Розробка сценарія змагань юних ерудитів до Дня 204 річниці вшанування памяті Т.Г.Шевченка. Назва заходу "Історія життя Т.Шевченка є частиною історії України". Метою заходу є: поглибити знання учнів про життя та творчість Т.Г.Шевченка, сприяти усвідомленню унікальної особистості Кобзаря, познайомити з красою та неповторністю його слова; розвивати увагу, пам'ять, логічне та творче мислення, спостережливість, навички виразного читання; виховувати в учнів сприйняття краси і сили слова, повагу до життя і творчості Шевченка Конкурси, вміщені в розробці, розраховані на учнів 5-6 класів. Розроблено сім етапів конкурсу: 1."Презентація команд" (назва, девіз, емблема) 2. "Усім знайомий Шевченко" (знання біографії) 3. «Юний реставратор» (відновити рядки поезії" 4. «Безсмертне слово Шевченка» (виразне читання поезії Т. Г. Шевченка напам'ять і малюнок до поезії) 5. «Цікаві цифри" 6. Розгадування кросвордів 7. «Плутанина у словах» (відновити прислів'я)
Змагання ерудитів
«Історія його життя є часткою історії України».
Вшанування пам’яті Т.Г.Шевченка
Мета: поглибити знання учнів про життя та творчість Т.Г.Шевченка, сприяти усвідомленню унікальної особистості Кобзаря, познайомити з красою та неповторністю його слова; розвивати увагу, пам'ять, логічне та творче мислення, спостережливість, навички виразного читання; виховувати в учнів сприйняття краси і сили слова, повагу до життя і творчості Шевченка.
Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, рушники, виставка книг, присвячених великому Кобзарю, малюнки учнів.
Випереджальні завдання командам:
Епіграф: Яке то щастя – бути українцем!
Бо українцем був Тарас Шевченко
Є.Лещук
Хід проведення заходу
Звучить пісня «Живеш, Тарасе, поміж нас» на слова А.Драгомирецького, музика Н.Галабурди.
Вчитель: Доброго дня, дорогі друзі! Ми раді вітати вас на конкурсі знавців творчості Тараса Григоровича Шевченка. 9 березня кожного року - особлива дата в нашій країні. В цей день Україна вшановує свого Великого Кобзаря.
Чи знав він –
хлопчик з Мо´ринців,
як пас там гуси та ягнята,
що всі його пани – мерці,
йому ж – в віках живим стояти?!
Чи знав він –
учень, як у дяка
читати вчився і писати,
що доля є його така –
титан в безсмертя має стати!
Чи знав Пророк,
коли творив
свій «Заповіт»,
немов молитву,
що з тої сяйної пори
і він і Нація –
в єдине злиті?!
Що кожний крок її
Вперед є крок Тараса –
«Заповіту»?! і знов вона
свій меч бере,
Тарасів меч –
за правду в світі!..
Ведучий І. Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда, коли б усе те діялось не перед нашими очима. Мені хотілось і почати повість про поета, як починаються казки. За широкими морями, за лісами дрімучими ще й за горами кам’яними в не нашій, далекій стороні був колись веселий край, розкішний і багатий, заворожений злими людьми, зневолений двома неволями. Одна неволя панська, а друга — царська. І жили там рабами в тяжкій чужій роботі заворожені в неволю люди. Світ їм було зав’язано, говорити — заказано, ходили німі…
Ведучий ІІ. Року 1814, 9 березня селі Мо´ринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село огник: народилась нова панові кріпацька душа, а Україні — її великий співець Тарас Шевченко.
Ведучий І. Минає рік. І другий… І п’ять років. Росте Тарас Шевченко. Батьки на панщині, брат десь пастушить, сестра на огороді. А ти куди Тарас хочеш? Скрізь тобі шляхи відкриті! На леваду, до ставу, за село. А бур’яни! Залізе – до вечора не вибереться! Мандрує дитина, розуму набирається! Раз було так. Невесела вечеря — морений батько свариться, мати, заклопотана, зажурена. Заходить звичаєм погомоніти перед сном сусідка і дивується:
(сценка)
— Це тільки вечеряєте? Що так пізно?
