Сценарій "День української хустки"

Сценарій « Свято української хустки»

Добрий день, Вам, добрі люди.

Хай Вам щастя й доля буде.

Не на день і не на рік, а на довгий-довгий вік.

Звучить мелодія пісні Катерини Білокур  «Наша Україна».

   Говорять, що на природу рідного краю можна дивитися безконечно. Україна – золота і чарівна сторона. Край, у якому почалося наше щасливе життя. Тут жили наші батьки, діди і прадіди, тут корінь українського народу, який сягає у глибину століть. А знати свій народ – це знати мамину пісню, пам’ятати батьківську хату, знати бабусину скриню, з трепетом брати в руки речі, які є в ній, і берегти їх. Для кожної людини є найріднішим батьківський дім, і все те, що є в ньому, рідне і знайоме до болю.

  Раніше, у хатах займала почесне місце піч, яка була годувальницею, а ще скриня, яка виглядала дуже таємниче, бо там знаходиться найцінніший скарб родини.

    От і ми сьогодні поговоримо про одну цінну річ, яку дістанемо зі скрині. Це – хустка.

Наша хустина

Дівоча прикраса.

Із роду до роду,

Не втрачена часом.

Це краса людини

Це символ народу.

І хустка жіноча,

Не вийде із моди.

З чим можна зрівняти

Квітчасту хустину.

Хіба є щось краще її на заміну?

Хустка, як пісня

Легка і крилата.

Як мамина ласка,

І батьківська хата.

У нас є вишиванки

Хустина,калина.

Це все наша гордість,

Краса України.

Хустки українські,

Найкращі у світі.

То ж як же ми можем їх не любити?

Хтось носить хустину,

У буднях, хтось на свято.

Хтось скромну, просту,

А хтось і багату.

А які ж були хустини в давнину? Перші хустки були в Україні білі, як терен цвіту, згодом їх почали вишивати шовком, сріблом, золотом. Українська хустка, як справжній витвір мистецтва.

Вишивала мама хустку,

Сину молодому.

Щоб його охороняла,

Та вела додому.

Упродовж століть хустка була в Україні найдорожчим дарунком. Повертаючись далекою дорогою син віз матусі хустину на подарунок. А в часи козатчини був добрий звичай, дівчата дарували нареченим вишиту хустину, щоб їх оберігала в далекій дорозі. А що ж говорить наш український народ про хустку? Давайте послухаємо :

Хустка є наш оберіг,

Яка зігріє нас усіх.

Як голівонька в хустині,

Любо мамці і дитині.

Хустка гріє головоньку,

А мамине серце любу доньку.

На хустині цвіт калини,

Відведе лихо від дитини.

Мамина хустка серцю мила,

Бережи її дитино!

Способи зав’язування хустки є самонайрізноманітніши деякі з них наші дівчата вам продемонструють.

Сценка:

-         Чом заплакане личко в моєї сестрички?

-         Вона в ліс ходила, хустину загубила.

-         Хустиночка нова, а трава шовкова. Я її люблю, хустиночку їй куплю.

Пісня з інсценізацією  «Галя по садочку ходила».

За давніх часів орнамент на хустках був геометричний, а згодом навпаки для хусток так само як і для рушників, увійшов рослинний орнамент. Дуже рідко на українських хустках можна зустріти малюнки птахів. Візерунки, як і колись тепер зображують по чотирьох кутках . Доречі, чотири кутки на кінці хустки, це символи.

На ній гроно і пелюска,

І небо й райдуга на ній.

Мов берегиня вроди хустка,

З давен у нашій стороні.

То нареченим на щастя,

То на добро матерям.

Вічний дарунок хустина квітчаста,

Знана на наших стежках і вітрах.

І ті угли то бережки,

Які вверху такі й внизу.

І щастя й радість два ріжечки,

А два на смуток і сльозу.

Хусткою українки закривали волосся, але в них завжди було відкрите обличчя. І це свідчить про їхню волелюбність. У родині де підростала дівчина,скрині наповнювали хустинами. Її дбайливо оберігати, а дівчата й жінки в таких випадках казала :

-         Я не панна, я господиня,

У мене хусток повна скриня.

Хустка була головним убором жінки. Хустки використовували із лікувальною метою. Люди помітили, якщо намочити хустину у воді, яка настояна на теренових гілках, то можна зняти головний біль, такі хустки називають терновими.

Пісня + танець «Мамина хустка».

Дівчата, подивіться, скільки на ярманці різного краму, аж очі розбігаються. Все таке гарне,яскраве. Ой, не знаю,не знаю, чи вистачить нам грошенят, щоб купити весь цей крам. Але нам потрібно купити хустки. Вже наближаються Різдвяні свята і ми підемо колядувати, щедрувати, тож потрібно придбати собі красиві хустки.

Підходьте, не минайте,

Хустки вибирайте!

Є тернові, є шовкові,

Є лляні і є пухові!

Кожній жінці до лиця,

Буде гарна хустка ця!

Біленька хустка, просто диво,

Як мені красиво?

Жовту хустку я куплю,

Дуже колір цей люблю.

Він неначе сонечко,

Світить у віконечко.

Зелена хустка наче гай,

Як весна маленька.

Кожній дівчині вона,

Буде до серденька.

Червона хустка, дуже гарна,

Це символ кохання, знаємо про це із давна.

Рожева хустка із квітками,

Подарую сестрі й мамі.

Напевно синя ця,

Мені буде до лиця.

А блакитна наче небо,

Для дарунка мені треба.

Одягнем , дівчатка, красиві хустини, які на яр марці купили. І підемо колядувати від хати до хати. Миру, щастя і добра усім людям бажати.

На цьому наше свято закінчується. І я думаю, що не мало почерпнули знань про українську хустку, про звичаї і традиції нашого народу, які будете передавати наступним поколінням.