Сценарій "Моя Перемога"

Про матеріал

Сценарій до дня Перемоги. Сценарій розрахований на середню та старшу школу.

Перегляд файлу

Звучить пісня про Перемогу

Вчитель: Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

Учень: Ми пам'ятаєм, хто в лиху добу
В броні важкій віддав останні сили,
Ми зараз квіти і терпку журбу
Приносим на засмучені могили.

Учень: Кривавим сном закінчилась війна.

Літа зарубцювали давні рани…

Під кулями ворожими сповна

За тишу заплатили ветерани

Учень: В атаки йшли вони не ради нагород

Поранені страждали в медсанбатах

За цвіт життя завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам!

Учень: Ми свято шануємо пам’ять усіх,

Хто власним життям нашу гідність зберіг,

Хто впав за свободу у грізну годину,

За землю священну, за Україну.

Діти танцюють вальс

1-й випускник:Ніколи б не подумав, що так швидко закінчаться шкільні роки

2-й випускник: Так, завтра ми вже будемо дорослі. Нове життя, нові проблеми. От ти, Артуре, ким хочеш стати?

3-й випускник: Я? Притягує мене до себе небо… Заздрю пташкам. Льотчиком хочу стати . А ти, Надь?

2-й випускник: Я мрію стати артисткою, буду співати романси про кохання, вічне і незрадливе

1-й випускник: А я обов’язково стану хірургом, буду лікувати людей, це ж так прекрасно!

4-й випускник: А ми хоч на край землі, аби тільки разом. поберемось, будемо жити і мати багато-багато дітей.

5 – й випускник: А я ось піду в морфлот, хочу стати моряком. Уявляєте, адмірал військово-морського флоту Дмитренко Ілля

Вмикається запис про початок війни. Діти беруться за руки

Я піду воювати. Потрібно захистити нашу землю від нападників
І я піду
І я
Так не хочеться розлучатись
Прощавайте

Розмикають руки і розходяться в різні сторони

Ведучий: З настанням весни відроджується все навколо. І так було завжди. З надією в далекому 45-му чекали травня мільйони людей.

Ведуча: Душа боліла і водночас раділа, бо відчувала, що невдовзі людським катуванням настане кінець.

Ведучий: 8 Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. Покладімо квіти до могил, в молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всього світу війни.

Ведуча: Мітинг з нагоди дня памяті та скорботи оголошується відкритим

Звучить гімн України

Ведучий: До слова запрошується Староста Невгодівського округу Демидчук Анатолій Васильович

Сценка з листом

1. Дивись! Дивись, що я знайшла!

2. Покажи, покажи.

3. Це ж каска, ще з другої світової війни

1. Тут ще щось є.

2. Це ж, лист, справжній фронтовий трикутник!

3. Прочитаймо його!

2. Ні, не можна! Це ж не нам!Хоча, відверто кажучи, дуже цікаво!

1. Справді, дуже! Читай-но..

2. Люба, дорога моя Оксанко! Нас уночі вб’ ють; поганці відчувають, що їм скоро кінець… я їм просто в очі сказав, що ми переможемо… Кохана, я зараз притулився б до тебе, і нічого мені не страшно, нехай ведуть. Учора, коли били, я подумки повторював : «Оксанко, Оксанко, прощавай, спасибі тобі за все!»… Страшно вмирати в 22 роки. Так хочеться жити.

3. …Так хочеться любити, співати… Пам‘ятаєш, ми співали весь час: коли добре було чи погано, музика була з нами все життя. Була! Щасти тобі, моя рідненька! Можливо в якомусь світі ще побачимось і заспіваємо. Твій Андрій.

1.Жахливо. Цей лист вражає і сьогодні, хоча написаний уже понад 74 роки тому.

2. Дивує те, що за крок від смерті Андрій думає про якісь пісні!

3. Нічого дивного: в музиці - душі людей та епох. Музика – спогади і мрії.

Пісня

Ведучий: У війни не жіноче обличчя… адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

Ведуча: А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

Вірш під музику

Учень: Війна і смерть – дві сестри, ніби пара,

Які крокують разом вже віки…

Це – ніби чиясь невблаганна кара,

Що слід лишає на усі роки.

Війна… Ти був там? Ні? То ти щасливий,

Бо ти не бачив сльози, біль і кров,

Не бачив ти, як погляд свій зрадливий

Кидала смерть на юних знов і знов.

