Сценарій екологічного заходу "До чистих джерел" можна використоти під час виховних і заходів або під час проведення предметного "Екологічного тижня"
(Сценарій екологічного заходу)
Вчитель: Природа – це життя. Вічне, таке прекрасне, таке цікаве й загадкове, що скільки б ми його не вивчали – таємниці завжди залишаються. І скільки б ми не милувалися його красою – воно завжди приноситиме радість. От тільки слід свято берегти це життя.
«За селом у нас криничка
Неглибока, невеличка
Клен шумить над нею листом
В ній вода холодна й чиста.
Йдуть із поля трудівниці,
Повертають до криниці.
Із відерцем ходить мати –
Чисту воду з неї брати.
Знають люди: як нап’єшся –
Наче сили наберешся.
І говорять: «То криниця,
У якій жива водиця».
Під музику з’являється Капітошка і виконує пісеньку з однойменного мультфільму.
Капітошка: Добрий день, друзі! А ви знаєте, хто я? (Капітошка). А хто такий Капітошка? (Краплинка води). Ви хочете зі мною погратися? (Так). Тоді я ховатимусь, а ви мене шукайте.
Капітошка:
Куди не помандруєш, В краплиночці роси
Куди ти не підеш, Перлинкою лежу,
Мене кругом і всюди, Легенькою краплинкою
Напевно, ти знайдеш. В повітрі я лечу.
В криниці і в ставочку, Шукайте мене, друзі,
В калюжі на лужку, Де крапельки бринять
Коли сріблястим дощиком І між собою весело
Із неба я іду, І дзвінко гомонять.
(Капітошка вибігає геть)
Велика хмара підвішена на мотузці до лампи.
Виходить хлопчик під парасолькою і звертається до глядачів.
Хлопчик: Як вам подобається ця погода? Набридли вже дощі, а в школі все вчать-вчать, не знають уже, чому і вчити. Теми чудернацькі вигадують. Ось сьогодні, наприклад, чи й не тема: «Вода». Теж мені дивина. Бачимо її кожного дня, що ж тут нового? Тільки час дарма гаємо.
(З’являється Краплинка)
Краплина: Який дивний хлопчик, і самовпевнений до того ж! Гей, хвалько!
Хлопчик: Хто це? (Роззирається на всі боки, натрапляє поглядом на Краплину, тре собі очі). Не може бути!
Краплина: Так, це я, звичайна крапля води. Наслухалася твоїх мудрих речей і не витримала – вирішила перевірити: може, ти й насправді знаєш про воду все.
Хлопчик: Навіть не сумнівайся!
Краплина: І що ж ти знаєш про воду?
Хлопчик: Я ж кажу – все. (Задумався). Ну, вода – це... вона... мокра. Та й про неї можна сказати! Вода – вона вода і є, просто вода.
Краплина: Так, дуже глибокі знання. Але я тобі доведу, що вода – це не так вже й просто. Світ звичайних речей приховує багато таємниць. Вода – одна з таких простих, усім доступних, але водночас цікавих і загадкових речовин. Для початку – відгадай-но мої загадки: 1. Біле, як сорочка. Пухнасте, як квочка, крил не має, гарно літає. Що це за птиця, що сонця боїться? (Сніг); 2. В нас зимою білим цвітом сад зацвів, неначе літом (Іній); 3. Сильніша від сонця, слабша від вітру. Ніг не має, а йде. Очей не має, а плаче (Хмара); 4. Мене частенько просять, ждуть, а тільки покажусь – ховатися почнуть (Дощ); 5. З висоти великої зриваюсь, грізно я реву, а коли об камені розбиваюсь, піною стаю (Водоспад); 6. Без дощок і без топорців, через річку міст хтось звів. Міст цей – наче синє скло: слизько, міцно й весело (Лід); 7. Широтою широке, глибиною глибоке, день та ніч об берег б’ється та вода з нього не п’ється. Це тому, що не смачна, солона та гірка вона (Море); 8. Я живу під самим дахом, страшно глянути униз. А могла б я жити й вище, якби дахи там теж знайшлись (Бурулька); 9. Він без рук і без ніг, із землі пробиться зміг. Влітку, в спеку найпалкішу воду дасть найхолоднішу (Струмок); 10. Вранці срібнеє намисто вкрило всю траву і листя, а коли їх вдень шукали, намистинок не застали (Роса); 11. Відома звіку рідина, усяк її вживає. Буває хмаркою вона, пушинкою буває. Бува, як скло, крихка, тверда – звичайна, підкажіть…(Вода).
