Автор:  

 Кордонська Альона Василівна – вчитель української мови та літератури, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист НВК№3 «загальноосвітнього навчального закладу - дошкільного навчального закладу» м. Могилева - Подільського Вінницької області

                                                  В даній методичній розробці показана                                     методика проведення літературної гри,                                    з метою вшанування пам'яті                                 Івана Нечуя-Левицького та розкриття                                      його прозової творчості.                                                      Матеріал може бути використаний                                                     учителями та учнями.                                 

                СПІВЕЦЬ НАРОДНОГО ЖИТТЯ

Літературна гра  Мета:

  ознайомити  учнів з життям та творчістю Івана Нечуя-

Левицького;   розкрити роль творчості письменника в історії української літератури та зацікавити творчістю ;

  вшанувати пам’ять видатного майстра слова, що півстоліття

плідно працював на ниві української літератури;

 виховувати почуття любові до рідної мови, до України;  формувати культуру мовлення через красу й багатство рідної мови;

  розвивати творчі здібності учнів, декламаторські здібності,

артистизм.

Обладнання: 

 По-святковому прикрашена сцена: декорація із зображення мальовничого пейзажу українського села, портрет І. С. Нечуя-

Левицького у рушниках, над ним великими цифрами – 180, композиція із  квітів, колосся. 

ХІД ПРОВЕДЕННЯ ЗАХОДУ

На фоні ліричної мелодії на сцені звучить початок 

«Життєпису Івана Нечуя - Левицького».

Учень: 

«Я     народився          1З листопада     1838           року з Київській губернії,   в

Каневському повіті, в містечку Стеблеві. Стеблів лежить недалеко од Дніпра, в гористому та скелистому місці, і розкиданий по обидва береги невеличкої річки Носі. Серед самого Стеблева Рось зігнулась коліном: обидва її береги обставлені скелями, неначе стінами; за здоровим скелистим островом, на схід сонця од Стеблева шумить. Шум на порогах, де між двома скелистими берегами вся Рось закидана здоровим камінням та помережена острівцями з самого каміння. Куди не повернеш очима, скрізь видно чудові та все інші картини, неначе в панорамі».

    Ведучий 1:  

Луки над Россю, шум на порогах, Криниця над скелею, гори й ліси, – Краса України на гонах розлогих Мене зчарувала на вічні часи.

Ведучий 2: 

Він дякував долі за дні тополеві,

За Рось і за скелі високі її,

За те, що на світ появився в Стеблеві, Що тут колисали його солов'ї.

Ведучий 1: 

 25 листопада відзначають 180-ту річницю від дня народження представника української культури, письменника, фольклориста, перекладача, мовознавця Івана Семеновича Нечуя-Левицького. 

Ведучий 2: 

 Ім'я українського Бальзака, як назвав прозаїка академік Біленький, стало загальновідомим. Усе своє життя він відстоював інтереси свого народу, вболіваючи за рідну мову, широку культуру, людську гідність. Письменник завжди прагнув допомогти знедоленим, захистити їх. Тому він став близький людям різних країн і народів.

Ведучий 1: 

 Сьогоднішня зустріч з письменником – шана пам'яті великого майстра слова, що півстоліття плідно працював на ниві української літератури.

Ведучий 2: 

 Шановні друзі, хочеться, щоб ви були не просто глядачами, а й активними учасниками нашого свята. 

Ведучий 3: 

 Стеблів... На горі стояла хата Семена Степановича Левицького, у якій 25 листопада 1838 року народився майбутній письменник. «Я, — писав він пізніше, — брат та сестра малими спали в кухні на полу рядом зі своєю нянькою, бабою Мотрею... В кухні дівчата співали за роботою, і я навчився всіх пісень, які тільки вони співали, бо сам дуже любив пісні».

Ведучий 4: 

 Українську народну пісню не раз чув Іван із уст матері Ганни Лук'янівни Трезвинської — жінки веселої та співучої, на руках якої «було все господарство на дворі і в полі». Баба Мотря часто розповідала дітям казки, яких знала силу-силенну.

