Сценарій екологічного заходу "До чистих джерел"

 

 

 

 

 

 

 

 

(Сценарій екологічного заходу)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель: Природа – це життя. Вічне, таке прекрасне, таке цікаве й загадкове, що скільки б ми його не вивчали – таємниці завжди залишаються. І скільки б ми не милувалися його красою – воно завжди приноситиме радість. От тільки слід свято берегти це життя.

«За селом у нас криничка

Неглибока, невеличка

Клен шумить над нею листом

В ній вода холодна й чиста.

Йдуть із поля трудівниці,

Повертають до криниці.

Із відерцем ходить мати –

Чисту воду з неї брати.

Знають люди: як нап’єшся –

Наче сили наберешся.

І говорять: «То криниця,

У якій жива водиця».

Під музику з’являється Капітошка і виконує пісеньку з однойменного мультфільму.

Капітошка: Добрий день, друзі! А ви знаєте, хто я? (Капітошка). А хто такий Капітошка? (Краплинка води). Ви хочете зі мною погратися? (Так). Тоді я ховатимусь, а ви мене шукайте.

Капітошка:

Куди не помандруєш,                                            В краплиночці роси

Куди ти не підеш,                                                   Перлинкою лежу,

Мене кругом і всюди,                                            Легенькою краплинкою

Напевно, ти знайдеш.                                             В повітрі я лечу.

В криниці і в ставочку,                                           Шукайте мене, друзі,

В калюжі на лужку,                                                Де крапельки бринять

Коли сріблястим дощиком                                     І між собою весело

Із неба я іду,                                                             І дзвінко гомонять.

(Капітошка вибігає геть)

Велика хмара підвішена на мотузці до лампи.

Виходить хлопчик під парасолькою і звертається до глядачів.

Хлопчик: Як вам подобається ця погода? Набридли вже дощі, а в школі все вчать-вчать, не знають уже, чому і вчити. Теми чудернацькі вигадують. Ось сьогодні, наприклад, чи й не тема: «Вода». Теж мені дивина. Бачимо її кожного дня, що ж тут нового? Тільки час дарма гаємо.

(З’являється Краплинка)

Краплина: Який дивний хлопчик, і самовпевнений до того ж! Гей, хвалько!

Хлопчик: Хто це? (Роззирається на всі боки, натрапляє поглядом на Краплину, тре собі очі). Не може бути!

Краплина: Так, це я, звичайна крапля води. Наслухалася твоїх мудрих речей і не витримала – вирішила перевірити: може, ти й насправді знаєш про воду все.

Хлопчик: Навіть не сумнівайся!

Краплина: І що ж ти знаєш про воду?

Хлопчик: Я ж кажу – все. (Задумався). Ну, вода – це... вона... мокра. Та й про неї можна сказати! Вода – вона вода і є, просто вода.

Краплина: Так, дуже глибокі знання. Але я тобі доведу, що вода – це не так вже й просто. Світ звичайних речей приховує багато таємниць. Вода – одна з таких простих, усім доступних, але водночас цікавих і загадкових речовин. Для початку – відгадай-но мої загадки: 1. Біле, як сорочка. Пухнасте, як квочка, крил не має,  гарно літає. Що це за птиця, що сонця боїться? (Сніг); 2. В нас зимою білим цвітом сад зацвів, неначе літом (Іній); 3. Сильніша від сонця, слабша від вітру. Ніг не має, а йде. Очей не має, а плаче (Хмара); 4. Мене частенько просять, ждуть, а тільки покажусь – ховатися почнуть (Дощ); 5. З висоти великої зриваюсь, грізно я реву, а коли об камені розбиваюсь, піною стаю (Водоспад); 6. Без дощок і без топорців, через річку міст хтось звів. Міст цей – наче синє скло: слизько, міцно й весело (Лід); 7. Широтою широке, глибиною глибоке, день та ніч об берег б’ється та вода з нього не п’ється. Це тому, що не смачна, солона та гірка вона (Море); 8. Я живу під самим дахом, страшно глянути униз. А могла б я жити й вище, якби дахи там теж знайшлись (Бурулька); 9. Він без рук і без ніг, із землі пробиться зміг. Влітку, в спеку найпалкішу воду дасть найхолоднішу (Струмок); 10. Вранці срібнеє намисто вкрило всю траву і листя, а коли їх вдень шукали, намистинок не застали (Роса); 11. Відома звіку рідина, усяк її вживає. Буває хмаркою вона, пушинкою буває. Бува, як скло, крихка, тверда – звичайна, підкажіть…(Вода).

Хлопчик: Ну, відгадали загадки, а до чого тут вони?

