Сценарій Андріїївських вечорниць

Андріївські вечорниці 2022-2023

 ВСТУП 

Учень 1:

Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.

Учень 2:
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.

Учень 3

Так, зараз  складний воєнний період. Але, дякуючи нашим захисникам,які стоять на сторожі незалежності, ми можемо зібратись і провести це традиційне українське дійство.

(Дякуючи нашим Захисникам, хто мужньо протистоїть ворогу, завдяки яким ми можемо жити, працювати, навчатися, а також зібратися нашою ліцейною родиною, щоб провести  традиційне українське дійство.)

 

Господиня 1:             Україно! Чарівна моя ненько, найкращий куточку  землі, солов`їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, співучий, дзвінкоголосий, свободолюбивий, нескорений, міцний, як граніт,   

Господиня 2:             З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і  працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти  до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Господиня 3 Українські вечорниці  починаємо в цей час!
                Хай веселий сміх іскриться  в серці кожного із нас!

Господиня 1 Хай дзвінке вкраїнське слово  пружно рветься в небеса!
                Наша пісня пречудова   хай ніколи не згаса!

Господиня 2:Обійдіть весь світ безмежний,  і скажіть, в якій країні
                Так зберігся скарб пісенний,  як у рідній Україні!

 

 

Господиня 3:       Просим всіх на наше свято, 

                               Превелике, пребагате,                   

                               Від зірниці до зірниці            

                               Хай лунають вечорниці. 

 

Частина 1 Початок

Господиня 1.  От , здається вже й упоралися. А ні хлопців, ні дівчат не чути. Господи, господи! Як подумаєш, коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать. А тепер... От чекають, поки ніч настане.

Господиня 2.  Ваша правда. Що не кажіть, а світ змінився. От скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой-ой-ой, куди це все подівалось?

(заходить Господиня 3). 

Господиня 3.  Ой, кумонько, серденько, прийшла до вас позичити трохи льону чи конопель, бо у нас весь скінчився. Та бачу, вам не до мене. Піду.

Господиня 1: Та що ти, Одарко, проходь та посидь з нами трішечки.

Господиня 3:Та ні, свекруха  лаятися буде. А втім… нехай собі лається. Зостануся. (Сідає на лаву).

 

(заходить Господиня 4). 

Господиня 4: Добрий вечір вашій хаті! І я до вас на вечорниці!

Господиня 2.  : Наталко, а твій Савко тебе з дому не вижене? Як взнає, що ти по вечорницях ходиш?

Господиня 4:  Не вижене! Ой, сусідко, не дзижчіть, як та муха.

 

( Заходить  господиня 5 з дівчинкою )

 Господиня 5 Ой, нарешті упоралася. Дівчата побігли переодягатися. Казали, скоро прийдуть. Та й хлопці ось-ось прибудуть.

Дочка. Мамо, а ворожити ми будемо?

Господиня 5 Зась, мала! А не ранувато ще?

Дочка. Так я ж не заміж у вас прошуся, а тіль­ки долю дізнатися.

Господиня 5. Ой, моя ти донечко! Та чи тобі погано біля матері? Не спіши, ще встигнеш.

 

 ( жінки пліткують)

Господиня 3:А чи чули ви новину? Галю заміж хочуть віддати ..

Господині: За кого?

 Господиня 3:За Гриця.

 Господиня 2: За  оцього ледацюгу-лежибоку???? Ой, людоньки..бідна ж Галя буде…

Господиня 1:  Кажуть що, у Марфи Бондарівни сватання було…Чи може ви вже чули?

Господиня 5 : У Марфи Бондарівни? Ні, не чула! А чого ж - нехай іде заміж, хороша вона дівчина, і рушників багато навишивала.

Господиня 4:: А що за парубок її сватає?

Господиня 3: З  Михайлівки,  люди кажуть - роботящий і добрий, землі у нього багато, одинак у матері. То ж не буде погано Марфі у Михайлівці.

Господиня 1: Нехай Господь пошле їй щастя!

Господиня 2: Годі вам пліткувати, заспіваймо, молодість згадаємо!

(співають 1 куплет « В неділю ранесенько, цвіла рожа біленька»)

( Сидить на лаві Галя , вишиває та співає  сумну пісню Н-д: « Місяць на небі, зіроньки сяють» 1 куплет)

                                                                  Господиня 1:

А ти чого, люба, сумної заспівала? Всіх хлопців відженеш такою невеселою піснею від нашої хати.                                        Галя:

 Та так… І сама не знаю, чого мені сумно. До всіх хлопців мені байдуже. Тільки б один не обманув.

