Формування мотивації навчальної діяльності студентів при вивченні історії

В. Г. Олійник

КЗ «Новгород-Сіверський фаховий медичний коледж»

«Формування мотивації навчальної діяльності студентів при вивченні історії» (з досвіду роботи).

 Актуальність проблеми. На сучасному етапі проблема підготовки висококваліфікованих фахівців набуває все більшого значення. Сучасне суспільство висуває випускнику ВНЗ високі вимоги, серед яких важливе місце займають професіоналізм, соціальна активність і творчий підхід до виконання робочих завдань. Процес вдосконалення підготовки майбутніх фахівців в умовах сучасної освіти досить складний та обумовлений декількома важливими факторами. Один із них - адекватність мотивації навчальної діяльності студентів цілям і завданням освітньої системи у навчальних закладах. Питання формування мотивів до навчання, що є невід'ємним елементом у майбутньому професійному розвитку, є актуальним тому, що сучасні студенти поступово втрачають стимул до навчальної діяльності.

Продуктивність навчальної діяльності студентів не є однаковою у різних варіантах ситуації. У якому випадку можуть спостерігатись відволікання і нудьга, а у якому – найбільша захопленість? І нарешті, що відрізняє всі ці ситуації і обумовлює різну продуктивність студента (його бажання, зацікавленість, мотив)?

   В основі успішної діяльності (і навчання) закладений мотив та мотивація.

Поняття “мотив” походить з лат. movere – рухатись.

      1. Мотив (франц. motif, лат. motus - рух) - спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреб людини. Мотивами можуть бути потреби й інтереси, прагнення й емоції, установки й ідеали. З психологічного погляду мотиви є внутрішніми рушіями навчальної діяльності.

Види мотивів:

1)   мотив самоствердження (потяг затвердити себе у соціумі) – пов’язаний з почуттям власної гідності, честолюбством, самолюбством, коли людина прагне довести оточуючим, що вона на щось здатна, прагне отримати або підтримати високий соціальний статус, позитивну оцінку оточуючих, бажає, щоб її поважали і цінували

2)   мотив ідентифікації з іншою людиною – прагнення бути схожим на героя, кумира, авторитетну особу (батька, викладача і т.п.)

3)   мотив влади – потяг суб’єкта до впливу на людей, керування людьми, визначати і регламентувати їх діяльність

4)   мотив саморозвитку, самовдосконалення - потяг до повної реалізації своїх здібностей і бажання відчувати свою компетентність. Проявляється у прагненні до всього нового (інформації, нових форм діяльності і завдань)

5)   мотив досягнення - потяг досягти високих результатів і майстерності в діяльності, що проявляється у виборі складних завдань і потягу їх виконати.

6) суспільно значущі мотиви – мотиви, пов’язані з усвідомленням суспільної значущості діяльності, з почуттям боргу, відповідальності.

7) негативна мотивація – це дії, викликані усвідомленням можливих неприємностей, незручностей, покарань, які може викликати невиконання (або неякісне виконання) діяльності.

   Для виявлення основних мотивів навчання студентів історії можна скористатись науковими дослідженнями та власним досвідом.

    Науковці проводили дослідження, де пропонували учням розподілити навчальні предмети за ступенем їх значущості. Історія ( за дослідженнями  у 60-х рр.) посідала третє місце після математики та літератури. За іншими даними (дослідження проводилось наприкінці 1990-х рр.), історія також посідала третє місце, але після фізкультури та математики.

   Проводилися  міні дослідження і серед першокурсників навчального закладу. Питання: подобається вивчати історію, тому що( або навіщо вивчати історію)? Варіанти найбільш типових відповідей: (що і є внутрішньою мотивацією):

1. Історію треба знати всім.

2. Історія цікава.

3. Історія сприяє розвитку культури взагалі.

4. Знання з історії розширюють кругозір.

5. Цікаві окремі факти.

6. Батьки вважають, що цей предмет важливий.

7. Історія спонукає мислити.

8. Під час заняття є можливість для висловлення своєї думки.

