Сценарій "ХИТРОЩІ НЕ ЛЮБЛЯТЬ СОВІСТІ Сценарій вистави за твором В.Сухомлинського «Хитрощі не люблять совісті»"

 

ХИТРОЩІ НЕ ЛЮБЛЯТЬ СОВІСТІ

Сценарій вистави за твором В.Сухомлинського

«Хитрощі не люблять совісті»

Літнє квіткове поле. Невеличкий пагорб з гіллястим деревом. ДЕНЬ.

Серед квітів прогулюється Художник. За ним, ніби біла тінь, іде Самотність. Художник цю тінь не помічає. Сумний. Періодично зупиняється, вдихає аромати квітів, зітхає та крокує далі.

АВТОР (голос за кадром) 

Хоча це був і сонячний день, але художнику було сумно.

ХУДОЖНИК 

(зітхає) Ох-хо-хох. Як же це сумно бути один на один с Самотністю. От начебто - я один, а з іншого боку - і ні, тому що є Самотність. А якщо зі мною хтось є – значить, я не один? Але чому ж тоді так сумно?

Трохи проходить.

І от не зрозуміло, якщо періодично хтось приходить, тоді має бути весело. Але коли приходить Самотність… (зупиняється, дослуховується) Ні, не весело. Коли приходить Самотність, щось абсолютно не весело.

Позаду художника, вибігає Пензлик.

ПЕНЗЛИК  

З ким це ти розмовляєш?

АВТОР

Біла тінь тікає.

ХУДОЖНИК  

Та ось, намагалася зрозуміти я один, чи не один.

АВТОР

Пензлик обходить навколо художника, заглядаючи, чи немає когось.

ПЕНЗЛИК 

(дивується, стискує плечима) Але я нікого не бачу. Може це блоха?

ХУДОЖНИК 

Ні, не блоха… (дослуховується) Знаєш, адже його вже і немає. Ось ти заговорив зі мною і воно… (обертається в пошуках когось) І воно втекло кудись.

ПЕНЗЛИК  

Хто це - воно?

ХУДОЖНИК 

Самотність.

ПЕНЗЛИК  

А-а-а! Я знаю. Це найжурливий друг.

ХУДОЖНИК

Згодний, і мені з ним сумно. Але чому так? Напевно цьому є якась причина. А може йому дуже погано? Він мовчки приходить, просить про допомогу, а ми не розуміємо його. Весь час женемо.

ПЕНЗЛИК  

(замислюється) Може і так.

ХУДОЖНИК 

(підбадьорилася) Отже, Самотність треба знайти! Розшукати та подружитися. Розвеселити його. Де моя чарівна рамка?

АВТОР

 Навів художник рамку і побачив  лисицю.

ЛИСИЦЯ

Ох, ці вже художники. все шукають і шукають. та годі пора мені на базар збиратися.(наспівує… Ой я, молода, на базар ходила, На базар, на базар, на базар ходила я)

Ой, і розспівалася я тут.

АВТОР Прийшла Лисиця на базар, принесла повну торбу якогось краму, прикритого білим рушничком. Діло було зимою. Стала Лисиця в ряд, підняла пухнастий комір, поставила кошик на стіл, відкрила.

ЛИСИЦЯ

НЕ МИНАЙТЕ ГАЗДИНІ, КУПУЙТЕ КРАМ.

АВТОР

 Ішла повз базар Наталочка. Побачила — Лисиця щось продає.

НАТАЛОЧКА

І що ж ти продаєш?

ЛИСИЦЯ

Укошику хитринки.Можеш і собі вибрати.

НАТАЛОЧКА

Можна мені ось цю маленьку дерев´яну дівчинку

ЛИСИЧКА

Звичайно, можна.

АВТОР

 Маленька дерев'яна дівчинка прикладала руку до голови, кривилася й жалібно пищала: «Ой, голова болить».

Принесла додому хитринку Наталя.

Треба готувати уроки, але ж не хочеться.

НАТАЛЯ

— У мене голова болить,

не буду уроків вчити.

МАМА  

Добре, полеж, Наталочко.

АВТОР

Лягла дівчинка в ліжко й одразу ж забула про головний біль, каже мамі:

НАТАЛОЧКА

 Мамо, я піду покатаюсь на ковзанах.

МАМА  Але ж у тебе голова болить?

АВТОР

Наталочка почервоніла від сорому.

«Віднесу на базар хитринку, віддам Лисиці, не треба мені її хитрощі»,— подумала вона. Пішла на базар. Засунула руку у кишеню, а маленької дерев'яної дівчинки нема.

НАТАЛЯ

Де ж вона поділася?

АВТОР

Так і не зрозуміла дівчинка, куди поділася хитринка. Розповіла про все мамі.

МАМА

— Злякалася тебе хитринка. Хитрощі не люблять совісті.

НАТАЛОЧКА

А де ж моя совість? У чому вона?

МАМА

У тому, що тобі стало соромно.

ПЕНЗЛИК  

А ти про самотність розповідаєш 

ХУДОЖНИК

Так, треба над цим подумати…

ПЕНЗЛИК

Дивися он, ворона.

АВТОР

Художник бере рамку і знаходить ворону

ВОРОНА  

(с сумом) Самотньо. Ви перші гості за все моє вороняче життя.

ХУДОЖНИК 

(здивовано) Чому? От я також маю крила, але вони не літають, я тільки бігаю на довгих ногах. Але якби я літав. Напевно у мене давно були б друзі.

ВОРОНА  

Ех, шановний, справа не в крилах чи ногах. У мене проблема в голосі та акценті. Нікому не подобається, як я розмовляю. Так, я каркаю. Але це моя мова. Ще ніхто не сказав – неймовірно, як вона мило каркає. Всі тільки зневажливо: «іди звідси, і не каркай тут», «розкаркалася, лети куди-небудь». Ну і так далі. Тому, от вже скільки років, у мене чаювання з Самотністю.

ПЕНЗЛИК  

А де воно зараз?

ВОРОНА  

Самотність? Кар-хаха, перелякалося. Я, вірите, також не на жарт перелякалася, побачивши вашу чудернацьку компанію.

ХУДОЖНИК

(зітхає) Ох-хо-хох. Де ж нам її шукати? Ми все ніяк не встигаємо. Вона постійно від нас тікає.

ПЕНЗЛИК 

(скрикує) Дивіться! (вказує в бік)

Всі спрямовують погляди у вказаний напрямок. Там з-за хмар з’являється – САМОТНІСТЬ.

Художник 

Самотність!

АВТОР

Самотність обертається. Помічає друзів.

ХУДОЖНИК 

Можна тебе запросити до нас на чай?

САМОТНІСТЬ  

(здивовано) Ви мене кличете?

ХУДОЖНИК  

Так! Ми дуже хочемо з тобою подружитися.

САМОТНІСТЬ   

Це був найрадісніший день у моєму житті!

ВОРОНА  

Отакої! Хто б міг подумати, що я так розвесело проведу день в компанії з Самотністю.

ХУДОЖНИК

Авжеж, коли Самотність не проганяти, а розважати її, тоді день стає незабутньо радісним. «Хитрощі не люблять совісті». І ви поміркуйте, чому

Наталочка вирішила повернути хитринку.