                                         Господиня2:

 Не сумуй, Галю. То просто вечір такий таємничий. Он як місяць ясно світить. Все буде гаразд.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина 2 Вихід дівчат

 

(Хтось починає стукати в двері. Чути сміх. Господиня схоплюється з місця, бере в руки хліб на рушнику, який лежав на столі.)

                                          Дівчина:

Добрий вечір, тітонько! А чи можна до вас на свято завітати?

Господиня 2:

-Та заходьте, дівчатонька! Я на вас давно уже чекаю.

Дівчина: Ой, тітонько,  як у вас затишно! Такі у вас гарні ткані рядна, ліжники, хідники!

Дівчина: У моєї бабусі теж такі є. Але ці набагацько кращі! Як усе до кольору! А наткання яке дивовижне! Отакого в нас немає. Треба було б перейняти.

( Показують тканини, примовляючи:

Дівчина: Яка тоненька, делікатна, м’якусінька- м’якусінька Так і хочеться до неї притулитися.(тулить до лиця)

Дівчина: А килим який! І чиї ж то золоті руки таке диво виткали?

Господиня: А погляньте-но, дівчатонька, які я скатертини і серветки надбала. Дівчина Ви справжня рукодільниця, тітонько! Ну просто диво!

Господиня: Ото ще маю намір собі намітку серпанкову виткати… Але то вже по святах буде, бо та робота надто клопітка і чимало терпіння вимагає.

Дівчина: А я б воліла виткати тоненьку серпанкову хустку, ото б була в ній файна. Вийшла б  навесні на гаївки як  Мавка Лісова.

Дівчина: То хлопці за тобою табуном би гонилися.

Господиня: А хто тобі виткав таку файну  спідничину? Дивись , не заляпайся як вареники будеш їсти.

Дівчина:  Не журись, не заляпаю.  Я сама ткала.

Дівчина: В нашому селі у кожній хаті ткацький верстат є. А що то за дівка, що ткати не вміє. Я вже повну скриню приданого собі виткала: і сорочки, і килими, і рушники . Ще й обрусок собі зладнаю. Ось , погляньте, які вони тут добротні та ладні., аж цвітуть. Що й собі хочеться.

Дівчина : А мене ткацтво заспокоює .  Ген кудись погані думки діваються.

Дівчина: А я маю до нього охоту змалку. Бо як не любиш ткати- не берися. Нічого путнього з того вийде!

Дівчина : Годі вже язика чесати. Чи допомогти вам, тітонько?                                                     

 Господиня 1:

- Ні, дякую, любі, я вже сама впораюсь.
Дівчата:

-Так ми гуртом! Швидше буде!

Господиня:
-Гаразд. Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.

Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких.
Дівчата:

-Запросимо до нас у гості

Парубків гарненьких,
Щоб вони разом із нами
Пісні українські співали.

А поки їх чекаємо,

Дружно самі заспіваємо

( співають пісню «Не пускає мене мати»)

Господиня 3 Та ну вас, дівчата, ще більше суму нагнали. А веселу пісню знаєте?

(Співають: «Кину кужіль на полицю»)

Дівчина: Ото  славна пісня, аж настрій покращився.

 

 

 

(сценка з дідом) (заходить дід)

Дівчата: О, дід Панас.

Дід: Добрий вечір , дівчата. (знімає шапку та кланяється) Добрий вечір, голубоньки. Пустіть на вечорниці.

Дівчина: Діду, так ви старі уже.

Дід: (недочуває) Га? (дівчата повторюють)Та хто таке сказав? Та брешуть.

Дівчина: Та подивіться на себе.

Дід: Га? (дівчата повторюють) А що не так? Та  в мене за молоду в кожному селі по дівці було.

Дівчина: Та то , діду, коли було. За царя Гороха? Ви, мабуть, в селі найстаріший?

Ді д: Га? Та ні. Найстрашніша моя баба.

Дівчина: Та не найстрашніший,а найстарший.

Ді д: Га?

Дівчина: Ну, добре, кого у вашому селі бояться?

Дід. (перепитує)  Га? Бояться? Бугая. Як задере хвіст, то старе й мале тікає.

А якось іду це я вранці по березі річки, а воно плиг у воду і попливло, і попливло.

Дівчина: Може то жаба?

Дід. Та ні, не баба. Баба здорова, а воно маленьке.