Хлопчик: Ну, відгадали загадки, а до чого тут вони?
Краплина: Ти, звичайно, здивуєшся, але всі ці загадки – про мене. Я можу виглядати дуже по-різному. Подивись на мої портрети. Незважаючи на відмінності, це все – я. Ось я – струмок, річки, озеро, океан, хмарка, іній, сніг, і навіть айсберг.
Ведуча: Чи знаєте ви, що з давніх-давен українці шанобливо ставилися до річок, озер, криниць, джерел. Берегли і леліяли їх, бо добре знали, що води – то життя на землі. Та в щоденному ритмі нашого сьогодення ми по-іншому стали дивитися на світ. Усе брали від природи, «не чекаючи милостей», а з віддачею не поспішали. І ось настав час, коли природа вже не може віддавати, а благає: «Людино! Захисти, врятуй мене від самої себе!».
Ведуча: Велика і красива земля України – неозорі степи і широкополі лани Новопавлівки, вільні причорноморські простори і задумливі береги зачарованої Висуні. Але для кожної людини наймилішим куточком на землі є рідна батьківська хата, садок біля неї і криниця, стежка від якої веде нас до рідних вікон, до найтеплішого тепла. «Об’їздив світ, – каже один літній чоловік, стоячи біля своєї криниці, – а солодшої води від нашої не зустрічав». Його криницю викопав дід, вимостив стіни круглим камінням – вічна.
Учениця:
Я воду п’ю із того джерела,
В якім наснага трепетна й цілюща.
З кринички, що край нашого села
Живе з віків, мов пам'ять невмируща.
Учень:
За селом у нас криничка,
Неглибока, невеличка.
Клен шумить над нею листом,
В ній вода холодна,чиста.
Йдуть із поля трудівниці -
Завертають до криниці.
Із відерцем ходить мати
Чисту воду з неї брати.
Учень:
Знають люди : як нап'єшся,
Наче сили наберешся.
І говорять: то криниця,
У якій жива водиця.
Ведуча: Шукали люди здавна, яке слово може вмістити в собі глибини мудрості, добра, знань, і спинились на слові «криниця». Отак і чуємо: «Омиймо душі свої з криниць первородних і чистих, черпаймо з криниць народного розуму, невичерпна криниця слави нашої, криниця Слова, що єднає народ...».
Учениця: 3 давніх-давен люди бережно ставились до криниці, оспівували в піснях, складали легенди. ...Била з-під землі криниця. П’єш воду – не нап’єшся. Вмиє, було, дівчина в ній своє лице - красунею стане. Парубки пірнали – дна не досягали. Сили їм молодечої додавала чарівна криниця. Коли на землю нашу ступили завойовники, їм також закортіло напитися води зачерпнути – пішла криниця глибоко в землю, не дала сили ворогам лютим.
( звучить пісня «Копав. Копав криниченьку»)
Учениця: Тричі на день біля сільських криниць вирує життя. Парубки напувають худобу. Дівчата й молодиці носять воду, і разом з тим тут можна.
Ведуча: Біля криниці найчастіше садили калину. Це не випадково, адже корінь калини, як і виноградна лоза, пронесений чутливою рукою над землею, вклоняється глибинному джерелу. Чує калина воду через земні глибини, як голос життя, і горнеться до затаєного джерела. У народі кажуть: де калина, там і вода. Це допомагало козакам під час походів знаходити в полі воду.
Ведуча: У народі говорять: Хто п’є воду з доброї криниці, той добра людина. А маленьким дітям наказують: не кидай нічого в криницю, не плюй в неї – це гріх! Батьки кожного з дитинства навчали: замулити, забруднити джерело – то великий гріх, розчистити ж – навпаки – благо і добро. Буває в дорозі мучить спрага, покидають сили. Аж ось біля дороги криниця. Підходить подорожній до криниці, нап'ється студеної іскристої води і помолиться Богу за того, хто її викопав.
Питання: Діти, а які прислів'я ви знаєте про воду?
1. До доброї криниці стежка утоптана.
2. З глибокої криниці холодна вода.
3. Криниця – і та всихає.
4. Не брудни криниці, бо схочеш водиці.
5. Не плюй у криницю, бо з неї ще будеш пити водицю.
6. Не знаємо ціни водиці, доки не висохла криниця.
7. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
Учень: Цікаві обряди, пов’язані з водою, відбувалися на свято Юрія (6 травня). У давні часи це було на честь Ярила – бога весняного сонця. Вважали, що Ярило відмикає ключами Землю, випускає тепло, благословляє врожай. А яку роль виконувала вода у великодніх обрядах?