— Та нам це такий оце клопіт, що й вечеря не в вечерю; хлопець десь дівся (мати).— Зранку як пішло, то оце і досі немає: бігали і до ставка, і до греблі, всі бур’яни обшукали — як упав у воду.
— Догляділи! (батько).
Катерина враз опустила униз сині винуваті очі.
— Нічого, знайдеться, — розважила сусідка, — може, заснув десь у бур’яні. Проспиться — прийде.
— Ну й де б їй дітись, вражій дитині, казала мати. — Вечеряй, Катре, та підемо шукати знову.
Стук у двері:
— Хто ж це? (пауза) А ось і наш волоцюга! — (Всі повернулись в один бік).
— Де це ти був? — Де тебе носило? — питає батько.
Стоїть, мовчить.
— Де ж ти був оце — питаю? Чому не кажеш? — почав суворо батько.
Хлопець промовив стиха: — Був у полі та заблудив.
— Бачили таке? (мати)
— Хто ж тебе привів додому? (сусідка)
— Чумаки! (хлопець)
— Хто? — Всі в один голос.
Хлопець розповів: «Стрінувся з чумаками, питають: «Куди ідеш? Мандруєш?» А я кажу — в Кирилівку! А вони й кажуть: «Це ти ідеш у Мо´ринці, а в Кирилівку треба назад. Сідай, каже, з нами, ми довеземо». Та й посадив мене на віз. І дав мені батіг волів поганяти…»
— Бачили такого! Чумакувати надумав уже!
— І як воно згадало, що з Кирилівки? Я ж казав, що знайдеться, — обізвалася сусідка. — Такий лобатий не пропаде.
— Ну, почумакував, тепер бери ложку та сідай вечеряти, — сказав батько. (Хлопець сідає)
— Ну, чого ж тебе понесло в поле? Чого? — допитувалась мати. Мовчить та сьорбає з ложки, аж луна йде. Мати кивнула на нього батькові:
— Як мотає! Наче три дні не їв. (пауза) - Ой Тарасе, що з тебе буде?
Ведучий ІІ. І знову минає рік… Не любив хлопець сидіти в темній хаті, не любив сумних розмов про злидні, про горе. Все, було, тікає з хати до сонця, на просторе. Одначе минути того не можна. А святами — до діда. У старого Івана Шевченка, Тарасового діда, святами завжди повно людей у хаті: дід Іван грамотний, і в нього є велика книжка про святих мучеників.
(сценка)
— Що правда, то правда — мучили й тоді добре, тільки усе ж, мабуть, на палі не садовили. — Не додумались, — одкашлянувшись, додав. — Або, кажуть, пекло! Не на тім світі, на цім розвели його пани над нашими душами. Пан — гірше чорта, той не видумає на людину такої муки, як пан.
— Діду Іване, а розкажіть про Коліївщину!
— Еге, про Залізняка та Гонту!
— Про гайдамаків, ви ж, кажуть, теж були в гайдамаках.
Дід замріяно: — Еге ж! Гайдамаки! То були люди! Бачить малого Тараса: — Тарасику, і ти тута?
Тарас крутить головою: «Не хочу!»
Дід: — Хай слухає, виросте — своїм розкаже дітям та онукам.
Усі розходяться. Залишається Тарас. Виходить мати.
Тарас: — Мамо, а де тепер живуть гайдамаки?
— Які гайдамаки? Це, мабуть, ходив сьогодні до діда? Еге ж — ходив?
— Я ж так і знала. То ж дід теє розказує, що давно колись було, не тепер. Тепер гайдамаків уже немає. Половили та повбивали.
Ведучий І. А на ранок в хлопця з насоняшничини рушниця за плечима, в руках загнута з лозини шабля. Ходить у бур’яні, рубає панам мечем голови з плечей.
(сценка)
«Ти пан Дашкевич?», — «Я! Прости! Не буду!» Летить голова з пліч. «Ти пан Висоцький?..» — летить голова.
Біжить Оксана: — Тарасе, що, ти робиш?
— Який я Тарас? Я — гайдамака!
— Що ж ти тут робиш?
— Не заважай! Бач — панам голови рубаю.
— І я! І я!
