Сценарій до Дня захисту тварин

Щаслива мисочка

Сценарій за мотивами оповідання Ельвіни Москалик

«Біла мисочка в блакитний горошок»

Дійові особи:

Люди:

1.                    Ведуча
2.                    Петрик
3.                    Марійка
4.                    Мама
5.                    Лідія Петрівна - господиня притулку
6.                    Хлопець у жовтому шарфі
7.                    Тато

Тварини:

1.                    Фоксі (собака)
2.                    Джулі (собака)
3.                    Джек ( старий пес)
4.                    Фелікс(кіт)

Ведуча: Добрий день, дорогі друзі!  Ми запросила вас у цей зал, щоб розповісти одну історію. Вам треба буде трішки напружити свою уяву, тому що головними героями нашої розповіді є не тільки люди, але й тварини.

Дія 1. 

Діти сидять і нудяться. Марійка заглядає в планшет.

Петрик: Марійка, дай мені планшет.

Марійка: Відстань!

Петрик: Я мамі  розкажу, що ти дві години сиділа в планшеті.

Марійка: (сердито) На! Ябіда-корябіда!

Петрик: І це я мамі розкажу!

Сидять мовчки деякий час.

Марійка: А ти пам’ятаєш, що мама мені обіцяла собаку подарувати на день народження?

Петрик: Не подарує…

Марійка: Чого це? В мене оцінки гарні! Обов’язково подарує!

Петрик : І не подарує, ось побачиш (дражнить сестру)

Зненацька виходить мама і чує їхню суперечку.

Мама: Петрусь! А ну не дражни сестру.

Марійка: Мамусю, а ти ж подаруєш мені собачку? Ти ж мені обіцяла!

Мама: Я тобі, звичайно, обіцяла, але мені здається, що ти ще не впораєшся. Собака - це дуже велика відповідальність. А ти за собою  не завжди речі прибираєш, та й поспати ти любиш, а собаку треба ранесенько виводити.

Петрусь: Я ж казав, що не подарує!

Марійка: ( ображено) Я так старалася гарно вчитися, щоб отримати собачку. В усіх моїх подружок  є тваринки. У Ані – величезний лабрадор,  в Даші тер’єрчик,  а в  Сніжани аж два мейн-куна!

Мама: Ну, давай ми тобі візьмемо кошеня?

Марійка: Але ж я так мріяла про собаку! Ти ж обіцяла!

Мама: Ось що! Ми зараз поїдемо в притулок, ви зможете подивитись на тварин,  допомогти з їхнім доглядом, а потім ми вирішимо, чи потрібна нам собака.

Дія 2

Ведуча: Поки наші герої доїжджають до притулку «Чотири лапи»,  ми маємо можливість туди потрапити миттєво.  Знайомтеся! ( Фоксі виходить) Це Фоксі. Вже другий місяць поспіль вона живе у притулку та мріє про власну домівку і люблячих господарів. Та поки їй не щастить. Чого вона тільки не робила: і слухняно сиділа, і лащилась, і виляла хвостиком зі всієї сили – нічого не допомагало. ( Фоксі намагається привернути увагу глядачів)

А це Джулі. Вона тут всього тиждень. (Виходить Джулі. Вона дуже манірна) А це старожил притулку Джек ( Джек виходить і потягається, чухає лапкою за вухом)

Джулі: Я тут не затримаюсь! Багато хто захоче мати таку красуню в себе вдома.

Джек: А чого ж ти сюди потрапила?

Джулі: Бо в моєї господині народилася дитина, а в мене ж шерсть! Ось, подивіться , який гарний ошийник господарка мені подарувала, вона просто обожнювала мене!

Виходить господиня притулку, роздає кожному мисочки з їжею. Мисочку у горошок дає Джулі.

Джек після їжі засинає.

Фоксі: ( зітхає) Ось і настав новий день, а чарівна миска знову не у мене. Сьогодні, як тільки відкриють вольєр та випустять мене на прогулянку, спробую стрибнути на руки тому хлопцю з добрими очима в жовтому шарфі.

Він до мого вольєра аж двічі підходив, напевне, забере мене додому.  А якщо і цього разу мене не заберуть, то вже точно вся справа у чарівній мисочці.

Ведуча: Справа в тому, що Фоксі помітила, як вже двічі до нових домівок забрали хвостатих саме з тих вольєрів, де стояла особлива біла мисочка в блакитний горошок. Як тільки черговий песик їхав з притулку до нової домівки, його чарівну мисочку ставили іншому чотирилапому, але Фоксі поки що не щастило.

Виходить Фелікс

Фелікс: Яких тільки дурниць не придумують ці собаки! Вони просто нікому не потрібні!

Ведуча: Ой, зовсім забула, ще в нас, крім собак,  є  кіт Фелікс! Він також живе у притулку.

Фелікс: Прошу не плутати мене з собаками, я – господарський кіт! Лідія Петрівна мене нізащо нікому не віддасть.

Джек: Тому що ти нікому не потрібний!

Фелікс: Подивіться на це опудало! Ти старий невдаха! Як би не добре серце моєї господині, тебе  уже на світі не було.

Джек: Ось, я зараз з тебе зроблю опудало, базікало нещасне!

Фелікс тікає, Джек за ним

Ведуча: Ну, що тут поробиш!? Важко їм усвідомлювати, що залишилися непотрібними безхатьками. Фелікса підкинули до притулку ще маленьким кошеням, а Джека покинули господарі, що переїхали в інше місто. Джек намагався відшукати хазяйську машину, бігаючи по проїжджій частині вулиці. Потрапив під колеса, отримав переломи хребта. Якби не люблячі руки Лідії Петрівни, навряд чи б вижив.

Дія 3

Виходить хлопець у жовтому шарфі, помітив  Джулі і наблизився до неї. Фоксі намагається звернути увагу на себе, але хлопець узяв за поводок Джулі.

Ведуча: Ось і зараз, як не стрибала Фоксі на хлопця у жовтому шарфі, як не тягнула його пограти, той обрав не її, а маленьку кудлату Джулі, якій останній дісталась щаслива мисочка. Після прогулянки Фоксі повернулась до свого вольєра та з нетерпінням чекала, коли ж будуть обирати нового господаря білої мисочки в блакитний горошок. Більш за все наша героїня сподівалась, що цього разу пощастить саме їй.

Фоксі сумно лежить на лавці, заходять Петрик, Марійка і мама.

Петрик : Яка сумна собачка! (Звертає увагу на Фоксі) А ми принесли тобі м’ячика. Лови!

Фоксі почала гратися з Петриком і Марійкою  і розвеселилася

Мама: Гратися – це добре! Але за тваринами треба поприбирати, помити їхні мисочки. Йдіть допоможіть Лідії Петрівні. ( Фоксі залишається сама)

Дія 4

Ведуча: І ось настала ця відповідальна мить, господарка притулку зайшла до вольєра, де ще зранку сиділа  кудлата Джулі, взяла чарівну мисочку і попрямувала прямісінько до Фоксі. Не можна передати словами, як раділа в ту хвилину Фоксі, як вона ставала на задні лапки та виляла хвостиком, і не могла стримати швидкий стукіт свого серця.

Лідія Петрівна  несподівано оступилась, похитнулась та випустила мисочку з рук. Мисочка дзвінко та шумно впала і розкололась на дві частини.

Лідія Петрівна:   Ой,  як шкода, така була гарна мисочка в блакитний горошок

Фоксі: Ні! Тільки не ця мисочка! ЇЇ треба обов’язково склеїти!

Господарка  підняла шматочки мисочки та викинула їх у смітник.

Ведуча: Того дня разом з чарівною мисочкою в блакитний горошок розбились всі сподівання Фоксі дочекатись свого нового господаря.

Сміючись заходять Петрик та Марійка

 Фоксі взяла м’ячик та побігла до малечі. Діти  розпочали веселу гру.

Мама: Діти! Нам час вертатися додому!

Марійка: Фоксі! Ти така мила! Ми обов’язково ще прийдемо до тебе.

Діти, погладивши Фоксі та кинувши їй останній раз м’ячик, побігли до мами.

Ведуча: У цей момент Фоксі згадала про розбиту мисочку, опустила голову та хвостик, повернулась до свого вольєра і лягла на підлогу.

Фоксі: Якби в мене була чарівна мисочка… (відвертається до стіни)

Дія 5 

Фоксі лежить з заплющеними очима. Заходять Фелікс і Джек.

Фелікс: Фоксі, не сумуй! Наша господиня придбала три нових  мисочки! Я особисто вибирав.

Джек: Ну, і чого ти не вибрав у горошок?

Фелікс: Ми, коти, більше любимо смужечки! Ось подивись на мій чудовий хвіст!

Джек: Фоксі, там здається вчорашні діти приїхали.

Заходять Петрик і Марійка з батьками та господиня притулку

Петрик і Марійка: Ось, ось вона.  Це вона, давайте заберемо її, будь ласка. Вона найкраща!

Ведуча: Фоксі не могла повірити своїм вухам, невже діти говорять про неї. Їй було лячно відкрити очі та побачити, що сім’я стоїть біля сусіднього вольєра.

Лідія Петрівна: Її звуть Фоксі, вона потрапила до нас три місяці тому

Фоксі розплющує очі і дивиться на людей.

Марійка: Вона прокинулась, можна ми заберемо її додому вже зараз? Будь ласочка…

Петрик: Ну, таточку!

Ведуча: Того ж дня Фоксі поїхала до свого нового дому з її люблячою родиною.

Дія 6 

Ведуча: Та найбільший сюрприз чекав на Фоксі вдома. На кухонній підлозі вона побачила приготовану для неї білу мисочку у блакитний горошок.

Фоксі з дітьми заходять у квартиру.

Фоксі: Моя Чарівна мисочка! Все-таки вона мені допомогла! Я така щаслива!

Ведуча: Напевно, Фоксі б дуже здивувалась, якби дізналась, що насправді її нова мисочка мала зовсім не блакитний горошок, а фіолетовий. Але Фоксі, як і всі собаки, бачила його блакитним через особливості собачого зору.
Ось так пощастило нашій Фоксі. Але в притулку залишилося ще багато сумуючих тварин.

Фоксі: Так, так! Я попрошу своїх нових господарів, щоб вони передали чарівну мисочку для Джека, адже йому так хочеться додому!

Ведуча: ( звертаючись  до глядачів) А ви як думаєте, що потрібно для того, щоб не було у притулках та на вулицях самотніх тварин?