Учениця: На Великдень у миску наливали воду і клали туди священні каштани, і всі по черзі вмивалися. Щоб бути красивими та здоровими.
Учениця: На другий день Великодня – обливаний понеділок. Усіх обливали водою для очищення: «А водиця у цей день має добру силу,радість та добро несе всім, кого полили».
Учениця: Цілющу та магічну сили води використовувалися і в родинних обрядах. Так, для весільного короваю брали «із семи криниць водицю», щоб життя молодих було щасливе. Обливали молодих водою, переливали дорогу перед ними – теж на щастя в подружньому житті.
Вчитель: Без води життя гине: в’яне квітка, страждає звір, змовкає пташка. Все живе на землі потребує води. Кожна її крапля є дорогоцінним даром природи. Вода напуває землю. А земля годує людину. Люди завжди розуміли значення води у своєму житті упродовж багатьох віків, оспівують її, як основу буття. «Вода. Ти не просто необхідна для життя, ти і є саме життя».
Вчитель: Діти, давайте пригадаємо яскраві характеристики якими наділяє народ у своїй творчості. Як зокрема говорять про якості води?
(Свіжа, чиста, мила, цілюща, солодка)
Вчитель: Наш мальовничий край знаходиться на крутому березі спокійної степової річки Висуні. Висунь потопає в заростях осоки та очерету. Такі місця подобаються водо плаваючим птахам і диким качкам, і навіть лелеки прилітають сюди порибалити. Зупиняються відпочити в річковій тиші лебеді. «Очистити джерело – очистити душу! – так кажуть в народі.
Вже стало доброю традицією в нашій школі ходити до джерел, що живлять річку Висунь. Цього навчального року до джерел вирушали тричі. Першого разу на розвідку, другий – чистили джерельця та здійснили подорож за руслом Висуні, а третій – був просто відпочинок.
І кожного разу нас супроводжував чудовий настрій, передчуття великих пригод, великий потяг пізнання. На своєму шляху помічали все: красу рідної природи, різноманітність весняних рослин. Велику кількість голосів птахів.
А ще особливо багатий наш край рідкісними ранньоквітучими рослинами. Деякі з них ми фотографували, виготовили Червону книгу, оформили творчий проект. Особливу увагу слід звернути на сон-траву, вона зустрічається дуже рідко, і щоб розширити її ареал, ми вирішили пересадити в інше місце. На скільки це нам вдалося. Буде видно в наступному році. Взагалі робота наша дуже різноманітна. За цей час ми вивчали різноманітність рослинного та тваринного походження, очищали джерела, що живлять річку Висунь. Кожного року з батьками та вчителями і навіть з директором школи Надворною Євдокією Михайлівною вирушаємо в подорож, щоб отримати задоволення від спілкування з природою, від щирого зближення з нею.
І робота знаходились кожному: хто працював біля джерел, хто пробував рибалити, хто збирав рослини для гербарію. Хто насолоджувався чистим духмяним повітрям. Були тут і несподівані зустрічі зі степовою гадюкою.
Із ранньої весни і до пізньої осені спостерігали як змінювали свої кольори різнотрав’я: то зацвіте червоний мак, то блакитний льон,то жовтіє пижмо звичайне, побіліє деревій, то горять безсмертники.
Майже все село раділо і спостерігало, як на нашій річці селились лебеді. Як прикрашали вони нашу річку. Але чиясь безжалісна рука вбила птахів-красенів і цим знищила красу степової річки.
Повирубували дерева, у воду й на береги почали викидати сміття.
Усе брали від природи «не чекаючи милостей», а з відчаю не поспішали. І ось настав час, коли природа вже не може віддавати, лише благає: «Людино! Захисти, врятуй мене від самої себе».
(Діти читають присягу)
Вчитель: Святий обов’язок кожного з нас – вилікувати землю – повернути їй всі несплачені борги. А ще кажуть люди, скільки криниць на землі, стільки і зірок на небі. І якщо вам доводилося бачити, як падає небесниця – знайте: то десь замулилося джерело. Отже, щоб не згасли зірки, оберігайте живі батьківські криниці.
Нема чистішої і смачнішої води, ніж вода джерельна. Подивіться, як схиляються до джерела квіти і трави, кущі і дерева. Вони теж оберігають його від посухи, захищають від пилових бур. Не скаламутьте і ви джерела, і на згадку про зустріч з джерелом залиште йому в подарунок паперовий кораблик