Сценарій «Голодомор в Україні: говоримо сьогодні, пам'ятаємо завжди»

 

Історичний екскурс

«Голодомор в Україні: говоримо сьогодні,

пам'ятаємо завжди»

 

Мета виховного заходу:

• виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників, виховувати патріотів своєї держави;
• ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки;
• розвивати вміння аналізувати, виділяти головне, порівнювати, узагальнювати і систематизувати, формувати гнучкість, самостійність, критичність мислення.

Форма проведення: історичний екскурс з елементами бесіди, повідомлень, інсценізації, декламуванням віршів, флешмоб пам'яті

Місце проведення: актова зала

Міжпредметні зв`язки: історія, література, народознавство

Обладнання: комп’ютер, дошка, проектор або інтерактивна дошка, хлібина, свіжі квіти, свічки, яблука, колоски пшениці, дитячі поробки, «Реквієм» А. Моцарта (mp3), відеоролики, запис ритму метронома.

 

Звучить мелодія

 

Вчитель:

1922 рік - одна з найбільших трагедій XX ст.- З'явився СРСР  Через 10 років Сталін віддає наказ створити голод на території України , цільово вбиває  мільйони українців. Не один єдиний Сталін. А десятки тисяч творців Голодомору - росіян, які хотіли знищувати український народ.

2022 рік- одна з найбільших трагедій XXI ст. - росія , яка називає себе спадкоємницею СРСР починає широкомасштабну війну в Україні. Не один єдиний Путін , а сотні тисяч військових катують і вбивають тисячі українців.

Сьогодні рахунок вбитих українців не пішов на мільйони лише тому , що тепер ми достатньо сильний голос , щоб розказати правду усьому світові .

У 1930 роках , нажаль , так не було..

Але тепер світ побачив  справжнє обличчя рашизму.

Воно було таким завжди. Прийшов час визнати це усім світом.  Як і визнати факт геноциду українців під час Голодомору 1932- 1933 років

Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922, 1932-1933, 1947років. Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х роках, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства.

Ведуча : То був страшний навмисний злочин,

Такого ще земля не знала,

Закрили Україні очі

І душу міцно зав’язали.

Сліпу пустили старцювати…

Ведучий: Мало знайдеться не тільки в історії України, а й світу, таких жахливих трагедій, як голодомор 1932 - 33років.

Ведуча: Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих під більшовицькою владою.

Ведучий: Пам’ять про тих, хто не дожив,

Ведуча: Пам’ять про тих, хто недолюбив,

Ведучий: Пам’ять про живих і ненароджених.

Ведуча: Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони. Ми впевнені – Україна пам’ятає. То ж давайте разом звернемося до нашої історії і вийдемо після цього духовно чистішими, мудрішими.

Ведучий: Нехай у мільйонах маленьких вогників згорить страшний спадок голодомору.

Ведуча: Нехай у цьому полум’ї згинуть нещирі частинки душі кожного з нас. І буде шлях у майбутнє прямим і світлим.

Ведучий: Ми хочемо, щоб про це ніколи й ніхто не забував!

Ведуча: Ніхто не має права про це забути!

Ведучий: Схилімо голови в скорботі перед невинно убієнними.

Ведуча: Пом’янемо хвилиною мовчання великомучеників нашої історії.

Звучать скорботні дзвони, виключають світло, всі стоять із запаленими свічками

Ведучий: Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

Ведуча: Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії.

Ведучий: Людиноненависницький комуністичний режим вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити його будувати «комунізм» – квітуче життя для можновладців – на кістках мільйонів.

Ведуча: Законом від 7 серпня 1932року заборонялося збирати колоски на полі навіть перед їх заорюванням. За збирання колосків звинувачений «карається не нижче п’ятьох років ув’язнення в далеких таборах з конфіскацією майна, аж до найвищої міри покарання (розстрілу)». Це страшний закон «П'ять колосків».

Ведучий: З голоду пухли і вмирали діти, чоловіки й жінки працездатного віку, часто-густо вмирали цілими родинами. Малеча бродила і повзала у пошуках чогось їстівного. У людей розпухали обличчя, ноги, животи. Померлих, а часто ще й живих, звозили, скидали у ями і закопували.

Ведуча: Голод охопив усю Україну, та голодне лихоліття найбільше вразило дітей Третина всіх померлих від голоду – діти. Вони виявились найменш захищеними, не брали участь у колгоспному виробництві, а відтак, не отримували рятівних 100-300 г хліба на працюючого.