Ведучий 3: 

Батько письменника Семен Степанович Левицький, сільський священик, був людиною прогресивною, цікавився історією, збирав зразки фольклору. Щоб дати освіту селянським дітям, він відкрив для них школу з українською мовою навчання. Та місцевий шляхтич звелів ту школу закрити. Батько розповідав синові  про героїчну битву козаків Хмельницького з польською шляхтою, про мужнього ватажка повстанців Северина Наливайка.

Ведучий 4: 

 Батько навчив Івана читати й писати, дядько за два роки підготував його до навчання в Богуславській бурсі, куди він потрапив восьмирічним хлопчиком і з якої виніс невеселі спогади. 

Ведучий 3: 

 В бурсі були й хороші педагоги: Черняк, Креховський, Лихнякевич. На уроках співів хлопчики разом з учителем Черняком залюбки співали. Може, саме на цих уроках зародилася у НечуяЛевицького любов до музики. Навчався майбутній письменник добре.

Ведучий 4:  

 Серце хлопця спочивало, коли опинявся серед чарівної природи Надросся. Змалюванню рідних краєвидів письменник присвятив чимало сторінок своїх творів.

Перегляд відео про дитинство письменника.

Ведучий 3:  

 Чотирнадцятирічним хлопцем приїхав Іван Семенович до Києва, щоб продовжити освіту в духовній семінарії. Місто вразило його не стільки дивами, про які наслухався від сільських жінок-прочанок, скільки своєю величчю, красою могутнього Дніпра.

Ведучий 4: 

Мешкав разом з трьома братами на Подолі. На власні заощадження купував світські книжки: Сервантеса, Шатобріана, Данте. Та найбільше зачитувався «Кобзарем» Шевченка.

Ведучий 3: 

 На останньому курсі семінарії Нечуй-Левицький тяжко перехворів, закінчив її геть знесиленим. Рік пробув у батька, а рік учителював у Богуславському духовному училищі. Самостійно вивчав німецьку мову.

Ведучий 4: 

 У 1861 році Іван Левицький став студентом Київської духовної академії. Знання поповнював з допомогою самоосвіти, передплачував з товаришами прогресивні видання. Саме тоді він прочитав твори Бєлінського, Добролюбова, Писарєва, роман Тургенева «Батьки та діти», про який студенти академії, збираючись вечорами, сперечались. 

Ведучий 3: 

 У Києві Іван Семенович розпочав літературну творчість. В автобіографії він зазначає, що приховував свої повісті навіть від товаришів і від батька, бо писати мовою його народу було заборонено.

Ведучий 4: 

 Закінчивши духовну академію й одержавши звання магістра богослов'я, Нечуй-Левицький порушує родинну традицію — рішуче відмовляється від духовної кар'єри і стає викладачем російської словесності Полтавської духовної семінарії. У Полтаві була написана повість «Дві московки», надрукована 1868 року у Львові і підписана псевдонімом Нечуй.

Ведучий 3: 

 З 1866 року письменник викладає в світських закладах: гімназіях Каліша, Седлеця та Кишинева, водночас займаючись літературною роботою. Як майстер художнього слова, Нечуй-Левицький зростав на кращих зразках української та зарубіжної літератур.

Ведучий 4: 

 Активна громадська і літературна діяльність І.Левицького  привертає увагу губернського жандармського управління, яке встановлює негласний нагляд за письменником. Зазнає Іван Семенович переслідувань  і на педагогічній роботі. 

Ведучий 3: 

 У 1885 році, коли йому було всього 47 років, передчасно виходить на скромну пенсію, оселяється в Києві і до кінця життя займається виключно літературною працею.

Ведучий 4: 

          Помер       Нечуй        –       Левицький         у бідності й самотності 2 квітня 1918 року в Києві. На Байковому кладовищі під густими         кронами дерев         є        скромна могила. На ній завжди живі квіти.

