Сценарій до Дня Збройних сил України "Ті, хто став щитом"

Сценарій до Дня Збройних сил України

«Ті, хто став щитом»

(Під звуки тривожної мелодії на сцену виходять сім дівчат в українських костюмах. Одна з них тримає колючий терновий вінець)

Дівчина 1.

Невпинний час страждань, людського болю

Нам відраховував і днини, і години,

Вінець терновий, оповивши волю,

Лежав і на чолі, й на серці України.

Дівчина 2. (Бере вінець.)

Він коле серце, і стискає груди,

І голками впивається у тіло.

Чи не пора нам схаменуться, люди

Щоб мирне сонце вже усім світило?

Дівчина 3. (Бере вінець.)

Цей вінець, клятий, стільки зла накоїв,

Історію спотворив нанівець,

Він нашу пам’ять у могилі затривожив,

Безславний пророкуючи кінець.

Дівчина 4. (Бере вінець.)

Культуру, прадідами пещену віками,

Ламав, калічив, кидав у багно,

Розчавлював колючими руками

Ту віру, що народжує добро.

Дівчина 5. (Бере вінець.)

Намірився й дух волі геть прибрати,

Страх сіяти і душу засмітить,

Хотів у нас Вкраїноньку забрати

І мову батьківську занапастить.

Дівчина 6. (Бере вінець.)

Він душі наші довго міг косити,

Принижувати і вбивать людину.

Ні, досить цей вінець носити,

Ти долі іншої достойна, Україно!

(Дівчина кидає терновий вінець, на сцену виходить Мати-Україна, шість дівчат передають одна одній український вінок й одягають  його на голову Матері-України.)

(Звучить фонограма пісні «Україна» (музика і слова Тараса Петриненка).

Мати-Україна.

Народ мій є, народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ –

Пощезнуть всі перевертні й приблуди

І орди завойовників – заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:

«Народ мій є. В його гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде».

Ведучий 1. Сьогодні ми зібрались у святковому залі, щоб привітати сильну половину людства – мужніх, сміливих, відважних захисників і захисниць зі святом Днем Збройних сил України.

Ведучий 2. Українські воїни – це солдати незалежної Української держави. Українські воїни – це і юнаки і юнки , які є в нашому залі, які в майбутньому стануть мужніми захисниками і захисницями України. Ми вітаємо вас!!

Ведучий1. Сьогодні солдати й офіцери Збройних сил України гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків. Не всі нині, на превеликий жаль, розуміють значення власної армії, призначення якої захищати суверенітет та незалежність держави від зазіхань зовнішніх агресорів.

Ведучий 2. Отже, сьогоднішнє свято ми розпочинаємо з вшанування пам'яті героїв, які віддали життя за нашу рідну землю.

Ведучий 1. Хвилина мовчання, хвилина мовчання,

Пекуча й терпка, як сльоза.

Хвилина мовчання. У ній наша любов і гроза,

Як подвиг полеглих,

Священна хвилина мовчання.

Ведучий 2. Вшануймо хвилиною мовчання пам'ять усіх, хто загинув, захищаючи свій народ, рідну Україну

(Хвилина мовчання)

Ведучий 1. Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що в буремні 90-ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. До недавна ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних із війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше обпалило полум’я військових дій.

Ведучий 2.

Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого не виникає сумнів, що ці герої – хлопці, дівчата, що зі зброєю в руках захищають українську землю, лікарі, які повертають поранених із того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія. Слова «Слава Україні!», - «Героям слава!» перестають бути просто вітанням. Це вже віддання шани найкращим, котрі, у найважливіший момент для нашої держави, не злякалися, а пожертвували собою заради Батьківщини, що є свідченням справжнього патріотизму.

Ведучий 1.

Сьогодні, у переддень  свята Збройних сил України, ми з особливою вдячністю згадуємо наших захисників, тих, хто колись сидів за цими ж партами, навчався в стінах нашої школи, а тепер мужньо боронить рідну землю.

Ведучий 2.

Вони — наші випускники, наші герої.

Кожен із них — приклад відваги, честі та справжнього патріотизму.

Ми пишаємось, що саме вони — частинка історії нашої школи.

(На екрані показати фото військових-випускників)

Ведучий 1.

Дехто з них уже повернувся зі служби, дехто й досі на передовій.

Ми щиро дякуємо кожному за мужність і віру в перемогу України.

Ведучий 2.

Серед наших ліцеїстів- випускників є ті, хто служив у Збройних силах України, хто пройшов військову службу, і загинув за  нашу Батьківщину на фронті. Ми вдячні їм за відданість, сміливість і любов до рідної землі.

Ведучий 1. Тут потрібна самодисципліна ..

Ведучий 2. Так писав Олександр Бусько, коли вступив до військового ліцею з посиленою фізичною підготовкою. Він старався бути найкращим у всьому: у навчанні, у спорті.

Ведучий 1. Середнього зросту, худорлявий хлопчина стає старшиною курсу й отримує звання віцестаршого сержанта, а головне – любов та повагу ліцеїстів.

Ведучий 2. Далі вступ й успішне навчання в Житомирському військовому інституті імені. С.П.Корольова.

Ведучий 1. Пішов на війну, став офіцером ЗСУ, провів успішну операцію, врятував багато життів.

Ведучий 2. А далі  встановлення прапора на острові Зміїний, допомога й вивезення поранених з Азовсталі. Це далеко не весь перелік військової звитяги підполковника.

Ведучий 1. Це була його операція, яку можна було проводити дистанційно, але ховатися за спинами хлопців – це не про нього. Від початку й до кінця  підполковник був пліч-о-пліч із рядовими бійцями.

Ведучий 2. Кадровий військовий підполковник Бусько Олександр Юрійович загинув біля міста Соледар Бахмутського району Донецької області. У День Державного Прапора, 23 серпня 2022 року, від кулі снайпера, йому було 33…

 

Ведучий 1. Але він живий, у рисах своєї донечки Злати, у памяті тих, хто його знав і з ким його звела життєва дорога, а ще…..

(На екрані відеозабігу в пам’ять про загиблого Героя, майстра спорту України з багатоборства Олександра Буська в м.Житомир.) https://youtu.be/FZHhw7AdsIg?si=Jbtj3R6X8gMktpsZ

Ведучий 2.

Сьогодні ми з гордістю згадуємо наших випускників, батьків і родичів, які служили в армії. Саме завдяки їм ми маємо можливість навчатися, жити й мріяти під мирним небом.

Пісня «Герої сини» ( Тетяни Шарган.)

(На екрані   алея  Слави  м. Камінь-Каширського   https://youtu.be/233r67h-gqg

                        Сценка.

Син.

Мамо….Ти знову  все перевіряєш? Я вже сто разів усе поклав.

Мама.

Знаю, синку. Але ти знаєш мам, ми можемо три рази  все зібрати, а потім ще раз перевірити.

Ось… склала тобі теплі шкарпетки. Ти завжди забуваєш про тепле.

Син.

Та не забуваю я. Просто думаю про інше…

Мама.

Про дорогу?

Син.

Про те, щоб ти не хвилювалася. Ти сильна, але я ж бачу тобі нелегко.

Мама.

Нелегко… бо ти —моя дитина,

Але я поважаю твій вибір.

Ти йдеш, тому що відчуваєш відповідальність.

Це мені  дає спокій.

Син.

Знаєш, мамо.. Ми вчора з хлопцями говорили. У кожного – своя історія. Хтось йде заради дітей, хтось – заради коханої, а я йду, бо хочу, щоб ти щоранку відчиняла вікно і знала, що вдома тихо й безпечно.

Мама.

Ой, синочку ..

Я завжди казала: у тебе добре серце,

І велика душа.

Син.

Ти мене так виховувала.