Дівчина: Може то окунь?

Дід. Ні, не боком. Сам бачив прямо пливло.

Дівчина: От бачите, діду, куди ж  вам на вечорниці. Недочуваєте,  борода  нечесана, висить як собачий хвіст, волосся нема.

 Дівчина: А танцювати вмієте?

Дід: Та ще як! (бере дівчину до танцю)

Дівчина: Ой, діду!А ось так вмієте?(можна придумати невеличку смішну сценку як дівчата вчать його танцювати. В нього не виходить)

Дід:  А, може краще ось так! (танцює рухи з укр. гопака)  

Дівчина: Наші хлопці, напевно, теж так вміють. Тільки щось їх довго не має.

Дід: Піду їх погукаю, може заблудили.

 

Частина 3 Ворожіння

Дівчина:  Пора вже й поворожити , дівчата,  поки хлопців немає!

Дівчина: Ай справді, давайте ворожити,  бо ось як стемніло. Скоро й парубки вже прийдуть!

(Виходить дівчина із дзеркалом)

Дівчина1

Ворожу одноосібно

на дзеркало срібне.

Скажи мені, Андрію,

Хто моїм судженим буде?

(підбігають дівчата, дивляться у дзеркало і дивуються)

Дівчина 1

Ой , дівчата, кого  я побачила!!!

Дівчата: Ну, хто там?

Дівчина : Чорнявий чи білявий?

Дівчина: Чи дід рудий?

Дівчина 1 Та ну на вас. (образливо)

Дівчина 2 : Дівчата, а давайте ще поворожимо на свічках. Одна свічка – це я, а друга-мій суджений. Мотре, допоможи мені! ( Мотря запалює свічку)

 

От зараз побачимо, чи нахиляться свічки одна до одної чи в різні сторони. Ото й будемо знати чи буду я цього року в парі чи ні.

 

Дівчина Мотре, Петро і тут від тебе тікає, бо боїться тебе!

(Всі сміються).

 

Дівчина 3

А я знаю гадання на чоботах. Але перед тим треба сказати такі слова:

Святий Андрію! На тебе маю надію.

Скажи мені, святий Андрію,

Звідки мені пару виглядати?

Тоді скидаємо чобота, кидаємо через голову. В яку сторону впаде, то звідти й судженого чекати. (кидає)

Дівчата:З Бугаївки!

Дівчина 4

А я кину аж під хмару!

Нехай знайде собі пару!

Дівчата; Ууу, в місті залишишся!

Дівчина 5

А я знаю ще одне гадання на чоботі. Робиш кроки від печі до порога. Якщо парна кількість кроків, то бути тобі в парі, а якщо ні, то будеш ще сама. Дівчата, допомагайте!

(дівчина 4 йде кроками, а дівчата рахують. Парна кількість виходить)

Дівчата: О, скоро заміж підеш!

Дівчина6:

А я , лягаючи спати, поставлю біля себе мисочку з водою. І покладу над нею соломинку. Хто пройде через місточок, то й буде моїм судженим.

Дівчина; Потім і нам розкажеш, хто він буде.

Дівчина5: Обов’язково!

 

Дівчина7:

А я піду людей спитаю.(підходить до чоловіка у залі) Пане, будьте добрий, а як мого судженого буде звати?( чоловік відповідає).

Дівчина8:

А я хочу поворожити на хустинки. Давайте сюди свої хустинки.(дівчата кидають їй в корзинку хустинки).

Трушу, трушу, на Андрія ворожу(2 рази)

( з корзинки випадають 2 хустинки. Дівчата радісно до них підбігають, вигукуючи : «Моя, моя»)

Господиня: Ну що, дівчата, поворожили? Нехай же Святий Андрій  буде до вас прихильним та пощле вам щасливу долю! А де ж ваші хлопці?

 

Дівчина: А й справді, де наші хлопці?Чи не перемело їм дороги? Чи собак сусідських злякалися?

Дівчина: А може хати нашої не можуть пізнати, бо ж світло горить тут, як у палаці!

Дівчина: А чи може їх дівчата з Крупця чи Михайлівки переманили?

 

Частина 4

Вихід хлопців

( за кулісами шум, стукіт та регіт)(Звучить здалеку 1 куплет «Ішов козак…»)

Дівчина 1:

Про вовка промовка,а він у хату. Це наші хлопці вже тут як тут!

