Сценарій казки "Вовк і семеро козенят"
У містечку лісовому
На тихій галяві
Жила коза з козенятами
Семеро їх мала.
Юля:
Жили весело і дружно
У своїй хатині,
Та як водиться настала
Для них зла година.
Даша:
Сіромаха Вовк угледів
Цю сім’ю щасливу,
Кругом хатки походжає
І ковтає слину.
Юля:
Та не знає, як добратись
До малят козиних –
Дуже пильно доглядає
Мати їх дбайлива.
Даша:
І щоб в хату завітати,
Вовк прийшов колядувати.
Вовк стукає й починає колядувати, але Коза проганяє його.
Юля:
Вовк і так, і так вертівся.
І таки підслухав –
Підікрався до вікна,
Нашорошив вуха.
Даша:
Чує : коза промовляє
До своїх діточок.
Коза:
Я на ярмарок піду,
Подарунків принесу.
Ви ж сидіть собі тихенько,
Грайтесь в купочці гарненько.
Двері міцно зачиніть
Та нікого не впустіть!
Козенята по черзі:
- Йди,матусю,будем тихо.
Не накликати щоб лихо.
- Будем гратись, як завжди,
Йди собі, матусю, йди.
Коза:
Ви ж нікого не впускайте,
Пам’ятайте наш пароль.
Двері тільки відчиняйте,
Як почуєте його.
Козенята мої милі,
Хвостики і шийки білі,
Двері швидко відчиніть.
Бо не вовк це, не ведмідь –
Повернулась мама ваша,
Буде сир і буде каша.
Молочка я принесла –
Відчиняйте, дітвора.
Коза:
Все, малята, зрозуміли?
Ну пішла - пора до діла.
Юля:
Малюки самі зостались.
І не те щоб полякались,
Та сидять собі гарненько,
Разом граються любенько.
Даша:
І ялинку прикрашають,
Гарну пісеньку співають.
Козенята прикрашають ялинку.
Юля:
Та найменше із нудьги
Підійде туди-сюди.
Не прийма його ніхто.
Воно ж вкуталось в пальто.
Козеня вкутується в пальто й
засинає.
Усі інші козенята співають
«Нова радість стала»
Даша:
Вовк, іще той лобуряка,
Поки що минає хату :
План у нього інший є –
За козою він іде.
Вовк:
О! Здоров! Як поживаєш?
Як, козиченько, ся маєш?
Коза:
Ану, вовче, йди з дороги,
Бо скуштуєш мої роги.
Вовк:
Ну чого ти розійшлася?
Я ж по доброму, кумася.
Бачу важко як тобі
Управлятися з дітьми.
Я - один, і ти - одна.
Може, б якось-то, кума,
Разом легше було б нам
Дати раду малюкам.
Коза:
Та ти, вовче, з глузду з’їхав,
Де ти взявсь мені на лихо?
Що надумав? Курям сміх,
Щоб козла та до капусти?..
Коза йде.
Вовк:
А щоб було тобі пусто-
Начиталися казок,
Не підпусте до діток,
Та нехай собі як знає,
Я своє ще наверстаю.
Пісню знаю я твою
І діточок надурю.
Вовк, і дійсно, не зіває,
До хатинки завертає.
Козенята там малі
Бешкетують із нудьги.
Козенята граються.
Вовк підходить і стукає у двері.
Вовк:
Козенята мої милі,
Хвостики і шийки білі.,
Двері швидко відчиніть,
Бо не вовк це, не ведмідь –
Повернулась мама ваша:
Буде сир, і буде каша.
Молочка я принесла,
Відчиняйте, дітвора.
Козенята по черзі:
- Та й дурний ти, дядько вовк
Заревів неначе чорт
- Хіба ж мама так співає?
Голосок тоненький має.
- Ми хатинки не відчиним
Іди геть собі, вовчино!
Даша:
Як то кажуть - поспішиш –
Лиш людей ти насмішиш.
Так оце і з вовком стало,
Бо терпіння бракувало.
Юля:
Дуже вже хотів бандит
Козенят переловить
Свій талант не врахував
І впросак оце попав .
Даша:
Де ж подівся наш штукар
Поки я мораль читав
Думаєте в коваля?
Ні, по ярмарку ґуля.
Юля:
З ніг ізбився неборака
Між прилавками шмигати
Як усього тут багато
Перелічувать не варто.
Даша:
Та потрібного немає
Ледве вовк вже шкандибає
Пощастило харцизяці –
Голос він почув у лавці.
Лисичка:
Завітайте, завітайте –
Мою лавку не минайте.
Продаються голоси –
Тенора, альти, баси.
Від сопрано до фальцета,
Без усякого рецепта.
Юля:
Очі вовк підвів до неба.
Вовк:
О, нарешті те , що треба.
Дай, лисиченько, швиденько
Голосок мені гарненький.
Лисичка:
А який тобі потрібен?
Вовчий, лев’ячий, пташиний,
Голубиний, солов’їний.
Може, б ти хотів павиний?
Вовк:
Ні, мені, щоб, як коза,
Своїх діток зазива.
Лисичка:
Ось, будь ласка, три копи.
Даша:
Голос в руки вовк вхопив.
Три копи дістав з кишені,
Подає купцю у жмені.
Лисичка:
Вовче, ти не сумнівайся
Будеш мекати як мамця!
Вовк:
Добре, добре...
Юля:
Вовк сказав і тягу дав.
Голос вправив, і до хати
Наш добрався неборака.
На вікно поставив лапи
і ну пісеньку співати.