— Ну, добре, хай і ти будеш гайдамачка. На рушницю, стріляй.
— Бу-бух! рубай! бий!
Ведучий І. В бур’яні закипіла війна — тихий відгук далекої гайдамаччини.
Ведучий ІІ. Звенигородщина — співучий куток України, в ньому Кирилівка не останнє в цьому село. Тарас Шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями. Нудна була наука в тодішніх школах, нудна і тяжка, учили з-під різок, по церковних книжках, старим, довгим способом: буки-аз-ба. Проте малий Шевченко брався і до цієї науки охоче.
Скоро мова мовиться, та не скоро діло робиться. Який не був радісний світ хлопцеві, як не тікав він од тих злиднів, що завжди сиділи в рідній хаті, як він не одмахувався рукою од того суму, що лежав над людьми, одначе дедалі і йому часом тьмарився світ. Перше горе, що отруїло хлопцеве серце, — злидні та праця матір поклали в домовину. Батько женився вдруге, взявши вдову теж із дітьми. В хаті почалися сварки, бійки, докори, плач — пекло, що завжди буває в хаті, де повно зведенят.
Ведучий І. Далі казка стає ще сумніша. Почалося не життя Тарасові, а мука.Старі люди говорили, що, вмираючи, батько казав, що з Тараса буде велика людина або велике ледащо — тому спадщина йому не допоможе… Таке було життя Тарасове. Так усі й казали: «собаче»…
Тільки що ж то, бувало, сяє, як золото, у цього жебрака-хлопця?! … то так сяють замріяні очі у хлопця після того, як часом зустрінеться у селі з тією кучерявою Оксанкою, що колись приходила до нього гуляти в бур’яни.
(сценка)
-А ти, Тарасе, все учишся в школі?
— Учуся…Учусь і буду вчитись!
— Учись, кажуть, з тебе будуть люди. Коли вже тобі твій дяк чоботи пошиє, бодай уже йому те да се!
— Тоді, Оксано, як у спасівку соловейко заспіває. Збираюсь я на ті чоботи, як убогий на кисіль.
— Гірке, Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у найми.
— Знаєш, сліпий лірник шукає поводиря: якраз робота по мені. Та й псалми співати я майстер.
— Це ти, Тарасе, дурне вигадуєш! Що ж це ти ні до чого більш не здатний? Чудний ти часом буваєш.
Ведучий І. Раб, невільник, довічний попихач! І світ потемнів, і село якось потемніло. Небо синє і те помарніло! Прощай малярство, Оксано... Важко жити, а як же хочеться жить!
Вчитель: Сьогодні ми ще раз переконаємося у тому, що життя нашого поета дивне, відчуємо всю красу і неповторність поетичного слова геніальної людини всієї України - Т.Г.Шевченка, а проходить все це буде у формі змагання, де ви зможете продемонструвати нам свої знання, довести свою першість і здобути право називатися знавцем творчості Шевченка.
У конкурсі беруть участь дві команди (учні 5 та 6 класів). Оцінювати змагання буде компетентне журі, яке слідкуватиме за проведенням змагання і визначатиме переможця. Оголошуємо склад журі:
________________________________________________________________
Ведучий: наш конкурс буде складатися з семи турів:
І тур – «Привітання» (назва команди, девіз, емблема)
ІІ тур - «Усім знайомий Шевченко» (біографія поета)
ІІІ тур – «Юний реставратор» (відновити рядки поезії)
ІV тур – «Безсмертне слово Шевченка» (виразне читання поезії Т. Г. Шевченка напам’ять і малюнок до поезії. Це домашнє завдання)
V тур – «Цікаві цифри»
VІ тур – Розгадування кросвордів
VІІ тур – «Плутанина у словах» (відновити прислів’я)
І тур - На початку змагань кожна з команд повинна представити себе.
Зараз запрошуємо учасників змагань до презентації своїх команд. (виступи команд)
Наша команда - «Верба».
Наш девіз: « Бути, як Тарас: вербичку плекати, про Україну дбати».
1 учень: Шевченко в пустелі вербичку зберіг,
2 учень: Вона ж бо наш символ і оберіг.