Чи бачив ти, як проводжає мати

Свого єдиного, не воїна – дитя,

І молить Бога, щоби дочекатись,

Або за нього дать своє життя?

Чи чув ти тихий плач дівчини,

Коли почула вість, що вже нема

Того, до кого серцем лине,

І що тепер вона уже одна?

А може, ти вдовиний погляд бачив,

Тої вдови, що на руці дитя,

Що ще недавно тато сина няньчив,

Сьогодні ж – сирота оце маля?

Чи хоч у сні до тебе приходила

Ота проклята усіма війна,

Яку ще в сорок п'ятім загасила

Чарівна, бажана і прошена весна.

Ведучий. Та поруч із ветеранами ІІ Світової, що ще топчуть ряст на цій землі, стоять їх онуки і правнуки, які теж пізнали жахіття війни, біль втрати побратимів, сум за домівкою і рідними… З величезним почуттям нескореності перед ворогом і любові до рідної землі, вони відстоювали і продовжують відстоювати свободу Батьківщини на сході України.

Ведуча: Що робиться з тобою, чому ти плачеш, Україно? Чому у вогні та диму страдають наші міста і села? А найбільше серце обливається кров’ю за сотні дочок і синів, які гинуть і зараз від куль на Сході країни. Знову болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів, сестер, побратимів. Воїнів світла та добра додому чекають всі українці, вони молять Бога щоб наші захисники повернулися живими та неушкодженими.

Ведучий: Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за врятування рідного краю, увійшовши в безсмертя.

хвилина мовчання.

(Виходить дівчина із запаленою свічкою)

Дівчина 1. Яскравим світлом віра нам палала

І 10 заповідей в душі нам дала.

Та чорна сила хмара зруйнувала

І перша свічка, мов сльоза стекла (Гасить свічку,стає спиною до залу)

Дівчина 2. Жорстокий меч кривавого терору,

Вбивав, ганьбив і голодом морив,

Колючим дротом оповив довкола

І другу свічку в морок опустив.

Дівчина 3. Зневірився народ в свої духовні сили Покірний тільки лезові меча,

Що стер з очей стрілецькії могили

І третя зникла в пам’яті свіча.

(Згашує свічку і теж стає спиною. Звучить мелодія, 5 симф. Бетховена. Появляється жінка-пам’ять у білому одязі, у руках запалена свічка)

Пам’ять. Неправда! Пам’ять знову відродилась,

Прийшла із остогидлого життя,

Щоб свічкою новою запалилась

Душа, зірвавши пута забуття

В молитвах все забуте пригадаю,

Воскресне дух, я всіх вас закликаю

людської пам’яті знов свічку запалити

(Дівчата підхоплять до пам’яті і запалюють свічку)

1. Отче наш!
Молимось до тебе за мир і спокій
Для нашої великої, єдиної родини
Дай нам Боже жити в любові до ближнього,
У повазі прав і свобод кожного,
Не розпалюючи непримиренності.

2. Царю небесний!
Вірю в нашу єдність, бо це велика Сила Твоя!
Вірю , в силу духу нашого, бо це є Чудо Творіння Твого!
Вірю, що ці слова зупинять темні сили.
Нехай ця битва на небі буде на перемогу Світла !

3. Господи! Благослови Україну і всі родини наші
Навчи нас не продавати свою совість ні дешево, ні дорого.
Захисти нас від ворогів видимих і невидимих,
що хочуть поневолити нас.
Дай нам, Боже, жити вільним життям
Дай кращу долю нашому народу,
Дай нам єдність, мир і спокій.
Господи, збережи Україну!

Ведуча: Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона – запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

Учень: Багато на нашій землі обелісків…
Вкарбовано в них золоті імена….
Вклонися , людино їм низько-низько
Це пам'ять яку залишила війна.

Учень: Воєнні дні. Печалі і тривоги.
Минулося, а думка не вмира
Вітаємо всіх зі святом Перемоги
Народна пам’ять вічна і жива.

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали.
2. Пам’ятайте про тих, що не встали, як впали.
3. Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі.
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
4. Пам’ятайте про тих, що за правду повстали.
5. Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
6. Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки.
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою.
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
7. Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні.
Хай відомими стануть всі герої безвісні.