Ведучий 1: 

          Тож запрошуємо всіх вас на конкурс знавців життя і творчості І.Нечуя-Левицького.

Ведучий 2:

У грі беруть участь дві збірні команди  “Нащадки Кайдашів” і “Кайдаші ХХІ століття ” (у кожній команді по 8 учасників). Тож побажаємо їм успіху!

Ведучий 3: 

Оцінювати наші команди буде вельмишановне журі у складі….

Перший конкурс «Візитна картка команди» Умови: представити назву команди, девіз і захист емблеми. 

Оцінка – 5 балів.

Оцінки журі. 

Другий  конкурс «Розминка»

Умови: Кожна команда отримує по 10 запитань і має відповісти на них. 

Оцінка – 1 бал  за кожну правильну відповідь.

Запитання для першої команди

  І. С. Нечуй-Левицький народився в селі... (Стеблів).

Батько І.С. Левицького приятелював з відомим письменником ... (П. Кулішем).

  Улюблений музичний твір І. Нечуя-Левицького... (“Апасіоната” Бетховена).

  Упродовж життя письменник написав понад (…) творів різного жанру (50).

 Сім’я Кайдашів жила в селі...(Семигори).

 Тема першої розмови Карпа і Лавріна... (дівчата).

 Старий Кайдаш мав професію... (стельмаха).

 Лаврін зустрівся з Мелашкою перед тим, як їхав до...(млина).  Посту в “святу п’ятницю” завжди дотримувався... (Омелько).  Прізвище Мелашки до шлюбу... (Балаш).

Запитання для другої команди

  У 1885 році І.Нечуй-Левицький виходить на пенсію і поселяється у ... (Києві).

  У своїх статтях І. Нечуй-Левицький наголошував на тому, що український письменник повинен дотримуватися трьох головних принципів - ... (реальності, національності, народності).

  М. Старицький, за згодою автора, переробив його комедію ... (“На Кожум’яках”).

  Письменник взявся за переклад українською мовою ... (Біблії), не звершений П. Кулішем.

 Мелашка жила у свекровій хаті, як у раю цілий... (тиждень).

 “Ні один цар не махав з такою втіхою скіпетром, як Мотря своїм...” (мотовилом).

  За українським звичаєм батьківське добро дісталося... (молодшому – Лавріну).

 Кайдашиха на Мотрю і Карпа пішла жалітися... (священику).

 Жанровий різновид повісті “Кайдашева сім’я”... (родиннопобутова).

  Село, в якому жила Мелашка... (Біївці) Оцінки журі. 

Третій конкурс «Творчий пошук»

Умови: Кожна команда презентує творчий проект, над яким працювала заздалегідь. 

Оцінка – 10 балів.

Презентація творчих проектів «Гумор та сатира в повісті І. НечуяЛевицького «Кайдашева сім’я»», «Звичаї та традиції в повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»».

Оцінки журі. 

Четвертий конкурс «Ти мені, я тобі...» 

(конкурс капітанів)

Умови: Кожен капітан команди заздалегідь готував запитання для суперника під рубрикою «Чий це портрет?». 

Оцінка – 1 бал за кожну правильну відповідь.

  Сидів ... у білій сорочці з широкими рукавами. З-під рукавів було видно здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, неначе лице в ченця (Омелько Кайдаш).

  Був широкий в плечах, з ... карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве ... (Карпо). 

  Молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі, сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи... (Лаврін). 

  Була ... висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем...  Пишала губи, осміхалася, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом... (Маруся Кайдашиха).

Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними, блискучими, як терен, облитий дощем, очима ...

(Мотря). 

  Була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк ...

(Мелашка). 

  Вона була в одній сорочці і вузькій запасці. Хазяйновита, але скупа,  вона втинала одежу, як тільки можна було обтяти. Вузька запаска влипла кругом її стану. В великій, як макітра, хустці на голові вона була схожа на довгу швайку з здоровою булавою... (Мотря).