( Дівчата йдуть дивитися, хто там стукає. Відчинивши двері, один хлопець вбігає в хату, дівчата тримають його з двох сторін ).

Дівчина 2:

- Ой, дівчатонька, та це ж Грицько  тут як тут уродився! ( Бере руки в боки). Признавайся, що ти хотів там зробити? (Бере в руки віника).

(хлопці поза межами хати сміються)

Гриць:

- Ну, двері підперти, щоб не відчинялися…

Дівчина3:

-А ще що ?

Гриць:

-Ще, ще! Ну, віник до стріхи прив’язати…

Дівчина4:

-Он як! Ти хотів нам шкоди наробити? Покараємо тебе! Дівчата, викупаймо його у воді! До криниці його!    ( Ведуть Гриця до криниці умовно)

Гриць: Дівчата, відпустіть мене! Відпустіть, я більше не буду!

(Виривається, поправляє одяг і співає):

 Чи я, тату, не доріс?

Чи я , тату, переріс?

Чи не рублена хата,

Що не люблять дівчата?

Гриць: Ой, відпустіть мене! Що хочете зроблю!
Дівчина: Яку ж йому кару дати?

Дівчина: Оженить його з Мотрею, то буде знати!

Дівчина5: Ану відгадай  загадку: Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться?
Гриць: Коза!

Дівчина6: Добре, а така: стоїть півень над водою з червоною бородою?
Гриць: Калина!

Дівчина7: А ще таку : біле, як сорочка, пухнасте, як квочка?
Гриць (чухає потилицю): не знаю.
 Дівчата: Ех ти, та це ж сніг!

     Гриць:

-Дівчата, дівчатонька! Та відпустіть мене вже, а я вам гарних хлопців приведу.

Дівчина8: Справді приведеш?

Гриць:-Їй-Богу, приведу!

Дівчата:  Так веди швидше!

( Гриць іде до дверей)

Гриць:  Хлопці, а ну всі сюди!  

(  заходять хлопці , співаючи « Ішов козак потайком»)

Дівчина: Та ви подивіться, тут всі радивилівські красені зібралися. Навіть Іван прийшов.

Іван :Дівчата, повірте, не один радивилівський пес не хотів до вас іти на вечорниці. То я чим, гірше пса?

Дівчина: Цур, тобі, Іване, мій пес в сто раз гарніший за тебе.

Іван: Та мій пес тебе не посватає, а я- хоч зараз.

Дівчина: Тю на тебе, баламуте, язик як помело.

 

Хлопець: То вже пустите, нарешті до хати чи так і будете в порозі тримати?

Дівчина: Ні, не пустимо, бо ви нас нічим не задобрили.

Хлопець: Та як! Ми ж так гарно співали!

Дівчина: Обіцянка –цяцянка, а вам радість.  Накричали,  нагули тут як бики не напоєні! І це співом називається?

Хлопець: Ну, що , товариство, покажемо як ми вміємо співати? А ви, красунечки, підтримайте, якщо голос маєте!

Дівчина:Аякже! Підтримаємо, бо теж хочемо співати!

(пісня « По дорозі жук, жук»)

(Зразу після пісні)

Господиня: А ну, музико, заграй но ще раз, бо молодиці хочуть молодість згадати.(підтанцьовують приспів)

Хлопець: Дівчата, та пустіть вже нас до хати!

Дівчина: Пустимо. Тільки покажіть як ви вмієте жартувати.

 

Хлопець 1:

Ой дівчатка мої, сироїжечки

Посолив би я вас,

 нема діжечки

Дівчина:Е, жартівнику, вмієш гарно говорити. А чи вмієш загадки розгадувати?

Хлопці: Спробуємо!

Дівчина1:А що в світі найсильніше?

Хлопець 2: Та це ж наш Тимофій.(сміються)

Хлопець 3: Та ти що, який Тимофій?Це ж вода!

Дівчата (здивовано) Правильно!

Дівчина1: А що в світі найшвидше?

Хлопець 2: Теж мені загадка! Та це ж думка!

Дівчина1: Скільки в небі зірочок?

Хлопці: (задумуються) Ще порахувати треба.

Хлопець 3: Що там рахувати? В небі стільки зірочок, скільки в морі піску.

Дівчина1:Молодець! Може ти ще й скажеш, де найсмачніші вареники готують?

Хлопці:Та ж тут, у Радивилові.

Дівчина1;Ну, загадки ви відгадали, але довіри до вас немає.

