Сценарій етнографічного свята "Українські вечорниці"

Про матеріал
Сценарій етнографічного свята можна використати в роботі з учнями 5-9 класів для кращого засвоєння матеріалу факультативного курсу "Етногеографія" та для проведення позакласних виховних заходів з географії у 8-9 класах.
Перегляд файлу

УКРАЇНСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

(Етнографічне свято)

Кузьма – Спить жінка і не чує, що мужик її мандрує

  Спи, жінко, спи!

  Як у волю я нап’юся чорта й жінки не боюся

  Нехай вона спить.

Параска – А куди-то вже потяг, йолопе? Вернись, лишень, сюди.

Кузьма – От чортова доглядачка, таки вздріла. Чого там вертатись? Ніколи!

Параска – Вернись, бузовіре! Чи хоч, щоб за патли притягла? Зараз люди на вечорниці прийдуть, а ти вештатись. Вернись, бо!

Кузьма – Та вже й вернувсь. Задля святого вечора і то не можна з людьми посидіти, побалакати.

Параска – А ось і люди йдуть. Посидиш, побалакаєш цілий вечір.

Кузьма – Побалакаєш, коли в горлі пересохло.

  (Заходять Олексій і Ульяна)

Параска – Заходьте, заходьте, голуб’ята.

Ульяна і Олексій – Добрий вечір тітонько Парасю і дядечку Кузьма. Як ваше здоров’ячко?

Параска – Дякую вам, любі мої, і дякувати Богові всі живі-здорові.

Кузьма – Може, того, трішки хильнем, Олексію, оковитої.

Олексій – Та я не вживаю.

Параска – Чого ти, чорте старий, до парубка причепився. Іди вже  хоч худобу подивись та свиней погодуй, бо так верещать, що Хівря подумає, що кабанчика ріжемо і враз приплентається.

Кузьма – От і повеселився. От і відпочив. Ох – хо – хо, нема мені нещасному де дітися, де сивую голівоньку прихилити. Піти полежати, чи що?

Параска – Ти все ще тут?

  (Кузьма лягає на лаві)

Параска – Олексію, Ульяно, посидіть собі та побалакайте, а я піду та трішки причепурюся.

Олексій – Ульяно, голубонько, прихилися до мене.

Ульяна – Та що ти таке кажеш, Олексійчику, ще хтось побачить, що люди казатимуть.

Олексій – Та то дарма, що казатимуть, аби ми разом.

   (Заходить Стецько)

Стецько. Ого, варениками пахне! І немає нікого. А це хто?

  (Підходить до Ульяни і Олексія)

Ану відійди, волоцюго від моєї дівчини. Кому кажу відійди!

Олексій – А ти хто тут такий, що командуєш. І Ульяна не твоя дівчина.

Стецько – А от і моя. Батько казали, що моя.

Ульяна – Що?

Стецько – Що? Що? Батько казали, що ти за мене йдеш. А ще казали: «Не потурай їй, поженихайся та пісеньки заспівай, то вона і піде. (Співає)

На курочці пір’ячко рябоє;

Любімося, серденько, обоє.

                                                  Диб, диб на село,

Кив, морг на нього.

                                                  Я не дівка його,

                                                  Не піду я за нього.

                                         Ой полола дівчина пастернак.

Та сколола ніженьку на будяк.

Диб, диб на село…

                                       Не так болить ніженька з будяка,

Ой як болить серденько від дяка.

Диб, диб…

                                       Ой чия ти, дівчино, чия ти?

Чи ти вийдеш на вулицю гуляти?

Диб, диб   ...і т.д.

         А що? чи хороша моя пісня?

 

 Ульяна. Така точнісінька, як ти, що нічого і не второпаєш. Ось слухай, яку я тобі заспіваю.

                                              В мене думка не така,

Щоб пішла я за Стецька.

Стецько стидкий!

Стецько бридкий!

Цур тобі, не в’яжися!

                                                 Пек тобі, відчепися!

Божевільний!

                                              Не дурна я і не п’яна,

Щоб пішла я за Степена.

Стецько стидкий! т.д.

Лучче мені впасти мені з дубу,

                                         Чим йти заміж за Кандзюбу.

Стецько стидкий! т.д.

                                         Лучче мені з мосту в воду,

                                           Чим достатися уроду!

Стецько стидкий! т.д.

А що, Стецько, чи хороша моя пісенька?

Стецько. (довго дивиться на неї).Погана! Який тебе нечистий такої навчив? Як я її розслухав, так вона дуже погана! Зачим ти її співаєш? Га?

Ульяна. Та я тобі і співаю, і кажу, що не люблю тебе і не піду за тебе.

Стецько.Так себто батько збрехав? Ну, ну! Ось тільки скажи йому, що він бреше, то так по пиці ляпанця і дасть. (Сумно). Я вже пробував.

Ульяна. Так що ж? То батько твій, а то я тобі кажу, що не хочу.

Стецько.Не треба мені твого хотіння, підеш і без нього. Батько ще казав, щоб ти не бісилась.

Ульяна. А чого мені біситись. Я не скотина, нехай бог милує! А щоб я пішла за тебе,  то навряд. Я ж кажу, що наше сватання ще вилами писане.

Стецько. Ей!.. чи Прісько, чи Домахо, чи як тебе. Послухай та іди. Ось коли б ти вже була моя жінка та сказала б, що ти не хочеш за мене, так я б тобі пику побив, як мені батько часом б’є; а то ще тепер не можна. Батько казав, після весілля можна жінку бити скільки хоч, а тепер не можна. Дарма! Я і підожду. А поки ще ласкою просю: піди за мене!

Ульяна. (в бік). Що мені з дурнем товковати? Покинула б його, так мати лаятиме. Зостанусь та буду його піддурювати.

Стецько. Оце ж увечері і старостів пришлемо. Чи прислать?

Ульяна. Аякже! Присилай, присилай.(В бік) побачиш, якого облизня піймають.

Стецько. А піч колупатимеш?

Ульяна. Як-то вже не колупатиму? Отак  усю поковиряю.

Стецько. (Сміється). Бач, яка жартівлива! Але трохи баньок не виколупала. Зачим так робити?

Ульяна. Затим, що я тебе шаную (тихо),-  як ту собаку рудую!

Олексій. (в бік). От тобі і правда на світі! Послухаю, що далі буде.

Стецько. Ну! Кажи ж мені: як ми оженимось, то що будемо робити? Га? Кажи,кажи.

Ульяна. Ти знаєш, а я не знаю.

Стецько. (сміючись). Еге! Так я тобі усе розкажу: нігде правди діти. Мене батько навчив. Чи сказати? Напечемо коржів, зомнемо маку, та намішаємо з медом, та й посідаємо, та й їстимемо. І не мудро скажеш? (Побачив у неї хустку). А що то в тебе? Хустка? Чи не мені то?

Ульяна.Кому ж , як не тобі, мій вороне чорнесенький! (Тихо). Твоїй пиці вона і пристала.

Стецько. А дай сюди, я приміряю.

Ульяна. Та нехай же увечері, сама тобі почеплю (тихо), що і у двері не потовпишся.

Стецько. Що то, мабуть, гарно з хусткою? Чи знаєш що? Я ще зроду не женився. То-то, десь, гарно жонатому; що усі ж то, усі, куди оком закинеш, усі женяться. Будеш же мені головоньку мити і голубити?

Ульяна. Змию, змию (тихо), що тебе і чорт не пізна. Цур вже йому! Прожену його відсіля та втечу додому. (йому). А приголублю ось так: ось ходи сюди. (протягує до нього руки, а він, хоче підійти до неї. Дівчина б’є його кочергою).

Стецько (Побачив Олексія) – А ти чого ще тут, розбишако. Чого з моєю дівчиною стовбичиш. Не дивись на неї, а то по пиці дам.

Олексій – Послухай, Стецю, а ти любиш гарбузову кашу.

Стецько – Люблю. Я б за неї і душу віддави би.

Олексій – Ото добре. Давай мінятися – я тобі гарбуз, а ти мені Ульяну. Гаразд?

Стецько – А що батько скажуть. Та дарма. Я кашу люблю, а Ульяну терпіти не можу. Гаразд.

  (В хату заходять два кума)

1 кум – Куме, а чи туди ми втрапили?

2 кум – Та, здається, туди. І музики грають, і вареники пахнуть, а от горілки не видно.

1 кум – То, може, ми не туди втрапили.

2 кум – Ні, туди.І Олексій тут, і Ульяна, і Стецько пришелепкуватий з гарбузом сидить, а ондечки і Кузьма на лаві хропе.

1 кум – То, може, куме ми заспіваємо, то хазяї й нальють.

2 кум – Давай краще затанцюємо.

  (Танцюьть, сідають до столу)

1 кум – А я , пам’ятаю, одного разу був на вечорницях. Кабан – на пів стола, паляниці, як копиці, ковбаси, як саранчі, а що медовухи, то і не розказати.

2 кум – А от я був на вечорницях. Пригощались ми, пригощались. Прокидаюсь, а чомусь кума мене з печі стягує.

1 кум – А ось раз прийшов чогось до мене Степан з Хіврею в хату, а я вже на долівці примостився, та й кричать: «Вийди, п’янюго з нашої хати». А я на них макітрою, макогоном. Чого ж вони на господаря кричать. Десь аж під вечір я второпав, що ворота переплутав.

2 кум – Та бувало, бувало, куме.

  (Заходять в хату дівчата)

Дівчина -

Добрий вечір, люди добрі, друзі наші милі.

Від душі ми вас вітаєм і бажаєм нині.

Здобувати перемоги від нині до віку.

Щоб жилося усім мирно і миналось лихо.

Дівчина -

Ой весела вечорниця, хай вам родить і пшениця,

Кукурудза й буряки, і картопля й огірки.

Щоб у вас були з пшениці калачі і паляниці,

Пряники – медяники, вареники – сметанники,

І пухнасті пампушки, і полтавські галушки

  (Пісня «Навари, милая...»)

Дівчина -

Ой який хороший вечір, уставайте, дядьку, з печі!

Що там тітка наварила, що там тітка напекла?

Подавайте до стола!

Дівчина -

Може нічого давати, ви лежали в холодку

І нічого не надбали?

То за те, що заспівали, (як не шкода буде вам)

Хоч скажіть спасибі нам.

 (До хати заходять хлопці)

Хлопець – Вечір добрий, чесній компанії, а чи пустите нас до гурту?

Дівчина – Як і вас не було, то нам добре було.

Хлопець – А ось ми прийшли, торбу жартів принесли.

Дівчина – То проходьте та сідайте, жарти з торби висипайте.

Параска – Заходьте, хлопці, заходьте. А то у дівчат і пісні закінчилися, не вишивається і не в’яжеться.

  (Танець)

Любі гості, просим сісти, вареники просим їсти.

Вареники не погані, вареники у сметані.

Їжте на здоров’я.

Кузьма – Купаються у макітрі, вареники дуже ситні.

Пишнобокі, білолиці, із степківської пшениці.

Їжте, друзі, пригощайтесь, а за решту, вибачайте.

Дівчина – А де ж ваші жарти, хлопці, он як вареники за обидві щоки наминаєте, ніби за вами зграя вовків женеться.

 

Де та в світі правда була.

Де та в світі правда була,що курочка та бичка привела,

А бичок та наніс яєчок.

А безрукий ті яєчка забрав, голопузому за пазуху поклав.

А глухий все послухував, а сліпий все поглядував,

А німий «караул» закричав, а безногий в погоню погнав.

 

Ми з тобою йшли...

Ми з тобою йшли?

Йшли.

Кожуха знайшли?

Знайшли.

Я тобі кожух дав?

Дав.

Ти його взяв?

Взяв.

А де ж він?

Та що?

Та кожух!

Та який?

Ми з тобою йшли...

 

Дівка кросна ткала.

Дівка кросна ткала, заробила шматок сала.

Де ж те сало?

Мишка з’їла.

Де ж та мишка?

В нірку побігла.

Де та нірка?

Кури загребли.

Де ті кури?

В ліс повтікали.

Де той ліс?

Сокирка зрубала.

Де та сокирка?

В морі потала.

Де те море?

Квітками заросло.

Де ті квітки?

Дівчата порвали.

Де ті дівчата?

Заміж повтікали.

 

Хлопець – Дякуємо, господарі за вечорниці, за вареники. Щастя, вам, здоров’я.

 

Дівчина – Бажаємо дітонькам добре вчитись,

З похвалою школу закінчити.

Хлопець – Хай буде рік добрий, а пиріг довгий,

А хоч коротенький, та мачку повненький.

Без ручок, без ніжок, щоб не побіг у сніжок.

Дівчина – На щастя, на здоров’я, на довгий вік,

Щоб вам родило краще ніж торік.

Хлопець – Коноплі під стелю, а льон по коліна

Щоб вам, господарі, голова не боліла.

Дівчина – Щоб у вас в світлиці килимами слало,

А в печі на кухні сало шкварчало.

Разом – І в нас, і в вас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Пов’язані теми
Географія, Сценарії
Додано
6 квітня 2020
Переглядів
614
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку