Сценарій до свята весни.

Сценарій для екологічної бригади

 

Підготувала вчитель, керівник літстудії Козлова О. О.

 

 

 

       На прикрашену плакатами і декораціями                                                                          сцену виходить україночка у вишиванці, віночку і урочисто читає вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну.»

 

 

• Любіть Україну! Нехай ця любов

Пустими словами не стане!

Любить – берегти світлу казку дібров

З багатствами річки і ставу!

Любити – плекати свій сонячний дім

В красі, чистоті і надії,

Щоб сором не випік серденько мені:

• А що  ж я лишу поколінням?

Забруднені води, безплідні поля,

І світ лише в «Книзі червоній»?

Благає усіх наша рідна земля:

• Врятуйте красу неповторну!

 

( На сцену «влітає» білосніжний диво-птах Природа. Дівчина відступає здивовано.)

Україночка:

• Який прекрасний і казковий птах!

Яка пречиста, бездоганна врода!

Птах:

• Дитя, за тебе я й життя віддам,

Щоб ти було щасливим. Я – Природа!

Я – українська велич і краса.

В моєму храмі

               (розводить руками)

Затишно народу!

Екологічно чисті небеса

Блакитні наді мною ще від роду!

    ( на сцену виходять Гриб і Вода, обнявшись. Гриб сідає під «дубком»)

Гриб:

• Грибна пора. І дощ осінній

У шапку плачеться мою.

А я дивлюсь у небо синє.

Мені б тікать, а я стою.

Прообраз я гриба страшного,

Що виростає до небес.

Його створіння не від Бога,

А від лукавого чудес.

До нас потрапили ті стріли,

Прошили листя, мох. Траву.

Шапки моїх колег вціліли.

І я із шапкою живу…

Де грибники і де корзини,

Де сміх, тривога, перегук, -

Лиш соромливий кущ калини

Та голий дерев’яний сук…                                                                   2

Шапками нашими покрита

Давно отруєна земля,

І черв, як завжди ненаситний,

Грибам чомусь не дошкуля.

Грибні дощі – до них ми звикли.

Нам дивна тиша навкруги,

Бо не тривожать мотоцикли

Грибні ліси, поля, луги…

 

Вода:

• Я сполука з кисеню та водню.

Я спрагу вгамую завжди.

Напої пахучі та модні –

А всі ж на основі води.

Вода я, додичка, водиця,

Зволожений слід на землі.

Росою умиті обличчя

Та дощик по свіжій ріллі.

Я – купіль з любистка і м’яти

В теплі материнських долнь.

Для дива світів – немовляті –

Мій друг і противник – вогонь.

Гіркою сльозою планети

Я стала з недавніх часів.

Краплина роси для поета

Не живить натхненням рядків.

Далеко я лину сльозою,

Вмиваю обличчя землі.

Кислотним дощем, як марою,

Лякають дорослі й малі.

Сахається спраглий криниці,

Забулися рибні місця.

В ясній прохолодній водиці

Ніхто не вмиває лиця.

Ніхто у спітнілім бідоні

Не просить на стиглі жнива.

Я в атомнім чорнім полоні.

Вода я. але не жива!

             ( закриває обличчя руками, тікає зі сцени. Натомість вибігають бешкетники-відпочиваючі. Хтось збирає хмиз, хтось – квіти, рвуть траву, хтось готується до полювання на тварин. Птах - Природа мовчки на все це дивиться.)

1-й бешкетник:

- Краса! Отут ми відпочинем, клас!

        І річка чиста, наче щойно вмилась…

( розставляють наїдки, під гупаючи музику вигицують.)

2-й бешкетник:

- Квітки барвисті виросли для нас!

1-й:

- Багато! І в букет не помістились!

           ( жадібно рвуть квіти, складають, наче у снопи)

3-ій бешкетник:

- Застрелим зайця на смачний шашлик!                                                            3

І куропатку – жирна і м’ясиста!

2-й:

- Яке багатство – й нічиє! Це шик!

Ой, а суниці рвуться із корінням!

4- ий:

- Нам вистачить! А завтра – трин-трава!

Бо ці багатства – невичерпні! Брате,

Лови і рви, виламуй і вбивай!

Нехай життя сьогодні стане святом1

 

           ( З Птахом-Природою коїться щось дивне – крила його опустилися, голова впала на груди. Україночка вхопилася за голову.)

Україночка:

• Що робите, несамовиті злюки?!

Ви люди, чи дикунські варварюки?

Оргія (1, 2, 3, 4 бешкетники) зневажливо:

• Убралась цяця в українські шати

Для показухи! А насправді ти –

Байдужа!

Щоб комусь забороняти,

Потрібно діять! Пафос цей відкинь!

            ( бешкетники ні на що не зважають: танцюють, розважаються, кидають у Птаха пляшки, бляшанки, папір, об’їдки. Одне крило Птаха відірвалось.)

1-ий:

- Ха! Подивіться! Що за каліч це?

                 ( Тикає пальцем у Птаха. Сміються. Хтось підбігає, хоче одягнути на Птаха для сміху віночок.)

2-й:

- Ану жвавіше! Глянь, який в віночку!

          ( Іншому щось не сподобалось. Зірвав віночок, стоптав.)

3-й:

- Це не вінок, а сплющене яйце!

Поміряй мій!

             ( намагається надіти інший вінок з барвистішими квітами, калиною. Радіє.)

Красунчик у віночку!

                ( У Птаха відпадає друге крило. 1. 2, 3, 4 кидаються за «зайцем», вполювали з улюлюканням, тягнуть його і лисичку, гримить переможний там-там.)

4-й:

- Гиги! Ха-ха! Стрибав же як! Мій пес

Вмить наздогнав. Та в тебе також здобич!              ( тягнуть за хвоста лисичку).

1-й:

- Дери з них шкіру! Бач – стрибали десь –

Тепер згодяться нам на хутро добре!

                  (Птах впав на коліна, голова низько схилилася. «Обдирають» тварин, перший підбігає до 2-го, бере у нього сокирку, «рубають»)

1-й:

- Давай сокирку! Рубони ось тут!

Як бризка кров!

2-й:

- Забризкуєш ромашки!

1-й:

- До бісу їх! Ще кращі наростуть!                                                                  4

3-й:

- Кістки не розкидай!

2-й:

- Та ціль в ту пташку!

             ( Кидають кістки у Птаха. Він падає, розпластавшись.)

1-й:

- Оце я вцілив!

3-й:

- Та тягніть мерщій! Ми клітку принесли для лисенятка!

               ( Птаха потягли у клітку, закрили.)

Для нього буде!

               ( прив’язують)

2-й:

- Міцно? Перевір!

               ( Птах ворушиться, щось шепоче. Бешкетники прислухаються.)

4-й:

- Диви, про совість божевільне нявка!

Птах-Природа надсили, але голосно, піднявши голову, говорить:

• Що робите? Ви варвари! Спиніть

Свою жорстокість! Завтра тут не буде

Ані квіток, ні трав, ані зайців!

Руйнуєте свій дім! Хіба ви люди?!

Вмираю я..!                                 ( плаче)

  ( хтось із бешкетників бризкає на нього водою з джерела, в яке злили кров тварин.)

Кров у воді! Біда!

Хто порятує?

               (Всі сміються.)

Всі:

• Пташка не літа!

( Раптом під урочисту музику вбігають Україночка, Ромашка, Повітря, Чиста вода, Шовк-трава.)

Всі:

• З «Червоної ми книги»! Небуття

Торкнулося! Але жива в нас пам’ять!

Чиста вода:

• Джерельною колись була і я!

Ромашка:

• Мене, духмяну, вітер пам’ятає…

Шовк-трава:

• Й мене він пестив. Вигравала я

Сріблясто-шовковито в ритмі вальсу.

Повітря:

• Та не було зараженим і я

Ні стронцієм, ні викидами газів!

Україночка:

• Не вберегли природу! Всюди бруд!

Річки, повітря й землі отруїли

Нітратами хімічними. Здуріли!

Ми ж божевільний натовп, а не люд!

         ( до бешкетників)

Хоч знаєте, кого ви ув’язнили?!

Ви вчинком цим його ( показує на Птаха)                                                     5

              й себе убили!

                         ( Україночка кидається разом з Повітрям, Шовк-травою, Ромашкою до бешкетників. Бійка. Ґвалт.)

Всі:

• Разом ми – віра, дія! Чистота

Розправить плечі! Хто на бій із нами?

Ромашка, Вода, Шовк-трава:

• І я!
• І я!
• Природо, розквітай!
• Ми приберем!
• Ми патрулі розставим!

Україночка:

• А чим платить? Є патріоти тут?

Всі:

• Нам, добровольцям, плата не потрібна.
• Винагорода за жертовний труд –

Квітуча і багата Україна!

            (Птах-Природа оживає. Україночка і всі герої природи танцюють.)

Птах-Природа:

• Якщо на варті совість і любов

До України і її природи,

То не зашкодить світові ніхто!

Бо разом нас ніколи не збороти!

           (Птах підіймає крила і «Ожмвають» сплюндровані рослини, зниклі види трав і квітів, і тварин (або картинки підіймають, або на ноутбуці)

Всі:

• Ура!
• Нехай авітує зелен-сад!
• Хай буде дім наш повним, наче чаша!
• Добро і світло, і порядність наша

Край вбережуть від усіляких зайд!

 

 

                 (Всі стають в коло. Підіймають Птаха-Природу, співають пісню ………..  

Або один хтось співає. Звучить вірш «Обережно – життя»)

 

   Робота вчителя Військової СЗОШ Козлової О. О.