Сценарій "Лесині читання"

Сценарій «До тебе, Україно, моя струна озветься»

Намішав Бог меду з перцем

Дав красу й гаряче серце

Розум, гонор і хитринку.

От і вийшла українка.

З  днем української жінки, дорогі україночки. !

Сьогодні ми відзначаємо день, який пахне весною навіть крізь лютневі морози. Це День української жінки.

Бути українкою сьогодні — це мати серце, що вміє безмежно любити, і волю, яку неможливо зламати. Ви встигаєте все: дарувати затишок, виховувати дітей, надихати чоловіків і при цьому залишатися неймовірно гарними. Нехай цей день нагадає вам про вашу винятковість. 

Ви — неймовірні. Ви — справжні.  Нехай ваші очі сяють від щастя, а  на серці буде спокій .  Квітніть попри всі вітри.

Кажуть, що на жіночих плечах тримається світ. Але на плечах української жінки сьогодні тримається цілий всесвіт.

 Сьогодні ми вшановуємо вашу силу, яка бере свій початок ще від княгині Ольги  і продовжується у кожній із вас.

Відеоролик «Народжена у вишиванці»

День української жінки неофіційно почали відзначати з 25 лютого 2023 року.

Символічно, що ми святкуємо його разом із днем народження нашої поетеси — Лесі Українки. Жінки, яка довела, що слово може бути гострішим за меч, а воля — міцнішою за крицю. В цьому році ми відзначаємо 155 річницю від дня народження.

Відеоролик «Цікаві факти про Лесю»

Сьогодні стіни нашої гімназії наповняться особливим словом. Словом, яке не знає кордонів і часу. Ми згадуємо Ларису Косач — дівчину, яка понад усе любила життя і свободу. Вона була не просто поетесою, вона була інтелектуалкою, музиканткою, поліглоткою та справжньою бунтаркою свого часу. Кажуть, що поезія — це сповідь душі, а Лесина поезія — це ще й маніфест незламності.

 

Сьогодні, читаючи її вірші, ми не просто віддаємо шану минулому. Ми шукаємо відповіді на питання сьогодення: як бути сильними, коли важко? Як знайти світло, коли навколо темрява? Як любити свою землю ділом, а не тільки словом? Тож нехай кожне слово, що прозвучить сьогодні, відгукнеться у ваших серцях.

Ми відкриваємо Лесині читання, щоб знову переконатися: "Я в серці маю те, що не вмирає". Запрошуємо наших читців поділитися своїм баченням творчості поетеси. Нехай ця зустріч подарує нам хвилини щирості та гордості за наше, українське. Бажаю всім натхнення!

Вчитель. Цей вірш заслуговує на особливу увагу. Це не просто поезія, це — перший відомий твір дев’ятирічної дівчинки, написаний під впливом глибокого родинного потрясіння. Це щирий монолог дитини, яка зіткнулася з несправедливістю, але замість розпачу обрала внутрішню свободу. Надія для юної поетеси — це не ілюзія, а єдина зброя, яку неможливо відібрати навіть у неволі.Запрошую вас відчути цю дитячу щирість, яка згодом перетворилася на сталеву волю великої поетеси.

1. Вірш «Надія» .

Вчитель. Ця поезія займає особливе місце в біографії Лесі Українки, адже це її перший друкований твір. Написаний маленькою десятирічною дівчинкою під впливом сумної звістки про долю її тітки. Леся Українка написала цей вірш, коли дізналася, що її улюблену тітку Олександру заслали до далекого Сибіру за її політичні погляди. Ця новина так вразила дитину, що вона створила історію про квітку, яку теж розлучили з рідним домом.  І це не просто красива розповідь про весняну квітку. Це алегорія, де за образом тендітної рослини ховається доля людини. Попри сумний фінал, конвалія залишається чистою і прекрасною до останнього подиху. Цей вірш вчить нас співчуттю. Леся Українка показує, як легко знищити красу заради хвилинної розваги, і як боляче буває тому, кого позбавили волі. Це був перший крок великої поетеси, яка вже тоді розуміла: слово — це зброя, а поезія — це спосіб захистити тих, кого ображають. Саме під цим віршем у часописі "Зоря" вперше з'явився її славетний псевдонім — Леся Українка. Тож, прислухаймося до голосу маленької конвалії...»

2. Вірш «Конвалія» .

Вчитель. У цій поезії ми відкриваємо для себе особливу сторінку творчості Лесі Українки. Ми звикли бачити її "співачкою досвітніх вогнів", незламною та мужньою жінкою, яка силою духу перемагала біль. Але чи замислювалися ми, якою вона була в хвилини спокою, наодинці з нічним небом?

Поезія "Місяць яснесенький..." — це перлина її ранньої лірики. Уявіть собі тиху ніч, коли світло місяця сріблом розливається по землі, заглядає у вікна й ніби шепоче якісь таємниці. У цьому вірші природа стає живою: місяць виступає ніжним охоронцем сну, а ніч — часом для роздумів і спокою. Це твір-колискова. Але зверніть увагу: кому вона адресована? Чи тільки дитині, що спить у колисці, чи, можливо, втомленій душі самої поетеси, яка так прагнула знайти бодай коротку мить відпочинку від життєвих бур? Слухаючи ці рядки, спробуйте відчути їхній ритм — він плавний, наче колихання хвиль. Леся Українка використовує неймовірно ніжні пестливі слова, які створюють атмосферу безпеки та затишку.Тож давайте на хвилину відкладемо всі турботи, заплющимо очі й дозволимо поетесі повести нас у цей сріблястий світ нічної тиші...»

3. Вірш – колискова «Місяць яснесенький» . (під музику)

Вчитель. Чи доводилося вам колись виходити на ґанок або дивитися у вікно глибокої ночі, коли весь світ навколо ніби затамував подих? Коли дерева не ворухнуться, а повітря стає таким прозорим, що здається, ніби можна почути шепіт зірок? Ця поезія — одна з найбільш атмосферних і загадкових у творчості Лесі Українки. Вона переносить нас у світ нічних мрій, де межа між реальністю та фантазією майже зникає. Сьогодні ми відкриваємо поезію Лесі Українки, яка називається "То була тиха ніч чарівниця...". Це не просто опис темного часу доби. Для поетеси ніч — це не час для сну, а час для магії, натхнення та особливих розмов із власним серцем. Леся Українка часто страждала від безсоння через свою недугу. Але вона навчилася перетворювати ці важкі нічні години на мистецтво. Там, де інший побачив би лише темряву, вона побачила чари та надію. Слухаємо серцем...»

4. Вірш « То була тиха ніч чарівниця...» .

Вчитель. Мама Лесі Українки - Олена Пчілка. Вона була також поетесою. І саме  ця  поезія присвячена любій мамі .Один із найтепліших і найрідніших творів для Лесі Українки -  лист любові. У ньому поєдналися дитячі спогади, затишок рідної домівки та безмежна любов до мами й рідного волинського краю. У кожного з нас є особливе місце, куди ми подумки повертаємося, коли нам сумно або важко. Це наш дім, де пахне маминими стравами, де вечірнє сонце м’яко лягає на підлогу, а за вікном шепочуться дерева. Леся Українка часто змушена була покидати рідну домівку задля лікування. І саме в такі моменти розлуки перед її очима поставала ця "вечірня година" — символ дому, спокою та безкорисливої материнської любові». Слухаючи ці рядки, спробуйте відчути цей вечірній спокій. Згадайте свою маму, свій дім і те почуття захищеності, яке ми маємо, коли ми поруч із найріднішими. Давайте разом зануримося в цю атмосферу лагідного волинського вечора...»

5. Вірш «Вечірня година».

Вчитель. Ця поезія  —  одна із найсвітліших і водночас трішки сумних творів Лесі Українки, яку ми знаємо ще з дитинства. Це поезія про перехід, про зміну настроїв природи та про те, як важливо зберігати внутрішнє тепло, коли навколо починаються холоди. Кожен із нас відчував цей особливий момент: коли сонце вже не гріє, як раніше, а ранкове повітря стає прозорим і холодним. Саме таку мить зафіксувала юна Леся Українка у своєму творі. У ньому немає трагедії, але є щемлива ностальгія за теплом. Леся Українка показує нам, що природа, як і людське життя, має свої цикли. І хоча "сніг лежить", а "вітер віє", у цих рядках відчувається передчуття чогось нового. Леся Українка дуже любила музику і часто сприймала поезію через звуки? Цей вірш настільки ритмічний, що читаючи його, ми ніби чуємо свист осіннього вітру та хрускіт першого льоду. Запрошую вас поринути в атмосферу осені через бачення великої поетеси.

6. Вірш «Літо краснеє минуло».

 

Вчитель. Чи замислювалися ви коли-небудь, чому дорослі так часто кажуть: "Насолоджуйся цим часом, поки ти дитина"? Коли ми маленькі, нам кортить швидше вирости, стати самостійними, приймати рішення. Але Леся Українка, яка дуже рано пізнала важкі життєві випробування та фізичний біль, дивилася на дитинство інакше. Тому наступна поезія — це не просто заклик до гри. Це розмова поетеси з дитиною, а можливо, і з самою собою, маленькою Лесею, яка ще не знала про свою нелегку долю. Це вірш—  звернення дорослої, мудрої людини до дитячої безтурботності. Це водночас і ніжна порада, і філософський роздум про плинність часу. Давайте зараз на кілька хвилин повернемося у той безхмарний світ, де найбільша турбота — це як довше погратися надворі, і почуємо слова видатної поетеси, яка з такою любов’ю звертається до кожного з вас... навчіться цінувати кожну мить щастя.

7. Вірш «Тішся, дитино, поки ще маленька...» .

Вчитель. Цей вірш — один із найпопулярніших творів Лесі Українки для дітей. Він написаний у формі діалогу між допитливою дитиною та мудрою мамою. І  не просто діалогу про погоду. Це розмова маленької дитини з мамою про тих, кому взимку найважче — про маленьких пташок.  Леся Українка змалечку була дуже чутливою до чужого болю — чи то була людина, чи маленька пташка. У цьому вірші вона передала нам свою любов до всього живого. Тож, прислухаймося до цієї ніжної розмови матері та дитини...»

8. Вірш «Мамо , іде вже зима».

Вчитель.  Ці два вірші («Вже сонечко в море сіда...» та «Тиша морська») входять до циклу «Кримські спогади». Це особливий період у житті Лесі Українки, коли природа Криму стала для неї і ліками, і джерелом неймовірного натхнення. Далекий 1890 рік, молода поетеса вперше бачить море. Для Лесі Українки, яка виросла серед волинських лісів та озер, ця зустріч стала справжнім потрясінням. Море захопило її своєю величчю, але в поезіях, які ми сьогодні почуємо, воно не буремне й грізне, а навпаки — лагідне, золоте від призахідного сонця та неймовірно спокійне.  Здається, що все навколо завмерло в очікуванні дива. Це не просто опис природи — це стан душі Лесі, яка попри свою хворобу, вміла бачити красу в кожному промені сонця та кожній хвилі. Слухаючи ці поезії, спробуйте "побачити" ці кольори: рожевий, золотий, блакитний. Відчуйте, як морська прохолода наповнює кімнату. Леся Українка вчить нас зупинятися і помічати прекрасне в тиші, яку ми так рідко цінуємо в сучасному ритмі життя.

Вчитель.  «Вже сонечко в море сіда...» — це мить прощання дня з землею. Поетеса майстерно змальовує гру кольорів: як золоті промені тануть у воді, як вечірня заграва змінює світ навколо. Це вірш про гармонію, якої ми так часто шукаємо в житті.

9.Читає ………………

Вчитель. «Тиша морська» — це гімн спокою. Чи бачили ви колись море таким тихим, що воно здається дзеркалом? У цьому вірші навіть "тихий плескіт" здається гучним, а "човник малий" символізує людську душу, яка нарешті знайшла прихисток і відпочинок.

10.Читає ………………

 

Вчитель. Ці чотири поезії Лесі Українки — це справжня симфонія весни, мрій та незламності людського духу. Вони об'єднані спільним настроєм відродження, коли природа і душа прокидаються до нового життя. Вечірнє небо завжди манить нас своєю таємничістю. Коли ми дивимося на зорі, ми мимоволі замислюємося: хто ми в цьому величезному всесвіті? У цій  поезії Леся Українка звертається до нічного неба як до вічного свідка людських доль. Це вірш-споглядання. Зорі для поетеси — це не просто небесні тіла, а символи чистоти, високої мети та світла, яке веде  крізь темряву. Подумайте, про що б ви запитали у зірок, якби могли отримати відповідь?

11.Вірш «Дивлюсь я на яснії зорі...» .

Вчитель. Уявіть собі мить повної тиші, коли ви залишаєтесь наодинці з природою. Весна не просто приходить — вона говорить до нас. Саме про таку дивовижну "розмову" написала Леся Українка уцій поезії. Весна тут постає як жива істота, як талановита співачка, що шепоче поетесі про любов, молодість та надії. Це дуже тонкий, акварельний вірш, де музика природи переплітається з музикою людського серця. Давайте спробуємо почути той "тихий шепіт", про який пише Леся.

12.Вірш «Стояла я і слухала весну...».

Вчитель. Леся Українка, яка через хворобу часто була обмежена у рухах, мала неймовірно вільну душу. У  цій поезії вірші вона висловлює своє найбільше бажання.Вона хоче бути не просто людиною, а піснею — тією, що лунає понад зорями, розливається над морем і дарує людям розраду. Для неї мистецтво — це єдиний спосіб подолати будь-які межі. Давайте відчуємо цей політ фантазії та сили духу, що не знає кордонів».

13.Вірш  «Хотіла б я піснею стати...».

Вчитель. Чи відчували ви коли-небудь, як перший весняний промінь сонця ніби "лікує" душу? У житті Лесі Українки було багато важких зим — і в прямому, і в переносному значенні. Але кожен раз, коли танув сніг, у її серці народжувалися ці слова: "І знов весна, і знов надія...". Цей вірш — це маніфест оптимізму. Поетеса вчить нас, що життя — це циклічність: після кожної бурі настає штиль, а після найлютішого морозу — тепла весна.  Вчить вірити в краще майбутнє попри всі негаразди. Давайте прислухаємося до цього ритму надії, який допомагав Лесі боротися і творити.

14.Вірш «І знов весна, і знов надія...».

 

Вчитель. Весна для Лесі Українки – це час, коли їй не так болить, це відчуття приливу сил, енергії, прагнення насолоджуватися, радіти від тих змін, які відбуваються в природі. Ця поезія написана під час хвороби поетеси. Вона —  одна із найбільш життєствердних творів Лесі Українки. Вона входить до циклу «Мелодії» і розповідає про дивовижну силу природи, яка здатна подарувати розраду навіть тоді, коли людина замкнена хворобою в чотирьох стінах.  Уявіть собі теплий весняний день. Усе навколо буяє: дерева вдягаються в зелень, пташки змагаються у співах, а повітря наповнене ароматом перших квітів. Кожному з нас у такий час хочеться вибігти на вулицю, дихати на повні груди й радіти життю. А тепер уявіть молоду дівчину, яка лежить у темній кімнаті. Вона не може підвестися, не може вийти в садок, не може разом з усіма святкувати прихід весни, бо тяжка хвороба прикувала її до ліжка. Цією дівчиною була Леся Українка. Здавалося б, весна мала оминути її стороною, забути про самотню хвору дівчину... Але сталося диво.  Це вірш про те, як важливо помічати красу в дрібницях. Леся не скаржиться на долю, вона дякує за те, що весна дала їй сили мріяти й писати далі.  Це історія про те, як весна не постукала у двері, а "прилинула" крізь вікно, ставши справжньою подругою та цілителькою для Лесі. Тож відчуймо  неймовірну силу духу «слабкої» жінки.

15.Вірш «Давня весна»  (під музику).

 

Вчитель. Це одна з найбільш патріотичних та мальовничих поезій Лесі Українки.   Це справжнє освідчення в любові до рідного краю. Уявимо, що молода Леся Українка їде потягом крізь безкраї простори, дивлячись у вікно вагона. Перед її очима миготять зелені левади, золоті ниви, розлогі сади та біленькі хати, що потопають у квітах. Цей край — Поділля. Саме він надихнув поетесу на створення вірша, який став справжньою візитівкою української природи.  Попри те, що доля закидала Лесю Українку в різні куточки світу — від Єгипту до Кавказу — її серце завжди належало цим тихим селам і вишневим садкам. Леся Українка виступає у цій поезії не просто поетом, а справжнім живописцем, який замість пензля використовує слово. Вона малює ту неймовірну красу, яку ми часто не помічаємо в буденності, але яка робить нас тими, хто ми є — українцями. Тож, відкриваємо серця для краси рідного краю.

16.Вірш «Красо України, Подолля!».

 Вчитель. Цей вірш про силу, яка не вимірюється м'язами, а  про силу, яка народжується в самому серці, коли весь світ, здається, проти тебе. Багато хто з сучасників Лесі Українки співчував їй. Її бачили тендітною, блідою, прикутою до ліжка хворобою, яку тоді не вміли лікувати. Її називали "хворою дівчиною". Але чи була вона такою насправді? Відповіддю на ці погляди став вірш, який сьогодні звучить як девіз кожної сильної особистості.  У кожному слові пульсує енергія життя. Це голос жінки, яка змінила уявлення про те, що таке справжня мужність. Цей твір — це щит, який Леся Українка виставила перед собою. Вона довела, що можна мати слабке тіло, але володіти духом, перед яким схиляються покоління». Слухаймо голос "непереможної волинянки"...

17.Вірш "Хто вам сказав, що я слабка...

Вчитель. Цей вірш  —  один із найсвітліших творів Лесі Українки, який ми знаємо з самого малечку. Це поезія про дитинство, про солодку спокусу та про те, як природа іноді «грається» з нами. Він  наповнений сонцем, кольором і дитячим сміхом. Він нагадує нам, що найкращі речі в житті часто потребують зусиль, щоб їх здобути. Це ціла маленька історія про дитяче бажання та "хитрість" природи. «Леся Українка написала цей вірш, згадуючи свої дитячі розваги в родинному садку. Вона дуже любила природу і вміла бачити в звичайних ягодах справжнє диво». Тож, ласкаво просимо до сонячного садочка Лесі Українки...»

18.Пісня «Вишеньки-черешеньки».

Вчитель.Чого навчають нас твори Лесі Українки?Любові до життя, боротися, вірити, нездаватися, надіятися і мріяти. Бути сильними, бути терплячими, бути добрими, співпереживати, турбуватися про менших. Любити природу, пізнавати її закони, по-хазяйськи ставитися до її багатств.ЇЇ твори -це джерело творчості і натхнення.Її мистецтво- облагороджує людину.