9. Подобається, як розповідає викладач.

10. Знання з історії необхідні для вступу в університет.

         Можна визначити такі основні мотиви вивчення історії:

 1) оціночні соціальні мотиви (можливість для самовираження, висловлення власної думки);

2) пізнавальні мотиви (історія цікава за своїм змістом);

3) соціальні мотиви співробітництва та спілкування (позитивна психологічна атмосфера на занятті).    

Прийоми і методи .

1.Комунікативна атака - це метод швидкого включення, мобілізації студентів до навчання; зацікавлення, дія якого ґрунтується на активізації емоційної сфери - викликання його подиву, захоплення через використання ефекту новизни, несподіваності.

Французький письменник Анатоль Франс сказав: "Мистецтво викладання є ніщо інше, як мистецтво збуджувати цікавість юних душ, а потім задовольнити її".   Вважаю, що мотивація це перш за все інтерес, який  може бути ситуативним, виникати на певну інформацію, потім згасати. Стійкий інтерес потребує постійного підкріплення і може перерости у духовну потребу, в пізнавальний інтерес.

        В навчанні історії цікавість є поштовхом до навчання історії,  опорою емоційної памяті, умовою запам’ятовування важкого матеріалу. Як правило увагу студентів викликають цікаве запитання, сюжетна розповідь, опора на наочно-художні розповіді.

         Комунікативна атака може здійснюватись на будь-якому етапі в навчанні, але найбільший ефект вона дає на вступно-мотиваційному етапі (на початку вивчення дисципліни, теми, заняття). Найбільший ефект цей метод надає серед емоційних, допитливих студентів.

Прийоми комунікативної атаки:

        ефектна цитата;

        розповідь казки, анекдоту ( правові, історичні анекдоти, притчі);

        цікаве запитання;

        особисте зацікавлення (щось близько пов’язане з інтересами студентів, питання до аудиторії);

        приклад, опис ситуації з власного життя .

     Важливу роль у мотивації навчання історії  виконують методи емоційного стимулювання студентів, які у процесі навчання створюють ситуацію емоційно-моральних переживань. Так, вивчаючи Першу чи Другу світову війну, так добирається зміст матеріалу, при­клади і факти, так їх розкривається, що це  виклика­є  в студентів почуття співпереживання, гордості та ін.

2. Доведення та переконання - пояснення необхідності навчального матеріалу для життєдіяльності. Застосування цього методу вимагає високого рівня свідомості студентів, їх логічного мислення, розвиненої сили волі. Нема сенсу доводити щось людині, яка байдужа до свого майбутнього.

   По можливості підкреслюється зв'язок знань з повсякденним життям, практичну спрямованість навчання( де це знадобиться, для чого вивчаємо)

 Прийоми:

        посилання на негативні наслідки незнання, позитивні наслідки знання;

        посилання на авторитети та авторитетні джерела;

        використання аналогій та порівнянь;

        підкреслення актуальності та практичності (можливість на практиці перевірити свої знання, легке впровадження; засіб вирішення особистих проблем);

        прийом "бумерангу" - відповідь запитанням на запитання, аргументом на аргумент.

3. Метод долання перешкод -  активізувати розумову діяльності студентів через створення спеціальних умов виконання завдань. Потребує достатньої свідомості і зрілості студентів, їх здатності до долання спеціально висунених перешкод. Створюються проблемно-пошукові ситуації.

Прийоми застосування цього методу:

       завдання на вирішення певних навчальних задач, ситуацій, виконання тестів, які неможливо виконати без вивчення матеріалів теми;

        стимулювання часом (обмеженість в часі, чи нагорода за швидкість);

        удавана недовіра до слухачів (підкреслюється складність завдання та низька ймовірність його виконання).

4. Метод  делегування - залучення студентів до будь-якого етапу управління процесом навчання. Потребує свідомості, відповідальності та зрілості студентів, їх здатності до самоорганізації, вдалого керівництва з боку викладача.

Наприклад, разом  із студентами ми визначаємо мету, очікувані результати ( що будемо вивчати? Навіщо? З чим  асоціюється дана тема?)

