Сценарій класної години на тему Духовність

 Мета: Розширити і поглибити знання учнів про розмаїття та особливості духовної спадщини українського народу;

 Формувати усвідомлене ставлення до православних свят та бажання брати в них участь і дотримуватись традицій і звичаїв наших предків;

 Розвивати у дітей зацікавленість у пізнанні багатогранної культури народу України.

 Обладнання. На встелених рушниками і вишиваними скатертинами столах - освячені хлібні і сирні Паски, вербові гілочки, крашанки, писанки.

Класний керівник. Дорогі діти! У школі ви вивчаєте багато наук, які є підсумком розвитку знань людства про навколишній світ. А що ми знаємо про наш народ, про українців? Якою мовою розмовляли, яких пісень співали, яким богам поклонялися і якими знаннями та вміннями володіли? Який одяг вдягали, що їли, які будинки зводили? Що з тих давніх традицій придатне для нашого сьогодення і що житиме завтра? Зрештою - яких батьків ми діти, які гілки і витоки нашого родоводу?

 Дорога моя землиця,

 Рідна матінко моя,

 Ти - душі моїй світлиця,

 Божа віра в майбуття.

 Отож, повернімось до своїх джерел і пізнаймо все розмаїття та особливості культурної спадщини українського народу.

 Сьогодні ми поговоримо про одне з найбільших православних свят - Великдень.

 По закінченню зимового циклу різдвяно-новорічних свят починався Великодній піст, який тривав сім тижнів. У перший день великого посту їли лише спеціальні коржі "жиляники", спечені із прісного тіста.

 Під час посту забороняється споживати м"ясо - молочні продукти та яйця. Усі страви мастять олією. Хоч тілесний піст лише допоміжний посту духовному (дотримання заповідей Божих, не образити ні старого, ні малого, творити добро), але бажано дорослим здоровим людям його дотримуватись.

 Ведучий.

 Напередодні Великодньої неділі - Вербна неділя. В цей день у церкві святять вербу. Здавна вважалось, що освячена верба має цілющі властивості: відводить бурю, грім, кинута у вогонь, вона тушить пожежу. Освяченою вербою, повертаючись із церкви, легесенько били зустрічних перехожих,а також усіх домашніх, примовляючи:

 Не я б"ю, верба б"є,

 За тиждень - Великдень,

 Недалечко червоне яєчко.

 Освячені гілочки верби кладуть за образи, саджають на огороді. Якщо проросте, то неодружений юнак або дівчина обов"язково одружаться.

 Гілочками верби на Юрія (6 травня) виганяють перший раз худобу на пасовище, ними розпалюють піч, коли печуть паски.

 Ведуча.

 Напередодні Великодня - Благовіщення. За народними повір"ями Благовіщення - найбільше свято на небі і на землі. Свято радості і спокою - навіть сонце не сходить, а "грає", переливається всіма барвами веселки. Вірили, що в цей день Бог благословляє землю, отож було за великий гріх брати до будь-якої роботи. Тому навіть зерна не зачіпали, бо не зійде, і до всякого іншого насіння не торкалися: пропаде в землі. Порушення заборони могло призвести до засухи, пошесті та інших бід.

 Яєць під квочку не клали - курчата каліками будуть. Навіть птах в цей день гнізда не в"є. Вважають, що зозуля тому не має свого гнізда і підкидає свої яйця в інші, що "колись на це свято вила гніздо, і Бог їй відібрав пам"ять".

 Утримувались також від розпалювання печі, приготування їжі, не розчісували навіть волосся - "бо кури будуть розчісувати грядки".

 На Благовіщення, як і на інші великі свята, особливо побоювалися нечистої сили, захищалися від неї самі і оберігали худобу. Намагалися нічого не позичати сусідам, щоб не пропало молоко в корови.

 Трави і зілля на Благовіщення мають чудодійну силу. Тому в народі казали: "Як знайдеш у цей день ряст, то зірви, кинь під ноги, топчи і промовляй: "Топчу, топчу ряст, ряст, дай, Боже, діждати і на той рік топтати!" або "Дай, Боже, діждати сон-траву топтати!"

 А ще примічають: яка погода на Благовіщення, така й на Великдень.

 Ведучий.