Ведучий: Прагнучи врятувати від голодної смерті хоча б дітей, батьки, спасаючи життя, залишали своїх дітей на вокзалах, лікарнях, у містах, надіючись, що діти попадуть в дитячий будинок чи лікарню і таким чином – виживуть.

Учень 1: В селі весна повзе на ліктях,

Повзе по мертвих і живих.

В долині сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає із стріх,

І п’ють опухлими вустами

Оту живицю молоду.

Їм жить і жить – та над полями

Знов ворон каркає біду.

Забрали тих, хто із комори

Пашню останню вимітав,

Хто ще активним був учора –

Сьогодні ворогом настав!

Учень 2: Голодний рік. Жорстокий світе,

Дай хоч надію для живих.

Весна. І сонце ловлять діти

Що дзвінко скапує із стріх.

Ведуча: Весна…А над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, між ними голова велика, похилена лицем до землі, а обличчя майже немає, самі зуби зверху.

Ведучий: Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад – вперед, скільки сидить – стільки гойдається, і безконечно одна пісня на півголосом: їсти, їсти, їсти…Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так у простір, у світ – їсти, їсти, їсти…

Відеоролик «Голодний дух» (додаток)

Ведуча: Тут постає ряд запитань: Чому виник страшний голод? Чи не можна було його уникнути? Адже дані свідчать, що в деякі роки врожаї були меншими, і набагато, ніж у 1932-1933роках.

Ведучий: Та відповіді на поставлені питання жорстокі, але прості: Голод був заздалегідь спланований державою в особі Й.Сталіна та його вірних «однодумців». Це був акт геноциду проти українсько народу.

Учень 1: Подібного звірства, людської біди

На білому світі, мабуть, не знайти,

Як зірваний колос, полягли вони.

А їм лиш хотілось діждатись весни…

Діждатися хліба – щасливу ту мить,

І там, серед поля, навіки спочить.

 Відеоролик «Голодомор» (додаток)

 

Вчитель історії.

Голодомор мовою фактів.

Політика Голодомору – це примусове вилучення всіх продовольчих припасів.
Липень 1932р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель. Того року урожай хліба був гарний, але надійшло розпорядження, що хліб роздали незаконно. Почали збирати з домівок усе, що знаходили. Шукали хліб усюди – розривали підлоги, печі, розкидали скирти соломи. Поступово насувався голод. Люди ходили по стерні, шукали нірки мишей, розкопували їх, і коли знаходили хоча би жменьку зерна – це було велике щастя.
Серпень 1932р. – ухвалено так званий закон «Про 5 колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці   на полях.

Листопад 1932р.- запроваджено натуральні штрафи, щ означало вилучення всіх харчів у селян.

Грудень 1932р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, зокрема насіннєві.

Блокада мешканців окремих територій на всієї України.

Листопад 1932р. – в Україні запроваджують систему «чорних дощок». Занесення на «чорні дошки» колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства.

Січень 1933р. – заборонено виїзд за межі України і Кубані в той час переважно заселеної українцями.

Влада продовжувала вивозити зерно закордон.

Найстрашніше почалося навесні 1933 року. Закінчилися всі крихти зерна, з’явилися перші померлі від голоду. Люди їли все, що можливо було жувати.  Варили цвіт акації, зелену лободу змішували з товченими качанами кукурудзи, і щасливим був той, хто міг додати жменьку висівок. Від такої їжі пухли ноги, тріскалася шкіра.

Люди тихо вмирали, а живим було байдуже, вони божеволіли і дичавіли від голоду. Батьки несли на цвинтар мертвих дітей у мішках, везли  на візках, у кого була ще хоч якась сила. Вимирали цілі родини, особливо, де було багато дітей.  Люди божеволіли з голоду.

 

Відеоролик «Ти живеш» (додаток)

 

Вчитель: Сьогодні, дякувати Богу і натрудженим рукам ми маємо святий хліб щодня, адже без цього скарбу ніхто не сідає до столу. На нашому столі присутній і хліб і зерно. Зерно - як символ життя і перемоги над молохом голоду, а хліб для того, щоб причаститися ним, як безцінним Божим даром та пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб – шматочок хліба…

 

Ведуча: Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави, на власній землі!

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору.

Молитва (звучить мелодія)

Страх , сум , жаль - розпинає душу мою на хресті всевишньої печалі...

Чий же це мільйонноголосий стогін у мені?

Хто щоночі будить , стогне , плаче і веде у холодну ріку , де розмилися не води, а сльози мого народу? У ній ні дна , ні берегів...

Й знову вони йдуть щодня , щогодини , щоночі , мільйони очей , простують небесним Чумацьким шляхом і повертаються до свого серця...