  Висока та суха, неначе циганська голка, в запасці, в рясній білій, як сніг, сорочці, в здоровій хустці на голові... (Кайдашиха).

  Вона розцвіла і стала повніша на виду. Її очі, її тонкі брови блищали на сонці, а лице горіло рум’янцем. Вона сяяла, як кущ калини, посаджений серед двору ... (Мелашка).

  ...стояв, неначе скеля... зблід, як смерть, а тонкі губи, міцно стулені, стали зовсім білі, неначе полотно.... Його темні очі погасли й ніби померкли, а волосся на голові настовбурчилось і стирчало, неначе в їжака... (Карпо).

  ... сидів мовчки й собі важко зітхав, підперши голову долонею й спершись ліктем на коліно. На його широкому блідому лобі, на його спущених віках лежала глибока, важка туга, лежав сором, перемішаний з жалем ... (Омелько).

  Він сидів боком. Вона впізнала... його русяву кучеряву голову, рівний лоб, рівний тонкий ніс. Але чого він став такий блідий, такий смутний? Де ж дівся з лиця його рум’янець? Чого він став такий блідий,  як смерть, та нужденний, неначе слабий? ...

(Лаврін).

Оцінки журі. 

Гра уболівальниками

Умови: Уболівальники можуть додатково принести бали команді, давши правильну відповідь на запитання.  Оцінка – 1 бал  за кожну правильну відповідь.

Ці дати із життя І.Нечуя-Левицького. Що вони означають?

Відповіді:

  25 листопада 1838 Іван Левицький народився в Стеблеві, в сім'ї сільського священика

1847-1852 – початкова освіта вдома, потім у духовному училищі при Богуславськім монастирі

  1878 пише повість «Микола Джеря»

  1879 пише соціально-побутову повість «Кайдашева сім'я»

  1885  І.  Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці

  15 квітня 1918  І. Нечуй-Левицький останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду. Поховано його на Байковому кладовищі.

Оцінки журі.  

П’ятий конкурс «Дослідники» 

Умови: Команди мають продовжити вислів фразеологізмом з повісті «Кайдашева сім’я» за 2 хвилини.  Оцінка – 1 бал за кожну правильну відповідь.

Відповіді:

1   – Омелька.

2   – Кайдашиху.

3   – Кайдашиху. 4 – Мотрю 5 – Мотрю.

6 – Мелашку

Оцінки журі. 

Шостий  конкурс «Кращий актор»

Умови: Кожна команда презентує інсценізацію, над якою працювала заздалегідь. 

Оцінка – 10 балів.

Перегляд  інсценізацій.

Оцінки журі. 

Ведучий 1: 

 Знаєте, дорогі друзі, так приємно було зустрічатись із героями творів І.Нечуя-Левицького.

Ведучий 2: 

                                  Я думаю, що вони створили нам гарний настрій.

Ведучий 1: 

                                  Після такого виступу на душі теплішає, стає затишно. 

Підводяться підсумки конкурсу. Вручаються призи.

Ведучий 1: 

 Іван Якович Франко, який відвідав Нечуя-Левицького в Києві, писав, що Нечуй належить до тих щасливих талантів, що швидко здобувають собі видне місце в літературі і надовго на нім залишаються.

Ведучий 2: 

 Творчість талановитого співця народного життя мала значний вплив на подальший розвиток літератури в Україні, зокрема, на появу соціальних романів Панаса Мирного, повістей Івана Франка та Михайла Коцюбинського.

Ведучий 1: 

 В Україні глибоко шанують слово великого прозаїка, його пам'ять. У містечку Стеблеві Корсунь-Шевченківського району відкрито літературно-меморіальний музей письменника, споруджено йому пам'ятник. 

Ведучий 2: 

 Багатотисячними тиражами українською мовою, мовами інших народів видаються його твори. Слава співця життя народного безсмертна.