Краплина: Ти, звичайно, здивуєшся, але всі ці загадки – про мене. Я можу виглядати дуже по-різному. Подивись на мої портрети. Незважаючи на відмінності, це все – я. Ось я – струмок, річки, озеро, океан, хмарка, іній, сніг,  і навіть айсберг.

Ведуча: Чи знаєте ви, що з давніх-давен українці шанобливо ставилися до річок, озер, криниць, джерел. Берегли і леліяли їх, бо добре знали, що води – то життя на землі. Та в щоденному ритмі нашого сьогодення ми по-іншому стали дивитися на світ. Усе брали від природи, «не чекаючи милостей», а з віддачею не поспішали. І ось настав час, коли природа вже не може віддавати, а благає: «Людино! Захисти, врятуй мене від самої себе!».

Ведуча: Велика і красива земля України – неозорі степи і широкополі лани Новопавлівки, вільні причорноморські простори і задумливі береги зачарованої Висуні. Але для кожної людини наймилішим куточком на землі є рідна батьківська хата, садок біля неї і криниця, стежка від якої веде нас до рідних вікон, до найтеплішого тепла. «Об’їздив світ, – каже один літній чоловік, стоячи біля своєї криниці, – а солодшої води від нашої не зустрічав». Його криницю викопав дід, вимостив стіни круглим камінням – вічна.

Учениця:

Я воду п’ю із того джерела,

В якім наснага трепетна й цілюща.

З кринички, що край нашого села

Живе з віків, мов пам'ять невмируща.

Учень:

За селом у нас криничка,

Неглибока, невеличка.

Клен шумить над нею листом,

В ній вода холодна,чиста.

Йдуть із поля трудівниці -

Завертають до криниці.

Із відерцем ходить мати

Чисту воду з неї брати.

Учень:

Знають люди : як нап'єшся,

Наче сили наберешся.

І говорять: то криниця,

У якій жива водиця.

Ведуча: Шукали люди здавна, яке слово може вмістити в собі глибини мудрості, добра, знань, і спинились на слові «криниця». Отак і чуємо: «Омиймо душі свої з криниць первородних і чистих, черпаймо з криниць народного розуму, невичерпна криниця слави нашої, криниця Слова, що єднає народ...».

Учениця: 3 давніх-давен люди бережно ставились до криниці, оспівували в піснях, складали легенди. ...Била з-під землі криниця. П’єш воду – не нап’єшся. Вмиє, було, дівчина в ній своє лице - красунею стане. Парубки пірнали – дна не досягали. Сили їм молодечої додавала чарівна криниця. Коли на землю нашу ступили завойовники, їм також закортіло напитися води зачерпнути – пішла криниця глибоко в землю, не дала сили ворогам лютим.

( звучить пісня «Копав. Копав криниченьку»)

Учениця: Тричі на день біля сільських криниць вирує життя. Парубки напувають худобу. Дівчата й молодиці носять воду, і разом з тим тут можна.

Ведуча: Біля криниці найчастіше садили калину. Це не випадково, адже корінь калини, як і виноградна лоза, пронесений чутливою рукою над землею, вклоняється глибинному джерелу. Чує калина воду через земні глибини, як голос життя, і горнеться до затаєного джерела. У народі кажуть: де калина, там і вода. Це допомагало козакам під час походів знаходити в полі воду.

Ведуча: У народі говорять: Хто п’є воду з доброї криниці, той добра людина. А маленьким дітям наказують: не кидай нічого в криницю, не плюй в неї – це гріх! Батьки кожного з дитинства навчали: замулити, забруднити джерело – то великий гріх, розчистити ж  – навпаки – благо і добро. Буває в дорозі мучить спрага, покидають сили. Аж ось біля дороги криниця. Підходить подорожній до криниці, нап'ється студеної іскристої води і помолиться Богу за того, хто її викопав.

Питання: Діти, а які прислів'я ви знаєте про воду?

1.  До доброї криниці стежка утоптана.

2.  З глибокої криниці холодна вода.

3.  Криниця – і та всихає.

4.  Не брудни криниці, бо схочеш водиці.

5.  Не плюй у криницю, бо з неї ще будеш пити водицю.

6.  Не знаємо ціни водиці, доки не висохла криниця.

7.  Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

Учень: Цікаві обряди, пов’язані з водою, відбувалися на свято Юрія (6 травня). У давні часи це було на честь Ярила – бога весняного сонця. Вважали, що Ярило відмикає ключами Землю, випускає тепло, благословляє врожай. А яку роль виконувала вода у великодніх обрядах?

Учениця: На Великдень у миску наливали воду і клали туди священні каштани, і всі по черзі вмивалися. Щоб бути красивими та здоровими.

