Сценарій до свята Дня Незалежності України

 

 

 

 

 

 

Сценарій свята «День Незалежності України»

Задорожної Тетяни Олександрівни

вчителя української мови та літератури

Красногорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №4

Мар’їнської районної ради Донецької області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Красногорівка 2020

День Незалежності України

Мета: розповісти учням про історію  походження та святкування Дня Незалежності України, формувати  громадянське самоусвідомлення, виховувати почуття патріотизму та національної гідності до своєї держави й поваги до співвітчизників, які відстоювали незалежність України, прищеплювати любов та пошану до рідного краю, почуття гордості за свою країну.

Обладнання: мелодія (www.mp3cut.ru ), пісня «Моя рідна мова»  (слова Г. Химочки,    муз. Н. Гіль ), вишиті рушники, карта України, державна символіка України, портрети Василя Стуса, Тараса Шевченка, Василя Симоненка.

1-й учень   (на фоні мелодії)

                    Є в Європі країна -

                    Це  моя Україна.

                    Тут родючії землі

                    І квітучі сади.

2-й учень  Тут змагається   воля,

                   Не цурається доля

                   Тих, хто гідність шанує

                   Та  свій край береже.

3-й учень  Адже ми, волелюбні,

                   благородні, шляхетні,

                   І  любов’ю сповнені

                   До своєї землі.

4-й учень  Україна – мати, люба моя, рідна.

                   Ти  добра й любові, безумовно, гідна.

                   Ти найкраща у світі,

                    Рідна та свята, бо одна-єдина.

                    В мене ти, одна.

 

5-й учень   Україна – це моя країна,

                     Я не хочу іншої землі.

                    Україна – це моя єдина

                     Матінка у рідній стороні.

Ведуча: Сьогоднішнє свято урочисте та зворушливе, бо воно присвячене Дню Незалежності України, до якого довго й наполегливо рухався народ. Не одне покоління наших волелюбних пращурів мріяло про цю подію.  І ось цей момент настав. День Незалежності України – державне свято, яке має свою історію.

1-ша сторінка історії: Вперше свято Дня незалежності України український народ відзначав 16 липня 1990 року. Верховна рада УРСР прийняла постанову « Про День проголошення незалежності України». В ньому говорилося, що враховуючи волю українського народу і його споконвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну значимість  прийняття декларації про державний суверенітет України, 16 липня 1990 року Верховна рада Української Соціалістичної Республіки ухвалює: вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України та щорічно відзначати його як державне всенародне свято України.

2-га сторінка історії: Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна рада УРСР прийняли постанову про проголошення незалежності України, яке вступило в силу зразу ж після прийняття, а також був проведений Акт проголошення незалежності України,  котрий 1 грудня 1991 року підтвердив народ на всеукраїнському референдумі, виникла необхідність змінити дату святкування Дня незалежності України.

3-тя сторінка історії: Згідно подіям, які відбувалися раніше, 20 лютого 1992 року Верховна рада України прийняла постанову « Про День незалежності України», в якій ухвалила вважати  день 24 серпня Днем незалежності України й щорічно відзначати його як державне всенародне свято України.

Ведучий: Таким чином, нарешті, споконвічна мрія збулася й Україна розпочала свою нову сторінку історії. Україна…Тихі і водночас бурхливі ріки, як і сам народ. Ясне і безхмарне небо. Безмежні золотаві ниви, нескінченно широкі степи… Найп’янкіше світанкове повітря, найщедріша земля, найщиріші люди… Все це - наша країна! Усе це - наша пишнота! Подивіться навколо: ми ж найбагатші у світі! Проте знаходяться злі сили, які протистоять добру. Так було і з Україною.

        Ведуча: Наш великий Кобзар писав: «Мій краю прекрасний,     розкішний, багатий! Хто тебе не мучив?» Та відповідь і досі можуть дати не всі. Оспіваний в піснях, прославлений духом волі, рідний край досить довго страждав від надмірних амбіцій, ненаситних потреб, жорстокої несправедливості, втраченої самостійності. Список того, чого був позбавлений український народ, можна продовжити, але Батьківщина відважних запорозьких козаків, мільйонів звичайних працьовитих українців залишалася і залишається безмежно прекрасною, відчайдушною, волелюбною.

6-й учень Я не знаю в яких краях,

                  Під якими ще небесами,

                  Золотяться ниви отак

                  І духмяніше пахнуть трави!

7-й учень Де найкращі степи полинні,

                  Де крутіші, ніж наші, кручі,

                   Де просторіша далеч долин,

                   І багатша земля родюча.

