Сценарій "Лінійка до тижня історії"

Лінійка  з нагоди відкриття тижня історії  на тему «З Україною в серці».

Вчитель. Сьогодні,  у такий важкий для України час, коли мова йде про відродження національної культури, історії, все частіше перед нами постають питання: « Хто ми? Звідки? Чи є в нас мова? Які ми? Чим жив наш багатостраждальний народ протягом своєї багатовікової історії?»

Ми щасливі, бо народилися і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі -  нашій славній Україні.

Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки - тут живемо ми  - корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Дорогі учні!  Сьогодні мені приємно повідомити вам  про важливу подію в нашій школі – відкриття тижня історії «З Україною в серці». Розпочинаються святкові дні у школі, адже зустріч з історією – завжди свято, бути в гостях у загадкової  КЛІО – подвійне свято. Ми з вами закріпимо ваші знання  з історії, ще більше укріпимо в собі любов до рідного краю , свого народу , поваги до інших народів світу , які є творцями власної історії. Адже наша українська історія багата знаними і незнаними подіями.

Учень:    Сьогодні, в час важких випробувань  наша рідна ненька Україна кличе нас на допомогу, на творчу працю.

 

Учень: Вона повертає до рідної домівки своїх блудних синів і навертає їх до витоків свого народу, до рідного коріння.

 

Учень:  Багато чорних хмар ламали і ламають віття і гнуть стовбур українського дерева, але його коріння у глибині рідної землі виживало і виживе підтримане народом.

 

Учень: І вистоїмо ми на славу рідної землі, на славу українському народові.

 

Учень:     Ще й нині не перевелися ті, хто за шмат сала й ковбаси, за свою вигоду готові торгувати рідною землею.

 

Учень:    І все ж у наші дні буйно квітне національне відродження, пробуджується від сну людська свідомість і розуміння необхідності для України державної незалежності, суверенітету.

 

Учень:    Багато знайдемо в історії сторінок принижень нашого народу, які писалися на догоду тим, хто прагнув зробити нас дітьми без роду й племені. Але вони прорахувалися, бо сонце історичної правди не можна затулити.

 

Учень:     Вони хотіли і хочуть відібрати в нас право називатися українцями, позбавити власної історії, але народ у своїх серцях, у своїх душах зберіг перлини нашої минувшини, передав нам у спадщину, яку ми повинні берегти на віки вічні.

 

Учень:   Скільки дерево оте було обрубано, 

Зрубано,  підважено з основ. 

А воно скривджене й порубане, 

Проростало і зростало знов.

 

Учень:   І пустило паростки по світі, 

І безсмертя сила проросла 

В добрих дітях, його вічних дітях 

Із прапредків духу, джерела.

Учень: Наші предки завжди нас надихали і застерігали, щоб ми завершили розпочату ними справу по відродженню національної держави.

 

Учень: Нас хотіли і духовно умертвити: в повітря висаджували  церкви, руйнували архітектурні та історичні пам'ятки, душили рідне слово, культуру, традиції, отруїли Чорнобилем, засіяли українську ниву горем та людським відчаєм.

 

Учень: Пам'ятаймо, що колискою національної освіти і мудрості була Запорозька Січ. Тут виникли перші світські школи, серед козацької старшини було багато освічених людей. А Пилип Орлик, який у 1710 році був обраний гетьманом України, написав Конституцію козацької республіки. Це була перша конституція в Європі.

 

Учень:     Отже, ми українці, робили і робимо свій внесок у світову історію, і це викликає у нас національну гордість.

 

Учень :

Мандруючи понад старим Дніпром 

Світанками, удень і вечорами. 

Вночі, під чистим зоряним шатром, 

Перед вогнем, що руки грів теплом, 

Я думкою летів через тумани. 

Туди, в минувшину далеких днів, 

Коли діди, забуті й незабуті, 

Уперше стали між високих гір,

Оглянули широкий виднозір, 

За покоління дбаючи майбутні. 

Трудилися у поті своїх чіл, 

Орали землю, ставили оселі, 

Воздвигли городи і частокіл 

І в клопотах буденних трудних діл 

Сади садили, будували села.

Сварились, бо рід ішов на рід 

І плем’я кров братерську проливало, 

На князя князь ішов, і був розбрід,

 І знов був мир, за рало брався рід, 

Русі знамена сонця осявало. 

Боролись предки. З моря і степів 

Ворожі хижі орди налітали, 

Палили городи і нищили засів, 

Та проти них вставала тьма списів, 

Мечі із піхов люди витягали. 

Спасибі вам за цю тернисту путь, 

В труді й на раті гідно ви стояли, 

Нікому з нас ніколи не забуть, 

І кожному годиться пом'янути, 

Що ви створили, що ви збудували. 

Почнемо ж нині повість цю смутну 

Про порохом повиту давнину, 

Про ті часи далекі й незабутні, 

Коли діди, прославлені в віках,

Виходили на свій великий шлях,

За покоління дбаючи майбутні.

 

Учень:Нашої заслуги в тім не бачу, 

Нашої не знаю в тім вини, 

Що козацьку бунтівливу вдачу 

Нам лишили предки з давнини. 

Нам і те не добавляє слави, 

Що вони від чужоземних сил 

Заступили землю кучеряву 

Горами високими могил. 

Бо коли, закохані в минуле, 

Прогуляєм свій великий час, 

Наша лінь нікого не розчулить, 

Слава ж та відмовиться від нас. 

Спогади, докучливі як нежить, 

Що тій славі принесуть вони? 

Тільки тим історія належить, 

Хто сьогодні бореться й живе. 

Величний світ,

Чудес дива

 Історія нам відкрива

 Спартанська міць

Козацький дух

Вражають нас, мій друг.

Неможливо жить без історії:       

Знаємо про це ти і я.

Вивчай її, люби її,

 Твори її щодня.

 

Здавалося б життя вперед спішить,

Не вимагає історичних фактів

І можна жить, бездумно в світі жить,

Стираючи життя важливі дати!

Проте колись нащадки не простять,

Загублених у круговерті років

Цінних подій, перепетій життя, -

Таких важливих і значимих кроків!

Тому історія, символіка, події,

Що відбуваються, що сталися-були,

Повинні стати нашим першим ділом,

Яке б зібрали ми і зберегли.

Нехай традиції живуть і не вмирають,

Нехай не губляться людей тих імена,

Що гідну справу в світі починають

Вичерпуючи зміст життя до дна!

 

Учень:      Безперечно, ми повинні знати свою історію, адже історія - це душа і біографічний храм народу, історія - це візитна картка народу, його вічний дух і вогонь.

 

Вчитель. Так, вірно. Ми повинні знати свою історію.  Адже, хто не знає свого минулого , той не вартий майбутнього. Але ми повинні не тільки знати свою історію. Щоб бути ерудованим , культурним, хорошим співрозмовником ми повинні знати і всесвітню історію, яка є для нас – скарбницею знань, людського досвіду, мудрості.  Наш тиждень проходить під девізом: «Історія - це ліхтар у майбутнє, який світить нам з минулого». В плані нашого тижня – цікаві вікторини, ребуси, історичні калейдоскопи. Оголошується конкурс на кращий малюнок «Минуле очима дітей», вірш, прозовий твір. Будуть також відкриті уроки у 5,6 та 9 класах. А учні 5 класу поділяться своїми знаннями з історії України з учнями початкових класів , провівши у них заходи про державні символи України. Старшокласники проведуть заходи,які глибше допоможуть пізнати історію своєї держави. На протязі тижня в оцінюванні участі учнів у конкурсах та заходах для допомоги вчителям історії створюється Рада старійшин з учнів 10 – 11 класів. Віднині, на протязі цього тижня, вони будуть збирати, аналізувати, оцінювати конкурси кросвордів, малюнків та інших робіт учнів. В їхньому арсеналі – певні оцінки , а саме: смайлики – «За зусилля» і «За творчість». Підсумки ж тижня будуть підведені на наступній лінійці, де за результатами роботи учнів, їх зібраними за тиждень смайликами, відбудеться нагородження медалями і  сувенірами переможців .Отже, успіхів усім! Колесо історії розкрутилось!Слідкуйте за ходом тижня на дошці оголошень. В добрий час! КЛІО чекає на вас!