 Останній перед великодній четвер - Великий четвер, у народі називають Чистим. Ще вдосвіта господарі чистили стайні, комори, спалювали сміття. Тоді будили дітей і купали їх у непочатій воді, (кажуть цього дня навіть ворон своїх дітей не купає). До схід сонця "шанували діжу": господиня старанно її вимивала - так, щоб і крихти тіста не лишилося. Підперізувала її гарним вишитим рушником і виносила на подвір"я. Стоїть, говіє, поки сонце зійде. А як сонце зійде, то вже забирають, ставлять на покутті - попишатися. "Діжа іде до сповіді", - казали у нас на Полтавщині, "діжа говіє" - на Поліссі.

 На слідуючий день у ній учиняли паску із білого пшеничного борошна.

 Вважалося, що яйця фарбувати найкраще саме в Чистий четвер. Найпоширеніші способи фарбування яєць в один колір ("крашанки"), а також розписування фарбованих яєць різними орнаментами - писанки ("капанки", "скробанки", "мальовки" та ін.)

 Захована в яйці таємниця життя зробила його відомим усім народам світу талісманом, оберегом. Раніше писанка мала бути в кожній українській хаті, оберігаючи її від усього лихого.

 Увечері в Чистий четвер ішли до церкви - "на страть", щоб почути розповідь про останній день Христового життя на землі й освятити свічку.

 Запалену в церкві, її намагалися донести додому, щоб по дорозі не згасла. Нею випалювали хрест на сволоці, а також на воротах і вуликах. За переказами, ця свічка допоможе побачити увечері цього дня на горищі домовика. Зберігали страсну свічку на покуті як оберіг від усякого лиха.              

 Увечері влаштовувалась ритуальна вечеря, яку називають "тайна", або "паскова", "страсна". До неї готували пісні, страви - борщ, картоплю, горох, квасолю, пшоняну кашу, гриби, узвар, обов"язково була печена риба.

 Класний керівник.

 І ось, нарешті, Великдень. Паска. Світле Воскресіння Христове... Найурочистіша великодна ніч, коли не лягають спати. Бог роздає щастя тим, хто не спить цілу ніч. Ніч, коли земля розкривається, і можна навіть шукати скарбів, які начебто горять тоненьким синім полум"ям. У церкві, прикрашеній святковими рушниками, килимами, щільно заповненій людьми - величне богослужіння. У руках - запалені свічки та кошики. У них - накриті вишитим рушником хлібна і сирна паски, крашанки, писанки, і всього потроху, що буде стояти на святковому столі - м"ясо, ковбаса, сало, хліб, пшоно, сіль, різні солодощі.

 Та ось світає, співають півні. І кожен почує, як церковні дзвони благовістять світові: "Христос воскрес!" Кажуть, цієї миті навіть святі виходять із ікон і христосаються. Все радіє на землі і в небесах суще. І сонце радіє - сходячи, грає веселкою, красується. Сам Господь відкриває небо, щоб почути і виконати одне заповітне бажання кожної людини, яка цього варта. А ще, як свідчать перекази, у цю мить вода в річках стає надзвичайно цілющою - хто скупається в ній, довіку не знатиме хвороб.

 Освячення великодньої їжі відбувається урочисто після святої літургії на церковному дворі. Радість свята охоплює рідних, близьких і навіть ворогів. Про це в церкві співається: "Один одного обіймімо і простімо всім заради Воскресіння".

 Люди вітають один одного словами: "Христос воскрес!", цілуються і обмінються крашанками. Гріх не вітатися в цей день навіть з ворогом. Із церкви всі поспішали додому. Вважалося, що чим швидше господар прийде додому, тим скоріше він упорається з польовими роботами, буде здоровою худоба і швидко ростиме хліб у полі.

  Дорогі мої діти! Пам"ятаймо традиції, звичаї свого народу, свято шануймо дорогу духовну спадщину.

 Христос воскрес - воскресне Україна!

 Якщо виховна година проводиться в учнів початкових або 5-7 класах, то для них можна прочитати віршики про писанки, загадати загадки. Наприклад:

Як уродилася, то була біла,

Тепер подивіться, рябенька я ціла.                                                      Мені змалювала Ярина бочки                                           

У жовті, червоні й білі квіточки.                                            Лежу на столі біля круглої паски,                                                    Моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски,

  До хрену, до масла, до сала сміюся,

 Ану відгадайте, лишень, як я звуся?

                                        (Писанка).