     Ведучий: Все починається з Вітчизни, з міста, з домівки, з родини, з тієї колискової, що співала мати. Це справедливо. Чому? Відповідь проста - наш народ має право на повноцінне існування, бо в нього є мова, а мова - це здобуток культури, духовної діяльності певного народу, а одночасно й здобуток культури всього людства, бо кожна мова доповнює іншу, а разом вони – витвір світового людського розуму. Мова і Батьківщина - слова-синоніми. Не буде мови – не буде й народу. Він зітреться, просто - напросто зникне, розвіється по світу, як попіл у згарищі. Народ, який століттями відстоював свою незалежність і право на існування, на жаль, повертається до цього питання знову і знову, але він не може втратити свою мову, не має на це право, не може зрадити своїм батькам і пращурам.

Пісня про мову

8-й учень     Мова українська.

                      Рідна ти моя.

                      Чиста та срібляста.

                      Ніжна, як дитя.

9-учень        Мова наша мила,

                      Добра,  незрадлива.

                      Ти бриниш як пісня,

                     Вічна та дзвінка.

Перегляд презентації « Мова України»

Ведуча: На жаль, історія української мови, як і української нації взагалі, надзвичайно трагічна, й разом з тим повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну волю до життя багатостраждальної української мови, яка, як той Фенікс, який весь  час відроджувався й відродився з попелу. І не треба приховувати й недобалакувати про згубну дію спочатку царської Росії, а пізніше Радянської влади й Радянського союзу, де пригнічувався національний дух народу, поступово нищився його менталітет, де не поважалися й вважалися неіснуючими духовні надбання народу, історичні цінності, тому пора вже зробити висновки й будувати справедливу, демократичну державу.

Ведучий: Наша історія рясніє частими діями руйнування й приниження української нації. Згадаймо Катерину ІІ, яка завершила процес винищування українства, розпочатий Петром І. Саме про них з невимовним душевним болем пише Т.Г. Шевченко в своїй поемі  «Сон» :

   Тепер же я знаю:

   Це той Перший, що розпинав

   Нашу Україну,

   А Вторая доконала

   Вдову сиротину!

А зараз ми зазирнемо в минуле й перенесемо його в сьогодення. А що б сказав славнозвісний поет України Тарас Шевченко, а поряд з ним і непоборимий борець за свободу Василь Стус або Василь Симоненко?

Екскурс в минуле:

Василь Стус: Довго й наполегливо рубали наше коріння.  Нищення інтелектуальних сил, найкращого цвіту нації чималий час не припинялося. Дехто вже почав і думати, що цей процес безповоротній. Але ми відстояли своє право на повноцінне існування, ми довели, що ми народ «з великої літери» і зараз перед вами стоїть задача: зробити нашу Батьківщину найкращою у світі!  Бо не можна боронити українцям любити рідну Вітчизну, як не можна заборонити сонцю світити, а квіткам цвісти. І щоб зберегти все, і довести, що ви істинні українці, що гідні найкращого, то для цього потрібно по-справжньому любити рідну країну, охороняти її, своєю вірною працею примножувати багатства, щоденно дбати про неї. Адже держава в нас єдина і неповторна, волелюбна і красива, могуча і одвічна.

      Тарас Шевченко: Так любіть же рідний край по-справжньому й пам’ятайте, що кожен з вас, хто б він не був, саме зараз, несе особисту відповідальність за майбутнє нашої Батьківщини. Робіть так, щоб наша Материзна рухалася вперед, Будуйте її, а не ламайте! Пам’ятайте, що ви творите історію і чините так, щоб вам не було соромно перед нащадками, тому що Україна – це ваша країна!   

 Василь Симоненко: Історія нашої України терниста й непроста. Волелюбна країна й досі змагається за своє місце під сонцем. Не дають їй спокою заздрісні й ненаситні люди. Дехто хоче нав’язати нам ту політику держави, яку їм потрібно. Але український народ, пам’ятаючи й вшановуючи свій історичний шлях, прямує вперед, споглядаючи на славних патріотів України.

Ведуча: Той, хто має почуття власної гідності, хто поважає себе й оточуючих людей, той, хто хоче жити краще,  розуміє, що все в наших руках, і  не можна бути байдужими, не можна спостерігати, кидати якісь репліки, а необхідно змагатися за майбутнє життя. Настали ті часи, коли ми повинні об’єднатися, а не розколотися, коли необхідно обрати собі шлях і йти вперед, будуючи цивілізовану, розвинену державу.

1-й учень     (на фоні музики)

                      Батьківщино, рідна мати,

                      Як тебе не шанувати?

                      Не любити рідні броди,

                      Степ, луки і тихі води?

2-й учень      Гей, а люди  в нас які!

                       Споконвіку трударі.

                       Про пашницю добре дбають

                       І гостинно пригощають.

3-й учень      Хай живе Україна,

                       Хай цвіте Україна,

                       І не буде в ній людям

                       Повік-віки біди.

4 –й учень     Щоб все сяяло й цвіло

                       Дарувало лиш добро.

                       І ніколи не марніло

                       А міцнішало й раділо.