Йдуть українські Варвари- великомучениці пригортають до грудей немовлят босоногі Богородиці в домотканих сорочках , пливуть Марії-Оранти, святі Покрови роду нашого. Василі , Івани , Петри, янголи крізь мене летять. Лишають білий крик , білий зойк білих крил , що сходять у мені чорною-пречорною мукою.

Йдуть з осінніх боліт , із снігових заметів , із весняних дібров , і в білих розвеснених садах, на всіяних кульбабою муках падають.

Чи ж то я , чи моя пам'ять , а чи душа летить у  ту весну і квилить- голосить у Всесвіті ?

Кричу до мовчазного з разками пташиних ключів з неба , до білих садів , схожих на велетенські мари , здіймаю руки до місяця , схожого на вогник воскової поминальної свічі , закликаю землю , на якій дотлівають свічі людського життя. Мільйони погаслих свічок .

Небо ! Поможи! Дай мені манни небесної нагодувати помираючих !

Саде ! Сотвори диво ! Плоду дай помираючим !

Місяцю ! Сили дай помираючим !

Земле ! Жита дай , гречки дай , проса дай не в липні , а у всеняну пору дай !

Господи ! Вседержителю наш ! Поглянь , червона орда знову жнивує на моїй землі . Глянь на ті покоси ! Таких жнив , такого жнива світ не знав від сотворення, таких покосів іще не бачили ні Земля , ні Небо.

Подивись  на це різнотрав'я , на квіт , на пуп'янки , на ..  Господи ! Невже і там , у Твоєму раю, є Україна , які заселяли віднині святими душами ?!

Сину Божий ! Ісусе Христе ! Спасителю наш !

Порятуй від голодної , холодної смерті народ мій , у якого дика саранча вчора забрала все до зернини , а сьогодні хоче забрати все ... до дрібки землі .

Відеоролик «Ти приніс мені яблуко…» (додаток)

 

Ведуча: Минають дні, роки, десятиліття. Спливає час, і ніби за водою зникають  згадки про минуле. Та не минає, не вщухає біль про ту страшну трагедію голодомору. Болить душа, ятриться, ніби незагоєна рана, від спомину про те найбільше всенародне лихо, що так безжально лютою косою під корінь знищило мільйони неповинних. Відтоді минуло багато років. Та дзвін пам’яті лунатиме, допоки ми лишатимемося людьми.

Ведучий: Ми пережили катастрофу, що могла зупинити життя всього народу. Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх поміж людей. Тільки правда про геноцид українського народу і чиста пам’ять про всіх полеглих здатні звільнити нас від мороку минулого.

Вчитель: Світ мав би розколотися навпіл, сонце перестати сві­тити, Земля перевернутися від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся. Земля не перевернулася. Вона обертається, як їй і на­лежить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами й надіями. Ми — єдині спадкоємці всього, що було. Пам’ятайте…Поважайте…Шануйте…

Ви!!! Саме ви, майбутнє нашої держави!!! Ніколи не допустіть повторення…

Я прошу вас згадати усіх тих, хто страждав і помер під час великого голодомору. Вірю, що в ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом’янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть.

У день ушанування пам’яті невинних жертв Голодомору 25 листопада запаліть поминальні свічки, об’єднайтесь у слові й молитві за Україну.

 

Вчитель: Їх ніхто вже не запалить. Свіча мільйонів замордованих голодною смертю погасла в далекому 1933. Ми ж з вами можемо запалити свічку тільки для світлої пам’яті і щоб зігрілися душі убієнних голодом та політичними репресіями.

Хай кожен з вас запалить свічку пам’яті, в знак вшанування невинно замученого голодом українського народу.

 

 

Учень 1

Хай світло від свічки у небо летить

Хоча б одну душу зігріє в цю мить

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І у вічність до Бога вона відійшла. 

 

Учень 2

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не на одинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо – українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!              

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас – бо ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно…
 

Вчитель: 25 листопада о 16 годині у вікнах своїх осель засвіти свічки пам’яті за жертвами українського народу. Це знак нашої скорботи. Це святий вогник, який зігріє душі загиблих. Це світло очищення задля нашого майбутнього. Прийміть до себе в душу краплю світла, тепла, добра, любові, адже тільки любов’ю до ближнього свого ми подолаємо зло.
Голодомор – сумна і страшна сторінка української історії. Вшануймо пам’ять мільйонів синів і доньок України, мільйонів невинних людей - наших земляків, без жалю винищених Голодомором! Вічна пам'ять загиблим і вічна слава Україні!

Звучить пісня О. Білозір «Свіча» .

Запалюються свічки, хвилина мовчання