        звертання за порадою до студентів;

        сумісне планування навчання (відбір змісту; форм та методів навчання, контролю);

        взаємоперевірка;

        взаємовикладання;

5. Метод закріплення позитивного враження – спосіб мотивації і стимулювання подальшої самостійної роботи студентів, підтримки їх позитивного враження від заняття, теми, дисципліни.

   Найчастіше застосовується на завершальному етапі.

Можливі прийоми:

        узагальнення основних думок, підведення підсумків, резюме;

        заклик до дії (“запрошення” до подальшого вивчення теми);

        комплімент слухачам, подяка;

        викликання сміху, особливо потрібно, якщо слухачі помітно стомилися;

        ефектна цитата (примушує замислитись про її зміст);

        нагнітання та кульмінації – розрядження (на кінець залишається найважливіше);

        встановлення зв’язку з попередніми та наступними темами (включається асоціативне запам’ятовування).

        “ефект Шахерезади” чи відстрочення закінчення (почати цікаву розповідь, пов’язану з темою заняття, і пообіцяти її завершити на наступному занятті).

     Стимулювання різних форм пізнавальної активності на заняттях і спеціаль­не формування умінь запитувати і відповідати по­ступово готують студентів до навчального діалогу. В.О. Сухомлинський писав, що гарний вчитель зро­бить усе, щоб у школярів на уроці з'являлися за­питання — мислення на уроці починається саме з цієї хвилини.

       Важливу роль у цьому методі відіграє ефект здивування.

   Для стимулювання запитань використовую крилі висловлювання, уривки з документів – спогадів, проблемне  завдання на початку заняття, методику незакінченої розповіді, з подальшим посиланням на джерело, де можна отримати необхідну інформацію. Часто це викликає живий інтерес, вигуки: «А розкажіть, що ж було далі, яка ж була причина», або на наступному занятті «А ми знайшли…»

6. Включення студентів в колективні форми діяльності. 

 Індивідуальна, фронтальна форма навчання поступається груповій, колективній, роботі над проектом. На етапі вивчення нового матеріалу організовую роботу в групах: отримали завдання, розподілили обов’язки      підготували відповідь,     виступили перед класом, оцінили свою роботу.    

     Найбільш ефективними є підходи, які направлені на те, щоб залучати студентів у активне, спільне і засноване на критичному аналізі навчання.

  Застосовую форми і методи, що включають у себе спільну групову роботу, дебати, моделювання, рольові ігри, дискусії, індивідуальні й групові творчі роботи.    Студент усвідомлює, що від його роботи в групі залежить загальний результат, може вдало показати власні можливості.

      Вважаю, що  для активізації пізнавальних інтересів студентів слід з довірою стави­тись до них і поважати їх свободу, відходити від стандартів, частіше запро­шувати до діалогу, дискусії. Але все це по­трібно робити в межах правил, не забуваючи, що навчальний заклад — це робота для студентів, а не розвага.  

   7.  Гарно стимулює інтерес до навчання залучення краєзнавчого матеріалу. Для цього є необхідний простір в курсі історії України, де окремі заняття присвячені нашому краю. Проводимо вікторину «Історичний марафон». Наприклад, питання до конкурсу знавців історії рідного краю «Історія краю очима юних».

1.               У якій літературній пам’ятці знаходиться перша письмова згадка про Новгород-Сіверський?
2.               Коли заснований Новгород-Сіверський?
3.               Що Ви знаєте про похід Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича проти половців?
4.               Кого Ви знаєте із видатних людей, які народилися, жили чи працювали у Новгороді-Сіверському? (композитор Г.А. Рачинський, актор,  етнограф, фольклорист О. В. Маркович, археолог, перший ректор Київського університету М. О. Максимович, педагог К. Д. Ушинський).
5.               Які пам’ятки архітектури Новгорода – Сіверського Вам відомі? (Микільська церква – 18 ст., гімназія – 19 ст., Спасо-Преображенський собор – ХІІ- поч. ХІІІ ст., теперішній собор побудований за проектом архітектора Дж. Кваренгі у 18 ст., Іллінська церква, Петропавлівська церква, у 1674 р. Лазар Баранович створив першу на Лівобережній Україні друкарню, Успенський собор – поч. 18 ст., торгові ряди – поч. 19 ст., Тріумфальна арка – к. 18 ст.).
6.               Які міста входили до Новгород-Сіверського намісництва? (1781-1796 рр. Стародуб, Мглин, Погар, Глухів, Кролевець, Короп, Сосниця, Конотоп, Сураж, Нове Місто).