Учениця: На другий день Великодня – обливаний понеділок. Усіх обливали водою для очищення: «А водиця у цей день має добру силу,радість та добро несе всім, кого полили».

Учениця: Цілющу та магічну сили води використовувалися і в родинних обрядах. Так, для весільного короваю брали «із семи криниць водицю», щоб життя молодих було щасливе. Обливали молодих водою, переливали дорогу перед ними – теж на щастя в подружньому житті.

Вчитель: Без води життя гине: в’яне квітка, страждає звір, змовкає пташка. Все живе на землі потребує води. Кожна її крапля є дорогоцінним даром природи. Вода напуває землю. А земля годує людину. Люди завжди розуміли значення води у своєму житті упродовж багатьох віків, оспівують її, як основу буття. «Вода. Ти не просто необхідна для життя, ти і є саме життя».

Вчитель: Діти, давайте пригадаємо яскраві характеристики якими наділяє народ у своїй творчості. Як зокрема говорять про якості води?

(Свіжа, чиста, мила, цілюща, солодка)

Вчитель: Наш мальовничий край знаходиться на крутому березі спокійної степової річки Висуні. Висунь потопає в заростях осоки та очерету. Такі місця подобаються водо плаваючим птахам і диким качкам, і навіть лелеки прилітають сюди порибалити. Зупиняються відпочити в річковій тиші лебеді. «Очистити джерело – очистити душу! – так кажуть в народі.

Вже стало доброю традицією в нашій школі ходити до джерел, що живлять річку Висунь. Цього навчального року до джерел вирушали тричі. Першого разу на розвідку, другий – чистили джерельця та здійснили подорож за руслом Висуні, а третій – був просто відпочинок.

І кожного разу нас супроводжував чудовий настрій, передчуття великих пригод, великий потяг пізнання. На своєму шляху помічали все: красу рідної природи, різноманітність весняних рослин. Велику кількість голосів птахів.

А ще особливо багатий наш край рідкісними ранньоквітучими рослинами. Деякі з них ми фотографували, виготовили Червону книгу, оформили творчий проект. Особливу увагу слід звернути на сон-траву, вона зустрічається дуже рідко, і щоб розширити її ареал, ми вирішили пересадити в інше місце. На скільки це нам вдалося. Буде видно в наступному році. Взагалі робота наша дуже різноманітна. За цей час ми вивчали різноманітність рослинного та тваринного походження, очищали джерела, що живлять річку Висунь. Кожного року з батьками та вчителями і навіть з директором школи Надворною Євдокією Михайлівною вирушаємо в подорож, щоб отримати задоволення від спілкування з природою, від щирого зближення з нею.

І робота знаходились кожному: хто працював біля джерел, хто пробував рибалити, хто збирав рослини для гербарію. Хто насолоджувався чистим духмяним повітрям. Були тут і несподівані зустрічі зі степовою гадюкою.

Із ранньої весни і до пізньої осені спостерігали як змінювали свої кольори різнотрав’я: то зацвіте червоний мак, то блакитний льон,то жовтіє пижмо звичайне, побіліє деревій, то горять безсмертники.

Майже все село раділо і спостерігало, як на нашій річці селились лебеді. Як прикрашали вони нашу річку. Але чиясь безжалісна рука вбила птахів-красенів і цим знищила красу степової річки.

Повирубували дерева, у воду й на береги почали викидати сміття.

Усе брали від природи «не чекаючи милостей», а з відчаю не поспішали. І ось настав час, коли природа вже не може віддавати, лише благає: «Людино! Захисти, врятуй мене від самої себе».

(Діти читають присягу)

1. Ми обіцяємо, що будемо економно використовувати воду.
2. Не засмічувати водні простори.
3. Обіцяємо вивозити сміття на сміттєсховище, бо забруднена вода не придатна для використання.
4. Зберігати рибні багатства від винищення.
5. Насаджувати водоохоронні ліси.

Вчитель: Святий обов’язок кожного з нас – вилікувати землю – повернути їй всі несплачені борги. А ще кажуть люди, скільки криниць на землі, стільки і зірок на небі. І якщо вам доводилося бачити, як падає небесниця – знайте: то десь замулилося джерело. Отже, щоб не згасли зірки, оберігайте живі батьківські криниці.

Нема чистішої і смачнішої води, ніж вода джерельна. Подивіться, як схиляються до джерела квіти і трави, кущі і дерева. Вони теж оберігають його від посухи, захищають від пилових бур. Не скаламутьте і ви джерела, і на згадку про зустріч з джерелом залиште йому в подарунок паперовий кораблик