3 учень: Нам вихвалятись не до лиця:
4 учень: Хто сильніший, покаже дружня зустріч ця.
Ведучий: Запрошую команди до другого етапу конкурсу – «Усім знайомий Шевченко»
ІІ тур «Усім знайомий Шевченко».
Командам по черзі ставляться запитання. Кожна правильна відповідь - 1 бал.
(відправлено на заслання із забороною писати і малювати)
Отже, третій тур - «Юний реставратор»
Вставити пропущені слова в поезії
«Садок вишневий коло хати…»
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих.
Ведучий: Ми, нащадки великого Кобзаря, вивчаємо його безцінні скарби, захоплюємося його щирістю, людяністю, незламною волею, почуттям патріотизму. Людина жива, поки про неї пам’ятають, а Шевченко живе в серцях мільйонів українців. Тож переходимо до наступного етапу конкурсу - «Безсмертне слово Шевченка» – читання напам’ять віршів талановитого митця.
ІV тур нашого змагання – «Безсмертне слово Шевченка».
V тур має незвичайну назву – «Цікаві цифри». Питання побудовані таким чином, що відповіддю буде лише цифра.
Правильна відповідь 1 бал.
1. Дата народження Тараса Шевченка? (9 березня 1814 року )
2. Скільки всього років прожив Т.Г. Шевченко? (47)
3. Скільки років провів у кріпацтві? (24)
4. Скільки років було Тарасу, коли померла матір? (9)
5. Скільки років було Тарасу, коли помер батько? (11)
6. У якому році Шевченка викуплено із кріпацтва? (1838)
7. Сума викупу Тараса з кріпацтва становить … (2500 рублів)
8. Скільки років перебував у засланні? (10)
9. Скільки років було Тарасові, коли його викупили з кріпацтва? (24 р.)
10. Рік першого видання «Кобзаря» (1840)
11. Скільки творів увійшло до першого видання «Кобзаря» (8)
12. Скільки дітей було у родині Шевченків? (6)
13. Із них скільки сестер було у Шевченка? (3)
14.Дата смерті Т.Шевченка? (10 березня 1861)
15. Яку річницю від дня народження Т. Шевченка ми святкували в 2014 році? (200 років)
16. Яку річницю святкуємо сьогодні? (204 роки)
Наступний – VІ тур – розгадування кросворду. А доки наші команди будуть працювати, пропонуємо вашій увазі поринути у чарівний світ музики.
Пісня у виконанні учениці 7 класу «Зацвіла долина»
По вертикалі:
По горизонталі:
VІІ тур – «Плутанина у словах» (відновити прислів’я про Т.Шевченка)
Команда 5 класу:
1. Кличе добра до «Заповіт» світ Шевченків.
2. від мудрість був, здобув народу з народом Шевченко.
3. «Кобзар» - мудрості буквар народної.
4. край Т. Шевченка свій знає, кохає той хто.
Відповідь:
• Шевченків “Заповіт” до добра кличе світ.
• Шевченко з народом був, від народу мудрість здобув.
• “Кобзар”- народної мудрості буквар.
• Хто Т. Шевченка знає, той свій край кохає.
Команда 6 класу:
Відповідь:
Ведучий І: Тарас Шевченко пройшов «похмурий, тернистий шлях, не зрадивши себе, не поганьбивши своєї людської гідності». В історії ж назавжди залишаються ті імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує людство. Таким ім’ям саме є - Тарас Григорович Шевченко. Геній…, мислитель…, пророк…. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.
Ведучий ІІ. Сьогодні в «Кобзар» вчитуємося і ми, нащадки, люди ХХІ століття.
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!.. Знать од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!
Ведучий ІІ: Відомий український письменник Іван Франко якось про Тараса Шевченка сказав: «Він був сином мужика, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури». Так, дійсно. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість в серцях читачів.
Ведучий І.
Так, не вмерло ім’я його,
Вічно буде жити,
Вічно будуть всі нащадки
На поклін ходити.
До Канева на могилу
На високій кручі,
Щоб побачить і почути,
Як реве ревучий.
Вчитель: Слово надається нашому компетентному журі (оголошення результатів, привітання переможців, вручення призів).