Хлопець 3: Але й ви дівчата гонорові! Я прийшов з сусіднього села, думав, що поженихаюся, потім засватаю котру. А зараз засумнівався.

 Нащо мені женихатись,

нащо жінку брати.

Нині сіно не вродило

Нічим годувати!

Дівчина2: Бачу вдалий ти до жарту.

Хлопець 4: А то ні! От послухайте!

Питає дочка в матері: А чому мій Петро не вірить, що пекло існує?

А мати їй  відповідає: «Не журися, доню От одружиться з тобою, поживе пів року,то одразу повірить і в пекло, і в диявола.

Хлопець 4 То що, дівчата, пускаєте нас, а то підемо в іншу хату дівчат женихати.Скажи но, Петре!

Хлопець 4

Ой на Андрія, гадали дівки

Щоб не кидали їх парубки.

А ми підемо в сусіднє село

Щоб вам заздрісно було!

Хлопець 5

Йдем пошукаєм інших дівчат

Бо в цих із-за тину

лише носи стирчать.

(хлопці розвертаються йти, а дівчата їх гукають назад до хати)

Дівчина: Та вертайтеся, заходьте до хати, будемо далі жартувати.

Хлопець:

Галю, Галю чорнобрива

Чому в тебе брови криво?

Дівчина:

На козака задивилась

Та й брівонька ізкривилась.

 

Дівчина2: Ну жених, та й жених!

Але вже походка

Одна нога косолапа, а друга- коротка.

Хлопець;

 Ой кувала зозуленька та сіла на дубі

Були б ви дівки гарні

Якби мали зуби!

Дівчина:

Ой кувала зозуленька на краю Зарічне

У нас в усіх гарні зуби

І ще вам позичим!

 

 

Хлопець:

А у Срібне  густо хати, вітер не повіє,
Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.

Дівчина:

 Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,
сидить сова на воротях крутить головою.

 Дівчина:

 Він сердега, як побачив, та через городи,
 Заплутався в буряні та й наробив шкоди.

Хлопець:

Ой, якби козу я мав
Я би не журився, я би козу подоїв,
Молока напився.

Дівчина:

Ой музико, ой музико, він цибулю дуже їсть,
 Як по вулиці іде, то кричить: «Цибуля де?

Хлопець:

Христя-мистя

Вуха з листя,                                       

Ніс — цибулька,

Зверху гулька.

Дівчина:

А ти Гриць пихатий,

Соломою напхатий,                            

Гвіздочками прибитий,

Щоб не був сердитий.

 

Хлопець: Ну все, дівчата , годі жартувати. Давайте краще заспіваємо!

Дівчина: Не будемо співати! Покажіть, що ви ще вмієте!

( танець хлопців)

Дівчина:Ото й хлопці моторні ! Дівчата, давайте заспіваємо!

Дівчина: Цур, не разом. Ви себе показали. Але однаково ми видатніші за вас.

(переспівки дівчат)

 

 

 

 

 

 

 

 

( Дівчата співають по-одному)

Дівчина 1

Ой музики мої та заграйте мені

Нехай же я погуляю у своїй стороні.

Дівчина 2

Нехай же я погуляю

Як рибонька по дунаю

Як рибонька попід льодом

Я володар своїм родом

Дівчина 3

Грай, грай  іграчу

А я тобі заплачу

Рябу курку тобі дам

Щоб для мене добре грав

Дівчина 4

Що музиці дати

Що не вміє грати

Чи гороху миску

Чи собаку лису.

Дівчина 5

Ой гороху шкода

Собаку негоже

Музиченьки мої

Та й заграйте мені.

Нема в мене чоловіка

То позичте мені

Дівчина 6

Ти , музико, грай до ладу
А я в батька струни вкраду

Тобі дам

Щоб ти мені гарно грав

Дівчина 5

Ой , мамцю моя, любить мене Кузьма.

Як я з хати , він до хати

Щебетушко моя.

Дівчина 6

А щоб тебе щебетала,

Лихая година.

Через твої щебетання

Мене мати била.

Дівчина 7

Ви, музики, грайте

А ви люди чуйте

Старі, малі – по домах

Молоді- танцюйте!

(Танець з хустками під пісню « Перелаз»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З’ЯВЛЯЮТЬСЯ ДВІ КУМИ
 
1 КУМА: Доброго дня, сусідонько! Чи дуженькі? Чи здоровенькі?(ЦІЛУЮТЬСЯ)
2 КУМА: Ая, ая, доброго дня. Коли це він добрим буває? Оце вийшла по воду до криниці, і якби не ви ,кумасю, то не було б з ким поговорити, що розказати, додому понести, сусідам передати.

