• У ту ніч таємну, радісну й приємну

Ми спокійно спали й ні про що не знали.

 

Пастушок 2

• Аж тут серед ночі світло ясне в очі

усім засвітило і зі сну збудило.

 

Пастушок 1

• Ми враз поспішили за світлом щасливі

Й прийшли до яскині до Бога – Дитини.

 

Пастушок 2

• В стаєнці на сіні всміхалась Дитина,

Коліна схилили і в Бога просили.

 

Пастушок 1

• Просили для краю з висот благодаті,

Щоб звістку звіщати від хати й до хати.

 

Ангел

• Прислухайтесь – чую царі вже підходять,

Дорогу тяжкую котрий день проходять.

(Разом співають)

•                 Тріє Царі. Де ви йдете?

(Входять царі)

•                 Ми йдемо в Вифлеєм

Жалуємо спокоєм

І повернемося.

 

Цар 1

• Добрий вечір в вашій хаті

маємо вам розказати,

Ми про радісну новину,

 що родився Цар – Дитина.

 

Цар 2

• Народився цар на сіні

у Вифлиємскій яскині

В убогій стаєнці Свята Родина:

Йосиф, Марія й Ісус – Дитина.

 

Цар 3

• Ми поклонились Богу – Месії

Й дари принесли йому у надії:

Золото щире, ладан і миро

Зложили Йому ми в офіру.

 

Цар 1

• Золото склали Дитятку – Цареві

Неба й землі Вседержителю

Нашому Всевишньому Господеві

Нашому небесному Повелителю.

 

Цар 2

• Ладан принесли Всесильному Богу,

Що народився сьогодні від Діви.

Щоб побороти усяку тривогу,

Й всім дарувати велику надію.

 

Цар 3

• Миро ми склали Богу  – людині,

Що зволв взяти тліннеє тіло.

Й муки стерпіти й гріхи всіх людей,

Мав на хресті відкупити Він сміло.

(Входить Ірод)

• Народився новий цар, всього світу володар.

Я не можу це збагнути, ні, цього́ не може бути!

Я єдиний цар – володар й інший цар мені не вгодить!

Люблю владу я, багатство, гроші, славу, марнотратство!

Сперечатися хто буде?  Хай бояться влади всюди!

 (Входить Козак)

• Чому тебе боятися і від тебе ховатися?

хай говорить слово волі – ми боротися готові

проти зла, біди, неправди боротьбу свою провадим.

Ми незламні, духом сильні, хочем волі для країни,

Хочем вільно в світі жити, думати і говорити,

В своїй хаті бути паном, наше рішення незламне!

Проти зла станем горою, збережем свободу свою.

 

Ірод

• Така впертість і зухвальство?

 Захотіли мого царства?

Буду правити довіку, що ви зможете зробити?

Воїне! До мене йди! Не уникнуть всім біди!

(Входить Воїн)

• Царю, я перед тобою! Виконаю волю твою!
•  

Ірод

• Слухай, що тобі велю, волю виконай мою:

Всіх дітей ти до двох літ знищи враз

як квітки цвіт!

 

 

Воїн

• Зрозумів я твій наказ, його виконаю враз!
•  

(Виходять обидва. Входить Гершко )

 

Гершко

• Ой-вай, що за збори, що сієте непокору?

Гершко прийшов  вам у хату, хоче уже торгувати.

Маю кульчики, коралі і перстені – чи нездалі?

Маю дуже я хороші тут лаковані кальоші,

І штани вай маю, кльоші, дайте уже Гершку гроші!

 

Пастушок 1

• Іди геть нам, Гершку з хати, не будемо купувати –

Як ти можеш торгувати, як в людей велике свято?!

 

(Гершко виходить. Входять Царі )

 

• Іншим путем повернули, погану, бестидну

Безбожному Іроду не повідали!

 

Цар 1

• Ми не видали Месії, світу цілого надії,

Іншим шляхом ми пішли й до Ірода не зайшли.

 

 

Цар 2

• Об’явився ангел у дорозі

у великій радості й тривозі,

Пояснив про наміри злочинні

погубити Ісуса-Дитину,

Не зайшли до Ірода ворожого,

не видали Дитятка ми Божого.

 

Цар 3

• Божа родина втекла в Назарет,

щоби не втрапить до ворожих лабет,

щоб захистити невинну Дитину

сім’я переховуватись повинна.

 

Ангел

• В дорогу час нам вирушати,

щоб вістку нести від хати до хати.

 

Пастушок 1

• Маєм звіщати нову новину:

В яслах на сіні Божа Дитина

Благосовляє на добрі справи

Задля щасливої долі держави.

 

Пастушок 2

Будьмо єдиними в слові і ділі,

Щоб у добрі між собою ми жили,

Будьмо відважними й сильними,

Мужніми будьмо усі ми!

 

(Усі)

 

• «Слава Богу» заспіваймо

В честь Сину Божому

І панови нашому

Поклін віддаймо.