     8. Використання інформаційно-комунікаційних технологій на заняттях історії сприяє підвищенню його ефективності, всебічному і гармонійному розвитку особистості студентів, розкриттю їх талантів, суттєво впливає на зміст, форми, методи навчання. Вдало підібрані засоби забезпечують розвиток творчих здібностей, стимулюють пізнавальну активність, емоційну сферу та їх інтелектуальні почуття. При цьому підвищується працездатність студентів, зацікавленість їх різними видами діяльності, поліпшується просторова уява, пам’ять, логічне мислення, розширюється їх світогляд. Тому ІКТ мають великі можливості вдосконалення навчально-виховного процесу та підвищення ефективності заняття.

    На занятті, оперуючи різноманітними цифровими навчальними ресурсами, можна організувати дослідницьку діяльність студентів, зорієнтувати в індивідуальному пошуку інформації, навчити оцінювати надійність різних інформаційних джерел, створювати власні електронні продукти (малюнки, схеми, мультимедійні презентації). 

Отже: викладач має створити такі умови навчання, щоб студент мав у цьому особисту зацікавленість і розумів, що й навіщо він виконуватиме. Без виникнення мотивів навчання, без мотивації навчальної діяльності пізнання не може принести позитивних результатів і задоволення.

Висновки.

 Мотивація навчання студентів - складний і багаторівневий процес. Багато чинників впливають на спонуку конкретного студента до праці і навчання: інтерес до предмету, сприйняття його повноцінності, загальне бажання виконувати поставлені задачі, упевненість в собі і відчуття власної гідності, так само, як і терпіння і наполегливість. І, звичайно, не всі студенти мотивовані однаковими цінностями, потребами, бажаннями. Деякі будуть вмотивовані схваленням інших, інші - подоланням проблем. Тому кожному педагогу потрібно пам’ятати головне: викладач  повинен розвивати у студентів відчуття впевненості та успішності, встановлювати важкі, але досяжні цілі, створювати атмосферу конкурентності, регулювати підбір завдань так, щоб постійно підтримувати оптимальну мотивацію до використання свого потенціалу в області спонукання студентів до навчання.   Впевнений, що творчості викладача нема перешкод, важливо тільки вміло спрямувати її на досягнення поставленої мети.

«Той,  що прагне, зробить більше, ніж той, хто може!»

« Ти можеш!» - повинен на­гадувати викладач студенту.
           «Він може!» - повинен нагадувати колектив.

«Я можу!» - повинен повірити в себе студент.

Список використаних джерел та літератури

1. Аритова О.Н. Влияние мотивации на структуру целеполагания // Аритова О.Н. / - Вестник МГУ сер. Психология - 1998г. - № 4. - C. 40-52.

2. Балл Г.О. Методологічні засади гуманізації (особистісної орієнтації) професійної діяльності та підготовки до неї. Психологія праці та професійної підготовки особистості: Навч. посіб. / За ред. П.С. Перепелиці, В.В. Рибалки / - Хмельницький: ТУП. - 2001. - С. 48-67.

3. Дубовицька Т.Д. До проблеми діагностики навчальної мотивації // Дубовицька Т.Д. / Питання психології. - 2005. - № 1. - 73 c.

4. Мітіна О.М. Зарубіжні дослідження навчальної мотивації дорослих / А.М. Мітіна // - Вісник Моск. ун-ту. Сер. 14. Психологія. - 2004. - № 2. - 59 с.