1 КУМА: А ви не скажете, кумцю. Що оце ваші кури у мене в городі роблять?
2 КУМА: А хто вам сказав, що то мої кури, вони що, позначені? А може то Ганині кури!
1 КУМА: Ганині не Ганині, а додому сьогодні не підуть, у мене залишаться.
2 КУМА: Як то залишаться? Вони ввечері нестися мають. Ви , мабуть, хочете мої яйця собі забрати, як ті яблука, що з моєї яблуні вам за тин впали?!
1 КУМА: Якщо вони на моїй межі лежали, то моїми стали!
2 КУМА: Отакої, то може, як мій Петро на вашу межу стане, то теж до вас піде?
1 КУМА: А чому ж не піде? Я куди ліпші від вас: не довголиця, не веснянкувата, не товста і не язиката. Отакої!!!
2 КУМА : Що? То це я товста? Це я веснянкувата? Та я  тобі покажу, яка я язиката !
 Бодай тебе лиха година побила, як ти мої яблука потрусила!
1 КУМА : Тьху на тебе і на твої кури, бодай вони нігде не неслися. Застала мене з тобою лиха година!

Господиня: (розбороняє)Та годі вам кумоньки сваритися. Най молодь веселиться!

( Пісня «Гандзя»)

 

Хлопець11:

А на наших вечорницях

Ми розкажем небилиці:

Про Микиту із села,

Про Степана із млина,

Про Наталку та Михайла

І рудого женихайла.

Хлопець 12:

-Ось вам небилиця: ростуть груші на вербиці!

Хлопець13:

То неправда!

Хлопець 14:

-А от і правда! Ростуть на вербі грушки! Так буває, що й корова літає!

Хлопець 16:

-Е, це що? Ось у Козині щось під греблею сидить і людей лякає! Кажуть, що у нього 3 руки, 3 ноги, 3 голови ще й голки по спині! Ото дива дивнії!

                                      

 Хлопець 17:

-Слухайте, дівчата! А я розкажу вам, що колись зі мною було, та тільки,цур, не перебивати і « брешеш» не казати! Було це ще тоді, коли мого батька на світі не було, а ми з дідом удвох на печі жили, на комині хліб сіяли, та було у нас 5 курок дійних, сім півнів  їздових. От раз дав мені дід здоровенний гріш та й каже:»Піди на ярмарок та купи там кобилу і сокиру!» Поїхав я на ярмарок, купив найбільшого оселедця та в’язку бубликів, поснідав гарненько, а далі купив кобилу і сокиру, запріг сокиру в тороки, та й поїхав собі додому. Моя кобилка  трюх-трюх, а моя сокира цок-цок, та й відрубала кобилі ногу. А я, бач, хлопець був не дурний, зліз з кобили, взяв сокиру,   зрубав найвищу вербу, та й причепив кобилі замість ноги, так і доїхали додому.

Дівчата: Брешеш!Брешеш!

Хлопець: Ой, таки збили мене з пантелику , дівчата. Поки ото говорив,  щось ноги заклякли. Хотілося б уже потанцювати та дівку якусь обійняти.

Хлопець: Музико, грай, бо ноги до танцю просяться.

( Поліська полька)

 

Господиня: Ох і завдали хлопці з дівчатами жару. Таки вміють дівчат обійняти…

Дівчина : А тепер, може, заспіваємо, хай ноги відпочинуть.

Пісня « Ой пряла б я куделицю…»

Дівчина1:

Христе, а ти чому така сумна, Маєш гарного парубка, скоро тебе засватає… Чого ти зажурилася?

Дівчина2: : Чого ж зажурилася, Бо свекрухи майбутньої боїться.

Пісня « Чому бджоли не йдуть в поле…»

Господиня: Гарно заспівали, ох і славні у нас хлопці та дівчата.

( вигуки хлопців про Калиту)

 

Частина 5 КАлита

 Хлопець : Тітонько, тітонько, щось так гарно пахне, певно, калита спеклася.Може, пора її скуштувати?

Господиня 3: Авжеж, дівчаточка, спеклася, та така рум’яна вийшла, пахуча. Готуйтесь та підвішуйте, щоб можна було кусати.

Дівчина : Дівчата, берімо стрічку та пов’яжімо коржа

Дівчина : Калита наша, підіймися

                   Та на нас подивися

                   Ми калиту чіпляємо, свою долю закликаємо.

 

Дівчина : Угору, калита, угору, А ти, сонечко, підіймися та на нас подивися.

 

Дівчина  : Калита, калита,  із чого ти вилита?

Дівчина : Ой, я сонцем зігріта, а із жита сповита,

                              Дощиком полита для білого світу.

 

Дівчина  : Калита наша, ось тобі каша

                   А нам дай краси і сили.

                   Щоб ми у злагоді щасливо жили.

 

Господиня: Занеси кашу на стовпець, задобри мороза і долю.

Хлопець : А я піду Мороза покличу: «Морозе, Морозе, іди до нас калиту куштувати».

 

РАЗОМ : Калита, калита, гарна та ясна, на весь світ прекрасна (тричі)

 

Хлопець : Калита дійсно гарна та ясна, але дуже вже хочеться її скуштувати.

Хлопець: А й дійсно. Хлопці, вибирайте вже Калитинського та будемо коржа смакувати.

Хлопець :Хто буде писарем Калитинським? Може ти, Петре?

Хлопець: Е ні. Я писати не вмію, бо погано до школи ходив. Та й який з мене сторож, коли я худий  і кволий, бо каші з салом не їм

Хлопець : Хай ось Степан буде. Гляньте, високий. З нього гарний писар буде, аж небо підпирає. Та й сторож неабиякий.

Хлопець : Добре, так тому і бути, якщо товариство довіряє. Але кому добре впишу, то хай не ображається . Допоможіть, дівчата одягнутися. А ще прошу  Олесю мені допомагати і бути пані Коржевською.

Дівчина  : А чому б і ні? Біля такого гарного хлопця постояти. Ось причепурюся лишень.

Калитинський : Ну, хто буде першим Коцюбинським? Прошу до мене калити кусати.

Коржевська: А я буду стерегти і по писку писати.

Хлопець :Я підскочу, бо калити хочу (під’їжджає до калити)

Добрий вечір. Я залізні зуби маю і калиту кусаю.

Коржевська : Еге, кусай, бо як укусиш, то будеш пан, а ні – то свинопас (пробує вкусити, клацає зубами, Коржевська маже його квачем, проганяє)

  Хлопець :    Ееей, не доріс ти ще до калити, треба каші більше їсти. Дай –но я випробую свою удачу, може мені поталанить. (забирає у попереднього хлопця коцюбу, робить коло по світлиці)

Іго-го!!! Добрий вечір, пане Калитинський!

Калитинський : Здоров будь, пане Коцюбинський. Чого приїхав?

Хлопець. Хочу калити кусати.

Калитинський : Спробуй.

Коржевська : А я буду по писку писати.

(хлопець пробує вкусити, але не вдається)

Коржевська: Гляньте, дівчата, відкрив Влад рота , а він у нього, як панські ворота.

(хлопець їде назад до гурту ображений, погрожує Коржевській коцюбою)

Хлопець .  Дивись , яке мале та миршаве, а коржа добре стереже.

Калитинський: А ще наїзники будуть?

 Хлопець.     Пане Калитинський, ще ось мій вороний очима мече, копитами грає, бо його хазяїн калити бажає.

Калитинський : Що ж, хай іде, коли бажає. Але моя пані рече, що добре коржа стереже.

Хлопець.  Стережіться, бо я вкушу.

Пробує вкусити. Дівчата не дають вкусити.

Дівчина: Та глянь, твій кінь уже підкови погубив!

(Сміється. Коржевська маже маже його квачем. Він ще пробує вкусити, але не вдається)

Хлопці : Ееее, хлопці, коли Тарас не вкусив, то, як кажуть, не тратьте, куме, сили

(хлопці стурбовані, чухають потилиці)

Коржевська : То що, козаки, хто ще наважиться пізнати, яка я вдатна?!

Дівчина: Іди до неї , кусай її та назад не вертайся

                              А як вдасться укусити – пари сподівайся.

Хлопець : Тітко, де моя біла кобила ? Десь тут у запічку стояла.

Госп2 : На, ось, тобі твою білогриву. Їдь, козаче. Хай усміхнеться тобі доля.

Дівчина : Ооо, хвалився кобилою, а вона в нього без хвоста!

Дівчина : А в реп’яхах яка! А яка тоща!

( Оглядається на кобилу, під’їжджає до калити, але сміється і не може вкуситиі каже до Коржевської)

Хлопець: Ну тебе, реготухо… хай інші щастя пробують.(їде до гурту)

Калитинський : То хто ще хоче калити скуштувати ?

Хлопець.    Ех, пан чи пропав. Спробую і я.

Калитинський  : Тпрру . Приїхали. Чого хочеш?

Хлопець.        Калиту кусати.

Кор. А я буду по писку писати.

Хлопець. А я вкушу.

Кор. А я впишу.

(пробує вкусити, заходить з іншого боку, дівчата тим часом гукають до нього)

Дівчина: А чому в тебе чоботи один лівий, другий правий?

Дівчина : Чому в тебе очі не людські?

(хлопець розгублено розглядає свої ноги, витріщує очі)

Хлопець: (відповідає) Бо вони мої, чого мають бути людські?

(тим часом Калитинський обмазує його квачем)

З іншого боку заїжджає хлопець на лопаті

Хлопець: Їду, їду на лопаті калиту кусати. Стій, коняче, твій хазяїн калити хоче.

Коржевська .: Хто калити хоче - хай той підскоче. А хто залізні зуби має, той хай кусає.

(пробує вкусити, не виходить, їде назад)

Напоготові стоять 3 хлопці «на конях», трусять головами, ніби триголовий змій.

Хлопець: І-го-го! Зійдіть з дороги, бо все зметемо на своїй путі.

Дівчина: Дивіться, люди добрі, на цю веремію! Чи це коні? Чи змій триголовий? Ой, треба уберегти святий хліб від невідомої сили.

(вибігають 2 дівчини, гукають)

Дівчина і Дівчина : Дівчата, треба їм допомогти!!! (махають на них хустинками)

Коржевська (здалеку) Згиньте, згиньте, не дамо вам калити кусати!

(«Трійка вороних» робить одне кол, сердито «бодають» головами)

Калитинський:  Ізийдіть з очей , розвійтеся! Я закликаю справжніх парубків до калити. А ви, хвостаті, летіть на інші села й хутори. Там свою силу потратьте.

(хвостаті відступають, опускають голови)

Дівчина : Бач, як хвости поопускали. Їдьте собі геть.

Коржевська : Видно, сьогодні наша калита буде не вкушена, нашим хлопцям треба молочну кашу їсти, а не калиту кусати.

Калитинський : Що немає справжніх наїзників ? То хто ще хоче калиту кусати?

Хлопець : ой, хлопці, певно я поїду. Спробую свого щастя. Побажайте мені удачі!

Хлопець: Викупи, викупи нас  від сорому. Доведи, що ти справжній козак. Не підведи.

Хлопець : Дайте – но мені мого коня, а не ваші кобили. Батько якраз нові підкови поставив.

(Тричі об’їжджає, домовляється про щось із Калитинським, залицяється до Коржевської; вони ловлять гав.Кусає калиту, усі тішаться, радіють)

Хлопець: Ото хлопець! Ото козак!

Коржев     Ой, людоньки, я не вгледіла калити!

Калитинський: То що, більше ніхто не хоче скуштувати? Боїтесь, що не дорівняєтесь до Тараса?

Дівчина: Діду, діду, ще я до тебе їду.

 Калитинс: Дивись не нароби стиду, дівчино.

Дівина : Здорові були, пане Калитинський.

К. : Будь здорова, дівчино. Звідки ти така взялася?

П: Я у полі була, льон сіяла, на хлопців ворожила.

К: і що ти там бачила?

П: А ти подивись о-он туди, на небо, на зорі….

К: Куди-куди?

П: До твоєї бороди (зриває бороду)

Хлопець: Оце вже , мабуть, і по калиті. Дівчата, Калитинського побрили, квача забрали.

 

 

 

 

.Кінець

Вгощання варениками:

Господиня:

Ну що ж, гості дорогі.
Настав час вже й вареничків поїсти!

Дівчина(або хлопець)

Вареники будем їсти.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

 

Вас чекають у макітрі

Вареники дуже ситні.

Білобокі, круглолиці,

З української пшениці.

 

Їжте, їжте, просим щиро

Вареники наші з сиром

Вареники непогані

Вареники у сметані.

 

Господиня:

А ну, дівчата,частуйте хлопців та всіх гостей нашого свята.

(Всіх присутніх частують варениками.)

1 хлопець: 

Дякуємо господині за теплу хату.

2 хлопець: 

А молодим дівчатам за стіл багатий!

3 хлопець:

Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато та звучить Різдвяна коляда!

(Колядка « А вчора з вечора»)