Вовк:
Козенята мої милі,
Хвостики і шийки білі.,
Двері швидко відчиніть,
Бо не вовк це, не ведмідь –
Повернулась мама ваша:
Буде сир, і буде каша.
Молочка я принесла,
Відчиняйте, дітвора.
Козенята по черзі:
-Ну ти, вовче, і дурний!
І кого ти надурив?
- Лапи виставив свої
У матусі не такі
- В мами ніжнії копитця
А у тебе он когтища.
- Гей, малий, подай лопату,
Будем вовка лупцювати.
Даша:
Лупить вовк себе по лапах
Знов підставивсь бідолаха.
Та нічого - зліші будем
Ви посмійтеся покуда.
Юля:
І на ярмарок щодуху
Знов понісся відчайдуха.
Лавку швидко віднайшов,
Не постукавши війшов.
Вовк:
Ой Лисичко, гей, агов,
Я до тебе знов прийшов.
Лисичка:
Що, пан Вовче, тобі треба?
Все, що хочеш є у мене.
Вибирай - все на вітрині
Що б хотів придбати нині?
Вовк:
Почекай, віддишусь трішки.
Дай мені козячі ніжки.
Лисичка:
На тобі й козячі ніжки,
Тільки бережися трішки:
Ніжки тоненькі –
Бігай легенько!
Даша:
Ось вам Вовк, яке загнув,
По дорозі аж загув.
Знову він біля хатини –
Принесло в лиху годину.
Вовк:
Козенята мої милі,
Хвостики і шийки білі.
Двері швидко відчиніть,
Бо не вовк це, не ведмідь –
Повернулась мама ваша:
Буде сир, і буде каша.
Молочка я принесла,
Відчиняйте, дітвора.
Козенята по черзі:
-Ой. матусенька прийшла,
Подарунки принесла!
-Ніжки мамині в вікні
То біжіть же відчиніть.
-Почекайте, може, Вовк
До хатинки знов прийшов?
-Що ти? Голос, ніжки мами
Відкидайте швидше браму.
Хитрий Вовк, що і казати,
Відчинили козенята.
Вовк вривається в кімнату,
Козенята ледь живі
Сипонули - хто куди.
Вовк ганяється за козенятами.
Потім усе ж таки заганяє їх у куток.
Даша:
Та все ж вовк є вовк, малята –
Половив він козеняток,
У мішок сердешних склав
І додому тягу дав.
Вовк «виносить» козенят зі сцени.
Сьоме козеня прокидається.
Козеня:
Але всіх не полічив
І одного залишив.
Іде шукати по хаті щось перекусити.
Юля:
Ось коза верта весела –
Буде діточкам вечеря.
Підійшла лиш до забору,
Щось у серці закололо.
Коза в непорозумінні, починає шукати малят.
Козенята мої милі,
Хвостики і шийки білі.
Де ви, дітки, мої любі?
Привела я вас на згубу.
Що робити тепер мушу?
Заберіть і мою душу.
Даша:
Тут найменше вибігає,
Матір пестить, обіймає.
Коза:
- Хто це? Хто це наробив?
Козеня:
Вовк усіх нас надурив.
Під вікном співав як ти.
Потім всіх переловив.
Один я лише сховався.
Коза:
Ну, Вовчище, начувайся
Оце ти в халепу вскочив.
Твій кінець надходить, Вовче.
Юля:
Що козі іще втрачати –
Діточок йде виручати.
Даша:
Не позаздрю я злодюзі
Буде йому по заслузі.
Юля:
А сердега і не знає,
Що на нього вже чекає.
Клопіт зовсім інший в нього
А підглянем, що він робить.
У хаті Вовка.
Козенята граються.
Даша:
Думу думає, гадає
По кімнаті походжає.
Вовк:
Козенят я половив,
Шкода, зразу не поїв.
А тепер, де їх подіти?
Як не як, а таки діти.
Треба чимось годувати,
Доглядати, розважати...
І по черзі поїдати.
Може. зразу всіх поїсти?
Ні, боюся переїсти.
Козенята по черзі:
- А тим часом козенята
Захотіли танцювати.
- Пульт у Вовка потягнули
Й швидко руханку ввімкнули.
- Оце так недбалим бути –
Можна всього так позбутись.
Вмикають руханку й танцюють.
Вовк у шоці.
Виходить коза.
Коза:
Вовче! Я - знедолена матуся
Ось з тобою розберуся.
Де подів моїх малят?
Ну! Виходь на битву, кат!
Козенята по черзі:
- Що тепер робити будеш?
Битись з матінкою мусиш.
- Що злякався? А ну з хати!
Чи нам тебе випихати?
- Не пручайся, не впирайся -
Йди з матусею змагайся.
Коза і Вовк б’ються. Коза перемагає.
Знає Вовк що не до діла –
Коза дуже озвіріла.
Вмерти за дітей готова,
А що Вовкові із того?
Вовк:
Помирати я не хочу!
Жалко шкури, жаль і очі,
Лапи, ребра, вуха, хвіст –
Краще я піду у ліс.
Даша:
Тут сімейка вся зраділа:
Всі живі, здорові тілом
Вовк покараний ізнову .
Йде коза з дітьми додому.
(Коза і козенята йдуть.)
Закінчилися напасті
І кінець приходить казці.
Юля:
Хто чекав таку розв'язку?
Як закінчувати казку?
Хто правий? Хто винуватий?
Де мораль тепер шукати?
Даша:
Хай вже так усе і буде,
Юля:
Тож не будемо журитися,
Нумо краще веселитись,
Бо ж прийшло у кожну хату
Вже до нас Різдвяне свято.
Усі герої виходять на сцену й співають колядку.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку