Сценарій інформаційно-пізнавальної години "Любіть Україну свою"

Україна – наша  Батьківщина  для  усіх  єдина. 

  (інформаційно - пізнавальна  година)

Мета : Розширювати знання  учнів  про  рідну  країну,  розвивати  інтерес  до  вивчення  історії  рідного  раю.  Дізнатись  більше  про  своє село. Виховувати  любов  до  України.

 Обладнання: зображення  герба,  прапора,   виставка  книжок  про  Україну,  виставка  дитячих  малюнків, мультимедійна  презентація, кросворд “Україна”

 

  Старшокласники:

 Україно. Земле рідна.

Земле  сонячна і  хлібна, 

Ти  навік  у нас  одна, 

Ти,  як мати, найрідніша.

Ти з дитинства  наймиліша.

Ти і взимку  найтепліша –

Наша  отча  сторона.

  Вишита  колоссям  і калиною,

вигойдана  співом  солов'я,

звалась  веселково  Україною,

ненька  зачарована  моя!

 

Україно,  соборна  державо.

Сонценосна колиско  моя,

Ще  не  вмерла  й  не вмре твоя  слава.

Завойована  в чесних  боях!

 

Вчитель: кожна  людина  завжди  з  великою  любов'ю, з   трепетом згадує  місце, де народилась,  де  її коріння. Це  маленька  батьківщина  кожної  людини,  де  живуть  мама,  тато, сестрички й  братики, вся  родина. І, якщо подивитись на маленькі  батьківщини  кожної  людини, то вийде  наша  велика держава – Україна.

  Україна – це  тихі  води і ясні  зорі,  зелені  сади  і білі  хати, лани  золотої  пшениці. Це працьовиті, талановиті  й гостинні  люди .

  «Україна – це  розкішний  вінок  з рути  і барвінку, що над ним світять  заплакані  зорі...» ( С. Васильченко )

 Учні  декламують:

Край, де ми народились,

Ростемо і  живемо, 

Батьківщиною ніжно

 Із  любов'ю  звемо.

                                                                                                                1

Люблю  твої  я  ночі і світанки,

 Вечірню ю і  вранішню  зорю,

 Життя  моє з тобою  до  останку.

 Тобі я  знову й знову говорю .

 

Люблю  тебе, як  матінку  дитина.

Ділю з тобою радість і біду

Тобі вклоняюсь, ненько Україно,

Своє життя до ніг тобі кладу.

 

На білім світі ти одна-єдина.

Святую землю я твою люблю,

Пишаюсь я, що родом з України

Й щоденно Бога за тебе молю.

 

Україно,земле рідна.

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Ти як мати найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша

Ти і взимку найтепліша –

Наша отча сторона.

 

Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов'я,

Звалась веселково Україною

Ненька зачарована моя.

Вишиту колоссям і калиною,

Виборену кровю і мечем,

Називаєм гордо Україною,

І ніхто нам цим не дорікне.

 

Моя  батьківщина – велика  країна.

Весь  світ – для  мене  вона.

 Найкраща  у світі  моя Україна.

У  цілому  світі  одна.

 

Що  краще  у  світі  за рідну  місцину?

Вкраїна – як ненька – одна

Люблю я всім  серцем  свою батьківщину,

Для  мене – найкраща  вона.

                                                                                                                1

Вчитель:

     Не завжди наша  Україна  була  єдиною  державою. Погляньте  на  карту  нашої  держави . Колись  вона  була  розділена  на  дві  частини і  кожна  людина  дуже  хотіла,  щоб  держава  наша  знову обєдналася  в  єдину. І  це  сталося  22січня майже  100 років  тому.

 Люди на знак  такого  св'ята  об'єднались і  утворили,  взявшись  за  руки,   велетенський ланцюг, з'єднавши  дві  частини  України. 

 Тетер Україна – вільна  і  незалежна  держава,  де  чудова  й  мальовнича  природа, працьовиті  і щедрі  люди. (  демонструється презентація)

 

 Шляхами  важкими  іти  довелося,

Та хлібом  і сіллю  стрічаєм  гостей.

Наш  прапор, як  небо і  жовте  колосся,

І  в  праці , і  в радості  бачим  людей.

 

Синє – небо, жовте -  жито,

прапор  свій оберігаєм,

він -  святиня,  знають  діти.

 Прапор  свій  здіймаєм  гордо, ми з  ним – дужі і  єдині.

 Ми з  ним дужі і  єдині,  ми  навіки  є  з народом –

 Українським  в Україні.

      Вчитель:  наш  народ  має  герб – тризуб. Це  старовинний знак. Його  запровадив  київський  князь  Володимир Мономах. Княжий  тризуб старовинна  зброя. І означає волю, силу,  єдність. А ще — символізує могутніх павитеів нашої  держави в давнину -  князів: Ольгу, Володимира і Ярослава. (Презентація про символи )

Ми  живемо  в чудовій країні,  яка  є нашою  батьківщиною,  вона  для нас – найкраща,  чудова, мила  й дорога,  бо своя. І кожен з  нас  любить свою рідну Україну. Бо ми тут народились, тут  наш рід, тут  ми живемо, приймаєм  в  своє серце  все найкраще від  рідного народу.

   А  найбільше  добро і  скарб  кожного  народу – його  мова.  Через неї  ми  пізнаєм  і минуле  й сьогодення  нашого  народу,  пізнаєм  його  красу  і  здобутки .

 Наша мова – прекрасна,  співуча, мелодійна,  вона схожа  на  спів  солов'я  і на шепіт  вітру  в полі і  на  мамин  ніжний  голос.

                                                                                                   1

Буду  я навчатись  мови  золотої

У трави-веснянки, у гори  крутої,

 В потічка  веселого, що  постане річкою. 

В  пагінця  зеленого, що зросте  смерічкою.

Буду  я навчатись  мови-блискавиці

В  клекоті гарячім кованої  криці

щоб людському  щастю  дбанок  свій  надбати,

Щоб раділа з  мене Україна- мати.

 

Люблю,  тебе Вітчизно,  мила Україно,

Бо щастя  жити  ти  мені  дала,

Для  мене  ти одна,  і рдна,  і єдина,

Я все зроблю,  щоб  ти  завжди  цвіла!

 

Я щиро  так люблю  усе  навколо  мене,

Усе, що  є  й  було  багато  сотень  літ...

Люблю  чарівний  ліс і житечко зелене,

Увесь  казковий  неповторний  світ.

Усе  мені  тут  рідне і поля й джерельця,

Я  міцно  на своїй  землі  стою

Тепло  своїх  долонь,  і розуму,  і  серця,

Я  Україні  милій  відддаю.

 

Для  мене  усе  тут -  найкраще ,  єдине,

І  серденьку  миле,  найкраще,  своє.

 І думкою  кожен  в  куточок  свій  лине.

Дорожче  за  край свій, ну, що в світі  є?

  Тут навіть  повітря найкраще  у світі,

  На  квітах  настояне і  на  меду.

 І по-особливому  сонечко  світить,

 Ну,  де я  у світі  щось краще  знайду?

 

Тут  мова  моя  і співуча й багата,

Веселкою  квітне,  у небо  летить,

І жирти  веселі,  і  пісня  крилата.

Ну, як  україно,  тебе  не  любить?

Хліб-сіль  на рушнику ми  вам  несем,

Любов  свою  несем  безмірну.

Ми гостей  добрих  любим  над  усе!

Як  любим  рідну Україну!      

                                                                                                                1