Ти навчила не боятися, коли треба бути сміливим,

І не мовчати, коли треба говорити правду.

Мама.

Я лише хотіла, щоб ти був Людиною… і ти є.

(Дістає хрестик із ланцюжком, одягає на шию, ніжно обіймає.)

Мама.

Ось твій оберіг.

Я давно берегла для тебе.

Хай буде з тобою поруч як маленький шматочок дому.

Мама.

І ще одне скажу:

Не соромся просити про допомогу,

Не бійся бути втомленим,

Бо інколи найсильніші теж потребують опори.

Син.

У мене є опора -  ти,

І знання, що ти чекаєш,

Це тримає найкраще.

(За вікном чути сигнал машини.)

Син.

Це, мабуть, за мною…

Мама.

Тоді йди, сину,

Із гідністю.

Повір, я кожного дня думками буду поруч із тобою.

А двері цього дому завжди відчинені для тебе.

Син.

Бережи себе, мамо.

Мама.

Тоді йди, сину,

Іди з гідністю.

Син.

Мамо…

Обіцяю:

Я повернусь.

І знай… це ти — моя сила.

І я з тобою.

Мама.

А ти — себе, синку.

(Перехрестила.)

І нехай Україна береже вас усіх.

(Виходять хлопці у військовій формі, до них виходить син, якого проводжала мати.)

- Не кажіть лише мамі, що тут по коліно води.

Не кажіть лише мамі, як холодно тут у окопі.

Ви скажіть їй лише — все нормально: здоровий-живий...

Український солдат наймужнішого війська в Європі...

 

- Не кажіть лише мамі, як часто я згадую дім,

Теплу рідну домівку і мамині яблучні штрудлі.

Ви скажіть лише те, що я ситий, я сплю і я їм...

А про решту — не треба, бо, справді, не спав я добу вже...

 

- Не кажіть лише мамі, що іноді просто боюсь,

Що навіки залишуся тут, у холоднім окопі.

Ви скажіть їй, що виживу.

 

Син. Просто скажіть, що молюсь...

Український солдат наймужнішого війська в Європі...

(Танець.)

(Пісня «Хто як не ти»  Христини Соловей.)

Виходить учениця.

Пам’ять. Вона нетлінна й вічна. Вона дивиться на нас і не дає померкнути жодній героїчній сторінці. Першими захисниками нашої рідної землі були козаки, які починаючи з ХVІ століття, захищали рідну землю від турецько-татарських загарбників. Наша нова армія була створена за кілька місяців прямо на полях боїв, причому це зробила не держава, а ми, звичайні українці-патріоти, які у складі добровольчих батальйонів пішли боронити й досі боронимо рідну землю від російського ворога.

(Входять козак і воїн.)

Воїн.

Ось ти який. Нарешті  я тебе побачив живого.                 

Козак.

А ти хто?

Воїн.

Я твій нащадок.

Козак.

Мій нащадок?

Воїн.

А що тут такого, ще з пелюшок мені говорили: «Ти козак, ти сильний, ти вільний, ти не такий як усі».

Козак.

Ну те, що ти не такий, як усі, я бачу. Але чому ти, мій нащадку, у такому дивному одязі?

Воїн.

Та не кричи ти, їсти я маю що, а це – військова  форма.

Козак.

То що з турками й досі воюєте?

Воїн.

Не з турками, а з москалями.

Козак.

З москалями? Та не може бути. Невже через стільки років нашу землю і далі рвуть на шматки, хочуть загарбати, панувати над нами, та ще й хто, хто? Сусіди-москалі (з іронією). А чи є кому захищати мою святу землю? Чи є в моїй країні справжні воїни-козаки? Чи не віддасте ви її ворогам?

Воїн.

Не хвилюйся. Є у нас і сила, і завзяття, і наснага до боротьби. Бо ж на нашій стороні правда. Тільки боягуз і лицемір буде тікати, коли на його землю нападуть вороги.

Козак.

Це правда.. Помираючи, думав про те, щоб більше ніхто не гинув, щоб більше не лилась кров на цій землі, винив у всьому турків, а тут Росія. Як так вийшло, от біда. Нелегка в тебе доля, моя земле.

Воїн.

Козаче, та ти не падай духом, із такими воїнами, яких має Україна, не завжди добре одягнених, не з найсучаснішою зброєю, можливо, і не завжди ситих, але вірних, незламних духом, сильних волею, із правдою і любов’ю в серці, ми переможемо, нехай і технічно в сто раз сильнішого ворога. Та й ніколи країна, на гербі якої курка, не переможе країну, на гербі якої виделка. Ось бачимо, попри все, ми ще й сміємось, отже, не здаємось.

Козак.

Дозволь, хоробрий воїне, тобі потиснути руку,  не віддавайте рідної землі, ні шматочка, ні клаптика на міліметр. Ця земля свята, вона нам дана Богом. Хлопці! Воїни! Бережіть її! А мені, брате, пора. Сподіваюся, зустрінемось не скоро.

Ведучий 1.

Український хлопче, майбутній солдате,

Очима історії ти поглянь назад,

Бо багато крові пролилося колись,

Щоб твої мрії сьогодні збулись.

Ведучий 2.

Щоб світило мирне сонце над землею,

Щоб Україна йшла у майбуття, -

Молоді українці долею своєю

На вівтар свободи поклали життя.

Ведучий 1.

Не схилили голови, серця не скорили,

У ярмі чужому не схотіли жити,

Гордість українців у світі не згубили,

Вірити навчились і Бога любити.

Ведучий 2.

Будь же гідний, хлопче, пам’яті такої,

Знай, що Батьківщину треба захищати.

І в час небезпеки, як хоробрий воїн

Відгукнись, як кличе Україна-мати!

(Пісня «Побратим» Олексія Крука  співають хлопці.  https://youtu.be/5AFVDLkt1vE?si=Ocut2C1pPxtVLy6  

Ведучий 1.

І буде мир, і буде спокій

У кожнім домі і родині.

Лунатиме хвала в небеса високі:

Навіки мир і слава Україні!

Учень 1.

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Ми цвіт землі, ми нація нескорених героїв,

У серці мрію носимо палку –

Обійми наші, щоб знищили всю зброю!

Учень 2.

 Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Ми за своє стоятимемо до останку,

Щоб землю вберегти свою,

Зійшло щоб сонце переможне на світанку!

Учень 3. 

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

За нас героїв тисячі життя поклали,

Щоб не гасили синьо-жовту ми зорю,

Щоб ми минуле славне пам’ятали!

Учень 4.

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Ми їх на відстані міць відчуваєм,

Там чийсь дідусь, брат чи татусь,

Усіх із Перемогою вдома чекаєм!

Учень 5.

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

У лагідних – сестриці чи матусі,

Що бережуть мій сон, школу мою,

Повернуться, до них я пригорнуся…

Учень 6.

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Від них залежить – бути Україні чи не бути,

Скажіть щодня їм: «Я тебе люблю…»,

Щоб вашу ласку і любов могли відчути…

Учень 7.

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Наше дитинство бережуть герої

І нашу землю – вічну і святу,

Що народила нас з тобою…

Учень 8.

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Наше завдання – їм допомагати,

Навчатися, мати в житті мету,

А головне – їх поважати й шанувати!

Учень 9.

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Бо ми нащадки славного козацтва,

Ми вільні люди, землю маємо свою

Й не віддамо її ніколи і нізащо!

Учень 10.

Ми всі в обіймах Бога й ЗСУ,

Нам до свободи – праведна дорога,

Я – патріот! Я у майбутнє понесу

 

Святі три слова: Україна, Мир і Перемога!  (Разом.)

 Разом.  Слава Збройним силам України!

 

 (Пісня Володимира Войцеховського «За Україну».)